Справа № 159/580/17

Провадження № 2/159/411/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2017 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд під головуванням

судді Логвинюк І.М.,

при секретарі судового засідання Щесюк Н.Й.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ковелі Волинської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аванта» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в:

Позивач 10.02.17 р. звернувся до суду з вказаним вище позовом, обґрунтованим тим, що 31.03.16 р. ним було надано відповідачеві ОСОБА_4 позику в сумі 130 000 грн. з умовою щомісячного погашення рівними частинами – не менше як 5 416 грн. 67 коп. – до 31.03.18 р.. Відповідач ОСОБА_3 як боржник частково погасив заборгованість в сумі 9 874 грн. 70 коп.. Покликаючись на ст. 1 049 ЦК України, п. 7 договору позики, зазначає, що поряд з цим, 12.04.16 р. було укладено договір поруки, за яким відповідач ОСОБА_2 поручився нести перед ним солідарну із відповідачем ОСОБА_3 відповідальність за невиконання останнім своїх зобов»язань. Покликаючись на ст. 554 ЦК України, п. 8 договору поруки, зазначає, що за станом на 11.01.17 р. відповідачам нараховано штрафні санкції. Покликаючись на ст. ст. 224 ГК України, 625 ЦК України, 193 ГК України, 536, 692 ЦК України, просить позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідачів у солідарному порядку на його користь заборгованість за договором позики в сумі 161 454 грн. 15 коп., що складається з:

- 120 125 грн. 30 коп. основного боргу,

- суми 3 % річних – 401 грн. 87 коп.,

- 4 889 грн. 39 коп. пені,

- 36 037 грн. 59 коп. штрафу, а також судові витрати у справі. У подальшому - 10.03.17 р. - представником позивача було подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, за якою вказано, що відповідачем ОСОБА_3 16.02.17 р. було сплачено ще 5 430 грн. боргу, тому просить зменшити суму стягнення заборгованості в частині суми основного боргу до 114 695 грн. 30 коп., а загальної суми боргу – до 156 024 грн. 15 коп.. В решті вимоги - без змін.

В судовому засіданні представник позивача позов, з врахуванням його зміни – зменшення позовних вимог - підтримав повністю, обґрунтувавши його вищенаведеними доводами, суду додатково пояснив, що посилання позивача на норми ГК України є помилковим, так як жоден з відповідачів не є підприємцем і позика надавалась позивачем відповідачеві ОСОБА_4 як фізичній особі. Позивачем двічі надсилались вимоги відповідачам про погашення боргу, чим було змінено дату виконання зобов»язань, а тому вважає, що строк пред»явлення вимоги до відповідача ОСОБА_5 як поручителя не пропущено. Просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з»явився, хоча належно оповіщений. Про причини неявки суду не повідомив. Письмового заперечення проти позову до суду не подав.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позову у частині вимог, закладених до нього, не визнав, суду пояснив, що, дійсно, виступив поручителем у договорі позики між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 на прохання останнього. Коштів на погашення боргу він не має. На його звернення відповідач ОСОБА_3 обіцяє погасити борг перед позивачем. Письмові вимоги позивача про погашення боргу ним отримувались. Просить у задоволенні позову про стягнення сум боргу з нього – відмовити.

Крім того, 09.03.17 р. відповідачем ОСОБА_2 було подано до суду письмове заперечення проти позову, обґрунтоване тим, що заборгованість за відповідачем ОСОБА_3 рахується з травня 2016 р.. Згідно з п. 3 договору позики, повернення грошових коштів мало здійснюватись шляхом внесення готівки в касу позивача чи на розрахунковий його рахунок щомісячно рівними частинами не пізніше останнього робочого дня місяця в строк не пізніше 31.03.18 р., тобто, періодичними платежами. Черговий такий платіж відповідач ОСОБА_3 мав внести 31.05.16 р. останнього робочого дня місяця, однак, не вніс, порушивши тим самим зобов»язання за договором позики. Позовна давність за вимогами позивача як кредитора обчислюється з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу, тобто, з 01.06.16 р.. Покликаючись на п. 5.1 договору поруки, ч. 4 ст. 559 ЦК України, зазначає, що вимога до нього як поручителя, задоволенню не підлягає. Просить у задоволенні позову відмовити.

На думку суду, розгляд справи можливий у відсутності відповідача ОСОБА_3.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_2, дослідивши докази, зібрані у справі, приходить до висновку, що зменшені позовні вимоги позивача підставні та підлягають до повного задоволення.

Відповідно до змісту ст. 625 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ст. 1 046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів (суму позики).

Як вбачається з копії договору позики від 31.03.16 р., відповідач ОСОБА_3, дійсно, взяв у позивача в борг 130 000 грн., зобов»язувався їх повертати частинами -щомісячними платежами - у визначені договором позики строки з кінцевим терміном повернення – 31.03.18 р..

12.04.16 р. між позивачм та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за яким відповідач ОСОБА_2 зобов»язався відповідати перед позивачем у повному обсязі поряд з позичальником за договором позики - за невиконання умов договору з боку позичальника.

Договором поруки передбачено, у випадку порушення зобов»язань відповідачем ОСОБА_3 як позичальником – натає нарахування пені, штрафу.

Як слідує з копії видаткового касового ордера від 12.04.16 р., відповідачеві ОСОБА_4 позивачем було видано суму позики – 130 000 грн..

Як зазначено у ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору й вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту й інших вимог, які звичайно ставляться.

Як вбачається з копій прибуткових касових ордерів №№ 90, 107 від, відповідно, 12.04.16 р., 29.04.16 р., відповідач ОСОБА_3 сплачував позивачеві за договором позики суми у розмірах, відповідно,: 4 457 грн. 70 коп., 5 417 грн..

16.02.17 р. відповідач ОСОБА_3 сплатив ще 5 413 грн. у погашення боргу.

Відповідно до розрахунку боргу, наведеного позивачем, за станом на дату розгляду справи по суті, загальна сума основного боргу за договором позики складає 114 695 грн. 30 коп..

З врахуванням фактів порушення умов договору позики вдповідачем ОСОБА_3 як позичальником, 24.10.16 р. за вих. № 648 позивач рекомендованою кореспонденцією надіслав відповідачеві ОСОБА_2 письмову вимогу про дострокове погашення основного боргу в сумі 22 625 грн. 65 коп..

Крім того, 09.12.16 р. за вих. № 739 позивач надіслав обом відповідачам рекомендованою кореспонденцією письмову вимогу про дострокове погашення боргу в сумі 120 125 грн. 30 коп. .

Із змісту ст. ст. 1 054, 1 055 ЦК України слідує, що за кредитним договором, укладеним у письмовій формі, банк зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Ст. 536 ЦК України, також передбачає сплату процентів за користування чужими грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом ст. 1 050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов’язаний сплатити неустойку, відповідно до ст. ст. 549 - 552 ЦК України, що нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1 048 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ст. ст. 549, 551 ЦК України, неустойка (пеня), що являє собою грошову суму, що встановлена договором, підлягає передачі боржником кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Як слідує з положень ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3, дійсно, отримав від позивача в борг зазначену позивачем загальну суму позики, що зобов»язувався повернути рівними частинами – періодичними платежами, однак, за станом на даний час свого зобов»язання у повному обсязі не виконав. Відповідач ОСОБА_2 у договору поруки виступив в якості поручителя за договором поруки та зобов»язався відповідати поряд з позичальником у повному обсязі за невиконання останнім умов договору позики. Позивач після встановлення факту невиконання позичальником умов договору позики, звертався до відповідачів з вимогами погашення боргу достроково. Однак, відповідачами вимога позивача була залишена без реагування. Сума заборгованості нарахована позивачем вірно та зауважень у суду не викликає. Загальна сума боргу становить 156 024 (сто п"ятдесят шість тисяч двадцять чотири) грн. 15 коп., що складається з:

- 114 695 (сто чотирнадцять тисяч шістсот дев"яносто п"ять) грн. 30 коп. основного боргу,

- суми 3 % річних - 401 (чотириста одна) грн. 87 коп.,

- 4 889 (чотири тисячі вісімсот вісімдесять дев"ять) грн. 39 коп. пені,

- 36 037 (тридцять шість тисяч тридцять сім) грн. 59 коп. штрафу.

Як слідує зі змісту ст. 559 ЦК України у її редакції, чинній на дату укладення як договору позики, так і договору поруки, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно з договором позики, дата виконання зобов"язання - 31.03.18 р..

Хоча відповідач ОСОБА_3 з травня 2016 р. припинив належне виконання зобов"язань за договором позики, однак, позивач надіслав відповідачам вимогу про дострокове виконання зобов"язання за договором позики. Доводи відповідача ОСОБА_2, наведені ним у письмовому запереченні проти позову, не спростовують доводів позивача, що стверджені наданими останнім письмовими доказами. Підстав для застосування положень ч. 4 ст. 559 ЦК України немає.

А тому загальна сума боргу, з врахуванням суми нарахованих 3 % річних та пені, штрафів, відповідно до умов договору поруки та договору позики, підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача у солідарному порядку.

З відповідачів підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у справі в рівних частках пропорційно, до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 213 - 218, 88 ЦПК України, ст. ст. 1 049, 554, 625, 536, 526, 1 046 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Німеччина, і.н. НОМЕР_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, і. н. НОМЕР_2, у солідарному порядку на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аванта» заборгованість за договором позики в сумі 156 024 (сто п"ятдесят шість тисяч двадцять чотири) грн. 15 коп., що складається з:

- 14 695 (сто чотирнадцять тисяч шістсот дев"яносто п"ять) грн. 30 коп. основного боргу,

- суми 3 % річних - 104 (чотириста одна) грн. 87 коп.,

- 4 889 (чотири тисячі вісімсот вісімдесять дев"ять) грн. 39 коп. пені,

- 36 037 (тридцять шість тисяч тридцять сім) грн. 59 коп. штрафу, а також по 1 170 (одна тисяча сто сімдесят) грн. 18 коп. судових витрат - з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської обл. через Ковельський міськрайсуд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу подано не було.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий:

ОСОБА_6