ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2017 р.

Справа № 591/3924/16-а

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 18.01.2017р. по справі № 591/3924/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області

про зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА _1 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (надалі по тексту відповідач), в якому, з урахуванням уточнень, просив суд:

-зобов’язати Сумське об’єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області призначити з 01.06.2016 року пенсію державного службовця, виходячи із розміру суддівської винагороди доведеної довідками про складові заробітної плати, складеними апеляційними судами Сумської і Донецької області, оформленими відповідно до постанов правління Пенсійного фонду України від 14.02.2011 № 5-1 і від 04.09.2013 р. №15-1 та здійснити її виплату без обмеження максимальним розміром.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 18.01.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов’язано Сумське об’єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області призначити ОСОБА_1 пенсію на умовах передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723 з 01 червня 2016 року із розміру суддівської винагороди доведеною довідками про складові заробітної плати, оформленими апеляційними судами Сумської і Донецької областей, здійснити її виплату з дати призначення без обмеження граничним максимальним розміром.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Зарічного районного суду м. Суми від 18.01.2017 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.06.2016 року позивачка ОСОБА_1 подала дві заяви про призначення їй пенсії за віком згідно Закону №1058, яке у неї виникло з 10.04.2016 року після досягнення пенсійного віку і подання заяви про призначення цього виду пенсії протягом 3-х місяців наступного за днем по досягненню пенсійного віку, а також заяву про призначення їй пенсії з моменту звернення з 01.06.2016 року на умовах передбачених ст. 37 Закону №3723, разом із довідкою про розрахунок стажу державної служби та про складові суддівської винагороди, оформлені за формою, затвердженими діючими на час звернення постановами правління Пенсійного фонду України від 14.02.2011 року №5-1 та від 04.09.2015 року №15-1 за період роботи з 16.06.2015 року по 01.06.2016 року на посаді судді Апеляційного суду Сумської області. До документів додана копія трудової книжки. Потім позивачкою ОСОБА_1 були надіслані довідки про складові суддівської винагороди за період роботи з 30.05.2011 року до 15.06.2015 року на посаді судді Апеляційного суду Донецької області станом на 01.06.2016 року.

Рішенням №5370 від 09.06.2016 року за підписом першого заступника начальника управління та 3-х працівників відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії управління в призначенні пенсії на умовах ст.37 Закону №3723 відмовлено з тих підстав, що такого переведення Законом №1058 не передбачено, а також відсутності стажу державної служби не менш 20 років роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723, оскільки посади в органах місцевого самоврядування не передбачені ст.25 Закону №3723.

Розпорядженням №822101 від 30.06.2016 року за підписом начальника управління та 2-х працівників позивачу призначена пенсія за віком згідно Закону №1058 з 10.04.2016 року.

Згідно розрахунку стажу державної служби, наданого Апеляційним судом Сумської області станом на 01.06.2016 року і складеного на підставі записів трудової книжки позивача, стаж її державної служби становить 37 років, 14 днів, який складається з періодів роботи у:

- Гірницькому райфінвідділі на посаді економіста з 01.09.1977 року по 29.05.1978 року;

- виконкому Центрально-Міського райради м. Макіївки на посаді інспектора з обліку квартир з 31.05.1978 року по 01.02.1980 року;

- виконкому Макіївської міськради на посаді інспектора відділу з обліку квартир з 01.02.1980 року по 23.04.1986 року;

- виконкому Макіївської міськради на посадах старшого інспектора, заступника, завідуючого відділом з обліку квартир та розподілу житлової площі з 22.12.1987 року по 24.11.2003 року (період розгляду в суді спору щодо поновлення на роботі з 12.10.1999 року по 03.10.2001 року працювала на посаді начальника юридичного відділу Ясинуватської райдержадміністрації);

- Ясинуватському міському суді Донецької області суддею з 26.11.2003 року по 26.03.2004 року;

- Ясинуватському міськрайонному суді Донецької області суддею з 27.03.2004 року по 27.05.2011 року;

- Апеляційному суді Донецької області суддею з 30.05.2011 року по 15.06.2015 року; - Апеляційному суді Сумської області суддею з 16.06.2015 року по теперішній час.

За довідкою керуючої справами виконавчого апарату Донецької обласної ради, місто Макіївка Донецької області, де працювала тривалий час позивачка, є містом обласного значення, а також дано роз’яснення структури відділів та управлінь виконавчих комітетів міських, районних рад до складу яких входили фінансовий відділ і управління з обліку і розподілу житлової площі.

Відповідно до записів трудової книжки №№13,14,17 позивачка працювала до 24.11.2003 року на посадах віднесених до категорії посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723, їй присвоювалися ранги державних службовців: 01.03.1994 року – 10 ранг і 12.11.1996 року – 9 ранг державного службовця 5 категорії; 28.02.1994 року нею була прийнята присяга державного службовця. З 26.11.2003 року стала працювати на посаді судді і під час роботи їй протягом березня 2004 року – березня 2010 року були призначені кваліфікаційні класи з п’ятого по третій.

Згідно наказу в.о. голови Апеляційного суду Сумської області від 16.06.2015 року №34-ОС на підставі Указу Президента України від 21.04.2015 року № 226/2015 «Про переведення суддів», ОСОБА_1 переведено до Апеляційного суду Сумської області зі стажем роботи судді станом на 16.06.2015 року - 36 років 2 місяці 08 днів, що дає право на одержання щомісячної доплати за вислугу років в розмірі 80% посадового окладу, тобто для розрахунку вислуги років судді було зараховано стаж державної служби за увесь період її роботи на посадах, який зараховується до стажу державної служби.

На даний час їй встановлена щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 80% посадового окладу, виходячи із стажу державної служби строком 37 років 14 днів.

Увесь час роботи на посадах в органах місцевого самоврядування, виконавчої влади та судді вона отримувала заробітну плату, яка фінансувалась за рахунок державних коштів, які сплачувалися як з місцевого бюджету, так і з державного бюджету. До складових її заробітної плати входили окрім основного заробітку (суддівської винагороди) такі виплати: матеріальна допомога на оздоровлення, доплати за вислугу років в залежності від стажу державного службовця, за ранг (кваліфікаційний клас), тобто виплати, які передбачалися статтями 33,35 Закону №3723 у період його дії до 01.05.2016 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності у відповідача обов’язку призначити позивачу пенсію на умовах передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу» з 01.06.2016 року та виплачувати її без обмеження граничним максимальним розміром.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

01.06.2016 року позивачка ОСОБА_1 подала дві заяви про призначення їй пенсії за віком згідно Закону №1058 та заяву про призначення їй пенсії на умовах передбачених ст. 37 Закону №3723.

Розпорядженням №822101 від 30.06.2016 року за підписом начальника управління та 2-х працівників позивачу призначена пенсія за віком згідно Закону №1058 з 10.04.2016 року.

Рішенням №5370 від 09.06.2016 року за підписом першого заступника начальника управління та 3-х працівників відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії управління в призначенні пенсії на умовах ст.37 Закону №3723 відмовлено з тих підстав, що такого переведення Законом №1058 не передбачено, а також у зв’язку з відсутністю у позивача стажу державної служби не менш 20 років роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723, оскільки посади в органах місцевого самоврядування не передбачені ст.25 Закону №3723.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про незаконність рішення відповідача, виходячи з наступного.

З 01.05.2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» №889, яким у статті 90 передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 2 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положення цього Закону визнано такими, що втратили чинність Закон №3723, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктами 10-12 цього розділу передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723 із наступними змінами та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 цього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723 із наступними змінами та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 цього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Крім того, як визначено у пункті 8 цього розділу Прикінцевих та перехідних положень, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, з аналізу наведених приписів слідує, що особи, які на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889 мають не менше 20 років стажу на посадах державної служби мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», при цьому стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Відповідно до ст. 37 вказаного Закону на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 25 Закону №3723, на яку є посилення у пунктах 10-12 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень, визначені класифікація посад державних службовців з першої по сьому категорію, інших прирівняних до них посад не перелічених у цій статті та передбачено, що віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

Колегія суддів зазначає, що серед переліку наведеного ст. 25 ЗУ «Про державну службу» не містяться посади в органах місцевого самоврядування.

