ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2017 р. Справа № 922/4229/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н. В., суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Кладько А.С

за участю

прокурора : Ногіна О.М. (посвідчення № 032167 від 11.02.2015)

Коваленко Н.В. (посвідчення № 041442 від 15.02.2016)

представника відповідача - не з'явився;

третя особа - ОСОБА_2 (НОМЕР_1 від 01.11.2006 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступник прокурора Харківської області (вх. №564 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 27.01.17 у справі № 922/4229/16

за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 Харківської області, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон-Термінал", м. Харків

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, м. Харків

про визнання недійсною довіреності

ВСТАНОВИЛА:

Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон-Термінал", в якій прокурор просив визнати недійсною довіреність від 01.08.2016р., видану ТОВ "Дон - Термінал" в особі директора Фенченко М.О., в частині представництва ОСОБА_2 інтересів ТОВ "Дон - Термінал" перед органами Державної фіскальної служби, в цивільних, господарських, адміністративних та інших правовідносинах, в господарських, адміністративних судах та судах загальної юрисдикції по першій, апеляційній та касаційній інстанціях у господарських, адміністративних, цивільних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.01.2017 у справі № 922/4229/16 (судя Светлічний Ю.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Заступник прокурора Харківської області звернувся з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 27.01.2017 у справі № 922/4229/16, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити. Судові витрати відшкодувати на користь прокуратури Харківської області за рахунок відповідача.

Апеляційна скарга мотивована посиланням на порушення антикорупційних обмежень, встановлених п. 3 ч. 1 ст. 26, ст. 67 Закону України "Про запобігання корупції" при вчиненні правочину - передачі ТОВ "Дон-Термінал" представницьких повноважень ОСОБА_2 на підставі довіреності від 01.08.2016 у справі, в якій іншою стороною є орган, в якому працював ОСОБА_2 на момент припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави. Прокурор звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236 Державну фіскальну службу України створено як центральний орган виконавчої влади, а територіальні органи створені на засадах підпорядкування ДФС України з метою здійснення через них повноважень вищевказаного органу. Як зазначає прокурор, відповідно до Положення про ГУ ДФС у Харківській області, останнє є територіальним органом Державної фіскальної служби, який підпорядковується Державній фіскальній службі України. ГУ ДФС забезпечує реалізацію повноважень ДФС на території Харківської області та здійснює свої повноваження безпосередньо та через підпорядковані йому ДПІ.

15.03.2017 відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними прокурором доводами не погоджується, посилаючись на те, що на момент звільнення 29.06.2016 ОСОБА_2 працював у окремому територіальному органі ДФС - ХОДПІ ГУ ДФС, а не в ГУ ДФС у Харківській області, тому вважає, що на ОСОБА_2 обмеження встановлені п. 3 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про запобігання корупції" не розповсюджуються. Крім того, відповідач вказує на те, що ТОВ "Дон-Термінал" повністю схвалило дії, вчинені ОСОБА_2 під час розгляду справи № 820/5055/16 в Харківському окружному адміністративному суді, що, на думку відповідача, унеможливлює визнання правочину недійсним. Відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін, а також здійснити розгляд справи за участі представника відповідача .

15.03.2017 ОСОБА_2 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому підтверджує, що він був звільнений 29.06.2016 з Харківської ОДПІ, тому вважає, що йому забороняється представляти інтереси будь-якої особи у справах, в яких стороною є саме Харківська ОДПІ, а не будь-який орган доходів та зборів України, оскільки зазначена податкова інспекція є окремим контролюючим органом.

03.04.2017 ОСОБА_2 надав додаткові письмові пояснення, в яких зазначив про те, що обмеження щодо представництва ним інтересів юридичних та фізичних осіб підприємців, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про запобігання корупції", стосуються саме суб'єктів господарювання, які перебувають на обліку в Харківській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області.

10.04.20174 прокурор надав до суду письмові пояснення щодо визнання недійсним спірного правочину внаслідок порушення вимог закону України "Про запобігання корупції".

12.04.2017 ОСОБА_2 в додаткових письмових поясненнях посилається на порушення своїх конституційних прав, оскільки вважає, що його повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень розповсюджувалися виключно на діяльності юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області.

Крім того, 18.04.2017 ОСОБА_2 в додаткових письмових поясненнях ще раз наголошує, що Харківська ОДПІ є самостійним державним органом, а тому вважає, що обмеження щодо представництва ним інтересів поширюється виключно на Харківську ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області. ОСОБА_2 вказує на те, що прокурором не зазначено, які інтереси держави були ним порушені та які наслідки настають у разі скасування довіреності, оскільки його дії, як представника за довіреністю були схвалені ТОВ «Дон-Термінал».

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 19.04.2017 року за відсутності представника відповідача.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення прокурора та третьої особи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з позовної заяви заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 Харківської області (далі, прокурор), до Харківської місцевої прокуратури № 3 надійшли матеріали ГУ ДФС у Харківській області щодо порушення вимог ст. 26 Закону України «Про запобігання корупції» з боку колишнього працівника Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області.

Як зазначає прокурор, вивченням матеріалів справи встановлено, що колишній заступник начальника відділу адміністрування доходів зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_2, в порушення ст. 26 Закону України «Про запобігання корупції» представляє інтереси ТОВ «Дон-Термінал» в Харківському окружному адміністративному суді у справі № 820/5055/16 за позовом ТОВ «Дон-Термінал» до ГУ ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень.

Прокурор зазначає, що довіреність видана відповідачем ОСОБА_2 суперечить актам цивільного законодавства, моральним засадам та засадам антикорупційної політики держави, оскільки в момент вчинення довіреності ОСОБА_2 не мав право здійснювати діяльність по представництву ТОВ "Дон - Термінал", оскільки з моменту звільнення вказаної особи з Харківській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області (наказ №103-о від 29.06.2016р.) на нього розповсюджувались обмеження встановлені п.3 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про запобігання корупції", а саме заборона протягом 1 року з дня припинення відповідної діяльності представляти інтереси будь - якої особи у справах, в яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) вони працювали на момент припинення зазначеної діяльності, а тому дана довіреність має бути визнана недійсною на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що на момент звільнення 29.06.2016 ОСОБА_2 працював у окремому територіальному органі ДФС - Харківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС, а не в Головному управління ДФС у Харківській області. Враховуючи те, що ОСОБА_2 представляв інтереси ТОВ "Дон-Термінал" за участю Головного управління ДФС у Харківській області після спливу одного року після переведення з вказаного територіального органу, останнім місцем роботи ОСОБА_2 був інший і окремий територіальний орган Державної фіскальної служби, а саме Харківська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, суд вважав, що обмеження встановлені п.3 ч.1 ст. 26 Закону України "Про запобігання корупції" на ОСОБА_2 не розповсюджуються, тому визнав позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.

Проте, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог не відповідають обставинам справи, а також суперечать нормам Закону України «Про запобігання корупції», на яких ґрунтується позов прокурора та визначені підстави представницького характеру з метою захисту інтересів держави від проявів корупції.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Предметом даного господарського спору є вимога прокурора про визнання недійсною довіреності від 01.08.2016, видану ТОВ "Дон - Термінал" в особі директора Фенченко М.О., в частині представництва ОСОБА_2 інтересів ТОВ "Дон - Термінал" перед органами Державної фіскальної служби, в цивільних, господарських, адміністративних та інших правовідносинах, в господарських, адміністративних судах та судах загальної юрисдикції по першій, апеляційній та касаційній інстанціях у господарських, адміністративних, цивільних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення, як таку, що суперечить п. 3 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про запобігання корупції».

Позов обґрунтований положеннями ст.ст. 244, 246, 203, 215 ЦК України, ст.ст. 26, 67 Закону України «Про запобігання корупції».

Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» органи прокуратури визначено як спеціально уповноважений суб'єкт у сфері протидії корупції.

Варто відзначити, що демократичні перетворення, що нині відбуваються в Українській державі, супроводжуються складними процесами реформування політичних, економічних і правових відносин. Однією з найважливіших складових цього вкрай непростого процесу є запобігання та протидія корупції. Дієва протидія корупції неможлива без послідовних, спланованих і скоординованих дій, об'єднаних однією концепцією, оскільки системні явища потребують системного підходу в їх подоланні. В Україні протягом тривалого часу фактично була відсутня ефективна стратегія протидії корупції, яка б враховувала гостроту проблеми та актуальність ситуації. Вказані недоліки актуалізували необхідність ухвалити новий стратегічний документ, який би комплексно підійшов до розв'язання проблеми, визначив чіткі цілі, часові рамки й засоби їх досягнення, а також поєднав антикорупційні реформи з іншими. Таким документом покликана стати нова Антикорупційна стратегія.

