ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.07 Справа № 20/115/07

Суддя

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з філії ЗАТ “Річфлотекспедиція” ”Запорізький транспортно-експедиційний підрозділ” на користь ВАТ “Запорізький абразивний комбінат” суми153 897,49 грн. збитків.

Ухвалою господарського суду від 02.03.2007р. порушено провадження у справі №20/115/07, судове засідання призначено на 27.03.2007р. Розгляд справи на підставі ст.77 ГПК України відкладався на 12.04.2007р. Ухвалою суду від 12.04.2007р. згідно з ч.2 ст.24 ГПК України за згодою позивача допущено заміну первісного відповідача на належного відповідача - Закрите акціонерне товариство “Річфлотекспедиція”, м.Київ, в особі філії Закритого акціонерного товариства “Річфлотекспедиція” “Запорізький транспортно-експедиційний підрозділ” м. Запоріжжя.

У судовому засіданні 12.04.2007р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримує позовні вимоги, мотивуючи наступним. Згідно з договором –доручення про надання послуг транспортної експедиції №001/1 від 05.09.2006р. відповідач зобов’язався забезпечувати експедиторське обслуговування експортних, імпортних, транзитних і інших вантажів та майна ВАТ “Запорізький абразивний комбінат”. Пунктом 2.1.5 договору сторони дійшли згоди, що філія ЗТЕП вживає усі необхідні заходи забезпечення збереження вантажу. В листопаді 2006р. на адресу позивача до причалу Дніпро-Бузького морського торгового порту від фірми ”Ashapura Minechem Limited” Індія були відвантажені боксити (згідно з контрактом ЗПП1323/69-26203 від 26.07.2006р.) у кількості 15000,00т з вологістю 4,11%, що підтверджується сертифікатом якості F530101/MUM/CO18816. Боксити у кількості 15000,00 т сплачені ВАТ “Запорізький абразивний комбінат” у повному обсязі, що підтверджується citigroup від 31.10.2006р. та від 04.12.2006р. Із Дніпро - Бузького морського торгового порту вказані боксити на адресу ВАТ “Запорізький абразивний комбінат” були відвантажені з наступною вологою: на баржу П-3118 (Генічеськ) –2068,065 т –7,5%; на баржу Славутич-9 –3636,098 т –7,8%; на баржу Івано-Франківськ –5648,895 т –7,8%; на баржу Славутич –3646,972 т –7,5%, що підтверджується сертифікатом Українського вантажного бюро. Враховуючи вказані проценти перевищення вологості, з урахуванням вологи у розмірі 4,11%, ВАТ “Запорізький абразивний комбінат” вважає, що ним було недоотримано 537 т бокситів на загальну суму 153 897,49 грн. Вимоги позивача в листі №8139 від 22.12.2006р. компенсувати вказане недопостачання бокситів не виконані. На підставі ст.530 ЦК України, ст.ст.193,224 ГК України, п.1.1 роз’яснень ВГСУ від 30.03.95р. №02-5/218 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язань за договором поставки” просить стягнути з відповідача завдані збитки у розмірі 153 897,49 грн. та судові витрати.

Відповідач позов не визнав з наступних підстав. Оскільки предметом договору №001/1 від 05.09.2006р. є надання експедиторських послуг, за змістом цей договір є договором транспортного експедирування, відповідно відносини за цим договором врегульовані Законом України “Про транспортно-експедиторську діяльність”. Аналіз умов договору дозволяє зробити висновок, що вказаний договір не передбачає обов’язку експедитора проводити заміри вологості вантажу (бокситів) для визначення кількості вантажу, оскільки надання такого виду транспортно-експедиційних послуг договором №0001/1 не передбачено. Також договір не містить умов щодо встановлення порядку приймання вантажу іншого, ніж за коносаментною вагою. Відповідно до п.2.1.7 договору експедитор організовує проведення робіт, зокрема, зважування вантажу та визначення якості товару, відповідно до окремих доручень замовника (позивача). П.п. 1.1,3.1.3 договору встановлено, що роботи і послуги, не вказані прямо в цьому договорі, потребують попереднього узгодження сторонами, таке узгодження, відповідно, слугує підставою їх оплати. Таким чином відповідач вважає, щоб доручити проведення замірювання вологості вантажу (бокситів) підприємству позивачу необхідно було надати окреме доручення на виконання цього виду робіт, зазначене доручення повинно було бути узгоджене відповідачем, у т.ч. вартість цієї послуги. Однак, подібні додаткові види експедиторських послуг за весь строк дії договору №001/1 не узгоджувались, оплата послуг не проводилась. Оскільки правила надання транспортно-експедиційних послуг не порушувались, взяті зобов’язання перед позивачем були виконані належним чином, вважає, що підстави вимагати відшкодування збитків у позивача відсутні. Крім того, умовами зовнішньоекономічного контракту від 26.07.2006р., укладеного між позивачем та постачальником, встановлений порядок визначення кількості і якості товару. П.6.2 контракту передбачено відбір проб для визначення якості і вологості на вантажному устаткуванні продавця під час завантаження в порту Індії. Подальше визначення вологості вантажу не передбачено. П.6.5 контракту передбачено лише визначення ваги отриманої продукції в порту призначення шляхом сюрвейерських замірів (призначення незалежного сюрвейера). Згідно з п.6.6 контракту сторони контракту повинні підписати Сертифікат узгодження ваги на підставі сертифікатів незалежних сюрвейерів, що визначають вагу вантажу у порту призначення і порту навантаження. Будь-яке переузгодження ваги товару, що постачається, з урахуванням ступеню вологості та порядок такого переузгодження зазначеним контрактом не передбачені. Позивач також сам узгодив вагу отриманого вантажу шляхом складання двостороннього сертифікату узгодження ваги від 15.10.2006р. у розмірі 15000 метричних тон з фірмою –постачальником. Враховуючи, що за договором №001/1 відповідач виступає як довірена особа позивача, обсяг прав, які позивач мав можливість передати нашому підприємству, не може бути більшим за обсяг прав, які позивач має сам відповідно до зовнішньоекономічного контракту. На підставі ст.ст. 1,9.11,14 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність”, ст.218 ГК України просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

05.09.2006р. між Закритим акціонерним товариством “Річфлотекспедиція” в особі філії “Запорізький транспортно - експедиційний підрозділ” (експедитор, відповідач) та Відкритим акціонерним товариством “Запорізький абразивний комбінат” (замовник, позивач) укладеного договір –доручення №001/1 про надання послуг транспортної експедиції. Згідно з п.1.1. договору його предметом є забезпечення експедитором за дорученням і за рахунок замовника транспортно-експедиційного обслуговування експортних, імпортних, транзитних і інших вантажів і майна замовника, а також надання інших, не передбачених цим договором послуг, які сторони можуть надавати один одному за взаємною згодою.

Відповідно до п.2.1.1 на підставі виданих замовником доручень і довіреностей експедитор зобов’язаний представляти інтереси замовника і діяти від його імені у взаємовідносинах з перевізниками, експедиторами, портами, митними органами і іншими організаціями по перевезенню, перевалці, зберіганню, ТЕО вантажів замовника.

Пунктом 2.1.5 встановлений обов’язок експедитора приймати всі необхідні міри до забезпечення збереження вантажу. Експедитор не несе відповідальність за зниження прийнятої і відвантаженої ваги вантажу в межах норм природної втрати, визначених нормативними документами.

Відповідно до п.2.1.7 договору за окремими дорученнями замовника експедитор організовує проведення робіт по переупаковці, перемаркуванні, ремонту тари, зважування вантажу, визначення якості товару, відбору зразків, оформлення документації, здачі вантажу на місці і іншим операціям, які пов’язані з обробленням вантажів замовника.

Пунктом 2.2.2 передбачено, що експедитор не несе відповідальність за псування, пошкодження вантажу і інші збитки, які викликані несвоєчасним отриманням інструкцій і необхідних документів від замовника, а також неправильним або неповним зазначенням відомостей в дорученням, інструкціях.

До зазначеного договору укладено 3 додатка, відповідно до яких, зокрема, замовник доручає, а експедитор організовує комплексне транспортно-експедиційне обслуговування перевалки на річний тоннаж в морському порту Миколаєва імпортних індійських бокситів на умовах, визначених в цих додатках.

У листопаді 2006р. на адресу позивача до причалу Дніпро-Бузького морського торгового порту від фірми ”Ashapura Minechem Limited”, Індія, згідно з контрактом ЗПП1323/69-26203 від 26.07.2006р. були відвантажені боксити у кількості 15000,00т з вологістю 4,11%, що підтверджується сертифікатом якості F530101/MUM/CO18816, виданого 27.10.2006р. у порту навантаження.. Боксити у кількості 15000,00 т сплачені ВАТ “Запорізький абразивний комбінат” у повному обсязі, що підтверджується citigroup від 31.10.2006р., від 04.12.2006р.

Відповідно до Генерального акту вивантаження розпочалося 10.11.2006р., закінчилось 12.11.2006р. Із Дніпро - Бузького морського торгового порту вказані боксити на адресу ВАТ “Запорізький абразивний комбінат” були відвантажені з наступною вологою: на баржу П-3118 (Генічеськ) –2068,065 т –7,5% дата відбору проб 17.11.2006р.); на баржу Славутич-9 –3636,098 т –7,8% (дата відбору проб 21.11.2006р.); на баржу Івано-Франківськ –5648,895 т –7,8% (дата відбору проб 21.11.2006р.) ; на баржу Славутич –3646,972 т –7,5% (дата відбору проб 27.11.2006р.), що зазначено в сертифікаті Українського вантажного бюро (не підписаний).

28.11.2006р. між позивачем та відповідачем складено Акт №ОУ –0000096 здачі - прийняття робіт (надання послуг), відповідно до якого вказано вагу 15000т та зазначено, що сторони претензій один до одної не мають.

22.12.2006р. позивач направив лист №8139, відповідно до якого, зокрема, вказав, що вантаж був вивантажений на причал Дніпро-Бузького лиману без окремого складування. Вологість матеріалу підвищилась внаслідок несприятливих погодних умов в період його вивантаження і зберігання в порту. Звернено увагу, що відповідач відвантажив із порту лише 15 000 т, а не 15 537т - кількість, яка б враховувала підвищення вологості бокситу. Зазначено, що відповідач недопоставив 537 т бокситів на суму 153 897,49 грн. та вказана вимога забезпечити поставку вказаної кількості бокситів на комбінат або компенсувати недопоставку.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення збитків задоволенню не підлягають на наступних підставах.

Предметом позову є вимоги про стягнення збитків з відповідача, які позивач вважає йому спричинені тим, що відповідач недопоставив 537 т бокситів (враховуючи підвищену вологість 15000т).

Згідно з ст.22 Цивільного кодексу України, яка встановлює відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Порядок відшкодування збитків встановлений також главою 25 Господарського кодексу України. Так, відповідно до ст. 224 цього Кодексу учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналогічні приписи встановлені ст. 623 ЦК України.

Із змісту цих норм, а також ст.ст.610,611 ЦК України слідує, що відшкодування збитків є одним із правових наслідків порушення зобов’язання, мірою відповідальності. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Умови відшкодування збитків передбачені статтею 226 ГК України, із якої також слідує, що головною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення, яке вчинив учасник господарських відносин.

Притягнення до відповідальності можливо лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад правопорушення, який є підставою правової відповідальності. Склад правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб’єкт, об’єкт, об’єктивна та суб’єктивна сторона. Суб’єктом є боржник, об’єктом –правовідношення по зобов’язаннях; об’єктивною стороною –наявність збитків у майновій сфері кредитора, противоправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов’язання, причинний зв’язок між противоправною поведінкою боржника і збитками; суб’єктивну сторону правопорушення складає вина.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов’язань. Оскільки, в даному випадку, його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

На кредитора покладений обов’язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов’язання, прямого причинного зв’язку між порушенням зобов’язанням і завданими збитками і їх розмір, на боржника –відсутність вини (ст.ст.614,623 ЦК України).

Приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд вважає, що позивачем не доведено, які саме зобов’язання порушив відповідач, а також те, що він повинен нести відповідальність за порушення цих зобов’язань у вигляді збитків. Не доведено позивачем і наявність причинного зв’язку між противоправною поведінкою відповідача і збитками, розмір заявленої до стягнення суми збитків.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст.509 ЦК України, яка встановлює поняття зобов’язання та підстави його виникнення, зобов’язанням є право- відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, договору.

Правовідносини сторін врегульовано договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України “Про транспорт”, “Про зовнішньоекономічну діяльність”, “Про транзит вантажів”, цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу. Аналогічні приписи встановлені в ст.9 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” .

Пунктами 1,4 ст.933 ЦК України передбачено, що клієнт зобов’язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов’язків, встановлених договором.

Позивач не доказав, що він надав необхідну інформацію щодо властивості вантажу, зокрема, його здатності підвищувати вологість внаслідок несприятливих природних умов, що він надав доручення експедитору окремо складувати вантаж, а також доручення відвантажувати боксити з урахуванням їх вологості. При цьому суд звертає увагу, що в додатках до договору, які підписані сторонами, не передбачено взагалі надання інформації щодо вологості бокситів (п.п. 1.1,2.1). І відповідно до умов договору визначення якості товару повинно було проводитись по окремим дорученням замовника (п.2.1.7).

Таким чином, позивач не доказав, які саме зобов’язання порушив відповідач, тобто не доказав факт порушення зобов’язання, оскільки не доказав яким нормативним актом встановлено, що вага повинна була визначатися лише з урахуванням вологості. Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на порушення відповідачем п.2.1.5 договору щодо збереження вантажу, оскільки відповідно до акту приймання –передачі вантаж прийнятий у кількості 15 000т, і позивач не мав претензій до відповідача. Крім того пунктом 2.1.5 також передбачено, що експедитор не несе відповідальність за зниження прийнятої і відвантаженої ваги вантажу в межах норм природної втрати, визначених нормативними документами. Тобто, збереження вантажу, про що встановлено в п.2.1.5 договору, передбачає його кількісний вираз, при цьому будь-якої залежності від якості (вологості) не встановлено.

Крім того, пунктом 2.2.2 передбачено, що експедитор не несе відповідальність за псування, пошкодження вантажу і інші збитки, які викликані несвоєчасним отриманням інструкцій і необхідних документів від замовника, а також неправильним або неповним зазначенням відомостей в дорученням, інструкціях.

Суд також вважає, що позивач не надав обгрунтованого розрахунку та документів у підтвердження цього розрахунку. Розрахунок збитків ґрунтується на припущеннях позивача, а не на реальних та точних даних, які підтверджені належними доказами. Зокрема, суд звертає увагу, що позивач не надав доказів приймання ним вантажу по якості, із яких би слідувало, що в момент прийняття вантажу від відповідача у м.Запоріжжі вологість становила саме ті показники, які позивач брав в розрахунку.

Причинний зв’язок у даному випадку позивачем також не доведений, оскільки ним не доведено, що заявлена до стягнення сума є саме безпосереднім наслідком дій відповідача.

Посилання позивача на ст.530 ЦК України, п.1.1 роз’яснень ВГСУ від 30.03.95р. №02-5/218 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язань за договором поставки” суд вважає необґрунтованим, оскільки він не доказав, що відповідач порушив строки виконання зобов’язання і це спричинило збитки. Крім того, взаємовідносини сторін врегульовано договором транспортного експедирування, а не постачання.

Таким чином, суд вважає, що позивачем на підставах, вказаних вище, не доведено обставини, на які він посилається як на обґрунтування своїх вимог, склад правопорушення.

За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя Л.П.Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 18.05.2007р.