Між тим, пунктом п.2 постанови Верховної Ради України від 16.12.1993 року № 3724 «Про введення в дію Закону України «Про державну службу» передбачено, що дія Закону №3723 поширюється на працівників органів місцевого та регіонального самоврядування, які прирівнюються до відповідних категорій посад службовців, якщо інше не передбачено законодавством України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 року №239 «Про віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців» із змінами, яка була прийнята на виконання постанови Верховної Ради України від 16.12.1993 року «Про введення в дію Закону України «Про державну службу»» було затверджено Порядок віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців ( далі Порядок).

Відповідно до цього Порядку керівників управлінь, самостійних відділів виконкомів міських Рад народних депутатів міст обласного підпорядкування та їх заступників; спеціалістів виконкомів міських Рад міст обласного підпорядкування, їх управлінь, самостійних відділів та інші прирівняні до них посади, були віднесені до п’ятої категорії.

Згідно листа виконавчого апарату Донецької обласної ради від 10.08.2016 року № Т-0005-46-1.1 м. Макіївка Донецької області є містом обласного значення.

Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 р. було скасовано п.2 постанови Верховної Ради України від 16.12.1993 року № 3724 «Про введення в дію Закону України «Про державну службу».

Пунктом 2 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачено, що дія Закону України "Про державну службу" поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.7 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» до 5 категорії посад віднесено посади міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, заступників голів районних рад, керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад.

Отже, служба в органах місцевого самоврядування на певних посадах прирівнюється до стажу державної служби та дає право на пенсійне забезпечення у відповідності до Закону України «Про державну службу».

Затверджений постановою КМУ від 26.10.2001 року №1441 Порядок віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідної категорії посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців також передбачав, віднесення посади заступника керівника управління виконавчого комітету міської ради до п’ятої категорії.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 22.12.1987 року по 24.11.2003 року працювала у виконкомі Макіївської міськради на посадах старшого інспектора, заступника завідуючого відділом з обліку та розподілу житлової площі, заступника начальника управління-завідуючою відділом по обліку громадян.

28.02.1994 року позивачем була прийнята присяга державного службовця, 01.03.1994 року позивачу присвоєно 10 ранг і 12.11.1996 року – 9 ранг державного службовця 5 категорії. З 26.11.2003 року стала працювати на посаді судді і під час роботи їй протягом березня 2004 року – березня 2010 року були призначені кваліфікаційні класи з п’ятого по третій.

Отже, позивач працюючи у виконкомі Макіївської міськради на посадах старшого інспектора, заступника завідуючого відділом з обліку та розподілу житлової площі, заступника начальника управління-завідуючою відділом по обліку громадян займала посади, які прирівняно до посад державної служби, а тому вказаний стаж має включатися до стажу державної служби, що дає право на пенсійне забезпечення у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Стаж роботи на посаді судді, згідно наведеної вище постанови Кабінету Міністрів України зараховується до стажу державної служби.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що пунктами 1,4,5 частини 2 ст. 46 Закону №889 визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посаді державного службовця відповідно до цього Закону; час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування»; час перебування на посадах суддів.

Пунктом 4 цього Порядку документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Таким чином, на час звернення з заявою про призначення пенсії позивач мала стаж державної служби більше 20 років.

Отже, на день звернення позивача з заявою про призначення пенсії вона мала відповідний стаж державної служби передбачений ст.37 Закону №3723, а тому набула право на пенсію на умовах ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі про відсутність підстав для призначення позивачу пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» через не невідповідність довідок про стаж державної служби та про складові заробітної плати вимогам чинного законодавства, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки вказані обставини не були наведені в рішенні відповідача від 09.06.2016 року як підстава для відмови у призначенні позивачу пенсії державного службовця.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що у довідці про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 01.06.2016 року № 38 відсутні дані про посаду державного службовця, ранг державного службовця, суму заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, стаж державної служби, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у вказаній довідці зазначено суму заробітної плати на яку нараховано єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що є визначальним у відповідності до приписів ст. 37 ЗУ «Про державну службу» для призначення пенсії.

Також доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції не враховано приписів ст. 10 Закону № 1058, якою передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника) призначається один із цих видів пенсії за її вибором, колегія суддів відхиляє оскільки відсутність у зазначеній нормі посилання на право особи вибору між пенсією державного службовця та пенсією відповідно до Закону України № 1058 не позбавляє таку особу права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

Також посилання відповідача на п.5 Перехідних положень Закону України від 02.03.2015 року №213 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», якою визначено, що у разі не прийняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія/щомісячне довічне грошове утримання/ призначаються, зокрема відповідно до Закону України «Про державну службу», колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до п. 2 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889 Закон України "Про державну службу" №3723 втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Також колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на п.12.ч.3 ст.3 Закону №889 щодо відсутності законних підстав для призначення суддям пенсії державних службовців, оскільки позивач просить призначити пенсію не за Законом № 889, а у відповідності до ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Також доводи апеляційної скарги про те, що у довідці про складові заробітної плати від 01.06.2016 року № 39 відсутні дані про заробітну плату за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією, а тому вона не відповідає вимогам законодавства, колегія суддів відхиляє оскільки в матеріалах справи міститься довідка №35-12/62/2016 від 01.06.2016 року, яка містить відомості про складові заробітної плати за період з 2011 р. по 2015 р. (а.с.44-49).

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що довідка про стаж державної служби від 01.06.2016 року № 184 не містить інформації про розпорядчі документи, на підставі яких позивач зараховувалась, переводилась та звільнялась з посад державної служби, оскільки такі відомості підтверджуються записами в трудовій книжці.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача на час звернення з заявою про призначення пенсії стажу роботи на державній службі більше 20 років, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для призначення позивачу пенсії державного службовця.

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зобов’язання відповідача виплачувати позивачу пенсію державного службовця без обмеження граничним максимальним розміром, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії / щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 року №4-рп/2016 наведені приписи ст. 37 Закону України «Про державну службу» неконституційними визнані не були.

Також, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» тимчасово, по 31 грудня 2017 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року N 889-VIII "Про державну службу", а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Отже, у період з 1 січня 2016 року по 31.12.2017 року особам, які працюють на посадах та на умовах передбачених Законом України "Про судоустрій і статус суддів" призначені пенсії не виплачуються.

Згідно листа Апеляційного суду Сумської області від 03.04.2017 року № 2283/17 ОСОБА_1 працює на посаді судді Апеляційного суду Сумської області з 16.06.2015 року по теперішній час.

Таким чином, враховуючи, що позивач на час звернення за призначенням пенсії державного службовця працювала на посаді та на умовах, передбачених Законом України "Про судоустрій і статус суддів", то підстави для виплати їй пенсії відсутні.

Крім того, рішенням відповідача відмовлено позивачу в призначенні пенсії відповідно до ст. 37 ЗУ «Про державну службу», при цьому питання щодо розміру пенсії відповідачем не вирішувалося, а тому доводи позивача про порушення відповідачем її права на отримання пенсії у відповідному розмірі та вимоги про зобов’язання відповідача здійснити призначення та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром є безпідставними.

Таким чином, позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію державного службовця без обмеження граничним максимальним розміром задоволенню не підлягають.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції в частині задоволення позову щодо виплати позивачу пенсії державного службовця без обмеження граничним максимальним розміром підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні вказаної частини позову. В іншій частині підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області задовольнити частково.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 18.01.2017р. по справі № 591/3924/16-а скасувати в частині задоволення позову щодо зобов’язання Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області виплачувати ОСОБА_1 пенсію державного службовця без обмеження граничним максимальним розміром та прийняти в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні вказаної частини позову.

В іншій частині постанову Зарічного районного суду м. Суми від 18.01.2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

(підпис)

ОСОБА_2

Судді

(підпис) (підпис)

ОСОБА_3 ОСОБА_4

Повний текст постанови виготовлений 18.04.2017 р.