ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" квітня 2017 р.Справа № 924/1210/16

Господарський суд Хмельницької області у складі суддів: головуючий Муха М.Є., Заверуха С.В., Виноградова В.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" м. Хмельницький

про стягнення 2 368 966,69 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю №14-72 від 14.04.17р.

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю № 05/02 від 03.01.17р.

В судовому засіданні відповідно до ч.2 ст.85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" боргу у загальній сумі 2 368 966,69 грн., у тому числі: 1066602,55грн. пені, 59448,26грн. 3% річних; інфляційні витрати у сумі 1242915, 88грн., обґрунтовуючи позовні вимоги наявними в матеріалах справи доказами.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні та відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечують та зазначають, що заборгованість за природний газ, отриманий згідно договору, погашена відповідачем 06.01.2016 р., що підтверджується доданими копіями акту звіряння розрахунків 18.01.2016 р. та платіжного доручення № 32 від 06. 01. 2016 р.

Повідомляють, що 30.11.2016р. набрав чинності Закон України №1730-VІІІ від 03.11.2016 р. "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Згідно ч.3 ст.7 даного Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Таким чином, зауважують, що оскільки відповідач погасив заборгованість за отриманий від позивача відповідно договору № 3326/15-БО-34 від 30.12.2014 р. природний газ до набрання чинності законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", в силу абзацу другого ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, ч.3 ст.7 названого Закону у ПАТ "НАК "Нафтогаз України" виникло зобов'язання утриматись від нарахування відповідачу пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань на дану заборгованість.

У додаткових письмових поясненнях від 21.03.17р. відповідач вказує, з преамбули Закону, статті 2 вбачається, що його дія поширюється на теплопостачальні та теплогенеруючі організації та підприємства централізованого водопостачання і водовідведення. Однак не вказано, що норми Закону поширюються лише на ті організації та підприємства, які перебувають в Реєстрі. Відповідач є теплопостачальним підприємством, що підтверджується доданою копією ліцензії. Отже, згідно ч. 3 ст. 7 Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Таким чином, єдиною і достатньою підставою для утримання позивача від нарахування відповідачу пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань є погашення заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Така заборгованість за договором купівлі-продажу природного газу № 3326/15-БО-34 від 30.12.2014р. (згідно якого позивач просить стягнути штрафні та фінансові санкції) була погашена відповідачем 06.01.2016р. (тобто, до набрання чинності Законом), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжного доручення № 3200 від 06.01.2016р. та акту звіряння розрахунків від 18.01.2016р. Отже, згідно ч.3 ст.7 Закону ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не має права нараховувати МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" пеню, 3 % річних, інфляційні нарахування на заборгованість за договором купівлі-продажу природного газу № 3326/15-БО-34 від 30.12.2014р. та вимагати її стягнення в судовому порядку. Отже, згідно ч.3 ст.7 Закону ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не має права нараховувати МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" пеню, 3 % річних, інфляційні нарахування на заборгованість за договором купівлі-продажу природного газу № 3326/15-БО-34 від 30.12.2014р. та вимагати її стягнення в судовому порядку. Звертає увагу суду, що позовна заява здана позивачем на пошту 03.12.2016р. Тобто, позивач звернувся до суду після набрання чинності Законом. Таким чином, на момент подання позовної заяви підстави для нарахування сум пені, 3% річних та інфляційних нарахувань були відсутні в силу прямої вказівки законодавства, тобто право позивача не було порушено, а відтак, не підлягає судовому захисту. Таким чином, перебування теплопостачального підприємства в Реєстрі є обов'язковою умовою при списанні утриманні від нарахування пені, 3% річних та інфляційних нарахувань на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 1 липня 2016 року. Списання ж чи утримання від нарахування даних сум на заборгованість, погашену до набрання чинності Законом, регулюється окремою нормою - ч.3 ст.7 Закону. Дана норма не передбачає включення теплопостачального підприємства до Реєстру. На підставі вищевикладеного відповідач просить в позові відмовити повністю.

Судом під час розгляду матеріалів справи встановлено наступне.

30.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі - Продавець) та Міським комунальним підприємством "Хмельницьктеплокомуненерго" (далі - Покупець) був укладений договір № 3326/15-БО-34 на купівлю-продаж природного газу, відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (п. 1.2 договору).

Продавець передає Покупцеві з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ в обсязі 12 345 тис. куб.м. Обсяги газу, що планується передати за цим договором можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п.п. 2.1, 2.1.1 договору).

Відповідно до п.3.3 договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з пунктом 5.2 договору ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 5900 грн. без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. До сплати за 1000 куб. м. природного газу 6 384,70 грн., крім того ПДВ 20% - 1276,94, всього з ПДВ 7661,64 грн. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 5.5 договору).

Зі змісту п. 6.1 договору вбачається, що оплата за природний газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

У разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. (п. 7.2. договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Додатковими угодами №1 від 16.02.15р., №2 від 06.03.15р., №3 від 15.04.15р., №4 від 25.05.15р., №5 від 12.06.15р., №6 від 27.07.15р., №7 від 21.10.15р., №8 від 22.10.15р., №10 від 25.11.15р. сторонами вносились зміни в п.5.2 договору, зокрема відповідно до останньої додаткової угоди ціна за 1000куб. м газу становила 7292,58грн., крім того ПДВ - 20%, в сього з ПДВ - 8751,10грн.

Також додатковою угодою №8 від 22.10.15р. викладено п.3.4 договору в новій редакції та передбачено, що не пізніше 5-го числа місяці, наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати продавцю підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільчого/газовидобувного/газотранспортного підприємства три примірники акту приймання - передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа повертає покупцю та газорозподільчому/газовидобувному/газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Додатковою угодою №9 від 02.11.15р. викладено п.6.3. договору в наступній редакції: "Оплата за газ здійснюється Покупцем на поточний рахунок Продавця з урахуванням статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання» та зараховується як оплата за газ, поставлений Продавцем Покупцю в порядку, визначеному нормами чинного законодавства. Сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначені платежу посилання на номер договору є обов'язковим. У разі якщо оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Покупця і на нього надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, Покупець зобов'язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання пункту 6.1 цього договору."

Додатковою угодою №11 від 23.12.15р. п.6.3 договору доповнено абзацом наступного змісту: "Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передплата за умови відсутності заборгованості за цим договором або якщо погашення такої заборгованості передбачено спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписаними сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 та/або договорами про організацію взаєморозрахунків, підписаними сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.15р. №375".

На виконання умов договору протягом січня-грудня 2015 року ПАТ "НАК "Нафтогаз" передало, а МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" прийняло природний газ на загальну суму 82 698 642 92грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.15р., від 28.02.15р., від 31.03.15р., від 30.04.15р., від 31.05.15р., від 30.06.15р., від 31.07.15р., від 31.08.15р., від 30.09.15р., від 30.10.15р., від 30.11.15р., від 31.12.15р. які підписані представниками сторін без зауважень.

Вважаючи позовні вимоги безпідставними, відповідач подав в матеріали справи договір №627/375-6 від 23.12.15р. про організацію взаєморозрахунків відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", який був укладений між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (далі - сторона 1), Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації (далі - сторона 2), МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" (далі - сторона 3) та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (далі - сторона остання). Згідно п. 1 договору його предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною п.16 статті 14 та статтею 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", відповідно до Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 року №375.

Вищевказаним договором визначено порядок проведення взаєморозрахунків, в тому числі погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 30.12.14р. №3326/15-БО-34.

Пунктом 10 договору визначено обов'язки сторін та встановлено, що сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування (п.п. 13, 14 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Згідно платіжного доручення № 346 від 29.12.15р. відповідач перерахував позивачу кошти в сумі 2564768,84 грн.

Остаточний розрахунок за отриманий газ відповідач здійснив 06.01.16р. про що свідчить платіжне доручення від 06.01.16р., акт звіряння розрахунків від 18.01.16р.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою за поставлений природний газ, позивач на підставі п.7.2 договору нарахував пеню в розмірі 1 066 602,55 грн., 59 448,26грн. 3 % річних та інфляційні втрати в розмірі 1 242 915,88грн.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності судом враховується наступне.

Згідно з абз. 2 ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу зобовязання боржник зобовязаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу. Так, на підставі договору №3326/15-БО-34 на купівлю-продаж природного газу від 30.12.14р. позивач передав у власність відповідачу природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.15р., від 28.02.15р., від 31.03.15р., від 30.04.15р., від 31.05.15р., від 30.06.15р., від 31.07.15р., від 31.08.15р., від 30.09.15р., від 30.10.15р., від 30.11.15р., від 31.12.15р., а відповідач зобов'язався його оплатити у строки, визначені договором.

Відповідно п. 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено матеріалами справи, 23.12.15р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (далі - сторона 1), Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації (далі - сторона 2), МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" (далі - сторона 3) та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (далі - сторона остання) укладено договір №627/375-6 про організацію взаєморозрахунків відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" . Згідно п. 1 договору його предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною п.16 статті 14 та статтею 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", відповідно до Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 року №375.

Вищевказаним договором визначено порядок проведення взаєморозрахунків, в тому числі погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 30.12.14р. №3326/15-БО-34.

Пунктом 10 договору визначено обов'язки сторін та встановлено, що сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Платіжним доручення №346 від 29.12.15р. позивачем погашено заборгованість у розмірі 2564768,84грн. за отриманий відповідно до умов договору від 30.12.14р. №3326/15-БО-34 газ.

Невиконання зобовязання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобовязання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Пунктом 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторонами у п. 7.2 договору визначено, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Оскільки відповідачем сплата вартості отриманого газу здійснювалась із порушення строків оплати, визначених п.6.1 договору позивачем нараховані та заявлені до стягнення 1066602,55грн. пені за періоди з 15.02.15р. по 08.07.15р., з 15.09.15р. по 26.10.15р., з 15.11.15р. по 25.11.15р., з 15.12.15р. по 23.12.15р. , три проценти річних у сумі 59448, 26грн. за періоди з 15.02.15р. по 08.07.15р., з 15.09.15р. по 26.10.15р., з 15.11.15р. по 25.11.15р., з 15.12.15р. по 23.12.15р. та інфляційні витрати у сумі 1242915, 88грн. за березень - червень 2015 року.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суд України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" із подальшими змінами та доповненнями, визначено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як і інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Однак, уклавши договір про організацію взаєморозрахунків від 23.12.15р., сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу від 30.12.14р. № 3326/15-БО-34.

Судом береться до уваги, що умовами цього договору передбачено не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінено порядок і строки виконання боржником грошових зобовязань перед кредитором, які виникли на підставі Договору.

За змістом підпункту 2 пункту 10 договорів про організацію взаєморозрахунків сторони зобовязалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій із погашення заборгованості відповідно до Договору, а також засвідчили, що після виконання договору сторони не мають одна до одної жодної претензії стосовно його предмета (п.15).

Отже, уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ, поставлений згідно з Договором.

Разом із тим, договір про організацію взаєморозрахунків не передбачав можливості існування між сторонами інших грошових зобовязань і підстав для інших грошових вимог, а тому для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України та договором поставки природного газу необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до пункту 15 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Аналогічну правову позицію про відсутність підстав для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, якщо сторони уклали договори про організацію взаєморозрахунків, яким фактично змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, викладено у постановах Вищого господарського суду України № 910/12433/13 від 29.10.2014 р., № 925/153/14 від 04.02.2015 р., № 922/3580/14 від 26.01.2015 р., № 924/406/14 від 30.10.2014 р., № 924/428/14 від 29.10.2014 р., № 910/2255/14 від 21.10.2014 р. та у постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 р. у справах № 5011-1/1043-2012-42/528-2012, № 5011-35/1233-2012-19/522-2012, від 09.09.2014 р. № 3-101гс14, № 3-102гс14, № 3-105гс14, від 16.09.2014 р. № 3-111гс14, від 30.09.2014 р. № 3-114гс14, №924/406/14 від 07.10.15р.

Згідно частини 1 статті 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Судом береться до уваги також те, що 30.11.2016р. набрав чинності Закон України № 1730-VІІІ від 03.11.2016 р. "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Згідно ч.3 ст.7 даного Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Як вбачається із позовних матеріалів, НАК "Нафтогаз" звернувся із позовом до суду 03.12.16р. про що свідчить штемпель на конверті та на описах вкладення у цінний лист, тобто після набрання чинності Законом України № 1730-VІІІ від 03.11.2016 р. "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", при цьому в порушення його приписів нарахував та заявив до стягнення пеню, 3% річних та інфляційні втрати, хоча як свідчить платіжне доручення від 06.01.16р. та акт звіряння розрахунків від 18.01.16р. відповідачем остаточний розрахунок за отриманий газ здійснено 06.01.16р. - до набрання чинності Законом.

Згідно частини 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на встановлені обставини, зазначені вище норми чинного законодавства, доводи позивача колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи, позовні вимоги задоволенню не підлягають, а тому у позові належить відмовити.

Відповідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача у зв'язку із відмовою у позові.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 12, 15, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" м. Хмельницький про стягнення 2 368 966,69 грн. відмовити.

Повний текст рішення складено 28.04.2017р.

Головуючий суддя М.Є. Муха

Суддя В.В. Виноградова

Суддя С.В. Заверуха

Віддруковано 2 примірники: 1 - до справи, 2 - позивачу (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6).