ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 квітня 2017 року

справа № 314/149/17(2-а/314/29/2017)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Чабаненко С.В. Кругового О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Вільнянському райні Запорізької області на постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 16 лютого 2017 року у справі №314/149/17(2-а/314/29/2017) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Вільнянському районі Запорізької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 16 січня 2017 року звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Вільнянському районі Запорізької області по припиненню виплати їй пенсії протиправними та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Вільнянському районі Запорізької області поновити їй виплату раніше призначеної пенсії з 01 березня 2016 року.

Постановою Вільнянського районного суду Запорізької області від 16 лютого 2017 року позов задоволений.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, відмовивши у задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що його дії не суперечать чинному законодавству, а позовні вимоги безпідставні, оскільки позивачем не підтверджено (зареєстровано) фактичне місця проживання, що позбавляє Управління можливості на законних підставах поновити виплату пенсії.

Розгляд справи здійснений в порядку письмового провадження на підставі частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі досліджених письмових доказів, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, взята на облік, як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, за новим місцем проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією довідки структурного підрозділу з питань соціального захисту населення від 12 грудня 2014 року №2323001016 (а.с. 9). Термін дії цієї довідки не визначений. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Вільнянському районі Запорізької області, та по лютий 2016 року включно отримувала пенсію. З березня 2016 року позивачу припинено виплату пенсії. 09 грудня 2016 року позивач із відповідною заявою звернулась до відповідача. Листом від 12 грудня 2016 року №74/Б-5 відповідач повідомив проте, що припинення пенсії обумовлено відсутністю реєстрації позивача, відповідно до отриманої інформації з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. При цьому, відповідач посилався на постанову Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що припинення відповідачем виплати позивачу раніше призначеної пенсії є безпідставним та протиправним.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне:

Відповідно до статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема, відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509. Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюються в установах Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та з використанням його платіжних пристроїв. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому. Зазначені виплати припиняються з місяця, наступного за тим, у якому завершився строк дії такої довідки, виданої після 09.09.2015 року. У разі продовження строку дії довідки зазначені виплати поновлюються з дати припинення їх виплати.

Отже, умовами виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк» або з доставкою додому весь час дії такої довідки.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року на час видачі довідки позивачу 22.12.2014 року, строк її дії не було обмежено.

26 серпня 2015 року постановою Кабінету Міністрів України №636 внесено зміни до постанови №509, якими, зокрема встановлено строк дії такої довідки у шість місяців з дати її видачі.

Крім цього, постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №352 було також внесено зміни до постанови №509, згідно яких довідка діє безстроково. Довідка, що видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Відповідно статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: подала заяву про відмову від довідки; скоїла злочин: вчинила дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; повернулася до покинутого місця постійного проживання; виїхала на постійне місце проживання за кордон; подала завідомо недостовірні відомості.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 49 вказаного Закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Відповідач не вказав, яка з обставин, визначених статтею 49 зазначеного Закону, стала підставою для припинення позивачу виплати пенсії, а тому на час припинення відповідачем виплати позивачу пенсії 01.03.2016 року були відсутні, встановлені зазначеним Законом на це підстави.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 08.06.2016 року №365 затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.

Згідно з пунктом 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, соціальні виплати припиняються у разі: наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»; отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Колегія суддів звертає увагу на те, що припинення виплати пенсії позивачу відбулося 01 березня 2016 року, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 08.06.2016 року № 365 та з підстав, не передбачених у статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому посилання відповідача на вищезазначений Порядок, як на підставу припинення виплати пенсії позивачу, колегія суддів вважає необґрунтованим.

Колегія суддів зазначає, що за висновками, наведеними в Рішенні Конституційного Суду України 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 у справі №1-32/2009 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 07.10.2009 року в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Таким чином, зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії.

Враховуючи, що виплату пенсії позивачу було припинено неправомірно, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для покладення на відповідача обов’язку поновити виплату позивачу пенсії з 01.03.2016 року.

У відповідності до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Керуючись статями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Вільнянському районі Запорізької області - залишити без задоволення.

Постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 16 лютого 2017 року у справі №314/149/17(2-а/314/29/2017) - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: О.О. Круговий