ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 квітня 2017 р.

Справа № 903/112/17

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Луцькавтодор"

до відповідача: Луцької міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

- Товариство з обмеженою відповідальністю Шляхове ремонтно-будівельне управління "Серпантина"

про визнання права власності на майно

Суддя : С.В. Бондарєв

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1-дов. від 23.04.2015р. б/н

від відповідача: ОСОБА_2-дов. від 16.08.2016р.№1.1-8/5158

від третьої особи: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз’яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу згідно ст. 22 ГПК України роз’яснено процесуальні права та обов’язки.

В судовому засіданні 18.04.2017 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач- Приватне акціонерне товариство "Луцькавтодор"-звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Луцької міської ради -про визнання права власності на майно, в якому просив суд визнати за ОСОБА_3 акціонерним товариством "Луцькавтодор" право власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться на провулку Дорожний, 4 в місті Луцьку, а саме: вагова (Ж-2) загальною площею 126,0м.кв.; побутове приміщення (Ї-1) загальною площею 40,2м.кв.; котельня (З-1) загальною площею 157,7м.кв.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на наступне.

ОСОБА_4 пунктів 1.1. та 1.2. статуту позивача ОСОБА_3 акціонерне товариство "Луцькавтодор" створене шляхом перейменування Закритого акціонерного товариства "Луцькавтодор" при приведенні своєї діяльності і положень установчих документів у відповідність до вимог ЗУ "Про акціонерні товариства", та є його повним правонаступником усіх прав та обов'язків.

У свою чергу, ЗАТ "Луцькавтодор" створене шляхом реорганізації ТзОВ підприємства "Луцькавтодор" у ЗАТ "Луцькавтодор" згідно рішення загальних зборів учасників ТзОВ підприємства "Луцькавтодор". ЗАТ "Луцькавтодор" є правонаступником усіх прав і обов'язків підприємства "Луцькавтодор".

Підприємство "Луцькавтодор" на підставі договору оренди майна з викупом, укладеного 06.05.1995р. з Акціонерним товариством відкритого типу "Волиньрембуд", придбало відповідне майно згідно узгодженого сторонами переліку.

ОСОБА_4 пункту 8.1 вказаного договору орендоване майно переходить у власність позивача з моменту внесення ним повної вартості визначеної в п. 6.1. договору, тобто 18 млрд. карбованців.

Актом від 21.11.1995р. до договору оренди від 06.05.1995р. сторони засвідчили факт передачі АТВТ "Волиньрембуд" у власність позивача майна асфальтобетонного заводу, набутого згідно п. 8.1. Договору оренди майна з викупом від 06.05.1995р.

Зазначені документи по формі та змісту складені у повній відповідності до вимог чинного на той момент цивільного законодавства, зокрема, Цивільного кодексу УРСР. Цей договір у судовому порядку не оспорювався, судових рішень про визнання його недійсним немає, а тому в силу ст. 204 ЦК України є правомірним.

У комплексі придбаного за договором майна асфальтобетонного заводу була нерухомість, якою позивач володіє й по сьогоднішній день, а саме: вагова, котельня, побутове приміщення.

Зареєструвати право власності на вказані будівлі позивач своєчасно не зміг і на даний час така можливість втрачена, у зв'язку із його реорганізацією та відсутністю реєстрації за попереднім власником. Хоча це не позбавляє його права власності на придбані об'єкти. У свою чергу, реєстрація прав власності на нерухоме майно є лише системою обліку цих прав.

Враховуючи зміни і перетворення позивача, власником даного нерухомого майна є ОСОБА_3 акціонерне товариство "Луцькавтодор" (код ЄДРПОУ 13349767), яке є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Луцькавтодор" (код 13349767).

Перелічені об'єкти нерухомого майна по провулку Дорожний, 4 в м. Луцьку відносяться до об'єктів нерухомості, що підлягають інвентаризації як це передбачено Інструкцією "Про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна", затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 14.05.2001р. (з наступними змінами та доповненнями) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 582/5773 від 10.07.2001р., а отже й визнанню прав власності на них.

Технічну інвентаризацію цих об'єктів проведено КП "Волинське обласне БТІ" і видано відповідні технічні паспорти.

У відповідності до виготовлених та виданих Волинським обласним бюро технічної інвентаризації технічних паспортів на приміщення по провулку Дорожний, 4, станом на 24.10.2013р., передбачено: вагова (Ж-2) загальною площею 126,0 м ; побутове приміщення (Ї-1) загальною площею 40,2 м ; котельня (З-1) загальною площею 157,7 м2.

У технічних паспортах зроблені висновки про технічний стан та характеристики зазначених будівель. Отже, зазначені споруди не є аварійними та придатні для використання.

КП "Волинське ОБТІ" своїм листом № 141 від 21.12.2016р. повідомило, що станом на 31.12.2012р. (дата передання реєстрів нерухомого майна) право власності на вищезазначене нерухоме майно не зареєстровано.

Луцька міська рада, заяву позивача № 102 від 29.09.2014р. про оформлення права власності залишила без відповіді. Проте, листом №1.1-20/5587 від 13.10.2014р. повідомила (з наданням підтверджуючих документів), що спірні об'єкти не належать до майна міської комунальної власності.

Крім того, позивач подавав до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Луцької міської ради заяви про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, що стверджується картками прийому заяви №№ 78127996, 78127599, 78127551 від 14.01.2017р.

Своїми рішеннями № 33491560, № 33492229, № 33490293 від 19.01.2017р. державний реєстратор виконавчого комітету Луцької міської ради відмовив у державній реєстрації права власності на котельню, вагову і побутове приміщення за адресою м. Луцьк, пров. Дорожний, 4. Підставою для прийняття такої відмови було подання позивачем копій правовстановлюючих документів.

У випадку із відмовою у державній реєстрації прав на побутове приміщення державним реєстратором також зазначено про неправильне присвоєння нерухомому майну літери на плані. Дана описка виправлена шляхом внесення 26.01.2017р. змін до технічного паспорту, а побутовому приміщенню присвоєно літеру "Ї-1".

Позивач зі своєї сторони вжив всіх залежних від нього заходів з метою відновити втрачені оригінали правовстановлюючих документів, а саме договору оренди майна з викупом від 06.05.1995р. та акту від 21.11.1995р. Вчинені дії не дали свого позитивного результату і така можливість на сьогоднішній день втрачена з огляду на наступні події:

Після придбання майна у 1995 році позивач оформляв і отримав банківський кредит під заставу вказаного нерухомого майна, що підтверджується кредитним договором № 12 від 14.05.1998р. і договором застави від 14.05.1998р., укладеним між Банком ОСОБА_5 (Україна) ЛТД у м. Луцьку (правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк".)

Так, згідно п. 2.1. кредитного договору № 12 від 14.05.1998р. в забезпечення зобов'язань приймається у заставу від позичальника (позивача) основні засоби асфальтобетонного заводу, який знаходиться за адресою: м. Луцьк, пров. Дорожний, 4 і, який належить позичальнику на праві власності згідно договору оренди майна з викупом від 06.05.1995р. і акту прийому-передачі у власність від 21.11.1995р. Перелік заставного майна наведений у п. 1.2. договору застави від 14.05.1998р., серед якого є котельня, вагова, побутове приміщення.

Таким чином, у ході укладення кредитного договору і договору застави, кредитодавець (банк) і нотаріус дійшли висновку про наявність у позивача права власності на спірні об'єкти нерухомого майна.

Оригінали правовстановлюючих документів, а саме договір оренди майна з викупом від 06.05.1995р. та акт від 21.11.1995р., в ході одержання кредиту були передані представнику банку, про що є відмітка і підпис особи на договорі застави. Після погашення кредиту позивач, з власної необачності, упустив з виду питання про повернення оригіналів вказаних документів.

Листом № 184 від 11.12.2013р. позивач звернувся до правонаступника банку - ПАТ "Укрсоцбанк", з проханням повернути оригінали правовстановлюючих документів. Своїм листом № 17-290/67-994 від 16.01.2014р. ПАТ "Укрсоцбанк" повідомив, що кредитна справа ТзОВ "Луцькавтодор" за 1998-1999 роки знищена у 2011 році.

Перелічені об'єкти нерухомості знаходяться на земельній ділянці (м. Луцьк, провул. Дорожний, 4), яка була відведена позивачу для обслуговування виробничої бази і право на яку засвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ВЛ 001991 від 16.07.1996р. Позивач добросовісно користується даною земельною ділянкою і сплачує всі необхідні платежі, що стверджується витягом про нормативну грошову оцінку та податковою декларацією з плати за землю.

З метою встановлення відповідності будівель вимогам будівельних норм і правил, а також визначення їх ринкової вартості, позивач звернувся із відповідною заявою про надання висновку експертного дослідження з будівельно-технічних питань до спеціалістів Волинської торгово- промислової палати.

ОСОБА_4 висновків експертного дослідження № О-117/1 від 06.10.2016р., № О-117/2 від 06.10.2016р. і № О-117/3 від 06.10.2016р., підготовлених Волинською торгово-промисловою палатою, загальна ринкова вартість будівель в м. Луцьку по провулку Дорожний, 4 становить 219 853,00 гривень, в тому числі: котельня -116 429,00 гривень; побутове приміщення -19 164,00 гривень; вагова - 84 260,00 гривень.

Технічні характеристики споруд і будівель детально описані у висновках експертного дослідження № 0-117/1 від 06.10.2016р., № 0-117/2 від 06.10.2016р. і № 0-117/3 від 06.10.2016р., підготовлених Волинською торгово-промисловою палатою.

Будівлі по своїм об'ємно-планувальним та конструктивним рішенням відповідають вимогам Державних будівельних норм України ДБН В.2.2-9-99 "Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди", в тому числі по пожежній безпеці і санітарно-гігієнічним вимогам та інженерному обладнанню, а також вимогам ДБН 360-92 "Планування і забудова міських та сільських поселень", ДБН В. 1.1-7-2002 "Пожежна безпека об'єктів будівництва", що засвідчується висновками експертного дослідження № О-117/1 від 06.10.2016р., № О-117/2 від 06.10.2016р. і № О-117/3 від 06.10.2016р., підготовлених Волинською ТПП.

В правове обґрунтування позовних вимог посилався на ст. 12 ЗУ "Про планування і забудову території", ст.ст. 15, 16, 316, 976, 382, 392 ЦК України.

Ухвалою суду від 06.02.2017р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 22.02.2017р. на 14:30год.

Представник позивача в судовому засіданні 22.02.2017р. та в додаткових поясненнях б/н від 22.02.2017р. (вх.№01-54/2129/17) позовні вимоги підтримав та просив суд задоволити останні в повному обсязі, вказавши, що підприємство "Луцькавтодор" на підставі договору оренди майна з викупом, укладеного 06.05.1995р. з Акціонерним товариством відкритого типу "Волиньрембуд", придбало відповідне майно згідно узгодженого сторонами переліку.

ОСОБА_4 пункту 8.1 вказаного договору орендоване майно переходить у власність позивача з моменту внесення ним повної вартості визначеної в п. 6.1. договору, тобто 18 млрд. карбованців.

Актом від 21.11.1995р. до договору оренди від 06.05.1995р. сторони засвідчили факт передачі АТВТ "Волиньрембуд" у власність позивача майна асфальтобетонного заводу, набутого згідно п. 8.1. Договору оренди майна з викупом від 06.05.1995р.

На сьогоднішній день, Шляхове ремонтно-будівельне управління АТВТ "Волиньрембуд" реорганізовано у Товариство з обмеженою відповідальністю Шляхове ремонтно-будівельне управління "Серпантина".

У свою чергу, ТзОВ ШРБУ "Серпантина" зазначило, що документи про відчуження Шляховим ремонтно-будівельним управлінням АТВТ "Волиньрембуд" у 1995 році основних фондів асфальтобетонного заводу цього управління не збереглись і були знищені через закінчення термінів зберігання.

Водночас, основні фонди асфальтобетонного заводу ОСОБА_6 "Волиньрембуд" за адресою в місті Луцьку, провулок Дорожний, 4 були передані у власність ТзОВ підприємство "Луцькавтодор" за договором оренди з викупом, у зв'язку із повною оплатою їх вартості.

Зі сторони АТВТ "Волиньрембуд", на підставі відповідного доручення, даний договір був підписаний начальником шляхового ремонтно-будівельного управління ОСОБА_7, який є співзасновником підприємства ТзОВ ШРБУ "Серпантина".

Крім того, правонаступництво ТзОВ ШРБУ "Серпантина" всіх прав, зобов'язань, кредитів, боргів, угод Шляхового ремонтно-будівельного управління AT "Волиньрембуд" підтверджується і встановлено рішеннями арбітражного суду Волинської області від 24.11.2000р. у справі № 02/120-56 та рішенням господарського суду Волинської області від 24.09.2003р. у справі № 2/108-45.

Так, судами встановлено, що на підставі договору про викуп сукупних валових активів цілісного майнового комплексу від 30.12.2000р., укладеного між АТВТ "Волиньрембуд" та ТзОВ "Серпантина", останній є повним правонаступником всіх зобов'язань, кредитів, боргів, угод Шляхового ремонтно-будівельного управління AT "Волиньрембуд" (п. 6.2. договору).

