№ провадження 1-кп/647/10/2017

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2017 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Кириленко М.О.,

при секретарі Онус О.О., Крамського Д.О..,

з участю прокурора Краснопьорова О.О., Іщука Ю.С.

адвоката Груши М.Д.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Бериславі Херсонської області кримінальне провадження внесеного до ЄРДР№12014230090000607 від 07.05.2014 року по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Верхній Двин, Арташатського району, Вірменія, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одружений, студент КП «Бериславський медичний коледж», проживає АДРЕСА_1, раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 307, ч.2 ст. 307 КК України, суд-

В С Т А Н О В И В:

Досудовим слідством ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він 12.06.2014 року близько 20-00 год. знаходячись по вулиці Дорожній в с. Веселе Бериславського району Херсонської області, умисно, незаконно, маючи умисел направлений на збут психотропних речовин, котрі придбав у невстановленому в ході досудового розслідування місця та особи, привіз на автомобілі ВАЗ 21065 д/н НОМЕР_1 у вище вказане місце, збув шляхом продажу за кошти в сумі 350 гривень громадянину ОСОБА_3, речовину, яка згідно висновку експерта №858-х від 19.06.2014 року являє собою порошкоподібну речовину біло-жовтого кольору містить психотропну речовину - амфетамін та метамфетамін, обіг яких обмежено, загальна маса діючої речовини - амфетаміну становить 0,0019 г, метамфетаміну - 0,0167 г, який 12.06.2014 року було вилучено працівниками міліції в ході особистого огляду ОСОБА_3, який придбав його у ОСОБА_2

Крім того, обвинувачується у тому, що він же повторно 25.06.2014 року близько 00-40 год. знаходячись по вулиці Дорожній в с. Веселе Бериславського району Херсонської області, умисно, незаконно, маючи умисел направлений на збут психотропних речовин, котрі придбав у невстановленому в ході досудового розслідування місця та особи, привіз на автомобілі ВАЗ 21065 д/н НОМЕР_1 у вище вказане місце, збув шляхом продажу за кошти в сумі 350 гривень громадянину ОСОБА_3, речовину, яка згідно висновку експерта №976-х від 27.06.2014 року являє собою речовину білого кольору містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетаміну, маса діючої речовини становить 0,0098 г, який 25.06.2014 року було вилучено працівниками міліції в ході особистого огляду ОСОБА_3, який придбав його у ОСОБА_2

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 за вказаними двома епізодами окремо кваліфіковані за ч.1 ст. 307 КК України, як незаконне придбання, зберігання, перевезення та збут психотропних речовин та ч.2 ст. 307 КК України як незаконне придбання, зберігання, перевезення та збут психотропних речовин, вчинено повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст. 307 КК України не визнав, зазначив, що ніяких злочинів не вчиняв, заперечував збут наркотичних засобів, відмовився у подальшому надавати пояснення та відповідати на поставлені йому питання на підставі ст.63 Конституції України. Під час судових дебатів погоджувався з думкою свого захисника, просив виправдати його за ч.1 ст.307 та ч.2 ст.307 КК України.

Допитаний в судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_4, пояснив, що 12.06.2014 року він був запрошений працівниками міліції бути понятим при особистому огляді та огляді речей невідомого йому чоловіка, який в присутності другого понятого, оперативного співробітника та слідчого представився як ОСОБА_3, погодився на проведення оперативної закупівлі наркотичної речовини у ОСОБА_2 У його присутності та присутності іншого понятого був оглянутий ОСОБА_3 та в результаті його огляду сторонніх речей не виявлено. Працівники міліції на ксероксі копіювали три банкноти номіналами 100 гривень та одну купюру номіналом 50 гривень загальною сумою 350 гривень, які у подальшому були вручені ОСОБА_3 для придбання у ОСОБА_2 психотропних речовин. Було складено акт огляду покупця у якому розписались поняті та ОСОБА_3 Після чого вони всі - поняті, ОСОБА_3 та працівники міліції сіли до автомобілю марки «Тайота» та приблизно о 19-10 годині поїхали в с. Веселе Бериславського району, при цьому ОСОБА_3 зателефонував, як він сказав, ОСОБА_2 і домовилися про зустріч біля «вісової точки» на перехресті вулиць Леніна та Дорожня. Коли вони під'їхали до домовленого місця ОСОБА_3 вийшов з автомобіля і почав чекати ОСОБА_2 Через декілька хвилин під'їхав автомобіль «ВАЗ-2163» і ОСОБА_3 підійшов до нього та передав гроші, після чого повернувся до автомобіля «Тайота» та пояснив, що коли ОСОБА_2 привезе психотропну речовину то зателефонує йому. Близько 20-50 годин ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_3 та повідомив, щоб він приїздив попереднє місце. ОСОБА_3 вийшов з автомобіля «Тайота» та підійшов до автомобіля, де йому було щось передано. Коли ОСОБА_3 повернувся до автомобілю у якому вони знаходились то видав полімерну трубку та пояснив, що в середині трубки знаходиться сипуча речовина, яка є «амфетамін», яку придбав у ОСОБА_2 за гроші вручені йому працівниками міліції. Капсулу зі змістом була вилучена працівниками міліції, поміщена у прозорий поліетиленовий пакет, скріплена контрольним талоном, прошита білими нитками, опечатана паперовою біркою. У контрольному талоні він та інший понятий поставили свої підписи.

Допитаний в судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_5, пояснив, що 24.06.2014 року він був запрошений працівниками міліції бути понятим при особистому огляді та огляді речей невідомого йому чоловіка, який в присутності другого понятого, оперативного співробітника та слідчого представився як ОСОБА_3, який дав згоду на проведення оперативної закупівлі наркотичної речовини у ОСОБА_2 на що він погодився. У його присутності та присутності іншого понятого був оглянутий ОСОБА_3 та в результаті його огляду сторонніх речей не виявлено. Працівники міліції на ксероксі копіювали банкноти номіналами 100, 50, 20 та 10 гривень загальною сумою 350 гривень, які у подальшому були вручені ОСОБА_3 для придбання у ОСОБА_6 психотропних речовин. Було складено акт огляду покупця у якому розписались поняті та ОСОБА_3 Після чого вони всі - поняті, ОСОБА_3 та працівники міліції сіли до автомобілю марки «Тайота» та приблизно о 20-15 годині поїхали в с. Веселе Бериславського району, при цьому ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_2 і домовилися про зустріч біля «вісової точки» на перехресті вулиць Леніна та Дорожня. Коли вони під»їхали до домовленого місця ОСОБА_3 вийшов з автомобіля і почав чекати ОСОБА_2 Через декілька хвилин під'їхав автомобіль «ВАЗ-2163» і ОСОБА_3 підійшов до нього та передав гроші, після чого повернувся до автомобіля «Тайота» та пояснив, що ОСОБА_2 привезе наркотик та зателефонує йому. Близько 00-40 годин ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_3 та повідомив, щоб він приїздив на те місце , де була передача кошті. ОСОБА_3 вийшов з автомобіля «Тайота» та підійшов до автомобіля, де йому було щось передано. Коли ОСОБА_3 повернувся до автомобілю у якому вони знаходились то видав полімерну трубку та пояснив, що в середині трубки знаходиться сипуча речовина, яка є «амфетамін», пояснивши, що це він придбав у ОСОБА_2 за гроші вручені йому працівниками міліції. Капсулу зі змістом були вилучені працівниками міліції, поміщені у прозорий поліетиленовий пакет, скріплений контрольним талоном, прошитий білими нитками, опечатаний паперовою біркою. У контрольному талоні він та інший понятий поставили свої підписи.

Прокурором також було заявлено про доцільність допиту у судовому засіданні свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10., однак в ході судового слідства прокурор повідомив, що свідок ОСОБА_10. згідно актового запису про смерть від 6 червня 2016 року за № 21. помер ІНФОРМАЦІЯ_7 ( а.п.59-61 т.3), забезпечити явку інших свідків в судове засідання він не має можливості, оскільки свідки: ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 знаходиться поза межами Бериславського району, а, тому відмовляється від свого клопотання, щодо їх допиту у судовому засіданні.

Згідно зі ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст.91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.

В якості доказів винуватості ОСОБА_2 стороною обвинувачення надані судові наступні письмові докази:

- Витяги з кримінального провадження №12014230090000607, №12014230090000786, №12014230090000831 (а.п.1,6,12 т.1),

- Повідомлення слідчим ОСОБА_11 прокурора, про початок досудового розслідування від 07.05.2014 року (а.п.2 т.1),

- Наказ №78 від 07.05.2014 року про створення слідчо-оперативної групи для розслідування кримінального правопорушення №12014230090000607, (а.п.5 т.1),

- Постанови про об»єднання матеріалів досудових розслідувань від 25.06.2014 року, від 28.06.2014 року (а.п.11,17 т.1),

- Постанова про продовження строку досудового розслідування від 25.08.2014 року (а.п.19 т.1)

- Протокол про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 06.05.2014 р. (а.п.28т.1)

- Рапорт начальнику Бериславського РВ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_12, слідчого СВ Бериславського РВ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_11, який доповів, що спільно з о/у ВБНОН Бериславського РВ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_13., була проведена оперативна закупка наркотичної речовини та вбачається склад злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України (а.п.35, т.1),

- Довідка про виділення грошових коштів на проведення оперативної закупівлі наркотичних засобів співробітниками Бериславського РВ УМВС України в Херсонській області зі спецфонду МВС в розмірі 350 грн. (а.п.36 т.1),

- Протоколи огляду від 12.06.2014 року (а.п.37-39 т.1),

- Протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 13.06.2014 року (а.п.40 т.1),

- Протокол по результати аудіо-відео контролю місця (за особою) від 03.07.2014 року та флеш карта до протоколу (а.п.41-42 т.1),

- Постанова про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 21.08.2014 року (а.п.43 т.1),

- Висновок №858-х від 19.06.2014 року фізико-хімічної експертизи, згідно якого надана на експертизу порошкоподібна речовина біло-жовтого кольору містить психотропну речовину - амфетамін та метамфеамін обіг яких обмеженого, загальна маса діючої речовини - амфетаміну становить 0,0019 г., метамфетаміну - 0,0167 г. (а.п.46-49, т.1),

- Постанова про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 28.07.2014 року (а.п.51 т.1),

- Рапорт начальнику Бериславського РВ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_12, слідчого СВ Бериславського РВ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_11 від 25.06.2014 року, який доповів, що спільно з о/у ВБНОН Бериславського РВ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_13., в с.Веселе Бериславського району була проведена оперативна закупка наркотичної речовини «амфетамін» у кількості 1 гр. за ціною 350 грн. у ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає в АДРЕСА_1 (а.с. 56 т.1);

- Довідка про виділення грошових коштів на проведення оперативної закупівлі наркотичних засобів співробітниками Бериславського РВ УМВС України в Херсонській області зі спецфонду МВС в розмірі 350 грн. (а.п.57 т.1),

- Протокол огляду від 24.06.2014 року, а саме на берегу Каховського водосховища в районі педколеджу в м.Бериславі (а.п.58-60 т.1),

- Протокол огляду від 25.06.2014 року (а.п.61 т.1),

- Протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 03.07.2014 року (а.п.62 т.1)

- Протокол про результати аудіо-, відео контролю місця (за особою) від 11.08.2014 року (а.п.63 т.1),

- Флеш карта з аудіо-, відео контролем особи від 24.06.2014 року (а.п.64 т.1),

- Постанова про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 21.08.2014 року (а.п.65 т.1),

- Висновок №976-х від 27.06.2014 року експертизи матеріалів, речовин та виробів, згідно якого надана на експертизу порошкоподібна речовина білого кольору містить психотропну речовину обіг якої обмеженого - метамфетамін, маса якого становить - 0,0098 г. (а.п.68-71 т.1),

- Постанова про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 28.07.2014 року (а.п.73 т.1),

- Ухвала слідчого судді від 24.06.2014 року про надання дозволу на проведення обшуку (а.п.75-76 т.1),

- Протоколом обшуку від 25.06.2014 року, який проводився в автомобілі ВАЗ 21065 д/н НОМЕР_1, в ході якого було виявлено та вилучено: грошові купюри номіналом 50 грн., 20 грн., 10 грн., 5 грн., 2 грн., 1 грн., мобільний телефон «Samsung» з сім-картою МТС (а.с. 77-78 т.1);

- Протокол обшуку від 25.06.2014 року (а.п.79-80 т.1),

- Постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 28.07.2014 року (а.п.81, 83, 84 т.1),

- Висновок експерта №975-х від 10.07.2014 року, згідно якого на наданих на експертизу банкнотах НБУ номіналом 100 грн. ГД 3897915; 50 гривень: ПЗ 7100609; ПВ 4747669; ЕЕ 5450557; КТ 5034095; КЄ 9313034; 20 гривень: КП 4128760; МП 2244749; ПЖ 5230250; СВ 5882763; МК 1960086; 10 гривень КЙ 3549479; 5 гривень: МЖ 9641083; РБ 3336426; 2 гривні: РЗ 3702174; 1 гривня: КИ 4181381; 50 гривень: КУ 2036802; 20 гривень: КЧ 5436373; 10 гривень: ПВ 2539434 є нашарування спеціальної хімічної речовини, яка не має поширення у побуті - люмінофори; на наданих серветках зі змивами з правої і лівої руки ОСОБА_2 є нашарування спеціальних хімічних речовин (люмінофори); спеціальні хімічні речовини (люмінофори) виявлені на банкноті НБУ та серветках зі змивами з правої та лівої руки ОСОБА_2, а також спеціальна хімічна речовина (люмінофор), надана як зразок порівняння мають спільну родову належність за хімічним складом (а.с. 87-96 т.1);

- Протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних систем) від 29.05.2014 року та диск протоколу №374 н/т (а.п.110-112 т.1),

- Постанова про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 21.08.2014 року (а.п.113 т.1),

- Протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних систем) від 29.05.2014 року та диск протоколу №374 н/т (а.п.114-117 т.1),

- Постанова про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 21.08.2014 року (а.п.118 т.1),

- Протокол затримання ОСОБА_2, згідно якого останній затриманий 25.06.2014 року о 01 год. 15 хв., протокол складений слідчим ОСОБА_11 у м.Бериславі (а.п.119-121 т.1),

- Протокол про результати аудіо контролю місця (за особою) від 11.08.2014 року та диск протоколу (а.п.125-126 т.1),

- Постанова про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 21.08.2014 року (а.п.127 т.1),

Сторона захисту надавала суду довідку Новокаховського МВ КВІ УДПтС України в Херсонській області, про те, що ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, засуджений 16.10.2013 року вироком Бериславського районного суду Херсонської області за ч.2 ст.307 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.75 КК України з іспитовим строком 2 роки та з 05.11.2013 року перебував на обліку Бериславського РП КВІ, клопотань про допит свідків захисту та доручення інших письмових доказів не заявляла (а.п.79 т.2).

Допитавши свідків, дослідивши надані стороною обвинувачення та стороною захист докази, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.17, 22, 23 КПК України щодо презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини поза розумним сумнівом, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечуючи відповідно до вимог ст.321 КПК України здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямувавши судовий розгляд на забезпечення з'ясування всіх обставин кримінального провадження, надавши сторонам кримінального провадження можливість подання ними суду доказів, самостійного обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, провівши судовий розгляд у відповідності до вимог ст.337 КПК України лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд приходить до висновку про виправдування обвинуваченого ОСОБА_2 за висунутим йому обвинуваченням з наступних підстав.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» від 29.06.1990 року (зі змінами, внесеними згідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 04.06.1993 р., № 12 від 03.12.1997 р. та № 6 від 30.12.2008 р.), в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. При постановленні вироку суд повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 368 КПК України (2012 р.).

Безпосередньо в судовому засіданні судом досліджені витяги з кримінального провадження (а.п.1 т.1) №12014230090000607 від 07.05.2014 року, (а.п.6 т.1) №12014230090000786 від 13.06.2014 року, (а.п.12 т.1) №12014230090000831 від 25.06.2014 року.

Суд визнає недопустимим доказом по даному кримінальному провадженню надані суду стороною обвинувачення та досліджені безпосередньо у судовому засіданні постанови прокурора від 25.06.2014 року про об'єднання матеріалів досудових розслідувань, а саме: щодо об'єднання кримінального провадження №12014230090000607 від 07.05.2014 року за ч.1 ст.307 КК України та №12014230090000786 від 13.06.2014 року за ч.2 ст.307 КК України з присвоєнням єдиного №12014230090000607 та від 28.06.2014 року щодо об'єднання кримінального провадження №12014230090000607 від 07.05.2014 року за ч.1 ст.307 КК України та №12014230090000831 від 25.06.2014 року за ч.2 ст.307 КК України з присвоєнням єдиного №12014230090000607, оскільки відповідно до розділу 1, пункту 2.1. п/п 15 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань (із змінами затвердженими наказами Генерального прокурора України від 14.11.2012 № 113, від 25.01.2013 № 13, від 25.04.2013 № 54, від 09.09.2014 № 95) затвердженого Наказом Генерального прокурора України №69 від 17.08.2012 до Реєстру вносяться відомості про об'єднання та виділення досудових розслідувань (а.п.11, 18 т.1).

З наданої суду стороною обвинувачення та дослідженої безпосередньо у судовому засіданні довідки про рух кримінального провадження сформованого автоматично, відповідно до п.2.3 вищезазначеного Положення - рух кримінального провадження (додаток 5), вбачається відсутність відомостей внесених у ЄРДР на підставі п.2.1 п/п 15, щодо об'єднання та виділення матеріалів досудових розслідувань по даному кримінальному провадженню з зазначенням дати та часу їх внесення до ЄРДР. (а.п.64 т. 3).

Окрім цього у порушення вимог ст. 295 КПК України ОСОБА_2 був ознайомлений з клопотанням про продовження строку досудового розслідування після винесення прокурором постанови про продовження строку досудового слідства (а.п.18,19 т.1) та після відкриття матеріалів кримінального провадження, що підтверджується власноручними підписами ОСОБА_2 та його захисника, дана обставина не спростована стороною обвинувачення в судовому засіданні (а.п.168, 169 т.1).

З наданої суду стороною обвинувачення та дослідженої безпосередньо довідки про рух кримінального провадження сформованого автоматично, відповідно до п.2.3 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань (із змінами затвердженими наказами Генерального прокурора України від 14.11.2012 № 113, від 25.01.2013 № 13, від 25.04.2013 № 54, від 09.09.2014 № 95) затвердженого Наказом Генерального прокурора України №69 від 17.08.2012 - рух кримінального провадження (додаток 5), вбачається відсутність відомостей внесених у ЄРДР на підставі п.2.1 п/п 16, щодо продовження строку досудового розслідування (а.п.64 т.3).

Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до Реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою передбачену законом юридичну відповідальність, а тому суд визнає неналежним та недопустимим доказами по даному кримінальному провадженню постанову прокурора про продовження строку досудового слідства від 25.08.2014 року (а.п.19 т.1), як такі, що винесені з порушенням норм кримінально-процесуального закону з порушенням права обвинуваченого на захист, а відтак, всі інші докази, які є похідними від зазначених постанов, також не можуть бути визнані належними та допустимими і покладені в основу обвинувального вироку.

Даючи оцінку доказам, що містяться в матеріалах кримінального провадження по епізодам збуту наркотичних засобів, суд дослідив основні умови проведення оперативної закупівлі наркотичних засобів:

а) наявність об'єктивної інформації про факт незаконного збуту наркотичних засобів ОСОБА_2

б) дотримання законності при її проведенні;

в) недопущення провокаційних дій з боку оперативних працівників, спрямованих на спонукання особи до вчинення злочину та виходячи із сутності оперативної закупівлі, яка полягає у здійсненні угоди купівлі - продажу з особою, яку підозрюють в торгівлі наркотичними засобами.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2001 року № 12-рп/2011, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів.

Органи державної влади та їх посадові особи, у тому числі ті, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язані діяти лише в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження наданих суду стороною обвинувачення та досліджених безпосередньо в судовому засіданні, первинні докази, покладені в основу обвинувачення, були отриманні всупереч вимогам закону.

Докази злочинної діяльності ОСОБА_2 органом досудового слідства здобувалися шляхом використання положень Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» у статті 5 якого передбачена можливість проведення оперативної закупівлі наркотичних засобів для їх отримання.

Оперативна закупівля наркотичних засобів згідно Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» (ст.8) є заходом оперативно-розшукової діяльності, порядок проведення якої здійснюється у відповідності до «Інструкції про порядок проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупки товарів, предметів, засобів і речовин, у тому числі і заборонених до обігу у фізичних та юридичних осіб незалежно від права власності», що затверджена Наказом МВС України, СБУ, Міністерством доходів і зборів України, від 16.09.2013 року №887дск/384дск/480дск (далі Інструкція).