Відповідно до п.п 1 п. 1 розділу 1 «Формування та реалізація державної антикорупційної політики» Завдань і заходів з виконання Державної програми щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015-2017 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 № 265, та рішення Національного агентства від 14.08.2016 № 1 з 15.08.2016 розпочало свою діяльність Національне агентство з питань запобігання корупції.

Закон України «Про запобігання корупції» визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Згідно зі ч.І ст.67 вказаного Закону нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об'єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування.

Частиною другою вказаної статті визначено, що правочини укладені внаслідок порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» можуть бути визнані недійсними.

Статтею 26 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, забороняється:

1) протягом року з дня припинення відповідної діяльності укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з юридичними особами приватного права або фізичними особами - підприємцями, якщо особи, зазначені в абзаці першому цієї частини, протягом року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців;

2) розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах інформацію, яка стала їм відома у зв'язку з виконанням службових повноважень, крім випадків, встановлених законом;

3) протягом року з дня припинення відповідної діяльності представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) вони працювали на момент припинення зазначеної діяльності.

Так, згідно з ч.І ст.З Закону України «Про запобігання корупції» особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є:

а) Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, віце-прем'єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор України, Голова Національного банку України, Голова та інші члени Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

б) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови;

в) державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування;

г) військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби;

г) судді Конституційного Суду України, інші професійні судді, члени, дисциплінарні інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, службові особи секретаріату цієї Комісії, Голова, заступник Голови, секретарі секцій Вищої ради юстиції, а також інші члени Вищої ради юстиції, народні засідателі і присяжні (під час виконання ними цих функцій);

д) особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, податкової міліції, особи начальницького складу органів

та підрозділів цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України;

є) посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи;

є) члени Національного агентства з питань запобігання корупції;

ж) члени Центральної виборчої комісії;

з) поліцейські;

и) посадові та службові особи інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1, з 12.09.2013 працював у Головному управлінні Міндоходів у Харківській області на посаді головного державного інспектора відділу моніторингу та інформаційно - аналітичного забезпечення управління правової роботи.

Згідно з наказом №150-о від 11.08.2015 ОСОБА_2 призначено у порядку переведення з Головного управління ДФС у Харківській області на посаду заступника начальника відділу адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області.

Наказом №103-о від 29.06.2016 його звільнено з посади завідувача сектору організації та проведення перевірок суб'єктів декларування про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру управління податків і зборів з фізичних осіб Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області за угодою сторін, згідно з п.1 ст.36 КЗпП України.

Отже, протягом періоду з 11.08.2015 по 29.06.2016 ОСОБА_2 працював в Харківській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області.

Як зазначає прокурор, вивченням матеріалів ГУ ДФС у Харківській області щодо порушення вимог ст. 26 Закону України «Про запобігання корупції» з боку колишнього працівника Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області Харківською місцевою прокуратурою №3 встановлено, що колишній заступник начальника відділу адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_2 в порушення ст. 26 вказаного Закону представляє інтереси ТОВ «Дон-Термінал» в Харківському окружному адміністративному суді у справі №820/5055/16 за позовом ТОВ «Дон-Термінал» до ГУ ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень на підставі довіреності.

Відповідно до статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст.244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Довіреність є одностороннім правочином, що укладається у вигляді письмового документа, у якому визначаються повноваження представника.

Оскільки довіреність є одностороннім правочином, її чинність не залежить від згоди на її видачу представника. Інша справа, що без його волевиявлення дії, визначені довіреністю, ніколи не будуть здійснені, а відтак результативна дія довіреності досягнена не буде.

Таким чином, укладення представником правочинів на підставі довіреності є свідченням існування між ним та особою, яку представляють, домовленості на вчинення юридичних дій, тобто договірних відносин.

Правочинами визнаються дії фізичних та юридичних осіб, спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.

Довіреність є одностороннім правочином, до нього застосуються відповідні положення про правочин.

Щодо віднесення довіреності до одностороннього правочину свідчить позиція Верховного Суду України, яка викладена в узагальненні судової практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 24.11.2008.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ч.І ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.І-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України.

Аналогічна позиція міститься в абз.1 п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 за №9, яким передбачено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Зміст правочину становлять права та обов'язки, про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися.

Зміст договору чи іншого правочину закріплюється у його статтях (пунктах). У ст.203 ЦК, в якій визначено основні критерії чинності правочину, зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст.ст. 203, 204 ЦК підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами. Проте положення зазначених статей необхідно застосовувати з урахуванням ст. 4 ЦК.

Виходячи з буквального тлумачення норм ст. 4 та ст. 203 ЦК України, зміст правочину має відповідати: ЦК; іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК; актам Президента України у випадках, встановлених Конституцією; постановам Кабінету Міністрів України; актам органів державної влади України, що видаються у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законом.

Таким чином, враховуючи загальні принципи цивільного права, правочини не повинні суперечити положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції. Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК, як правило, має наслідком визнання правочину недійсним.

В даному випадку, зміст правочину, яким є довіреність від 01.08.2016, видана ТОВ «Дон-Термінал», на підставі якої ТОВ «Дон-Термінал» в особі директора Фенченко М.О. уповноважує ОСОБА_2 представляти інтереси ТОВ перед органами Державної фіскальної служби в цивільних, господарських, адміністративних та інших правовідносинах, в господарських, адміністративних та судах загальної юрисдикції по першій, апеляційній та касаційній інстанціях, у господарських, адміністративних, цивільних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення - суперечить актам цивільного законодавства України, а також моральним засадам суспільства, а саме: п. З ч. І ст. 26 Закону України «Про запобігання корупції», оскільки в момент вчинення довіреності ОСОБА_2 не мав право здійснювати таку діяльність протягом року та на нього розповсюджувались обмеження, спрямовані на запобігання корупційним та пов'язаним з корупцією правопорушенням.

При цьому, ОСОБА_2 11.08.2015 був попереджений про обмеження, спрямовані на запобігання корупційним та пов'язаним з корупцією правопорушенням, про що свідчить підпис останнього на Попередженнях про обмеження, спрямовані про запобігання корупційним та пов'язаним з корупцією правопорушенням, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів і одержанню неправомірної вигоди або подарунка та поводження з ними, щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, дотримання вимог фінансового контролю (а.с. 21-22).

Висновки суду першої інстанції про те, що обмеження встановлені п.3 ч.1 ст. 26 Закону України "Про запобігання корупції" на ОСОБА_2 не розповсюджуються в зв'язку з тим, що останнім місцем роботи ОСОБА_2 був окремий територіальний орган Державної фіскальної служби, а саме Харківська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236 «Про Державну фіскальну службу України» затверджено Положення про Державну фіскальну службу України, в якому зазначено, що Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади та здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. ДФС та її територіальні органи є органами доходів і зборів.

Наказом ДФС України від 27.08.2014 №79 затверджено Положення про Головне управління ДФС у Харківській області.

Пунктами 1, 7 Положення визначено, що Головне управління ДФС у Харківській області є територіальним органом Державної фіскальної служби, який підпорядковується Державній фіскальній службі України. ГУ ДФС забезпечує реалізацію повноважень ДФС на території Харківської області та здійснює свої повноваження безпосередньо та через підпорядковані йому ДПІ.

Відповідно до п.п. 4, 5 Положення ГУ ДФС організовує та координує роботу підпорядкованих ДПІ по напрямам їх діяльності, а також здійснює добір кадрів підпорядкованих ДПІ.

Таким чином, вищевказаним розпорядчим актом Кабінету Міністрів України (Постанова від 21.05.2014 №236) Державну фіскальну службу України створено як центральний орган виконавчої влади. Територіальні органи утворені на засадах підпорядкування ДФС України з метою здійснення через них повноважень вищевказаного органу.

Згідно з п. З ч. 1 ст. 26 Закону особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зазначеним в п. 1 ч. 1 ст. З Закону, заборонено протягом року з дня припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування, представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються у судах), в яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, у якому (яких) вони працювали на момент припинення зазначеної діяльності

Вищезазначена заборона не пов'язує припинення особами, вказаними в п. 1 ч. 1 ст. З Закону, діяльності по виконанню функцій держави із наявністю їх правовідносин (трудових чи інших) із територіальними органами ДФС як юридичними особами.

Згідно з ч.І ст.З Закону України «Про запобігання корупції» особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є, зокрема державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування, податкової міліції, посадові та службові особи органів прокуратури, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи, посадові та службові особи інших державних органів тощо.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб» від 23.03.2017 (набрав чинності 30.03.2017) ч.І ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» доповнено абзацом 5 такого змісту: державний орган - орган державної влади, в тому числі колегіальний державний орган, інший суб'єкт публічного права, незалежно від наявності статусу юридичної особи, якому згідно із законодавством надані повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції, юрисдикція якого поширюється на всю територію України або на окрему адміністративно-територіальну одиницю.

