Справа № 569/6061/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2017 року м. Рівне,-

Рівненський міський суд у складі :

головуючого судді Кучиної Н.Г.,

з участю секретаря судового засідання - Довбенко Г.В.

з участю представника позивача- Кріпака С.А.

представника військової частини НОМЕР_1 Ревка А.Ю.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом заступника військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в рахунок відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі військової частини НОМЕР_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 грошові кошти в рахунок відшкодування заподіяної державі, втратою та псуванням військового майна, шкоди в розмірі 25652,42 грн. та судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача та представник військової частини підтримали позовні вимоги, з підстав викладених в позовній заяві, просили позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав, проте просив зменшення суми стягнення та не застосовувати кратність, призначену йому в порядку виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.1995 №880, так як не має можливості відшкодувати військовій частині існуючу заборгованість через скрутне матеріальне становище.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно ст.1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міністерство оборони України відповідно до покладених на нього завдань звітує перед Кабінетом Міністрів України про використання виділених коштів, здійснює в установленому порядку у межах своїх повноважень функції з управління об"єктами державної власності, що належать до сфери управління Міністерства, здійснює управління військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, забезпечує в установленому порядку здійснення господарської діяльності, керує економічною і фінансовою роботою у Збройних Силах, виконує інші функції, пов`язані з реалізацією покладених на Міноборони України завдань.

Відповідно до Закону України "Про Збройні Сили України", організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, об`єднань, з"єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

Військова частина НОМЕР_1 є органом військового управління в системі Збройних Сил України, має самостійний баланс та печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням та є юридичною особою.

Командир військової частини НОМЕР_1 , являючись військовослужбовцями ЗС України, несе повну відповідальність за діяльність підпорядкованої військової частини НОМЕР_1 , за стан і ефективне використання закріпленого за нею державного майна, за витрачання грошових коштів, а також за вжиття вичерпних заходів з метою погашення дебіторської заборгованості перед військовою частиною НОМЕР_1 .

Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.02.2017 № 68 "Про призначення розслідування за фактом відсутності пально-мастильних матеріалів під час передачі техніки капітаном ОСОБА_1 " у військовій частині НОМЕР_1 призначено службове розслідування за фактом нестачі військового майна зв"язку закріпленого за капітаном ОСОБА_1 .

За результатами службового розслідування встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.02.2017 № 68 «Про призначення службового розслідування за фактом відсутності пального і мастильних матеріалів під час передачі техніки капітаном ОСОБА_1 » начальником штабу - першим заступником начальника польового зв`язку майором ОСОБА_2 було проведено службове розслідування та складений акт від 21 лютого 2017 року.

Відповідно до акту службового розслідування встановлено, що 15.02.2017 року під час здачі пально-мастильних матеріалів капітаном ОСОБА_1 виявлено нестачу автомобільного бензину марки «А-76» в кількості 1508 кг, «А-76 (форсаж)» в кількості 299 кг та дизельного палива марки «ДПз-0,2-25» в кількості 258 кг.

Під час проведення службового розслідування шляхом приведення обліку ПММ до вимог керівних документів та здійснення руху (списання) майна ПММ, встановлено остаточну кількість ПММ, яка віднесена до нестачі, а саме: 611 кг автомобільного бензину марки «А-76» та 170 кг дизельного пального марки «ДПз-0,2-25».

Також, згідно довідки-розрахунку на втрачене майно служби пально-мастильних матеріалів від 20.02.2017 № 1 сума збитків з урахуванням кратності «3» визначеної Постановою КМ України від 02.11.1995 № 880 «Про затвердження переліку військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості» становить 25652,42 грн.. з них прямої дійсної шкоди 8550,81 грн. (а.с. 35).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.02.2017 № 76 ОСОБА_1 притягнуто до підвищеної матеріальної відповідальності з урахуванням кратності 3 на загальну суму 25652,42 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 1, 4, 7 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", п.п. 13-15 Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 року № 1225, військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України; військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах - продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо; особи винні у порушенні вимог цього Закону, притягаються до відповідальності згідно із законом.

Згідно з вимогам ст.ст. 11, 16, 58, 111 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та п. 3.1.9. "Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України", затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 року № 300, на кожного військовослужбовця покладені обов"язки щодо знання та утримання в готовності до застосування закріпленого озброєння, бойової та іншої техніки, збереження державного майна; командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, за забезпечення охорони державної таємниці, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психо¬логічний стан особового складу, за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; вживати заходів щодо забезпечення надійного збереження матеріальних засобів, слідкувати за справним станом обладнання постів, огороджень, технічних засобів охорони, зв`язку та сигналізації; організовувати та контролювати ведення обліку, правильне зберігання і своєчасне оновлення запасів матеріальних засобів усіх видів, а також експлуатацію, ремонт та технічне обслуговування озброєння, бойової та іншої техніки, казармено-житлового фонду, інженерних та спеціальних споруд у підпорядкованих службах (службі); здійснювати постійний контроль за правильним, ощадливим та доцільним витрачанням (використанням) матеріальних засобів і коштів, вживати необхідних заходів для боротьби з нераціональними їх витратами (використанням), втратами, нестачами, псуванням і розкраданням.

Відповідно до вимог ст.ст. 26, 27 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та п.п. 31, 32 "Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2000 року № 748, якими передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність; відповідальність за нестачу військового майна несуть матеріально відповідальні особи; рішення про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок нестачі військового майна, і про ступінь відповідальності винних осіб приймається на підставі матеріалів інвентаризації, під час проведення якої встановлено причини, розмір шкоди та винних осіб, або результатів розслідування.

Підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов"язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов"язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами визначені Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим Постановою Верховної Ради України 23.06.1995 року № 243/95-ВР (далі - Положення).

У випадках, передбачених пунктом 14 цього Положення, відшкодування військовослужбовцем і призваним на збори військовозобов"язаним прямої дійсної шкоди, заподіяної державі, здійснюється у кратному співвідношенні до вартості майна.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 станом на 05.04.2017 року в добровільному порядку існуючу заборгованість на суму 25652,42 грн. відшкодовувати військовій частині НОМЕР_1 в повному обсязі можливості не маю через скрутне матеріальне становище.

Пунктом 16 Положення передбачено, що розмір заподіяної державі шкоди визначається за фактичними втратами на підставі даних обліку виходячи з вільних оптово-роздрібних чи договірних цін, що діють на період розгляду питання про матеріальну відповідальність, а в разі відсутності таких даних - за цінами, що обчислюються в порядку, який визначається Міністерством економіки України. Обчислення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, провадиться з урахуванням зносу військового майна за встановленими нормами.

Сума стягнень за втрачене майно може бути зменшена командиром (начальником) військової частини за письмовим дозволом вищого за підлеглістю командира (начальника), а у випадках, передбачених законодавством України, - судом, залежно від обставин, за яких заподіяно шкоду, ступеня вини та матеріального стану винної особи, за винятком випадків заподіяння шкоди злочинними діями, вчиненими в особистих корисливих цілях.

Європейський суд з прав людини у п.п.23 та 25 Рішення "Проніна проти України" від 18 липня 2006 року вказав, що суди зобов"язані давати обґрунтування своїх рішень за аргументами, які сторона може представити в суд, та проаналізувати позов з точки зору цих аргументів.

Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 21.02.2017 №76 "Про результати службовго розслідування за фактом відсутності майна служби пального і мастильних матеріалів»., яким відповідача притягнуто до матеріальної відповідальності та визначено порядок дисциплінарної відповідальності, відповідає вимогам чинного законодавства. Командир військової частини НОМЕР_1 , як суб"єкт владних повноважень, вирішуючи вказане питання, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені законом, з дотриманням встановленої процедури, з урахуванням ступеню вини військовослужбовця і тієї конкретної обстановки, за якої шкоду було заподіяно.

При вирішенні спору, суд враховує ступінь вини та матеріальний стан відповідача, а також те, що відповідач приймав участь в ході розслідування.

Беручи до уваги встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, а також оцінюючи надані докази, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення частково, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 грошові кошти в рахунок відшкодування заподіяної державі, втратою та псуванням військовогомайна, шкоди в розмірі 8550,81 грн. без застосування кратності.

Крім того, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,57-60,61,88,208,212-215,218,223,292-294 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги заступника військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в рахунок відшкодування шкоди задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (інд.код НОМЕР_2 ) на користь військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) грошові кошти в рахунок відшкодування заподіяної державі, втратою та псуванням військового майна, шкоди в розмірі 8550,81 грн ( вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят грн. 81 коп).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової прокуратури Західного регіону України ( код ЄДРПОУ 38326057, р\р 35210081082783, Державна казначейська служба України м.Київ МФО 820172) 1600 ( одна тисяча шістсот) судових витрат по справі, що складаються з судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення.

Суддя Рівненського

міського суду Н.Г.Кучина