У цих же рішеннях судами встановлено обставину придбання ТзОВ підприємством "Луцькавтодор" у ШРБУ AT "Волиньрембуд" основних фондів асфальтобетонного заводу згідно договору оренди з викупом від 06.05.1995р. та акту від 21.11.1995р., про які ведеться мова у цьому судовому процесі.

Долучив до матеріалів справи копії статуту ПрАТ "Луцькавтодор" (нова редакція), який затверджений загальними зборами акціонерів ПрАТ "Луцькавтодор" протоколом №20 від 28.04.2016р., акту про видалення для знищення документів від 17.03.1999р., кредитного договору №12 від 14.05.1998р., договору застави від 14.05.1998р., акту опису та оцінки майна, наданого в заставу від 18.03.1998р., довідки №49 від 14.05.1998р., переліку основних фондів станом на 01.01.1998р., адвокатського запиту №128 від 13.02.2017р., відповіді №07 від 21.02.2017р., рішення арбітражного суду Волинської області від 24.11.2000р. у справі №02/120-56, рішення господарського суду Волинської області від 24.09.2003р. у справі №2/108-45, листа №28 від 26.05.1995р. та довідку вих.№19 від 21.02.2017р.

Водночас, представник позивача звернувся до суду з клопотанням б/н від 22.02.2017р. (вх.№01-68/49/17), в якому беручи до уваги аргументи, наведені позивачем у додаткових поясненнях від 22.02.2017р., просив суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача- Товариство з обмеженою відповідальністю Шляхове ремонтно-будівельне управління "Серпантина" (м. Луцьк, провулок Дорожний, 4).

Крім того, звернувся до суду з заявою б/н від 22.02.2017р. (вх.№01-54/2146/17), в якій просив суд не здійснювати розподіл судових витрат по даній справі.

Повідомив, що понесені витрати позивач залишає за собою за рахунок власних коштів.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.02.2017р. звернувся до суду з клопотанням №3-30/142 від 22.02.2017р. (вх.№01-54/2147/17 від 22.02.2017р.), в якому, у зв'язку з неможливістю самостійного отримання стороною відповідача матеріалів інвентаризаційної справи для ознайомлення, та оригіналів документів кредитного договору №12 від 14.05.1998р. та договору застави від 14.05.1998р., який зареєстрований в реєстрі за № 2409, укладені між Банком Депозитно - Крединий (Україна) ЛТД у м. Луцьку та ТзОВ "Луцькавтодор", просив суд: витребувати з Комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" інвентаризаційну справу на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, пр. Дорожний, 4 щодо спірних приміщень; витребувати від Приватного нотаріуса Луцького нотаріального округу Волинської області ОСОБА_8 кредитний договір №12 від 14.05.1998р. та договір застави від 14.05.1998р., зареєстрований в реєстрі за №2409, укладені між Банком Депозитно - Крединий (Україна) ЛТД у м. Луцьку та ТзОВ "Луцькавтодор".

Зауважив, що ОСОБА_3 акціонерне товариство "Луцькавтодор" на підставі договору оренди майна з викупом, укладеного 06.05.1995 р. з Акціонерним товариством відкритого типу "Волиньрембут", придбало майно передбачене в додатку 1 до вищезазначеного договору.

ОСОБА_4 Інструкції "Про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна", затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001р. № 127 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001р. за № 582/5773, матеріали інвентаризаційної справи на об'єкти нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, пр. Дорожний, 4, перебуває у Комунальному підприємстві "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації".

Повідомив суд про те, що письмові пояснення по справі надасть суду після ознайомлення з витребуваними документами та доказами по справі.

Водночас, проти задоволення судом клопотання представника позивача про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача- Товариство з обмеженою відповідальністю Шляхове ремонтно-будівельне управління "Серпантина"-не заперечив.

Представник позивача проти задоволення судом клопотання представника відповідача про витребування з Комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" інвентаризаційної справи на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, пр. Дорожний, 4 щодо спірних приміщень та витребування від Приватного нотаріуса Луцького нотаріального округу Волинської області ОСОБА_8, кредитного договору №12 від 14.05.1998р. та договору застави від 14.05.1998р., не заперечив.

Ухвалою суду від 22.02.2017р. розгляд спору відкладався з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неподання відповідачем витребуваних судом доказів, необхідність витребування додаткових доказів по справі, а також залучення до участі в справі третьої особи згідно ст.ст. 27, 38, 77 ГПК України.

В порядку ст. 27 ГПК України залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Шляхове ремонтно-будівельне управління "Серпантина" (м. Луцьк, провулок Дорожний, 4).

Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача- направити на адресу третьої особи копію позовної заяви з додатками, докази направлення надати суду; оригінали, долучених до позову доказів; відповідача- письмові пояснення (обгрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог, в т.ч. з врахуванням додаткових пояснень; третю особу- письмові пояснення (обгрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог; пояснення та первинні докази щодо підстав набуття у власність спірних о'єктів нерухомості, здачі майна в оренду з викупом, отримання коштів; докази правонаступництва.

Зобов'язано Комунальне підприємство "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" (м. Луцьк, вул. Січова, 22а) надати для огляду в судовому засіданні до 15.03.2017р. інвентаризаційну справу на об'єкти нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, провулок Дорожний, 4 щодо спірних приміщень, а саме щодо: вагова (Ж-2) загальною площею 126,0м.кв.; побутове приміщення (Ї-1) загальною площею 40,2м.кв.; котельня (З-1) загальною площею 157,7м.кв.

Зобов'язано Приватного нотаріуса Луцького нотаріального округу Волинської області ОСОБА_8 (м. Луцьк, вул. Крилова, 7) надати для огляду в судовому засіданні до 15.03.2017р. кредитний договір №12 від 14.05.1998р. та договір застави від 14.05.1998р. зареєстрований в реєстрі за №2409, укладені між Банком Депозитно - Крединий (Україна) ЛТД у м. Луцьку та ТзОВ "Луцькавтодор". Також надати пояснення щодо обставин та умов укладення та посвідчення договору застави від 14.05.1998р.

10.03.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від Комунального підприємства "Волинського обласного бюро технічної інвентаризації" надійшов до суду лист вих.№477 від 07.03.2017р. (вх.№01-54/2680/17), яким на виконання вимог суду надано матеріали інвентаризаційних справ на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресами: Волинська обл., м. Луцьк, провулок Дорожний, 4 (Вагова "Ж-2"), Волинська обл., м. Луцьк, провулок Дорожний, 4 (Вагова "З-1"), Волинська обл., м. Луцьк, провулок Дорожний, 4 (Вагова "Ї-1").

13.03.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від Приватного нотаріуса Луцького нотаріального округу Волинської області ОСОБА_8 надійшов до суду лист №143/01-16 від 06.03.2017р. (вх.№01-54/2719/17 від 13.03.2017р.), в якому вказано, що 14 травня 1998 року до Приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_8, за вчиненням нотаріальної дії - посвідченням договору застави - звернулись ОСОБА_5 (Україна) ЛТД у м. Луцьку та Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцькавтодор".

У відповідності до ст. 55 Закону України "Про нотаріат" (із змінами, внесеними згідно із Законом N 210/98-ВР від 24.03.1998 року) та п. 30 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінюсту N 21/5 ( z0302-98 ) від 06.05.1998р.), для посвідчення договору застави нотаріусу були подані наступні документи, які підтверджували право власності на майно, яке заставлялось, а саме: договір оренди майна з викупом від 06.05.1995 року; акт прийому передачі основних фондів асфальтобетонного заводу шляхового ремонтно-будівельного управління; акт передачі майна асфальтобетонного заводу у власність товариства з обмеженою відповідальністю підприємство "Луцькавтодор", згідно договору оренди з викупом від 06 травня 1995 p.; перелік основних фондів асфальтобетонного заводу підприємства "Луцькавтодор" станом на 01.01.1998 року; довідка про балансову вартість асфальтобетонного заводу станом на 01.05.1998 року, який знаходиться у власності ТзОВ підприємства "Луцькавтодор" і рахується на балансі з листопада 1995 р. на підставі договору оренди майна з викупом від 06.05.1995 р. та акту передачі майна від 21.11.1995p., а також був наданий кредитний договір № 12, укладений між Банком ОСОБА_5 (Україна) ЛТД у м. Луцьку та Товариством з обмеженою відповідальністю "Луцькавтодор".

Зазначено, що на підставі вищевказаних документів, нотаріусом 14 травня 1998 року за реєстровим № 2409 був посвідчений договір застави, укладений між Банком ОСОБА_5 (Україна) ЛТД у м. Луцьку (заставодержателем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Луцькавтодор" (заставодавцем), а також, у відповідності до ст. 34 Закону України "Про нотаріат", Другою Луцькою держнотконторою була накладена заборона відчуження майна, переданого в заставу.

У відповідності п. 60 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 p. N 18/5, договір застави було посвідчено нотаріусом після перевірки відсутності заборони на відчуження майна, на підставі Довідки, виданої Другою Луцькою державною нотаріальною конторою від 14.05.1998 року № 463.

При цьому, на примірнику договору застави, який зберігається в справах нотаріуса, була проставлена відмітка про передачу оригіналів документів про право власності на майно представнику банку, в підтвердження чого, останній поставив власноручний підпис на вищевказаній відмітці.

Таким чином, всі зазначені вище дії були вчинені нотаріусом, у відповідності до Закону України "Про нотаріат" та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Долучено до матеріалів справи копії договору застави від 14.05.1998р., кредитного договору №12 від 14.05.1998р., акту опису та оцінки майна, наданого в заставу від 18.03.1998р., переліку основних фондів асфальтобетонного заводу підприємства "Луцькавтодор" станом на 01.01.1998 року; протоколу №14 загальних зборів учасників товариства підприємства "Луцькавтодор" від 11.05.1998р., договору оренди майна з викупом від 06.05.1995р., акту прийому передачі основних фондів асфальтобетонного заводу шляхового ремонтно-будівельного управління; акту передачі майна асфальтобетонного заводу у власність товариства з обмеженою відповідальністю підприємство "Луцькавтодор", згідно Договору оренди з викупом від 06 травня 1995 p.; довідки №463.

20.03.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від представника позивача надійшли до суду додаткові пояснення від 20.03.2017р. (вх.№01-54/3025/17 від 20.03.2017р.), в яких він позовні вимоги підтримав, вказавши, що укладався даний договір на підставі діючого на той час Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963р. та Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-ХІІ від 10.04.1992р. зі змінами та доповненнями.

Інше законодавством чи укладеним договором оренди передбачено не було, а тому до регулювання відносин, що виникли між сторонами договору, можна застосувати положення згаданого вище Закону, в редакції діючій на момент укладення договору (06.05.1995р.).

Стаття 28 цього Закону, в редакції діючій на момент укладення договору (06.05.1995р.), передбачала право орендаря на викуп орендованого майна, якщо це передбачено договором. ОСОБА_4 цієї статті орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо це передбачено договором відповідно до законодавства України. Умови викупу (ціна, порядок, строки та засоби платежу) визначаються у договорі оренди відповідно до законодавчих актів України про приватизацію. Орендар має право відмовитися від здійснення передбаченого у договорі права на викуп.

З 16 травня 1995 року даний Закон був викладений у новій редакції згідно Закону № 98/95-ВР від 14.03.1995р. Так, стаття 25 Закону в редакції діючій з 16.05.1995р. і на момент передачі майна у власність позивача (21.11.1995р.) передбачала, що орендар має право на викуп орендованого майна відповідно до чинного законодавства з питань приватизації.

Оскільки відносини сторін і викуплене майно не підпадало під дію законодавства про приватизацію (не було державним чи комунальним), умови викупу передбачались укладеним договором оренди майна з викупом від 06.05.1995р., а можливість укладення такого договору передбачалась наведеними вище нормами законодавства про оренду.

Аналізуючи судову практику з питань застосування законодавства про власності Верховний Суд України, зазначив, що за нормами ЦК України підставами виникнення (набуття) права власності є різні правопороджуючі юридичні факти, або правовідносини. Право власності може набуватися різними способами, які в науці традиційно поділяються на дві групи: первинні, тобто такі, що не залежать від прав попереднього власника на майно, та похідні, за яких право власності на майно переходить до власника від його попередника в порядку правонаступництва.

ОСОБА_4 з нормами ЦК до похідних способів належить набуття цього права, зокрема, на підставі правочинів. Похідними способами набуття права власності зазвичай є різні договори: купівлі-продажу, міни, дарування, ренти, оренди з викупом, а також спадкування майна або правонаступництво щодо майна юридичних осіб чи публічно-правових утворень.

Загальною ознакою похідного способу набуття права власності є правонаступництво, тобто перехід права власності від одних осіб до інших. Таким чином, підстава набуття права власності в одних осіб є одночасно підставою для припинення права власності в інших осіб і навпаки. Отже, важливе значення у таких випадках має визначення моменту, коли до набувача майна переходить право власності, адже з цього моменту переходить і тягар утримання власності і ризик випадкового знищення чи пошкодження майна. Стаття 128 ЦК УРСР передбачала, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

Отже, з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна у власність від 21.11.1995р. згідно договору оренди майна з викупом від 06.05.1995р. у позивача виникло право власності на спірне нерухоме майно.

Набуття позивачем права власності на спірні об'єкти нерухомого майна на підставі договору оренди майна з викупом не суперечило також положенням діючого на той час Закону України "Про власність". Володіння майном є правомірним поки інше не буде встановлено судом.

Долучив до матеріалів справи копії рішення Луцької міської ради № 7/9 від 05.04.1996р. "Про закріплення земельних ділянок в постійне користування з видачею державних актів на право постійного користування землею" з додатком; проекту матеріалів інвентаризації земельної ділянки асфальтобетонного заводу підприємства "Луцькавтодор" по провулку Дорожний, 4; технічного звіту з топографо-геодезичних робіт земельної ділянки в м. Луцьку, пров. Дорожний, 4; технічного паспорту під'їзної залізничної колії № 27а, яка обслуговує асфальтобетонний завод позивача в м. Луцьку по провулку Дорожний, 4, Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

20.03.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від представника відповідача надійшов до суду відзив від 20.03.2017р. №3-30/46 (вх.№01-54/3065/17 від 20.03.2017р.), в якому він позов заперечив, вказавши, що відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995р. №56 затверджено "Правила державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб". Даним наказом було передбачено об'єкти нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації, суб'єкти що здійснюють дану реєстрацію та порядок державної реєстрації об'єктів нерухомості.

ОСОБА_4 п 4.1. даного наказу, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності.

На підставі чинних вищезазначених норм права, а також норм права які діяли на момент виникнення правовідносин, Акціонерне товариство відкритого типу "Волиньрембуд" повинно було зареєструвати право власності на об'єкти нерухомості за адресою: провулок Дорожний, 4, м. Луцьк, Волинська область.

У зв'язку з тим, що право власності на вищевказані об'єкти нерухомості не було зареєстровано за Акціонерним товариством відкритого типу "Волиньрембуд", дані об'єкти нерухомості не могли бути включені до додатку № 1 до Договору оренди майна з викупом від 06.05.1995 р., укладеного між позивачем та АТВТ "Волиньрембуд", а саме, до акту приймання — передачі основних фондів асфальтобетонного заводу шляхового ремонтно — будівельного управління. (факт відсутності реєстрації права власності підтверджується листом КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" від 23.12.2016 р. № 1880).

Таким чином, позивач не набув, та не міг набути право власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: провулок Дорожний, 4, м. Луцьк, Волинська область, за договором оренди майна з викупом від 06.05.1995р.

Зауважив, що не може погодитися з твердженням позивача, що він набув правомірно у встановленому законом порядку (згідно договору оренди майна з викупом) право власності на об'єкти нерухомості, оскільки відповідно до норм чинного законодавства України, немає жодних оригіналів документі на дані об'єкти нерухомості, оригіналів договорів оренди майна з викупом з додатками до них. Позивач також ніяким чином не надав підтверджувальних фактів, щодо правомірності володіння АТВТ "Волиньрембуд" об'єктами нерухомості за адресою: провулок Дорожний, 4, м. Луцьк, Волинська область, та правомірності передачі їх позивачу.

21.03.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Шляхове ремонтно-будівельне управління "Серпантина" надійшла до суду заява №08 від 17.03.2017р. (вх.№01-54/3090/17 від 21.03.2017р.), в якій вказано, що проти позову третя особа не заперечує і її права в даному випадку не порушуються.

Зазначено, що основні фонди асфальтобетонного заводу ОСОБА_6 "Волиньрембуд" за адресою в місті Луцьку провулок Дорожний, 4, про які йде мова у позові позивача, були передані у власність ТзОВ підприємство "Луцькавтодор" за договором оренди майна з викупом від 06.05.1995р. та акту від 21.11.1995р. у зв'язку із повною оплатою їх вартості підприємством "Луцькавтодор".

Зі сторони АТВТ "Волиньрембуд" на підставі відповідного доручення № 9 від 06.05.1995р. даний договір був підписаний начальником шляхового ремонтно-будівельного управління ОСОБА_7, який до сьогодні є співзасновником підприємства ТзОВ ШРБУ "Серпантина".

У зв'язку із повним виконанням сторонами умов договору оренди з викупом від 06.05.1995р. документи про набуття та відчуження Шляховим ремонтно-будівельним управлінням АТВТ "Волиньрембуд" у 1995 році основних фондів асфальтобетонного заводу цього управління не збереглись та були знищені через закінчення встановлених термінів зберігання. На сьогоднішній день на підприємстві зберігається документація по трудових відносинах з метою видачі відповідних довідок для колишніх працівників.

На основі наказу № 165 від 29.12.1987 року Волинське обласне дорожнє ремонтно-будівельне управління перейменоване в Дорожнє підрядне спеціалізоване рембудуправління (ДПС РБУ). ОСОБА_4 наказу № 58 від 14.12.1994р. ДПС РБУ реорганізоване в Шляхове ремонтно-будівельне управління AT "Волиньрембуд". ОСОБА_4 наказу № 1 від 01.02.2000 року Шляхове ремонтно-будівельне управління AT "Волиньрембуд" реорганізовано в Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Серпантина", яке є повним його правонаступником.

На підставі договору про викуп сукупних валових активів цілісного майнового комплексу від 30.12.2000р., укладеного між АТВТ "Волиньрембуд" та ТзОВ "Серпантина", третя особа є повним правонаступником всіх зобов'язань, кредитів, боргів, угод шляхового ремонтно-будівельного управління AT "Волиньрембуд".

З 01.09.2003р. згідно наказу № 1 від 01.09.2003 року ТзОВ ВП "Серпантина" перейменоване в Товариство з обмеженою відповідальністю Шляхове ремонтно- будівельне управління "Серпантина".

Просила розглядати дану справу за відсутності її представника.

Представник позивача в судовому засіданні 22.03.2017р. та в додаткових письмових поясненнях б/н від 22.03.2017р. (вх.№01-54/3144/17 від 22.03.2017р.) позовні вимоги підтримав та просив суд задоволити їх в повному обсязі, вказавши, що позивач набув у власність спірні об'єкти нерухомості на підставі договору оренди майна з викупом від 06.05.1995р. та акту від 21.11.1995р., законодавство того періоду не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав, а, отже, у зв'язку із втратою оригіналів цих правовстановлюючих документів має право на захист свого права власності шляхом його визнання в порядку ст. 392 ЦК України.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.03.2017р. позов заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Шляхове ремонтно-будівельне управління "Серпантина"- в судове засідання 22.03.2017р. не з'явилась.

Ухвалою суду від 22.03.2017р. зважаючи на необхідність витребування додаткових доказів по справі розгля справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 03.04.2017р. та в додаткових поясненнях б/н від 03.04.2017р. (вх.№01-54/3500/17) представник позивача позовні вимоги підтримав, вказавши, що діючим на момент вчинення правочину договору оренди майна з викупом від 06.05.1995р. та його передачі за актом від 21.11.1995р. законодавством взагалі не було передбачено реєстрації будь-яких прав на нерухомість.

Ні Правила державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що перебуває у власності юридичних та фізичних осіб від 13 грудня 1995р., зареєстровані у Мін'юсті України 19 січня 1996 р. за № 31/1056, ані Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 р. за № 399/2839, яким затверджена Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, ані, в подальшому, саме Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, які були прийняті вже після укладення та виконання договору оренди майна з викупом від 06.05.1995р., не передбачали обов'язкової реєстрації прав на нерухоме майно на підставі правочинів, що відбулись до їх прийняття.

Стосовно зазначення в інвентаризаційних справах на спірні нежитлові приміщення користувачем ТзОВ "Корпорація ЛАД" вказав, що ТзОВ "Корпорація ЛАД" була створена у 2002 році, одним із співзасновників якої було підприємство "Луцькавтодор" і першочергово планувалось внести до статутного фонду цього підприємства основні засоби, в тому числі й спірні нежитлові приміщення. Але внесеними змінами та проведеною переоцінкою вкладів вказане майно в подальшому не вносилось до статутного фонду ТзОВ "Корпорація ЛАД" і за ним не реєструвалось. Порушення інтересів ТзОВ "Корпорація ЛАД" на відшукуване позивачем нерухоме майно відсутнє.

Зауважив, що стосовно зазначення в матеріалах інвентаризаційної справи ТзОВ "Нектар" та Луцької міської ради позивачу невідомо, але при цьому вказані інвентаризаційні справи не містять в собі жодних документів за вказаними суб'єктами.

Щодо набуття спірного майна та правомірного користування ним контрагентом за договором оренди майна з викупом - ШРБУ AT "Волиньрембуд" зазначив наступне.

У ході вивчення даного питання було встановлено, що АТВТ "Волиньрембуд" було створено шляхом приватизації. ОСОБА_4 із наказом Волинського обласного підрядного спеціалізованого ремонтно- будівельного тресту № 54 від 06.12.1993 року, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 року "Про порядок корпоратизації підприємств" структурні підрозділи, які входили до Волинського спецрембудтресту включені до складу AT "Волиньрембуд", в т.ч. шляхове ремонтно- будівельне управління.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.1993р. № 508 "Про корпоратизацію підприємств" наказом Комітету інвестицій, будівництва, архітектури і містобудування Волинської ОДА від 13.08.1993р. № 20 було створено комісію із корпоратизації Волинського обласного підрядного спеціалізованого ремонтно-будівельного тресту.

Наказом Комітету інвестицій, будівництва, архітектури і містобудування Волинської ОДА від 06.12.1993р. № 26 Волинський обласний підрядний спеціалізований ремонтно-будівельний трест був перетворений у Відкрите акціонерне товариство "Волиньрембуд". До складу товариства на правах структурного підрозділу увійшло і шляхове ремонтно-будівельне управління.

Наказом регіонального відділення Фонду держмайна від 17.02.1995 року № 40 завершено процес приватизації ВАТ "Волиньрембуд" шляхом продажу державної частки акцій.

У зв'язку із цим, адвокатом було направлено відповідні адвокатські запити в різні державні установи з метою відшукати підтверджуючі документи, а саме: адвокатський запит № 129 від 24.03.2017р. в Державний архів Волинської області; адвокатський запит № 130 від 28.03.2017р. у Регіональне відділення Фонду державного майна у Волинській області; адвокатський запит № 131 від 29.03.2017р. в Державний архів Волинської області.

Станом на сьогоднішній день адвокатом отримано лише одну відповідь № 272/01.22 від 24.03.2017р. з Державного архіву Волинської області, якою надано копію наказу Регіонального відділення фонду державного майна України по Волинській області № 40 від 17.02.1995р. "Про завершення приватизації акціонерного товариства "Волиньрембуд"".

Інші адвокатські запити на опрацюванні, у зв'язку із чим звернувся до суду з клопотанням б/н від 03.04.2017р. (вх.№01-66/54/17 від 03.04.2017р.), в якому просив суд продовжити термін розгляду справи та відкласти розгляд спору.

Крім того, долучив до матеріалів справи копії адвокатських запитів вих.№ 129 від 24.03.2017р., вих. №130 від 28.03.2017р., вих. №131 від 29.03.2017р., відповіді № 272/01.22 від 24.03.2017р. з додатком, статуту ТзОВ "Корпорація ЛАД" в редакції 2002 року із змінами до нього, установчого договору про створення ТзОВ "Корпорація ЛАД" від 29.10.2002р., протоколу № 1 від 29.10.2002р. зборів засновників, протоколу №14 від 23.01.2004р. з змінами до установчого договору, передавального акту, складеного на підставі протоколу № 14 від 23.01.2004р., статуту ТзОВ "Корпорація ЛАД" (нова редакція), який затверджено загальними зборами учасників ТзОВ "Корпорація ЛАД" протоколом №1 від 01.11.2011р. та зареєстрований 02.11.2011р. за №11981050007000529.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.04.2017р. проти задоволення судом клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи та відкладення розгляду спору не заперечив.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Шляхове ремонтно-будівельне управління "Серпантина"- в судове засідання 03.04.2017р. не з'явилась.

Ухвалою суду від 03.04.2017р. продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд спору згідно ст.ст. 69, 77 ГПК України з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неподання сторонами витребуваних судом доказів та необхідність витребування додаткових доказів по справі.

Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача-додаткові письмові пояснення по суті позовних вимог з врахуванням пояснень відповідача; оригінали договору оренди майна з викупом від 06.05.1995р., акту прийому-передачі у власність від 21.11.1995р.; докази проведення розрахунків за отримане нерухоме майно (оригінали платіжних доручень); письмові пояснення та первинні докази (оригінали) щодо будівництва, введення в експлуатацію, набуття спірного майна та правомірного користування майном контрагентом за договором оренди майна з викупом-ШРБУ АТ "Волиньрембуд"; відповідача-додаткові письмові пояснення по суті позовних вимог з врахуванням пояснень позивача; третю особу-додаткові письмові пояснення та первинні докази в обгрунтування будівництва, введення в експлуатацію, набуття спірного майна та правомірного користування майном та його відчуження.