Так, обвинувачення ОСОБА_2 у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні та збуті психотропних речовин та вчиненні таких дій повторно, ґрунтується на результатах оперативних закупівель в нього психотропної речовини, отриманих у результаті заходів з контролю за вчиненням злочину - оперативної закупки, порядок проведення якої визначається законодавством та яка здійснюється в порядку контролю за злочином, відповідно до п.2 ч.1ст.271 КПК України, однак суду не надано жодного доказу законності проведення вказаного заходу, тоді як відповідно до ч.4 ст. 246 КПК України, виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину.

У постанові при прийняття рішення щодо проведення негласної слідчої(розшукової) дії зазначається строк її проведення, найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер. Вказане рішення має відповідати вимогам статей 251, 271 цього Кодексу.

Проте, відповідно до п. 1 ст. 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», підставою для проведення оперативно - розшукових заходів є наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, зокрема про: злочини, що готуються або вчинені невстановленими особами; осіб, які готують або вчинили злочин.

При цьому, суду стороною обвинувачення не надано ніяких відомостей, які б підтверджували наявність у правоохоронних органів конкретних та об'єктивних підстав для проведення оперативних закупівель наркотичних засобів у ОСОБА_2, хоча зобов'язані були це зробити, оскільки відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 12.10.2012 у справі Веселова та інших проти Росії, (яке згідно ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються при розгляді справ як джерело права), якщо доказ є результатом негласної операції, такої як оперативна закупівля наркотиків, органи влади повинні бути готовими продемонструвати, що у них були обґрунтовані причини для організації негласної операції. Наявність конкретних та об'єктивних підстав є обов'язковою умовою для здійснення негласних операцій, в тому числі і використання агентів під прикриттям, а сторона обвинувачення не навела доказів зворотного.

Отже, за умови невизнання обвинуваченим своєї вини у збуті наркотичного засобу та заперечення ним інших обставин, стороною обвинувачення не надано достатніх доказів, які б спростували його твердження про непричетність до злочину. Інформація, отримана в результаті проведення оперативної закупівлі наркотичних засобів не повинна бути єдиним доказом, на якому ґрунтується обвинувачення.

Разом з тим, Конвенцією з прав людини не заборонено використовувати на стадії попереднього розслідування такі джерела, як анонімні інформатори, якщо це виправдано характером злочину. Однак використання надалі таких джерел інформації судом для обґрунтування обвинувального вироку буде правомірним тільки в тому разі, коли є належні й достатні гарантії недопущення зловживань, зокрема коли встановлена чітка та прозора процедура надання дозволу на застосування таких оперативно-розшукових заходів, їх здійснення та контролю за цими діями (рішення від 26 жовтня 2006 р. у справі "Худобін проти Росії", рішення від 6 вересня 1978 р. у справі "Клаас та інші проти Німеччини"). Хоча зростання рівня організованої злочинності й потребує адекватного реагування, право на справедливий судовий розгляд справи, зокрема на належне здійснення правосуддя, поширюється на всіх осіб незалежно від тяжкості вчинених ними злочинів. Гарантування права на справедливе здійснення правосуддя є однією з правових основ демократичного суспільства; ігнорування цього права не може виправдати поставлену мету (див. рішення від 17 січня 1970 р. у справі "Делькур проти Бельгії").

Таким чином, хоча і допускається посилання на інформацію, отриману від анонімних інформаторів, але тільки на стадії досудового розслідування, коли цього вимагає характер злочинної діяльності та необхідність її викриття, однак не може бути використана судом як підстави для визнання винуватості.

Відповідно до ч. 1 ст.90 КПК України, рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.

З огляду на п.1.3 Інструкції контрольована поставка, контрольована та оперативна закупка товару проводяться у строки ведення оперативно-розшукових справ, передбачених ст. 9-1 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 року, яким регламентуються процедура проведення оперативно-розшукових заходів, строки ведення оперативно-розшукових справ щодо осіб, стосовно яких є дані про участь у підготовці до вчинення злочину, порядок встановлення та фіксації фактичних даних про протиправні діяння, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України.

Відповідно до п.5.1 Інструкції - контрольна (оперативна) закупка є оперативно-розшуковим заходом, але в порушення Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» суду не надано будь-яких даних, які б свідчили про заведення з цього приводу оперативно-розшукової справи, її номера, дати заведення, строку дії, рішення-постанови прокурора про здійснення такої негласної слідчої дії відносно ОСОБА_2 тощо, що унеможливлює суд встановити наявність підстав для проведення цих оперативно-розшукових заходів та їх законність, дати оцінку зібраним у такий спосіб доказам, як з точки зору їх допустимості, так і перевірити, чи не було в даному випадку провокації (підбурювання) до його кримінальної діяльності з боку працівників міліції через їх агента.

Необхідність безпосереднього дослідження судом матеріалів оперативно-розшукової справи та результатів оперативно-розшукової діяльності випливає і з висновків Європейського суду з прав людини, наведених у п.34 рішення в справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії», відповідно до якого: «Суд в котре наголошує на тому, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази».

Стороною обвинувачення під час судового провадження не надано будь-яких відомостей про законність проведення таких дій щодо ОСОБА_2

Отже враховуючи наведене, перевірити законність здійснення та достовірність результатів оперативної закупки в судовому засіданні не уявляється за можливе.

З матеріалів кримінального провадження наданих стороною обвинувачення та досліджених безпосередньо у судовому засіданні, вбачається, що підставою для проведення оперативно-розшукової діяльності щодо ОСОБА_2 стала заява ОСОБА_8 від 06.05.2014 року, яка прийнята оперуповноваженим БНОН Бериславського РВ УМВС України в Херсонськй області лейтенантом міліції ОСОБА_13., з якої вбачається, що на протязі тривалого часу невстановлена особа чоловічої статі на території м.Берислав та Бериславського району здійснює збут наркотичних засобів (а.п.29 т.1), але заявник ОСОБА_8 засуджувався Бериславським районним судом Херсонської області за ст. 307 ч.2 КК України та на час звернення з заявою до правоохоронних органів відбував покарання за вироком суду, є залежним від правоохоронних органів, а тому подана ним заява викликає сумнів у її об'єктивності та не може бути визнаною судом, як допустимий доказ по справі щодо наявності підстав для заведення оперативно-розшукової справи та проведення оперативної закупівлі у ОСОБА_2

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, підбурювання до вчинення злочину (провокація) визнається порушенням гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) права особи на справедливий судовий розгляд.

Крім того, оцінюючи обставини ініціювання початку розслідування даного кримінального провадження, суд враховує, що при постановленні рішення у справі "Ванян проти Росії", ЄСПЛ констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в цій справі мав місце факт оперативної закупівлі наркотиків в наслідок підбурювання. Хоча відповідний оперативно-розшуковий захід провела приватна особа під прикриттям, організували та контролювали його здійснення правоохоронні органи.

Підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб'єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений (рішення у справі "Тейксейра де Кастро проти Португалії").

Постановляючи зазначене рішення у справі "Тейксейра де Кастро проти Португалії", Суд дійшов висновку, що працівники поліції не обмежилися "пасивним розслідуванням протиправної діяльності п. Тейксейра де Кастро, а вплинули на нього, підбуривши до вчинення злочину". Він установив, що їхні дії вийшли за межі функцій негласних агентів, оскільки вони спровокували злочин і не було підстав вважати, що його було б вчинено без їхнього втручання (п. 39).

Суд наголосив, зокрема, на тому, що втручання працівників поліції не здійснювалося в межах операції з боротьби з торгівлею наркотиками, яка б проводилася згідно з постановою та під наглядом судді, і що вони не мали підстав підозрювати заявника в торгівлі наркотиками, оскільки раніше він не притягався до кримінальної відповідальності і до моменту, коли до нього підійшли працівники поліції, не було підстав вважати, що він може бути причетний до вчинення цього злочину (пункти 37, 38).

Так у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Ваньян проти Росії», «Віктор Васильович Худобін проти Росії», суд дійшов правильного висновку про відсутність даних щодо скоєння заявником збуту наркотичних засобів з огляду на тлумачення Європейським судом з прав людини статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, стосовно використання у кримінальному провадженні інформації, отриманої від таємних агентів правоохоронних органів, особливо в результаті здійснення провокацій такими агентами. Суд наголосив, що "... нема підстав вважати, що без їх втручання (агентів) його (злочин) було б скоєно. Таке втручання та його використання у сумнівному кримінальному провадженні означало з самого початку, що заявника було остаточно позбавлено права на справедливий судовий розгляд.

Матеріали цього кримінального провадження та сам зміст пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення свідчать, що збут наркотичних засобів відбувався двічі та однією особою ОСОБА_3 Що стосується інших випадків збуту та відомостей про збут іншим особам, то такі в матеріалах кримінального провадження відсутні, тобто матеріали не містять доказів збуту наркотичних засобів іншим особам та опосередковано вказують на можливість провокації злочину, що є неприпустимим. Cуд, не має підстав вважати вказану інформацію об'єктивною і не можна вважати доведеним, що від дій підсудного настали суспільно небезпечні наслідки, враховуючи, що ОСОБА_8 тривалий час вживає наркотики та є наркозалежною людиною.

ОСОБА_2, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліках як наркозалежна особа не рахується, та будь-яких даних, крім твердження ОСОБА_8 щодо імовірної його причетності до незаконного обігу наркотичних засобів сторона обвинувачення не навела.

Об'єктивно не підтверджене повідомлення ОСОБА_8 органам міліції про таку злочинну діяльність ОСОБА_2 на думку суду, до законної підстави для проведення контрольованої закупки віднесеним бути не може.

Разом із тим, відповідно до положень Європейської конвенції з прав людини та практики Європейського суду, які згідно ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються при розгляді справ як джерело права, слідує, що після виявлення злочинної діяльності особи відпадає необхідність у наступних негласних заходах - перевірочної закупівлі, яка носить характер провокації.

Провокація злочину має місце, коли співробітники правоохоронних органів не обмежуються переважно пасивними встановленням обставин можливого вчинення особою злочину з метою збору відповідних доказів і, за наявності підстав притягнення її до відповідальності, підбурюють цю особу до вчинення нового злочину.

Органом слідства в якості підстави для проведення негласної слідчої дії необґрунтовано був використаний факт пропозиції ОСОБА_2 агентом ОСОБА_3, який суд вважає, діяв узгоджено зі слідством, збути останньому психотропний засіб.

Фактичні дані, які б свідчили, що ОСОБА_2 причетний до розповсюдження наркотичних засобів у справі відсутні, як і достовірні відомості про те, що останній вчинив такий злочин до втручання працівників міліції та опосередковано вказують на можливість провокації злочину, що є неприпустимим та є порушенням вимог п.1.6 Інструкції.

Як вбачалося із матеріалів кримінального провадження, жодних даних про збут ОСОБА_2 наркотичних засобів іншим особам, крім ОСОБА_3, органи досудового слідства не встановили. Більше того, відповідно до протоколу обшуку помешкання ОСОБА_2 від 25 червня 2014 року, не було виявлено нічого незаконного чи такого, що підтверджувало б незаконний збут наркотичних засобів (а.п.79-80 т.1).

Таким чином, судом встановлено, що виходячи з правової позиції Європейського суду з прав людини обставини встановлені судом вказують на провокацію з боку працівників правоохоронних органів, шляхом залучення негласного агента, який підбурюючи повинен був спровокувати ОСОБА_2 до вчинення дій, що мають ознаки злочину передбаченого ст.307 КК України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом.

Відповідно до виписаних вимог у ч.3 ст.6, ч.3 ст.9 Закону України від 18 лютого 1992 року №25135-ХІІ «Про оперативно-розшукову діяльність»: забороняється приймати рішення про проведення оперативно-розшукових заходів при відсутності підстав, передбачених у цій статті; без заведення оперативно-розшукової справи, проведення оперативно-розшукових заходів забороняється; про заведення оперативно-розшукової справи виноситься постанова.

У порушення вимог ст.9 вищезазначеного Закону та п. 1.8, 1.9 Інструкції, у матеріалах кримінального провадження наданих стороною обвинувачення та безпосередньо досліджених у судовому засіданні не має будь-яких відомостей про заведення оперативно-розшукової справи щодо ОСОБА_2 Стороною обвинувачення під час судового провадження також не надано будь-яких відомостей про законність проведення таких оперативно-розшукових заходів щодо ОСОБА_2 та наявності оперативно-розшукової справи. Дослідження судом за власною ініціативою доказів, які б підтверджували або спростовували певні обставини справи, - порушуватиме загальні засади кримінального провадження, передбачені ст.7 ч.1 п.3, п.15 КПК України, зокрема: рівність перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В матеріалах кримінального провадження наданих стороною обвинувачення та досліджених безпосередньо у судовому засіданні відсутні також постанови про проведення оперативної закупівлі наркотичних засобів, а тому суд позбавлений можливості пересвідчитись у тому, чи не було порушено п. 6.1, 6.2 та 6.3 Інструкції, у яких зазначено, що за наявності підстав та умов для проведення оперативної закупки виноситься постанова відповідно до п.1.8 розділу 1 Інструкції. В зазначеній постанові, окрім іншого повинно бути вказано дата та підстави заведення оперативно розшукової справи, її номер; підстави для проведення; правова кваліфікація злочину з зазначенням частини та статті КК України; відомості про особу стосовно якої, буде проводиться зазначений оперативно розшуковий захід; загальна назва, кількість чи інші характеристики «товару», який підлягає закупці; розмір коштів, цінності, послуги, імітаційні засоби, тощо, які будуть використані під час закупки; дані покупця. При проведення кожного наступного етапу закупки у постанові обґрунтовується його доцільність та негативні наслідки, у разі не проведення, зазначається строк дії постанови.

За відсутності даних постанов суд позбавлений можливості пересвідчитись у обраному виді оперативної закупки та у правомірності проведення вищезазначених заходів щодо ОСОБА_2

На підставі ч.2 ст. 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язані надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, в тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведеності невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого або сприяти пом'якшенню покарання.

З наданих прокурором суду матеріалів провадження вбачається, що слідчим, в порушення вимог ст.290 КПК України, не було надано обвинуваченому та стороні захисту доступу до вищезазначених документів ( постанови про заведення оперативно-розшукової справи та про проведення оперативної закупівлі наркотичних засобів (за їх відсутності), що виключає їх використання в якості допустимого доказу.

У відповідності до ч. 12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них як докази.

Суд визнає не належним та не допустимим доказом по даному кримінальному провадженню рапорт слідчого ОСОБА_11 начальнику Бериславського РВ УМВС ОСОБА_12 про проведення ним в рамках кримінального провадження №12014230090000607 від 07.05.2014 р. спільно з оперуповноваженим БНОН Бериславського РВ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_13 оперативної закупівлі наркотичної речовини № 2284 від 12.06.2014 року; довідку про виділення грошових коштів на проведення оперативної закупівлі наркотичних засобів співробітниками Бериславського РВ УМВС України в Херсонській області зі спецфонду МВС в розмірі 350 грн. по факту проведення оперативної закупівлі 12.06.2014 року; протоколи огляду від 12.06.2014 року складені слідчим ОСОБА_11, оскільки наказ начальника Бериславського РВ УМВС України в Херсонській області №78 від 07.05.2014 року яким створено слідчо-оперативну групу у складі якої визначено старшого групи слідчого ОСОБА_11 та члена групи оперуповноваженого БНОН Бериславського РВ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_13 не відповідає Інструкції про оформлення документів в системі МВС України, затвердженої наказом МВС №650 від 27.07.2012 року, не підписаний начальником Бериславського РВ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_12 та не погоджено начальником СВ Бериславського РВ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_14, про що свідчить відсутність їх підпису у наказі, а також за нормами КПК 2012 року (ст..39 КПК) взагалі не передбачено такого процесуального рішення, як наказ про створення слідчо-оперативної групи. ( а.п.35-39 т.1).

Судовою практикою загально визнано, що документ набирає такого статусу лише тоді, коли виконані всі вимоги щодо його змісту та форми.

Іншого правового документу, передбаченого КПК України 2012 року, який би надавав повноваження слідчому ОСОБА_11 проводити досудове слідство у період з 07.05.2014 року по 12.06.2014 року (проведення першої оперативної закупівлі) включно, стороною обвинувачення суду не надано, що дає суду підстави вважати, що всі дії вчинені вищезазначеними особами - слідчим ОСОБА_11. та оперуповноваженим БНОН Бериславського РВ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_13, який діяв у порушення вимог ч.2 п.3 ст.40, 41 КПК України (без повноважень) та прийняті ними рішення по даному кримінальному провадженню є недопустимими доказами вчинення ОСОБА_2 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Окрім зазначеного, правом доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій у відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України наділений лише прокурор, натомість оперативна закупівля як 12.06.2014 року та 25.06.2014 року проводились за участю не уповноваженої особи, а саме оперуповноваженого БНОН Бериславського РВ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_13 (а.п.35,56 т.1), а тому надані суду вищезазначені докази стороною обвинувачення є недопустимими доказами, отриманими в межах кримінального правопорушення у не процесуальній спосіб та не уповноваженими особами.

З наданих стороною обвинувачення та безпосередньо досліджених у судовому засіданні матеріалів кримінального провадження вбачається, що проводились дві закупки 12.06.2014 року та 25.06.2014 року, однією особою ОСОБА_3, що викликає сумнів у об'єктивності проведення такого заходу. (а.п. 39, 61 т.1. ).

У наданих стороною обвинувачення та безпосередньо досліджених у судовому засіданні матеріалів кримінального провадження відсутні документи про зашифрування даних про виконавця контрольної закупки (покупця), а тому суд позбавлений можливості пересвідчиться у тому чи не було порушено вимоги п.п.1.12, 1.13 Інструкції, ст..15 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб які беруть участь у кримінальному судочинстві» та ст..12 Закону України «Про оперативно розшукову діяльність», а саме: чи ОСОБА_3 якого клопотав прокурор допитати у якості закупника, є виконавцем контрольованої закупки (покупцем), з цих підстав суд відмовив прокурору у задоволенні клопотання про допит даного свідка у порядку ст.27 КПК України та на підставі Закону України «Про забезпечення безпеки осіб які беруть участь у кримінальному судочинстві», оскільки суду не надані відомості про те, що саме ця особа потребує захисту та позбавляє суд, встановити відомості про допитувану особу у порядку ст.352 КПК України і допитати його у порядку ч.9 ст.352 КПК України, а сторона обвинувачення не навела доказів зворотного.

Питання конфіденційності відомостей вказаних осіб, регулюються Законом України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23.12.1993 року та «Зводом відомостей, що становлять державну таємницю», затвердженого наказом СБУ № 440 від 12.08.2005 року. Вказані нормативні документи встановлюють обмежений доступ до постанови слідчого про заміну прізвища, ім.»я, по батькові на псевдоніми.

Разом з тим, вказані вимоги Закону та підзаконного акту суперечать Європейській Конвенції з прав людини, Конституції України та КПК України, оскільки згідно ч. ч. 3, 4 ст. 9 КПК України, закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати КПК України. При здійсненні кримінального провадження не може застосуватись закон, який суперечить КПК України. У разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов»язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно до КПК України, вказана інформація (постанова) не є державною таємницею і таким чином не потребує додаткових дозволів для її огляду лише суддею, який безпосередньо проводить судовий розгляд того чи іншого кримінального провадження.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Дорсон проти Нідерландів (Doorson v. Netherlads), скарга № 20524/92, 26.03.1996 року, Суд допускає можливість проведення допиту анонімного свідка без повідомлення про його особистість стороні захисту, у єдиному випадку, коли питання особистості встановлено судом, який розглядає конкретну справу, що відповідає принципу «врівноваженню» інтересів.

Таким чином, не виконання вказаного судового рішення, фактично призвело до порушення прав обвинуваченого, оскільки у даному випадку обвинувачений був позбавлений можливості дослідження доказу допиту свідка на тих самих умовах, що і сторона обвинувачення, що є порушенням п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції, в частині порушення права на справедливий судовий розгляд незалежним та неупередженим судом.

В судове засідання за вищезазначених обставин закупник доставлений не був, а відтак і не був допитаний судом, не дивлячись на те, що його допит судом був необхідним, оскільки ОСОБА_2 в судовому засіданні категорично заперечував факт збуту наркотичної речовини, своєї провини не визнав.

Зазначені обставини не можуть не викликати певні сумніви в законності проведення цих оперативних закупівель.

Пунктом 6.7 вищезазначеної Інструкції передбачено, що перед оперативною закупівлею покупець підлягає особистому огляду, про що складається протокол, який підписується працівниками (співробітниками) уповноваженого підрозділу. В протоколі перераховуються всі речі та предмети, наявні у покупця (його одяг, взуття), а також зазначаються індивідуальні особливості та ідентифікаційні ознаки виданих цінностей, грошових купюр, іншого майна, які передаватимуться продавцю в обмін на товар.

