РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"24" квітня 2017 р. Справа № 906/181/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Маціщук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД"

на рішення господарського суду Житомирської області від 16.01.2017 р.

у справі № 906/181/16 (суддя Машевська О.П.)

за позовом Житомирської обласної організації ОСОБА_1 сприяння обороні України

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 організації ОСОБА_1 сприяння обороні України

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) ОСОБА_3 державного майна України в особі РВ ОСОБА_3 державного майна України по Житомирській області;

2) Лугинської районної ради;

3) Публічне акціонерне товариство "Фортуна-Банк"

про витребування майна

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_4;

від відповідача - згідно протоколу;

від третіх осіб:

1) ОСОБА_1 сприяння обороні України - не з'явився;

2) ОСОБА_3 державного майна України в особі РВ ОСОБА_3 державного майна України по Житомирській області - ОСОБА_5;

3) Лугинської районної ради - ОСОБА_6П;

4) Публічне акціонерне товариство "Фортуна-Банк" - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 16.01.2017 р. у справі № 906/181/16 було частково задоволено позов Житомирської обласної організації ОСОБА_1 сприяння обороні України до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" про витребування майна.

При винесені вказаного рішення місцевий господарський суд виходив з того, що в період 1990-1994 роках позивачем велося будівництво спірного приміщення, котре в подальшому було законсервоване.

Право користування на спірну будівлю у позивача було встановлено рішенням господарського суду Житомирської області у справах № 21/5007/1109/12.

Згідно з приписами ст. ст. 395, 396 ЦК України право користування є речовим правом на чуже майно і особа речові права на чуже майно є порушеними має право на захист цього права.

Поруч з тим, будівля за адресою смт. Лугини по вул. Р.Люксембург, 19 вибула із власності позивача внаслідок незаконних дій органів місцевого самоврядування і в подальшому була передана ТОВ «Автосвіт ЛТД» за результатами проведених торгів та укладання договору купівлі-продажу від 26.05.2011 р.

Окрім того, місцевий господарський суд вказав, що доводи відповідача про те, що придбана ним за договором купівлі-продажу 26.05.2011 р. нежитлова будівля (літ. А) загальною площею 375,3 кв. м знищена як річ , не заслуговують на увагу, оскільки згідно з ч. 2 ст. 349 ЦК України у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру, однак такі докази у справі відсутні.

Проаналізувавши обставини справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині "а саме: адміністративно-виробничу будівлю" та "вартістю 121100 грн. 20 коп." задоволенню не підлягають, оскільки позивач не довів, що має на праві користування "адміністративно-виробничу будівлю" та, що позов в частині вартості будівлі не був доведений позивачем.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та витребування від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" у користування Житомирської обласної організації ОСОБА_1 сприяння обороні нежитлову будівлю загальною площею 369,5 кв.м., яка розташована за адресою: Житомирська область, смт Лугини, вул. Рози Люксембург, буд. 19.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, відповідач – ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просять рішення господарського суду Житомирської області від 16.01.201 р. у справі № 906/181/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

Відповідно до ст. 387 ЦК України даний позов може пред’явити тільки власник майна, про що вказано в постанові Вищого господарського суду України від 24.10.2016 р. у справі № 906/181/16.

Факт знаходження майна на балансі особи сам по собі не є доказом права власності чи законного володіння відповідно до п.23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».

Стан приміщень на момент купівлі був незадовільним та потребував ремонту. У зв’язку із проведеними ремонтними роботами відповідачем був створений новий об’єкт за своїми вартісними та якісними показниками, а саме до ремонту спірне приміщення визначалося як 1 нежитлове приміщення, а після них – адміністративно-виробнича будівля площею 369,5 кв. м., нежитлова будівля гаража площею 61,1 кв. м., нежитлова будівля гаража площею 75,3 кв. м. Будівля площею 375, 3 кв. м. не збереглася в натурі.

Вартість будівлі на час придбання становила 56300 грн., а площа 375,3 кв. м., внаслідок реконструкції площа будівлі становить 369,5 кв. м., а тому початкове майно не збереглося і не може бути витребуване.

Із рішення у справі № 21/5007/1109/12 було вбачається, що власність Лугинського ТСОУ є власністю ТСО України, а права позивача на спірне майно, навіть у разі наявності підстав вважати його власністю Лугинського ТСОУ, пов’язані лише з користуванням таким майном на праві відання.

Згідно з архівних даних Коростенського міжміського БТІ на будівлю № 19 по вул. Р. Люксембург (Кірова) інвентаризація і реєстрація права власності не проводилася.

Акт від 18.10.1996 р. складено та підписано іншими особами, ніж ті котрі зазначені в наказі від 20.06.1996 р. (члени ліквідаційної комісії) і які мали право вчиняти дії щодо інвентаризації майна та його подальшої передачі. Окрім того, в акті не вказано адресу нерухомого майна, істотних характеристик об’єкту, не вбачається хто передав та хто отримав майно та акт не був затверджений уповноваженою особою.

Коло суб’єктів, правовим титулом майна яких є право господарського відання обмежено, зокрема ними є державні комерційні підприємства, комунальні комерційні підприємства, підприємства об’єднання громадян, релігійної організації, об’єднання підприємств, а ТСО України є громадською організацією.

Судом першої інстанції було проігноровано дані про спорудження будівель за адресою: Житомирська область, смт. Лугини, вул. Рози Люксембург, 19. Зокрема із листа № 10 Лугинської райради до господарського суду Житомирської області вбачається, що будівництво за адресою Р.Люксембург 19 здійснювалося господарським способом за рахунок коштів та силами залученими підприємствами і організацій смт. Лугини та Лугинського району. Договір купівлі-продажу укладений між ТОВ «Автосвіт» (покупець) та Лугинською районною радою, яка представляє територіальні громади сіл, селищ Лугинського району.

Окрім, то судом в рішенні зазначено, до початку розгляду справи по суті позивач предмет та підстави позову не змінив , відповідач зустрічного позову не подав. Суд розпочав розгляд справи по суті. Однак в самому рішенні вказано, що на підставі п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України представник позивача заявив клопотання про вихід суду за межі позовних вимог і витребувати спірне майно від відповідача у користування позивача.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , зокрема, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, позивач вважає, що судом першої інстанції було задоволено позов за відсутності на те визначених законом підстав, у зв’язку з чим рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від позивача - Житомирської обласної організації ОСОБА_1 сприяння обороні України надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги – відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує на таке.

Судовими рішеннями у справах № 21/5007/1109/12, 906/1281/13, 906/113/14 було встановлено факт незаконного віднесення спірного нежитлового приміщення, за адресою: Житомирська область, смт. Лугини, вул. Рози Люксембург, 19 до комунальної власності територіальної громади сіл, селищ Лугинського району, а у подальшому – безпідставного відчуження його на користь відповідача у той час, коли вказаний об’єкт нерухомості знаходився у користуванні позивача і обліковувався на його балансі.

Позивачем заявлено вимогу про витребування від відповідача спірного майна на захист свого права користування цим майном з посиланням на вимоги ст. 369 ЦК України. Поруч з тим, позивач не є власником спірного майна, а в суді першої інстанції конкретизував свою вимогу щодо витребування цього майна, заявивши клопотання про вихід суду за межі господарських вимог, а саме позивач просить витребувати від відповідача спірне майно у користування і даний факт не свідчить про зміну позовних вимог.

Судом першої інстанції було встановлено факт знаходження спірного нерухомого майна тимчасово у власності держави після розпаду Союзу РСР і до прийняття відповідного закону, котрий би врегулював статус майна колишніх загальносоюзних організацій (ДТСААФ).

Твердження відповідача щодо реконструкції внаслідок якої було створено новий об’єкт, спростовано в оскарженому рішенні, оскільки реєстраційний номер об’єкта не змінився.

Окрім того, в оскаржуваному рішенні зазначено, що посилання відповідача на те, що будівництво спірного об’єкту нерухомого майна здійснювалося господарським способом за рахунок коштів та силами залученими підприємствами і організацій смт. Лугини та Лугинського району проте, належними доказами це не підтверджено.

Враховуючи викладене, Житомирська обласна організація ОСОБА_1 сприяння обороні України просить суд відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД", а рішення господарського суду Житомирської області від 16.01.2017 року залишити без змін.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 державного майна України в особі РВ ОСОБА_3 державного майна України по Житомирській області надійшли письмові пояснення.

Відповідно до статей 1, 4 Закону України «Про ОСОБА_3 державного майна України» ОСОБА_3 державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності до основних завдань якого належить реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

ОСОБА_7 Президії Верховної Ради України № 1608-ХІІ від 07.10.1991 р. «Про підпорядкування майна Україні дислокованих на їй території військових частин і підрозділів залізничних військ СРСР,військ урядового зв'язку КДБ СРСР і Цивільної оборони СРСР та військової техніки і майна Міністерства оборони СРСР, переданих безоплатно навчальним організаціям ОСОБА_1 сприяння обороні України» військова техніка і майно Міністерства оборони СРСР, які були передані навчальним організаціям ОСОБА_1 сприяння обороні України, були переведенні у відання України і підпорядковані Міністерству оборони України.

ОСОБА_1 сприяння обороні України стало правонаступником ОСОБА_8 (яке входило до складу загальносоюзної громадської організації «Добровільне товариство сприяння армії, авіації та флоту СРСР»), що було зафіксовано в ОСОБА_9 товариства, зареєстрованому Міністерством юстиції України 10.10.1991 р.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття Постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року "Про проголошення незалежності України" без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

Згідно з ОСОБА_7 Ради України від 30.08.1991 р. № 1452-ХІІ «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» та ст. 1 Закону України від 10.09.1991 р. «Про підприємства, у станови та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України» майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об’єктів союзного підпорядкування розташованих на території України, є державною власністю України.

Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 р. № 39-43-ХІІ «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» встановлено, що тимчасово до законодавчого визначення суб’єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Таким чином, до законодавчого визначення суб’єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, ТСОУ не мало повноважень здійснювати будь-які дії, які можуть призвести до зміни форм власності такого майна.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_3 державного майна України просить врахувати надані пояснення при прийняті постанови.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Лугинської районної ради надійшли письмові пояснення, відповідно до яких Лугинська районна рада не погоджується із рішенням господарського суду Житомирської області від 16.01.201 р. у справі № 906/181/16 з наступних підстав.

Судом першої інстанції проігноровано, що позивачем не надано доказів, що підтверджують спорудження спірного об’єкту нерухомого майна та не надано документів щодо власника майна.

Судом не було прийнято до уваги, що спорудження будівель за адресою: Житомирська область, смт. Лугини, вул. Рози Люксембург, 19 здійснювалося господарським способом за рахунок коштів та силами залученими підприємствами і організацій смт. Лугини та Лугинського району.

Акт від 18.10.1996 р. складено та підписано іншими особами, ніж ті котрі зазначені в наказі від 20.06.1996 р. № 70-а (члени ліквідаційної комісії) і які мали право вчиняти дії щодо інвентаризації майна та його подальшої передачі.

Окрім того, в ОСОБА_10 не вказано адресу нерухомого майна, а тому висновки про те, що цей ОСОБА_10 стосується спірного об’єкту нерухомості є передчасним.

Треті особи - ОСОБА_1 сприяння обороні України та Публічне акціонерне товариство "Фортуна-Банк" не скористалася правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду

В судових засіданнях Рівненського апеляційного господарського суду представники апелянта підтримали доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджують, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, вважає, що рішення господарського Житомирської області від 16.01.2017р. у справі № 906/181/16 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

Представник позивача в судових засіданнях пояснював, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржене рішення залишити без змін.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 державного майна України в особі РВ ОСОБА_3 державного майна України по Житомирській області в судових засіданнях пояснила, що спірне майно перебуває у власності держави, а на ТСО України користується на праві відання.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_11 районної ради пояснив, що спірна будівля на час прийняття рішення Лугинської районної ради № 117 була в занедбаному стані, грошові кошти отриманні з реалізації спірного майна були направлені в бюджет.

Треті особи - ОСОБА_1 сприяння обороні України та Публічне акціонерне товариство "Фортуна-Банк" не забезпечили не забезпечила явку своїх уповноважених представників в судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду.

Враховуючи приписи ст.ст. 101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що треті особи були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить поштові повідомлення, направлене третім особам – ОСОБА_1 сприяння обороні України та Публічному акціонерному товариству "Фортуна-Банк" (т. 3 а. с. 76,79), а також те, що явка представників сторін та третіх осіб в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників ОСОБА_1 сприяння обороні України та Публічного акціонерного товариства "Фортуна-Банк

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що рішенням виконавчого комітету Лугинської районної Ради народних депутатів від 22.04.1986р. № 97 затверджено акт від 11.04.1986 року на списання будівлі районного комітету ДТСААФ вартістю 1014 карбованців, а саме одноповерхової , дерев'яної , 1930 року побудови , розташованої у смт. Лугини , яку вирішено розібрати через 95 % зносу конструктивних елементів будівлі ( далі - ОСОБА_10 списання будівлі від 11.04.1986р.) ( т. 2 а. с. 4-6).

ОСОБА_10 акт списання будівлі від 11.04.1986р. не містить назви вулиці, на якій розташовувалась будівля, що підлягала знесенню та номеру цієї будівлі по вулиці, якщо такі відомості мали місце.

Із пояснень Лугинської районної ради вбачається, що у період 1981-1989 року було споруджено комплекс нежитлових будівель, місцем розташування яких є вул. Р. Люксембург, 19 в смт. Лугини, та які у період з 1989 року по 1996рік перебували у користуванні ОСОБА_8 ( т. 2 а с. 1-2).

Поряд з тим, у справі відсутні докази реєстрації будівлі, що підлягала знесенню за ОСОБА_10 списання будівлі від 11.04.1986р. за будь-яким суб'єктом, як передбачала чинна на той час Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР (далі - Інструкція 1966р.) зокрема, що проводиться реєстрація будинків з окремим порядковим номером по вулиці, провулку, площі, що належали місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам, організаціям і громадянам.

Однак, як вказувалося вище, Лугинська районна рада визнає, що у період 1981-1989 року було споруджено комплекс нежитлових будівель, місцем розташування яких є вул. Р. Люксембург, 19 в смт. Лугини, та які у період з 1989 року по 1996 рік перебували у користуванні ОСОБА_8.

З архівних документів за період з 1980 року по 1989 рік вбачається наявність державних капітальних вкладень в будівництво приміщень Лугинського ДОСААФ (т. 2 а. с. 146-153).

Із змісту Концепції діяльності спортивно-технічного клубу Лугинського РК ТСО України Житомирської області (далі - Концепція), затвердженої обласним управлінням освіти 01.03.1995 р. вбачається, що в період з 1990-1994 років в смт. Лугини було побудоване нове приміщення спортивно-технічного клубу, ведеться будова гаражів та майстерень господарським способом (т. 2 а. с. 35).

Підсумовуючи вказане, а також те, що сторонами не надано доказів щодо здійснення будівництва за адресою смт. Лугини, вул. Р. Люксембург, 19 в період з 1990-1994 років колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що у Концепції йдеться про ті самі об'єкти нерухомості, про які заявляє позивач та визнає Лугинська районна рада, та що їх користувачем у період з 1989 року по 1996рік був Лугинський РК ОСОБА_8 ( в подальшому -ТСО України).

Як вказувалося вище, Інструкція 1966р. передбачала, що будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих.

У справі відсутні докази факту введення в експлуатацію побудованого приміщення будинку військово-технічного навчання по вул. Р. Люксембург, 19 в смт. Лугини актом, затвердженим виконкомом Лугинської селищної Ради депутатів трудящих та закінчення будівництва із прийняттям в експлуатацію за цією ж адресою в такому ж порядку гаражів (тиру, майстерень) .

Із листа Архівного відділу Лугинської районної державної адміністрації № 84 від 26.11.2012 р. на запит Лугинської районної ради вбаяається що у документах фонду № 109 " Лугинська райахітектура" відсутня проектно-кошторисна документація на будівництво нежитлової будівлі, а також акти введення об'єкту в експлуатацію за адресою смт. Лугини по вул. Р.Люксембург, 19 та місцезнаходження яких невідоме.

Поряд з тим, учасниками судового процесу визнано обставини фактичної наявності в натурі в смт Лугини по вул. Р. Люксембург, 19 декількох об'єктів нерухомості, як завершених, так і незавершених будівництвом, в тому числі, фактом прийняття їх до комунальної власності у 2009 році з наступним продажем у 2011 році відповідачу у справі.

26 вересня 1991 року на 7 позачерговому з’їзді було прийняте рішення про реорганізацію ОСОБА_8 у ОСОБА_1 сприяння обороні України. У прийнятому ОСОБА_9 відзначалось, що ТСО України є правонаступником ДТСААФ республіки, всеукраїнською громадською організацією. Відповідно до Закону України “Про об’єднання громадян” ТСО України зареєстроване 10 жовтня 1991 року Міністерством юстиції як Всеукраїнська громадська оборонно-патріотична організація громадян.

Протоколом № 6 від 30.03.1993 р. засідання Бюро Центрального комітету ТСО України було затверджено ОСОБА_9 Житомирської обласної організації ТСО України, зареєстровану 03.06.1993р (т. 2 а. с. 157-165).

Як вбачається із п. 1.1. ОСОБА_9 Житомирська ОО ТСО України є правонаступником Житомирської обласної організації ОСОБА_8.

Згідно п. 4.1 ОСОБА_9 Житомирської ОО ТСОУ її організаційну основу складають первинні організації, в тому числі і Лугинська районна організація ТСОУ.

Відповідно до п. п. 5.4, 5.11, 5.12 ОСОБА_9 для вирішення питань статутної діяльності обирається бюро в складі голови, його заступників і членів бюро, яке вправі у випадку невиконання статутних завдань ліквідувати районні організації, а голова обласної організації ТСОУ представляє її інтереси, несе відповідальність за правильне й ефективне використання організаціями ТСОУ області майна і коштів, має право підпису фінансових документів своєї організації.

Постановою Бюро Житомирського обласного комітету ТСО України від 20.02.1996 р. постановлено вважати таким, що самоліквідувався, Лугинський районний комітет ТСО України, створено ліквідаційну комісію, яку зобов'язано , серед іншого, оформити передачу майна районної організації в інші організації ТСОУ області актом, підготовку якого до 10.03.96р. постановлено здійснити голові Лугинського РК ТСОУ та члену ліквідаційної комісії ОСОБА_12 (т. 2 а. с. 28).

У п.4 постанови Бюро Житомирського обласного комітету ТСО України від 20.02.1996 р. було передбачено передати майно Лугинської районної організації ТСОУ в інші організації ТСОУ області за актом, а в пункті 8 цієї Постанови зобов'язано голову обласного комітету затвердити акт передачі майна Лугинської районної організації ТСОУ.

Відповідно до п.10 постанови Бюро Житомирського обласного комітету ТСО України вказану постанову потрібно довести письмово до голови Лугинської райдержадміністрації її зміст.

Встановлені обставини доводять інформованість Лугинської районної державної адміністрації станом на 20.03.2006року про наявність в смт. Лугини по вул. Р. Люксембург, 19 приміщення Лугинського районного комітету ТСОУ в занедбаному стані, та що його балансоутримувачем була обласна організація ТСО України.

На підставі Постанови Бюро Житомирського ОК ТСОУ від 20.06.1996р., головою обласного комітету ТСОУ полковником ОСОБА_13 прийнято наказ № 70-а, яким наказано ліквідувати з 20.10.1996р. Лугинську районну організацію ТСОУ та призначено комісію для вирішення всіх питань, пов'язаних з її ліквідацією в аналогічному складі, що і в постанові Бюро Житомирського обласного комітету ТСО України від 20.02.1996року, за винятком голови Лугинського РК ТСОУ ОСОБА_12 (т. 2 а. с. 29).

Позивачем надано до матеріалів справи копію ОСОБА_10 від 18.10.1996 р. про приймання-передачу товарно-матеріальних цінностей, в якому йдеться про "здание административное" в кількості одного об'єкта та "здание гаражей" в кількості одного об'єкта, та у примітці акта описано їх фактичний стан. Однак через нечитабельність ОСОБА_10 від 18.10.96р. в частині примітки фактичний стан цих об'єктів достовірно судом не встановлений (т. 1 а. с. 15).

ОСОБА_10 від 18.10.1996р. не містить вартісної оцінки прийнятих Житомирською ОО ТСО України об'єктів нерухомості, їх площі, стану завершеності будівництва та адреси їх розташування саме по вулиці Р.Люксембург, 19 в смт Лугини.

ОСОБА_14 від 18.10.1996 р. оглянуто колегією суддів безпосередньо у судовому засіданні.

Як вбачається із Книги обліку основних засобів по Житомирському обласному комітету ТСО України за 1997 рік та по рахунку 01 "Облік основних засобів" з 01.01.1997р. Житомирською обласною організацією по смт Лугини обліковується будинок для навчання вартістю 121100 грн. 20 коп. (т. 2 а. с. 37-39).

Із довідки №1/83 наданої позивачем до суду апеляційної інстанції вбачається, що за період експлуатації (1990-1998 роки) будинку для навчання, що розташований за адресою Житомирська область, смт. Лугини, вул. Р. Люксембург, 19 була нарахована амортизація в розмірі 31812 грн. 10 коп., а залишкова балансова вартість на початок його консервації складала 89288 грн. 10 коп.

В подальшому, 28.12.1998 р. головою Центрального комітету ТСО України ОСОБА_15 було затверджено ОСОБА_14 про тимчасове виведення основних фондів із виробничого процесу та їх консервацію в Житомирському обласному комітеті ТСО України з 01.01.1999р. по 31.12.2000р., а саме тиру пневматичного балансовою вартістю 1526 грн. 60 коп. та будинку для навчання балансовою вартістю 89288 грн. 20 коп. Лугинського СТК, як таких, що не використовуються для підготовки спеціалістів, у зв'язку із закриттям організації у 1996 році(т. 2 а. с. 40).

У період з 29.12.2000р. по 31.12.2012р. строк консервації об'єктів на підставі відповідних актів (т. 2 а. с. 41-46).

ОСОБА_16 про консервацію від 28.12.1998р., наступні акти про продовження консервації основних засобів І групи у сукупності з іншими доказами у справі, суд дійшов висновку, що в усіх цих документах йдеться про один і той самий об'єкт нерухомості, іменований як "здание административное", "будинок для навчання", "спортивно-технічний клуб" та "приміщення будинку військово-технічного навчання", та що місцем його розташування є смт Лугини, та , як визнає Лугинська районна рада, вулиця Р.Люксембург, 19.

Запрошений в судове засіданні 03.04.2017р. в якості представника ТзОВ "Автосвіт ЛТД" ОСОБА_17, підписи якого стоять на ОСОБА_16 від 18.10.1996р. та актах про консервацію за 1998, 2000, 2002, 2004 роки ( т.2 а.с.40-43) повідомив, що не пам'ятає щоб брав участь у роботі комісій та підписанні вказаних актів, однак на запитання головуючого судді чи його підпис стоїть на зазначених актах, повідомив, що підпис на впроти прізвища ОСОБА_17 його.

25 березня 2009 р. Лугинська районна рада на 26 сесії 5 скликання на підставі клопотання районної державної адміністрації, приймає рішення за № 117 про включення до Переліку майна, яке перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ району приміщення, що розташоване за адресою: смт. Лугини, вул. Р. Люксембург, 19 ( далі - Рішення № 117 ) (т. 2 а. с. 25).

03.06.2009р. розпорядженням голови Лугинської районної державної адміністрації № 188 на підставі Рішення № 117 визнано балансоутримувачем приміщення , що розташоване за адресою вул. Р.Люксембург, 19 в смт. Лугини відділ культури і туризму райдержадміністрації, якому доручено підготувати документи щодо оформлення права власності на це приміщення. (т. 2 а. с. 96).

25.02.2011р. Лугинська районна рада на 4 сесії 5 скликання приймає рішення № 32 про включення до переліку об'єктів, які перебувають в спільній власності територіальних громад сіл, селищ району і підлягають приватизації у 2011р. нежитлове приміщення за адресою: 11301, смт Лугини, вул. Р.Люксембург,19 ( далі-Рішення № 32) (т. 2 а. с. 26).

31.03.2011р. Лугинська районна рада на 5 сесії 5 скликання приймає рішення № 51 про надання дозволу на відчуження шляхом продажу через аукціон нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою смт. Лугини, вул. Р.Люксембург,19 ( далі - Рішення № 51) (т. 2 а. с. 27).

Пунктом 2 Рішення № 51 доручено здійснити продаж зазначеного майна Відділу культури райдержадміністрації відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Положення про порядок відчуження майна, затвердженого рішенням п'ятнадцятої сесії ІІІ скликання районної ради від 22.12.2000р.

01.04.2011 р. Відділ культури та туризму Лугинської райдержадміністрації уклав договір від з Приватним підприємством "Едельвейс-Луг" про надання послуг з проведення аукціону з продажу нежитлових будівель, що знаходяться за адресою смт. Лугини, вул. Р.Люксембург, 19.

29.04.2011 р. виконавчий комітет Лугинської селищної ради на підставі Рішення № 117 приймає рішення № 56 про оформлення територіальній громаді сіл, селищ Лугинського району права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю площею 375,3 кв.м, нежитлову будівлю гаража площею 61,1 кв.м та нежитлову будівлю гаража площею 75,3 кв.м (далі - Рішення виконкому № 56) (т. 2 а. с. 99).

04.05.2011 р. Приватне підприємство "Едельвейс-Луг" провело аукціон з продажу майна - об'єкта власності територіальних громад сіл та селищ Лугинського району - нежитлових будівель по вул. Р. Люксембург, 19. Протоколом Аукціону з продажу лота 02/11, затвердженим керівником Приватного підприємства "Едельвейс-Луг" ОСОБА_18 04.05.2011, зафіксовано перемогу на аукціоні по реалізації вказаного вище нерухомого майна ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" з ціновою пропозицією в сумі 56300 грн.

17.05.2011р. виконкомом Лугинської селищної ради на підставі Рішення виконкому № 56 територіальним громадам сіл, селищ Лугинського району видано Свідоцтво про право власності серії САВ № 019900 на нежитлові будівлі в смт. Лугини по вулиці Р. Люксембург, 19 у складі: нежитлова будівля загальною площею 375,3 кв.м, нежитлова будівля гаража загальною площею 61,1кв.м, нежитлова будівля загальною площею 75,3 кв м.

Відділ культури і туризму Лугинської районної державної адміністрації листом № 134 від 28.07.2009 р. просило Коростенське МБТІ зробити технічну інвентаризацію та державну реєстрацію на нежитлове приміщення по вул. Р.Люксембург, 19 в смт. Лугини (т. 2 а. с. 84).

Як вбачається із Книги № 1 "Нумерация домов в пгт. Лугины" за порядковим номером 1458 по вул. Р. Люксембург, 19 значиться нежитлове приміщення відділу культури і туризму, інвентаризація якого вперше проведена у 2010 році. (т. 2 а. с. 62-64)

Коростенське МБТІ заводить інвентаризаційну справу № 1458 відповідно до якої, основна інвентаризація приміщення проведена 13.08.2009 р. у складі основної будівлі, прибудови та ґанку загальною площею 375,3 кв.м. Складовою інвентаризаційної справи №1458 є оцінювальний акт на господарсько-побутові будівлі та надвірні споруди домоволодіння по вулиці Р.Люксембург, 19 у числі яких значиться гараж "Б" площею 61,1м.кв та оглядова яма, та гараж "Г" площею 75,3м.кв.

Як вбачається із Книги № 1 "Нумерация домов в пгт. Лугины" за порядковим номером 1458 по вул. Р. Люксембург, 19 значиться нежитлове приміщення відділу культури і туризму, інвентаризація якого вперше проведена у 2010 році. (т. 2 а. с. 59-61)

Зміст "Книги учета дел пос. гор.тип Лугины " також доводить, що з 16.02.2010р. за порядковим номером 1458 значиться нежитлове приміщення відділу культури і туризму по вул. Р. Люксембург, 19 (т. 2 а. с. 62-64).

26.05.2011 р. за результатами проведеного 04.05.2011р. аукціону, Лугинською районною радою (продавець) та ТОВ "Автосвіт ЛТД" (покупець) укладено договір купівлі - продажу нежитлових будівель, а саме: нежитлової будівлі (літ. А) загальною площею 375,3м2, нежитлової будівлі (літ. Б) гаража загальною площею 61,1 м.кв., нежитлової будівлі (літ. Г) гаража площею 75,3 м.кв., що розташовані за адресою: смт. Лугини, вул. Рози Люксембург, 19, посвідчений приватним нотаріусом 26.05.2011 та зареєстрований в реєстрі за № 3073 (т. 1 а. с. 65).

09.06.2011 року КП "Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації Житомирської обласної ради" видає ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю " Автосвіт ЛТД" витяг про державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі № 33665596, вказуючи підставу набуття права власності - нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу від 26.05.2011р., р № 3073.

Таким чином, 09.06.2011 р. право комунальної власності на нежитлові будівлі № 33665596 юридично перейшло у право приватної власності ТОВ "Автосвіт ЛТД" .

02.11.2011 р. ТОВ " Автосвіт ЛТД" звертається із заявою за № 583 до Коростенського МБТІ внести в технічний паспорт поточні зміни нежитлової будівлі по вул. Р.Люксембург, 19 (т. 2 а. с. 90).

Як вбачається із ОСОБА_16 поточних змін, 04.11.2011 р. техніком Коростенського МБТІ Воробйовим обстежено будівлю "А", перераховано площі, перебрано поверховий план(т. 2 а. с. 92) .

26.04.2012 р. виконком Лугинської селищної ради приймає рішення № 46 про оформлення ТОВ "Автосвіт ЛТД" права власності на нежитлові будівлі по вул. Р.Люксембург, 19 з посиланням на матеріали Коростенського МБТІ та на проведення в будівлі реконструкції, демонтажу перегородок без порушення несучих конструкцій, в зв'язку з чим змінилась загальна площа будівлі ( далі - Рішення виконкому № 46) (т. 2 а. с. 94).

На підставі Рішення виконкому № 46 виконком Лугинської селищної ради 07.05.2012 року видає Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САВ № 019900 у складі адміністративно-виробничої будівлі площею 369,5 кв. м, гаража площею 75,3 кв.м та гаража площею 61,1 кв.м. (т. 1 а. с. 71).

07.05.2012 р. Коростенське МБТІ видає ТОВ "Автосвіт ЛТД" витяг про державну реєстрацію права власності на вищенаведені нежитлові будівлі №33665596, згідно якого "нежитлова будівля (літ.А) загальною площею 375,3 кв.м." замінена на "адміністративно-виробничу будівлю площею 369,5 кв.м" (т. 1 а. с. 71 на звороті).

Поруч з тим, колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду встановлено, що спір господарськими судами неодноразово розглядались позови Житомирської обласної організації ОСОБА_1 сприяння обороні України на захист речового права щодо спірного майна, яке знаходиться за адресою: Житомирська область, смт.Лугини, вул.Рози Люксембург, 19, з прийняттям відповідних рішень у справах № 21/5007/1109/12, № 906/1281/13 та № 906/113/14.

Рішенням господарського суду Житомирської області у справі № 21/5007/1109/12 від 27.11.2012р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.02.2013р. та постановою Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. ( далі - Рішення суду № 21/5007/1109/12), позов Житомирської ОО ТСОУ задоволено частково, зокрема:

- визнано недійсними рішення двадцять шостої сесії V скликання Лугинської районної ради від 25.03.2009р. № 117 "Про включення до переліку майна, яке перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ району приміщення, що розташоване за адресою: вул.Р.Люксембург 19, смт.Лугини";

- визнано недійсними рішення четвертої сесії VI скликання Лугинської районної ради від 25.02.11р. № 32 "Про затвердження переліку об'єктів, які перебувають в спільній власності територіальних громад сіл, селищ району і підлягають приватизації у 2011 році";

- визнано недійсними рішення п'ятої сесії VI скликання Лугинської районної ради від 31.03.11р. № 51 "Про відчуження майна".

Рішенням господарського суду Житомирської області від 31.10.2013р. у справі № 906/1281/13, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.12.2013р. ( далі - Рішення суду №906/1281/13) , позов Житомирської ОО ТСОУ до Лугинської селищної ради задоволено, а саме:

- визнано недійсним рішення виконавчого комітету Лугинської селищної ради Житомирської області від 29.04.2011 № 56 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних осіб";

- в решті позову відмовлено .

Постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2014 у справі № 906/1281/13 касаційну скаргу Житомирської ОО ТСОУ задоволено частково. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.12.2013р. та рішення господарського суду Житомирської області від 31.10.2013р. у справі № 906/1281/13 скасовано в частині позовних вимог щодо визнання недійсним рішення Лугинської селищної ради "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Житомирському обласному комітету ТСО України" від 21.07.2011р. № 184, а справу направлено у цій частині для нового розгляду. В решті зазначені рішення та постанова залишені без змін /а.с.90-91/.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 21.01.2016р. провадження у справі № 906/1281/13 в частині вимог щодо визнання недійсним рішення восьмої сесії VІ скликання від 21.07.2011 № 184 Лугинської селищної ради "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Житомирському обласному комітету ТСО України" припинено на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 10.03.2015р. у справі № 906/113/14 позов задоволено частково, визнано недійсним договір оренди землі від 29.09.2011р., укладений між Лугинською селищною радою та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агросвіт ЛТД". В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.06.2015р. апеляційну скаргу Житомирської ОО ТСОУ задоволено, рішення господарського суду Житомирської області від 10.03.2015р. у справі № 906/113/14 скасовано в частині п.1, 3, 5, 6 та змінено п.4 в частині судового збору, в решті рішення залишено без змін, викладено резолютивну частину судового рішення в наступній редакції , згідно якої позов задоволено та серед іншого:

- визнано недійсним аукціон від 04.05.2011р., результати якого оформлені протоколом аукціону з продажу лота 02/11 - нежитлових будівель, розташованих за адресою: Житомирська область, смт.Лугини, вул. Рози Люксембург 19.

- визнано недійсним договір купівлі-продажу від 26.05.2011р. нежитлових будівель, укладений між Лугинською районною радою та ТОВ "Автосвіт ЛТД".

- визнано недійсним рішення восьмої сесії 6 скликання Лугинської селищної ради Лугинського району Житомирської області № 184 від 21.07.2011р. "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Житомирському обласному комітету ТСО України".

- визнано недійсним договір оренди землі від 29.09.2011р., укладений між Лугинською селищною радою та ТОВ "Автосвіт ЛТД".

- визнано недійсним рішення виконавчого комітету Лугинської селищної ради 26.04.2012р. № 46 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних осіб" /а.с.36-44/.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2015р. у справі № 906/113/14 касаційну скаргу ТОВ "Автосвіт ЛТД" задоволено частково. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 у справі № 906/113/14 господарського суду Житомирської області скасовано в частині задоволення позовних вимог про:

- визнання недійсним аукціону від 04.05.2011р., результати якого оформлені протоколом аукціону з продажу лота 02/11- нежитлових будівель, розташованих за адресою: Житомирська область, смт. Лугини, вул. Рози Люксембург 19;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26.05.2011р. нежитлових будівель, укладений між Лугинською районною радою та ТОВ "Автосвіт ЛТД";

- визнання недійсним рішення виконавчого комітету Лугинської селищної ради від 26.04.2012р. № 46 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних осіб".

В позові в цій частині відмовлено.

В решті постанову залишено без змін

У вищевказаних судових рішеннях встановлено, що органи влади та місцевого самоврядування Лугинського району незаконно та безпідставно привласнили та згодом продали відповідачу спірний об'єкт, який є власністю ОСОБА_1 сприяння обороні України в особі Житомирської обласної організації.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

На підставі та Рішення суду № 21/5007/1109/12, Рішення суду №906/1281/13 і Рішення суду № 906/113/14 Житомирська обласна організація ТСОУ керуючись ст.ст.396, 388 ЦК України подає позов до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" про витребування нежитлової будівлі, а саме: адміністративно-виробничої будівлі загальною площею 369,5 кв.м, вартістю 121100 грн. 20 коп., яка розташована за адресою: Житомирська область , смт. Лугини , вул. Рози Люксембург, буд. 19.

Поруч з тим, представник позивача 19.12.2016р. подав клопотання, відповідно до якого позивач просить суд на підставі п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України вийти за межі позовних вимог та просить витребувати спірну будівлю від відповідача в користування (т. 2 а. с. 241).

Окрім того, справа № 906/181/16 вже розглядалася господарськими судами, а саме рішенням господарського суду Житомирської області від 18.05.2016 р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.08.2016, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.10.16 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 та рішення господарського суду господарського суду Житомирської області від 18.05.2016 у справі №906/181/16 скасовано. Справу №906/181/16 направлено на новий розгляд з наданням першій інстанції обов'язкових вказівок для врахування при вирішенні спору, зокрема, що знаходження майна на балансі особи не може бути доказом права власності чи законного володіння таким майном для застосування приписів ст. ст. 317 та 387 ЦК України у спорі про витребування такого майна та, що об'єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на час подання позову; якщо річ, перебуваючи у чужому володінні, видозмінилася, була перероблена чи знищена, застосовуються зобов'язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень глави 83 ЦК України.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних даних справи.

Відповідно до п.7ст. 92 Конституція України виключно законами України визначається правовий режим власності.

Пунктом 1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України передбачено, що закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.

Враховуючи викладене, в період після 16.07.1990р. на території Української РСР та у період після 24.08.1991р. та до 14 лютого 1992 р. на території України, відносини власності встановлювались і регулювалися єдиним органом законодавчої влади - ВР УРСР ( ВР України) на основі законодавства Української РСР: законів та постанов і указів Президії ВР УРСР ( ВР України) ( ст. 106 Конституції 1978р. в редакції до 14.02.1992р.).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 2-1/6471.1-2008 у спорах щодо власника розташованого на території України майна загальносоюзної громадської організації ДТСААФ СРСР, до складу якої входило ОСОБА_8, правонаступником якого стало ОСОБА_1 сприяння обороні України, згідно ОСОБА_9, зареєстрованого Мінюстом України 10.10.1991 р. судам слід враховувати наявну законодавчу базу, що регулює правовий режим майна загальносоюзних громадських організацій, яке перебуває на території України.

Згідно з ОСОБА_7 Ради України від 30.08.1991 р. № 1452-ХІІ «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» та ст. 1 Закону України «Про підприємства, у станови та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України» майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об’єктів союзного підпорядкування розташованих на території України, є державною власністю України.

ОСОБА_7 Президії ВР України від 7 жовтня 1991 року N 1608-XII "Про підпорядкування України дислокованих на її території військових частин і підрозділів залізничних військ СРСР, військ урядового зв'язку КДБ СРСР і Цивільної оборони СРСР та військової техніки і майна Міністерства оборони СРСР, переданих безоплатно навчальним організаціям товариства сприяння обороні України", безоплатно передано майно навчальних організацій ОСОБА_1 сприяння оборони України у відання України та у підпорядкування Міністерства оборони України.

Враховуючи викладене, майно ОСОБА_8, в тому числі, спірна будівля, передане безоплатно навчальним організаціям ОСОБА_1 сприяння обороні України, до законодавчого визначення суб'єктів права власності на нього, належить на праві власності державі Україна та не може вибувати із володіння держави поза її волею та без її згоди.

В правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 04.02.2015 р. у справі № 3-189гс14 вказано, що вибуттям майна загальносоюзних громадських організацій, яке перебуває на території України, із володіння держави поза її волею та без її згоди, є відсутність згоди ОСОБА_3 державного майна України.

Тобто до прийняття рішення Лугинської районної ради № 177 від 25 березня 2009 р. та прийняття подальших рішень на основі Рішення № 177, мала бути згода ОСОБА_3 державного майна України.

В той же час, в матеріалах справи відсутні будь які докази на підтвердження того, що спірна будівля вибула з володіння держави (тимчасового власника) за згодою ОСОБА_3 державного майна України.

Поряд з тим, судовими рішеннями господарського суду Житомирської області від 27.11.2012 у справі № 21/5007/1109/12 та від 31.10.2013 у справі № 906/1281/13 визнано недійсними:

- рішення Лугинської районної ради Житомирської області від 25.03.2009 № 117 "Про включення до переліку майна, яке перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ району приміщення, що розташоване за адресою: вул. Р.Люксембург, 19, смт. Лугини";

- рішення Лугинської районної ради Житомирської області від 25.02.2011 № 32 "Про затвердження переліку об'єктів, які перебувають в спільній власності територіальних громад сіл, селищ району і підлягають приватизації у 2011 році";

- рішення Лугинської районної ради Житомирської області від 31.03.2011 № 51 "Про відчуження майна";

- рішення Виконавчого комітету Лугинської селищної ради від 29.04.2011 № 56 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних осіб".

Судовими рішеннями у справах № 21/5007/1109/12, № 906/1281/13 та № 906/113/14 встановлено відсутність у особи, яка відчужила спірне майно на користь ТОВ "Автосвіт ЛТД", відповідного права на відчуження, а жодних обставин, які перешкоджали б можливості витребувати це майно від ТОВ "Автосвіт ЛТД", не було наведено.

Як вказувалося вище, господарськими судами розглядався позов Житомирської обласної організації ОСОБА_1 сприяння обороні України на захист речового права щодо спірного майна, яке знаходиться за адресою: Житомирська область, смт. Лугини, вул. Рози Люксембург, 19, зокрема під час розгляду справи № 21/5007/1109/12 було встановлено наступне.

Згідно з пунктом 4.1 ОСОБА_9 ОСОБА_1 сприяння обороні України (ТСО України), Житомирська обласна організація ТСО України є однією із вищестоящих над первинними організаціями ТСО України та являється складовою ТСО України, згідно з пунктом 1.4 ОСОБА_9 ОСОБА_1 є правонаступником ОСОБА_8. ОСОБА_9 Житомирської обласної організації ТСО України в редакції, діючій з 03.06.1993, з 25.06.1998, з 17.12.2001, вбачається, що остання є складовою частиною всеукраїнського громадського добровільного оборонно-патріотичного і спортивно-технічного об'єднання громадян (пункт 1.1. ОСОБА_9). Згідно з абз. 3 пункту 1.4. ОСОБА_9, Житомирська обласна організація ОСОБА_1 сприяння обороні України є правонаступником Житомирської обласної організації ОСОБА_8, а згідно з розділом 7 ОСОБА_9 Житомирської обласної організації ТСО України (в редакції, діючій на час припинення Лугинської районної організації ТСОУ), остання має у власності кошти, засоби та інше майно, необхідне для здійснення своєї статутної діяльності. Відповідно до пункту 7.2. ОСОБА_9, власністю Житомирської обласної організації ТСОУ є будинки і споруди, житлові будинки, готелі, гуртожитки, технічні і транспортні засоби, підприємства, виробничі об'єднання, майстерні та інші госпрозрахункові структури, майно, обладнання, необхідне для виконання завдань ОСОБА_1, вони являються складовою частиною власності ТСО України. За частиною 2 пункту 7.3 ОСОБА_9, власність обласної організації як і всього ОСОБА_1 єдина і неподільна. Організації товариства повинні забезпечити ефективне використання, збереження і примноження майна, що перебуває в їх веденні. Права на об'єкти цієї власності належать ОСОБА_1. Відповідно до пункту 7.5. ОСОБА_9, ОСОБА_1 та його організації /районні, міжрайонні, міські, обласна/ є юридичними особами і мають право розпоряджатися майном і засобами, відкривати і закривати розрахункові та інші рахунки в установах банків, проводити по них грошово-розрахункові операції, укладати договори і угоди, видавати довіреності, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі... Пунктом 8.4. ОСОБА_9 передбачено, що при ліквідації обласної організації, як і всього ОСОБА_1, засоби і майно не можуть перерозподілятися між його членами, використовуються для виконання статутних завдань і на благодійні цілі, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду направляється в прибуток держави. За пунктом 4.18 ОСОБА_9, Бюро обласного комітету, зокрема, приймає рішення про дальше використання майна підвідомчих організацій, у випадку їх ліквідації, реорганізації. При цьому, згідно з пунктом 5.23 ОСОБА_9 ТСО України, Бюро ЦК ТСО України приймає рішення, зокрема, про дальше використання майна підвідомчих організацій у випадку їх ліквідації, реорганізації. Водночас, положення ОСОБА_9, на які посилається позивач, за якими, зокрема: - при ліквідації районних, міжрайонних , міських та райміських організацій ОСОБА_1 їх кошти і майно рішенням бюро комітету обласної організації перерозподіляються між підвідомчими організаціями ТСОУ (пункт 8.5); - власністю Житомирської обласної організації ТСОУ є будинки і споруди, житлові будинки, готелі, гуртожитки, технічні і транспортні засоби, підприємства, виробничі об'єднання, майстерні та інші госпрозрахункові структури, майно, обладнання та кошти, необхідні для виконання статутних завдань обласної організації (пункт 7.2); - обласна та підпорядковані їй організації ТСОУ мають право використовувати вступні, клубні та членські внески, а також кошти, майно і засоби, які отримані від спонсорів, вищестоящих організацій і створених госпрозрахункових установ, організацій та підприємств і одержані в результаті господарської та інших видів діяльності, не суперечать чинному законодавству України. Організації ОСОБА_1 повинні забезпечити ефективне використання, збереження і примноження майна, що перебуває в їх віданні. Все майно, яке знаходиться в віданні обласної та підпорядкованих їй організаціях, є колективною власністю ОСОБА_1 сприяння обороні України, не підлягає приватизації, викупу, вилученню, передачі іншим організаціям і відчуженню без рішення повноважних органів, згідно зі ОСОБА_9 ТСОУ.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що нерухоме майно - будівля навчальних класів і тир пневматичний у 1988-1989р.р. знаходились на балансі Лугинського РК ДТСААФ. Як вбачається з Постанови Бюро Житомирського обласного комітету ТСОУ від 20.02.1996., у зв'язку з фактичним, на протязі значного відрізку часу, невиконанням ОСОБА_9 ТСОУ, постановлено вважати таким, що самоліквідувався, Лугинський РК ТСО України (пункт 3 Постанови), зобов'язано Голову Лугинського РК ТСОУ ОСОБА_12 до 10.03.1996 підготувати техніку, майно для передачі в інші організації ТСОУ області; до 15.03.1996 підготувати всі необхідні акти на передачу документації в архів ОК.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що права позивача на спірне майно пов'язані з користуванням таким майном на праві відання. Наказом Житомирського обласного комітету ОСОБА_1 сприяння обороні України від 20.06.1996 № 70-а з 20 жовтня 1996 року ліквідовано Лугинську районну організацію ТСОУ. Комісією Житомирського ОК ТСОУ 18.10.96р. було складено ОСОБА_16 на передачу товарно-матеріальних цінностей, що належали Лугинському РК ТСОУ, в тому числі і нерухомого майна. Згідно з наявною у матеріалах справи Книгою обліку основних засобів по Житомирському ОК ТСО за 1997 рік та витягом з рахунку за 1997 рік, на балансі позивача значиться будинок для навчання первісною вартістю станом на 01.01.1997 - 121100,20 грн.

Станом на час звернення позивача з позовом до суду, будівля колишнього Лугинського СТК ТСОУ - будинок для навчання числиться на балансі Житомирської ОО ТСО України, про що свідчить довідка останньої.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Тобто, судовим рішенням у справі № 21/5007/1109/12 встановлено, що на час прийняття рішень у 2009, 2011р.р., спірне майно перебувало на балансі позивача та у його користуванні.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною 1 статті 388 ЦК України передбачено права власника має на витребування майна від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника поза її волею (було загублене, викрадене, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).

Враховуючи вказане, тільки власник має право на витребування майна в той час, як у позивача – Житомирської ОО ТСО України було встановлено тільки факт права користування на спірне майно.

Поруч з тим, згідно статті 395 ЦК України до речових прав на чуже майно належить право користування.

Верховний Суд України в постанові від 03.12.2014 р. у справі № 6-183цс14 вказав, що речове право на чуже майно, як і право власності, носить абсолютний характер. Суб’єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб’єктами, хто його оточує.

Таким чином, абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини.

Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права.

Статтею 369 ЦК України передбачено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Підсумовуючи вказане, колегія судів звертає увагу на те, що позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного речового права, та просив витребувати від відповідача на свою користь будівлю, що знаходиться за адресою смт. Лугини, вул. Р. Люксембург, 19 обгрунтовуючи свої позовні вимоги, що він є власником майна, проте у подальшому під час розгляду справу у касаційному суді та нового розгляду було встановлено, що власником майеа є держава Україна а спірне майно знаходиться у віданні та користуванні позивача. В зв'язку з вищевказаним, позивачем було подане клопотання, відповідно до якого позивач просив суд на підставі п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України вийти за межі позовних вимог та витребувати спірну будівлю від відповідача в користування (т. 2 а. с. 241).

З врахуваннм вищевикладеного необгрунтованим є твердження скаржника, що заява є зміною предмету та підстав позову, оскільки така заява суду не подавалася.

Враховуючи, що спірне нерухоме майно - адміністративно-виробнича будівля загальною площею 369,5 кв.м., яка розташована за адресою вул. Р.Люксембург 19 в смт. Лугини вибуло з володіння позивача на підставі неправомірних рішень Лугинської селищної ради та Лугинської районної ради, що встановлено рішеннями господарських судів у справах № 21/5007/1109/12, № 906/1281/13 та № 906/113/14, позивач був позбавлений права володіння та користування спірним нерухомим майном поза власної волі, що є підставою для витребування нерухомого майна у відповідача в користування позивача відповідно до положень п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України.

Вище зазначалося, що Постановою Вищого господарського суду України від 24.10.16 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 та рішення господарського суду господарського суду Житомирської області від 18.05.2016 у справі №906/181/16 скасовано.

Справу №906/181/16 направлено на новий розгляд з наданням першій інстанції обов'язкових вказівок для врахування при вирішенні спору зокрема, що об'єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на час подання позову; якщо річ, перебуваючи у чужому володінні, видозмінилася, була перероблена чи знищена, застосовуються зобов'язально-правові способи

ТОВ "Автосвіт ЛТД" в апеляційній скарзі звертає увагу суду на те, що спірне майно не збереглося в натурі, однак це спростовується наступним.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу, укладеного між Лугинською районною радою та ТОВ "Автосвіт ЛТД", на момент придбання 26.05.2011р. площа приміщення становила 375,3 кв.м, вартість нежитлових будівель, в т.ч. нежитлових будівель гаражів, складала 56300 грн. (т. 1 а. с. 65)

Як вбачається, із Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 07.05.2012р., площа адміністративно-виробничої будівля складає 369,5 кв. м. (т. 1 а. с. 71)

ТОВ "Автосвіт ЛТД" в апеляційній скарзі вказує про здійснення ним ремонту та невід'ємних поліпшень придбаних приміщень.

Із висновку про оцінку майна від 25.07.2016р. наданого відповідачем вбачається, що ринкова вартість адміністративно-виробничої будівлі становить 1138302 грн. (т. 1 а. с. 138)

Поруч з тим, як вбачається із змісту рішення виконавчого комітету Лугинської селищної ради № 46 від 26.04.2012р., ТОВ «Автосвіт ЛТД» провело реконструкцію нежитлової будівлі загальною площею 375,3 кв. м. в адміністративно-виробничу будівлю площею 369,5 кв. м.

Відповідно до ДБН А.2.2-3-2004 «Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва», реконструкція - перебудова існуючих об'єктів виробничого та цивільного призначення, пов'язана з удосконаленням виробництва, підвищенням його техніко-економічного рівня та якості вироблюваної продукції, поліпшенням умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміною основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потуж ність, функціональне призначення, геометричні розміри).

Тобто, проведенням реконструкції ТОВ «Автосвіт ЛТД» не знищило старий об’єкт будівництва, а лише його перебудувало для покращення його використання у власних цілях та при цьому не було зміни функціонально призначення.

Окрім того, згідно з ч. 2 ст. 349 ЦК України у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру. Сторонами не було надано таких доказів до суду.

Враховуючи, вищевикладене, суд апеляційної інстанції критично оцінює посилання відповідача на не збереження ним спірної будівлі та перетворення її в нову річ.

Окрім того, скаржник посилається на порушення судом першої інстанції ст. 1 Першого протоколу Конвенції, зокрема, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Перший протокол Конвенції ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-ІV "Про міжнародні договори України" застосовується національними судами України як частина національного законодавства.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

У практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям.

Витребування спірної будівлі у користування Житомирської обласної організації ТСО України з володіння ТОВ "Автосвіт ЛТД" відповідає критерію законності: витребування із його власності спірної будівлі здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України, яка відповідає вимогам доступності, чіткості передбачуваності, офіційний текст якої є публічним та загальнодоступним. Сумніви суб'єктів звернення у правильності тлумачення та застосування цієї норми судами не можуть свідчити про незаконність втручання у право власності.

Враховуючи викладене, правовідносини, пов'язані з вибуттям спірної будівлі із тимчасової власності держави, становлять суспільний публічний інтерес, а незаконність рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого спірна будівля вибула з тимчасової власності держави, такому суспільному інтересу не відповідає.

Також, відповідно до ст.400 ЦК України, недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Позовні вимоги в частині "а саме: адміністративно-виробничу будівлю" та "вартістю 121100,20грн" задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не було надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 33,34 ГПК України на підтвердження позовних вимог в цих частинах.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржників, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Отже, рішення господарського суду Житомирської області від 16.01.2017 р. у справі № 906/181/16 прийняте за повного з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування в порядку статті 104 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 16.01.2017 р. у справі № 906/181/16 залишити без змін.

2. Справу № 906/181/16 повернути в господарський суд Житомирської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.