Провадження № 22-ц/783/1504/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Ю. Р.

Категорія:59

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого – Мікуш Ю.Р.,

суддів –Павлишина О.Ф., Приколоти Т.І.

секретар Бохонко Е.Р.

З участю: представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Радехівського районного центру зайнятості на рішення Галицького районного суду м.Львова від 19 грудня 2016 року у справі за позовом Радехівського районного центру зайнятості до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, ОСОБА_3 ГУМВС України у Львівській області про стягнення допомоги по безробіттю, -

в с т а н о в и л а :

В червні 2016 року Радехівський районний центр зайнятості звернувся з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про стягнення суми виплаченого забеззпечення безробітному у зв'язку з поновленням його на роботі за рішенням суду.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", з роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Звертає увагу, що за період перебування на обліку в Радехівському районному центрі зайнятості ОСОБА_4 отримав 9711,60 грн., допомоги по безробіттю. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року ОСОБА_4 поновлений на посаді заступника начальника районного відділу начальника відділу кримінальної поліції ОСОБА_3 районного відділу ГУМВС України у Львівській області з 07 листопада 2015 року. Претензію щодо повернення коштів відповідач не виконав, а тому просить стягнути з ГУ МВС України у Львівській області на користь Радехівського районного центру зайнятості незаконно виплачену допомогу по безробіттю ОСОБА_4 в сумі 9711,60 грн.

Оскаржуваним рішенням суду в задоволенні позову відмовлено.

Рішення оскаржив позивач. В апеляційній скарзі зазначає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, помилковим висновок суду про те, що позов заявлений до неналежного відповідача, оскільки ОСОБА_3 УМВСУ у Львівській області дійсно є окремою юридичною особою, але в складі Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області. Грошове забезпечення своїм працівникам здійснює на підставі Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженого Наказом МВС 31.12.2007 р. №499, зареєстрованого в Міністрестві юстиції України 12.03.2008 року за №205/14896. Однак заявлений позов не стосується грошового забезпечення осіб рядового чи начальницького складу, а мова йде про поновлення на роботі за рішенням суду і вимога ставиться до роботодавця, який порушив трудове законодавство щодо звільнення свого працівника. Звертає увагу, що Постановою Львівського окружного адміністративного суду визнано протиправиними дії ГУМВСУ у Львівській області щодо звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ за п.64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та визнано протиправним та скасовано наказ ГУМВСУ у Львівській області №848 а/с «По особовому складу» від 06.11.2015 року в частині звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ з займаної посади та поновлено ОСОБА_4 в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника районного відділу ГУМВСУ у Львівській області з 07.11.2015 року. Відтак з викладеного чітко вбачається, що роботодавцем є саме ГУМВСУ у Львівській області, оскільки наділений правом прийому та звільнення працівників. Враховуючи наведене, позов на підставі ч.4 ст.35 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» заявлений до роботодавця. Крім цього, ОСОБА_3 УМВСУ у Львівській області був залученияй до участі у справі як співвідповідач. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до приписів статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У статті 4 ЦПК України зазначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак вказаним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Судом встановлені такі обставини.

Наказом №НТ151127 від 27.11.2015 року Радехівського районного центру зайнятості ОСОБА_4 надано статус безробітного. (а.с.16).

Наказом №НТ151204 від 04.12.2015 року ОСОБА_4 призначено допомогу по безробіттю.

Наказом Радехівського районного центру зайнятості №НТ151204 від 04.12.2015 року відкладено виплату допомоги по безробіттю з 04.12.2015 року по 06.12.2015 року.

З розрахунку заборгованості встановлено, що за період перебування на обліку в Радехівському районному центрі зайнятості ОСОБА_4 як безробітний отримав 9711,60 грн. допомоги по безробіттю.(а.с.11).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_4 Визнано протиправними дії ГУ МВСУ у Львівській області щодо звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ за п.64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВСУ у Львівській області №848 о/с «По особовому складу» від 06.11.15 р. в частині звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ з займаної посади; поновлено ОСОБА_4 в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника районного відділу начальника відділу кримінальної поліції ОСОБА_3 районного відділу ГУМВС України у Львівській області з 07 листопада 2015 року; стягнуто з ОСОБА_3 районного відділу ГУМВС України у Львівській області на користь ОСОБА_4 3736 грн. 94 коп. грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з відрахуванням податків, зборів та обов’язкових платежів (а.с.6-8).

14 квітня 2016 року в.о. директора Радехівського центру зайнятості було винесено наказ №45 про повернення коштів роботодавцем (а.с.10).

15.04.2016 року в.о. директора Радехівського районного центру зайнятості звертався до керівника ГУ МВСУ у Львівській області з претензією щодо повернення коштів роботодавцем в сумі 9711,60 грн. (а.с.12).

10.05.2016року в.о. директора Радехівського районного центру зайнятості та до голови ліквідаційної комісії ГУМВСУ у Львівській області ОСОБА_5 з проханням врахувати кредиторські вимоги позивача в сумі 9711,60 грн. та сплатити вказану суму протягом 15 днів, однак вказані претензії залишились невиконаними.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ГУМВС України у Львівській області є неналежним відповідачем у справі та не може відповідати за зобов’язання ОСОБА_3 ГУМВС України у Львівській області,оскільки ОСОБА_4 до моменту звільнення з органів внутрішніх справ проходив службу в структурному підрозділі ГУМВС України у Львівській області, а саме в ОСОБА_3 ГУМВС України у Львівській області, що є окремою юридичною особою і грошове забезпечення йому виплачувалося ОСОБА_3

Однак з таким висновком суду колегія суддів не погоджується.

Відповідно до п.8 ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Згідно з ч.1 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Фонд має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Статтею 33 ЦПК України передбачено, що суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Після заміни відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача справа за клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розглядається спочатку.

У п.8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 N 2 « Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції роз’яснено, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК . У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, і позивач не погоджується на її заміну, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного

відповідача .

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову, з тих підстав, що позов пред’явлений до неналежного відповідача, оскільки ОСОБА_3 ГУМВС України у Львівській області, залучений до справи як співвідповідач, що стверджується журналами судових засідань та самим текстом рішення.

Крім цього, як вбачається з постанови Львівського окружного адміністративного суду наказ про звільнення ОСОБА_4 з займаної посади в органах внутрішніх справ виданий Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, а відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що останній не є роботодавцем ОСОБА_4

Відповідно до ст.21 Кодексу Законів України про працю трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Вiдповiдно до ч. 3 ст. 24 КЗпП працiвник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повiдомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалiзацiї державної полiтики з адмiнiстрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соцiальне страхування про прийняття працiвника на роботу в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Отже, якщо працiвник приймається на роботу за наказом, незалежно вiд наявностi пiдписаного сторонами трудового договору у виглядi окремого документа, трудовий договiр як угода мiж сторонами iснує в будь-якому разi.

У ст.14 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що структуру центрального органу управління поліції затверджує керівник поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ України. Штатний розпис (штат) поліції затверджує керівник поліції. Кошторис поліції затверджує керівник поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ України.

Статтею 15 вказаного Закону передбачено, що територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання. Територіальні органи поліції утворює, ліквідовує та реорганізовує Кабінет Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозицій керівника поліції. Структуру територіальних органів поліції затверджує керівник поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ України. Штатний розпис (штат) та кошторис територіальних органів поліції затверджує керівник поліції.

Згідно з п.12 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.

Враховуючи те, що наказ про звільнення ОСОБА_4, який визнаний судом незаконним виданий ГУМВС України у Львівській області, колегія суддів приходить до висновку, що саме Головне управління є роботодавцем ОСОБА_4, а тому позов підлягає задоволенню та кошти підлягають стягненню саме ГУМВС України у Львівській області.

Згідно з п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України,- колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Радехівського районного центру зайнятості задовольнити.

Рішення Галицького районного суду м.Львова від 19 грудня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Радехівського районного центру зайнятості задовольнити.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області в користь Радехівського районного центру зайнятості на розрахунковий рахунок 37174301900432 незаконно виплачену допомогу по безробіттю в сумі 9711,60 грн.(дев'ять тисяч сімсот одинадцять грн.60 коп.).

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області в користь Радехівського районного центру зайнятості на розрахунковий рахунок 37174301900432 судові витрати в сумі 2893,80 грн.(дві тисячі вісімсот дев»яносто три грн.80 коп.)

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий Ю.Р. Мікуш

Судді О.Ф.Павлишин

ОСОБА_6