УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року

Справа № 876/10562/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Макарика В.Я.

суддів – Большакової О.О., Глушка І.В.

за участю секретаря судового засідання – Федак С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року у адміністративній справі №809/1448/16 за позовом Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

28 жовтня 2016 року позивач - Головне управління ДФС в Івано-Франківській області звернулося в суд з позовом до відповідача - ОСОБА_1 в якому просило винести рішення про стягнення з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) податкового боргу в розмірі 444 274,24 гривень.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України податковий борг в загальній сумі 444 274 (чотириста сорок чотири тисячі двісті сімдесят чотири) гривні 24 копійки.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.08.2015 року контролюючим органом, на підставі статей 345, 351 Митного кодексу України, наказу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №302 від 06.08.2015, проведено документальну невиїзну перевірку з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності ОСОБА_1 по МД №206020000/2015/400036 від 20.01.2015 року.

За результатами перевірки складено акт №206/09-19-17-01/15/НОМЕР_2, яким встановлено порушення вимог митного законодавства України при митному оформленні в частині невірної класифікації товару у митній декларації №206020000/2015/400036 від 20.01.2015 року.

29.01.2015 року транспортний засіб марки Mercedes-Benz, модель VITO 120, номер кузова НОМЕР_3, рік виготовлення 2009 був оформлений на митному посту Коломия Івано-Франківської митниці по МД №206020000/2015/400036 як вантажний автомобіль, загальна кількість місць включаючи місце водія 2 та класифікований згідно коду 8704 УКТЗЕД.

З врахуванням пояснень УКТЗЕД до товарних позицій 8703, 8704 Методичних рекомендацій, інформації, наведеної в листі від офіційного дилера "DAIMLER AG" в України ПАТ "Автокапітал" та загальнодоступної інформації щодо розшифрування VIN-коду "MERCEDES-BENZ", встановлено, що оформлений автомобіль Mercedes-Benz, модель VITO 120, номер кузова НОМЕР_3, рік виготовлення 2009, з 5-ма місцями для сидіння, включаючи для водія є вантажопасажирським, який слід класифікувати у товарній позиції 8703 УКТЗЕД зі сплатою акцизного податку.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари (частина 4 статті 69 Митного кодексу України).

Відповідно до розділу ІІ Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №651 від 31.08.2012, у графі 33 митної декларації зазначається код товару згідно з УКТЗЕД, а в графі 47 митної декларації проводиться розрахунок податків та зборів, що підлягають сплаті, тому невірне заповнення графи 33 митної декларації товару призводить до заниження податкових зобов’язань за ввізним митом, акцизним збором та податком на додану вартість.

Отже, встановлені факти порушень щодо класифікації товарів згідно з вимогами УКТЗЕД призвели до заниження податкових зобов'язань акцизного податку та податку на додану вартість при ввезенні товару на митну територію України.

У відповідності до пункту 4 частини 1 статті 289 Митного кодексу України, обов’язок із сплати митних платежів виникає: після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки орган доходів і зборів самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов’язання.

Згідно з частиною 2 статті 293 Митного кодексу України, особою, на яку покладається обов’язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов’язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

На підставі вищевказаного акту перевірки, позивачем винесено податкові повідомлення-рішення від 31.08.2016 року за №0000411701, котрим визначено суму грошових зобов’язань з податку на додану вартість в розмірі 62 904,48 грн., (у тому числі штрафні (фінансові) санкції 12 580,90 грн.) та №0000401701, яким визначено суму грошових зобов’язань з акцизного податку на загальну суму 314 522,39 грн. (у тому числі штрафні (фінансові) санкції 62 904,48 грн.) (а.с. 13-14).

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Кодексу у разі визначення грошового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму грошового зобов’язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно п.56.18 ст.56 Кодексу при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З матеріалів справи видно, що вищевказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене в судовому порядку.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.03.2016 року по справі № 809/183/16, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень за №0000411701 та №0000401701 від 31.08.2016 року відмовлено. Ухвала суду апеляційної інстанції набрала законної сили 09.06.2016 року (а.с. 16-17).

Відповідно до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Кодексу, вказані грошові зобов'язання є узгодженими з 09.06.2016 року.

У відповідності до приписів п.п.129.1.1 п.129.1 ст. 129 Кодексу після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов’язання на суму податкового боргу при самостійному нарахуванні суми грошового зобов’язання платником податків від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного цим Кодексом, а при нарахуванні суми грошового зобов’язання контролюючими органами від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом нараховується пеня.

Згідно п.59.1 ст.59 Кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення рішення.

Відповідно до вищевказаної норми ПК України, податковим органом було надіслано відповідачу податкову вимогу форми Ф за №50-17 від 02.08.2016 року на суму 444 274,24 грн., яка отримана останньою 05.08.2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи та досліджена судом в якості письмового доказу по справі (а.с. 15).

Згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Кодексу податковим боргом є сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпункт 16.1.4 п.16.1 ст.16 Кодексу визначає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, передбачених податковим законодавством.

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про невідповідність оскарженого судового рішення нормам матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції щодо неповідомлення відповідача про дату розгляду адміністративної справи зазначає, що в матеріалах справи міститься роздрукований результат відстеження пересилання поштових відправлень (штрихкодовий ідентифікатор: 7601839418697), а саме повістки, де вказано, що поштове відправлення з повісткою знаходилось у відділенні поштового зв’язку Коломия 3 з 25.11.2016 року по 01.12.2016 року за яким відповідач не з’являлася. У цьому відстеженні пересилання поштових відправлень зазначено, що поштове відправлення за штрихкодовим ідентифікатором: 7601839418697 01.12.2016 року повернуто за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання. Відповідно до п. 11 ст. 35 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 160,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року у адміністративній справі №809/1448/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В.Я. Макарик

Судді : О.О. Большакова

ОСОБА_2

Повний текст ухвали складений 20 квітня 2017 року.