УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_________________________________________

______________________________________________________________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" квітня 2017 р. Справа № 906/231/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання: Антонюк Н.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 10.04.2017;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №27-1 від 27.03.2017;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті"

до Приватного підприємства "Клеопатра-2003"

про стягнення 223486,84 грн

В судовому засіданні 11.04.2017, відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 26.04.2017.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трініті" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Клеопатра-2003" про стягнення 223486,84 грн.

Ухвалою суду від 16.03.2017 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №906/231/17 та призначено її розгляд на 11.04.2017.

23.03.2017 до Господарського суду Житомирської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті" про забезпечення позову. Відповідно до вказаної заяви позивач просив вжити заходів по забезпеченню позову та накласти арешт на майно відповідача, що знаходиться за адресами: м.Житомир, вул.Перемоги, буд.50 та Житомирська обл., Житомирський р-н, с.Троянів, вул.Войтицького, 11 та на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку відповідача, в межах позовних вимог. Заява мотивована тим, що ПП "Клеопатра-2003" за період договірних відносин з позивачем фактично вчиняла махінації з давальницькою сировиною, яка була передана на виконання умов договору, в даний час перебуває в скрутному фінансовому становищі, не бажає повертати борг, а тому у позивача є підстави вважати, що відповідач намагатиметься відчужити належне йому майно, або зняти кошти з свого розрахункового рахунку, що зробить неможливими виконання рішення суду.

З урахуванням приписів Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", суд, згідно ухвали від 28.03.2017, прийняв до розгляду вказану заяву та визнав за необхідне розгляд заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову здійснювати в призначеному судом засіданні 11.04.2017, з викликом в засідання усіх учасників процесу, для можливості надання ними пояснень та доказів в обґрунтування своїх доводів та заперечень щодо вищевказаної заяви. При цьому, ухвалою суд зобов'язав позивача обґрунтувати документально причини звернення з заявою про забезпечення позову з поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову; відповідачу суд ухвалив надати письмові пояснення на заяву про забезпечення позову.

Представник позивача в засіданні 11.04.2017 суду підтримала заяву про забезпечення позову та просила її задовольнити.

Письмових пояснень щодо заяви про забезпечення позову представник відповідача не подав. Надаючи усні пояснення в засіданні суду представник відповідача проти задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову заперечив, вважає її безпідставною та просив суд відмовити у її задоволенні.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 11.04.2017 у справі №906/231/17 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, яке знаходиться за адресами: м.Житомир, вул.Перемоги, буд.50 та Житомирська обл., Житомирський р-н, с.Троянів, вул.Войтицького, 11, та на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку відповідача, в межах позовних вимог.

В засіданні суду оголошено перерву до 26.04.2017 згідно ухвали суду від 11.04.2017.

26.04.2017 через діловодну службу суду від позивача надійшли заперечення на відзив (вх.№5852), з викладеними поясненнями по суті справи. Зокрема, позивач зазначив, що сплачені за платіжними дорученнями від 10.10.2016 та від 12.10.2016 грошові кошти в загальній сумі 230000,00грн фактично є авансовим платежем на виконання умов договору за виготовлення готової продукції (пошив курток), а отже, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила. Тому, позивач стверджує, що враховуючи факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, сума сплаченого авансу з урахуванням часткової сплати, підлягає поверненню позивачу. До заперечень на відзив позивачем надано додатки на 26 арк - роздруковані з Єдиного державного реєстру судових рішень постанови Вищого господарського суду України, на правові позиції яких позивач посилається у своїх запереченнях на відзив. Подані позивачем письмові заперечення на відзив разом з додатками долучені судом до матеріалів справи.

При розгляді справи в засіданні суду представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини та підстави, викладені у позовній заяві (а.с.3-8) та запереченні на відзив (а.с.141-143). Позов просить задовольнити та стягнути з відповідача 220000,00грн грошових коштів, сплачених позивачем в якості авансових платежів за виготовлення готової продукції на виконання договору, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором.

У відзиві на позовну заяву (вх.№4936, а.с.108-109) відповідач заперечив проти задоволення позову по суті. Вказав, що виконання робіт за договором виконавцем не було розпочате, оскільки замовником на виконання договору не було передано виконавцю зразок-еталон, наряд-замовлення (із зазначенням норми витрат матеріалів на продукцію) та матеріали. При цьому, відповідач послався на ст.851 ЦК України, згідно з якою підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником. Також, відповідач, посилаючись на положення ст.854 ЦК України, за якою якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково, зазначив, що згідно умов договору не передбачено авансування витрат підрядника. Відповідач зазначив також, що умовою реалізації права замовника односторонньої відмови від договору підряду законодавець визначив відшкодування підряднику збитків, завданих розірванням договору (ч.4 ст.849, ст.850 ЦК), тому вважає, що позовна вимога про стягнення грошових коштів на користь замовника має похідний характер - наслідок розірвання договору підряду. Вважає, що оскільки з огляду на невідшкодування замовником збитків підрядника, договір підряду є діючим, вимога про стягнення грошових коштів є передчасною. До відзиву відповідачем також додано розрахунок збитків (реальних збитків та упущеної вигоди), спричинених розірванням договору №13/09/16 від 13.09.2016.