Отже, вказана норма дає чітке поняття «органу», яке вказується у статтях Закону України «Про запобігання корупції», а саме у статті 26 вказаного Закону - особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зазначеним у пункті 1 частини першої статті З цього Закону, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, забороняється протягом року з дня припинення відповідної діяльності представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) вони працювали на момент припинення зазначеної діяльності.

Таким чином, під поняттям орган, в якому працювала особа, в даному випадку ОСОБА_2, слід розуміти орган Державної фіскальної служби України, який здійснює повноваження на території Харківської області через утворені в установленому порядку територіальні органи та через підпорядковані йому ДПІ.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів колегія суддів зазначає, що положення п. З ч. 1 ст. 26 Закону України «Про запобігання корупції» не суперечать положенням п.п. «е» п. 2 ст. 12 «Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції» підписану від України 11.12.2003, на яку посилається ОСОБА_2, та не порушує конституційні права останнього.

Отже, слід дійти висновку, оскільки Харківська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області є територіальним органом Державної фіскальної служби, а отже на ОСОБА_2 розповсюджуються обмеження, зазначені у п. 3 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про запобігання корупції», а саме: заборона протягом року з дня припинення відповідної діяльності (29.06.2016) представляти інтереси ТОВ «Дон-Термінал» в Харківському окружному адміністративному суді у справі №820/5055/16 за позовом ТОВ «Дон-Термінал» до ГУ ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень на підставі довіреності від 01.08.2016, виданою ТОВ «Дон-Термінал», на підставі якої ТОВ «Дон-Термінал» в особі директора Фенченко М.О. уповноважує ОСОБА_2 представляти інтереси ТОВ перед органами Державної фіскальної служби в цивільних, господарських, адміністративних та інших правовідносинах, в господарських, адміністративних та судах загальної юрисдикції по першій, апеляційній та касаційній інстанціях, у господарських, адміністративних, цивільних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення.

Твердження 3-ї особи про те, що ТОВ "Дон-Термінал" повністю схвалило дії, вчинені ОСОБА_2 під час розгляду справи № 820/5055/16 в Харківському окружному адміністративному суді, як на підставу, що унеможливлює визнання правочину недійсним, в даному випадку є недоречним, оскільки підставою, з яких заявлено позов прокурора про визнання недійсною довіреність є порушення п. 3 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про запобігання корупції», який є спеціальним законом, а обмеження, які передбачені для осіб, уповноважених на виконання функцій держави не можуть бути ототожнені з представництвом на вчинення правочину від імені юридичної особи за господарськими відносинами.

Згідно з ч.І ст.67 Закону України «Про запобігання корупції» нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об'єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, місцевого самоврядування.

На підставі викладеного, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі, встановивши факт порушення спірним правочином, яким є довіреність від 01.08.2016, видана ОСОБА_2 від імені ТОВ «Дон-Термінал» на представництво інтересів перед органами Державної фіскальної служби, п. 3 ч. 1 ст. 26 Закону «Про запобігання корупції», оскільки внаслідок дій відповідача щодо надання повноважень ОСОБА_2 на представництво інтересів ТОВ «Дон-Термінал» перед органами Державної фіскальної служби порушені засади державної антикорупційної політики та підривається авторитет органів правопорядку щодо виявлених корупційних правопорушень, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, наведені прокурором доводи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду даної справи, тому колегія суддів зазначає про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її матеріальною та документальною обґрунтованістю та наявністю фактів для скасування рішення господарського суду Харківської області від Харківської області від 27.01.2017 у справі № 922/4229/16 з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.1,4 ч.1 ст. 104 ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Заступник прокурора Харківської області задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.01.2017 у справі № 922/4229/16

скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати недійсною довіреність від 01.08.2016, видану ТОВ "Дон-Термінал" в особі директора Фенченко М.О., в частині представництва ОСОБА_2 інтересів ТОВ "Дон - Термінал" перед органами Державної фіскальної служби, в цивільних, господарських, адміністративних та інших правовідносинах, в господарських, адміністративних судах та судах загальної юрисдикції по першій, апеляційній та касаційній інстанціях у господарських, адміністративних, цивільних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон-Термінал" (61039, м. Харків вул. Виконкомівська, 30, код ЄДРПОУ 33109845) на користь прокуратури Харківської області (р/р 35217001007171, код ЄДРПОУ 02910108, банк одержувача: ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011) витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 1378,00 грн. та 1515,80 грн. за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Медуниця О.Є.