Всупереч цим вимогам Інструкції, у даному кримінальному провадженні наявні у справі протоколи огляду покупця: перший - (а.п.37 т.1) підписаний одним працівником міліції, двома понятими та закупником, другий - (а.с.58т.1) підписаний одним працівником міліції, двома понятими та закупником, також у протоколах не перераховані всі речі та предмети, що були у покупця, а лише зазначено, що сторонніх предметів не виявлено.

Закупник, як свідок, був допитаний не слідчим, а оперативним уповноваженим БНОН Бериславського РВ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_13 який був причетний до проведення оперативної закупівлі наркотичних засобів у ОСОБА_2 та відповідно до ч.2 п.3 ст.40, 41 КПК України не мав повноважень на проведення слідчої дії (а.п.33 т.1).

Як передбачено ч.1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а тому суд визнає недопустимими доказами у справі протоколи огляду покупця (а.п.37, 58 т.1).

Згідно з пунктом 6.11 Інструкції проведення закупки здійснюється виключно за грошові кошти та з використанням майна, в тому числі імітаційних засобів органів і підрозділів, які здійснюють оперативно розшукову діяльність.

В матеріалах кримінального провадження наданих стороною обвинувачення та безпосередньо досліджених у судовому засіданні відсутнє і при судовому провадженні стороною обвинувачення не надано документального підтвердження використання коштів органів і підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність при проведенні оперативної закупівлі наркотичної речовини у ОСОБА_2 як 12.06.2014 року так і 25.06.2014 року, а саме: відсутній корінець платіжного доручення, виданого структурою в Херсонській області, який свідчить про видачу працівникам правоохоронних органів видатків спеціального призначення у даному кримінальному провадженні - 350 гривен для проведення 12.06.2014 року першої оперативної закупівлі та 350 гривен для проведення 25.06.2014 року другої оперативної закупівлі. У порушення вищезазначеної вимоги Інструкції в матеріалах кримінального провадження наданих стороною обвинувачення та досліджених у судовому засіданні взагалі відсутні рапорти працівників міліції про виділення зазначених вище сум для проведення оперативних закупівель, а довідки про виділення грошових коштів на проведення оперативної закупівлі наркотичних засобів співробітниками Бериславського РВ УМВС України в Херсонській області на суму 700 грн. ( по 350 грн. на кожну закупівлю) (а.п.36, 57 т.1), які не мають реєстраційного номеру та інших реквізитів документа, за підписом старшого оперуповноваженого ВБНОН УМВС України в Херсонській області ОСОБА_15, який взагалі не мав відношення до проведення ОРД та досудового слідства, суд не може прийняти як допустимий доказ. Суд приходить до висновку, що у кримінальному провадженні відсутні дані про те, які ж саме кошти були використані для проведення оперативної закупівлі, відсутні дані про законність їх походження та не визнає з вищезазначених підстав довідки про виділення грошових коштів на проведення оперативної закупівлі наркотичних засобів співробітниками Бериславського РВ УМВС України в Херсонській області (а.п.36, 57 т.1), у якості допустимого доказу.

За відсутності видатків спеціального призначення, оперативні працівники міліції об'єктивно не могли видати закупнику грошові кошти, необхідні для проведення як першої, так і другої оперативної закупівлі та відповідно, останній об'єктивно не міг закупити у ОСОБА_2 наркотичну речовину за ці кошти, тобто судом встановлено грубе порушення норм, що регулюють порядок проведення оперативних закупівель, на підставі цього суд визнає неприпустимим та неналежним використання фактичних даних, отриманих при використанні не облікованих грошових коштів, результатів огляду та вручення покупцеві ОСОБА_3 грошових купюр, а також легітимність проведення оперативних закупівель.

Окрім зазначеного вище з досліджених у судовому засіданні наданих стороною обвинувачення довідок про виділення коштів (а.п.36, 57 т.1), вбачається виділення коштів по 350-00 грн. на кожну закупівлю, але у витягу з кримінального провадження взагалі не зазначена сума за яку проведена оперативна закупівля 12.06.2014 року (без зазначення речовини, її кількості та у кого саме) (а.п.6 т.1), а з витягу з кримінального провадження (а.п.12 т.1), вбачається, що 25.06.2014 року близько 01-00 години ОСОБА_2 повторно, незаконно збув психотропну речовину амфітамін вагою 0.5 гр за грошові кошти в сумі 300-00 грн.

Натомість стороною обвинувачення у обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_2 12.06.2014 року збув шляхом продажу за кошти в сумі 350 гривень ОСОБА_3, речовину, яка згідно висновку експерта №858-х від 19.06.2014 року являє собою порошкоподібну речовину біло-жовтого кольору, містить психотропну речовину - амфетамін та метамфетамін, обіг яких обмежено, загальна маса діючої речовини - амфетаміну становить 0,0019 г, метамфетаміну - 0,0167 г, та повторно 25.06.2014 року збув шляхом продажу за кошти в сумі 350 гривень ОСОБА_3, речовину, яка згідно висновку експерта №976-х від 27.06.2014 року являє собою речовину білого кольору, містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, маса діючої речовини становить 0,0098 г.

За вищезазначених обставин суд позбавлений можливості пересвідчитись у правомірності проведення оперативної закупівлі у ОСОБА_2 12.06.2014 року за кошти в сумі 350-00 грн. такої речовини, як амфетамін та метамфетамін, обіг яких обмежено, загальна маса діючої речовини - амфетаміну 0,0019 г, метамфетаміну - 0,0167 г та оперативної закупівлі 25.06.2014 року за кошти в сумі 350 гривень ОСОБА_3, речовини, яка згідно висновку експерта №976-х від 27.06.2014 року являє собою речовину білого кольору, містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, з масою діючої речовини 0,0098 г (оскільки з витягу з кримінального провадження (а.п.12 т.1) вбачається, що 25.06.2014 року ОСОБА_2 незаконно збув іншу речовину, а саме: психотропну речовину амфітамін , з іншою вагою, а саме: вагою 0.5 гр. за іншу суму грошових коштів, а саме: за грошові кошти в сумі 300-00 грн.

Маса психотропної речовини не співпадає також і у протоколі про результати контролю за вчиненням злочину про проведення оперативної закупки наркотичних засобів від 25.06.2014 року, а саме: зазначена вага 1 гр. психотропної речовини - амфітамін (а.п.62 т.1).

Також стороною обвинувачення не надано суду доказів про те, куди пропало 50 грн. після проведення оперативної закупівлі 25.06.2014 року та яку саме речовину, у якій кількості ОСОБА_3 25.06.2014 року придбав у ОСОБА_2

З протоколу огляду ОСОБА_3 від 12.06.2014 року, який проведено у період часу з 21-30 до 21-50 годині вбачається, що на березі Каховського водосховища на території педагогічного коледжу в м.Бериславі ОСОБА_3 дістав з кишені ампулу та пояснив, що це наркотична речовина «Фен», яку придбав у ОСОБА_2 за 350-00 грн., дана речовина була поміщена до полімерного пакету з контрольним талоном та опечатана печаткою Бериславського РВ УМВС України, але експерту на дослідження передано фрагмент полімерної трубочки, пакетик із прозорого безбарвного полімерного матеріалу із застібкою «zip losk» у якому знаходиться порошкоподібна речовина біло-жовтого кольору масою на момент проведення експертизи 0.0340 г (а.п.39, 46 т.1), що дає суду підстави вважати, що вилучена та у подальшому надана на дослідження експерту речовина є різними за походженням та висновки даної експертизи, а відтак, всі інші докази, які є похідними від нього, також суд визнає неналежними та недопустимими, які не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.

Суд вважає висновок криміналістичної експертизи № 858-х від 19.06.2014 року(а.п. 46 т.1) недопустимим доказом та наголошує на тому, що згідно ст. 69 КПК України експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України "Про судову експертизу" на проведення експертизи та включена до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.

Стороною обвинувачення не надано суду доказів, що ОСОБА_16, вказаний у висновку № 858-х від 19.06.2014 року, як судовий експерт, має право здійснювати експертну діяльність. Витяг з Реєстру атестованих судових експертів та копія свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта ОСОБА_16, що надає останньому право на проведення саме експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, суду не надано.

Також суд зазначає, що відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК, з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення розпочинається стадія кримінального провадження притягнення до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.307 КК України 25.06.2014 року (а.п.132 т.1) та за ч.2 ст.307 КК України 31.07.2014 року (а.п.140 т.1).

Суду не надано доказів та стороні захисту і підозрюваному на досудовому слідстві у порушення ст.290 КПК України не були відкриті постанова від 12.06.2014 року про призначення вищезазначеної експертизи № 858-х від 19.06.2014 року.

З наданого суду стороною обвинувачення та дослідженого безпосередньо висновку експерта № 858-х від 19.06.2014 року, вбачається, що на час винесення постанови про призначення експертизи, а саме: 12.06.2014 року та на час отримання висновку експерта, а саме: 19.06.2014 року, ОСОБА_2, не мав статус підозрюваного, а відтак об'єктивно не міг бути ознайомлений з вказаною постановою слідчого, що позбавило ОСОБА_2 належним чином захистити свої права.

Крім того, суд вважає, що експерту ОСОБА_16 для проведення експертизи № 858-х від 19.06.2014 року слідчим надані результати оперативно-розшукових дій, які проводились з порушенням порядку, встановленого чинним кримінально-процесуальним законодавством, суд також враховує вимоги передбачені ч.5 ст.101 КПК України, відповідно до яких висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими, зазначене виключає використання цих результатів в якості допустимих доказів.

Відповідно висновок експертизи № 858-х від 19.06.2014 року (а.п.46 т.1), проведеної за постановою слідчого від 12.06.2014 року, яка винесена з порушенням права підозрюваного ОСОБА_2 на захист, на підставі наданих експерту недопустимих доказів та з порушенням ст.290 КПК України, суд вважає за необхідне визнати у якості не допустимого доказу вини обвинуваченого.

Дані протиріччя не можуть бути усунуті судом шляхом допиту свідків та перевірки інших доказів у справі та суд приходить до висновку що вищезазначені докази не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, як докази вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

З наданих суду стороною обвинувачення та безпосередньо досліджених у судовому засіданні матеріалів кримінального провадження вбачається відсутність будь яких даних щодо належного процесуального оформлення використання порошку люмінофору.

