ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" квітня 2017 р.

Справа № 916/3029/16

Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів: головуючий суддя Смелянець Г.Є., судді Рога Н.В., Никофорчук М.І.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу №916/3029/16

за позовом Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт”

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Зорі Про”

третя особа, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 митниця Державної фіскальної служби

про стягнення 31779,68 грн.

за участю представників:

від позивача ОСОБА_3 за довіреністю від 01.12.2016р. №03-16/21

від відповідача не з’явився

від третьої особи ОСОБА_4 за довіреністю від 26.09.2016р.

Суть спору: ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ „Зорі Про” 31779,68 грн., з яких 25374,60 грн. – основний борг, 3 804,47 грн. – пеня, 1776,23 грн. – штраф, 350,43 грн. – 3% річних та 473,95 грн. – інфляційні, з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору про надання послуг зі зберігання вантажу від 05.05.2015р.

11.11.2016р. господарським судом Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І. порушено провадження у справі №916/3029/16 за вищевказаним позовом, про що тією ж датою винесено відповідну ухвалу.

У відзиві на позов від 06.12.2016р. за вх.№29610/16 відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, з посиланням при цьому на те, що ОСОБА_2 митницею ДФС не укладений з ТОВ „Зорі Про” договір відповідального зберігання на 2016 рік, а тому відповідач не має право зберігати вантаж, який знаходиться під митним контролем, про що відповідач завчасно повідомив позивача та ОСОБА_2 митницю ДФС, а також повідомив про намір розірвати вищевказаний договір. Однак більше місяця відповіді від позивача не надходило, що не відповідає вимогам п.1 Постанови КМУ від 27.01.2010р. №77 „Про деякі питання практики застосування принципу мовчазної згоди” згідно з яким у разі ненадання у визначений законом строк суб'єкту господарювання документа дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без одержання документа дозвільного характеру через 10 робочих днів з дня закінчення строку, встановленого для видачі документа дозвільного характеру або прийняття рішення про відмову в його видачі, на підставі копії опису прийнятих документів з відміткою про дату їх прийняття.

Окрім того, відповідач посилається на те, що 12.05.2016р. за вих.№1667/10/15-70-03-06 відповідачу надійшов лист ОСОБА_2 митниці згідно якого було прийнято рішення перемістити вугілля у кількості 450 тон, яке зберігається на складі митниці ТОВ „Зорі Про” на склад ТОВ „Толк Консалтинг”. 02.06.2016р. відповідач направив позивачу лист, в якому повідомив про рішення ОСОБА_2 митниці ДФС щодо переміщення вугілля на склад ТОВ „Толк Консалтинг”.

У поясненнях від 28.12.2016р. за вх.№31500/16 позивач посилається на те, що відповідно до умов договору він вважається укладеним з дати передачі вантажу Клієнту ОСОБА_2 митницею ДФС на відповідальне зберігання, а саме з 29.04.2015р. і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за даним договором. Також позивач посилається на те, що позивач не є дозвільним органом, який видає документи дозвільного характеру, а тому вимоги Постанови КМУ від 27.01.2010р. №77 „Про деякі питання практики застосування принципу мовчазної згоди” не підлягають застосуванню в даному випадку. Окрім того, позивач посилається на те, що листи від 20.04.2016р. №03-08/157, від 19.05.2016р. №03-08/192, від 21.06.2016р. №03-08/226, яким позивач надавав відповіді відповідачу, останнім одержані.

Ухвалою від 18.01.2017р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_2 митницю ДФС.

Також ухвалою від 18.01.2017р. справу призначено до колегіального розгляду.

На підставі протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 18.01.2017р. справу прийнято до провадження колегією суддів в наступному складі: головуючий суддя Мотепаненко Ю.І., судді Рога Н.В.. ОСОБА_5, про що 20.01.2017р. винесено відповідну ухвалу.

У письмових поясненнях від 06.02.2017р. за вх.№2882/17 позивач обґрунтовує тарифи, які засновані ним у відповідних рахунках.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 13.02.2017р. №151 „Щодо призначення повторного автоматичного розподілу судової справи”, проколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та проколу автоматичної заміни складу колегії суддів, справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Смелянець Г.Є., судді Рога Н.В., Никофорчук М.І.

Ухвалою від 16.02.2017р. справу прийнято до провадження господарським судом Одеської області у складі колегії суддів головуючий суддя Смелянець Г.Є., судді Рога Н.В., Никофорчук М.І.

У письмових поясненнях від 05.04.2017р. за вх.№8072/17 третя особа повідомила суд про наявність договірних відносин з відповідачем, а також про наявність судового рішення у справі №916/2681/16 від 16.11.2016р., яким позов ОСОБА_2 митниці ДФС задоволено та ТОВ „ЗОРІ ПРО” зобов’язано усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні майном, яке передане ОСОБА_2 митницею Державної фіскальної служби України до ТОВ „ЗОРІ ПРО” на відповідальне зберігання, шляхом надання доступу ОСОБА_2 митниці ДФС до майна, яке передане ОСОБА_2 митницею Державної фіскальної служби України до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ЗОРІ ПРО” на відповідальне зберігання за договором № 1 від 26.01.2015 про надання послуг відповідального зберігання а саме: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Транспортна, 9, ангар літ "И"; ангар літ "З"; ангар літ. "Г"; ангар літ "М"; ангар літ. "Л". ангар літ.”Е” та Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 7, територія ДП "Ізмаїльський морський торгівельний порт", відкритий майданчик ППК-3.

Ухвалою від 05.04.2017р. строк вирішення спору продовжений господарським судом на 15 днів у зв’язку із задоволенням відповідного клопотання позивача.

Відповідач про час і місце судових засідань повідомлений належним чином, але у судові засіданні під час розгляду справи господарським судом Одеської області у складі колегії суддів головуючий суддя Смелянець Г.Є., судді Рога Н.В., Никифорчук М.І. не з’явився та про причини свого нез’явлення суд не повідомив.

На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представників позивача та третьої особи оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, суд встановив:

26.01.2015р. між ТОВ „Зорі Про” (Зберігач) і ОСОБА_2 митницею ДФС (Поклажодавець) укладений договір про надання послуг відповідального зберігання №1, згідно з яким Зберігач зобов’язується надати Поклажодавцю послуги відповідального зберігання товарів вилучених протоколами про порушення митних правил, конфіскованих за рішенням суду, переданих для зберігання та інших товарів, що підлягають передачі у власність держави України (п.1.1.1).

Конкретний перелік та види товару, що передається на відповідальне зберігання, буде визначений в окремих ОСОБА_4 прийму-передачі майна на відповідальне зберігання (п.1.1.2.)

Майно зберігається на територіїх Зберігача, або в орендованих приміщеннях (п.1.3.)

Договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2015р.

Додатком №1 до договору є Протокол узгодження ціни.

В подальшому в укладений договір сторонами вносилися зміни, в тому числі щодо місця надання послуг зберігання, про що укладено додаткову угоду до договору від 20.02.2015р., додаткову угоду до договору від 01.04.2015р., додаткову угоду до договору від 14.05.2015р., додаткову угоду до договору від 08.07.2015р., та додаткову угоду до договору від 25.12.2015р., згідно з якою п.5.2. договору доповнений наступним місцем надання послуг: Одеська область, м. Ізмаїл. вул. Портова, 7 територія ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт”, відкритий майданчик ППК-3 та встановлено, що в частині надання послуг по зберіганню вугілля за адресою Одеська область, м. Ізмаїл. вул. Портова, 7 територія ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” договір відповідно до ст.631 ЦК України діє з 29.04.2015р.

Також судом встановлено, що 29.04.2015р. ТОВ „Зорі Про” прийняло на відповідальне зберігання вугілля марки „Д”, „ДО”, „ДПК”, яке було розміщено під митним контролем на підставі листа ІМТП №47-10/81 від 02.03.2015р. та ОСОБА_4 №9/14 –ППК-3 від 26.09.2014р., про що свідчить відповідний ОСОБА_4 прийму-передачі №16, який складений та підписаний представниками ТОВ „Зорі Про” і ОСОБА_2 митниці ДФС.

05.05.2015р. між ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” (Підприємство) і ТОВ „Зорі Про” (Клієнт) укладений договір про надання послуг зі зберігання вантажу №10-П, згідно з яким Підприємство на своїх складський площах, забезпечує зберігання вантажу, переданого Клієнту ОСОБА_2 митницею ДФС на відповідальне зберігання згідно ОСОБА_4 прийму-передачі від 29.04.2015р. №16 в номенклатурі та обсягах, зазначених у Додатку 1 до цього договору. Клієнт оплачує Підприємству вартість зберігання вантажу і наданих послуг в обумовлені терміни і на умовах цього договору (п.1.1.).

Оплата виставлених рахунків Підприємства за зберігання вантажу здійснюється Клієнтом за тарифами Підприємства, що наведені у Додатку №1 до цього Договору. (п.4.1.)

Оплата рахунків Підприємства здійснюється Клієнтом щомісячно, шляхом здійснення банківського переказу грошових коштів Клієнта на поточний рахунок Підприємства протягом 5 (п’яти) робочих днів від дати виставлення рахунку, оформленого на підставі підписаного уповноваженими представниками та скріпленого печатками обох сторін ОСОБА_4 наданих послуг, та одночасного направлення до підприємства (факсом) копії банківського платіжного документа із зазначенням номеру договору і номеру рахунку (п.4.2.)

За порушення Клієнтом більш ніж п’ять робочих днів строків оплати, вказаних у цьому договорі, Підприємство має право стягнути з Клієнта пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів робочих днів, Підприємство має право стягнути з Клієнта додатково штраф у розмір 7% від суми заборгованості. Нарахування пені припиняється в день фактичного зарахування грошових коштів на рахунок Підприємства (п.7.3.).

Сторони домовилися, що відповідно до ст.631 ЦК України цей договір вважається укладеним з дати передачі вантажу Клієнту ОСОБА_2 митницею ДФС на відповідальне зберігання, а саме з 29.04.2015р. і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за даним договором (п.8.1.)

У п.8.2. договору встановлено, що дія договору припиняється у разі закінчення терміну, на якій він був укладений; за взаємною згодою сторін, шляхом оформлення додаткової угоди до договору; за рішенням суду.

У п.8.3. договору встановлено, що дія договору достроково припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; за вимогою Підприємства, у випадку, передбаченому п.7.2. цього договору; за рішенням суду.

У додатку №1 до договору встановлено номенклатуру і об’єм вантажу клієнту та вартість зберігання вантажу.

У додатковій угоді до договору №1 від 29.12.2015р. сторони погодилися Додаток 1 до договору вважати таким, що втратив свою чинність і викласти його у новій редакції.

Також судом встановлено, що 30.03.2016р. позивачем складений і підписаний ОСОБА_4 приймання – передачі виконаних робіт (наданих послуг) №821/11 та виставлений рахунок №821/11-ТЕК (361-0016) на оплату наданих послуг в сумі 4228,20 грн.

Вказаний акт та рахунок одержані відповідачем 05.04.2016р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а також витягом з Журналу реєстрації вихідних документів.

27.04.2016р. позивачем складений і підписаний ОСОБА_4 приймання – передачі виконаних робіт (наданих послуг) №1164/11 та виставлений рахунок №1164/11-ТЕК (361-0015) на оплату наданих послуг в сумі 12052,80 грн.

Вказаний акт та рахунок одержані відповідачем 06.05.2016р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а також витягом з Журналу реєстрації вихідних документів.

26.05.2016р. позивачем складений і підписаний ОСОБА_4 приймання – передачі виконаних робіт (наданих послуг) №1184/11 та виставлений рахунок №1484/111-ТЕК (361-0015) на оплату наданих послуг в сумі 7365,60 грн.

Вказаний акт та рахунок одержані відповідачем 02.06.2016р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а також витягом з Журналу реєстрації вихідних документів.

05.08.2016р. позивачем складений і підписаний ОСОБА_4 приймання – передачі виконаних робіт (наданих послуг) №1833/11/К та виставлений рахунок №1833К/11-ТЕК (361-0015) на оплату наданих послуг в сумі 1728 грн.

Вказаний акт та рахунок одержані відповідачем 06.09.2016., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Вказані акти приймання-передачі послуг відповідачем не підписані та рахунки не оплачені.

У листі від 01.03.2016р. за вих.№01-03/16 відповідач повідомив позивача про те, що знаходиться у скрутному матеріальному становищі та не має можливості оплачувати рахунки за зберігання вантажу та просить позивача розірвати договір.

Доказів надіслання цього листа позивачу відповідач до суду не надав.

У листі від 08.04.2016р. за вих.№478/8 відповідач повідомив позивача про те, що 01.03.2016р. вже звертався до позивача з проханням розірвати договірні відносини у зв’язку з відсутністю правових підстав для зберігання вантажу та вдруге звернувся до позивача з проханням розірвати договірні відносини у відповідності до ч.8 договору.

19.04.2016р. відповідач звернувся з листом за вих.№481/8 до ОСОБА_2 митниці ДФС, в якому повідомив про те, що не входить до Єдиного реєстру суб’єктів господарювання, які можуть здійснювати реалізацію безхозного майна та майна, що переходить у власність держави на 2016 рік та просив перемістити зазначений вантаж на інший склад.

Листом від 20.04.2016р. за вих.№03-08/157, який наданий позивачем за результатами розгляду листа відповідача від 08.04.2016р. №478/8, позивач повідомив відповідача, що вантаж зберігається на складських площах та позивач не вбачає можливості надати згоди на розірвання договору. Вказаний лист відповідач одержав 06.05.2016р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

У листі від 10.05.2016р. за вих.№486/8 відповідач повідомив позивача про те, що знаходиться в стані банкрутства та втретє звертається до позивача з проханням розірвати договірні відносини у відповідності до ч.8 договору.

Доказів надіслання цього листа позивачу відповідач до суду не надав.

12.05.2016р. листом №1667/10/15-70-03-06 митниця повідомила відповідача про те, що за результатами опрацювання його листа від 19.04.2016р. за вих.№481/8 11.05.2016р. проведено випадкову вибірку (лототрон) №7 за результатами якої прийнято рішення перемістити вугілля у кількості 450 тон, яке зберігається на складі митниці ТОВ „Зорі Про” на склад ТОВ „Толк Консалтинг”, а також про те, що про дату та час переміщення товару відповідача буде проінформовано додатково.

У листі від 13.05.2016р. за вих.№487/8 відповідач повідомив позивача про те, що 11.05.2016р. ОСОБА_2 митницею ДФС проведено випадкову вибірку (лото трон) №7 за результатами якої прийнято рішення перемістити вугілля у кількості 450 тон, яке зберігається в Ізмаїльському морському торговельному порту, на склад ТОВ „Толк Консалтинг”.

Доказів надіслання цього листа позивачу відповідач до суду не надав.

Листом від 19.05.2016р. за вих.№03-08/192, який також наданий позивачем за результатами розгляду листа відповідача від 08.04.2016р. №478/8, позивач повторно повідомив відповідача про те, що вантаж зберігається на складських плащах порту та позивач не вбачає можливості надати згоду на розірвання договору.

Вказаний лист відповідач одержав 31.05.2016., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

У листі від 02.06.2016р. за вих.№488/8 відповідач повідомив позивача про те, що не має права зберігати вантаж під митним контролем, про те, що завчасно повідомило позивача про намір розірвати договір, а також про те, що вважає вимогу на суму 17003,49 грн. не обґрунтованою.

Листом від 21.06.2016р. за вих.№03-08/226, який наданий позивачем за результатами опрацювання листа відповідача від 02.06.2016р. №488/8, позивач заявив вимогу оплатити рахунки за зберігання вантажу. Вказаний лист одержаний відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Окрім того, судом встановлено, що 05.08.2016р. між ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” (Підприємство) і ТОВ „Толк Консалтинг” (Клієнт) укладений договір про надання послуг зі зберігання вантажу №08-П, згідно з яким Підприємство на своїх складський площах, забезпечує зберігання вантажу, переданого Клієнту ОСОБА_2 митницею ДФС на відповідальне зберігання згідно Протоколу від 11.05.2016р. №7 „Про випадкової вибірки (лототрону) місця зберігання товарів” в номенклатурі та обсягах, зазначених у Додатку №1 до цього договору.

Згідно з протоколом про проведення випадкової вибірки (лототрону) місця зберігання товарів від 11.05.2016р., ОСОБА_2 митницею ДФС прийнято рішення про переміщення майна зі складу ТОВ „Зорі Про” за адресою Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, територія ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” відкритий майданчик ППК-3 ТОВ „Толк Консалтинг”.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладений договір про надання послуг зі зберігання вантажу, згідно з яким позивач зобов’язався на своїх складських площах забезпечити зберігання вантажу, який переданий відповідачу ОСОБА_2 митницею ДФС, а відповідач зобов’язався оплати позивачу вартість зберігання і наданих послуг протягом 5 робочих днів від дати виставлення рахунку, оформленого на підставі підписаного уповноваженими представниками та скріпленого печатками обох сторін ОСОБА_4 наданих послуг.

Згідно з вимогами ст.ст.525, 526 ЦК України, які кореспондуються з вимогами ч.1 ст.193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Між тим, вищевстановлені обставини справи свідчать, що в порушення умов укладеного з позивачем договору та вимог чинного законодавства України, відповідач не підписав акти приймання –передачі наданих послуг та не оплатив виставлені позивачем рахунки, згідно з якими вартість послуг зі зберігання вантажу, які надані позивачем відповідачу з 01.02.2016р. по 10.05.2016р. становить 25374,60 грн.

При цьому, вказані акти приймання-передачі наданих послуг направлені відповідачу, разом із рахунками на оплату послуг та одержані останнім, але не підписані та не оплачені.

Посилання відповідача на те, що відповідач не має права зберігати вантаж, який знаходиться під митним контролем, оскільки ОСОБА_2 митниця ДФС не уклала з відповідачем договір відповідального зберігання на 2016р. не приймаються до уваги господарським судом в якості обставин, які надають можливість відповідачу не оплачувати послуги позивача, з огляду на те, що відповідний договір, який укладений між позивачем і відповідачем з 01.02.2016р. по 10.05.2016р., тобто у період надання послуг, не був розірваний, або визнаний недійсним у встановленому законом порядку.

Посилання відповідача на те, що відповідач неодноразово звертався до позивача з проханням розірвати укладений між сторонами договір також не приймаються до уваги господарським судом, з огляду на вимоги ч.1 ст.651 ЦК України, якою встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо розірвання договору саме за взаємною згодою сторін містяться і в укладеному між сторонами договорі.

Поряд з цим наявні у справі листи позивача, які одержані відповідачем, свідчать про відсутність згоди позивача на розірвання укладеного між сторонами договору, з тих підстав, що вантаж знаходиться на складських площах позивача.

Встановлені господарським судом обставини, що з 11.05.2016р. ОСОБА_2 митницею ДФС прийнято рішення про переміщення вантажу зі складських приміщень позивача іншій особі - ТОВ „Толк Консалтинг”, не мають суттєвого значення для вирішення спору, оскільки спір у даній справі стосується стягнення з відповідача боргу за послуги, які надані позивачем у період з 01.02.2016р. по 10.05.2016р.

Посилання відповідача вимоги Постанови КМУ від 27.01.2010р. №77 „Про деякі питання практики застосування принципу мовчазної згоди”, оскільки позивач в даному спорі виступає в якості сторони за відповідним договором, укладеним з відповідачем.

З огляду на вищевикладене, господарським суд дійшов висновку про правомірність і обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 25374,60 грн., а отже і їх задоволення.

Згідно з вимогами ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Умовами п.7.3. укладеного між сторонами договору встановлено, що за порушення відповідачем більш ніж п’ять робочих днів строків оплати, вказаних у цьому договорі, Підприємство має право стягнути з Клієнта пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів робочих днів, Підприємство має право стягнути з Клієнта додатково штраф у розмір 7% від суми заборгованості. Нарахування пені припиняється в день фактичного зарахування грошових коштів на рахунок Підприємства.

Згідно з ч.2 ст.231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір нарахованої відповідачу пені становить 3804, 47 грн., перевірений господарським судом та встановлено невідповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

При цьому, господарський суд виходить з того, що відповідні акти приймання –передачі наданих послуг та рахунки на оплату цих послуг одержані відповідачем 05.04.2016р., 06.05.2016р., 02.06.2016р., 06.09.2016р. відповідно, а тому строк оплати цих рахунків, із врахуванням умов п.4.2. договору, настав у відповідача 12.04.2016р., 13.05.2016р., 09.06.2016р., та 13.09.2016р. відповідно.

За таких обставин господарським судом здійснено нарахування пені з 13.04.2016р. по 06.10.2016р. на суму 4228,20 грн., з 14.05.2016р. по 05.11.2016р. на суму 12052,80 грн., з 10.06.2016р. по 05.11.2016р. на суму 7365,60 грн., з 14.09.2016р. по 05.11.2016р. на суму 1728 грн. За розрахунком суду, розмір пені за вказані періоди становить 3588,81 грн.

Поряд з цим, розрахунок штрафу, який здійснений позивачем та згідно з яким розмір нарахованого відповідачу штрафу становить 1776, 23 грн., перевірений господарським судом та встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п.п.3.1.,3.2. постанови пленуму ВГСУ „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” від 12.12.2013р. №14 містяться роз’яснення, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем та згідно з яким розмір нарахованих відповідачу 3% річних становить 350,43 грн., перевірений господарським судом та встановлено невідповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

При цьому, господарський суд виходить з того, що відповідні акти приймання –передачі наданих послуг та рахунки на оплату цих послуг одержані відповідачем 05.04.2016р., 06.05.2016р., 02.06.2016р., 06.09.2016р. відповідно, а тому строк оплати цих рахунків, із врахуванням умов п.4.2. договору, настав у відповідача 12.04.2016р., 13.05.2016р., 09.06.2016р., 13.09.2016р. відповідно.

За таких обставин господарським судом здійснено нарахування 3% річних з 13.04.2016р. по 06.10.2016р. на суму 4228,20 грн., з 14.05.2016р. по 05.11.2016р. на суму 12052,80 грн., з 10.06.2016р. по 05.11.2016р. на суму 7365,60 грн., з 14.09.2016р. по 05.11.2016р. на суму 1728 грн. За розрахунком суду, розмір 3% річних за вказані періоди становить 271,35 грн.

Розрахунок інфляційних, який здійснений позивачем та згідно з яким розмір нарахованих відповідачу інфляційних становить 473,95 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

З огляду на вищевикладене, вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу та інфляційних задовольняються господарським судом в повному обсязі, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені та 3% річних задовольняються господарським судом частково згідно розрахунку, який здійснений господарським судом.

На підставі ст.ст.44,49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82– 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт” задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „ЗОРІ ПРО” (65091, м. Одеса, вул.Скісна,27/29, ідентифікаційний код 38296908) на користь Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт” (68600, м. Ізмаїл, вул. Портова, 7, ідентифікаційний код 01125815, п/р 2600015395380, АТ „Укрексімбанк” в м. Київ, МФО 322313) основний борг в сумі 25374 (двадцять п’ять тисяч триста сімдесят чотири) грн. 60 коп., пеню в сумі 3588 (три тисячі п’ятсот вісімдесят вісім) грн. 81 коп., штраф в сумі 1776 (одна тисяча сімсот сімдесят шість) грн. 23 коп., 3% річних в сумі 271 (двісті сімдесят одна ) грн. 35 коп., інфляційні втрати в сумі 473 (чотириста сімдесят три) грн. 95 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 365 (одна тисяча триста шістдесят п’ять) грн. 22 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складено 25 квітня 2017 року.

Головуючий Г.Є. Смелянець

Суддя Н.В. Рога

Суддя М.І. Никифорчук