ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 червня 2016 року

справа № 804/15820/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Чепурнова Д.В. Поплавського В.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТехкомВ" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року

у адміністративній справі № 804/15820/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТехкомВ" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року відмовлено у задоволені адміністративного позову ТОВ "ТехкомВ" щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 24.06.2015 року №0002651502, яким ТОВ "ТехкомВ" визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі - 780040,50грн., з яких 520027,00грн. - основний платіж, 260013,50 грн. - штрафні санкції.

Зазначена постанова суду першої інстнації оскаржена позивачем по справі з підстав її незаконості та необгрунтованості, неповного зясування обставин справи та з прийняттям до уваги недоведених відповідачем обставин, у звязку з чим просить її скасувати та прийняти нове рішення про задоволення заявлених у цій справі вимог в повному обсязі.

В суді апеляційної інстанції представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволені, а представник відповідача в свою чергу заперечував проти задоволення вимог позивача у повному обсязі, вказуючи на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та доведеність відповідачем правомірності прийнятого стосовно ТОВ "ТехкомВ" податкового повіомлення-рішення.

Заслухавши пояснення сторін по справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підстверджено, на підставі направлення від 29.05.2015 року №583/22-04, виданого ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідно до наказу від 28.05.2015 року №487 відповідачем в період з 29.05.2015 року по 03.05.2015 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТехкомВ" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Морфлекс" (код ЄДРПОУ - 38272033) та ТОВ "Бай-Бек Компані" (код ЄДРПОУ - 39402945) за січень 2015 року, наслідки якої знайшли своє відображення в акті від 03.06.2015 року №1694/04-63-22-04/32448145 (а.с.27-49 т.1), за висновками якого під час перевірки встановлено:

- не підтвердження позивачем реальності здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки по ланцюгу постачання: ТОВ "Бай-Бек Компані" (контрагент-постачальник) - ТОВ "ТехкомВ", і відсутність обєктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст.ст.22,185,187,198 Податкового кодексу України;

- відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків по ланцюгу постачання: ТОВ "Бай-Бек Компані" (контрагент-постачальник) - ТОВ "ТехкомВ", та не встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій і розрахунків по ланцюгу постачання: ТОВ "Морфлекс" (контрагент-постачальник) - ТОВ "ТехкомВ";

- формування ТОВ "ТехкомВ" в порушення пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкового кредиту звітного періоду на підставі податкових накладних, які складені з порушенням встановленого законодавством України порядку та формою і які не підтверджені первинними документами (накладними, актами, довідками, ТТН), а також не підтверджені декларуванням ТОВ "Бай-Бек Компані" (контрагент-постачальник) власних податкових зобов'язань, в результаті чого за січень 2015 року позивачем було завищено суму податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ на загальну суму - 520026,69грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму - 520027,00грн.

На підставі наведених в акті перевірки висновків, Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 24.06.2015 року №0002651502 (а.с.50 т.1), за яким ТОВ "ТехкомВ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму – 780040,50 грн. (за основним платежем - 520027,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі - 260013,50 грн.)

Відмовляючи в задоволені вимог позивача у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем до перевірки видаткові накладні по взаємовідносинам з ТОВ "Бай-Бек Компані" оформлені з порушенням вимог с.9 Закону України «Про бухгалтерсьий облік та фінансову звітність в Україні», транспортування придбаного у вказаного контрагента товару та використання отриманого товару у власній господарській діяльніості позивачем не підтверджено жодним первинним документом, також як і не здійснено розрахунки за товаром з контрагентом ТОВ "Бай-Бек Компані", який за даними Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцій має стан 7, тобто, до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, і ним не задекларовано податкові зобовязання в сумі 520026,68 грн. по взаємовідносинам з позивачем за січень 2014 року, а провести зустрічну звірку по взаємовідносинам позивача з вказаним контрагентом неможливо із-за відсутності останнього за своїм місцезнаходженням.

За вказаних обставин, суд визнав, що несприятливі наслідки недостатньої необорежності позивача у підприємницької діяльності мають покладатися саме на ТОВ "ТехкомВ", яким були укладені відповідні правочини, та не можуть бути покладені на бюджет шляхом зменшення податкових зобовязань та здійснення необгрунтованих виплат з бюджету.

Наведені в попередньому абзаці висновки суду першої першої інстанції про відсутність документального підтвердження господарських операцій позивача з ТОВ "Бай-Бек Компані" грунтуються на тому, що: в оформлених на виконання договору від 05.01.2015 року за № 050115 з ТОВ "Бай-Бек Компані" видаткових накладних відсутнє зазначення про місце їх складання, ПІБ особи, яка отримувала товар, дату та номер довіреності, а візуальним оглядом видаткової накладної та договору встановлено, що така накладна була підписана не директором ТОВ "ТехкомВ"; надання позивачем суду тих ТТН, які були відсутні під час проведення перевірки та до винесення податкового повідомлення-рішення, позбавили відповідача можливості проаналізувати ці ТТН, направити відповідні запити до ДАІ, встановити взаємовідносини між ТОВ "ТехкомВ" та автомобільним перевізником TOB "Делі Гранд", і провести зустрічну звірку по факту відвантаження товарів, їх реального транспортування, та руху від продавця (постачальника) до покупця, а відповідно ці первинні документи не можуть бути прийняті судом як надлежні докази у справі.

Крім того, суд першої інстанції відмовляючи у задоволені вимог позивача послався на не надання останнім доказів використання отриманих товарів у власній господарській діяльності (договорів, податкових та видаткових накладних, ТТН, актів списання та інше), та доказів оприбуткування отриманих товарів на складі і вибуття даних товарів; а також не наданням платіжних доручень чи банківських виписок на підтвердження здійснення розрахунків за отримані товари.

При цьому, суд першої інстанції спираючись на положення ст.67 ст.68 Конституції України, п.44.1 п.44.6 п.44.7 ст.44 п.85.2, п.85.4, п.85.8 ст.85, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ст.216, ст.662 Цивільного кодексу України, ст.268 ГК України, ст.1, п.2 ст.3, ст.4, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, на зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 наказ Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 "Про затвердження правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" визнав, що під час судового розгляду даної адміністративної справи не знайшло свого підтвердження правомірність та обґрунтованість заявлених позовних вимог ТОВ "ТехкомВ", та окремо наголосив на тому, що судовою практикою вироблено правову позицію, за якою при вирішенні аналогічних спорів необхідно з'ясовувати обставини щодо прояву платником розумної обережності при укладенні договорів зі спірними постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду. Доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державного реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства. Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що прийняте ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області за результами проведеної в період з 29.05.2015 року по 03.05.2015 року документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТехкомВ" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Морфлекс" та ТОВ "Бай-Бек Компані" за січень 2015 року податкове повідомлення-рішення від 24.06.2015 року №0002651502 - не підлягає скасуванню з підстав його правомірності та обгрунтованості, що й стало підставою для відмови позивачу у задоволенні його адміністративного позову у повному обсязі.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на обставини, встановлені під час апеляційного перегляду спору у цій справі, і з урахуванням долучених до матеріалів справи письмових доказів, та їх оцінки з дотриманням положень ст.86 КАС України на відповідність діючим нормам податкового законодавства, якими регулюються спірні у цій справі правовідносини.

