КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2017 р. Справа№ 910/20170/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 25.04.2017 року

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК» Оберемка Романа Анатолійовича на рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2017 року

по справі № 910/20170/16 (суддя - Балац С.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК» Оберемка Романа Анатолійовича

до Антимонопольного комітету України

про визнання рішення недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.01.2017 року по справі № 910/20170/16 у задоволенні позову публічного акціонерного товариства «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК» Оберемка Р.А. до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 23.08.2016 року № 384-р у справі № 20-26.13/86-16 - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач - публічне акціонерне товариство «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК» Оберемка Р.А. звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2017 року апеляційну скаргу у справі № 910/20170/16 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу Антимонопольний комітет України заперечує проти доводів викладених у апеляційній скарзі, вважає, що рішення прийняте господарським судом міста Києва від 16.01.2017 року по справі № 910/20170/16 при повному дослідженні всіх обставин справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

У судових засіданнях суду апеляційної інстанції 21.03.2017 року, 11.04.2017 року та 25.04.2017 року представник ПАТ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК» надав суду свої пояснення по справі, в яких підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просив суд апеляційної інстанції скаргу задовольнити, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду яким позов задовольнити у повному обсязі.

Представник Антимонопольного комітету України у судових засіданнях також надав суду свої пояснення по справі, в яких заперечив проти вимог апеляційної скарги, вважає скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2017 року законним та таким що відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, Антимонопольним комітетом України (далі - комітет/позивач) розглядається справа № 20-26.13/273/14 про порушення, зокрема, товариством з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛ ДЕВЕЛОПМЕНТ» законодавства про захист економічної конкуренції.

Під час розгляду вказаної справи встановлено, що 09.01.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛ ДЕВЕЛОПМЕНТ» отримав банківську гарантію № 128Г-1 в публічному акціонерному товаристві «ЄВРОГАЗБАНК» (далі - відповідач).

Так, у зв'язку з розглядом справи № 20-26.13/273/14 та отриманням ТОВ «ІНДАСТРІАЛ ДЕВЕЛОПМЕНТ» банківської гарантії від ПАТ «ЄВРОГАЗБАНК», Антимонопольним комітетом України, відповідно до ст.ст. 7, 16, 22 та 22-1 Закону України «Про антимонопольний комітет України» було направлено на адресу позивача вимога голови Комітету від 08.02.2016 року № 20-26.13/01-1166 (далі - вимога), в якій було запропоновано у 10 денний строк з дня отримання вимоги надати комітету інформацію та копії документів, що стосуються отримання товариством з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛ ДЕВЕЛОПМЕНТ» банківської гарантії № 128Г-1.

Також даною вимогою повідомлено позивача про те, що у разі неподання інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі або подання недостовірної інформації є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягне за собою відповідальність, встановлену ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

З матеріалів справи вбачається, що листом від 16.02.2016 року № 335 позивач відмовив комітету в наданні інформації на вимогу, оскільки, як зазначив скаржник, запитувані копії документів є інформацією, що становить банківську таємницю.

Натомість, рішенням антимонопольного комітету України «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» від 23.08.2016 року № 384-р (далі - рішення) визнано, що:

- ПАТ «ЄВРОГАЗБАНК» вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації антимонопольному комітету України на вимогу голови антимонопольного комітету України від 08.02.2016 року № 20-26.13/01-1166 у встановлений ним строк.

- За вказане порушення накладено на ПАТ «ЄВРОГАЗБАНК» штраф у розмірі 82 600 грн.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, скаржник вказує на те, що місцевим господарським судом неповно було досліджено матеріали справи, в зв'язку з чим не вірно прийнято рішення. Скаржник зазначає, що рішення антимонопольного комітету України підлягає визнанню судом недійсним, оскільки суперечить положенням ст.ст. 2, 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 560 Цивільного кодексу України, ст. 346 Господарського кодексу України в частині порядку доступу до банківської таємниці, а також положенням ч. 3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Однак судова колегія не може погодитись з зазначеними твердженнями скаржника виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення відповідача отримано позивачем 07.09.2016 року за вхідним номером 2742, про що свідчить відмітка на супровідному листі відповідача від 02.09.2016 року № 20-26.13/06-9264, яким надіслано рішення.

Позов з оскарження рішення Антимонопольного комітету України поданий до суду 03.11.2016 року, тобто без пропуску двомісячного строку на оскарження рішення комітету.

Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження). У сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження вимагати від суб'єктів господарювання, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків (пункт 1 частини 3 статті 7 Закону).

Положеннями статті 9 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», зокрема, визначено, що Голова Антимонопольного комітету України має статус державного уповноваженого, передбачений цим Законом.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», державний уповноважений Антимонопольного комітету України, зокрема, має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Приписами ст.ст. 22, 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» встановлено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність. Суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Враховуючи те, що вимога отримана позивачем 11.02.2016 року, останній день надання відповіді на вимогу та необхідних документів є 22.02.2016 року.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, що і не заперечив сам позивач, останній відмовив комітету в наданні інформації на вимогу, оскільки, на думку скаржника, запитувані копії документів є інформацією, що становить банківську таємницю, що викладено у листі від 16.02.2016 року № 335.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що Антимонопольний комітет України попередив позивача про те, що неподання інформації, подання недостовірної інформації або інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України у встановлені головою комітету строки тягне за собою відповідальність згідно зі статтями 50, 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», проте ПАТ «ЄВРОГАЗБАНК» витребувану інформацію не надало.

За правилами частини третьої статті 60 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є: 1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; 2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; 3) фінансово-економічний стан клієнтів; 4) системи охорони банку та клієнтів; 5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності; 6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; 7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; 8) коди, що використовуються банками для захисту інформації.

Разом з тим, за приписами пункту 3 частини першої статті 62 цього Закону інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, органам Антимонопольного комітету України на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу.

Інформація з обмеженим доступом, одержана Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями у процесі здійснення своїх повноважень, використовується ними виключно з метою забезпечення виконання завдань, визначених законодавством про захист економічної конкуренції, і не підлягає розголошенню. За розголошення комерційної таємниці працівники Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень несуть відповідальність, встановлену законом (частини третя, четверта статті 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).

За змістом пункту 13 частини першої статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, за яке накладається штраф відповідно до частини другої статті 50 цього Закону.

Враховуючи наведені законодавчі приписи, а також те, що витребувана відповідачем інформація була необхідна для здійснення передбачених законом обов'язків, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 23.08.2016 року № 384-р у справі № 20-26.13/86-16 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу у справі № 20-26.13/86-16.

На переконання колегії суддів, враховуючи положення Закону України «Про Антимонопольний комітет України» комітет має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання інформацію, в тому в числі з обмеженим доступом та банківську таємницю.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України зокрема у своїх постановах від 06.07.2016 року у справі № 910/495/16, від 20.09.2016 року у справі № 924/1995/15, від 20.12.2016 року у справі № 910/10854/16, від 23.10.2016 року у справі № 910/21206/15, від 28.10.2015 року у справі № 910/2556/15-г.

Що стосується доводів скаржника про те, що на позивача не може бути накладено штраф, оскільки, позивач знаходиться в стадії ліквідації, судова колегія зазначає наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач, з 18.11.2014 року знаходиться в стадії ліквідації, яка здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Рішенням виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.11.2015 року № 197 продовжено строки здійснення процедури ліквідації до 17.11.2017 року.

Положеннями ч. 3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Проте, Верховний Суд України у постанові від 24.12.2013 року № 922/770/13-г зазначив, що Закон України «Про захист економічної конкуренції», на підставі приписів якого нараховано штраф та пеню, визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. Цей закон встановлює види, склад правопорушень законодавства про захист економічної конкуренції, заходи відповідальності, що застосовуються за їх вчинення, і процесуальні норми, що визначають порядок притягнення до відповідальності.

Названий закон не регулює ані цивільно-правових відносин, ані відносин у сфері оподаткування.

Накладений на відповідача штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу.

Правовий аналіз положень Закону України «Про систему вкладів гарантування вкладів фізичних осіб», на який посилається відповідач як на підставу відмови у позові, не свідчить про можливість звільнення неплатоспроможних банків від відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 23.03.2016 № 910/22793/15.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення по справі № 20-26.13/86-16, дотримано вимог Конституції України, Законів України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист економічної конкуренції». Викладені в оскаржуваному рішенні висновки відповідача відповідають фактичним обставинам справи № 20-26.13/86-16, нормам матеріального та процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Натомість, доводи позивача, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи по суті, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Таким чином, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що передбачені статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підстави для визнання оспорюваного рішення недійсним - відсутні, а тому позовні вимоги про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 23.08.2016 року № 384-р у справі № 20-26.13/86-16 про притягнення до відповідальності позивача у вигляді накладення штрафу в сумі 82 600 грн. є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів. Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції позивачем не було подано належних та переконливих доказів в обґрунтування позовних вимог. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2017 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ПАТ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2017 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України. Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК» Оберемка Романа Анатолійовича на рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2017 року у справі № 910/20170/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2017 року у справі № 910/20170/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/20170/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко