ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2017 року справа № 823/334/17

13 год. 10 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

при секретарі судового засідання - Мельниковій О.М.,

за участю: представника позивача Чубина О.М. - за договором про надання правової допомоги, представників третьої особи - Міністерства оборони України Калюжного А.П. та Торопенка В.М. - за довіреностями, представника третьої особи - Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України Васильєва О.С. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України та Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України, про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України у розгляді заяви ОСОБА_1 щодо встановлення причинного зв`язку захворювань (поранення) із виконанням ОСОБА_1 обов`язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 01.03.1980 по 12.06.1981, викладену у листі № 7217 від 20.12.2016 року;

- зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України прийняти та розглянути заяву ОСОБА_1 щодо встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень) із виконанням ОСОБА_1 обов`язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 01.03.1980 по 12.06.1981;

- зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України за результатами розгляду вищевказаної заяви ОСОБА_1 щодо встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень) із виконанням ОСОБА_1 обов`язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР, скласти протокол згідно додатку 19 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 № 402.

Ухвалою суду від 20.03.2017 до участі у справі, в якості третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Центральну військово-лікарську комісію Державної прикордонної служби України.

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що він 13.12.2016 звернувся до Черкаського об`єднаного міського військового комісаріату із заявою про направлення його документів на розгляд до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України для встановлення причинного зв`язку захворювання із пораненнями отриманими під час проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан. Згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.12.2016 № 5/4600 необхідні документи для встановлення причинного зв`язку захворювання позивача із пораненнями отриманими під час проходження військової служби були направлені до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України. Проте, Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України, листом від 20.12.2016 № 7217 повідомила позивача, що згідно п. 21.3 Розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.11.2008 № 110/15800, протоколу узгоджувальної наради МО України від 18.10.2016, затвердженого заступником Міністра Оборони України - керівником апарату, розпорядження Директора Військово-медичного Департаменту № 249/3/4843 від 02.07.2015, розпорядженням начальника ЦВЛК № 6058 від 19.10.2016, причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні військово-лікарські комісії, у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, штатні військово-лікарські комісії цих військових формувань. Тому, для встановлення причинного зв`язку поранень, позивачу запропоновано звернутися за належністю до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України. У свою чергу Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України, своїм листом від 29.12.2016 № 505 повідомила позивача, що вони є правонаступником лише колишнього управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР. У той же час, правонаступником Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР, де проходив військову службу позивач, Центральна військово-лікарська комісії Державної прикордонної служби України не являється. Одночасно, Центральна військово-лікарська комісії Державної прикордонної служби України у вказаному вище листі зазначила, що у разі якщо призов ОСОБА_1 на строкову військову службу та звільнення з цієї служби здійснювались на підставі наказів Міністра оборони колишнього СРСР та він перебуває на військовому обліку у відповідному військовому комісаріаті Міністерства оборони України, то вирішення питання щодо встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень) із виконанням ОСОБА_1 обов`язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 01.03.1980 по 12.06.1981 належить до повноважень Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України. Вважаючи дії Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання повторно не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерства оборони України у судовому засіданні, просили суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки в оскаржуваних правовідносинах Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України діяла у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України надав письмові пояснення на адміністративний позов позивача, в яких зазначив, що оскільки призив та звільнення з строкової військової служби позивача здійснювалися на підставі наказів Міністра оборони колишнього СРСР та він перебуває на військовому обліку у відповідному військовому комісаріаті Міністерства оборони України, то вирішення питання щодо встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень) із виконанням ОСОБА_1 обов`язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 01.03.1980 по 12.06.1981 належить до повноважень Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України. Враховуючи викладене представник Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України зазначив, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частиною 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, відповідно до наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та представників осіб, які беруть участь у справі, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у військовій частині № НОМЕР_1 в період з 23.04.1979 по 12.06.1981, у тому числі в період з 01.03.1980 по 12.06.1981 приймав участь у виконанні інтернаціонального обов`язку у складі Прикордонних військ КДБ СРСР на території Демократичної Республіки Афганістан, що підтверджується записом у військовому квитку НОМЕР_2 та довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.11.2016 № 1399.

26.10.2016 позивачу було видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 .

Під час виконання обов`язків військової служби по наданню інтернаціональної допомоги в Демократичній Республіці Афганістан в березні 1980 року ОСОБА_1 отримав вогнепальні поранення спини, лівої нижньої кінцівки та голови внаслідок вибуху фугасу.

З метою встановлення наявності наслідків отриманих поранень та давності їх виникнення, на підставі направлення ТВО військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01.12.2016 було проведено судово-медичне дослідження (обстеження) позивача за результатами якого складено акт судово-медичного дослідження (обстеження) № 02-01/2419.

13.12.2016 позивач звернувся до Черкаського об`єднаного міського військового комісаріату із заявою про направлення його документів на розгляд до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України для встановлення причинного зв`язку захворювання із пораненнями отриманими під час проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан.

Згідно листа Черкаського об`єднаного міського військового комісаріату від 15.12.2016 № 5/4600 необхідні документи для встановлення причинного зв`язку захворювання позивача із пораненнями отриманими під час проходження військової служби були направлені до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України.

Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України, листом від 20.12.2016 № 7217 повідомила позивача, що згідно п. 21.3 Розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.11.2008 № 110/15800, протоколу узгоджувальної наради МО України від 18.10.2016, затвердженого заступником Міністра Оборони України - керівником апарату, розпорядження Директора Військово-медичного Департаменту № 249/3/4843 від 02.07.2015, розпорядженням начальника ЦВЛК № 6058 від 19.10.2016, причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні військово-лікарські комісії, у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, штатні військово-лікарські комісії цих військових формувань. Тому, для встановлення причинного зв`язку поранень, позивачу запропоновано звернутися за належністю до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України. У зв`язку із наведеним, надані позивачем до розгляду документи були йому повернуті

У свою чергу Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України, листом від 29.12.2016 № 505 повідомила позивача, що вони є правонаступником лише колишнього управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР.

Одночасно, Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України у вказаному вище листі зазначила, що у разі якщо призов ОСОБА_1 на строкову військову службу та звільнення з цієї служби здійснювались на підставі наказів Міністра оборони колишнього СРСР та згідно із законодавством він перебуває на військовому обліку у відповідному військовому комісаріаті Міністерства оборони України, то вирішення питання щодо встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень) із виконанням ОСОБА_1 обов`язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 01.03.1980 по 12.06.1981 належить до повноважень Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України.

Вважаючи такі дії Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Прикордонні війська КДБ СРСР структурно входили до складу Комітету державної безпеки СРСР (КДБ СРСР, до 1978 року - КДБ при Раді Міністрів СРСР).

Прикордонні війська КДБ СРСР відповідно до статті 4 «Закона Союза Советских Социалистических Республик «О всеобщей воинской обязаности» від 12.10.1967, вважалися складовою частиною Збройних Сил СРСР в період з 01.09.1939 по 21.03.1989.

Згідно з пунктом 1 Указу Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 № 1464-XII всі дислоковані на території республіки (УРСР) військові частини прикордонних військ СРСР та їх органи управління з озброєнням і матеріально технічною базою переведені у відання України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.01.1992 № 3 «Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України» установлено, що Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником лише колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР.

Так, у відповідності до частини 10 статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).

Згідно із пунктом 1.1 глави 1 Розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до пункту 2.1 глави 2 Розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Центральна військово-лікарська комісія є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України (пункт 2.3 глави 2 Розділу І Положення).

У свою чергу, порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України визначений у главі 2 Розділу 2 Положення № 402.

Згідно з підпунктом 21.1., 21.3. глави 21 Розділу 2 Положення № 402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.

Причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом.

При цьому, постанови, які приймає ВЛК із встановлення причинного зв`язку захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва), наведені у главі 21 розділу II цього Положення (пункт 20.7. глави 20 Розділу 2 Положення № 402).

У свою чергу, постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов`язані дотримуватися вимог Положення (пункт 20.1. глави 20 Розділу 2 Положення № 402).

Також, пунктами 21.7.-21.8. глави 21 Розділу 2 Положення № 402 передбачено, що постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за № 169/5360 (зі змінами), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров`я Збройних Сил України).

При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04.01.1994 № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.07.1994 за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи).

Отже, із системного аналізу норм Положення № 402 вбачається, що результатом розгляду комісією питання щодо встановлення наявності або відсутності причинного захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) із проходженням військової служби є винесення останньою відповідної постанови.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, відповідачем постанова про наявність або відсутність причинного захворювання поранення ОСОБА_1 - в березні 1980 року під час отримання вогнепального поранення спини, лівої нижньої кінцівки та голови внаслідок вибуху фугасу не виносилась.

У свою чергу, однією з позовних вимог ОСОБА_1 є визнання протиправною відмови Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України у розгляді заяви щодо встановлення причинного зв`язку захворювань (поранення) із виконанням ОСОБА_1 обов`язків військової служби під час перебування на території ДРА у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 01.03.1980 по 12.06.1981, викладену у листі №7217 від 20.12.2016.

Однак, вищевказана позовна вимога не відповідає матеріально-правовому способу захисту порушеного права, оскільки, як встановлено судом вище, жодного рішення (постанови) Центральною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України стосовно позивача не виносилось.

При цьому, надана Центральною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України позивачу відповідь, оформлена листом від 20.12.2016 № 7217, не має обов`язкового характеру і не встановлює для позивача обов`язків, а тому вищевказаний лист не є рішенням суб`єкта владних повноважень, у розумінні пункту 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправною відмови Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України у розгляді заяви щодо встановлення причинного зв`язку захворювань (поранення) із виконанням ОСОБА_1 обов`язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 01.03.1980 по 12.06.1981, викладену у листі №7217 від 20.12.2016 необхідно відмовити.

Водночас, відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

У свою чергу, як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, відповідачем у оскаржуваних правовідносинах була допущені саме протиправні дії щодо відмови у розгляді заяви позивача від 13.12.2016 про встановлення причинного зв`язку захворювань (поранення) із виконанням ним обов`язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 01.03.1980 по 12.06.1981.

А тому, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і визнати протиправними дії Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України щодо відмови у розгляді заяви ОСОБА_1 від 13.12.2016 про встановлення причинного зв`язку захворювань (поранення) із виконанням ним обов`язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 01.03.1980 по 12.06.1981,

Так, Верховний Суд України у постанові від 18.03.2014 (справа № 21-11а14) зазначив, що оскільки звернення позивача відповідач не розглядав, та відповідного рішення не приймав, то суд повинен був зобов`язати останнього розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України, а не підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання.

У відповідності до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин та з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, яка є обов`язковою для врахування судами загальної юрисдикції, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України прийняти та розглянути заяву ОСОБА_1 щодо встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень) із виконанням ОСОБА_1 обов`язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 01.03.1980 по 12.06.1981 року і задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання Центральої військово-лікарської комісії Міністерства оборони України за результатами розгляду вищевказаної заяви ОСОБА_1 щодо встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень) із виконанням ним обов`язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР, скласти протокол згідно додатку 19 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 № 402, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст.11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Також, суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства засноване на гарантуванні дотримання вимог права, інакше було би порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, тобто критеріями здійснення адміністративного судочинства є принципи судочинства.

Суд зазначає, що саме до виключної компетенції Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України відноситься вирішення питання щодо встановлення наявності або відсутності причинного захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) із проходженням військової служби та винесення останньою відповідних рішень при розгляді питань, з якими позивач звернувся до суду.

Враховуючи зазначене, у задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України за результатами розгляду вищевказаної заяви ОСОБА_1 щодо встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень) із виконанням ОСОБА_1 обов`язків військової служби під час перебування на території ДРА у складі Прикордонних військ КДБ СРСР, скласти протокол згідно додатку 19 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 № 402 належить відмовити.

Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач проходив строкову військову службу у військовій частині № НОМЕР_1 в період з 23.04.1979 по 12.06.1981, у тому числі в період з 01.03.1980 по 12.06.1981 приймав участь у виконанні інтернаціонального обов`язку у складі Прикордонних військ КДБ СРСР на території Демократичної Республіки Афганістан.

В свою чергу, суд зазначає, що оскільки Прикордонні війська КДБ СРСР структурно входили до складу Комітету державної безпеки СРСР (КДБ СРСР, до 1978 року - КДБ при Раді Міністрів СРСР) та відповідно до ст. 4 Закону СРСР «Про всезагальний військовий обов`язок» від 12.10.1967, Прикордонні війська КДБ СРСР вважалися складовою частиною Збройних Сил СРСР в період з 01.09.1939 по 21.03.1989.

Згідно з пунктом 1 Указу Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 № 1464-XII всі дислоковані на території республіки (УРСР) військові частини прикордонних військ СРСР та їх органи управління з озброєнням і матеріально технічною базою переведені у відання України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.01.1992 № 3 «Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України» установлено, що Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником лише колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що Державна прикордонна служба України жодного відношення до Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР ніколи не мала.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з нормами Положення про проходження медичного огляду в Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.05.2009 № 333, зареєстрованого Міністерством юстиції України 26.09.2016 за № 1285/29415 Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України визначає причинний зв`язок захворювань (поранень, травм, контузій) лише у колишніх військовослужбовців військових частин прикордонних військ СРСР дислокованих на території України.

Тому, з системного аналізу вказаних вище нормативно-правових актів, та беручи до уваги ту обставину, що позивач проходив службу у військовій частині № НОМЕР_1 , у тому числі в період з 01.03.1980 по 12.06.1981 приймав участь у виконанні інтернаціонального обов`язку у складі Прикордонних військ КДБ СРСР на території Демократичної Республіки Афганістан, то в силу Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402, обов`язок щодо встановлення причинного зв`язку поранень у даному випадку покладений саме на Центральну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України.

Преамбулою Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, визначено, організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Статтею 2 вказаного Закону, зазначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до статті 7 вказаного Закону, визначено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

За таких обставин та з урахуванням досліджених доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 86, 94, 159-163, 167, 185-187, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України щодо відмови у розгляді заяви ОСОБА_1 від 13.12.2016 про встановлення причинного зв`язку захворювань (поранення) із виконанням ним обов`язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 01.03.1980 по 12.06.1981.

Зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України прийняти та розглянути заяву ОСОБА_1 щодо встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень) із виконанням ним обов`язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 01.03.1980 по 12.06.1981.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.А. Рідзель

Постанова складена у повному обсязі 10.04.2017.