УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/4967/15-ц Головуючий в суді першої

Провадження № 22-ц/774/261/К/17 інстанції – ОСОБА_1

Категорія 23 (I) Доповідач – Барильська А.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2017 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі :

головуючого - судді Барильської А.П.,

суддів – Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

за участю: секретаря Гладиш К.І.,

за участю: позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» про визнання договору фінансового лізингу частково недійсним, заборону вживати дії на відчуження та розпорядження транспортного засобу,-

В С Т А Н О В И Л А :

В серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (далі ТзОВ «Порше Лізинг Україна») про визнання договору фінансового лізингу частково недійсним, заборону вживати дії на відчуження та розпорядження транспортного засобу, вказавши, що 16 травня 2011 року між ним та ТзОВ «Порше Лізінг Україна» був підписаний договір про фінансовий лізинг №00002691. У відповідності до даного Договору відповідач надає від свого імені і через дилера продавця ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Грант Авто» транспортний засіб типу VW Caddi Kombi 1.6 TDI рік виробництва 2011 на умовах: загальна вартість еквівалент 26 490 доларів США, при цьому авансовий платіж еквівалент 10 596 доларів США, обсяг фінансування еквівалент 15894 доларів США кількість платежів 60 місяців, лізинговий платіж еквівалент 495,44 доларів США.

Однак вважає вказаний договір частково недійсним, оскільки в договорі не зазначено всі істотні умови за договором фінансового лізингу. Так, згідно договору № 00002691 від 16.05.2011 року визначено об’єкт лізингу VW Caddi Kombi 1.6 TDI рік виробництва 2011, однак згідно Закон України «Про фінансовий лізинг» не містить поняття об’єкт лізингу. Натомість законодавець визначив істотною умовою лізингового договору - предмет лізингу.

Всупереч Закону України «Про фінансовий лізинг» договором про фінансовий лізинг №00002691 від 16.05.2011 року не зазначено істотних умов договору фінансового лізингу, а саме предмету лізингу, що в момент укладення даного оспорюваного правочину суперечило вимогам чинного законодавства.

Також в договорі фінансового лізингу встановлено розрахунок в валюті з відсутністю встановленого курсу розрахунку.

В пункті 6.3 Договору про платежі пояснюється, що лізингові та інші платежі відображають справедливу вартість об’єкту лізингу та забезпечують «Порше Лізинг Україна» на основі діючого курсу обміну Евро/долара США встановлений Нацбанком України або українським комерційним банком ПАТ»КІБ Кредит Агріколь» купівлі та продажу євро/долара США до української гривні буде обрано за рішенням «Порше Лізинг Україна» та підлягають сплаті в українських гривнах за обмінним курсом вказаного вище банку. Сторони погоджуються що така вимога може бути поставлена на власний розсуд «Порше Лізинг Україна» і без обмежень щодо кількості таких вимог протягом строку дії Контракту і для цього не вимагається згода лінзингоодержувача.

Перемовини, які велись з представниками ТзОВ «Порше Лізинг Україна» з січня 2015р по серпень 2015 р. по переводу грошових зобов’язань по договору лізингу в національну валюту, ігнорувались та давались відписки про неможливість задоволенню клопотань позивача та перегляду умов договору про фінансовий лізинг. Законодавство України не дає права фізособам використовувати іноземну валюту, як засіб платежу.

Працівники ТзОВ «Порше Лізинг Україна» порушили умови договору про фінансовий лізинг №00002691 від 16.05.2011 року тобто п. 11 Страхування авто та покриття ризиків за рахунок ТзОВ «Порше Лізинг Україна», тобто на 23.05.2015р страховий поліс не був йому наданий. Він телефонував декілька разів на ТзОВ «Порше Лізинг Україна», але зрозумілої відповіді він від працівників не отримав і тоді застрахував автомобіль самостійно, щоб уникнути адміністративної відповідальності. Дані дії працівників ТзОВ «Порше Лізинг Україна» вважає грубим порушенням його прав, як споживача, та недбалістю вищевказаних працівників.

Крім того позивач наполягає на тому, що відповідач безпідставно позбавив його прав користуватися автомобілем VW Caddi Kombi 1.6 TDI рік виробництва 2011 року держ.номер АА 91 29 КО, в порядку виконавчого провадження. 30 липня 2015 року державним виконавцем Довгинцівського ВДВС КМУЮ за виконавчим написом №423 від 21.04.2015 р., здійсненим Приватним нотаріусом ОСОБА_6 Київського нотаріального округу працівниками ТОВ «Порше Лізинг Україна» було вилучено у нього автомобіль VW Caddi Kombi 1.6 TDI, рік виробництва 2011 року, хоча відповідно до ч. З ст. 8 Закону України «Про фінансовий лізинг» предмет лізингу не може бути конфісковано, на нього не може бути накладено арешт у зв’язку з будь-якими діями або бездіяльністю лізингоодержувача. З огляду на те, що в оспорюваному договорі фінансового лізингу встановлено можливість стягнення на об’єкт лізингу шляхом накладення виконавчого напису нотаріуса без повідомлення лізингоодержувача, то вказане положення суперечить Закону України «Про фінансовий лізинг», а відтак є частково недійсним. Тому представниками відповідача було порушено право на захист його інтересів, а також не було його належним чином повідомлено та не дано право добровільно повернути транспортний засіб. Дані дії були навмисно зроблені, щоб збільшити його витрати за договором лізингу.

