ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" квітня 2017 р.
Справа № 922/1865/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
при секретарі судового засідання Васильєві А.В.
розглянувши справу
за позовом
Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків
до
Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс", м. Харків
про
стягнення грошових коштів в розмірі 21608589,83 грн.
за участю представників сторін:
Представник позивача - ОСОБА_1, дов. №01-16/9863 від 27.12.2016р.;
Представник відповідача - ОСОБА_2, дов. №4 від 03.01.2017р.
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Акціонерна компанія "Харківобленерго", м. Харків, звернувся до господарського суду із позовом до відповідача - Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс", м. Харків, про стягнення заборгованості за період січень 2016р. - квітень 2016р., за договором про постачання електричної енергії №37 від 19.03.2012р. в розмірі 21608589,83 грн., з яких: 21435421,39 грн. - вартість електричної енергії, 161424,34 грн. - пеня, 11744,10 грн. - 3% річних. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою господарського суду від 13.06.2016р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.07.2016р. о 10:45 год.
11.07.2016р., через канцелярію суду, представником позивача надано заяву про збільшення позовних вимог (вх. № 22517), в якій позивач, збільшивши період заборгованості відповідача за договором про постачання електричної енергії №37 від 19.03.2012р., просить суд стягнути на свою користь вартість електричної енергії в розмірі 32868396,48 грн., пеню в розмірі 979422,64 грн., 3% річних в розмірі 80271,39 грн., інфляційні втрати в розмірі 18209,36 грн., за період з січня 2016р. по червень 2016р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.07.2016р., прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 22517 від 11.07.2016р.) та відкладено розгляд справи на 26.07.2016р.
26.07.2016р. представник відповідача через канцелярію суду надав клопотання про призначення у даній справі комплексної судової електротехнічної експертизи та судової економічної експертизи (вх. № 24211). Також відповідачем надано клопотання (вх. № 24556), в якому просить суд продовжити строк розгляду даного спору за межами двомісячного строку, у зв’язку з необхідністю додаткового часу для та надання додаткових документів.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.07.2016р. задоволено клопотання відповідача про продовження строку розгляду даного спору за межами двомісячного строку (вх. № 24556), продовжено строк розгляду справи до 24.08.2016р. та відкладено її розгляд на 08.08.2016р.
В судовому засіданні 08.08.2016р. була оголошена перерва до 10.08.2016р. для надання сторонам можливості подати додаткові документи по справі.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.08.2016р. клопотання Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" про призначення у даній справі комплексної судової електротехнічної експертизи та судової економічної експертизи (вх. №№ 24211, 26467) задоволено, призначено відповідну експертизу, проведення якої доручено судовим експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_3, провадження у справі зупинено на час проведення судового дослідження.
13.03.2017р. на адресу господарського суду повернулись матеріали справи №922/1865/16, разом з висновком судової експертизи (вх. № 3758).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.04.2017р. провадження у справі № 922/1865/16 поновлено, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 03.04.2017р. об 11:30.
03.04.2017р. позивач надав додаткові пояснення по справі (вх.№ 11029), в яких зазначив, що після звернення з даним позовом до господарського суду Харківської області, споживачем (відповідачем) сплачено борг за спожиту електроенергію за період з січня по червень 2016 року в сумі 32868396,48 грн. Отже, залишок заборгованості станом на 28.03.2017р. складає 1077903,39 грн., з яких пеня в розмірі 979422,64 грн., 3% річних в розмірі 80271,39 грн., інфляційні втрати в розмірі 18209,36 грн. за квітень, травень 2016р.
03.04.2017р. відповідач надав додаткові пояснення по справі (вх.№ 11030), в яких проти позовних вимог заперечував та зазначив, що згідно висновку експертизи загальний розмір вартості поставленої за спірним договором електричної енергії за січень-червень 2016 року складає 35269352,91 грн., та з врахуванням оплат заборгованість, станом на 01.07.2016 року, становила 28373362,13 грн. Виходячи з цього, висновок судової комплексної електротехнічної та економічної експертизи №8993/9181 від 28.02.2017 року встановлює та підтверджує заборгованість в сумі 28373362,13 грн., станом на 01.07.2017р., що на 4495034,35 грн. менше ніж нараховано позивачем АК "Харківобленерго". Крім того, відповідач зауважив, що позивач здійснив свій розрахунок інфляційних втрат з порушенням приписів ст.625 Цивільного кодексу України (не за весь за період існування заборгованості). Оскільки за період січень-червень 2016 року КП "Міськелектротранссервіс" було зайво сплачено 4495034,35 грн., що перевищує загальний розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат, а заборгованість за січень 2016 року була сплачена в повному обсязі без прострочення, то позовні вимоги щодо стягнення пені 979422,64 грн. за період березень-червень 2016 року; трьох відсотків річних - 80271,39 грн. за період березень - червень 2016 року; інфляційних втрат - 18209,36 грн. за період квітень, травень 2016 року не підлягають задоволенню як необґрунтовані.