В засіданні суду представника відповідача заперечив проти доводів та вимог позовної заяви, просить у позові відмовити, з урахуванням заперечень, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2016 року між Приватним підприємством "Клеопатра-2003" (виконавець - відповідач) і ТОВ "Трініті" (замовник - замовник) уклали договір №13/09/16 (а.с.15-18), згідно з п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити з давальницької сировини замовника готову продукцію (виконати роботу) згідно ТУ-14.1-134-00034022:2016 та зразку-еталону, наряд-замовлень (із зазначенням норми витрат матеріалів на продукцію) та специфікацій на замовлення (із зазначенням вартості послуг на одиницю виробу), в терміни, узгоджені в цих специфікаціях та наряд-замовленнях.

Згідно з п.1.2., 1.3. договору, виконавець зобов'язується здати результат роботи замовнику, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити вартість робіт виконавцю. Роботу виконавець виконує на власному устаткуванні із матеріалів замовника, які замовник передає виконавцю за накладними.

Відповідно до п.1.4. договору, термін виконання робіт 07.10.2016 замовник має право забирати результат роботи у виконавця по мірі його готовності партіями.

Робота вважається виконаною після підписання акта приймання-здачі робіт замовником або його уповноваженим представником (п.1.5. договору).

У відповідності до п.3.2. договору, сума договору складає 900000,00грн (в т.ч. ПДВ 20%).

Згідно з п.3.3. договору, на підставі рахунків виконавця замовник сплачує виконавцю вартість фактично наданих послуг (наданих робіт) шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок в розмірі 100% до моменту вивезення готової продукції (партії, частини партії) з території виконавця.

В пункті 8.1. договору визначено, що всі фінансові та майнові питання вирішуються сторонами шляхом переговорів і оформлюються у вигляді додатків (актів, протоколів та специфікацій, калькуляцій) до цього договору, які є невід'ємною його частиною.

Відповідно до п.8.3., 8.4. договору, термін дії договору - до 31 грудня 2016 з моменту підписання; закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, які виникли та не були виконані під час дії договору.

До договору сторонами також підписано додаток №1 "Специфікація №1" (а.с.19), за змістом якої замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити з давальницької сировини замовника наступну продукцію "Куртка вітровологозахисна зимова, вид 1, відповідно ТУ 14.1-134-00034022:2016 та зразку еталону", вартість робіт з ПДВ 360,00грн, кількість одиниць 2500, загальна сума 900000,00грн; термін виготовлення 07.10.2016.

Як зазначено у позовній заяві, на виконання умов договору позивач передав на адресу відповідача давальницьку сировину на загальну суму 4045268грн (докази, на підтвердження зазначеного надані позивачем - (а.с.25-54)).

В подальшому позивачем перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 230000,00грн, згідно з платіжним дорученням №6693 від 10.10.2016 на суму 100000,00грн з призначенням платежу "за пошиття куртки згідно договору №13/09/16 від 13.09.2016, в т.ч. ПДВ 20% 16666,67грн" (а.с.20-22) та згідно з платіжним дорученням №6713 від 12.10.2016 на суму 130000,00 грн з призначенням платежу "за пошиття куртки згідно договору №13/09/16 від 13.09.2016 в т.ч.ПДВ20%21666,67грн" (а.с.23-24).

Як стверджує Товариство з обмеженою відповідальністю "Трініті" в позовній заяві, відповідач в порушення умов договору до виконання робіт не приступив, станом на дату звернення до суду не виготовив готову продукцію та не передав жодної партії продукції, як в терміни виконання робіт, так і після закінчення дії договору (31.12.2016).

26.12.2016 відповідач повернув на розрахунковий рахунок позивача лише 10000,00грн зі сплаченого авансового платежу як "повернення кредиторської заборгованості за послуги пошиву" (копія банківської виписки, а.с.130).

За наведених обставин, ТОВ "Трініті" звернулось до Приватного підприємства "Клеопатра-2003" з вимогою (а.с.55-56), в якій повідомив про відмову від договору №13/09/16 від 13.09.2016 з 06 лютого 2017 року та вимагав повернути на розрахунковий рахунок ТОВ "Трініті" грошові кошти, що були перераховані на виконання договору між сторонами. У вимозі позивач послався на ч.2, ч.4 ст.849 ЦК України, за якими якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливими, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. Вказана вимога отримана відповідачем 14.02.2017 (а.с.57, 58).

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, перераховані позивачем відповідачу грошові кошти в сумі 220000,00грн (з урахуванням 10000,00грн повернутих на рахунок позивача 26.12.2016) станом на день розгляду справи судом відповідачем не повернуті позивачу.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість заявленої у даній справі позовної вимоги, господарський суд враховує вищевикладені встановлені обставини справи, а також, наступне.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч.1 ст.837 ЦК України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.4 ст.849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Таким чином, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежене.

Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.

Як уже зазначалось, ТОВ "Трініті" у вимозі до ПП "Клеопатра-2003", пославшись на приписи ст.849 ЦК України повідомило про відмову від договору та вимагало повернення сплачених за договором коштів.

Слід зазначити, що така вимога була надіслана позивачем вже після дати 31 грудня 2016, визначеної сторонами у п.8.3. договору датою закінчення терміну дії договору. Разом з тим, як вбачається зі змісту п.8.4. договору, за яким закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, які виникли та не були виконані під час дії договору, позивач фактично відмовився від продовження дії тих зобов'язань за договором, що залишились невиконаними сторонами та виникли на підставі договору.

Оскільки реалізація встановленого ч.4 ст.849 ЦК України права позивача на односторонню відмову від договору є самостійною та достатньою підставою для припинення правовідносин сторін, зобов'язання сторін за договором №13/09/16 є припиненими.

При цьому, посилання відповідача на те, що зважаючи на невідшкодування замовником збитків підрядника, договір підряду є діючим, суд вважає безпідставним, в т.ч. враховуючи ту обставину, що відповідач не надав суду жодних доказів стосовно заявлення ним позивачу до відшкодування будь-яких збитків, пов'язаних з розірванням договору (листування сторін, відповідні вимоги чи позов до суду, тощо). Доданий до відзиву на позов розрахунок збитків (реальні збитки і упущена вигода), спричинених розірванням договору, судом до уваги не приймається, з огляду на предмет спору у даній справі та оскільки зустрічного позову за вказаним розрахунком відповідача в межах даної справи не заявлено.

Суд зауважує також, що дійсно, як і стверджує відповідач, договором між сторонами не було обумовлено попередньої оплати виконання робіт, авансових платежів за партії готової продукції тощо.

Разом з тим, враховуючи, що кошти сплачені позивачем, згідно призначення платежу, за договором №13/09/16 та під час дії останнього, а доказів виконання передбачених договором робіт на час перерахування коштів в сумі 230000,00грн на вказану суму не існує, перераховані позивачем кошти за своєю правовою природою є саме авансом.

Так, відповідно до частини другої статті 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Згідно положень чинного законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

За таких обставин та за відсутності доказів повернення відповідачем на вимогу позивача сплачених за договором коштів в розмірі 220000,00грн, а також, доказів виконання робіт за договором на вказану суму, господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявленого у даній справі позову про стягнення на користь позивача з відповідача 220000,00 грн.

Стосовно заперечень відповідача на позов слід зазначити, що суд вважає їх необґрунтованими і такими що є не є підставою для відмови в позові, оскільки встановлення обставин порушення будь-якою із сторін договору його умов може здійснюватися для визначення наявності/відсутності підстав для стягнення збитків за порушення зобов'язання, втім, такі обставини не входять до предмету доказування у спорі про повернення авансу, вимоги якого, обґрунтовані, зокрема, приписами ч.4 ст.849 ЦК України, адже по-перше, факт повідомлення замовника про відмову від договору до закінчення виконання робіт встановлено судом та сторонами не заперечується; по-друге, задоволення цього позову на позбавляє підрядника права звернення до суду із самостійними вимогами, в т.ч. про стягнення збитків, завданих розірванням договору, в разі їх доведення.

Разом з тим, окрім повернення перерахованих за договором коштів в сумі 220000,00грн, у позовній заяві заявлено також вимогу про стягнення з відповідача нарахованих на вказану суму коштів інфляційних у розмірі 2420,00грн та 3% річних у розмірі 1066,84грн.

З приводу даної вимоги господарський суд зазначає, що стягнення вказаних нарахувань встановлено нормою ст.625 Цивільного кодексу України, якою визначено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз'яснено у п.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Однак, у даному випадку, правовідносини між сторонами у справі виникли за договором підряду. За договором позивач виступає замовником виконання обумовлених договором робіт, зобов'язаннями позивача за договором є приймання та оплата виконаних робіт, яким кореспондували зобов'язання відповідача виконати роботу та здати результат замовнику. З огляду на що, повернення виконавцем суми сплаченого за договором підряду авансу у зв'язку з невиконанням робіт на сплачену суму та відмовою замовника від продовження дії невиконаних зобов'язань за договором, не є грошовим зобов'язанням у розумінні положень чинного законодавства, а отже, безпідставним є і застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення нарахованих позивачем сум інфляційних та 3% річних.

За таких обставин, позов задовольняється частково: стягненню з Приватного підприємства "Клеопатра-2003" на користь позивача підлягає 220000грн боргу; в решті позову, а саме, у стягненні 2420,00грн інфляційних та 1066,84грн 3% річних суд відмовляє.

У відповідності до приписів ст.49 ГПК України, судові витрати по справі покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Клеопатра-2003" (12460, Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Троянів, вул. Войтицького, буд. 11, ідентифікаційний код 32699240) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті" (04073, м.Київ, пров. Куренівський, буд. 17, ідентифікаційний код 31111166):

- 220000грн боргу;

- 3300грн судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 28.04.17

Суддя Шніт А.В.

віддрук.прим.:

1 - в справу

2 - позивачу (реком.)

3,4 - відповідачу (на електронну адресу та/або наручно, згідно заяви)