ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2011 р.

Справа № 2-а-5-3127/09/1423

Категорія:10.3.1

Головуючий в 1 інстанції: Алєйніков В.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді -доповідача –ОСОБА_1

суддів –Турецької І.О., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну допомогу «Дітям війни», -

В С Т А Н О В И Л А :

06 жовтня 2008 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про визнання дій протиправними, зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01 січня 2006 року по 30 вересня 2008 року включно суму 3593 грн. 10 коп.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано відмову Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва щодо невиплати соціальної допомоги позивачу, як «Діти війни»безпідставною.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва нарахувати і виплатити ОСОБА_2 державну соціальну допомогу у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалюючи постанову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є пенсіонером за віком, дитиною війни, тому має право на отримання до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням положень Закону України про державний бюджет України на відповідний рік.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонером за віком, дитиною війни, та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року, який набув чинності з 01 січня 2006 року, має право на отримання щомісячної надбавки до пенсії у розмирі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(далі Закону) від 18 листопада 2004 року, дітям війни, (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Вирішуючи питання про можливість задоволення позовних вимог позивача за 2006 рік колегія суддів прийшла наступного.

Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Однак Законом України від 19 січня 2006 року N 3367-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. ОСОБА_3 був опублікований 22 березня 2006 року, а тому набрав чинності 2 квітня 2006 року.

Тобто з 2 квітня 2006 року стаття 6 Закону про соціальний захист дітей війни знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Колегію суддів встановлено, що такі умови не настали тому слід відмовити позивачу в задоволенні позову щодо підвищення пенсії за 2006 рік.

Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Обговорюючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», колегія суддів виходить з наступного.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

З урахуванням зазначеного, пункт 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону, визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.

Враховуючи наведене підлягає задоволенню вимогам позивача на підвищення розміру пенсії за віком в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Згідно з п. 41 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік, та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007, який набрав чинності з 01.01.2008 року, ч. 1 ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", викладена в новій редакції визначено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

22 травня 2008 року, Конституційним Судом України прийнято рішення №10-рп/2008, згідно якого положення, п. 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані неконституційними.

З 22 травня 2008 року відновлено право позивача на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, в 2008 році право позивача на щомісячне підвищення 30 відсотків мінімальної пенсії за віком підлягає захисту в період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Враховуючи, що судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі п.4 ч.1 ст.202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог позивача.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва –задовольнити частково.

Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну допомогу «Дітям війни»–скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну допомогу «Дітям війни»- задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення розміру пенсії за віком в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 вересня 2008 року.

В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді :