Справа №636/1193/17

Провадження №2/636/991/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого - судді Слурденко О.І., при секретарі Шиловій І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася з позовом до суду про визнання за нею права власності на земельну ділянку, площею 3,68га, розташовану на території Коробочкинської сільської ради Чугуївського району Харківської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в рахунок виконання зобов'язань за договором позики.

В позовній заяві вона вказала, що 20.08.2014 року між нею та ОСОБА_2 був укладений договір позики, відповідно до якого остання отримала від позивачки грошову суму в розмірі 5000 (п'ять тисяч) доларів США строком на один рік.

В забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним договором між сторонами 20.08.2014 року був укладений договір застави, предметом якого є земельна ділянка, площею 3,68га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташована на території Коробочкинської сільської ради Чугуївського району Харківської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належна відповідачці згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 виданого 24 квітня 2002 року на підставі розпорядження №78 Чугуївської райдержадміністрації Харківської області від 04.04.2002 року.

До теперішнього часу відповідачка не виконала взяті на себе зобов'язання за договором позики, від нотаріального посвідчення договору застави ухиляється, мотивуючи браком коштів та часу.

Просить суд визнати дійсними договір позики та договір застави, що були укладені 20.08.2014 року між нею та ОСОБА_2 з моменту їх укладання і в рахунок виконання зобов'язань за договором позики від 20.08.2014 року визнати за нею право власності на вищезазначену земельну ділянку.

Сторони в судове засідання не з'явилися, надавши суду письмові заяви: позивачка - про підтримку заявлених вимог та проханням розглянути справу без її участі; відповідачка - про визнання позову та проханням розглянути справу та ухвалити рішення за її відсутності.

Вивчивши докази, досідивши матеріали справи, суд приходить до висновку в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона(позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або ж таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 20.08.2014 року позивачка уклала у письмовій формі з ОСОБА_2 договір позики, відповідно до якого остання отримала від неї грошові кошти у розмірі 5000 (п'ять тисяч) доларів США строком на один рік.

Відповідно до ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно до положень ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Стаття 530 ЦК України говорить що, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.1046,1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

В забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним договором позики, 20.08.2014 року між сторонами в письмовій формі було укладено договір застави, предметом якого є земельна ділянка, площею 3,68га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташована на території Коробочкинської сільської ради Чугуївського району Харківської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належна відповідачці згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 виданого 24 квітня 2002 року на підставі розпорядження №78 Чугуївської райдержадміністрації Харківської області від 04.04.2002 року.

ОСОБА_2 не виконала належним чином взяті на себе зобов'язання за договором позики від 20.08.2014 року та постійно ухиляється від нотаріального посвідчення договору застави, посилаючись на брак часу та коштів.

Договір застави є підставою виникнення зазначеного виду забезпечення виконання зобов'язання боржника.

Договір застави є двостороннім правочином, який укладається між заставодержателем та заставодавцем. Закон вимагає його вчинення у письмовій формі (ст.547 Цивільного кодексу України, ст.13 Закону України "Про заставу"), а у випадках, передбачених законом, він має бути нотаріально посвідчений. У разі недотримання вказаної форми такий договір є нікчемним (ч.2 ст.547 Цивільного кодексу України, ст.14 Закону України "Про заставу"). Такі самі наслідки щодо договору застави передбачені законом і у випадку недотримання сторонами вимоги закону щодо його нотаріального посвідчення у передбачених законом випадках (ч.1 ст.220 Цивільного кодексу України, ст. 14 Закону України "Про заставу").

За вимоги закону, зокрема ст. 577 Цивільного кодексу України; ст. 13 Закону України "Про заставу", ч.1 ст.18 Закону України "Про іпотеку", договір застави має відбуватися з обов'язковим нотаріальним посвідченням:

1) у разі оформлення в іпотеку нерухомості (в т. ч. майнових прав на неї), суден внутрішнього плавання, повітряних та морських суден, права користування або оренди нерухомим майном, що надає користувачу або орендарю право будувати, володіти та відчужувати об'єкт нерухомості;

2) у разі передачі в заставу космічних об'єктів, на які поширюється режим нерухомої речі.

У відповідності до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін (ст.209 ЦК України).

Згідно до ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До цього часу, в встановлений договором позики термін, грошові кошти в розмірі, вказаному у договорі не повернуті позивачці, що свідчить про порушення ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник, не звільняється від відповідальності за неможливе виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

При укладанні договору застави від 20.08.2014 року сторонами були дотримані вимоги ст.18 Закону України «Про іпотеку», а його вчинення не суперечить земельному законодавсту, а зокрема п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України, відповідно до якого, до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не пізніше 1 січня 2016 року не допускається: купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їз надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Вищезазначений пункт Перехідних положень на містить мораторію на передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення у заставу (іпотеку).

Згідно зі ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 590 ЦК України передбачено, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Відповідно до ст.140 Земельного кодексу України однією з підстав про припинення права власності на земельну ділянку є: звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора.

Пунктом ґ) ст.143 Земельного кодексу України встановлено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10.11,209,212,214,215 ЦПК України, ст.ст. 201, 203,204,215,220,526,543,547,572,575,577,583,589,590,610,1046,1047,1049 ЦК України, ст.ст.140,143 Земельного Кодексу україни, Законом України "Про заставу", Законом України "Про іпотеку", п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, - задовольнити.

Визнатим дійсним договір позики, укладений 20.08.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсним з моменту його укладання.

Визнати дійсним договір застави, укладений 20.08.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсним з моменту його укладання.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 3,68га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану на території Коробочкинської сільської ради Чугуївського району Харківської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за Державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 виданого 24 квітня 2002 року на підставі розпорядження №78 Чугуївської райдержадміністрації Харківської області від 04.04.2002 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення - апеляції.

Суддя: підпис.

Згідно оригіналу, що знаходиться в матеріалах справи.

Суддя: