ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" квітня 2017 р.

Справа № 916/375/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Економіст-2013";

до відповідача: Виробничого кооперативу "Організація орендарів Одесавторресурси";

про визнання недійсним рішення загальних зборів та визнання недійсними положень статуту товариства

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: ОСОБА_1 - довіреність № б/н від 03.01.2017р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Економіст-2013" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Виробничого кооперативу "Організація орендарів Одесавторресурси", в якій просить суд визнати недійсним рішення загальних зборів ВК "Організація орендарів Одесавторресурси" від 10.11.2014р., оформлене протоколом № 1 від 10.11.2004р., а також визнати недійсними підпункти 1.1, 1.2, 3.1, 5.4, а також пункт 16 "Майно кооперативу" та пункт 17 "Виконання кооперативом зобов'язань, які виникли за господарськими договорами Організації орендарів "Одесавторресурси", пункт 22 "Ліквідація кооперативу та ліквідаційна комісія" статуту товариства, зареєстрованого 07.07.2005р.

Згідно прохальної частини позовної заяви позивач також просив суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради. У задоволенні зазначеного клопотання судом в засіданні суду 06.03.2017р. було відмовлено з огляду на недоведеність, яким саме чином рішення у справі може вплинути на права та обов’язки останнього.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що він згідно відповідного свідоцтва про право власності від 27.05.2015р. є власником нежитлової будівлі, загальною площею 1183 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дорога, 5.

При цьому вказує, що в 2014р. Виробничий кооператив "Організація орендарів Одесавторресурси" звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси із позовом до попереднього власника вищевказаного майна – ОСОБА_2 про визнання саме за ним права власності на спірне майно та витребування його з чужого незаконного володіння.

Як зазначає позивач, згідно рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 4.05.2016р. (справа №521/22480/14-ц) позовні вимоги вищевказаного кооперативу задоволено частково; визнано за останнім право власності на вищезазначене майно та витребувано його з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Економіст-2013".

Позивач вказує, що, не погоджуючись з вказаним рішенням, він подав відповідну апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої 12.10.2016р. апеляційним судом Одеської області скасовано рішення Малиновського районного суду м. Одеси в частині визнання за ВК "Організація орендарів Одесавторресурси" права власності на нежитлову будівлю та витребування майна з незаконного володіння ТОВ "Економіст-2013", провадження у справі закрито та роз’яснено, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Позивач зазначає, що 02.12.2016р. господарським судом Одеської області порушено провадження у справі №916/3175/16 за позовом Виробничого кооперативу „Організація орендарів Одесавторресурси” до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕКОНОМІСТ – 2013” про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності.

Разом з тим, позивач стверджує, що йому при ознайомленні з матеріалами вказаної судової справи стало відомо про те, що ВК „Організація орендарів Одесавторресурси”, обґрунтовує свою позицію, зокрема, тим, що відповідно до п. 1.1 статуту кооперативу, затвердженого 10.11.2014р. (протокол загальних зборів № 1), ВК „Організація орендарів Одесавторресурси” було створено на вимогу Регіонального ФДМУ по Одеській області, викладену у п. 9 наказу № 459 від 29.12.1993р. У зазначеному наказі РВФДМУ надало Організації орендарів дозвіл на викуп державної частки майна у цілісному майновому комплексі Орендного підприємства „Одесавторма”, яке було створено Організацією орендарів „Одесавторресурси” на базі орендованого майна у РВ ФДМУ по Одеській області, і визначило необхідність створення власного підприємства на базі викупленого майна.

Згідно п.1.2 вказаного статуту, Виробничий кооператив "Організація орендарів Одесавторресурси" є правонаступником усіх прав та обов’язків Організації орендарів „Одесавторресурси”, оскільки вона є покупцем державної частки майна ОП „Одесавторма”, а його створено на базі майна, яке було викуплено у держави Організацією орендарів „Одесавторресурси” за договором купівлі-продажу № 47 від 05.01.1994р., що підтверджено актом передачі майна від 28.03.1994р., свідоцтвом № 45 від 06.04.1994р.

Як вказує ТОВ "Економіст-2013", такі ж самі положення містяться і у підпунктах 3.1, 5.4, а також пунктах 16 "Майно кооперативу" та пункт 17 "Виконання кооперативом зобов'язань, які виникли за господарськими договорами Організації орендарів "Одесавторресурси", пункт 22 "Ліквідація кооперативу та ліквідаційна комісія" статуту Виробничого кооперативу "Організація орендарів Одесавторресурси", зареєстрованого 07.07.2005р.

На думку позивача, зазначені положення статуту не відповідають дійсності.

З приводу вказаної позиції позивач вказує, що ВК "Організація орендарів Одесавторресурси" було зареєстровано 07.07.2005р. на підставі рішення загальних зборів Організації орендарів „Одесавторесурси” від 10.11.2004р. (протокол № 1), як новоутворене підприємство шляхом заснування юридичної особи.

При цьому стверджує, що Організація орендарів „Одесавторресурси”, як юридична особа, ніколи не існувала і йому не відомо, яким чином неіснуюча організація прийняла рішення про створення кооперативу, вказуючи при цьому, що 25.09.1992р. відповідно до рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів м. Одеси за №228 було зареєстровано організацію орендарів підприємства „Одесавторресурси”, яка жодного відношення до вищевказаної неіснуючої організації не мала.

Між тим, зауважує, що загальні збори ОО „Одесавторресурси”, було проведено 10.11.2004р., а державну реєстрацію кооперативу проведено лише 07.07.2005р.

На думку позивача, для того, щоб зареєструвати Виробничий кооператив "Організація орендарів Одесавторресурси", як правонаступника Організації орендарів „Одесавторресурси”, як це зазначено спірним пунктами статуту кооперативу, ВК "Організація орендарів Одесавторресурси" повинен був бути створений лише шляхом злиття, приєднання, поділу або перетворення організації орендарів, чого, фактично, зробити було неможливо, оскільки станом на 10.11.2004р. Організацію орендарів „Одесавторресурси” спочатку було перетворено на Орендне підприємство „Одесавторма”, а згодом перетворено у Командитне товариство „ОСОБА_3 і Ко „Одесавторма”, яке існувало до 21.01.2009р. та було припинено за рішенням суду внаслідок визнання його банкрутом.

Відтак, позивач вважає, що відповідач не є правонаступником Організації орендарів „Одесавторресурси”, а спірні положення статуту вказаного кооперативу суперечать статтям 104-108 ЦК України у редакції від 25.06.2005р., ст.33 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” (в редакції від 01.04.2005р.) та порушують майнові права ТОВ "Економіст-2013".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.02.2017р. порушено провадження у справі №916/375/17 із призначенням до розгляду в засіданні суду 06.03.2017р.

Ухвалою суду від 16.02.2017р. зобов'язано юридичний департамент Одеської міської ради (Управління державної реєстрації) надати до суду реєстраційну справу Виробничого кооперативу "Організація орендарів Одесавторресурси".

В судовому засіданні 06.03.2017р. у зв'язку із невиконанням вимог ухвали суду, а також необхідністю додаткового витребування доказів оголошено перерву до 22.03.2017р.

Ухвалою суду від 06.03.2017р. задоволено клопотання позивача про витребування доказів від 22.02.2017р. (т.1 а.с.137), зобов'язано юридичний департамент Одеської міської ради (Управління державної реєстрації) надати до суду реєстраційну справу КТ "ОСОБА_3 і Ко "Одесавторма", а також виконати вимоги вищевказаної ухвали суду від 16.02.2017р.

21.03.2017р. до канцелярії суду за вх.№6562/17 від Юридичного департаменту Одеської міської ради на виконання вимог ухвали суду від 16.02.2017р. надійшла реєстраційна справа ВК "ОО Одесавторресурси" (т.2 а.с.27).

Водночас, 22.03.2017р. від зазначеної установи надійшов лист, згідно якого вбачається, що витребувану судом реєстраційну справу КТ "ОСОБА_3 і Ко "Одесавторма" було знищено, у зв'язку із закінченням строку її зберігання (т.2 а.с.28).

22.03.2017р. з 10 год. 16 хв. до 11 год. 35 хв. всі працівники та відвідувачі суду були евакуйовані з адміністративної будівлі, у зв'язку із проведенням ГУДСНС України в Одеській області спільно з ГУНП в Одеській області оперативно-розшукових заходів з приводу анонімного повідомлення про закладення вибухового приладу в адміністративній будівлі.

Ухвалою суду від 22.03.2017р., з урахуванням вищевказаних обставин, справу №916/375/17 призначено до розгляду в засіданні суду 10.04.2017р.

06.04.2017р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (т.2 а.с.43-48), згідно якого останній, заперечуючи проти задоволення позову, зазначає, що 10.11.2004р. рішенням загальних зборів членів Організації орендарів „Одесавторресурси”, за яке проголосували члени кооперативу в кількості 104 осіб, що є більшістю, у відповідності до Наказу РВФДМУ в Одеській області №459 від 29 грудня 1993 року було створено організацію Виробничий кооператив „Організація орендарів „Одесавторресурси” та затверджено його власну назву, визначено вартість викупленого у держави майна та визначено розмір паїв у грошовому еквіваленті для розподілення даних паїв між членами (засновниками) виробничого кооперативу „Організації орендарів „Одесавторресурси”, розподілено між членами Виробничого кооперативу „Організації орендарів „Одесавторресурси” - засновниками кооперативу вартість викупленого у держави майна, балансова вартість якого становить 1535205,36 грн. на рівні паїв усіх 104 членів виробничого кооперативу „Організації орендарів „Одесавторресурси, із метою визначення персонального пайового внеску до кооперативу у грошовому виразі, який має становити 14761,94 грн.

Як зазначає відповідач, дане рішення було оформлено протоколом №1 від 10.11.2004 р., яким також було затверджено ОСОБА_4 виробничого кооперативу для проведення державної реєстрації, в п.1.2 якого визначено, що Виробничий кооператив „Організація орендарів Одесавторресурси” є правонаступником усіх прав та обов’язків Організації орендарів „Одесавторресурси”, оскільки вона є покупцем державної частки майна орендного підприємства „Одесавторма, а його створено на базі майна, яке викуплено у держави Організацією орендарів „Одесавторресурси” за Договором купівлі-продажу державного майна № 47 від 05.01.1994р., що підтверджено Актом передачі майна від 28 березня 1994 року, свідоцтвом №45 від 06.04.1994р. про право власності Організації орендаторів „Одесавторресурси” на майно, викуплене за договором № 47, та Реєстраційним посвідченням ОМБТІ та РОН від 24 травня 1994 року щодо реєстрації об’єктів нерухомості за Організацією орендарів на підставі Акту від 28 березня 1994 року про отримання нею майна у власність.

ВК "Організація орендарів Одесавторресурси" у поданому відзиві зазначає, що 07.07.2005 року було проведено державну реєстрацію Виробничого кооперативу „Організація орендарів „Одесавторресурси” державним реєстратором Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації за реєстровим №10721020000003839.

В той же час, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОНОМІСТ-2013» було зареєстровано лише 16.07.2013р. та відповідно до уставних документів, товариства було створено на підставі протоколу №1 (рішення) учасників товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОНОМІСТ-203» від 16.07.2013 р., до складу якого ввійшли ТОВ «ІНФО БУД», в особі власника (директора ОСОБА_5Е.) та фізична особа ОСОБА_5

03.03.2015р. загальними зборами учасників ТОВ «ЕКОНОМІСТ-2013» було вирішено включити до їх складу фізичну особу ОСОБА_2, із внесенням до статутного капіталу товариства майна у виді нежитлових будівлі за адресою м. Одеса, вул. Овідіопольська дорога 5, що складається в цілому з нежитлової будівлі під літерою «А» загальною площею 90,4 кв.м. Вказане рішення оформлено протоколом № 03-03-15/2 від 03.03.2015р. та внесені відповідні зміни до статуту товариства.

При цьому відповідач наголошує, що внесення до статутного капіталу вказаної нерухомості відбувалось з метою неможливості виконання рішення суду по справі, що в цей період розглядалась в Малиновському районному суді м. Одеси за позовною заяви ВК «Організація орендарів «Одесавторресурси» до ОСОБА_2 про витребування з незаконного володіння та визнання права власності на нежитлові будівлі за адресою м.Одеса, вул. Овідіопольська дорога 5.

Відтак, відповідач вважає, що ні юридичні особи ТОВ «ІНФО БУД» та ТОВ «ЕКОНОМІСТ-2013», ні фізичні особи ОСОБА_5Е, та ОСОБА_2 не входили до членів Організації орендарів «Одесавторресурси», а ні в 1994 р., а ні в 2004 р., а тому твердження про порушення майнових прав ТОВ «ЕКОНОМІСТ-2013» під час реєстрації в 2005р. Виробничого кооперативу «Організація орендарів «Одесавторресурси», на його думку, не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідач також зазначає про хибність твердження позивача щодо того, що він не є правонаступником Організації орендарів „Одесавторесурси”, які свідчать про нерозуміння всієї процедури утворення ВК «Організації орендарів «Одесавторресурси», яка бере початок ще з 1992 р.

Так, обґрунтовуючи усю хронологію утворення ВК «Організації орендарів «Одесавторресурси», позивач зазначає, що 06.10.1992р. відбулися загальні збори робітників Одеського підприємства по заготівлі, обробці та поставці вторинних ресурсів, які були оформлені протоколом №35, і відповідно до яких було затверджено ОСОБА_4 організації орендарів та проект договору оренди.

Відповідно до статуту Орендного підприємства «Одесавторма», затвердженого зборами трудового колективу Орендного підприємства „Одесавторма” (протокол №35 від 06.10.1992р.), визначено, що організація орендарів Одеського обласного підприємства по заготівлі, обробці, поставці вторинних ресурсів „Одесавторма», що іменується в подалі «Організація Одесавторма», входить до складу „Укрвторма”.

Згідно п.1.3. статуту визначено, що Організація орендарів підприємства «Одесавторма» створена рішенням загальних зборів трудового колективу підприємства «Одесавторма», які відбулися 08.09.1992 року, протокол №30.

Відповідно ж до вказаного протоколу загальними зборами робітників Одеського підприємства по заготівлі, обробці та поставці вторинних ресурсів, було прийнято рішення про оренду державного підприємства по заготівлі, обробці і поставці вторинних ресурсів з подальшим викупом майна підприємства трудовим колективом та створення організації орендарів.

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів м. Одеси Одеської області від 25.09.1992 року №228 було здійснено державну реєстрацію Організації орендарів «Одесавторресурси».

07.12.1992 року між Фондом державного майна України в особі регіонального відділення по Одеській області та організацією орендарів підприємства «Одесавторма» було укладено Договір оренди, відповідно до якого в цілях підвищення ефективності використання державного майна та для досягнення найбільших результатів господарської діяльності орендодавцем було передано, а орендарем прийнято в оренду майно підприємства „Одесавторма».

29.12.1992р. за №60 Виконавчим комітетом Ленінської районної ради було видано Свідоцтво про реєстрацію Орендного підприємства «Одесавторма».

Відповідно до Протоколу зборів працівників Орендного підприємства «Одесавторма» від 03 серпня 1993 року було прийнято рішення про подання заяви на приватизацію Орендного підприємства «Одесавторма».

12 серпня 1993 року заявником – Організацією орендарів підприємства „Одесавторресурси» до Одеського регіонального відділення Фонду державного майна України було подано заяву на приватизацію майна підприємства Орендного підприємства «Одесавторма» за підписом керівника ОСОБА_3

В подальшому, на загальних зборах трудового колективу орендного підприємства „Одесавторма” було узгоджено план приватизації Орендного підприємства „Одесавторма, розробленого відповідною комісією, який розпорядженням Регіонального відділення Фонду державного майна по Одеській області №97-р від 10.12.1993 року було затверджено.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області №459 від 29 грудня 1993 року надано дозвіл Організації орендарів, яка була створена трудовим колективом Одеського обласного виробничо заготівельного підприємства «Одесавторресурси», на викуп державної частки майна у цілісному майновому комплексі Орендного підприємства «Одесавторма».

Крім того, було зобов’язано Організацію орендарів «Одесавторресурси» у місячний строк підготувати уставні документи та зареєструватися як суб’єкт підприємницької діяльності у виконкомі Ленінської народної ради районних депутатів.(п. 9. Наказу).

З урахуванням вказаних обставин, відповідач вказує, що Організація орендарів «Одесавторресурси» було зареєстрована як громадська організація, без створення суб’єкта господарювання з метою досягнення відповідної цілі – купівлі державного майна Орендного підприємства «Одесавторма

Щодо доводів позивача стосовно порушення відповідачем порядку перетворення юридичної особи, що передбачений нормами ЦК України в редакції від 25.06.2005р., відповідач зазначає, що вони є хибними, оскільки «Організація орендарів «Одесавторресурси» не була суб’єктом господарювання, у зв’язку із чим до неї неможливо застосовувати вимоги перетворення як до юридичної особи.

Крім того, відповідач вказує, що створення Командитного товариства «ОСОБА_3 і Ко «Одесавторма» було здійснено на підставі завідомо неправдивих даних та документів, що підтверджено ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.12.2013 р. в рамках кримінального провадження 1-кп/522/862/13.

При цьому стверджує, що згідно установчого договору вказаного Командитного товариства, яке зареєстровано 10.03.1994р., жодного положення про правонаступництво та перейменування його з орендного підприємства «Одесавторма» не зазначено.

Враховуючи вказане, вважає, що реєстрація Виробничого кооперативу «Організація орендарів «Одесавторресурси» відбулась згідно норм діючого законодавства, а ТОВ "Економіст-2013" не доведено, яким саме приписам законодавства суперечать положення статуту Виробничого кооперативу "Організація орендарів Одесавторресурси", та які саме майнові права позивача ним порушуються або оспорюються.

Відповідач також стверджує про відсутність жодних порушень майнових прав ТОВ «ЕКОНОМІСТ-2013 під час прийняття рішення загальних зборів Організації орендарів «Одесавторресурси», що оформлено протоколом №1 від 10.11.2004р., та реєстрації статуту кооперативу.

З урахуванням вищевказаних обставин, відповідач у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні 10.04.2017р. представником позивача було надано клопотання про витребування доказів (т.2 а.с.74-76), згідно якого останній просив суд витребувати з архіву Приморського районного суду м. Одеси матеріали справи № 522/31283/13-К про звільнення від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні, внесеному до ЄДР досудових розслідувань за №12013170110001464 від 26.06.2013р. у відношенні ОСОБА_6 26.07.1945р. народження.

В обґрунтування заявленого клопотання позивач, із посиланням на факт надання слідчому у даній справі тимчасового доступу до матеріалів справи №05120030091, стверджував, що в матеріалах вказаної кримінальної справи №12013170110001464 міститься реєстраційна справа КТ „ОСОБА_3 і Ко „Одесавторма”.

У задоволенні вказаного клопотання судом 10.04.2017р. відмовлено, з огляду на недоведеність позивачем того, що зазначені у клопотанні документи є необхідними для вирішення спору, а також того, що дані документи дійсно знаходяться в матеріалах кримінальної справи № 522/31283/13-К.

В судовому засіданні 10.04.2017р.під час розгляду справи по суті представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, просить суд відмовити у його задоволенні.

Ухвалою суду від 10.04.2017р. строк розгляду справи за клопотанням представника позивача було продовжено на п’ятнадцять днів, в засіданні суду оголошено перерву до 19.04.2017р.

До канцелярії суду 19.04.2017р. представником позивача було надано клопотання про витребування доказів (т.3 а.с.2), згідно якого останній просив суд витребувати у слідчого управління ГУПН України в Одеській області матеріали кримінальної справи № 05120030091, порушеної відповідно до постанови про порушення кримінальної справи від 29.03.2006р. відносно голови правління ВК „ОО „Одесавторресурси” ОСОБА_7 за частинами 1,3 статті 358 КК України за фактом складання та використання ним за відомо підробленого документу – статуту ВК „ОО „Одесавторресурси”. Як зазначив позивач, оскільки слідчому було надано лише тимчасовий доступ до цієї справи, саме в матеріалах зазначеної кримінальної справи №05120030091, міститься реєстраційна справа КТ „ОСОБА_3 і Ко „Одесавторма”.

Крім того, представником позивача було подано клопотання про витребування доказів (т.3 а.с.21), ідентичне клопотанню про витребування доказів від 10.04.2017р., згідно якого позивач просив суд витребувати з архіву Приморського районного суду м.Одеси матеріали справи №522/31283/13-К про звільнення від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні, внесеному до ЄДР досудових розслідувань за №12013170110001464 від 26.06.2013р. у відношенні ОСОБА_6 26.07.1945р. народження. У даному клопотанні позивач посилався на те, що в матеріалах цієї справи знаходяться перераховані ним документи, що містилися у приватизаційній справі „Одесавторма”.

Водночас, до суду представником позивача було подано письмові пояснення по справі (т.2 а.с.1), згідно яких останній повторно наполягає на відсутність доказів того, що відповідач є правонаступником Організації орендарів „Одесавторресурси”, оскільки навіть у реєстраційній справі вказаного кооперативу відсутній відповідний розподільчий баланс та передавальний баланс.

В судовому засіданні представником позивача було надано клопотання (т.3 а.с.34), згідно якого останній просив суд призначити справу №916/375/17 до колегіального розгляду у складі трьох суддів.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення вищевказаних клопотань, зазначивши, що їх подання направлене на затягування судового розгляду справи, просив відмовити у задоволенні позову.

Розгляд вищевказаних клопотань представника позивача було відкладено до наступного судового засідання.

В засіданні суду 19.04.2017р., з огляду на необхідність додаткового дослідження доказів, оголошено перерву до 27.04.2017р.

В судовому засіданні 27.04.2017р. судом відмовлено у задоволенні вищевказаних клопотань позивача про витребування доказів, з огляду на їх необґрунтованість та невідповідність вимогам ст. 38 ГПК України, а також, враховуючи наявність у матеріалах справи документів, про витребування яких заявлене клопотання від 19.04.2017р. (вх2-2174/17).

Судом також було відмовлено і у задоволенні клопотання про колегіальний розгляд справи № 916/375/17, з огляду на те, що суд самостійно згідно положень ст. 4-6 ГПК України визначає рівень складності тієї чи іншої справи, яка перебуває у його провадженні.

В судовому засіданні 27.04.2017р. представником позивача було надано чергове клопотання про витребування доказів (т.3 а.с.39), згідно якого позивач просив суд витребувати у Юридичного департаменту Одеської міської ради реєстраційну справу щодо державної реєстрації юридичної особи – Організації орендарів „Одесавторресурси”, у задоволенні якого було відмовлено з огляду на відсутність у клопотанні ідентифікаційного коду організації, а також і жодних інших доказів, що підтверджують наявність у Юридичного департаменту Одеської міської ради доказу, що витребовується.

З огляду на незадоволення вищевказаних клопотань, представником позивача було заявлено клопотання від 19.04.2017р. про відвід судді Щавинської Ю.М. (т.3 а.с.41) від розгляду справи № 916/375/17.

З урахуванням викладеного, враховуючи вимоги ст. 20 ГПК України, судом оголошено перерву на нарадчу кімнату для прийняття рішення з приводу заявленого позивачем клопотання про відвід судді від розгляду справи та повідомлено про час та місце виходу - 28.04.2017р. о 10:15.

Після виходу з нарадчої кімнати судом оголошено ухвалу в порядку ст. 20 ГПК України, згідно якої заяву позивача про відвід судді від розгляду справи відхилено, а судовий розгляд справи продовжено.

У судовому засіданні 28.04.2017р. представник відповідача повністю підтримав свою правову позицію, що була викладена ним в попередніх судових засіданнях.

Представник позивача у судове засідання, яке було продовжено після виходу з нарадчої кімнати, не з’явився, незважаючи на належне повідомлення про його час та місце.

Враховуючи викладене, а також з урахуванням закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість закінчення судового розгляду за відсутності представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вищевказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з’ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Економіст-2013" направлені на визнання недійсним рішення загальних зборів ВК "Організація орендарів Одесавторресурси" від 10.11.2014р., оформленого протоколом № 1 від 10.11.2004р., а також підпунктів 1.1, 1.2, 3.1, 5.4, пункту 16 "Майно кооперативу" та пункту 17 "Виконання кооперативом зобов'язань, які виникли за господарськими договорами Організації орендарів "Одесавторресурси", пункту 22 "Ліквідація кооперативу та ліквідаційна комісія" статуту Виробничого кооперативу "Організація орендарів Одесавторресурси", зареєстрованого 07.07.2005р.

При цьому, обґрунтовуючи порушення вказаними актами своїх прав та інтересів, позивач, фактично, стверджує, що саме на підставі зазначених положень статуту, який було затверджено оскаржуваним рішенням загальних зборів, відповідачем заявлені вимоги про витребування майна, власником якого є позивач.

Надаючи оцінку позовним вимогам ТОВ "Економіст-2013" в частині визнання недійсним рішення загальних зборів ВК "Організація орендарів Одесавторресурси" від 10.11.2014р., оформленого протоколом № 1 від 10.11.2004р., суд вказує наступне.

Перш за все, суд зазначає, що оскільки позивач не є учасником юридичної особи, рішення загальних зборів якої оскаржується, вказаний спір не є корпоративним та розглядається в порядку господарського судочинства з огляду на суб’єктний склад учасників спору.

При цьому, за змістом п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 N 13 та п. п. 2.12, 2.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 р. №4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин", оскаржуване рішення загальних зборів є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), тобто офіційним письмовим документом, що породжує певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Слід зазначити, що підставами для визнання правових актів індивідуальної дії (ненормативних актів) незаконними (недійсним) є невідповідність їх вимогам чинного на час його видання (затвердження) законодавства, в тому числі Конституції України, та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт.

Крім того, виходячи з положень ст.1 ГПК України, обов'язковою умовою визнання правових актів індивідуальної дії (ненормативних актів) незаконними (недійсними) є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Суд вважає, що, в порушення ст.33 ГПК України, позивач не довів, яким чином оскаржуване рішення від 10.11.2004р. порушує його права та інтереси, з урахуванням того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОНОМІСТ-2013», згідно відомостей Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було зареєстровано лише 16.07.2013 р. Таким чином, на момент прийняття оспорюваного рішення Виробничого кооперативу "Організація орендарів Одесавторресурси" (2004р.) такої юридичної особи, як Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОНОМІСТ-2013» взагалі не існувало.

Крім того, позивачем в порядку ст.33 ГПК України не доведено, які норми законодавства були порушені відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення.

Натомість, суд зазначає, що питання наявності як права власності відповідача на приміщення 90,4 кв.м., так і підстав витребування його у позивача з урахуванням обставин набуття ним права власності, є предметом розгляду у справі №916/3175/16, рішення по якій не набрало законної сили у зв’язку із здійсненням апеляційного перегляду. При цьому, оскільки згідно до ст.4, 43 ГПК України рішення Виробничого кооперативу "Організація орендарів Одесавторресурси" про заснування юридичної особи та затвердження статуту оцінюється судом у сукупності з іншими доказами, обраний Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОНОМІСТ-2013» спосіб захисту не спрямований на відновлення його суб’єктивного права, яке позивач вважає порушеним.

Щодо вимог позивача про визнання недійсними положень статуту, суд зауважує наступне.

Відповідно до ст.ст.163, 164 ЦК України виробничим кооперативом є добровільне об'єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків. ОСОБА_4 кооперативу та законом може бути передбачено участь у діяльності виробничого кооперативу на засадах членства також інших осіб.

Установчим документом виробничого кооперативу є його статут, що затверджується загальними зборами його членів.

ОСОБА_4 виробничого кооперативу має містити крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, відомості про: розмір пайового внеску члена кооперативу; склад і порядок внесення пайових внесків членами кооперативу та про їхню відповідальність за порушення зобов'язання щодо внесення пайових внесків; характер і порядок трудової участі його членів у діяльності кооперативу та їхньої відповідальності за порушення зобов'язань щодо особистої трудової участі; порядок розподілу прибутку і збитків кооперативу; розмір і умови субсидіарної відповідальності його членів за зобов'язаннями кооперативу; склад і компетенцію органів управління кооперативу та про порядок ухвалення ними рішень.

Положення щодо відомостей, які мають міститися у статуті кооперативу, також закріплені у нормах ст.8 Закону України „Про кооперацію”.

За змістом п.5.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016р. №4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин", у судовому рішенні про визнання недійсними окремих положень установчих документів має бути зазначено, яким саме приписам закону суперечать ці положення, та які права позивача ними порушуються або оспорюються.

Разом з тим, у позовній заяві позивачем не зазначено норму закону, якій оскаржувані положення статуту не відповідають, а також не вказано, які права позивача ними порушуються або оспорюються, що унеможливлює задоволення позову в цій частині.

При цьому, враховуючи, що, обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач, фактично, посилається на те, що відповідач - Виробничий кооператив "Організація орендарів Одесавторресурси" не є правонаступником Організації орендарів "Одесавторресурси", приймаючи до уваги вимоги закону щодо об’єктивності та повноти судового розгляду, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом, рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів м. Одеси Одеської області від 25.09.1992 року №228 (т.1 а.с.61) було здійснено державну реєстрацію Організації орендарів «Одесавторресурси».

Положення про вказану організацію (т.1 а.с.63-69) було затверджено загальними зборами організації орендарів підприємства „Одесавторресурси” (протокол №30 від 8.09.2002р.).

Згідно вказаного протоколу (т.2 а.с.8) загальними зборами робітників Одеського підприємства по заготівлі, обробці та поставці вторинних ресурсів, було прийнято рішення про оренду державного підприємства по заготівлі, обробці і поставці вторинних ресурсів з подальшим викупом майна підприємства трудовим колективом та створення організації орендарів із затвердженням відповідного положення.

В подальшому, 06.10.1992 року відбулися загальні збори робітників Одеського підприємства по заготівлі, обробці та поставці вторинних ресурсів, які були оформлені протоколом №35, і відповідно до яких, було затверджено статут організації орендарів та проект договору оренди (т.2 а.с.171).

Як вбачається з матеріалів справи, 07.12.1992 року між Фондом державного майна України в особі регіонального відділення по Одеській області та організацією орендарів підприємства «Одесавторма» було укладено Договір оренди, відповідно до якого в цілях підвищення ефективності використання державного майна та для досягнення найбільших результатів господарської діяльності орендодавцем було передано, а орендарем прийнято в оренду майно підприємства „Одесавторма» (т.2 а.с.161-167).

29.12.1992р. за №610 Виконавчим комітетом Ленінської районної ради було видано свідоцтво про реєстрацію Орендного підприємства «Одесавторма».(т.2а.с.170).

Відповідно до ОСОБА_4 Орендного підприємства «Одесавторма» (т.2 а.с.147-160), затвердженого зборами трудового колективу Орендного підприємства „Одесавторма” (протокол №35 від 06.10.1992р.) визначено, що організація орендарів Одеського обласного підприємства по заготівлі, обробці, поставці вторинних ресурсів „Одесавторма», що іменується в подалі «Організація орендарів Одесавторма», входить до складу „Укрвторма”.

Пунктом 1.3. статуту визначено, що Організація орендарів підприємства «Одесавторма» створена рішенням загальних зборів трудового колективу підприємства «Одесавторма», які відбулися 08.09.1992 року, протокол №30.

Проаналізувавши чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, суд зазначає, що відповідно до ст.9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” („Про оренду майна державних підприємств та організацій”), Організація орендарів створювалася у разі прийняття членами трудового колективу рішення про укладення договору оренди, особами, які бажали стати орендарями.

Створена трудовим колективом організація орендарів має переважне перед іншими фізичними та юридичними особами право на укладення договору оренди майна того державного підприємства, організації, де вона створена.

В положенні про організацію орендарів зазначаються: найменування організації, її місцезнаходження, цілі її діяльності, порядок вступу в організацію і виходу з неї, права та обов'язки членів організації, її органи управління, порядок розподілу доходу (прибутку), умови припинення діяльності організації орендарів.

Згідно до ст.15 вказаного закону Орендар самостійно обирає організаційну форму підприємницької діяльності на основі орендованого майна, затверджує її статут і призначає (обирає) керівника. ОСОБА_4 не може суперечити договору оренди.

При цьому, відповідно до статті 16 цього закону діяльність підприємства, організації, структурного підрозділу підприємства, організації, цілісні майнові комплекси яких передано в оренду, припиняється як державних з моменту реєстрації у встановленому законом порядку статуту створеного орендарем підприємства, господарського товариства тощо. З цього моменту припиняються і розриваються трудові договори (контракти) з працівниками цього підприємства, організації, структурного підрозділу.

З огляду на вищевикладене, проаналізувавши відповідне законодавство та норми Положення організації орендарів та Статуту ОП „Одесавторма”, суд дійшов висновку про те, що з моменту реєстрації Орендного підприємства «Одесавторма» правове становище організації орендарів було врегульовано саме ОСОБА_4 орендного підприємства «Одесавторма».

Згідно до свідоцтва Одеського обласного управління статистики №8208 (т.1 а.с.70) саме Орендному підприємству «Одесавторма», було присвоєно код ОКПО 13914500.

В подальшому, відповідно до протоколу від 03 серпня 1993 року зборів орендарів Орендного підприємства «Одесавторма», було прийнято рішення про подання заяви на приватизацію Орендного підприємства «Одесавторма» (т.2 а.с.121).

12 серпня 1993 року заявником – Організацією орендарів підприємства „Одесавторресурси» до Одеського регіонального відділення Фонду державного майна України було подано заяву на приватизацію майна підприємства Орендного підприємства «Одесавторма» (т.2 а.с.119). При цьому, вказана заява свідчить про відсутність факту присвоєння коду ОКПО вказаній Організації орендарів.

В подальшому, на загальних зборах трудового колективу орендного підприємства „Одесавторма” було узгоджено план приватизації Орендного підприємства „Одесавторма, розробленого відповідною комісією, який розпорядженням Регіонального відділення Фонду державного майна по Одеській області №97-р від 10.12.1993 року було затверджено (т.1 а.с.87,88).

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області №459 від 29 грудня 1993 року (т.2 а.с.103-105) надано дозвіл Організації орендарів, яка була створена трудовим колективом Одеського обласного виробничо заготівельного підприємства «Одесавторресурси», на викуп державної частки майна у цілісному майновому комплексі Орендного підприємства «Одесавторма».

Крім того, було зобов’язано Організацію орендарів «Одесавторресурси» у місячний строк підготувати статутні документи та зареєструватися як суб’єкт підприємницької діяльності у виконкомі Ленінської народної ради районних депутатів. (п. 9. Наказу).

Таким чином, як свідчать подані докази, Організація орендарів «Одесавторресурси» не була зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності на момент укладення з нею Договору купівлі-продажу державного майна за №47 від 5.01.1994р. (т.2 а.с.97-102). Вищевказані висновки суду щодо змішування Організації орендарів та Орендного підприємства „Одесавторма” підтверджуються також фактом скріплення нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу печаткою саме Орендного підприємства „Одесавторма”.

Згідно до п. 3.2. договору купівлі-продажу державного майна №47 передача об’єкта приватизації Продавцем і прийом об’єкта приватизації Покупцем підтверджується актом передачі. Покупець цілісного майнового комплексу стає правонаступником майнових прав та обов’язків ОП «Одесавторма», з моменту переходу до нього права власності, яке відповідно до п. 1.2. договору, перейшло до покупця на підставі наказу начальника Регіонального відділення ФДМУ по Одеській області №459 від 29.12.1993 р. з дня його видання.

На виконання умов Договору купівлі-продажу державного майна від 05.01.1994 року №47, згідно сплати вартості майна, Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Одеській області та Організацією орендарів Одеського обласного виробничо-заготівельного підприємства «Одесавторресурси» 28.03.1994 року було складено Акт передачі проданого майна, відповідно до якого Організації орендарів було передане майно, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Вапняна, 93, у складі цілісного майнового комплексу з усіма спорудами і будівлями (т.2 а.с.95).

06.04.1994 року Організації орендарів Одеського обласного виробничо-заготівельного підприємства «Одесавторресурси» було видано свідоцтво про право власності за №45 на цілісний майновий комплекс орендного підприємства «Одесавторма» (т.2 а.с.96).

Натомість, як свідчать матеріали справи, 10.03.1994р. було створене Командитне товариство „ОСОБА_3 и Ко” ОП „Одесавторма”, зареєстроване за №885 в Ленінському РВК м. Одеси під ідентифікаційним кодом ОП „Одесавторма” – 13914500 (т.1 а.с.84-86).

Слід зазначити, що Установчий договір про створення і діяльність КТ „ОСОБА_3 и Ко” ОП „Одесавторма” (т.1 а.с.72-82) не містить жодних положень стосовно правонаступництва КТ „ОСОБА_3 и Ко” ОП „Одесавторма” відносно організації орендарів „Одесавторресурси”.

При цьому, як свідчать матеріали справи, згідно з протоколом від 10.09.1996р. №13 до установчого договору Командитного товариства „ОСОБА_3 і Ко „Одесавторма” були внесені зміни, зареєстровані 16.12.1996р. (т.1 а.с.83), згідно з якими, зокрема, п.1.2 установчого договору було доповнено фразою „перейменовано з орендного підприємства „Одесавторма”.

Законність зазначених дій Командитного товариства „ОСОБА_3 і Ко „Одесавторма” було предметом судового розгляду у кримінальних справах, у зв’язку з чим судом у даній справі не аналізується.

При цьому суд зазначає, що Преамбулою Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" зазначено, що цей Закон регулює правові, економічні та організаційні основи приватизації державного майна, з метою створення багатоукладної соціально орієнтованої ринкової економіки України.

Відчуження державою майна шляхом приватизації є зміною власника майна, використання якого у господарській діяльності є обов’язковою умовою, у зв’язку з чим законом був передбачений обов’язок щодо створення суб’єкта підприємницької діяльності, до статутного фонду якого передається приватизоване майно. При цьому, згідно до чинного на той час законодавства, Організація орендарів, тобто організація, створена трудовим колективом державного підприємства, що має переважальне перед іншими фізичними та юридичними особами право на укладення договору оренди майна того державного підприємства, організації, де вона створена, відносилася до організацій, що не займається підприємницькою діяльністю, а Положення про організацію (т.1 а.с.63-69) містило норми щодо припинення діяльності організації у разі, зокрема, викупу об’єкта оренди.

Як вже було встановлено судом, відповідно до п.9 Наказу РВФДМУ №459 від 29.12.1993р. покупець був зобов’язаний у місячний строк підготувати статутні документи та зареєструватися як суб’єкт підприємницької діяльності у виконкомі Ленінської народної ради районних депутатів. З моменту реєстрації Покупцем установчих документів орендне підприємство „Одессавторма” припиняє свою діяльність та підлягає виключенню з реєстру.

Суд при цьому зазначає, що вимога Наказу ФДМУ №459 про обов’язкове перетворення організації орендарів у суб’єкт господарської діяльності є суттєвою умовою договору№47 від 05.01.1994р. (п.5.2. договору), яка була обов’язковою для виконання Покупцем, але будь-яких санкцій за порушення місячного терміну такого перетворення умови договору та законодавство не містили.

Як встановлено судом, 10.11.2004 року рішенням Загальних зборів членів Організації орендарів „Одесавторресурси, за яке проголосували члени кооперативу в кількості 104 осіб, за яке проголосували члени кооперативу в кількості 104 осіб, що є більшістю, у відповідності до Наказу РВФДМУ в Одеській області №459 від 29 грудня 1993 року було створено організацію Виробничий кооператив „Організація орендарів „Одесавторресурси” та затверджено його власну назву, визначено вартість викупленого у держави майна та визначено розмір паїв у грошовому еквіваленті для розподілення даних паїв між членами (засновниками) виробничого кооперативу „Організації орендарів „Одесавторресурси”, розподілено між членами Виробничого кооперативу „Організації орендарів „Одесавторресурси” - засновниками кооперативу вартість викупленого у держави майна, балансова вартість якого становить 1535205,36 грн. на рівні паїв усіх 104 членів виробничого кооперативу „Організації орендарів „Одесавторресурси, із метою визначення персонального пайового внеску до кооперативу у грошовому виразі, який має становити 14761,94 грн.

Як свідчать матеріали справи, дане рішення було оформлено протоколом №1 від 10.11.2004 р. (т.1 а.с.50-59), яким також було затверджено ОСОБА_4 виробничого кооперативу (т.1 а.с.40-49), в п.1.2 якого визначено, що Виробничий кооператив „Організація орендарів Одесавторресурси” є правонаступником усіх прав та обов’язків Організації орендарів „Одесавторресурси”, оскільки вона є покупцем державної частки майна орендного підприємства „Одесавторма, а його створено на базі майна, яке викуплено у держави Організацією орендарів „Одесавторресурси” за Договором купівлі-продажу державного майна № 47 від 05.01.1994р., що підтверджено Актом передачі майна від 28 березня 1994 року, свідоцтвом №45 від 06.04.1994р. про право власності Організації орендаторів „Одесавторресурси” на майно, викуплене за договором № 47, та Реєстраційним посвідченням ОМБТІ та РОН від 24 травня 1994 року щодо реєстрації об’єктів нерухомості за Організацією орендарів на підставі Акту від 28 березня 1994 року про отримання нею майна у власність.

07.07.2005 року було проведено державну реєстрацію Виробничого кооперативу „Організація орендарів „Одесавторресурси” державним реєстратором Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації за реєстровим №10721020000003839.

Суд також вважає за необхідне вказати, що порядок присвоєння коду ЄДРПОУ (ОКПО) здійснювався на час виникнення спірних правовідносин на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України" N 538 від 14.07.93 року (була чинна на момент державної реєстрації КТ „ОСОБА_3 і Ко”) (державний реєстр ведеться на підставі заповнених реєстраційних карток, що подаються місцевим статистичним органам у десятиденний термін з моменту їх одержання органами, що здійснюють державну реєстрацію господарюючих суб'єктів (п.6). У разі перереєстрації господарюючого суб'єкта внаслідок зміни назви, виду, організаційно-правової форми, форми власності або зміни та доповнення інших даних господарюючий суб'єкт у термін, передбачений чинним законодавством, повинен внести ці зміни і доповнення до реєстраційної картки для коригування даних Державного реєстру (п.7), а також на підставі постанови Кабінету Міністрів України №118 від 22.01.96 року "Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України" (була чинна на момент державної реєстрації змін до установчого договору КТ „ОСОБА_3 і Ко”, а також на момент створення ВК „ОО „Одесавторресурси”). Згідно до цієї постанови формування бази Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України здійснювалося на основі Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України із збереженням присвоєних суб'єктам господарської діяльності ідентифікаційних кодів.

Згідно з п.15 положення, затвердженого цією постановою у разі включення суб'єкта господарської діяльності до Державного реєстру йому встановлюється ідентифікаційний код і коди класифікаційних ознак. Ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб'єктом протягом усього періоду його існування.

У разі перереєстрації (створення) суб'єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов'язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

За таких обставин, суд доходить висновку, що у зв’язку з присвоєнням коду ОП „Одесавторма” – 13914500 Командитному товариству „ОСОБА_3 і Ко „Одесавторма”, яке існувало як юридична особа на момент створення ОСОБА_4, останній був позбавлений можливості реєстрації себе як правонаступника Організації орендарів з вищевикладених обставин, у зв’язку з чим відповідні твердження позивача щодо незазначення у витязі відомостей про правонаступництво не можуть бути прийняті судом до уваги.

Разом з тим, враховуючи, що при створенні ОСОБА_4 були дотримані норми ст.ст.20, 22, 30 Закону України „Про власність”, чинного на момент створення ОСОБА_4, оскільки колектив організації орендарів є суб’єктом права колективної власності на майно, що придбане на законних підставах, а співвласники майна організації орендарів власноручними підписами у Протоколі №1 від 10.11.2004р. підтвердили свій намір створити Виробничий кооператив як правонаступника організації орендарів для виконання обов’язкових умов договору №47 та Наказу ФДМУ №459, суд доходить висновку про правомірність зазначення в ОСОБА_4 положення про правонаступництво ним усіх прав та обов’язків Організації орендарів „Одесавторресурси”, а членство в ОСОБА_4 колишніх членів організації орендарів є правомірними і відповідаючим ст.163, 165, 191 ЦК України.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням наведених вище висновків щодо відсутності факту порушення прав позивача, у задоволенні позову слід відмовити, у зв’язку з чим підстави для покладення на відповідачів судових витрат, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82– 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 03 травня 2017 р.

Суддя Ю.М. Щавинська