Представник позивача в судовому засіданні 18.04.2017р. та в додаткових письмових поясненнях б/н від 14.04.2017р. (вх.№01-54/3813/17 від 14.04.2017р.) позовні вимоги підтримав та просив суд задоволити їх в повному обсязі, вказавши, що позивач зі своєї сторони вжив всіх залежних від нього заходів з метою відновити втрачені оригінали правовстановлюючих документів або ж отримати їх дублікати, а саме договору оренди майна з викупом від 06.05.1995р. та акту від 21.11.1995р. Вчинені дії не дали свого позитивного результату і така можливість на сьогоднішній день втрачена.

Зазначив, що іншого способу чи порядку отримати (поновити) оригінали втрачених документів у позивача немає, а тому він звертається до суду на підставі ст. 392 ЦК України.

Повідомив, що надати докази сплати за об'єкти нерухомості немає можливості, оскільки такі були знищені за терміном зберігання.

Долучив до матеріалів справи копії пояснень гр. ОСОБА_7 від 23.03.2017р., довідок №20 від 08.09.2009р., №07 від 17.02.2011р., наказу №1/4-4 від 27.01.2000р., адвокатського запиту вих.№134 від 06.04.2017р., листа №314/01-22 від 11.04.2017р., рішень №410 від 10.07.1959р., №992 від 16.09.1960р. з додатками №№1, 2, наказу від 22.12.1965р. №141, листа №288/01-22 від 31.03.2017р., наказів №20 від 13.08.1993р., №26/1 від 06.12.1993р., №20-п від 08.04.1994р., адвокатських запитів вих.№130 від 28.03.2017р., вих.№132 від 04.04.2017р., акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 25.10.1993р., інвентаризаційного опису основних засобів станом на 01.10.1993р., наказу №20-п від 08.04.1994р., листа №272/01.22 від 24.03.2017р., наказу №40 від 17.02.1995р., адвокатського запиту вих.№135 від 07.04.2017р., листа №318/01.22 від 11.04.2017р., наказу №54 від 06.12.1993р., статуту Акціонерного товариства відкритого типу "Волиньрембуд", затвердженого загальними зборами акціонерів АТ "Волиньрембуд" 20.09.1994р. пртоколом №1, зареєстрованого 04.11.1994р. за №03334121, протоколу засідання правління АТ "Волиньрембуд" №1 від 18.01.1995р., наказу №23-а від 30.04.1995р., акту від 03.05.1995р. та наказу №26 від 24.05.1995р.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.04.2017р. позов заперечив, вказавши, що єдиною підставою відмови позивачу у реєстрації права власності на спірне майно є відсутність у нього оригіналів правовстановлюючих документів, необхідних для здійснення реєстрації.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Шляхове ремонтно-будівельне управління "Серпантина"- в судове засідання 18.04.2017р. не з'явилась, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301034768042 від 10.04.2017р.

Господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши зібрані матеріали достатніми для розгляду спору, -

встановив:

ОСОБА _4 пунктів 1.1. та 1.2. статуту позивача-Приватного акціонерного товариства "Луцькавтодор" (нова редакція), який затверджений загальними зборами акціонерів ПрАТ "Луцькавтодор" протоколом №20 від 28.04.2016р., ОСОБА_3 акціонерне товариство "Луцькавтодор" створене шляхом перейменування Закритого акціонерного товариства "Луцькавтодор" при приведенні своєї діяльності і положень установчих документів у відповідність до вимог ЗУ "Про акціонерні товариства", та є його повним правонаступником усіх прав та обов'язків.

У свою чергу, ЗАТ "Луцькавтодор" створене шляхом реорганізації ТзОВ підприємства "Луцькавтодор" у ЗАТ "Луцькавтодор" згідно рішення загальних зборів учасників ТзОВ підприємства "Луцькавтодор". ЗАТ "Луцькавтодор" є правонаступником усіх прав і обов'язків підприємства "Луцькавтодор".

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Підприємство "Луцькавтодор" на підставі договору оренди майна з викупом, укладеного 06.05.1995р. з Акціонерним товариством відкритого типу "Волиньрембуд", придбало майно згідно узгодженого сторонами переліку.

ОСОБА_4 пункту 8.1 вказаного договору орендоване майно переходить у власність позивача з моменту внесення ним повної вартості визначеної в п. 6.1. договору, тобто 18 млрд. карбованців.

ОСОБА_4 прийому-передачі основних фондів асфальтобетонного заводу шляхово ремонтно-будівельного управління (додаток №1), передачі підлягало наступне майно: ГРП, котельня, бітумосховища-4шт., огорожа з металевої сітки, газопровід, асфальтозмішувач ДС-117-2Е, асфальтозмішувач Д-508, бітумоварочні котли-4шт., реактор, обезводнювачі-2шт., вагова, побутові приміщення, туалет.

Актом від 21.11.1995р. до договору оренди від 06.05.1995р. сторони засвідчили факт передачі АТВТ "Волиньрембуд" у власність позивача майна асфальтобетонного заводу, набутого згідно п. 8.1. договору оренди майна з викупом від 06.05.1995р. (хоча доказів проведення оплати позивач суду не надав).

У комплексі придбаного за договором майна асфальтобетонного заводу була нерухомість, якою позивач володіє й по сьогоднішній день, а саме: вагова, котельня, побутове приміщення.

Як зазначає позивач, зареєструвати право власності на вказані будівлі позивач своєчасно не зміг і на даний час така можливість втрачена, у зв'язку із його реорганізацією та відсутністю реєстрації за попереднім власником.

Перелічені об'єкти нерухомого майна по провулку Дорожний, 4 в м. Луцьку відносяться до об'єктів нерухомості, що підлягають інвентаризації як це передбачено Інструкцією "Про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна", затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 14.05.2001р. (з наступними змінами та доповненнями) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 582/5773 від 10.07.2001р.

Технічну інвентаризацію цих об'єктів проведено КП "Волинське обласне БТІ" і видано відповідні технічні паспорти.

У відповідності до виготовлених та виданих Волинським обласним бюро технічної інвентаризації технічних паспортів на приміщення по провулку Дорожний, 4, станом на 24.10.2013р., передбачено: вагова (Ж-2) загальною площею 126,0 м ; побутове приміщення (Ї-1) загальною площею 40,2 м ; котельня (З-1) загальною площею 157,7 м2.

У технічних паспортах зроблені висновки про технічний стан та характеристики зазначених будівель. Отже, зазначені споруди не є аварійними та придатні для використання.

КП "Волинське ОБТІ" своїм листом № 141 від 21.12.2016р. повідомило, що станом на 31.12.2012р. (дата передання реєстрів нерухомого майна) право власності на вищезазначене нерухоме майно не зареєстровано.

Луцька міська рада, заяву позивача № 102 від 29.09.2014р. про оформлення права власності залишила без відповіді. Проте, листом №1.1-20/5587 від 13.10.2014р. повідомила (з наданням підтверджуючих документів), що спірні об'єкти не належать до майна міської комунальної власності.

Крім того, позивач подавав до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Луцької міської ради заяви про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, що стверджується картками прийому заяви №№ 78127996, 78127599, 78127551 від 14.01.2017р.

Своїми рішеннями № 33491560, № 33492229, № 33490293 від 19.01.2017р. державний реєстратор виконавчого комітету Луцької міської ради відмовив у державній реєстрації права власності на котельню, вагову і побутове приміщення за адресою м. Луцьк, пров. Дорожний, 4. Підставою для прийняття такої відмови було подання позивачем копій правовстановлюючих документів.

У випадку із відмовою у державній реєстрації прав на побутове приміщення державним реєстратором також зазначено про неправильне присвоєння нерухомому майну літери на плані. Дана описка виправлена шляхом внесення 26.01.2017р. змін до технічного паспорту, а побутовому приміщенню присвоєно літеру "Ї-1".

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Луцькавтодор"-звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Луцької міської ради -про визнання права власності на майно, в якому просив суд визнати за ОСОБА_3 акціонерним товариством "Луцькавтодор" право власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться на провулку Дорожний, 4 в місті Луцьку, а саме: вагова (Ж-2) загальною площею 126,0м.кв.; побутове приміщення (Ї-1) загальною площею 40,2м.кв.; котельня (З-1) загальною площею 157,7м.кв.

Розглянувши матеріали справи та додатково представлені сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, оцінюючи подані останніми докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про безпідставність пред’явленого позивачем до відповідача-Луцької міської ради позову та необхідність відмови Приватному акціонерному товариству "Луцькавтодор" у задоволенні його позовних вимог.

Викладена позиція суду пов’язана з наступними обставинами:

Предметом даного судового розгляду є вимоги особи, яка вважає себе власником нерухомого майна до Луцької міської ради про визнання права власності на спірне нерухоме майно.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В силу положень п.п. 5 та 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність, і застосування цих засад полягає в тому, що тексти законів, угод та їх застосування мають бути належними і справедливими стосовно усіх суб'єктів цивільних правовідносин та відповідати загальновизнаним нормам обороту.

При цьому, концепція добросовісності може використовуватися судом в будь-якій ситуації, щоб виправити несправедливість, яка б мала місце, якщо б застосовувалися традиційні правила.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

ОСОБА_4 ч.ч. 1, 2 ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою (постанова ВГСУ від 11.10.2016р. справа №910/7295/15-г.)

Законодавчо визначені способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

ОСОБА_4 ст. 128 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963р., яка діяла на час укладення договору оренди майна з викупом від 06.05.1195р. між Підприємством "Луцькавтодор" та Акціонерним товариством відкритого типу "Волиньрембуд", право власності в набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

З 01 січня 2004 року введено в дію Цивільний кодекс України.

За змістом ст.ст. 317, 328 ЦК України право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном; право власності придбавається з підстав, не заборонених законом, у тому числі на підставі угод.

За приписами ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

ОСОБА_4 ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями ст. 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною 1 ст. 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

ОСОБА_4 з пунктами 1-4 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначив, що Луцька міська рада, заяву позивача № 102 від 29.09.2014р. про оформлення права власності залишила без відповіді. Проте, листом №1.1-20/5587 від 13.10.2014р. повідомила (з наданням підтверджуючих документів), що спірні об'єкти не належать до майна міської комунальної власності.

Крім того, позивач подавав до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Луцької міської ради заяви про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, що стверджується картками прийому заяви №№ 78127996, 78127599, 78127551 від 14.01.2017р.

Своїми рішеннями № 33491560, № 33492229, № 33490293 від 19.01.2017р. державний реєстратор виконавчого комітету Луцької міської ради відмовив у державній реєстрації права власності на котельню, вагову і побутове приміщення за адресою м. Луцьк, пров. Дорожний, 4. Підставою для прийняття такої відмови було подання позивачем копій правовстановлюючих документів.

Ураховуючи , що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності-це певний юридичний склад, з яким закон повязує виникнення в особи субєктивного права власності на певні обєкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний обєкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України. На цьому зауважено в постанові Верховного Суду України від 24.06.2015р. у справі №6-318 цс15.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність субєктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Суд зауважує, що спеціальне визнання судом права власності на майно необхідне тоді, коли щодо його належності у позивача відсутні правовстановлюючі документи, коли це право оспорює відповідач.

За відсутності доказів оспорювання чи невизнання відповідачем права власності позивача на певне майно відсутні й підстави для визнання права власності на це майно, оскільки право позивача не порушене. Тому, зокрема, відмова органу державної реєстрації прав в оформленні права власності на об'єкт нерухомого майна та у видачі суб'єкту господарювання відповідного свідоцтва у зв'язку з ненаданням ним усіх документів, необхідних для оформлення такого права, або відмова (ухилення) компетентного органу від прийняття самовільно збудованого об'єкту в експлуатацію не є оспорюванням (невизнанням) права власності на об'єкт нерухомого майна та підставою для визнання цього права судом.

Дана правова позиція відображена і в постанові Верховного Суду України від 20.06.2011р. у справі №3-55гс11.

Крім того, стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна.

Слід зазначити, що позивачем позову про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником (суб'єктом права повного господарського відання або права оперативного управління) певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб.

Відповідачем даного позову може бути будь-яка особа, яка сумнівається у приналежності майна позивачу, або не визнає за позивачем права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Спір між сторонами у даній справі виник з підстав відмови позивачеві в оформленні права власності на спірні приміщення, оскільки останній не надав відповідачеві оригіналів праововстановлюючих документів для оформлення права власності.

При цьому доказів, що відповідач претендує на відповідне право власності позивачем суду не надано, а з матеріалів справи вбачається, що відповідач лише відмовляється оформити відповідне право та видати свідоцтво, що свідчить про відсутність порушення відповідачем прав позивача, а отже і підстави для задоволення позовних вимог про визнання права власності також відсутні.

Крім того, суд зауважує, що Луцька міська рада не перебуває з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядженням майном, стосовно якого заявлено позовні вимоги про визнання права власності, не оспорює та не претендує на таке право, а відтак, не може бути належним відповідачем у справі.

За таких обставин, з огляду на недоведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.

ОСОБА _4 ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

ОСОБА_4 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтується на повному, всебічному й об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням викладеного вище суд дійшов висновку щодо відсутності передбачених законодавством підстав для задоволення вимог позивача- Приватного акціонерного товариства "Луцькавтодор" до Луцької міської ради про визнання права власності на майно.

Підстави віднесення судових витрат на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України відсутні.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, -

вирішив:

В позові відмовити.

Повний текст рішення складено

24.04.2017

Суддя С. В. Бондарєв