10.04.2017р. відповідач надав додаткові пояснення (вх.№ 11910), в яких зазначив, що оскільки за період січень-червень 2016 року підприємство відповідача сплатило позивачеві АК "Харківобленерго" за договором №37 від 19.03.2012 р. на 44950034,35 грн. більше, ніж підтверджено документально, згідно висновку судової комплексної електротехнічної та економічної експертизи №8993/9181 від 28.02.2017 року, враховуючи те, що ці кошти не були зараховані позивачем як передплата за наступні періоди, відповідачем було направлено на адресу АК "Харківобленерго" лист №487 від 03.04.2017 року з проханням зарахувати з коштів передплачених за період січень-червень 2016 року у розмірі 4495034,35 грн. - в рахунок: пені - 806229,41 грн. за квітень-червень 2016 року, 3% річних - 65955,24 грн. за період квітень-червень 2016 року, інфляційних втрат - "-30143,32" грн. за період травень, червень 2016 року (всього 842041,33 грн.), згідно розрахунків доданих до заяви.
В судовому засіданні оголошувались перерви з 03.04.2017р. до 10.04.2017р. та з 10.04.2017р. до 18.04.2017р. для надання сторонам можливості подати додаткові документи по справі.
Представник позивача в судовому засіданні 18.04.17р. позовні вимоги підтримав з урахуванням додаткових пояснень по справі (вх.№ 11029 від 03.04.2017р.) просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 979422,64 грн., 3% річних в розмірі 80271,39 грн. та інфляційні втрати в розмірі 18209,36 грн. за квітень, травень 2016р. Крім того, позивач надав пояснення (вх. №12855 від 18.04.2017р.), в яких зазначив, що виконаний експертами в судовій експертизі розрахунок містить очевидні помилки, допущені експертами під час здійснення розрахунку. Так, загальний обсяг споживання електричної енергії, що зазначений судовими експертами значно та необґрунтовано відрізняється від обсягу споживання електроенергії, визначеного АК "Харківобленерго" згідно звітів КП "Міськелектротранссервіс" та двосторонніх щомісячних актів про використану електричну енергію. Також експертами для здійснення підрахунку застосовано лише тариф, що застосовується до міського електричного транспорту, в той час, як використання електроенергії згідно укладеного договору та звітів споживача здійснюється також сімейними гуртожитками (наприклад, пров. Ш. Руставелі, 11), нежитловими будівлями пансіонату (наприклад, пансіонат "Комунальник"), ліфтами та іншими об'єктами, до яких не застосовується тариф міського електричного транспорту.
Представник відповідача в судовому засіданні 18.04.2017р. підтримав свої пояснення, проти задоволення позовних вимог заперечував. Крім того, відповідач надав клопотання (вх. №12715 від 18.04.2017р.), в якому просить, витребувати у АК "Харківобленерго" відповідь на лист КП "Міськелектротранссервіс" №487 від 03.04.2017 року.
Суд, дослідивши клопотання відповідача про витребування доказів (вх. №12715 від 18.04.2017р.), вважає за необхідне в його задоволенні відмовити у зв’язку з закінчення строку розгляду даного спору (з врахуванням продовження строку на 15 днів) та неможливістю відкладення судового засідання.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною ОСОБА_4 України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Враховуючи те, що норми ст. 65 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.03.2012 між АК "Харківобленерго" (позивач, постачальник) та КП "Міськелектротранссервіс" (відповідач, споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 37 (далі - договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався постачати споживачеві електричну енергію, а споживач оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі, передбачені даним договором та додатками до нього.
На підставі п. 9.5 договору, спірний договір був пролонгований, зокрема на 2016 рік.