Так, вімова судом першої інстанції позивачу у задоволенні його вимог по цій справі, фактично грунтується на трьох підставах: - не відповідність наявних у позивача первинних документів вимогам чиного законодавства (у видаткових накладних відсутнє зазначення про місце їх складання, ПІБ особи, яка отримувала товар, дата та номер довіреності, а візуальним оглядом видаткової накладної та договору встановлено, що така накладна була підписана не директором ТОВ «ТехкомВ»); - не надання позивачем контролюючому органу під час перевірки усіх первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій в перевіряємому періоді з ТОВ "Бай-Бек Компані" та настання реальних правовий наслідків від цих операцій і їх відповідності економічному змісту і діловій меті його діяльності позивача; а також не проявлення позивачем розумної обережності при укладенні договорів зі спірним постачальником - ТОВ "Бай-Бек Компані", який за даними Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців має стан – 7, до ЄДР внесено запис «про відсутність підтвердження відомостей», та яким не задекларовані податкові зобов'язання в сумі 520026,69 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "ТехкомВ" за січень 2014 року, а згідно отриманої від ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві податкової інформації від 26.02.2015 року №266/26-59-22-06 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Бай-Бек Компані" по взаємовідносинам з контрагентами за січень 2015 року, з підстав не встановлення фактичного місцезнаходження платника податків - ТОВ "Бай-Бек Компані" за вказаною податковою адресою: 03680, м. Київ, вул. Желябова, буд. 8/4, кв. (офіс) 423, про що складено відповідний висновок.

Тобто, суд першої інстанції вирішуючи по суті позов ТОВ "ТехкомВ" входив лише з доводів відповідача та того, що порушення позивачем норм податкового законодавства встановлено актом перевірки від 03.06.2015 року №1694/04-63-22-04/32448145, і підтверджено в судовому засіданні під час перевірки долучених до матеріалів справи первинних документів, які не містять обов'язкових реквізитів, тому на думку суду це є підставою для висновків про нереальність господарських операцій позивача в перевіряємий період.

Разом з тим, поза увагою суду першої інстанції залишилися не тільки доводи позивача по справі і навні в матеріалах справи первинні окументи, якими підтверджуються доводи позивача, а й принцип презумпції «добросовісності платника податків», за змістом якого, платник податків не може нести відповідальність за неправомірні дії постачальників товару (робіт, послуг), чи зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, оскільки підставою для відмови у праві на формування податкового кредиту може слугувати лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань.

При цьому, судова колегія звертає увагу на сталу судову практику по цій категорії справ, якою чітко визначено, що висновки про узгодженість дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Тобто, саме податковий орган в силу ч.2 ст.71 КАСУ під час судового розгляду спору у цій справі повинен був доказати суду правомірність свого рішення та обставини, що мають значення для оцінки поведінки платника у сфері оподаткування, а суд першої інстанції в свою чергу не повинен був обмежуватися доводами податкового органу щодо формальних умов застосування податкового законодавства до спірних правовідносин, а зобовязаний був за правилами статті 86 КАСУ дослідити та оцінити усі долучені до матеріалів справи первинні документи, в яких відображено господарські операції ТОВ «ТехкомВ» з його контрагентами, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит за перевіряємий період, що судом першої інстанції в даному випадку було проігноровано і тим самим порушено одну з гарантій установлення об'єктивної істини у справі та прийняття правильного рішення у відповідності з вимогами статті 159 КАСУ.

Чинним законодавством, яким регулюються спірні правовідносини, чітко визначено, що подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди - є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Як встановлено судовою колегією за змістом Акту перевірки, податковим органом під час перевірки правомірності формування позивачем податкового кредиту по його взаємовідносинам з ТОВ "Бай-Бек Компані" було досліджено наданий позивачем ОСОБА_1 поставки від 05.01.2015 року № 050115, за умовами якого ТОВ "Бай-Бек Компані" (постачальник) зобов'язувався поставити протягом 30 календарних діб на умовах EXW (Інкотермс-2010), а ТОВ "ТехкомВ" (покупець замовник) прийняти та сплатити протягом 365 календарних днів з дати підписання видаткових накладних за товар в асортименті, у кількості і за ціною згідно специфікацій (а.с.89 т.1), а також видаткові (прибуткові) накладні та податкові накладні (а.с.31 т.1), за якими суми податку на додану вартість було включено позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, податкові накладні відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ, даним декларації з ПДВ за січень 2015 року.

Судовою колегією під час дослідженя долучених до матеріалів справи письмових доказів встановлено, що первинні документи, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит за січень 2015 року, а саме: виписані в період з 22.01.2015 року по 29.01.2015 року податкові накладні № 152-168 на загальну суму 3120160,13 грн., в т.ч. ПДВ – 520026,69 (а.с.8 т.1); видаткові накладні № ББ-154 від 23.01.2015 р., № ББ-155 від 22.01.2015 р., № ББ-153 від 23.01.2015 р., № ББ-155 від 23.01.2015 р., № ББ-156 від 26.01.2015 р., № ББ-157 від 26.01.2015 р., № ББ-158 від 26.01.2015 р., № ББ-159 від 26.01.2015 р., № ББ-160 від 26.01.2015 р., № ББ-161 від 26.01.2015 р., № ББ-162 від 27.01.2015 р., № ББ-163 від 27.01.2015 р., № ББ-164 від 27.01.2015 р., № ББ-165 від 28.01.2015 р., № ББ-166 від 28.01.2015 р., № ББ-167 від 29.01.2015 р., № ББ-168 від 29.01.2015 р. (а.с.90-106 т.1); а також оборотно сальдові відомості по рахунку 281 і 631 (а.с.86-87, 88 т.1) - стосуються господарських операцій за участі контрагента ТОВ "Бай-Бек Компані", та фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення ТОВ "ТехкомВ" законної мети їх здійснення, а саме, придбання продукції у ТОВ "Бай-Бек Компані" на підставі цивільно-правової угоди для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку.

Судова колегія також акцентує увагу на тому, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів контролюючий орган під час перевірки факт зберігання позивачем на складі придбаного у ТОВ "Бай-Бек Компані" товару, і відодбраження цього по рахунку 281 «Товари на складі» (а.с.35 т.1), також як і не робив будь-яких зауважень з приводу достовірності зазначеної у перелічених в попередньому абзаці первинних документах інформації, і не вказував про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства.

Зокрема, ні по тексту Акту перевірки ні у висновках цього Акту перевірки, контролюючий орган не посилався на неможливість брати до уваги складені внаслідок господарських операцій з ТОВ "Бай-Бек Компані" видаткові накладні з підстав відсутньості в них зазначення про місце складання, ПІБ особи ТОВ "ТехкомВ", яка отримувала товар, а також дати і номеру довіреності від ТОВ "ТехкомВ", чи підписання таких накладних не директором ТОВ «ТехкомВ», посилання відповідача на вказані обставини відбулося лише під час розгляду даної справи в суді першої інстанції.

Проте, виходячи з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції у цій справі, нереальність спірної господарської операції була встановлена судом на підставі результатів візуального огляду представником відповідача підписів директора ТОВ "ТехкомВ", та тобто обставин, з якими контролюючий орган не пов’язував прийняття податкового повідомлення-рішення від 24.06.2015 року №0002651502, а положеннями КАС України не передбачено таких доказів у справі як візуальний огляд судом підписів на первиних документів і вирішення на власних розсуд питання про його дійсність або недійсність.

Судовою колегією встановлено, що відповідачем по справі під час судового розгляду не надано належних доказів, які б підтверджували, що підпис на видаткових накладних не є підписом директора контрагента позивача.

За наведених вище обставин, судова колегія зазначає, що самостійне встановлення змісту порушень судом у ході судового засідання і в судовому рішенні, без попереднього зазначення податковим органом суті таких порушень в акті перевірки є грубим порушенням чинного законодавства, а саме – виходом суду за межі власних повноважень, та свідчить про однобічність та упередженість суду під час вирішення спору по суті.

Суди як органи судової влади зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені для судів Конституцією та законами України. Зокрема, у справах щодо оскарження податкових повідомлень-рішень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проте, а даному випадку, суд першої інстанції фактично взявся до виконання роботи податкового органу і надав правову оцінку діям позивача, як платника податків лише на підставі самостійно встановлених порушень, які начебто здійснив позивач, і які не були встановлені податковим органом в акті перевірки.

В обґрунтування висновків в акті перевірки податковим органом не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій, та відсутні будь-які зауваження перевіряючих до наданих позивачем до перевірки первинних документів.

Контролюючим органом також під час перевірки позивача підтверджено факт відображення позивачем господарських операцій з ТОВ "Бай-Бек Компані" по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» кредиторської заборгованрсті на суму 3120160,13 грн., та відбраження зберігання придбаного у ТОВ "Бай-Бек Компані" товару на складі по рахунку 281 «товар на складі», що прописано в Акті перевірки на арк. 9 (а.с.35 т.1).

Крім цього, слід зазначити, що обставини, встановлені в актах перевірок та звірок контрагентів платника податків, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Податковим органом не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів.

Отже, з огляду на зазначені обставини, а також приймаючи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є його висновок, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб, у зв’язку з чим право платника податків, тобто позивача, на кредит та витрати не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Окрім того, на підтвердження отримання товару від ТОВ "Бай-Бек Компані" за договором поставки та фізичне переміщення цього товару в просторі з одного складу до іншого позивачем до матеріалів справи були долучені копії: Договору транспортної експедиції № 05-103 від 05.01.2015 року з ТОВ ОСОБА_2», за умовами якого останній зобовязувався за плату здійснити дії повязані з перевезенням вантажу позивача і допоміжні операції: оформення одержання вантажу та доставку вантажу перевізникові зі складу вантовідправника, від перевізника на склад вантажоотримувача (а.с.186-187 т.2); товарно-транспортних накладних, в яких зазначено замовник, перевізник, вантажеотримувач, пункти навантаження та розвантаження, вид, кількість та вартість товару, а також перелік супровідних товар документів (а.с.107-231 т.1, а.с.1-10 т.2).

Не взяття до уваги судом першої інстанції перелічених вище письмових доказів реальності господарських операцій позивача з огляду на положення п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, судова колегія визнає помилковою позицією суду, оскільки право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів, а наведена норма Податкового кодексу лише визначає статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежує право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

В контексті зазначеного, судова колегія наголосшує, що податковий орган при виконанні покладених на нього повноважень зобов’язаний діяти на підставі, у межах та у спосіб визначений чинним законодавством України. Не зважаючи на той факт, що Податковим кодексом України встановлене право контролюючого органу на здійснення перевірок (документальних, невиїзних, виїзних, планових та позапланових перевірок), судова колегія також наголошує на тому, що контролюючий орган позбавлений права на відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб’єктивних припущень, які не мають підтвердження доказами.

Оскільки до обов’язків платника податків законом віднесено ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; виконання законних вимог контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписування актів (довідки) про проведення перевірки (пп.16.1.2, 16.1.8 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України), то є очевидним, що він (платник податків) має легітимне очікування на реалізацію свого майнового права, в даному випадку, на гарантоване державою право щодо формування податкового кредиту та зважаючи на відсутність факту заниження податкових зобов’язань при відсутності будь-яких порушень з боку платника податків.

В цьому випадку, судова колегія зазначає, що згідно сталої судової практики з даної категорії справ чітко визначено, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами.

Щодо розрахунки за поставлену продукцію, судова колегія акцентує увагу на тому, що за умовами договору був передбачений строк 365 днів для їх здійснення, який на момент проведення перевірки не сплив.

Підсумовуючи встановлені під час судового розгляду фактичні обставин, які підтверджені належними та наявними в матеріалах справи письмовими доказами, судова колегія дійшла висновку про доведеність ТОВ "ТехкомВ" реальності здійснення ним та фактичного виконання з урахуванням умов договору господарських операцій з придбання продукції у ТОВ "Бай-Бек Компані", а також виконання всіх передбачені податковим законодавством умов, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту, що свідчить про безпідставність висновків суду першої інстанції у цій справі, які призвели до постановлення у справі незаконого рішення, яке в свою чергу підлягає скасуванню, з прийняттям у справі іншої постанови про задоволення вимог позивача в повному обсязі.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України, судова колегія –

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТехкомВ" – задовольнити

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року – скасувати, та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "ТехкомВ" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 24.06.2015 року № НОМЕР_1, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ТехкомВ" визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі - 780040,50грн., з яких 520027,00грн. - основний платіж, 260013,50грн. - штрафні санкції.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський