ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 березня 2017 року

справа № 389/3272/16-а(2-а/389/3272/16)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Чепурнова Д.В. Мельника В.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Знам’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області на постанову Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2016 року

у адміністративній справі № 389/3272/16-а(2-а/389/3272/16) за позовом ОСОБА_1 до Знам’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 задовольнити частково, визнано протиправними дії Знам’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” (зі змінами, внесеними Законом України від 05.10.1995 №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-111) на підставі довідки прокуратури Кіровоградської області від 16.02.2016 №18-129 вих.16 про заробітну плату з розрахунку 60% із середнього заробітку, та зобов’язано Знам’янське об’єднане управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно зі ст.50-1 Закону України “Про прокуратуру” в редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про прокуратуру” від 12.07.2001 №2663-111, на підставі довідки прокуратури Кіровоградської області від 16.02.2016 №18-129 вих.16 про заробіток для перерахунку пенсії в розмірі 60% від суми заробітку за відповідною посадою, починаючи з 01.01.2016 р. без обмеження граничного розміру пенсії та виплатити різницю між фактично отриманою нею та належною до сплати сумою пенсії за вислугу років за минулий час, але не більше як за 12 місяців. На користь держави стягнуто судовий збір в сумі 551 грн.20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Знам’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 судом відмовлено.

Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена відповідачем по справі з підстав помилкового застосування норм матеріального права, у зв’язку з чим просить її скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені вимог позивачки в повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи і юридичну оцінку судом першої інстанції фактичних обставин по справі, судова колегія дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги відповідача та для скасування постанови суду першої інстанції, з прийняттям у справі іншої постанова про відмову у задоволені позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачка по справі перебуває на обліку в Знам'янському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Кіровоградської області та є інвалідом 3 групи, і після смерті її чоловіка 10.08.2011 року, який отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про прокуратуру”, позивачка з 15.08.2011 року отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до ст.50-1 Закону України “Про прокуратуру” в розмірі 60% від суми середньомісячного заробітку на одного члена сім'ї.

У зв'язку з підвищенням працівникам прокуратури заробітної плати, позивачка 29.11.2016 року звернулася до відповідача з заявою про перерахунок раніше призначеної їй пенсії по втраті годувальника відповідно до ст.50-1 Закону України “Про прокуратуру” на підставі виданої 16.02.2016 року прокуратурою Кіровоградської області довідки.

Листом відповідача від 30.11.2016 року №187 позивачці було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії у зв'язку з втратою чинності Закону № 1789-ХІІ та у відповідності до розділу III “Прикінцеві положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 року № 213, відповідно якого з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законами України “Про державну службу”, “Про прокуратуру”, “Про Кабінет Міністрів України”, “Про судову експертизу”, “Про Національний банк України”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про дипломатичну службу”, Податкового та Митного кодексів України, не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються, що оскаржено позивачкою по справі до суду.

Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції посилаючись на положення ст.50-1 Закону України “Про прокуратуру” (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) на час розгляду звернення позивача о пенсійного органо з заявою про перерахунок пенсії, Кабінетом Міністрів України не було прийнято нормативно-правового акту, яким були б визначені умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, а прийнятий з 14.10.2016 року визначений у ст.86 Закону “Про прокуратуру” порядок пенсійного забезпечення працівників прокуратури не передбачає порядок і умови перерахунку пенсії, а лише містить посилання на те, що вони визначаються Кабінетом Міністрів України.

Спираючись на правову позицію рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99, рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 №5-рп/2002, та на положення ст.22 Конституції України, якою гарантовано право на перерахунок пенсії, суд першої інстанції визнав, що зміни до законодавства, які передбачають звуження обсягу чи скасування зазначеної гарантії підлягають застосуванню виключно до осіб, які набули права на пенсію після набрання чинності відповідними нормативно-правовими актами, і відповідно до позивачки застосовані не можуть бути, тому і посилання відповідача на ст.86 Закону України “Про прокуратуру”, який був прийнятий 14.10.2014 та на п.5 розділу III “Прикінцеві положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення”, як на підставу для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії – є протиправними.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач повинен провести перерахунок пенсії позивачці на підставі заяви від 30.11.2016, документів пенсійної справи, довідки прокуратури Кіровоградської області від 16.02.2016 №18-129 вих.16 про заробітну плату та частин 13, 18 ст.50-1 Закону України “Про прокуратуру” (зі змінами, внесеними згідно із законом України від 05.10.1995 №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-111) з розрахунку 60% від середнього щомісячного (чинного) заробітку відповідної посади робітника прокуратури з 01.01.2016 без обмеження граничного розміру пенсії.

Судова колегія не може погодитися з висновками суду першої інстанції, оскільки у відповідності до п.5 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 року № 213-VІІІ було визначено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, а з 15.07.2015 р. у зв’язку з набранням чинності Закону України “Про прокуратуру” №1697-VII від 14.10.2014 р., ОСОБА_2 України “Про прокуратуру” №1789 від 05.11.1991 р. втратив чинність (окрім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п’ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України – що не стосується прав та інтересів позивачки по цій справі.

ОСОБА_2 України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 № 213-VII не скасовано, його положення (у частині, що стосуються спірних правовідносин) не визнано неконституційними, а до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 № 1697-VII. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.05.2016 у справі № 333/6710/15-а.

Згідно до ч.2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Таким чином, згідно з п. 5 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 № 213-VII скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України “Про прокуратуру”.

Крім того, у абзаці п'ятому пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України вказано, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Крім того, судова колегія акцентує увагу на тому, що на час звернення позивачки до пенсійного органу з заявою про перерахунок пенсії вже діяв ОСОБА_2 України “Про прокуратуру” №1697-VII від 14.10.2014 р., у ч.20 ст. 86 якого чітко встановлено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються виключно Кабінетом Міністрів України, але на сьогодні Кабінетом Міністрів України така постанова не прийнята, у зв’язку з чим законодавчі підстави проведення перерахунків відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що, оскільки ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії після 01.06.2015 року, то Знам’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області правомірно відмовило їй у перерахунку пенсії по втраті годувальника відповідно до ст.50-1 Закону України “Про прокуратуру”.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм чинного законодавства, а доводи апелянта є обґрунтованими та підлягають задоволенню, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і прийняття у справі іншої постанови про відмову у задоволені вимог позивачки в повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив скасувати її та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України, судова колегія –

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу фізичної особи Знам’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області – задовольнити.

Постанову Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2016 року – скасувати, та прийняти нову постанову про відмову у задоволені вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, що визначені ст.212 КАС України.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.В. Мельник