Справа № 640/11662/16-ц

н/п 2/640/274/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Губської Я.В.

при секретарі Балан Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

28.07.2016 року КП «Харківводоканал» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Уточнивши позовні вимоги 16.01.2017 року (а.с. 46-48) КП «Харківвводоканал» просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в сумі 8729 грн. 47 коп., з яких: за послуги з централізованого водопостачання за період з 01.12.1999 року по 30.06.2016 року в сумі 5535 грн. 32 коп.; за послуги з централізованого водовідведення за період з 01.12.1999 року по 30.06.2016 року в розмірі 2270 грн. 67 коп.; індексу інфляції- 820 грн. 18 коп.; 3% річних від простроченої суми – 103 грн. 30 коп., а також сплачений судовий збір в розмірі 1256 грн. 20 коп.

В обґрунтування своїх вимог посилається на вимоги ст.ст. 11,526, 530,541,543,625 ЦК України, ст.ст. 64,68 ЖК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», «Правил надання послуг…» та те, що відповідачі є споживачами послуг централізованого водопостачання та водовідведення за адресою АДРЕСА_1, отримують надані послуги водопостачання і водовідведення та систематично нехтують своїми зобов'язанням щодо повної та своєчасної оплати послуг, внаслідок чого перед позивачем утворилася заборгованість на вищевказану суму.

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити та стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за надані послуги.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні з позовом не погодився, пояснивши, що він фактично не проживає в даній квартирі та не отримує послуг КП «Харківводоканал», не є власником даного приміщення, а тому вважає, що заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення з нього стягненню не підлягає.

Другий відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, через свого представника ОСОБА_1 надала до суду заяву, в якій просила застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі у зв*язку зі спливом позовної давності за даними вимогами.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено та не спростовано відповідачами, що за адресою АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок №16079 на ім’я відповідача ОСОБА_2

В матеріалах справи міститься довідка про склад сім’ї та реєстрацію (а.с.7), в якій зазначено, що за вищевказаною адресою зареєстрований тільки відповідач ОСОБА_1

Також, як вбачається з довідки, наданої відділом адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Харківській області від 01.09.2016 року (а.с.22) ОСОБА_1 зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно, що міститься в матеріалах справи (а.с.38,39) вбачається, що другий відповідач ОСОБА_2 є власником 36/100 квартири АДРЕСА_2, що нею не оспорюється і в судовому засіданні та обставини, що вона повинна нести тягар по утриманню власності.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» суб'єктами відносин у сфері питної води та питного водопостачання є споживачі питної води.

Статтею 22 цього Закону передбачено, що споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів та послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно ст. 16 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» - послуга по централізованому водопостачанню надається своєчасно, безпреривно, належної якості та підлягає оплаті.

Відповідно до п. 18 ч.1 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення …» розрахунковим період для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 32 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» тарифи на надання послуг питного водопостачання розраховуються на підставі галузевих нормативів витрат і повинні повністю компенсувати експлуатаційні витрати та забезпечити надійну роботу об’єктів централізованого питного водопостачання.

Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення по особовому рахунку №16079, відкритого на ім*я ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_2 в сумі 8729 грн. 47 коп., з яких: за послуги з централізованого водопостачання за період з 01.12.1999 року по 30.06.2016 року в сумі 5535 грн. 32 коп.; за послуги з централізованого водовідведення за період з 01.12.1999 року по 30.06.2016 року в розмірі 2270 грн. 67 коп.; індексу інфляції- 820 грн. 18 коп.; 3% річних від простроченої суми – 103 грн. 30 коп. Підстав не довіряти розрахунку, представленого позивачем у суду немає, доказів на спростування розрахунку відповідачами також не надано.

Відповідно до ст. 2 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630 централізоване постачання холодної води - це послуга спрямована на задоволення потреб споживача у холодній воді, яка надається виконавцем послуг з використанням внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання. Згідно цих же Правил споживачі повинні щомісячно вносити оплату за послуги водопостачання.

Надані послуги водопостачання позивачем надавались за даною адресою, відповідач зі скаргами у зв’язку із ненаданням послуг до позивача не звертався. Всупереч ст. 60 ЦПК України відповідачами не було надано будь - яких доказів, які свідчать про те, що позивач не надає такі послуги.

Також, суд зазначає, що відсутність договору на надання послуг не є підставою для звільнення від сплати за водопостачання, оскільки законодавець не ставить в залежність від укладання договору обов’язок по сплаті за надані послуги.

Таким чином, відсутність договору не значить, що відповідач має право користуватися послугами, які фактично надаються, і за них не сплачувати. Це пояснюється ст. 3 ЦК України (1963 р.), ст. 11 ЦК України (2003р.), згідно яких цивільні права та обов’язки виникають не лише з підстав, передбачених законодавством, а й з дій громадян. Такими діями відповідача є фактичне користування послугами водопостачання, які надаються позивачем.

У випадку небажання сплачувати послуги водопостачання, відповідач не був позбавлений можливості відмовитись від цієї послуги, однак не скористався даною можливістю та не звертався до позивача з будь-якими заявами щодо якості надання послуг водопостачання або відключення від постачання води. Крім того, фактично договір був укладений усно, про факт згоди обох сторін на його вкладання свідчать вчинені ними дії протягом тривалого часу: надання послуг виробником послуг і фактичне використання цих послуг споживачем – відповідачем по справі. Доказів на підтвердження того, що відповідач не користався послугами позивача суду також не надано. Недоотримання простої письмової форми не тягне за собою автоматичну недійсність досягнутої угоди.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що обов*язок по оплаті наданих послуг КП «Харківвводоканал» на адресу відповідача ОСОБА_2, яка є власником даного приміщення та на ім*я якої відкрито особовий рахунок, покладено на даного відповідача, у зв*язку з чим позовні вимоги КП «Харківвводоканал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги водовідведення та водопостачання підлягають задоволенню.

Однак, суд враховує, що відповідачем подана до суду письмова заява про застосування строку позовної давності до вимог позивача.

При вирішення даного питання, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як зазначено в ч.1 та ч.2 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку, позовна давність переривається у разі пред’явлення позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Як вбачається з матеріалів справи КП «Харківводоканал» звернулося до Київського районного суду м. Харкова з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 з відповідача ОСОБА_1 В наказному провадження вимог до ОСОБА_2 пред*явлено не було, що підтверджується дослідженими матеріалами справи №640/6587/15ц, н/п 2н/640/1208/15/18.

Ухвалою суду від 14.03.2016 року скасовано судовий наказ від 21.04.2015 року про стягнення заборгованості за надані послуги з відповідача ОСОБА_1 на користь КП «Харківводоканал», оскільки із заяви і поданих документів вбачався спір про право та роз*яснено право на пред’явлення позовних вимог в порядку позовного провадження.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, вимоги до відповідача ОСОБА_2 позивачем КП «Харківводоканал» було пред*явлено саме 16.01.2017 року (а.с. 46-48), а тому суд, вирішуючи питання про застосування строку позовної давності за заявою відповідача приходить до висновку, що позовні вимоги КП «Харківводоканал» до ОСОБА_2 є доведеними та обґрунтованими в межах строку позовної давності ( 3 роки з моменту пред*явлення вимог) та такими, що підлягають задоволенню за період з 16.01.2014 року по 30.06.2016 року.

Саме за вказаний період судом розрахована сума заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та яка склала 2214 грн. 62 коп., з яких заборгованість за водопостачання – 1630,26 грн., 3% річних – 48,91 грн., індекс інфляції – 535,45 грн., та за послуги централізованого водовідведення - у розмірі 1210,06 грн., з яких заборгованість за водовідведення – 898,96 грн., 3% річних – 26,96 грн., індекс інфляції – 284,14 грн.

У задоволенні позовних вимог КП «Харківводоканал» до відповідача ОСОБА_2 поза строку позовної давності за період з 01.12.1999 року по 16.01.2014 року за послуги водопостачання та водовідведення суд відмовляє на підставі ст. 267 ЦК України, оскільки відсутні підстави для поновлення строку за цей період та не були подані заяви про поважність причини пропуску строку за цей період, а пред*явлення вимог в наказному провадження тільки до ОСОБА_1 в 2015 році суд також не вважає підставою для поновлення позивачу строку до вимог до відповідача ОСОБА_2

Також суд відмовляє в задоволенні позовних вимог КП «Харківводоканал» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.12.1999 року по 30.06.2016 року, оскільки він зареєстрований в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, однак не є її власником, що не оспорено другим відповідачем по справі ОСОБА_2, і не спростовано позивачем, а тому, згідно з вимогами ст.322 ЦК України, заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення з нього стягненню не підлягає.

У відповідності зі ст. ст. 67, 68 ЖК України, оплата за комунальні послуги стягується крім квартирної плати по затвердженим у встановленому законом порядку тарифам і повинна вчасно вноситися споживачем - наймачем і членами його родини, які на підставі ч.1 ст.64 ЖК України, користуються нарівні з наймачем всіма правами й несуть разом з ними солідарну майнову відповідальність по зобов'язаннях, що випливає з договору житлового наймання.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правовідносини між співвласниками майна як суб'єктами цивільних правовідносин та іншими особами регулюються законами України та договорами, укладеними власниками (співвласниками) майна та іншими особами.

Отже, правовідносини власників житлових приміщень з утримання житлового приміщення регулюються нормами ЦК України та законодавства, яке регулює користування житловими будинками та прибудинковими територіями.

Разом з тим, норми статей 160 та 162 ЖК УРСР входять до глави 6 цього Кодексу, яка регулює правовідносини з користування будинками приватного житлового фонду, зокрема з наймачами цих житлових приміщень, членами їх сімей та власником житлового фонду, які виникають на підставі договору найму цього приміщення.

Положеннями статті 162 ЖК УРСР регулюється порядок визначення та внесення плати за користування жилим приміщенням, яке належить громадянину на праві приватної власності та право на користування яким мають інші особи, зокрема наймачі та члени їх сімей на підставі договору найму (стаття 759 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві — пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За таких обставин з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню сплачений судовий збір на користь позивача пропорційно до задоволеної частини.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,88,169,209,212-215,218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов комунального підприємства «Харківводоконал» - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 16.01.2014 року по 30.06.2016 року у розмірі 2214,62 грн., з яких заборгованість за водопостачання – 1630,26 грн., 3% річних – 48,91 грн., індекс інфляції – 535,45 грн.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 16.01.2014 року по 30.06.2016 року у розмірі 1210,06 грн., з яких заборгованість за водовідведення – 898,96 грн., 3% річних – 26,96 грн., індекс інфляції – 284,14 грн.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь комунального підприємства «Харківводоконал» витрати по сплаті судового збору пропорційно від задоволеної частини в розмірі 540,59 грн.

В задоволенні позовних вимог комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.12.1999 року по 16.01.2014 року - відмовити.

В задоволенні позовних вимог комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.12.1999 року по 30.06.2016 року - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Губська Я.В.