Справа № 419/1146/17

Провадження № 2-о/419/117/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року Новоайдарський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді – Мартинюка В. Б.,

при секретарі – Московченко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.м.т. Новоайдар Луганської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи, заінтересована особа: Новоайдарський районний відділ ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Луганській області, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Новоайдарського районного суду Луганської області з даною заявою про встановлення факту смерті особи, заінтересована особа: Новоайдарський районний відділ ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Луганській області, посилаючись на те, що 07 квітня 2017 року в с. Розкішне, Лутугинського району, Луганської області померла її мати ОСОБА_2, яка за життя була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

На підтвердження факту смерті ОСОБА_2, ДУ «Лутугинська центральна районна багатопрофільна лікарня» видане лікарське свідоцтво про смерть №26 від 08.04.2017 року.

На теперішній час заявниця має намір оформити спадкові права після померлої.

ОСОБА_1 звернулась до Новоайдарського районного відділу ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Луганській області, з метою отримання свідоцтва про смерть ОСОБА_2, але їй відмовили, посилаючись на те, що наявні у заявниці документи, які є необхідними для проведення реєстрації смерті особи, є недійсними, так як видані на території тимчасово непідконтрольній українській владі, тому ОСОБА_1 вимушена звернутись до суду з цією заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2, яка померла 07.04.2017 року в с. Розкішне, Лутугинського району, Луганської області.

Заявник – ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, вимоги, викладені в заяві, підтримала, просила їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи – Новоайдарського районного відділу ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Луганській області у судове засідання не з'явилась, надала письмову заяву про розгляд справи у її відсутності, заперечень з приводу заявлених вимог не надала.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 07 квітня 2017 року в с. Розкішне, Лутугинського району, Луганської області померла мати заявниці ОСОБА_2, яка за життя була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5-6).

Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується копією лікарського свідоцтва про смерть №26 від 08.04.2017 року, виданого ДУ «Лутугинська центральна районна багатопрофільна лікарня», відповідно до якого 07 квітня 2017 року в с. Розкішне, Лутугинського району, Луганської області померла ОСОБА_2, причина смерті – хронічна недостатність кровообігу ІІІ, атеросклеротичний кардіосклероз на фоні гіпертонічної хвороби, хронічна ішемічна хвороба серця. (а.с.5).

У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

У судовому порядку можуть також бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У відповідності до ст. 11 ч. 1 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання. Згідно зі ст. 14 ЦПК України, рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв'язку із встановленим судом фактом. В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану орган державної реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.

Оцінюючи лікарське свідоцтво про смерть № 26 від 08.04.2017 року, видане ДУ «Лутугинська центральна районна багатопрофільна лікарня», суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

Приймаючи до уваги викладені заявником обставини, підтвердження їх належними доказами, відсутність заперечень з боку заінтересованої особи, з метою захисту прав особи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Законом України від 04.02.2016 року № 990-VIII "Про внесення змін до ЦПК України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України", який набув чинності 23 лютого 2016 року, внесено зміни до ст. 367 ЦПК України щодо негайного виконання рішення суду про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

Висновки суду підтверджуються письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 209, 213-215, 256-259, 367 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи, заінтересована особа: Новоайдарський районний відділ ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Луганській області – задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_3, яка за життя була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, померла 07 квітня 2017 року, місце смерті: Луганська область, Лутугинський район, с. Розкішне, у віці 87 (вісімдесяти семи) років, причина смерті: хронічна недостатність кровообігу, атеросклеротичний кардіосклероз на фоні гіпертонічної хвороби, хронічна ішемічна хвороба серця.

Рішення суду про встановлення факту смерті ОСОБА_2 допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя: В. Б. Мартинюк