ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2017 року Чернігів Справа № 825/431/17

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Житняк Л.О.,

за участі секретаря Стасюк Т.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Роєнка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Атестаційної комісії №10 Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону про визнання протиправними та скасування рішення (висновку), поновлення на посаді,

В С Т А Н О В И В:

09.03.2017 ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - ГУНП в Чернігівській області), Атестаційної комісії №10 Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - Атестаційна комісія №10), Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії №10 Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, яке було оформлене протоколом ОП №15.00026197.0060626 від 25.08.2016 та зазначене в розділі IV "Результати атестування (висновок атестаційної комісії) " атестаційного листа, в частині зазначення "4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність", яке прийнято відносно позивача, інспектора дозвільної системи Носівського відділення поліції Ніжинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області капітана поліції з подальшим звільненням з Національної поліції;

- визнати протиправним та скасувати рішення апеляційної атестаційної комісії №3 Північного регіону оформленого протоколом 16.00037300 від 27.09.2016 в частині висновку щодо позивача, інспектора дозвільної системи Носівського відділення поліції Ніжинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області капітана поліції, відповідно до якої було зроблено висновок що апеляційна скарга позивача, як поліцейського "відхилена", поновивши позивача на посаді інспектора дозвільної системи Носівського відділення поліції Ніжинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.

Свої вимоги мотивує тим, що його прийнято на роботу в поліцію як особу, яка виявила бажання проходити службу в поліції шляхом видання відповідного наказу (а не шляхом проходження конкурсу на посади), як визначено у п. 9 розділу ХІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про Національну поліцію". Вказаний пункт Закону не передбачає процедури переатестування колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді, як під час прийняття, так і під час подальшого проходження служби в поліції. Підстав для проведення загальної (масової) атестації поліцейських цей Закон теж не містить. Усі передбачені ним підстави для проведення атестації поліцейського є суто індивідуальними.

Зазначив, що питання про призначення його на вищу посаду чи переміщення на нижчу не вирішувалось, а питання щодо звільнення зі служби з поліції не ініціювалось. Тобто, прийняття рішення про проведення його атестування, включення до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, проведення атестації, прийняття за результатом її проведення рішення (висновку) Атестаційної комісії відбулись за відсутності підстав, передбачених ч.2 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію", а відтак з порушенням вказаної норми чинного законодавства України.

Що стосується власної ініціативи проходження тестування, позивач зазначив, що такої підстави для проведення атестування, як "за бажанням поліцейського", ні ч.2 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію", ні будь-яка інша норма чинного законодавства України не передбачає, а відтак проводитись відповідачем не могло взагалі.

Також вказав, що у рішенні Атестаційної комісії жодним чином не обґрунтовано, чому при прийнятті свого рішення Атестаційна комісія не бере до уваги усі матеріали, які характеризують позивача з позитивного боку, та не враховує такі критерії, як повне виконання позивачем своїх функціональних обов'язків (посадових інструкцій), наявність у позивача добрих показників службової діяльності, хорошого рівня теоретичних знань та професійних якостей, наявність заохочень, тощо.

Крім того, позивач зазначив, що в протоколі засідання Атестаційної комісії текст та кількість заданих запитань та наданих відповідей не відповідає дійності. У протоколі зазначено 8 запитань, в той час як сама атестація проходила близько 30 хвилин і позивачу було задано 20 запитань, на які ним надано правильні та вичерпні відповіді, проте вказані запитання та відповіді на них, чомусь не були внесені до протоколу, що на думку позивача спрямовано на викривлення інформації та прийняття незаконного рішення.

При цьому, позивач вказує, що за весь час перебування в правоохоронних органах інформація компрометуючого характеру, в тому числі й з відкритих джерел, відносно нього не надходила. За час служби у ГУНП в Чернігівській області до дисциплінарної відповідальності він не притягувався. З боку прямого керівництва та керівництва відділу, в якому проходив службу, характеризувався позитивно, нарікань не мав.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, в тому вигляді, в якому вони заявлені в адміністративному позові та посилаючись на обставини викладені в ньому, з наданням додаткових пояснень, просив їх задовольнити.

Представник ГУНП в Чернігівській області позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, надав письмові заперечення та пояснив, що станом на 12.02.2016 управління мало істотну кількість вакантних та тимчасово заміщених посад (більше ніж 300 посад). У зв'язку із наведеним, за відсутності можливості оголосити конкурс через поліцейські комісії (станом на лютий 2016 року ще не створені, істотно велика кількість посад, що потребують заміщення), іншого способу вирішити питання заміщення вакантних посад особами з числа поліцейських, окрім як через атестацію, керівник ГУНП в Чернігівській області не мав. Відтак, наказом ГУНП в Чернігівській області від 12.02.2016 № 170 "Про організацію проведення атестування поліцейських ГУНП в Чернігівській області" (з подальшими змінами) було призначено проведення атестування поліцейських ГУНП в Чернігівській області та створено атестаційні комісії. При цьому зазначив, що атестування в розумінні вищевказаних актів, не мала персоніфікованого, обов'язкового характеру безпосередньо для позивача. Проведення атестування здійснювалося виключно відносно тих поліцейських, які виявили бажання пройти атестування та у зв'язку із цим могли персонально зареєструватися у єдиній централізованій відомчій телекомунікаційній мережі як кандидати на проходження атестування.

Представник відповідача зазначив, що позивач, після доведення йому умов проведення атестування у відповідності до "Інструкції про проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України) від 17.11.2015 № 1465", зареєструвався в єдиній централізованій відомчій телекомунікаційній мережі, можливість реєстрації йому було забезпечена відповідним структурним підрозділом ГУНП в Чернігівській області. Дані обставини свідчать про те, що сам позивач з метою подальшої служби в поліції виявив бажання пройти атестування, в порядку визначеному наказом МВС України від 17.11.2015 № 1465, для встановлення його відповідності займаній посаді, а також можливого кар'єрного росту. Зазначив, що ні положення Закону України "Про Національну поліцію", ні норми Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських не зобов'язують поліцейського проходити атестації в примусовому чи обов'язковому порядку. Вказані норми також не містять посилання про можливість настання негативних наслідків для поліцейського у разі відмови проходити атестацію. Таким чином, позивач усвідомлював свої дії в рамках атестації, діяв за власним розсудом та волевиявленням, усвідомлював наслідки цих дій в межах варіантів рішення атестаційної комісії та бажав їх настання.

Зважаючи на те, що накази т.в.о. начальника ГУНП в Чернігівській області від 12.02.2016 № 170, яким прийнято рішення про атестування та утворення відповідних атестаційних комісій, та від 14.07.2016 № 823 про затвердження персонального складу атестаційних комісій ГУНП в Чернігівській області, у встановленому законом порядку не визнані протиправними, атестування позивача, як поліцейського, після призначення його на посаду в ГУНП в Чернігівській області не суперечить положенням ст.57 Закону України "Про Національну поліцію".

Отже, з врахуванням вищевикладеного, у зв'язку із тим, що за висновками Атестаційної комісії № 10 ОСОБА_3 не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню через службову невідповідність, в межах повноважень, наданих законодавством України, керівником ГУНП в Чернігівській області було видано наказ про його звільнення.

Крім того, представником відповідача було заявлено клопотання про залишення позовних вимог без розгляду, у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду. Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні даного клопотання, визнавши причини пропуску строку звернення до суду поважними, та такими що підтверджені належними та допустимими доказами (а.с. 20, 21, 22, 90, 91). Крім того, при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду суд враховував, що оскільки дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини. Так, у справі "Bellet v. France", Європейський суд з прав людини зазначив, що ст.6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. В рішенні від 27.06.2000 у справі "Ілхан проти Туреччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично, не має абсолютного характеру і перевіряючи його виконання слід звернути увагу на обставини справи. У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13.01.2000 та в рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998 Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність надання позивачу можливості захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Представники Атестаційної комісії №10, Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону в судове засідання не з'явились, про дату час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином. До суду повернуто конверти з довідкою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання", а тому суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 був прийнятий на службу до Національної поліції України на підставі його заяви від 07.11.2015, відповідно до п.9 та п.12 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" наказом т.в.о. начальника ГУНП в Чернігівській області від 07.11.2015 № 3 о/с "По особовому складу" призначено прибулого з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням спеціального звання капітан поліції в порядку переатестування, поліцейським інспектором Носівського відділення поліції Ніжинського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області (а.с.74).

В подальшому, капітана поліції ОСОБА_3 було призначено інспектором з дозвільної системи Носівського відділення поліції Ніжинського відділу поліції ГУНП, про що свідчить копія витягу з наказу від 29.01.2016 № 17 о/с (а.с.75).

12.02.2016 т.в.о. начальника ГУНП в Чернігівській області було видано наказ № 170 "Про організацію проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Чернігівській області" яким, з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, керуючись ст.57 Закону України "Про Національну поліцію" та вимогами Інструкції про проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 № 1465, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.11.2015 за № 1445/27890, зобов'язано провести атестування поліцейських ГУНП в Чернігівській області та підпорядкованих підрозділів атестаційними комісіями ГУНП, починаючи з 15.02.2016. Також, пп.6.1 вказаного наказу було зобов'язано скласти список поліцейських області, які підлягають атестуванню.

В подальшому, наказом т.в.о. начальника ГУНП в Чернігівській області від 14.07.2016 № 823, з метою оцінки успішності виконання поліцейськими службових обов'язків, визначення їхньої відповідності займаним посадам, оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, кваліфікаційного рівня та фізичної підготовки, а також перспектив їхньої службової кар'єри, керуючись ст.57 та ст.58 Закону України "Про Національну поліцію", затверджено персональний склад Атестаційної комісії № 10 ГУНП в Чернігівській області (а.с.86, 87).

25.08.2016 рішенням Атестаційної комісії № 10, оформленим протоколом ОП №15.00026197.0060626, за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення, атестаційною комісією прийнято рішення, що ОСОБА_3 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність (а.с. 80).

Не погоджуючись з висновком Атестаційної комісії № 10 позивач оскаржив її рішення до Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону № 3, котра у зв'язку з тим, позивач має низький рівень теоретичних знань та професійних якостей, скаргу відхилив, про що свідчить копія протоколу від 28.09.2016 ОП №15.00037300.0060626.

Суд визнає допущену позивачем при оформленні позовної заяви описку у вигляді зазначення оскаржуваного рішення Апеляційної атестаційної комісії оформленого протоколом 16.00037300 від 27.09.2016, як технічну помилку, оскільки з наявної у позивача ксерокопії оскаржуваного висновку, що додана до позовної заяви, важко встановити суть викладених в ньому питань, а як було встановлено в судовому засіданні, питання відхилення скарги позивача викладено саме в протоколі від 28.09.2016 ОП №15.00037300.0060626 (а.с.81, 82).

Вважаючи вищевказані рішення відповідачів протиправними, ОСОБА_3 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зазначає наступне.

Верховною Радою України прийнято Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580), який набрав чинності з 07.11.2015.

У відповідності до ч.1 ст.17 Закону № 580 поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно із ч.1 ст.48 Закону № 580 призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у ст.47 цього Закону. Статтею 47 Закону № 580 встановлено, що призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.

У свою чергу, п.9 Розділу"Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580 передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Згідно із п.10 Розділу"Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580 працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Таким чином, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або шляхом проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

У свою чергу, судом встановлено, що на підставі особистої заяви ОСОБА_3 від 07.11.2015, наказом ГУНП в Чернігівській області від 07.11.2015 № 3 о/с позивача, без проведення конкурсу, призначено на посаду поліцейського інспектора Носівського відділення поліції Ніжинського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області з присвоєнням спеціального звання капітан поліції.

Отже, позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених п.9 Розділу"Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580, шляхом видання наказу про призначення за його згодою. При цьому, ст.58 Закону № 580 передбачено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

У свою чергу, відомостей щодо застереження про тимчасовість призначення ОСОБА_3 на посаду ГУНП в Чернігівській області суду не надано.

За таких обстави, суд дійшов висновку, що у відповідності до п.9 Розділу"Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580, видання наказу про призначення є самостійною і достатньою підставою для призначення колишніх працівників міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України.

При цьому, вказаний пункт Закону № 580 не передбачає процедури атестування/переатестування колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді, як під час прийняття, так і після такого прийняття під час подальшого проходження служби в поліції.

Натомість мету та підстави атестування поліцейських визначено у ст.57 Закону № 580.

Так, відповідно до ч.1 ст.57 Закону № 580 атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Частиною 2 ст.57 Закону № 580 встановлено, що атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Поряд із Законом № 580 правові та організаційні засади процедури оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов'язкам, проведення оцінки їх професійного рівня (атестації) врегульовано Законом України від 12.01.2012 № 4312-VI "Про професійний розвиток працівників".

Відповідно до ч.1 ст.12 даного Закону атестації не підлягають працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

При цьому суд зазначає, що положення ст.12 Закону № 4312-VІ є загальними (базовими) щодо регулювання відносин із атестування працівників, не суперечить положенням Закону № 580, а тому поширюються на відносини із атестування поліцейських.

При цьому, суд зазначає, що атестація є одним із способів перевірки та оцінки кваліфікації працівника, його знать та навичок. Вона передбачена ч.6 ст.96 Кодексу законів про працю України, положення якого поширюються і на державних службовців з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про державну службу". Згідно з цією нормою атестацію можуть проводити власник або уповноважений ним орган. Такими органами відповідно до законодавства України, є зокрема, всі органи державної влада та органи місцевого самоврядування. Атестація окремих категорій державних службовців передбачена й іншими законами України, зокрема "Про державну податкову службу в Україні", "Про прокуратуру", "Про статус суддів", тощо. (рішення Конституційного суду України від 08.07.2003 №15-рп/2003). Водночас, національне законодавство не виробило однакового підходу до визначення поняття "атестації". На сьогодні всі правоохоронні органи закріплюють власні правила проходження атестації для своїх службовців. Слід зауважити, що ані Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 № 1465, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 18.11.2015 за №1445/27890, ані попередня Інструкція про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України", затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ від 22.03.2005 № 181 (втратила чинність), також не містять визначення поняття "атестація" або "атестування". В даному випадку, особливостями порядку проведення атестування в правоохоронних органах є передусім те, що атестаційні комісії приймають рішення щодо відповідності або невідповідності займаній посаді. Зокрема, оцінюють і перевіряють ділову кваліфікацію, особисті та моральні якості працівника при визначенні відповідності займаній посаді або виконуваній роботі для встановленої категорії працівників, якість виконання ними своєї трудової функції, з метою визначення рівня професійної підготовки для підвищення ефективності управління, стимулювання зростання кваліфікації працівників, підвищення відповідальності, виконавської дисципліни, тощо. Таким чином, атестація - це періодична перевірка й оцінка відповідності працівника займаній посаді, яка здійснюється атестаційною комісією, що на думку суду, є тотожним поняттям "атестування".

Наведені у ч.2 ст.57 Закону № 580 підстави для проведення атестування є вичерпними. Метою проведення атестування із будь-яких зазначених вище підстав є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю, виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Кожна з зазначених трьох підстав для проведення атестування повинна бути пов'язана з певними передумовами, зокрема, атестування яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Зазначене узгоджується із висновком Верховного Суду України, що викладений у постанові від 11.03.2014 у справі №21-13а14.

Положення ч.2 ст.57 Закону № 580 необхідно розуміти таким чином, що закріплений у ньому перелік підстав атестування поліцейських є вичерпним. Положення ч.4 ст.57 Закону № 580 про те, що рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами, у взаємозв'язку із положенням ч.2 ст.57 цього Закону необхідно розуміти таким чином, що у відповідному наказі керівника органу поліції щодо заходів із підготовки та проведення атестування має бути зазначено: ім'я поліцейського (перелік імен поліцейських), які підлягають атестуванню; необхідність та підстава атестування щодо кожного поліцейського, який включений до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.

Таким чином, атестація працівника одразу ж після прийняття його на роботу (у тому числі на службу до поліції), безвідносно до вирішення питань кар'єри (призначення поліцейського на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження не відповідає меті та завданню атестування і суперечить вимогам Закону України "Про професійний розвиток працівників" та Закону № 580.

У свою чергу, зі змісту наказу т.в.о. начальника ГУНП в Чернігівській області від 12.02.2016 № 170 "Про організацію проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Чернігівській області" вбачається, що цей наказ не містить посилань на підстави для атестування поліцейських, передбачені ч.2 ст.57 Закону № 580.

При цьому, в ході розгляду справи судом встановлено, що підставою проведення атестування позивача не було призначення його на вищу посаду чи переміщення на нижчу посаду. Також не було обставин, які б свідчили про невідповідність позивача займаній посаді, зокрема, в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо. Таке атестування позивача було проведено на підставі ч.1 ст.57 Закону № 580, відповідно до якої атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової карєри.

Таку підставу для призначення атестування суд оцінює критично, оскільки мета атестування, закріплена у ч.1 згаданої статті, не утворює самостійну підставу для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з вичерпними підставами, визначеними у ч.2 ст.57 Закону № 580.

Суд звертає увагу, що іншого наказу ГУНП в Чернігівській області, який би передбачав, що позивач підлягає атестуванню із зазначенням підстав, передбачених ч.2 ст.57 Закону № 580, для проведення атестування щодо позивача відповідачами не надано.

В судовому засіданні представник ГУНП в Чернігівській області зазначив, що ОСОБА_3 сам, з метою проходження подальшої служби в поліції, виявив бажання пройти атестування, для встановлення його відповідності займаній посаді, а також можливого кар'єрного росту. В обґрунтування своєї позиції посилався на наявність в ГУНП в Чернігівській області істотної кількості вакантних та тимчасово заміщених посад, станом на 12.02.2016, що підтверджується довідкою Управління кадрового забезпечення ГУНП в Чернігівській області від 14.09.2016 № 2054/124/23/02/2016 (а.с.83-84) та службовою телеграмою ГУНП в Чернігівській області, а тому позивач, приймаючи участь в атестуванні, бажав зайняти одну в вакантних посад. Процедура проходження атестування не була для нього обов'язковою і він усвідомлював наслідки цих дій в межах варіантів рішення Атестаційної комісії та бажав їх настання.

Проте, вищевказані пояснення суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до аналізу наказу т.в.о. начальника ГУНП в Чернігівській області від 12.02.2016 № 170 "Про організацію проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Чернігівській області", атестування поліцейських (в тому числі і позивача) проведено з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу, звільненні зі служби в поліції через службову невідповідність, відповідно до ст.57 Закону № 580. Одночасно, у вищевказаному наказі відсутні посилання на те, що атестування поліцейських (та позивача) здійснюється з метою заміщення ними вакантних посад.

Таким чином, оскільки Закон № 580 не передбачає проведення атестування без настання обставин, визначених ч.2 ст.57 Закону № 580, суд дійшов висновку про те, що атестацію/атестування позивача проведено безпідставно та протиправно.

У свою чергу, надаючи правову оцінку рішенню Атестаційної комісії № 10, оформленому протоколом ОП №15.00026197.0060626 від 25.08.2016, про невідповідність позивача займаній посаді, суд зазначає таке.

Порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України (далі органи поліції) з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, визначений Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 № 1465 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 за № 1445/27890 (далі - Інструкція № 1465).

Так, п.2 розділу І Інструкції № 1465 встановлено, що керівники всіх рівнів зобов'язані забезпечити атестування на високому організаційному та правовому рівні з додержанням принципу відкритості (крім випадків, установлених законом) та об'єктивності в оцінці службової діяльності поліцейських, які атестуються.

У свою чергу, розділом ІV Інструкції № 1465 визначений порядок організації, підготовки, проведення атестування. Згідно із п.1 розділуІнструкції № 1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування. Відповідно до п.3 розділуІнструкції № 1465 атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники.

За змістом п.7-9 розділу ІV Інструкції № 1465 керівники, які складають атестаційний лист, зобов'язані: 1) ознайомитися з вимогами цієї Інструкції; 2) проаналізувати проходження служби, професійну та спеціальну підготовку, а також конкретні показники служби поліцейського; 3) вивчити матеріали (характеристики) на осіб, які відряджені до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції; 4) на підставі всебічного вивчення особистих, професійних та ділових якостей поліцейського, який атестується, заповнити атестаційний лист за формою, визначеною в додатку 1 до цієї Інструкції.

В атестаційному листі зазначаються такі відомості про поліцейського, який атестується: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками; 2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації.

Прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.

Відповідно до п. 10 розділу ІV Інструкції № 1465 з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування. За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийнятті рішення, визначеного п.15 цього розділу.

Згідно з п. 11 розділу ІV Інструкції № 1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

Пунктом 12 розділу ІV Інструкції № 1465 встановлено, що за рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність (п.15 розділу ІV Інструкції № 1465).

При цьому, відповідно до п.16 розділу ІV Інструкції № 1465 атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

З аналізу вищевикладеного вбачається, що, виходячи зі змісту та мети атестування, Атестаційна комісія під час співбесіди повинна розглянути атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського; оцінити ділові, професійні, особисті якості поліцейського відповідно до обов'язків, що на нього покладені (покладаються), його освітній та кваліфікаційний рівень, а також з'ясувати відповідність особи поліцейського критеріям, визначеним п.16 розділу ІV Інструкції № 1465.

Так, розглянувши вищевказані матеріали, Атестаційна комісія № 10 прийняла рішення, що ОСОБА_3 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Як вбачається з аналізу атестаційного листа на ОСОБА_3 від 05.07.2016, його було складено Заступником начальника Носівського відділу поліції Ніжинського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області підполковником поліції С.А. Романенко в якості безпосереднього керівника, а прямого керівника лист розглянув заступник начальника ГУНП в Чернігівській області - підполковник поліції Потапенко О.Є. (а.с. 76).

Відповідно до ч.1-3 ст.3 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-ІV, начальник - це особа начальницького складу, яка має право віддавати накази та розпорядження, застосовувати заохочення і накладати дисциплінарні стягнення або порушувати клопотання про це перед старшим прямим начальником.

Начальники, яким особи рядового і начальницького складу підпорядковані по службі хоча б тимчасово, якщо про це оголошено наказом, вважаються прямими. Найближчий до підлеглого прямий начальник є його безпосереднім начальником.

Однак, як встановлено судом, всупереч наведеним нормам чинного законодавства України, атестаційний лист ОСОБА_3 розглянув заступник начальника ГУНП в Чернігівській області - підполковник поліції О.Є.Потапенко, який не є безпосереднім та прямим керівником позивача, оскільки останній йому по службі не підпорядковувався.

При цьому, судом також враховано, що на момент розгляду та підписання атестаційного листа Заступником начальника Носівського відділу поліції Ніжинського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області підполковником поліції С.А. Романенко, останній перебував у щорічній черговій відпустці терміном з 21.06.2016 по 05.08.2016, що підтверджується копією витягу з наказу від 17.06.2016 №107 о/с по особовому складу (а.с.16 на звороті), в той час коли атестаційний лист ним підписано 05.07.2016.

Водночас, зі змісту наявної в матеріалах справи довідки про персональні результати службової діяльності за час служби в поліції вбачається, що позивач має хороші показники службової діяльності. За 5 місяців служби позивач виявив 42 порушення Правил дорожнього руху України, з них 6 порушень - за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння. Було здійснено 6 затримань транспортних засобів. Зі змісту атестаційного листа від 04.07.2016 видно, що позивач за час служби в поліції до дисциплінарної відповідальності не притягувався, діючі дисциплінарні стягнення відсутні. В інформаційній довідці УКЗ ГУНП зазначено, що за час служби в ОВС позивач заохочувався 3 рази. За результатом складання підсумкових заліків за 2014-2015 навчальний рік отримав загальну оцінку "добре" (по 5-бальній системі).

Також, зі змісту наявної в матеріалах справи довідки від 05.07.2016 про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади" за матеріалами особової справи працівника вбачається, що інформації щодо здійснення позивачем заходів, передбачених п.п. 9,10,11 ч.2 та ч.3 ст.3 Закону України "Про очищення влади" та застосування до нього передбачених цим Законом заборон не виявлено.

З характеристики, наданої позивачу начальником Носівського відділу поліції Ніжинського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області майором поліції Вовою І.Г. від 31.08.2016, тобто вже після прийняття рішення про невідповідність позивача займаній посаді, він характеризується тільки з позитивного боку. Постійно працює над підвищенням свого професійного та інтелектуального рівня. Добре знає накази, нормативні акти та інструкції, які регламентують діяльність поліції та обов'язки інспектора з дозвільної системи. Має високі практичні показники роботи, постійно проявляє ініціативу в повсякденній роботі. Має постійний охайний вигляд. У спілкуванні з громадянами уважний та вічливий, у службовій діяльності суворо дотримується вимог законів та інших нормативних актів, що регламентують діяльність поліції. Вболіває за результати своєї праці, розпочату роботу завжди доводить до завершення.

Станом на 31.08.2016 позивачем було розкрито 1 кримінальне правопорушення, виконано 2 доручення слідчих, розглянуто 18 матеріалів згідно Закону України "Про звернення громадян", притягнуто до відповідальності 19 осіб, приймав участь у 6 конвоюваннях, постійно залучається для охорони публічного порядку, вилучено з незаконного обігу 12 одиниць зброї.

Вказані матеріали не можуть дати жодної підстави для висновку, що позивач має незадовільні показники та не відповідає критеріям, встановленим п.16 РозділуІнструкції № 1465, а саме, що позивач неналежним чином виконує свої посадові обов'язки, має низькі результати службової діяльності, недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей, незадовільну фізичну підготовку.

Будь-яка інформація щодо ганебних вчинків позивача на службі чи в побуті, причетність до протиправної діяльності, корупції, невідповідність способу життя офіційним доходам та інше, в атестаційному листі та в інших матеріалах, які були зібрані на позивача, під час проходження ним служби в Національній поліції - відсутня. До дисциплінарної відповідальності за час служби в поліції також не притягався.

Таким чином, усі зазначені вище зібрані на позивача під час атестації документи, які мали бути всебічно розглянуті атестаційною комісією, навпаки позитивно характеризують позивача, та жодним чином не можуть свідчити про його невідповідність займаній посаді.

У свою чергу, як зазначалося вище, висновок атестаційної комісії про відповідність чи не відповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі: результати тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційний лист; матеріали співбесіди; документи, що надійшли на запити атестаційної комісії, результати тестування на поліграфі та матеріали особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що зміст протоколу від 25.08.2016 не доводить, що атестаційною комісією рішення про службову невідповідність ОСОБА_3 приймалось на підставі повного та всебічного розгляду та дослідження всіх матеріалів, що були надані, і що за результатами розгляду цих матеріалів були встановлені обставини, що свідчать про невідповідність особи позивача критеріям, визначеним п.16 розділу ІV Інструкції № 1465.

При цьому, суд вважає необґрунтованими посилання Атестаційної комісії № 10 у протоколі від 25.08.2016 ОП №15.00026197.0060626 на наявність у позивача великої кількості дисциплінарних стягнень, оскільки на момент призначення до лав поліції вказані дисциплінарні стягнення були недіючими, а під час проходження служби в поліціїї до дисциплінарної відповідальності він не притягався. Щодо посилань атестаційної комісії на погану орієнтацію в першочергових нормативно-правових актах в частині, що стосується використання вогнепальної зброї, суд вважає їх необгрунтованими, оскільки з атестаційного листа не вбачається, що вказане питання взагалі запитувалось у позивача.

При цьому, судом враховано, що при проходженні тестування позивачем отримано за тестування загальних навичок 31 бал та за тестування професійних навичок 38 балів, що в загальному складає 69 балів та однозначно не може давати підстави до висновку щодо невідповідності займаній посаді.

Вказані твердження представником відповідача не спростовані. Під час розгляду справи відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, які підтверджують те, що вказана кількість балів свідчить про професійну невідповідність позивача та наявність недоліків в його роботі.

У свою чергу, оскільки негативне рішення Атестаційної комісії № 10 тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби через службову невідповідність, таке рішення, незалежно від форми його оформлення (протокол, окремий акт), повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п.36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27.09.2010 по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Проте, з матеріалів справи, досліджених судом, неможливо встановити, яким саме критеріям не відповідав позивач, що в сукупності призвело до прийняття рішення про службову невідповідність та, як наслідок, звільнення позивача з публічної служби.

Крім того, зважаючи на п.3 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, суд у наведеній категорії справ має право і зобов'язаний перевірити обґрунтованість оскарженого рішення (висновку) атестаційної комісії.

Це узгоджується із передбаченим п.1 ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із "повною юрисдикцією" тобто, судом що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п.70 рішення Європейського суду з прав людини від 28.06.1990 у справі Обермейєр проти Австрії (CASE OF OBERMEIER v. AUSTRIA); п.155 рішення Європейського суду з прав людини від 04.03.2014 у справі "Гранд Стівенс проти Італії" (CASE OF GRANDE STEVENS v. ITALY)).

При цьому, стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами Європейський суд з прав людини виробив позицію, за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди мають проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питання правового спору (п.111 рішення від 31.07.2008 у справі "Дружстевнізаложнапріа та інші проти Чеської Республіки" (CASE OF DRUЋSTEVNН ZБLOЋNA PRIA AND OTHERS v. THE CZECH REPUBLIC); п.157 рішення від 21.07.2011 у справі "Сігма радіо телеквіжнлтд. проти Кіпру" (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS); п.44 рішення від 22.11.1995 у справі "Брайєн проти Об'єднаного Королівства" (CASE OF BRYAN v. THE UNITED KINGDOM); п.п 156-157, 159 рішення від 21.07.2011 у справі "Сігма радіо телеквіжнлтд. проти Кіпру" (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS); п.4 рішення Європейської комісії з прав людини щодо прийнятності від 08.03.1994 у справі "ISKCON та 8 інших проти Об'єднаного Королівства" (ISKCON and 8 OthersagainsttheUnitedKingdom); п.47-56 рішенні від 02.12.2010 в справі "Путтер проти Болгарі" (CASE OF PUTTER v. BULGARIA).

За таких обставин та з урахуванням того, що рішення Атестаційної комісії № 10, оформлене протоколом від 25.08.2016 ОП №15.00026197.0060626, щодо невідповідності позивача займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність, не ґрунтується на вимогах Закону № 580 та Інструкції № 1465, прийняте Атестаційною комісією № 10 без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання його протиправним та таким, що має бути скасованим.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону №3, яке оформлене протоколом від 28.09.2016 №15.00037300.0060626, суд зазначає, що вона є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування рішення (висновок) Атестаційної комісії №10, яке оформлене протоколом від 25.08.2016 ОП №15.00026197.0060626, а тому також підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача про поновилення його на посаді інспектора дозвільної системи Носівського відділення поліції Ніжинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, суд зазначає, що згідно із ч.1 ст.48 Закону № 580 призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у ст.47 цього Закону. Статтею 47 Закону № 580 встановлено, що призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.

Тобто, правовим актом індивідуальної дії, що має безпосередні наслідки для прав позивача в даному випадку є наказ уповноваженої особи про звільнення позивача зі служби, в той час як висновок Атестаційної комісії є лише підставою для винесення такого наказу. Оскільки наказ про звільнення позивача зі служби не є предметом розгляду даної адміністративної справи, а представником позивача підтримано позовні вимоги в тому вигляді, в якому вони заявлені в адміністративному позові, суд не знаходить підстав для задоволення вимоги про поновлення позивача на службі.

Враховуючи все вищевикладене, відповідно до положень ч.3 ст.2, ч.1 ст.11 та ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії №10 Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, яке оформлене протоколом ОП №15.00026197.0060626 від 25.08.2016 та зазначене в розділі IV "Результати атестування (висновок атестаційної комісії) " атестаційного листа, в частині зазначення "4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність", прийняте відносно інспектора дозвільної системи Носівського відділення поліції Ніжинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області капітана поліції ОСОБА_3.

Визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) апеляційної атестаційної комісії №3 Північного регіону, яке оформлене протоколом ОП №15.00037300.0060626 від 28.09.2016.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (проспект Перемоги,74, м.Чернігів 14000, 40108651) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 17500, код НОМЕР_1) 1 280,00 грн (одна тисяча двісті вісімдесят гривень) судових витрат.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Л.О. Житняк