Тому позивач просив визнати договір фінансового лізингу № 00002691 від 16.05.2011 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТзОВ «Порше Лізінг Україна» частково недійсним в частині визначення розмірів лізингових платежів в іноземній валюті та заборонити відповідачу вживати будь-які дії, спрямовані на відчуження та розпорядження спільного майна транспортного засобу VW Caddi Kombi 1.6 TDI.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 жовтня 2016 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та постановлення по справі нового рішення про визнання договору фінансового лізингу № 00002691 від 16.05.2011 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТзОВ «Порше Лізінг Україна», частково недійсним в частині визначення розмірів лізингових платежів в іноземній валюті.

Апелянт вважає, що в договорі не зазначено всі істотні умови за договором фінансового лізингу, а саме предмету лізингу, що в момент укладення даного оспорюваного правочину суперечило вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Крім того, в договорі фінансового лізингу встановлено розрахунок в іноземній валюті з відсутністю встановленого курсу розрахунку, а діюче законодавство України не дає право фізичним особам використовувати іноземну валюту як засіб платежу.

Також зауважує на тому, що відповідач безпідставно позбавив його прав користуватися автомобілем VW Caddi Kombi 1.6 TDI, рік виробництва 2011 року держ.номер АА 91 29 КО, в порядку виконавчого провадження та не надав йому, станом на 23.05.2015 року, страховий поліс страхування авто.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник ТзОВ «Порше Лізінг Україна» просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 16 травня 2011 року між ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА», як лізингодавцем, та ОСОБА_2, як лізингоодержувачем, був укладений договір про фінансовий лізинг, відповідно до якого останній придбав об’єкт лізингу – транспортний засіб типу WW Caddy Kombi 1.6 I TDI – після завершення погодженого строку лізингу за купівельною ціною, визначеною лізингодавцем.

При укладанні договору сторони погодили вартість об’єкту лізингу в сумі еквівалент 26 490,00 доларів США, авансовий платіж в сумі еквівалент 10596,00 доларів США, обсяг фінансування – еквівалент 15894,00 доларів США. Кількість лізингових платежів – 60, строк лізингу (місяців) – 60, лізинговий платіж в сумі еквівалент 495,44 доларів США (а.с.7).

Усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку: 1) за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в дол. США, визначених вище, відповідно до пунктів 6.3 та 2) відповідно до пункту 6.4.2 (якщо застосовуватиметься) загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні договору про фінансовий лізинг сторонами було погоджено умови договору щодо валюти та порядку сплати лізингових платежів, тому заявлені вимоги щодо визнання частково недійсним вказаного договору в частині визначення розміру лізингових платежів в іноземній валюті не знайшли свого підтвердження.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Виходячи з вимог ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Тобто, положення даних статей надають учасникам цивільного обороту право вільно, виходячи з власних інтересів, вирішувати вступати їм у договірні відносини чи не вступати, а також вільно вибрати майбутнього контрагента у договірних відносинах.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 травня 2011 року між ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА», як лізингодавцем, та ОСОБА_2, як лізингоодержувачем, був укладений договір про фінансовий лізинг, відповідно до якого останній придбав об’єкт лізингу – транспортний засіб типу WW Caddy Kombi 1.6 I TDI – після завершення погодженого строку лізингу за купівельною ціною, визначеною лізингодвавцем.

При укладанні договору сторони погодили вартість об’єкту лізингу в сумі еквівалент 26 490,00 доларів США, авансовий платіж в сумі еквівалент 10596,00 доларів США, обсяг фінансування – еквівалент 15894,00 доларів США. Кількість лізингових платежів – 60, строк лізингу (місяців) – 60, лізинговий платіж в сумі еквівалент 495,44 доларів США.

Усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку: 1) за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в дол. США, визначених вище, відповідно до пунктів 6.3 та 2) відповідно до пункту 6.4.2 (якщо застосовуватиметься) загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.

Так, згідно п. 6.3. вказаного договору, сторони погоджуються, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим контрактом на користь Порше Лізинг Україна, відображають справедливу вартість об’єкта лізингу та забезпечують отримання Порше Лізинг Україна очікуваної станом на дату виконання контракту суми на основі діючого курсу обміну євро/долара США (як обумовлено сторонами в контракті), встановленого Національним банком України або українським комерційним банком (ПАТ «КІБ «Креді Агріколь» або іншим банком), або на основі обмінних курсів, за якими на встановлену дату укладалися угоди з клієнтами банку з купівлі та продажу євро/доларів США до української гривні (надалі – «обмінний курс»), як буде обрано за рішенням Порше Лізинг Україна станом на дату, коли кожен платіж підлягає виплаті. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші зобов’язання, передбачені цим контрактом розраховуються в євро/доларах США (як обумовлено сторонами в контракті) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом вказаного вище банку, чинним на дату виставлення рахунку. Якщо в період між датою виставлення рахунку. Якщо в період між датою виставлення рахунку та датою отримання суми, еквівалентної тій, що зазначена в такому розрахунку, обмінний курс, який був використаний та про який повідомлено Порше Лізинг Україна, збільшиться більше ніж на 2%, різниця, що виникла внаслідок такого збільшення, виплачується лізингоодержувачем. Лізингові платежі будуть розраховуватися для цілих місяців (а.с.7-17 - копія договору).

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про фінансовий лізинг», предметом договору лізингу (далі - предмет лізингу) може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Статтею 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997 № 723/97-ВР, передбачено, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними його умовами є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Стаття 11 цього Закону надає право лізингоодержувачу:1) обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю;2)відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям;3)вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках;4)вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом № 723/97-ВР.

Відповідно до ст.203 ЦК України, визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, відповідно до ч. 1 вказаної статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Стаття 18 Закону № 1023-ХІІ містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним або змінено, а не сам договір.

У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону № 1023-ХІІ).Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Згідно ст. 18 цього Закону, умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони, по-перше, порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.

За ч. 3 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (п. 2, 3); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (п. 4).

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Як вбачається із матеріалів справи, договір між сторонами укладався не в іноземній валюті, як посилається в своєму позові позивач, а договором визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, що не суперечить ст. 533 ЦК України.

На підстав вище наведеного колегія суддів приходить до висновку, що при укладенні договору про фінансовий лізинг сторонами було погоджено умови договору щодо валюти та порядку сплати лізингових платежів, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що заявлені вимоги щодо визнання частково недійсним вказаного договору в частині визначення розміру лізингових платежів в іноземній валюті не знайшли свого підтвердження , а тому, позивні вимоги ОСОБА_7 задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги про те, що в договорі не зазначено всі істотні умови за договором фінансового лізингу, а саме предмету лізингу, що в момент укладення даного оспорюваного правочину суперечило вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки позивачем, відповідно до його позивних вимог, не ставилось питання про визнання договору фінансового лізингу недійсним з тих підстав, що в договорі не зазначено всіх істотних умов за договором, а саме предмету лізингу, в той час як відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З позовних вимог позивача вбачається, що він просив визнати договір фінансового лізингу № 00002691 від 16.05.2011 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТзОВ «Порше Лізінг Україна» частково недійсним лише в частині визначення розмірів лізингових платежів в іноземній валюті, інших позовних вимог, щодо визнання фінансового лізингу недійсним, позивачем не заявлялось.

Не можуть бути підставою для скасування законного рішення доводи апеляційної скарги про те, що в договорі фінансового лізингу встановлено розрахунок в іноземній валюті з відсутністю встановленого курсу розрахунку, а діюче законодавство України не дає право фізичним особам використовувати іноземну валюту як засіб платежу спростовуються умовами самого договору фінансового лізингу.

При укладанні договору сторони погодили вартість об’єкту лізингу в сумі еквівалент 26 490,00 доларів США, авансовий платіж в сумі еквівалент 10596,00 доларів США, обсяг фінансування – еквівалент 15894,00 доларів США. Кількість лізингових платежів – 60, строк лізингу (місяців) – 60, лізинговий платіж в сумі еквівалент 495,44 доларів США.

Також сторони погодили, що усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку: 1) за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в дол. США, визначених вище, відповідно до пунктів 6.3 та 2) відповідно до пункту 6.4.2 (якщо застосовуватиметься) загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.

Таким чином, встановлення курсу розрахунку в договорі фінансового лізингу не передбачено самим договором, а передбачено, що розрахунок по договору проводиться за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в дол. США.

Крім того слід зазначити, що договір між сторонами укладався не в іноземній валюті, як посилається в своєму позові позивач, а договором визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, що не суперечить ст. 533 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач безпідставно позбавив його прав користуватися автомобілем VW Caddi Kombi 1.6 TDI, рік виробництва 2011 року держ.номер АА 91 29 КО, в порядку виконавчого провадження та не надав йому, станом на 23.05.2015 року, страховий поліс страхування авто не можуть бути підставою для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог позивача з огляду на те, що відсутні підстави для визнання договору фінансового лізингу частково недійсним, а п. 12.6 договору передбачено право відповідача в односторонньому порядку розірвати договір, та, також серед іншого, повернути об’єкт лізингу.

Вище наведені доводи апеляційної скарги, окрім наведених спростувань, фактично зводяться до переоцінки доказів та є незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції, в межах заявлених позовних вимог, в достатньо повному обсязі встановив права та обов'язки сторін, що беруть участь у справі, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку і ухвалив обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам закону.

З інших підстав позову не заявлено.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню як недоведена, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303,307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 жовтня 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: