Категорія 24

Головуючий у 1 інстанції: Воробйова І.В. Єдиний унікальний номер 219/3484/16-ц

Доповідач: Новікова Г.В. Номер провадження 22-ц/775/376/2017

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Новікової Г. В.,

суддів: Гапонова А.В., Груіцької Л.О.,

при секретарі: Молдованові Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Вуглегірська ТЕС ПАТ «Центренерго» на рішення Артемівського міськрайонного суду від 26 грудня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Центренерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2016 року ПАТ «Центренерго» в особі структурного підрозділу Вуглегірська ТЕС звернулось до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є власником квартири №25 в будинку №7 в м. Світлодарськ Донецької області та відповідно до заяви від 30.03.2016 року споживачем комунальних послуг.

ПАТ «Центренерго» в особі структурного підрозділу Вуглегірської ТЕС є постачальником комунальних послуг у вигляді централізованого опалення, холодного та гарячого водопостачання, водовідведення для всіх споживачів в м. Світлодасрьк відповідно до встановлених у відповідності до чинного законодавства тарифів. Зобов’язання щодо постачання комунальних послуг з боку позивача виконуються належним чином.

01.03.2016 року між ПАТ «Центренерго» та ОСОБА_1 укладений договір б/н про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. За надані послуги ОСОБА_1 оплату здійснює частково, за період з 01.01.2013 року по 01.05.2015 року утворилась заборгованість у сумі 5723,37грн., а саме: з 01.01.2013 року до 31.12.2013 року нараховано 1943,93грн., оплата здійснювалась в розмірі 46,51грн., борг – 1897,42грн.; з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року нараховано 2423,41грн., оплата не здійснювалась; з 01.01.2015 року по 01.05.2015 рік нараховано 1402,54грн., оплата не здійснювалась.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за комунальні послуги за період з 01.01.2013 року по 01.05.2015 року в сумі 5723,37грн.; індекс інфляції за період з 01.01.2013 р. по 01.08.2015 р. в сумі 4342,25грн.; 3% річних за період з 01.01.2013 р. по 01.08.2015 р. в сумі 443,60грн., а також понесені судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1378грн..

Ухвалою судді Артемівського міськрайонного суду від 08.09.2015 року ПАТ «Центренерго» було відмовлено в прийнятті заяви про видачу судового наказу.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду від 26 грудня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі СП Вуглегірська ТЕС ПАТ «Центренерго» зазначив, що вважає вказане рішення суду прийнятим на підставі не повністю досліджених доказів, з порушень норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Вуглегірська ТЕС задовольнити в повному обсязі. Вказав, що суд не дослідив повністю документи, а саме те, що фактично не доведено проживання в інших містах реєстрації, по місту реєстрації ОСОБА_1 проживати не міг, тому що будинок не придатний для проживання. Відповідно до актів від 06.06.2011 року та 15.01.2013 року з залученням представника місцевої влади та сусідів, свідчень свідка, вбачається, що він мешкав в квартирі померлих батьків протягом утворення боргу. Боржник здійснював споживання комунальних послуг, чим проявив добровільне волевиявлення та в зв’язку з фактичним споживанням комунальних послуг, тобто одностороннім правочином , виникло зобов’язання з оплати спожитих послуг на користь виконавця цих послуг – Вуглегірської ТЕС.

Крім того, після смерті батьків ОСОБА_1 залишився єдиним спадкоємцем першої черги, а тому згідно з п.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Нарахування за користування комунальними послугами провадились згідно за заявою відповідача від 30.10.2008 року. Свідком було пояснено, що на прохання відповідача, вона написала заяви від 30.10.2008 року та 30.03.2016 року, які він власноруч підписав чітко розуміючи зміст написаного.

Апелянт зазначив, що ОСОБА_1 навмисно ухилявся від підписання договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, але це не є підставою для ухилення від сплати спожитих комунальних послуг.

У рішенні суду зазначено, що в особовому рахунку помилково зазначено те, що відповідач в червні 2013 року здійснив платіж в розмірі 46,51грн. Проте, це не відповідає дійсності, тому що в судовому засіданні було надано всі документи, на підставі яких сформована сума до сплати та одразу розраховано суму, яку треба сплатити. Стоїть відмітка банку, що сума за комунальні послуги перерахована на розрахунковий рахунок Вуглегірської ТЕС ПАТ «Центренерго». Факт сплати за надані комунальні послуги підтверджує те, що споживач дійсно користувався наданими послугами.

В судове засідання з’явилися представник ПАТ «Центренерго»- ОСОБА_2 та представник ОСОБА_1- ОСОБА_3. ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений телефонограмою (а.с.190).

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність ОСОБА_1, за участі його представника.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статей 11 і 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не прийняв після померлих батьків спадщину у вигляді спірної квартири,власником квартири він не є, оскільки своє право власності він не оформив як спадкоємець. ОСОБА_1 не є власником,членом сім’ї власника і не наймач. Договір про надання послуг в період з 1.01.2013 року по липень 2015 року між сторонами не укладався, отже відсутні підстави для стягнення заборгованості за комунальні послуги.

Разом з тим,такий висновок зроблено без врахування встановлених обставин та в порушення норм матеріального та процесуального права.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 цього Кодексу «Оформлення права на спадщину»).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п’ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об’єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов’язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.

Судом встановлено, що квартира 25 в будинку 7 в м. Світлодарськ належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 1/2 частині, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло за №1326, виданого 23.07.1998 року.

ОСОБА_6 помер 20.09.2006 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого виконкомом Світлодарської міської ради м. Дебальцеве 22.09.2006 року.

ОСОБА_5 померла 13.12.2007 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого виконкомом Світлодарської міської ради м. Дебальцеве 14.12.2007 року.

Згідно інформації Світлодарської державної нотаріальної контори після померлого ОСОБА_6 спадкова справа не відкривалась. Після померлої ОСОБА_5 спадщину прийняли діти спадкодавця- Похильченко ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 25 липня 2008 року спадкоємцем 1/2 частки майна ОСОБА_5, яка померла 13.12.2007 року, є її син ОСОБА_1, що мешкає за адресою: м. Світлодарськ, 31/134. Спадкове майно, на яке в указаній частці видане свідоцтво складається з: грошових внесків з усіма компенсаційними та індексаційними виплатами та відсотками, що зберігаються у Дебальцівському відділенні №6688 ВАТ "Державний Ощадний банк України. Свідоцтво про право на спадщину на другу половину спадкового майна видане ОСОБА_8.

Таким чином, прийнявши частину спадщини в вигляді грошових коштів, ОСОБА_1 прийняв всю спадщину, і є власником 1/2 частки спадкового майна,що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 25 липня 2008 року. Від спадщини він не відмовлявся.

Частиною 3 ст. 1296 ЦК України визначено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Зволікання з виконанням зобовязань, передбачених ч. 1 ст. 1297, ч. 1 ст. 1299 ЦК України, щодо оформлення права на спадщину, у складі якої є нерухоме майно, або їх невиконання також не позбавляє спадкоємця права на спадщину . Саме до цього зводяться роз»яснення, надані Пленумом Верховного Суду України в п. 27 постанови від 30 травня 2008 року № 7 “Про судову практику у справах про спадкування”.

Та обставина, що він не отримав свідоцтво на право власності в порядку спадкування за законом на належну йому частку квартири 25 в будинку 7 в м. Світлодарськ не свідчить про те, що ОСОБА_1 не прийняв спадщину та не є власником спірної квартири, зазначена обставина не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Проте суд першої інстанції на викладене уваги не звернув. Установивши, що ОСОБА_1 не оформив в установленому законом порядку своє право на спадщину після смерті батьків на спірну квартиру, не звернув уваги на те, що невчинення таких дій не може позбавити його права на спадщину і він прийняв спадщину у вигляді грошових коштів .

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволені позову з тих підстав,що відповідач ОСОБА_1 не є власником квартири 25 в буд. 7 м. Світлодарськ, не є членом сім'ї власника житлового приміщення, оскільки своє право власності він не оформив як спадкоємець, та не є наймачем вказаного житла,тобто не встановлений його правовий статус відносно спірної квартири, не прийняв до уваги встановлених обставин,якими спростовуються зазначені висновки та вимог закону,які регулюють виниклі правовідносини.

Відповідно до ст. 13 Конституції України та частин 4 і 5 ст. 319 ЦК України- "Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству". У такій редакції конституційна норма не лише покладає на власника обов'язки, а й орієнтовно вказує до чого зобов'язаний власник.

На підставі ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обов’язок споживача оплачувати послуги з теплопостачання передбачений ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно з якою споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Порядок надання комунальних послуг, права та відповідальність споживачів і виконавців цих послуг регламентується Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі Правила).

Посилання на відсутність договору між сторонами, як на підставу для відмови в задоволенні позову не ґрунтується на законі. Згідно акту, затвердженого заступником директора Вуглегірської ТЕС ОСОБА_9 на час проведення комісією перевірки у складі 15 січня 2013 року за адресою буд.7, кв.25 в м.Світлодарську без реєстрації мешкає, користуючись послугами холодного, гарячого водопостачання та водовідведення, централізованого опалення ОСОБА_1 (а.с. 8).

Рішенням Світлодарської міської ради від 29.01.2009 року №1/44-3 виконавцем з житлово-комунальних послуг з надання комунальних послуг з централізованого теплопостачання, холодного водопостачання, гарячого водопостачання та водовідведення є Вуглегірська ТЕС ВАТ ДЕК «Центренерго»

01.03.2016 року між ПАТ «Центренерго» та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг за адресою АДРЕСА_1.

Пунктом 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, визначено право споживача на зменшення розміру плати у разі: тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім’ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання). З письмовою заявою про зменшення розміру плати до позивача відповідач не звертався.

Таким чином, доводи про те, що відповідач не проживає в спірній квартирі і не користується послугами позивача, а тому відсутні підстави для нарахування плати за комунальні послуги, є необґрунтованими.

За розрахунком позивача заборгованість за комунальними послугами в період з 01 січня 2013 року по 01 травня 2015 року складає 5723,37 грн.; індекс інфляції за період з 01.01.2013 року по 01.08.2015 року в сумі 4342,25 грн.; 3% річних за період з 01.01.2013 року по 01.08.2015 року в сумі 443,60 грн..

При цьому позивачем індекс інфляції та 3% річних розраховані за період з 01.01.2013 року по 01.08.2015 року, в той час як заборгованість за комунальними послугами визначено за період з 01 січня 2013 року по 01 травня 2015 року.

Між тим, вказаний розрахунок щодо індексу інфляції та 3% річних, не може бути судом прийнятим до уваги, оскільки боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми за той період за який утворилася заборгованість. Оскільки заборгованість позивач просить стягнути за період з 01.01.2013 року по 01.08.2015 року, то саме за цей період повинні нараховуватися три проценти річних та індекс інфляції.

Таким чином, заборгованість за комунальними послугами в період з 01 січня 2013 року по 01 травня 2015 року складає 5723,37 грн., індекс інфляції за період з 01 лютого 2013 року по 01 травня 2015 року складає 2160,56 грн. і 3% річних за цей же період складає 193 грн.. Загальна сума заборгованості складає 8076,94 грн.. Оскільки ОСОБА_1 є власником 1/2 частки спадкового майна, в тому числі і спірної квартири, то і заборгованість з комунальних послуг він повинен сплачувати, виходячи із розміру його спадщини, тобто 1/2 частки в розмірі 4038,47 грн.,із яких заборгованість за комунальними послугами в період з 01 січня 2013 року по 01 травня 2015 року складає 2861,69 грн., індекс інфляції за період з 01 лютого 2013 року по 01 травня 2015 року складає 1080,28 грн. і 3% річних за цей же період складає 96,50 грн..

Посилання на те, що діючим законодавством встановлено мораторій на нарахування та стягнення 3% річних та індекс інфляції, не може бути прийнятим до уваги, оскільки положеннями ст.8 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено мораторій на нарахування пені за несвоєчасне внесення платежів за житлово-комунальні послуги. В даному випадку позивачем пеня не нараховувалася.

Статтею 88 ЦПК України передбачено, що стороні,на користь якої ухвалено рішення,суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково,судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві-пропорційно до тієї частини позовних вимог,у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позовні вимоги позивача задоволені частково,виходячи з чого підлягають стягненню з відповідача на користь позивача і судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивач просив стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 1378 грн.,у зв’язку із чим підлягають задоволенню позовні вимоги в частині судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 689 грн..

За встановлених обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 309,316 ЦПК України, апеляційний суд,–

ВИРІШИВ :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Вуглегірська ТЕС задовольнити частково.

Рішення Артемівського міськрайонного суду від 26 грудня 2016 року скасувати.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Центренерго» про стягнення заборгованості за комунальні послуги з ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Центренерго» ( отримувач ПАТ «Центренерго» п/р 26003307872 в АТ «Ощадбанк» м.Києва, МФО 300465, ЄДРПОУ 22927045) заборгованість за комунальними послугами за період з 01.01.2013 року по 01.05.2015 року в сумі 2861(дві тисячі вісімсот шістдесят одна) гривня 69 коп.; 3% річних- 96,50 грн. та інфляційні -1080,28 грн., а всього 4038 (чотири тисячі тридцять вісім) гривень 47 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Вуглегірська ТЕС ( отримувач ПАТ «Центренерго» п/р 26003307872 в АТ «Ощадбанк» м.Києва, МФО 300465, ЄДРПОУ 22927045) судовий збір в розмірі 689 грн..

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Судді: