ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2017 року Справа № 912/3940/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)

суддів Сизько І.А., Кузнецова І.Л.

секретар судового засідання Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, посвідчення №003194 від 25.11.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №40 від 27.01.2017 р.; ОСОБА_3, керівник, наказ № 257а-05 від 02.09.1999,

прокурор у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши матеріали апеляційної скарги Об'єднаного автогосподарства медичних закладів Кіровоградської обласної державної адміністрації, м. Кропивницький

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 04 січня 2017 року у справі № 912/3940/16

за позовом Військового прокурора Кіровоградського гарнізону в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Відділ урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку в місті Кіровограді, м. Кропивницький

до Об'єднаного автогосподарства медичних закладів Кіровоградської обласної державної адміністрації, м. Кропивницький

про витребування майна із чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 04 січня 2017 року (суддя Наливайко Є.М.) позовні вимоги задоволені повністю, витребувано з Об'єднаного автогосподарства медичних закладів Кіровоградської обласної державної адміністрації з чужого незаконного володіння автомобіль марки ВАЗ 2107 державний № 03-90, автомобіль марки ГАЗ 3302, державний № 04-34 та повернути їх законному володільцю - Відділу урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку в м. Кіровограді. Стягнуто з Об'єднаного автогосподарства медичних закладів Кіровоградської обласної державної адміністрації, м. Кропивницький на користь Відділу урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку в м. Кіровограді 1 378 грн. судового збору.

Рішення господарського суду мотивовано ст.ст.387, 1212 Цивільного кодексу України, господарський суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні правові підстави для тримання спірного майна у себе, договір №25 припинено шляхом його належного виконання в силу приписів ст.599 Цивільного кодексу України, договір №6 від 04 березня 2015 року є неукладеним. Господарський суд погодився з пропозицією відповідача, що у прокурора відсутні підстави посилатися на умови договору №48 як на підставу повернення спірного майна, у зв’язку із закінченням строку зберігання, належність спірних автомобілів позивачу не оспорюється відповідачем та підтверджується матеріалами справи.

Не погодившись з зазначеним рішенням відповідач його оскаржує на предмет невідповідності нормам матеріального і процесуального права.

Апелянт вважає, що позивач не довів, як того вимагає ст.1212 Цивільного кодексу України, що відповідач набув спірне майно, зберігав його у себе за рахунок позивача без додаткової правової підстави. Вважає, що в порушення приписів ст.29 Господарського процесуального кодексу України, ст.25 Закону України "Про прокуратуру" прокурор належними доказами не обґрунтував наявність підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді, що має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 04 січня 2017 року, у задоволенні позову відмовити.

Позивач доводи апеляційної скарги заперечує, посилається на те, що згідно положення про відділ урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Кіровограді, затвердженого Наказом Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 01 грудня 2015 року №739 майно відділу є державною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління, спірні автомобілі незаконно утримуються на території відповідача до того ж спірне майно є військовим у розумінні ст.1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України".

Позивач, військовий прокурор Кіровоградського гарнізону просять рішення господарського суду Кіровоградської області від 04 січня 2017 року залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення. Прокурор просив розгляд апеляційної скарги здійснювати без участі представника військової прокуратури Кіровоградського гарнізону.

В поясненнях від 26 квітня 2017 року позивач посилається на те, що Головне управління Державної фельд'єгерської служби України належить до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року №83 до загальної структури Держспецзв'язку було включено Головне управління та підрозділи Урядового фельд'єгерського зв'язку, посилаючись на Закон України "Про правовий режим майна у Збройних силах України" стверджує, що майно Головного управління та підрозділів Урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку належить до військового.

В поясненнях від 27 квітня 2017 року відповідач стверджує, що позивачем не надано жодного доказу щодо передачі спірного майна відповідачу саме за договором зберігання, як на підставу позовних вимог, надав додаткові докази в підтвердження передачі спірного майна саме для проведення ремонтних робіт у вигляді актів про передачу транспортних засобів для ведення ремонту.

30 березня 2017 року розгляд справи відкладався до 27 квітня 2017 року.

В судові засідання Дніпропетровського апеляційного господарського суду 30 березня 2017 року, 27 квітня 2017 року прокурор не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що підставою для звернення Військового прокурора Кіровоградського гарнізону в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Відділ урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку в місті Кіровограді стало те, що Відділ урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації в місті Кіровограді (попереднє найменування Відділ Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в місті Кіровограді) після проведеної реорганізації з 01 січня 2016 року є військовим об'єктом, а його майно, включаючи службовий автотранспорт, - є військовим майном. Враховуючи, що наразі у державі проводиться антитерористична операція, а зазначений Відділ виконує специфічні службові завдання по доставці урядової, у тому числі таємної, кореспонденції вищих посадових осіб держави, центральних органів виконавчої влади, органів військового управління, що зумовлює необхідність використання службового автотранспорту, який, як стверджує військовий прокурор, незаконно утримується на території Об'єднаного автогосподарства медичних закладів, в чому і полягає порушення інтересів держави. Оскільки Відділом урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації в місті Кіровограді не вжито жодних заходів представницького реагування на порушення договірних зобов'язань відповідачем, окрім направлення листів - претензій, військовою прокуратурою Кіровоградського гарнізону Південного регіону України подано даний позов та заявлено про участь у його розгляді. Мотивуючи звернення з цим позовом, військовий прокурор посилається на норми статей 317, 321, 387, 953, 1212 Цивільного кодексу України та умови договору зберігання №48 від 25 червня 2015 року і договору про надання послуг з поточного ремонту автотранспорту.

Між Відділом головного управління Державної фельд'єгерської служби в м. Кіровограді, правонаступником якого є позивач (поклажодавець) та Об'єднаним автогосподарством медичних закладів (зберігач) укладено договір зберігання №48 від 25 червня 2015 року, відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором згідно відповідних документів, які є невід’ємною частиною цього договору поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання автотранспортні засоби у кількості 9 (дев’ять) одиниць вартістю згідно прибуткових або супроводжувальних документів. Серед вказаних одиниць є спірні транспортні засоби –марки ВАЗ 2107 державний номер 03-90, марки ГАЗ 3302 державний номер 04-34 (т.1, а.с.11-12).

Відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

В якості доказів передачі спірних транспортних засобів відповідачу на виконання договору №48 надано акт здавання –приймання послуг за договором №48 від 25 червня 2015 року (т.1, а.с.66), який господарським судом визнано неналежним доказом передачі спірного майна, оскільки акт не містить дати, підписано з боку поклажодавця не ОСОБА_4, який зазначено в акті, а ОСОБА_5, підпис якого закреслено, акт не скріплений печатками сторін, у відповідача відсутній другий примірник, що свідчить про його не підписання належним чином.

Апеляційний господарський суд погоджується з таким висновком господарського суду і вважає вірним, що при наявності таких обставин відсутні підстави посилатися на умови договору №48 як на підставу повернення спірного майна через закінчення строку зберігання.

Позивач також послався на те, що між Відділом та Об’єднанням укладено договір про надання послуг з поточного ремонту автотранспорту згідно якого відповідачу передано для ремонту автомобілі ВАЗ - 2107, ГАЗ - 3302 для огляду (т.1, а.с.75).

Господарський суд дійшов висновку, що договір підряду №6 про надання послуг з поточного ремонту автотранспорту від 04 березня 2015 року є неукладеним у зв’язку з із недосягненням сторонами згоди щодо істотних умов договору підряду, які визначені ч.ч.1, 2 ст.837 Цивільного кодексу України –його предмета та вартості майбутніх робіт.

У пункті 1.1 договору №6 сторони визначили, що Виконавець бере на себе зобов’язання надавати Замовнику послуги з поточного ремонту автомобілів або інші послуги обумовлені договором, а Замовник, в свою чергу, бере на себе зобов’язання приймати та оплачувати надані послуги.

При цьому додатки до договору №6 сторони не укладали, тобто не погодили які саме автомобілі передаються для поточного ремонту і яка вартість такого ремонту.

Отже, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про не укладеність договору №6 від 04 березня 2015 року.

Матеріали справи свідчать, що позивач відповідно до акта прийому-передачі та огляду транспортного засобу від 25 березня 2015 року (а.с.83, том 1) передав відповідачу транспортний засіб ГАЗ 3302 для здійснення поточного ремонту. У подальшому після здійсненого огляду і виявлення необхідності здійснення поточного ремонту такого транспортного засобу Об’єднане автогосподарство медичних закладів (надалі – Виконавець) та Відділ Головного управління Державної фельд’єгерської служби України в м. Кіровограді (надалі – Замовник) уклали договір надання послуг №25 (надалі – договір №25, а.с. 241-242, том 1), відповідно до пункту 1 якого Виконавець зобов’язується надати послуги по поточному ремонту автомобіля ГАЗ 3302 державний номер 12 04-34. Такий Договір 28.04.2015 зареєстровано в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Кіровоградській області. На виконання договору №25 здійснено роботи по ремонту автомобіля з наданням рахунку та складенням акта №25 від 28 квітня 2015 року виконаних робіт по ремонту автомобіля модель ГАЗ, марки 3302, державний номер 12 04-34 (а.с.168, том 1). У вказаному акті зазначено, що автомобіль ГАЗ 3302 повернуто позивачу, претензій до якості виконаних робіт немає. Вартість виконаних робіт становить 496 грн. За поясненнями обох сторін за виконання ремонту автомобіля ГАЗ 3302 позивач розрахувався.

Щодо іншого автомобіля, то згідно акта прийому-передачі та огляду транспортного засобу від 25 березня 2015 року (а.с. 82, том 1) передано транспортний засіб ВАЗ 2107 без номерних знаків для огляду. Позивач стверджує, що працівника, який здійснив таку передачу ніхто не уповноважував і він не мав достатніх підстав для здійснення такої передачі. У подальшому жодних договірних відносин щодо ремонту такого автомобіля між сторонами не виникло, що позбавляє відповідача права утримувати у себе вказаний автомобіль.

Спірне майно притримано відповідачем, у зв’язку з несплатою позивачем грошових коштів за надані послуги по іншим договірним зобов’язанням. Відповідач попередив позивача, що на підставі приписів статті 594 Цивільного кодексу України транспортні засоби, які є власністю позивача знаходяться на території Об'єднаного автогосподарства медичних закладів на підставі договорів №6 від 04 березня 2015 року, №01/04 від 01 квітня 2015 року, №48 від 25 червня 2015 року, притримаються до виконання позивачем зобов’язань зі сплати заборгованості.

Автомобіль ГАЗ -3302, державний реєстраційний номер 0434 залишено як застава оплати ремонтних робіт автомобіля УАЗ – 31512, державний номер 0922, повернення його буде здійснено лише після оплати вартості ремонтних робіт.

Статтею 594 параграфа 7 "Притримання" глави 49 "Забезпечення виконання зобов’язання" визначено, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Отже притримати річ можливо лише в разі невиконання іншою стороною зобов’язання щодо оплати саме цієї речі, водночас оплата за ремонт автомобіля ГАЗ-3302 виконана, що підтверджується представниками сторін і дослідженими вище доказами, щодо автомобіля ВАЗ-2107, то відносно нього взагалі між сторонами відсутні договірні відносини і у відповідача немає правових підстав тримати його у себе.

Посилання відповідача на невиконання інших договірних зобов’язань позивачем, у зв’язку з чим і здійснюється притримання двох спірних автомобілів, не вважається належним притриманням відповідно до вимог чинного законодавства, враховуючи таке.

Частиною 2 статті 594 Цивільного кодексу України передбачено, що притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторони не уклали угоду про притримання, іншими доказами згідно ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України укладення такої угоди не доведено, що позбавляє відповідача посилатися на притримання спірного майна у забезпечення виконання зобов’язання з оплати вартості ремонтних робіт.

Зазначене стосується й твердження апелянта, що між сторонами в усній формі укладено договір застави.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про нікчемність договору застави і угоди про притримання.

Слід зазначити, що відповідач мав право вимагати сплати заборгованості за виконані роботи шляхом подання відповідного позову до суду.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Належність спірних автомобілів позивачу не оспорюється відповідачем та підтверджується матеріалами справи: інвентарними картками №14, №6 обліку основних засобів в бюджетних установах (а.с.104, 105, том 1), технічними талонами на такі транспортні засоби (а.с. 107, 108, том 1).

Відповідні докази надані позивачем й апеляційному господарському суду разом з заявою від 26 квітня 2017 року (т.2, а.с.82-83, 91-93).

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду, що спірне майно має бути витребувано у відповідача на підставі ст.ст.387, 1212 Цивільного кодексу України, як таке, що утримується без достатньої правової підстави.

В спростування доводів апелянта апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України врегульовано випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Судами було встановлено, що спірне майно було передано відповідачу і утримується ним безпідставно, оскільки договір №6 від 04 березня 2015 року є неукладеним, по договору №48 від 25 червня 2015 року спірне майно також відповідачу не передавалося.

Слід зазначити, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв’язку з цим господарський суд, з’ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального та процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (п.3.12 абзац 7 Постанови Пленуму Вищого гсоподарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов’язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб’єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб’єктом владних повноважень.

Листом від 15 вересня 2016 року за №3207 вих -16 (т.1, а.с.28) військовий прокурор Кіровоградського гарнізону повідомив Відділ урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку в місті Кіровограді, що оскільки останній не вживає жодних заходів представницького реагування по поверненню військового майна, то він має намір звернутися до господарського суду Кіровоградської області з вимогою про витребування цього майна.

Наявність підстав для представництва інтересів держави в суді позивачем не оспорена, позовні вимоги прокурора підтримано.

Належність спірного майна до військового підтверджується Законом України "Про Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України", Законом України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", Положенням "Про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1225 від 04 серпня 2000 року, листом Адміністрації Державної Служби спеціального зв’язку та захисту інформації України від 25 квітня 2017 року №18/04-1117, наданим позивачем суду апеляційної інстанції.

Надані апелянтом суду апеляційної інстанції до пояснень від 27 квітня 2017 року додаткові докази у вигляді актів прийому- передачі та огляду транспортного засобу до уваги не приймаються, оскільки всупереч приписам ст.101 Господарського процесуального кодексу України апелянт не навів поважні причини, з яких ці докази не були надані суду першої інстанції.

З огляду на викладене, рішення господарського суду Кіровоградської області від 04 січня 2017 року відповідає діючому законодавству, обставинам справи, у зв’язку з чим підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.49, 99, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об'єднаного автогосподарства медичних закладів Кіровоградської обласної державної адміністрації, м. Кропивницький залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 04 січня 2017 року у справі № 912/3940/16 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Джихур

Суддя І.А. Сизько

Суддя І.Л. Кузнецова

(Дата підписання постанови в повному обсязі 03.05.17 р.)