ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2017 р.

Справа № 804/8436/16

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Захарчук – Борисенко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСПЛАВ" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

29.11.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСПЛАВ" (далі – ТОВ "ІНТЕРСПЛАВ", позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі – ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, відповідач), в якому просить визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та Державної фіскальної служби України щодо відмови у прийнятті податкової декларації ТОВ "ІНТЕРСПЛАВ" з податку на додану вартість за жовтень 2016 року, а податкову декларацію ТОВ "ІНТЕРСПЛАВ" з податку на додану вартість за жовтень 2016 року визнати такою, що прийнята датою її фактичного отримання, тобто 11.11.2016 року.

Ухвалою суду від 30.11.2016 відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 02.02.2017 провадження в адміністративній справі №804/8436/16 було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №804/7966/15.

Ухвалою суду від 20.02.2017 поновлено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 11.11.2016 засобами електронного зв’язку ТОВ “ ІНТЕРСПЛАВ ” направило податкову декларацію за жовтень 2016 року на електронну адресу відповідача, однак, того ж дня позивачем отримано від відповідача електронну квитанцію №1, якою повідомлено, що документ не прийнято у зв’язку з тим, що ТОВ “ ІНТЕРСПЛАВ ” не був платником податку на додану вартість на дату подання звітності.

Із зазначеним позивач не погоджується, зазначаючи, що рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість оскаржується в судовому порядку.

Не направляючи позивачу другу квитанцію з повідомленням про неприйняття податкової декларації, а зазначивши в першій електронній квитанції про її неприйняття, відповідачем порушено положення Інструкції №233, що свідчить про протиправність неприйняття податкової декларації з ПДВ.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що звіт є неприйнятим у зв'язку із неотриманням позивачем квитанції №2, до ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська звіт не надходив.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно з частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в письмовому провадженні.

Дослідивши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору про визнання електронних документів №230220161 від 23.02.2016, Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРСПЛАВ” направлено 11.11.2016 засобами електронного зв’язку податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2016 року.

У день направлення податкових декларацій ТОВ “ІНТЕРСПЛАВ” отримано квитанцію №1 від 11.11.2016, в якій зазначено, що документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 11.11.2016, однак, документ не прийнято через наявність помилок, а саме: документ не може бути прийнятий – порушено вимоги пункту 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, ІПН 320145104665 не був платником ПДВ в періоді жовтень 2016 року.

Не погоджуючись з відмовою у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року, наданій у квитанції №1, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Як вбачається з квитанції №1 від 11.11.2016, податкова декларація з податку на додану вартість ТОВ “ІНТЕРСПЛАВ” не була прийнята через ануляцію ТОВ “ІНТЕРСПЛАВ” свідоцтва платника податку на додану вартість за рішенням Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська №30 від 08.06.2015 року.

Правомірність рішення про ануляцію свідоцтва платника податку на додану вартість за позивачем, є предметом розгляду в адміністративній справі №804/7966/15.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2016 року по справі №804/7966/15 позов ТОВ “ІНТЕРСПЛАВ” задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №30 від 08.06.2015 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРСПЛАВ”; в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська оскаржено постанову до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, яким станом на час розгляду цієї справи судом, не прийнято рішення за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, станом на час розгляду справи судом, питання правомірності прийняття рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі ГУ ДФС у Дніпропетровській області №30 від 08.06.2015 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ “ІНТЕРСПЛАВ” вирішується в судовому порядку.

Як вбачається з пункту 3 Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.08.2010 року №1172/11/13-10 у разі набрання законної сили рішенням про задоволення позовних вимог та визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття.

Отже, враховуючи, що наведеним судовим рішенням скасовано рішення податкової інспекції про анулювання свідоцтва платника ПДВ, належним засобом захисту порушеного права позивача є визнання його платником ПДВ протягом усього періоду судового оскарження скасованого рішення.

Таким чином, на момент направлення до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року, позивач вважався платником ПДВ, тривала процедура судового оскарження рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ, а тому відмова у прийнятті податкових декларацій з підстави того, що позивач не був платником ПДВ у періоді жовтень 2016 року, не є обґрунтованою.

Досліджуючи процедуру надання відмови у прийнятті податкової декларації за період жовтень 2016 року та встановлюючи особу, якою були допущені вищевикладені обставини, суд виходить із того, що відповідно до положень пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.

У відповідності до пунктів 48.1, 48.3, 48.4 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОПТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Згідно пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Пунктом 183.18 статті 183 Податкового кодексу України встановлено, що особі, що реєструється як платник податку, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для сплати податку.

Згідно пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Отже, положеннями статті 49 Податкового кодексу України встановлено обов’язок подання платником податків податкової декларації до контролюючого органу, в якому він перебуває на обліку.

Оскільки ТОВ “ІНТЕРСПЛАВ” перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Красногвардійському районі ГУ ДФС у Дніпропетровській області, позивачем було надіслано податкову звітність з ПДВ саме на адресу районної податкової інспекції, та саме Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі ГУ ДФС у Дніпропетровській області отримано податкову звітність, щодо якої точиться спір у даній справі, що підтверджується роздруківкою з програми “М.Е.Doc”.

З наданих роздруківок вбачається, що позивач направив податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2016 року на електрону адресу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі ГУ ДФС у Дніпропетровській області (код ДПІ 0466), в графі “одержувач” значиться Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України встановлено обов’язок прийняття податкової декларації контролюючим органом.

Податковим кодексом України визначено, що під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Відповідно пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, зокрема, підпункт 49.11.1 у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Як встановлено судом, відмову у прийнятті декларацій з ПДВ за жовтень 2016 року надано у день відправлення декларації квитанцією №1 з поміткою “відправник: Автоматизована система “Єдине вікно подання електронної звітності” ДФС України”.

Вирішуючи питання дотримання процедури надання відповіді про відмову у прийняті декларації квитанцією №1 та встановлюючи особу, якою надані відповідні квитанції, суд досліджує норми “Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку”, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації від 10.04.2008 року №233, якою визначені терміни та мета формування квитанцій, а саме:

- квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді;

- квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС.

Відповідно до пункту 7.4 розділу ІІІ цієї Інструкції перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Згідно пункту 7.5 розділу ІІІ Інструкції підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

На підставі пункту 7.6 розділу ІІІ Інструкції якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

З аналізу викладених норм, судом встановлено, що законодавцем різняться функції та мета надіслання платнику податків першої та другої квитанції.

Так, квитанція №1 має на меті свідчити про отримання надісланих документів платником податків до контролюючого органу, а квитанція №2 повідомляє платника податків про прийняття контролюючим органом або не прийняття надісланих документів.

Надсилаючи квитанцію №1 контролюючий орган може тільки повідомити платника податків про отримання його звітності, однак ніяк не підміняти надані функції квитанції №2 квитанцією №1.

Таким чином, не приймаючи податкову декларацію з ПДВ за червень 2016 року, та повідомляючи про це у квитанції №1, контролюючий орган перевищив свої повноваження та діяв не у межах наданих повноважень з порушення процедури повідомлення платника податків про неприйняття декларації.

Суд зазначає, що описані вище повноваження щодо прийняття, обробки звітності та надіслання відповідних документів про отримання, прийняття тощо є повноваженнями органу ДПС, у якого на обліку перебуває платник податків.

У договорі №230220161 від 23.02.2016 про визнання електронних документів орган фіскальної служи представляє ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, серед обов’язків якого, є забезпечення приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків, забезпечення відправлення квитанцій на електронну адресу платника податків.

Отже, судом встановлено, що порушення прав та законних інтересів позивача допущено саме з боку Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі ГУ ДФС у Дніпропетровській області, з огляду на що суд покладає обов’язок відновлення порушеного права саме на Державну податкову інспекцію у Красногвардійському районі ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

З огляду на викладену вище норму, суд вважає за необхідне присудити із Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСПЛАВ" (код ЄДРПОУ 32014517) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1378,00 грн.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСПЛАВ" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними – задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та Державної фіскальної служби України щодо відмови у прийнятті податкової декларації ТОВ "ІНТЕРСПЛАВ" з податку на додану вартість за жовтень 2016 року, а податкову декларацію ТОВ "ІНТЕРСПЛАВ" з податку на додану вартість за жовтень 2016 року визнати такою, що прийнята датою її фактичного отримання, тобто 11.11.2016 року.

Присудити із Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСПЛАВ" (код ЄДРПОУ 32014517) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1378, 00 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Суддя

ОСОБА_1