Згідно з п. 2.2.2 договору, постачальник електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію, як різновид товару, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням розділів 6, 7 договору.
Споживач, відповідно до п. 2.2.3 договору, зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатка 2 "Порядок розрахунків" до договору.
Додатковою угодою від 02.06.2015 до договору сторони домовились змінити абзац 3 п. 5 додатку № 2 "Порядок розрахунків", виклавши його в наступній редакції: "Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ або у відділі розрахунків з юридичними особами "Харківенергозбуту" рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 25 операційних днів з дня отримання.
Додатком № 2 до договору сторони погодили порядок розрахунків (для усіх споживачів, крім бюджетних установ (організацій) та крім споживачів, які живляться від ПС 35-110кВ та 330кВ).
Розрахунковим вважається період з 01 числа місяця до такого ж числа наступного місяця (п.1 додатку №2 до договору).
Згідно з п. 2.2 додатку № 2, для споживачів, що ведуть розрахунки за спожиту електроенергію в автоматизованій системі комерційного обліку електричної енергії та локального устаткування збору та обробки даних (далі АСКОЕ), зняття показань розрахункових засобів обліку, що включені в АСКОЕ, здійснюються на 23.59 год. останнього дня розрахункового періоду та оформлюється додатками до договору про постачання електричної енергії № 5 "Двосторонній акт фіксації показань приладів обліку" або № 5А "Двосторонній акт фіксації показань приладів обліку на об'єктах РЕМ".
Пунктом 6.11 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р. (надалі - Правила) встановлює, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка, відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.
АК "Харківобленерго", як постачальник, виконала свої зобов'язання по договору та здійснила відпуск електричної енергії споживачу у повному обсязі, за яку, порушивши умови договору, відповідач своєчасно не розрахувався, що і стало причиною звернення з даним позовом до господарського суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.
У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.
Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Позивач зазначає, що за період з січня по червень 2016 року відповідачем було спожито та не оплачено електричну енергію на загальну суму 32868396,48 грн.
Відповідач, в свою чергу, заперечуючи проти нарахувань суми заборгованості, зазначає, що позивач самостійно знімає покази електричної енергії, яка споживається згідно договору №37 від 19.03.2012 року та здійснює нарахування по 76 точкам обліку (з загальної кількості - 124 точок обліку) в автоматизованій системі комерційного обліку електричної енергії та локального устаткування збору та обробки даних (АСКОЕ) відповідно до п.2.2 Додатку №2 до договору №37. Крім того, електролічильники, згідно яких здійснюються нарахування, розташовані на території "Харківобленерго", доступ до зазначених лічильників представникам підприємства відповідача не надається, перевірити їх правильність відповідач не має можливості. Крім того, позивачем відбувається нарахування за тарифом "Промисловість до 750кВа", в той час як всі об'єкти відповідача відносяться до категорії міського електричного транспорту (відповідно до ст.14 Закону України "Про міський електричний транспорт"). Також при нарахуванні в актах про використану електричну енергію (стовпець 9) використовується розрахунковий коефіцієнт енергії, який встановлюється енергопостачальною організацією та не може бути перевірений відповідачем.
Зважаючи на те, що для правильного та об’єктивного розгляду даного спору було необхідно з’ясувати питання, що потребують спеціальних знань, суд призначив у даній справі комплексну судову електротехнічну експертизу та судову економічну експертизу, проведення якої доручив судовим експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_3.
На вирішення судової експертизи було поставлено наступне питання:
- Чи підтверджується документально заявлений у позовних вимогах АК “Харківобленерго” розмір заборгованості за поставлену Комунальному підприємству “Міськелектротранссервіс” електричну енергію за договором про постачання електричної енергії №37 від 19.03.2012 року за період січень-червень 2016 р.?
У висновку судової комплексної електротехнічної та економічної експертизи №8993/9181 від 28.02.2017 року зазначено, що розмір заборгованості за поставлену Комунальному підприємству "Міськелектротрассервіс" електричну енергію за договором про постачання електричної енергії № 37 від 19.03.2012 року за період січень-червень 2016 року, підтверджується в сумі 28373362,13 грн.
В частині 1 ст. 42 ГПК України зазначено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
Стаття 43 ГПК України передбачає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В п. 18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" роз'яснено, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта, якщо проведення судової експертизи доручено окремій особі, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.
Дослідивши висновок судового експерта №8993/9181 від 28.02.2017 року, суд приходить до висновку про те, що експертне дослідження проведено кваліфікованими експертами з дотриманням приписів Закону України "Про судову експертизу" та ГПК України, висновки експертів належним чином мотивовані, обґрунтовані та узгоджуються з іншими матеріалами справи.
Щодо заперечень позивача про те, що загальний обсяг споживання електричної енергії, зазначений судовими експертами, значно та необґрунтовано відрізняється від обсягу споживання електроенергії, визначеного АК "Харківобленерго" згідно звітів КП "Міськелектротранссервіс" та двосторонніх щомісячних актів про використану електричну енергію оскільки експертами для здійснення підрахунку застосовано лише тариф, що застосовується до міського електричного транспорту, в той час, як використання електроенергії згідно укладеного договору та звітів споживача здійснюється також сімейними гуртожитками (наприклад, пров. Ш. Руставелі, 11), нежитловими будівлями пансіонату (наприклад, пансіонат "Комунальник"), ліфтами та іншими об'єктами, до яких не застосовується тариф міського електричного транспорту, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про міський електричний транспорт", до складу міського електричного транспорту входять підприємства, що надають транспортні послуги, об'єкти міського електричного транспорту, системи електропостачання та зв'язку, будівлі та службові приміщення.
Отже, зазначені позивачем будівлі входять до складу міського електричного транспорту та Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс", а тому експертами при визначені загального обсягу споживання електричної енергії правомірно були застосовані тарифи до міського електричного транспорту.
Крім того, в постанові Кабінету Міністрів України від 26 червня 2007 р. N 881 "Про тарифи на електричну енергію для міського електротранспорту", яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, зазначено, що для міського електротранспорту застосовуються тарифи на електричну енергію, встановлені для населення. Компенсація постачальникам електричної енергії за регульованим тарифом, що мають ліцензію на провадження зазначеного виду діяльності, втрат від здійснення такого постачання міському електротранспорту проводиться за рахунок оптової ринкової ціни на електричну енергію відповідно до порядку, встановленого Національною комісією регулювання електроенергетики.
За таких обставин, заперечення позивача щодо помилковості висновку експертів є позбавленими фактичного та правового обґрунтування, такими, що не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства.
Враховуючи викладене, суд визнає доведеним той факт, що розмір заборгованості відповідача за поставлену позивачем електричну енергію за договором про постачання електричної енергії № 37 від 19.03.2012 року за період січень-червень 2016 року становить 28373362,13 грн.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлену позивачем електричну енергію за договором про постачання електричної енергії № 37 від 19.03.2012 року за період січень-червень 2016 року в сумі 4495034,35 грн. є необґрунтованими та такими, що підлягають відхиленню.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, вже після звернення позивача з даним позовом до суду, були здійсненні оплати за використану електричну енергію в сумі 32868396,48 грн., про що свідчать наявні в матеріалах копії примірників платіжних доручень.
У пункті 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача вартості електричної енергії в розмірі 28373362,13 грн., на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.
У зв'язку з тим, що заборгованість в розмірі 28373362,13 грн. була погашена відповідачем після звернення з позовом до суду, судові витрати в цій частині відшкодовуються за рахунок відповідача.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 979422,64 грн., 3 % річних в розмірі 80271,39 грн. та інфляційних витрат в розмірі 18209,36 грн., суд зазначає наступне.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).
Відповідно до приписів статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В частині 1 ст. 548 ЦК України закріплено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Пунктом 4.2.1 договору встановлено, що при порушенні термінів розрахунку за спожиту електричну енергію споживач сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3% річних та індексу інфляції.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так позивач нараховує пеню, 3 % річних та інфляційні витрати на заборгованість, яка виникла з січня по червень 2016 року.
В той же час, вартість електричної енергії за січень 2016 року була погашена відповідачем повністю за рахунок передплати, яка була здійснена наприкінці 2015 року (в розрахунку суми боргу на початок місяця у січні 2016 року позначено "-6685364,03 грн.", тобто передплата перевищує вартість електроенергії за січень 2016 року у розмірі 6663727,52 грн.), тому зобов'язання по сплаті вартості електричної енергії за січень 2016 року виконано вчасно, а нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на заборгованість за січень 2016 року є незаконною.
Таким чином, за власним розрахунком суду, розмір пені за спірний період становить 806229,41 грн., а розмір 3% річних складає 65955,24 грн.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 173193,23 грн. та 3% річних в сумі 14316,15 грн. є незаконними та такими, що підлягають відхиленню.
Крім того, як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
З розрахунку позивача вбачається, що останній здійснював нарахування інфляційних витрат за спірним договором, станом на 01.07.2016р., при цьому позивач не включив в розрахунок червень 2016, в якому індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Враховуючи дефляцію в червні 2016 року, сукупний індекс інфляції за період травень - червень 2016 року становив 0,999.
Таким чином, розрахунок інфляційних витрат доданий позивачем не відповідає рекомендаціям відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ наданими Верховним судом України у листі № 62-97р від 03.04.1997 року.
Враховуючи те, що зобов'язання по сплаті вартості електричної енергії за січень 2016 року було виконано відповідачем вчасно, беручи до уваги сукупний індекс інфляції за період травень - червень 2016 року (0,999), суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 18209,36 грн. є незаконними та такими, що підлягають відхиленню.
Отже, суд прийшов до висновку, що розмір пені за спірний період становить 806229,41 грн., а розмір 3% річних складає 65955,24 грн.
При цьому, як вже було встановлено судом, відповідач перерахував на рахунок позивача 32868396,48 грн. в рахунок погашення заборгованості за період з січня по червень 2016 року, отже враховуючи те, що розмір заборгованості відповідача за поставлену позивачем електричну енергію за договором про постачання електричної енергії №37 від 19.03.2012 року за період січень-червень 2016 року становив 28373362,13 грн., відповідачем було зайво сплачено 4495034,35 грн.
Враховуючи переплату відповідача по спірному договору в сумі 4495034,35 грн., останній звернувся до позивача з листом № 487 від 03.04.2017р., в якому просив зарахувати переплачені за період з січня по червень 2016 року кошти в рахунок погашення пені в сумі 806229,41 грн., 3 % річних в сумі 65955,24 грн. та інфляційних витрат.
Позивач, в свою чергу під час судового засідання проти зарахування зустрічних однорідних вимог заперечував.
Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Частина 2 цієї ж статті закріплює, що припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Ч. 2 зазначеної статті допускає можливість зарахування зустрічних вимог за заявою однієї із сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Водночас суд відзначає, що правове тлумачення однорідності вимог було визначено у Постанові Верховного Суду України від 09.12.2008р., де вказується, що однорідність вимог походить з їхнього матеріального змісту та юридичної природи і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов’язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов’язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, до того ж підстави таких зобов’язань можуть бути різними.
Ч. 2 ст. 602 ЦК України передбачено можливість направлення однією із сторін зобов’язань заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог. За своєю природою така заява є одностороннім правочином, який не потребує волевиявлення іншої сторони. У випадку, якщо інша сторона зустрічних зобов’язань заперечує проти зарахування вимог, вона може оскаржити таку заяву лише у судовому порядку.
Отже, оскільки за змістом ч.2 ст.601 ЦК України зарахування не вимагає згоди іншої сторони зобов’язання, вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 806229,41 грн. та 3 % річних в розмірі 65955,24 грн. вважаються такими, що припинені з 03.04.2017р.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 806229,41 грн. та 3 % річних в розмірі 65955,24 грн., на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.
Оскільки заборгованість була погашена відповідачем після звернення з позовом до суду, судові витрати, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, відшкодовуються за рахунок відповідача.
Враховуючи те, що суд задовольнив клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, до ухвалення судового рішення у даній справі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь державного бюджету України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
В частині стягнення з Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" вартості електричної енергії в розмірі 4495034,35 грн., пені в сумі 173193,23 грн., 3% річних в сумі 14316,15 грн. та інфляційних витрат в розмірі 18209,36 грн. - в позові відмовити.
В частині стягнення з відповідача вартості електричної енергії в розмірі 28373362,13 грн. - провадження у справі припинити.
В частині стягнення з відповідача пені в розмірі 806229,41 грн. - провадження у справі припинити.
В частині стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 65955,24 грн. -провадження у справі припинити.
Стягнути з Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" (61001, м. Харків, вул. Актюбінська, 24, код ЄДРПОУ 37761936) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Шевченківському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 206700,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 24.04.2017 р.
Суддя
ОСОБА_4
справа № 922/1865/16