З досліджених безпосередньо в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження наданих стороною обвинувачення вбачається, що для проведення першої оперативної закупівлі 12.06.2014 року у період часу з 19-00 до 19-10 годині в м.Бериславі на березі Каховського водосховища на території педагогічного коледжу оглянуто ОСОБА_3 та вручено грошові кошти в сумі 350-00 грн. з зазначенням кількості купюр та номіналу, але без зазначення відомостей про обробку грошей спеціальним засобом (а.п.37-38 т.1).

Суд зазначає, що з обвинувального висновку вбачається, що ОСОБА_2 12.06.2014 року близько 20-00 год. знаходячись по вулиці Дорожній в с. Веселе Бериславського району Херсонської області, умисно, незаконно, маючи умисел направлений на збут психотропних речовин, збув психотропну речовину та після проведення оперативної закупівлі у м.Бериславі у період часу з 21-30 до 21-50 годині було оглянуто покупця, який з кишені дістав ампулу, яку придбав за 350-00 грн. у ОСОБА_2, яка містить наркотичну речовину «Фен» (а.п.39 т.1). У матеріалах кримінального провадження відсутні дані, яким чином ОСОБА_3 та поняті здолали відстань після 19-10 години з м.Берислава для проведення оперативної закупівлі близько 20-00 години в с.Веселе Бериславського району та у подальшому після проведення закупівлі здолали відстань з с.Веселе Бериславського району до м.Берислава де було оглянуто покупця ОСОБА_3

Після проведення першої оперативної закупки 12.06.2014 року, продавець не затримувався, гроші не вилучалися.

Для проведення другої оперативної закупівлі ( 25.06.2014 року) ОСОБА_3 24.06.2014 року у період часу з 20-00 до 20-15 години були вручені в м.Бериславі на березі Каховського водосховища в межах педагогічного коледжу грошові кошти в сумі 350 грн., з зазначенням купюр та номіналу, у протоколі зазначено про оброблення грошей порошком люмінофором (а.п.58 т.1).

Як вбачається з обвинувального акту ОСОБА_2 повторно 25.06.2014 року близько 00-40 год. знаходячись по вулиці Дорожній в с. Веселе Бериславського району Херсонської області збув психотропну речовину, але після проведення 25.06.2014 року оперативної закупівлі у ОСОБА_2 о 00-40 годині, було оглянуто закупника ОСОБА_3 у період часу з 01-10 до 01-15 годині в іншому населеному пункті - смт.Козацьке Бериславського району (а.п.61 т.1) та як зазначено у протоколі затримано ОСОБА_2 в другому населеному пункті - м.Бериславі, (а.п.119 т.1), і вилучено грошові кошти в сумі 290-00 грн. із вручених ОСОБА_3 для проведення оперативної 350-00 грн., що викликає сумнів у правомірності та об'єктивності проведення зазначених дій.

В матеріалах кримінального провадження наданих стороною обвинувачення та досліджених у судовому засіданні відсутні відомості про те, де знаходився ОСОБА_3 та поняті після вручення їм грошових купюр, оброблених порошком люмінофор у період часу з 20-15 години 24.06.2014 року до початку проведення оперативної закупівлі о 00-40 годин 25.06.2014 року та яким чином вони з м.Берислав здолали відстань до с.Веселе Бериславського району де проводилась оперативна закупівля та яким чином ОСОБА_3 разом з понятими, після проведення оперативної закупівлі здолали відстань з с.Веселе Бериславського району до іншого населеного пункту смт.Козацьке Бериславського району де був оглянутий ОСОБА_3 після проведення оперативної закупівлі.

Відсутній акт огляду і маркування виданих для проведення оперативної закупівлі грошових купюр, а судом не може бути визнано допустимим доказом по справі протокол огляду від 24.06.2014 року у якому зазначено, що у м.Бериславі на березі Каховського водосховища в межах педагогічного коледжу у період часу з 20-00 години по 20-15 години ОСОБА_3 було вручено грошові кошти в сумі 350 грн., які оброблені спецзасобом люмінофор, оскільки не зазначено спосіб обробки спецзасобом люмінофор на березі водосховища та чи освітлені гроші ультрафіолетовою лампою, якщо так то яким кольором вони світились на березі Каховського водосховища у період часу з 20-00 години по 20-15 години.(а.п.58-60 т.1).

При проведенні обшуку ОСОБА_2 25.06.2014 року, були освітленні його долоні правої та лівої руки ультрафіолетовою лампою в результаті чого було видно плями неправильної форми з яких зроблено змиви спиртовою серветкою ( без зазначення барвника, його кольору та хімічного порошку) (а.п.77 т.1). Натомість для проведення експертизи, експерту надано змив спиртовою серветкою з правої та лівої долоні, виконаний від рук ОСОБА_2 стійким барвником синього кольору та контрольний зразок спеціального хімічного порошку(а.п.87 об.т.1), тобто для проведення експертизи надані об»єкти з характерними ознаками не зазначеними у протоколі обшуку ОСОБА_2 від 25.06.2014 року, що викликає сумнів у об»єктивності та достовірності наданих експерту для проведення експертизи №975-х від 10.07.2014 року на дослідження даних та як наслідок об»єктивності висновків експерта.

Відповідно до ч.1 ст. 104 КПК України у випадках передбачених цим кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксується у протоколі, в якому зазначаються обставини її проведення, технічні засоби фіксації та їх характеристики, придбані предмети, де, у кого, за яку ціну тощо.

Частина 3 ст. 104 КПК України передбачає що протокол складається з вступної частини, яка повинна містити відомості про всіх осіб, які присутні підчас проведення процесуальної дії (прізвища, імена та по батькові, дати народженні, місце проживання), але у протоколі обшуку не зазначено о/у БНОН ОСОБА_13, як особу, яка приймає участь у проведенні огляду. Натомість з висновку експерта вбачається що грошові кошти надані на експертизу вилучені при огляді особистої барсетки, упаковані та мають підпис о/у БНОН Бериславського РВ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_13 (а.п. 77-78, 87 об. Т.1).

Участь о/у БНОН Бериславського РВ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_13 при проведенні обшуку не підтвердженна дорученням слідчого, що є порушенням ч.2 п.3 ст.40, 2 ст.41 КПК України, а тому всі процесуальні дії вчинені цією особою та прийняті ним рішення є недопустимими доказами по даному кримінальному провадженню.

Згідно вимог ч. 5 ст. 104 КПК України, протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії. Порушення правил складання і засвідчення протоколу слідчої та іншої процесуальної дії викликає сумнів у вірогідності викладених у ньому відомостей і тягне за собою недопустимість використання їх як доказу у кримінальному провадженні.

Виходячи з наведеного вище, суд не може прийняти у якості допустимого доказу вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого правопорушення протокол обшуку від 25.06.2014 року (а.п.77-78 т.1).

Суд визнає недопустимим доказом і висновок експерта №975-х від 10.07.2014 року (а.п.87-96 т.1), який проведено на підставі наданих експерту вищезазначених недопустимих доказів, оскільки відповідно до ч.5 ст.101 КПК України - висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими.

Судом встановлено грубе порушення норм, що регулюють порядок проведення оперативних закупівель, а тому суд визнає неприпустимим та неналежним використання фактичних даних, отриманих при використанні не облікованих грошових коштів, результатів огляду та вручення закупівнику ОСОБА_3 грошових купюр, а також легітимність проведення оперативних закупівель, як наслідок проведення експертиз та залучення речових доказів. Досліджені у судовому засіданні речові докази, а саме грошові купюри, не може бути прийнятий судом в якості достовірного доказу, тому що були отримані з порушенням порядку, встановленого КПК України.

З огляду на це суд приходить до висновку про відсутність об'єктивних даних, що підтверджують факт закупівлі у ОСОБА_2 наркотичної речовини саме за грошові кошти спеціального призначення.

Суду також не надано доказів та стороні захисту і підозрюваному на досудовому слідстві у порушення ст.290 КПК України не були відкриті постанова про призначення вищезазначеної експертизи, а тому суд позбавлений можливості пересвідчитись у тому, чи ОСОБА_2, на час винесення вказаної постанови мав статус підозрюваного та чи ознайомлений він з вказаною постановою слідчого.

Відповідно висновок експертизи №975-х від 10.07.2014 року (а.п.87-96 т.1), проведеної за постановою слідчого, яка винесена з порушенням права підозрюваного ОСОБА_2 на захист з порушенням ст.290 КПК України, судом не може бути прийнятий в якості допустимого доказу вини обвинуваченого.

Докази, отримані шляхом проведення процесуальних дій, з порушенням закону, у всіх випадках визнаються недопустимими. Підставою для визнання доказів недопустимими є порушення права учасників кримінального провадження.

Також у порушення вимог ст.9 Закону України «Про судову експертизу», відповідно до якої атестовані судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України та ч.1 ст.69 КПК України, копія витягу з державного Реєстру атестованих судових експертів, копію свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта ОСОБА_17, що надає йому право на проведення саме експертиз щодо дослідження спеціальних хімічних речовин та речовин хімічних виробництв, суду стороною обвинувачення не надано.

Вказане вище робить неможливим використання експертизи №975-х від 10.07.2014 року для підтвердження закупівлі 25.06.2014 року у ОСОБА_2 наркотичної речовини за зазначені стороною обвинувачення грошові кошти, та визнання даної експертизи допустимим доказом у кримінальному провадженні. (а.п.87-96 т.1). Окрім зазначеного вище визнані постановою слідчого від 28.07.2014р., речовими доказами дослідженими у судовому засіданні, як докази обвинувачення: амфетамін - 0,0019г. метамфетамін - 0,0167г., метамфетамін - 0,0098г., які були отримані з порушенням порядку, встановленого КПК України, а також отримані внаслідок провокації, а саме в ході проведення контролю за вчиненням злочину 12.06.2014р., 25.06.2014 р., та складені внаслідок проведення вищезазначених дій протоколи, які визнані судом недопустимими доказами, тому, відповідно до вимог ст.86 КПК України, дані, які містяться у вищевказаних висновках експертів, та вказані речові докази є недопустимими доказами, та не можуть бути використані при прийнятті процесуального рішення, і на них не може посилатись суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до п.5.9, п.5.27, п.5.30 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінального провадженні, після завершення проведення негласних слідчих дій матеріальні носії інформації підлягають розсекречуванню, після чого приймається рішення про їх долучення до кримінального провадження у встановленому КПК порядку. До розсекречених матеріалів доступ надається разом з іншими матеріалами досудового слідства в порядку ст. 290 КПК України.

Не дивлячись на зазначені вимоги кримінально-процесуального закону та практику ЄСПЛ сторона обвинувачення, відповідно до положень ст.15 Закону України «Про державну таємницю» та засад змагальності, передбачених ст.22 КПК України, усіх матеріалів ОРС (крім, наявних у кримінальному провадженні) не розсекретила та суду їх не надала.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №12рп/2011 від 20.10.2011р. визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства.

Судом оглянуті та прослухані диски, вказані в протоколах про отримання та обробки інформації отриманої з транспортних комунікаційних мереж, контролю за вчиненням злочину, огляду місця події , які надані стороною обвинувачення.

Виходячи з вимог ст. ст. 258, 260, 263, 269 КПК України, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», застосування технічних засобів отримання інформації, що пов'язане із втручанням у приватне спілкування людини та негласною фіксацією розмов, дій, обстановки, допускається виключно за вмотивованою ухвалою слідчого судді, в якій зазначаються: точна назва заходу, термін його застосування, особа щодо якої має здійснюватися такий захід, та орган, якому надано відповідний дозвіл.

Європейський Суд з прав людини у своєму Рішенні від 11 грудня 2008 року у справі «Мирилашвілі проти Росії» зазначив, що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх. Суд констатував, що рішення про відмову розкрити матеріали, пов'язані з операцією щодо прослуховування телефонних розмов, результатами якого було обґрунтовано обвинувальний вирок національного суду, не супроводжувалося адекватними процесуальними гарантіями, і, крім цього, не було достатньо обґрунтованим.

Обвинувачення ОСОБА_2 у значній мірі ґрунтуються на даних протоколів за результатами негласних слідчих (розшукових) дій: аудіо- та відеоконтролю, спостереження за особою та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, у ході яких було зафіксовано розмови між ОСОБА_2 та іншою особою.

З урахуванням відсутності у матеріалах кримінального провадження копій ухвал слідчого судді про надання дозволів на застосування зазначених заходів, що позбавляє суд встановити, які конкретно негласні слідчі (розшукові) дії були санкціоновані слідчим суддею, щодо кого саме, на який строк та чи діяли правоохоронні органи у межах та у спосіб, передбачених відповідними судовими рішеннями. Тобто з достатньою повнотою неможливо з'ясувати правові підстави та порядок застосування заходів, які тимчасово обмежували конституційні права і свободи ОСОБА_2, що становить основний критерій допустимості їх результатів як джерела доказів.

Обвинувачення ОСОБА_2 грунтується, в тому числі, на результатах відображених у протоколах про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних систем), з мобільно номеру фігуранта, як зазначено у протоколі та компакт-дисків, текстова роздруківка аудіо та відео файлів яких являється додатком до вказаних протоколів від 29.05.2014 року (а.п.110-112, 114-117 т.1) та протоколів про результати аудіо-відеоконтролю місця (за особою) (а.п.41-42,63,125-126 т.1), які не можуть бути прийняті судом в якості допустимого доказу виходячи з наступного:

Не може бути визнаний судом, як допустимий доказ досліджений судом безпосередньо у судовому засіданні протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 13.06.2014 року з якого вбачається, що даний протокол складений про те, що в ході розслідування кримінального провадження №12014230090000607, зареєстрованого в ЄРДР від 07.05.2014 року слідчим ОСОБА_11 спільно з о/у БНОН Бериславського РВ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_13. 25.06.2014 року була проведена оперативна закупівля у ОСОБА_2 психотропної речовини амфітамін вагою 0.5 гр., оскільки протокол складено раніше ніж проведена закупівля, що викликає у суду сумнів у його об'єктивності та достовірності (а.п.40 т.1).

Не може бути визнаний судом, як допустимий доказ протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 03.07.2014 року з якого вбачається, що даний протокол складений про те, що в ході розслідування кримінального провадження №12014230090000607, зареєстрованого в ЄРДР від 07.05.2014 року слідчим ОСОБА_11 спільно з о/у БНОН Бериславського РВ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_13. 25.06.2014 року була проведена оперативна закупівля у ОСОБА_2 психотропної речовини амфітамін вагою 1 гр. (а.п.62 т.1), оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що оперативна закупівля 25.06.2014 року відбувалась один раз, а з зазначених протоколів (а.п.40, 62 т.1) вбачається проведення закупки двічі у один і той же день, але різної кількості наркотичної речовини, що викликає у суду сумнів у об»єктивності та достовірності даного доказу обвинувачення.

Підстави та порядок проведення негласних слідчих (розшукових) дій детально врегульовано у ст.ст.246-275 КПК України (2012 р.). Недотримання встановленого законом порядку проведення негласних слідчих (розшукових) дій має своїм наслідком визнання судом недопустимими зібрані у такий спосіб докази.

У наданих стороною обвинувачення та досліджених у судовому засіданні матеріалах кримінального провадження відсутнє рішення суду на підставі якого було використано технічні засоби відео фіксації закупки наркотичних засобів у підсудного 12.06.2014 року та 25.06.2014 року.

Слідчий вказує, що на підставі ухвали №774-т слідчого-судді Апеляційного суду Херсонської області від 21.03.2014 року про дозвіл на втручання у приватне спілкування фіксувалась розмова на мобільний телефон фігуранта, що відбулась з 25.04.2014 року о 11-00 год. та остання розмова відбулась 02.05.2014 року о 22-30 год. та на мобільний телефон фігуранта, що відбулась з 31.03.2014 року о 16-10 год., остання розмова відбулась 28.04.2014 року о 20-00 год. (а.п.110-112, 114-117 т.1).

Приведене свідчить, що по відношенню до ОСОБА_2 проводились оперативно-розшукові дії до початку внесення відомостей до ЄРДР (а.п.1, 6, 12).

З наданих стороною обвинувачення та безпосередньо досліджених судом матеріалів кримінального провадження вбачається, що слідчим, в порушення вимог ст.290 КПК України, не було надано обвинуваченому та стороні захисту доступу до ухвали Апеляційного суду Херсонської області від 21.03.2014 року №774-т про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії - отримання інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з мобільного номеру обвинуваченого, що виключає використання в якості допустимого доказу вказаних протоколів про результати отримання та обробки інформації отриманої з транспортних телекомунікаційних мереж з мобільного номеру фігуранта, як зазначено у протоколі.

Суд також виходячи з наведеного вище, позбавлений можливості пересвідчитись у тому, чи дана ухвала стосується саме цього кримінального провадження, оскільки відомості до ЄРДР внесені 07.05.2014 року, а ухвала винесена 21.03.2014 року та чи проводились негласні слідчі (розшукові) дії у межах дії даної ухвали Апеляційного суду.

Даних, що зазначені вище оперативно-розшукові дії проводились у відповідності до вимог чинного кримінального-процесуального законодавства не надано стороною обвинувачення і в судовому засіданні. Як похідне від зазначено суд визнає недопустимими доказами по даному кримінальному провадженню протоколи від 21.08.2014 року про визнання речовими доказами (а.п. 113,118).

Відповідно до ч.2 ст. 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язані надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, в тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведеності невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого або сприяти пом'якшенню покарання. Якщо сторона кримінального провадження не здійснила відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Матеріали кримінального провадження, надані прокурором суду, не містять інших доказів про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії - отримання інформації з транспортних комунікаційних мереж з мобільного номеру, який належить саме ОСОБА_2

Суд також позбавлений можливості перевірити чи був унікально ідентифікований абонент спостереження, телекомунікаційна мережа, тощо. Даних про те, що мобільний номер, який прослуховувався, належить обвинуваченому, стороною обвинувачення суду не надано.

З наданих та досліджених судом безпосередньо матеріалів кримінального провадження також вбачається, що під час досудового розслідування у ОСОБА_2 взірці голосу не відбирались, фоноскопічна експертиза голосу не проводилась, висновок про належність голосу саме ОСОБА_2 зроблена невідомою особою, без чого неможливо зробити висновок, що зазначений в протоколах голос є голосом ОСОБА_2

Відповідно до ст. 105 КПК України, п. 4.7.1. Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінального провадженні, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України 16.11.2012р. за № 114/1042/516/1199/936/1687/5 додатки до протоколу мають бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами осіб, які виконували негласну слідчу (розшукову) дію.

З наданих та досліджених судом безпосередньо матеріалів кримінального провадження вбачається, що додатки до вказаних протоколів від 29.05.2014р. та від 11.08.2014 року, як і інші додатки до протоколів, не засвідчені підписами осіб, які виконували негласну слідчу (розшукову) дію, що виключає використання вказаних додатків до протоколів в якості допустимих доказів (а.п.110-112, 114-117,125-126 т.1), а також протоколи складались особою в.о.начальника-начальником кримінальної міліції Бериславського РВ УМВС України в Херсонській області майором міліції ОСОБА_18., повноваження якого у даному кримінальному провадженні матеріалами кримінального провадження не підтверджені, що виключає використання вказаних протоколів та додатків до протоколів в якості допустимих доказів.

Отже за обставин, коли ухвала Апеляційного суду Херсонської області №774-т від 21.03.2014р. про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії - дозвіл на втручання у приватне спілкування не розсекречені і до справи не долучені, наявні у кримінальному провадженні докази, зібрані в ході проведених негласних слідчих (розшукових) дій, викликають обґрунтовані сумніви у їх належності, допустимості і достовірності, а інших належних і допустимих доказів, які б з достовірністю і достатністю вказували вчинення злочину підсудним, сторона обвинувачення суду не надала, а тому суд, відповідно до положень ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_2 тлумачити на його користь.

Дослідження судом за власною ініціативою доказів, які б підтверджували або спростовували певні обставини справи, - порушуватиме загальні засади кримінального провадження, передбачені ст.7 ч.1 п.3, п.15 КПК України, зокрема: рівність перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В матеріалах кримінального провадження відсутні достовірні відомості про наявність дозволу суду у відповідності до положень ст.260 КПК України на відео контроль негласної слідчої дії, який згідно ст.20 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність від 18.02.1992 року (в ред. від 11.08.2013р.) може застосовуватися виключно з метою запобігання вчиненню злочину, що позбавляє суд визначити момент повідомлення особи про проведення стосовно неї негласних слідчих дій, обґрунтоване вимогами, що сформовані практикою Європейського суду з прав людини.

Протокол про проведення дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів повинен бути складений у відповідності до ст.266 КПК України та не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення аудіо-відеоконтролю особи передається прокурору (ч.3 ст.252 КПК України), натомість дані протоколи передані прокурору ( а.п.110 т.1 - через 28 днів, а.п.114 т.1 - через місяць), що не дозволяє його використання та визнання допустимим доказом обвинувачення, оскільки отриманий з порушенням КПК.

Окрім того, в зазначених протоколах та в інших матеріалах провадження наданих стороною обвинувачення та досліджених у судовому засіданні відсутні відомості про те, які технічні засоби використовувались при проведенні негласних слідчих дій і хто та яким чином їх встановлював, як це передбачено ст.263 КПК України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №12рп/2011 від 20.10.2011р. визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства.

Матеріали щодо відео фіксації обвинуваченому та його захисникові на досудовому слідстві з незрозумілих причин не відкривалися про що наголошував захисник та не спростовано стороною обвинувачення ( а.п.168 т.1), а тому вищезазначені матеріали відеофіксації суд визнає недопустимими доказами по даному кримінальному провадженню.

З наданих стороною обвинувачення суду матеріалів провадження вбачається, що слідчим, в порушення вимог ст. 290 КПК України, не було надано обвинуваченому та стороні захисту доступу також до ухвали Апеляційного суду Херсонської області від 16.05.2014 року №1733-т про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії з аудіо-відео контролю за особою, що виключає використання в якості допустимого доказу вказаних протоколів про результати аудіо-відеоконтролю місця (за особою).

Відповідно до ч.2 ст. 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язані надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, в тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведеності невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого або сприяти пом'якшенню покарання. Якщо сторона кримінального провадження не здійснила відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

З досліджених у судовому засіданні наданих стороною обвинувачення протоколів про результати аудіо-відеоконтролю місця (за особою) від 03.07.2014 року та від 11.08.2014 року (а.п.41-42,63,125-126 т.1), вбачається, що аудіо-відео контроль за ОСОБА_2 на підставі ухвали Апеляційного суду Херсонської області від 16.05.2014 року №1733-т. проводився слідчим ОСОБА_11., за участю о/у БНОН Бериславського РВ УМВС України ОСОБА_13., повноваження якого відповідно до ч.2 п.3 ст.40, 41 КПК України не підтверджені, що дає суду підстави вважати, що всі дії вчинені за участю оперуповноваженого БНОН Бериславського РВ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_13 та прийняті рішення за його участі по даному кримінальному провадженню є недопустимими доказами вчинення ОСОБА_2 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Згідно п. 3.3.2 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінального провадженні у випадку коли матеріали ОРД були використані як приводи та підстави для початку досудового розслідування, доручення про проведення негласної слідчої дії, як правило надається оперативному підрозділу, який виявив злочин. Під час проведення негласних слідчих дій, оперативний підрозділ який виконує доручення, не має права виходити за межі доручень слідчого, як передбачено п. 3.10 Інструкції.

Також з наданих та досліджених судом безпосередньо матеріалів кримінального провадження вбачається, що протоколи (а.п.41-42,63,125-126 т.1), та додатки до них, не засвідчені підписами осіб, які виконували негласну слідчу (розшукову) дію, а саме: о/у БНОН Бериславського РВ УМВС України ОСОБА_13., та повноваження його відповідно до ч.2 п.3 ст.40, 41 КПК України на проведення даних дій не підтверджені, що виключає використання вказаних протоколів та додатків до них в якості допустимих доказів вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», матеріали оперативної закупки можуть бути використані, як докази по кримінальній справі.

За таких обставин не можливо зробити висновок про правомірність використання технічних засобів фіксації закупки наркотичних засобів у підсудного, а відтак, вказаний відеоматеріал судом не може бути визнаний належним та допустимим доказом по справі.

Отже, виходячи із загальних засад кримінального провадження, визначених ст. ст. 7, 17 КПК України, підозра, обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, отриманих незаконним шляхом.

Виходячи із практики Європейського суду як джерела права, суд приходить до переконання, що наведені порушення, допущені під час проведення оперативних закупок наркотичних засобів у підсудного ОСОБА_2 є несумісними з положеннями п.1 ст.6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод, а тому матеріали оперативних закупок не можуть бути визнані допустимими і бути покладеними в основу обвинувального вироку. Тому, відповідно із ч.3 ст. 62 Конституціі України, п.18 Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", всі сумніви відносно доведеності вини повинні тлумачитися на користь підсудного.

Ст. 22 КПК України передбачає змагальність сторін та свободу в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тому суд не має права давати органам досудового розслідування вказівки щодо поповнення доказової бази обвинувачення, приймати з власної ініціативи заходи щодо доведення винності обвинуваченого.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", згідно зі ст.62 Конституції обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 87 КПК України, суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема такі як здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Отже за обставин, коли ухвала Апеляційного суду Херсонської області від 16.05.2014 року №1733-т про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії - отримання інформації з транспортних комунікаційних мереж з мобільного номеру ОСОБА_2 та ухвала Апеляційного суду Херсонської області від 21.03.2014 року №774 про дозвіл на втручання у приватне спілкування не розсекречені і до справи не долучені, наявні у кримінальній справі докази, зібрані в ході проведених негласних слідчих (розшукових) дій, викликають обґрунтовані сумніви у їх належності, допустимості і достовірності, а інших належних і допустимих доказів, які б з достовірністю і достатністю вказували вчинення злочину підсудним, сторона обвинувачення суду не надала, суду відповідно до положень ст.62 Конституції України, належить усі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_2 витлумачити на його користь.

У відповідності до ч. 12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них як докази.

Оперативна закупка є оперативно-розшуковою дією, відповідно така дія може бути тільки в рамках відкритої оперативно-розшукової справи у відповідності до вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».

У рішенні Конституційного Суду України № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, винесеному у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, йдеться про те, що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України „Про оперативно-розшукову діяльність", особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.

Отже враховуючи наведене, перевірити законність здійснення та достовірність результатів оперативної закупки в судовому засіданні не уявляється за можливе.

Згідно ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

За відсутності даних про законність здійснення оперативної закупки, а саме заведеною у відповідності до закону оперативно-розшукової справи, постанов про проведення оперативної закупівлі наркотичних засобів, протоколи огляду покупця згідно якого здійснено огляд закупника, вручення йому грошей та зафіксовано видачу ним наркотичного засобу та протокол обшуку, не можуть служити допустимим доказом по справі (а.п.37-39, 61, 79-80 т.1).

Таким чином, стороною обвинувачення не надано суду доказів про законність повноважень слідчого у даному кримінальному провадженні з 07.05.2014 року по 12.06.2014 року, проведення контролю за вчиненням злочину у вигляді оперативної закупки, яка була б проведена в межах оперативно-розшукової справи порушеної у порядку визначеному законом (чинним на момент здійснення таких дій); в межах визначеного строку на проведення відповідної дії; із залученням на добровільній основі до конфіденційного співробітництва сторонньої, незацікавленої особи; з належною фіксацією її ходу та результатів. Відтак, всі докази, здобуті, в результаті слідчих (розшукових) дій в межах обвинувачення ОСОБА_2 за ч.1 та ч.2 ст. 307 КК України на думку суду отримані поза порядком, встановленим законом, що діяв на момент проведення відповідних дій, тому на підставі ч.2 ст. 86 КПК України, не можуть бути використані судом, як допустимі докази і визначаються судом недопустимими.

Вказане є підставою вважати недоведеною в передбачений законом спосіб вини ОСОБА_2 по епізодам за яким він обвинувачується за ч.1 та ч. 2 ст. 307 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є: незаконне придбання, зберігання, перевезення та збут психотропних речовин, вчинених повторно.

Крім цього, з урахуванням обставин справи враховуючи, що факт збуту ОСОБА_2 наркотичних засобів не доведений, доказів на підтвердження умислу ОСОБА_2 на їх збут суду не надано.

Суд підкреслює, що перелічені рапорти і документи надані на дослідження суду розглядаються судом виключно як документи, що містять інформацію щодо дотримання процедури проведення оперативних закупівель відносно ОСОБА_2 Ці документи відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК не є доказами вини чи невинуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Будь-яких інших доказів вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 та ч.2 ст. 307 КК України стороною обвинувачення надано не було.

Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

За наведених обставин, докази, на які посилається сторона обвинувачення, не були підтверджені безпосередньо у суді, в зв'язку з чим вони не можуть бути визнані достатніми для доведення обвинувачення, інкримінованого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 та 2 ст.307 КК України.

Пунктом 1 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено таке: « 1. Кожен має право на справедливий … розгляд його справи … судом, …, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення …».

У відповідності до вимог ст. 337 КПК України розглянувши матеріали кримінального провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд вважає, що підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті в частині зміни кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, не вбачається.

Таким чином, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, дослідивши та оцінивши всі докази, надані як стороною обвинувачення так і стороною захисту в їх сукупності, приходить до висновку про те, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано безсумнівних, допустимих доказів того, що ОСОБА_2. придбав, зберігав, перевозив та збув особливо небезпечний психотропний засіб, вчинено повторно, за що передбачена відповідальність відповідно до ч.1 та ч.2 ст.307 КК України, а тому суд дійшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_2 через недоведеності вчинення ним кримінальних правопорушень передбачених ч.1 та ч.2 ст.307 КК України.

Процесуальні витрати на залучення експертів для проведення експертиз стягненню з обвинуваченого не підлягають у зв'язку з його виправданням, тому їх слід віднести на рахунок держави.

Долю речових доказів по справі слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369-371, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати невинуватим за ч.1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України в зв"язку з не доведенністю вчинення кримінальних правопорушень в яких він обвинувачувався.

Речові докази амфетомін та метамфетамін, який переданий на зберігання Бериславському РВ УМВС слід знищити(а. п. 51,73 т.1).

Речові докази: флеш-карту інв. №84 н/т, №85 н\т з відеозаписом, DVD-R диск інв. №82 н\т, DVD-R диск інв. №77 н\т, DVD-R диск інв. №86 н\т, залишити при матеріалах кримінального провадження (а.п.43,65,113,118,127 т.1).

Речовий доказ мобільний телефон чорного кольору «Самсунг», повернути ОСОБА_2.(а.п. 84 т.1).

Речовий доказ автомобіль марки ВАЗ-21065 сірого кольору д/н НОМЕР_1 залишити ОСОБА_19 (а.п. 81 т.1).

Грошові кошти передати ініціатору оперативної закупівлі (а.п.83 т.1).

Процесуальні витрати на залучення експертів для проведення експертиз стягненню з обвинуваченого не підлягають у зв'язку з його виправданням, тому їх слід віднести на рахунок держави ( а.п. 45, 67, 86 т.1).

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Херсонської області через Бериславський районний суд Херсонської області.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити прокурору та виправданому.

Суддя М. О. Кириленко