АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110,м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

факс: 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження Головуючий в 1 інстанції - Фаркош Ю.А.

№22-ц/796/4305/2017 Доповідач - Українець Л.Д.

Справа №757/2372/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого Українець Л.Д.

суддів Оніщука М.І.,

Шебуєвої В.А.,

за участю секретаря Майданець К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка подана представником ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 січня 2017 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», третя особа: ОСОБА_2, про визнання кредитного договору частково недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А

У січні 2015 року ТОВ «Порше Мобіліті» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому просило суд:

- стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» суму основного боргу зі сплати кредиту за Кредитним договором №50007923 від 10.04.2013 року в розмірі 448 314,28 грн, збитки у розмірі 31 250,65 грн, штраф у розмірі 77 230,58 грн, пеню у розмірі 1 676,25 грн, 3% річних у розмірі 6 152,21 грн та інфляційні втрати у розмірі 38 890,04 грн, що разом складає 603 514,01 грн;

- звернути стягнення на транспортний засіб марки Volkswagen, модель T5GP Kasten, номер шасі НОМЕР_2, об'єм двигуна 1 984 куб. см, випуску 2011 року, реєстраційний номер НОМЕР_1, заставною вартістю 282 759,68 грн шляхом його вилучення на користь ТОВ «Порше Мобіліті» та подальшого продажу його з публічних торгів на умовах визначених у Договорі застави транспортного засобу №50007923 від 15.04.2013 року;

- стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» судові витрати.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2016 року за заявою представника ТОВ «Порше Мобіліті» первісний позов ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині звернення стягнення на транспортний засіб марки Volkswagen, модель T5GP Kasten, реєстраційний номер НОМЕР_1, заставною вартістю 282 759,68 грн залишено без розгляду.

Під час розгляду справи ТОВ «Порше Мобіліті» подало заяву про збільшення позовних вимог, у якій вказало, що 10.04.2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір №5007923, відповідно до якого товариство зобов'язалося надати позичальнику кредит у сумі 212 069,76 грн, що є еквівалентом 26 040 доларів США на дату укладання Договору, строком на 60 місяців, зі змінною процентною, з цільовим призначенням - для придбання автомобіля марки VW, модель T5GP Kasten, кузов НОМЕР_3, об'єм двигуна 1 984 куб. см, рік випуску 2011, а ОСОБА_3 зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачу кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту, а також інші платежі відповідно до умов Кредитного договору.

Згідно п. 1.6 Умов кредитування виконання зобов'язання ОСОБА_3 за цим Договором забезпечується заставою майна відповідно до укладеного сторонами Договору застави транспортного засобу №50007928 від 15.04.2013 року, за яким з метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором ОСОБА_3 передано у заставу транспортний засіб марки Volkswagen, модель T5GP Kasten, номер шасі НОМЕР_2, об'єм двигуна 1 984 куб. см, випуску 2011 року, реєстраційний номер НОМЕР_1, заставною вартістю 282 759,68 грн, а також усім майном позичальника, на яке може бути звернено стягнення за законодавством України.

Сторони також домовились про надання ОСОБА_3 додаткових засобівзабезпечення виконання зобов'язань за Договором у вигляді поруки третіх осіб, а саме, його поручителем за Договором виступила ОСОБА_2, яка підтвердила ознайомлення з умовами Договору шляхом його підписання на кожній сторінці.

З травня 2013 року ОСОБА_3 почав порушувати свої зобов'язання за Договором щодо сплати щомісячних платежів, а починаючи з березня 2014 року взагалі перестав сплачувати щомісячні платежі.

Станом на момент подання позовної заяви позичальником не виконано зобов'язання зі сплати щомісячних платежів за березень, квітень, травень та червень 2014 року на загальну суму 25 319,78 грн.

11.06.2014 року на адресу відповідачів було направлено вимогу щодо дострокового повернення кредиту, однак листи повернулися за закінченням встановленого строку зберігання.

Оскільки вимога ОСОБА_3 не була отримана, останнім днем повернення кредиту та сплати заборгованості відповідно було 11 липня 2014 року.

Станом на 04.08.2016 року неповернута сума кредиту за Договором, за виключенням заборгованості за щомісячними платежами, становить еквівалент у гривні 21 058,08 доларів США. Таким чином, сума кредиту, яка підлягає стягненню, становить 21 058,08 * 24,81 = 522 450,96 грн.

Згідно із умовами Кредитного договору №50007923 від 10.04.2013 року процентна ставка становить 9,9%, а тому проценти за користування кредитними коштами становлять 522 450,96 *9,9%*755/360 = 108 473, 88 грн.

Отже, загальна сума основного боргу зі сплати кредиту становить 656 244,62 грн.

У зв'язку з невиконанням умов Договору ТОВ «Порше Мобіліті» було вимушено розпочати процедуру звернення стягнення на предмет застави у примусовому порядку та процес повернення заборгованості за Договором.

24 липня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було вчинено виконавчий напис №1247 щодо звернення стягнення на предмет застави.

За таких умов позивач вимушений був звернутися до спеціалізованих організацій, а саме, до ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М», ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» та ТОВ «Юридична фірма «Вернер» для супроводження процесу звернення стягнення на предмет застави, стягнення заборгованості та підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості відповідно до кредитного договору та представництва інтересів позивача у суді, на що ТОВ «Порше Мобіліті» витрачено 16 520,28 грн, які мають бути компенсовані з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 19 824,33 грн.

Крім того, позичальником було порушено зобов'язання, визначені у п. 5.5 Договору, а тому ТОВ «Порше Мобіліті» на виконання п. 5.6 Договору сплатило страхові платежі у розмірі 24 333,77 грн, які не компенсовані відповідачем (дана сума має бути компенсована з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 29 200,52 грн).

Отже, розмір збитків, завданих позивачу, становить 49 024,85 грн.

Також відповідач має сплатити штраф за порушення умов п. 3.3 Договору, який передбачений п. 8.2 Договору, в розмірі 42 413,95 грн, за порушення умов п. 5.5 Договору, який передбачений п. 8.4 Договору, - у розмірі 31 810,46 грн, за порушення умов п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 Договору, який передбачений п. 8.3 Договору, - у розмірі 3 006,17 грн.

Таким чином, загальна сума штрафних санкцій за Договором становить 77 230,58 грн.

Крім того, відповідно до умов п. 8.1 Договору загальна сума пені за період з 16.03.2014 року по 04.08.2016 року становить 5 727,42 грн.

Також, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, на користь позивача за період із 16.03.2014 року по 04.08.2016 року підлягають стягненню 3% річних у розмірі 34 138,82 грн та інфляційні втрати у розмірі 375 583,28 грн.

Отже, загальна сума заборгованості складається із основної суми заборгованості, збитків, штрафу, пені, 3% річних та інфляційних і складає 1 197 949,57 грн.

З урахуванням наведеного ТОВ «Порше Мобіліті» просило суд:

- стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» суму основного боргу зі сплати кредиту за Кредитним договором №50007923 від 10.04.2013 року в розмірі 656 244,62 грн, збитки у розмірі 49 024,85 грн, штраф у розмірі 77 230,58 грн, пеню у розмірі 5 727,42 грн, 3% річних у розмірі 34 138,82 грн та інфляційні втрати у розмірі 375 583,28 грн, що разом складає 1 197 949,57 грн;

- стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» судові витрати.

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 подала зустрічний позов про визнання поруки припиненою, в якому вказала, що 10.04.2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір №5007923 на придбання автомобіля марки VW, відповідно до якого товариство зобов'язалося надати позичальнику кредит у сумі 212 069,76 грн, що є еквівалентом 26 040 доларів США на дату укладання Договору, строком на 60 місяців.

Сторони також домовились про надання ОСОБА_3 додаткових засобівзабезпечення виконання зобов'язань за Договором у вигляді поруки третіх осіб, а саме, його поручителем за Договором виступила ОСОБА_2

У Кредитному договорі та в Загальних умовах кредитування не встановлено строку, після якого порука припиняється.

У Загальних умовах кредитування в умовах поруки в пункті 13 зазначено, що ці умови поруки набирають чинності з моменту їхнього підписання компанією та поручителем та залишаються чинними до повного виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором.

05.06.2014 року ТОВ «Порше Мобіліті» було направлено ОСОБА_2 вимогу щодо дострокового повернення кредиту та сплату заборгованості за кредитним договором вих. №50007923 з вимогою повернути суму кредиту.

Таким чином, ТОВ «Порше Мобіліті» змінив умови Кредитного договору та строк виконання основного зобов'язання.

ТОВ «Порше Мобіліті» мав право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_2 про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 05.06.2014 року протягом шести місяців, проте такої вимоги до поручителя відповідачем ТОВ «Порше Мобіліті» упродовж шести місяців заявлено не було, позовна заява до суду подана в січні 2015 року, тобто з порушенням строків, визначених ч. 4 ст. 559 ЦК України, що є підставою для припинення поруки.

З урахуванням наведеного просила суд визнати припиненою поруку ОСОБА_2 та умови поруки, передбачені Кредитним договором від 10 квітня 2013 року номер 50007923, укладеного між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_3

У лютому 2016 року ОСОБА_3 також подав зустрічний позов про визнання кредитного договору частково недійсним, у якому зазначив, що 10.04.2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір №5007923 на придбання автомобіля марки VW, відповідно до якого товариство зобов'язалося надати позичальнику кредит у сумі 212 069,76 грн, що є еквівалентом 26 040 доларів США на дату укладання Договору, зі сплатою 9,90% річних строком на 60 місяців.

Сторони також домовились про надання ОСОБА_3 додаткових засобівзабезпечення виконання зобов'язань за Договором у вигляді поруки третіх осіб, а саме, його поручителем за Договором виступила ОСОБА_2

Згідно умов кредитування та графіку погашення кредиту усі платежі повинні бути сплачені у гривні та підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США.

Графіком погашення кредиту до Кредитного договору встановлена сума щомісячного платежу - 551,99 доларів США, але відсутня сума щомісячного платежу в гривні.

У графіках платежів по Кредитного договору та Договору страхування вказана загальна сума платежів і загальна сума відсотків виключно у доларах США.

Складання графіку погашення заборгованості за кредитом із зазначенням платежів лише в доларах США є незаконним, оскільки кредитор у відповідності до вимог ст. 1054 ЦК України надав кредитні кошти в національній валюті, а тому повернення кредиту та відсотків повинно відбуватися у валюті кредиту.

Відповідно до положень ст. 638, 1054 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» графік погашення кредиту обов'язково укладається при укладені споживачем кредитного договору, а тому наявність графіку погашення кредиту в валюті платежу - гривні за договором є істотною умовою цього договору.

Таким чином, у порушення ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови, якими передбачено сплата позичальником коштів на повернення кредиту в перерахунку за поточним обмінним курсом гривні до долара США, є дискримінаційними по відношенню до позичальника як до споживача, а вказані умови договору з цих підстав не можуть вважатися справедливими.

16.10.2011 року набрав чинності Закон України від 22.09.2011 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», згідно з яким ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» було доповнено абзацом третім, відповідно до якого надання (отримання) споживчих кредитів у іноземній валюті на території України забороняється.

Оспорюваний правочин укладено за дії заборони надання (отримання) споживчих кредитів у іноземній валюті, а тому умови Кредитного договору про визначення валюти платежу за обмінним курсом в еквіваленті до долара США суперечать ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

З урахуванням наведеного просив суд визнати частково недійсними умови Кредитного договору та Загальних умов кредитування від 10 квітня 2013 року номер 50007923 з усіма додатками та графік погашення кредиту до нього, укладеного між ТОВ «Порше Мобіліті», ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у частині здійснення розрахунку усіх сум договору із посиланням на еквівалент у доларах США; стягнути з ТОВ «Порше Мобіліті» на його користь судовий збір.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 січня 2017 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» заборгованість за Кредитним договором №50007923 від 10.04.2013 року в розмірі 696 110 грн 86 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частинах на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» судовий збір у розмірі 3654 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою залишено без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», третя особа: ОСОБА_2, про визнання кредитного договору частково недійсним залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням, ТОВ «Порше Мобіліті» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Зазначає, що висновок суду про відсутність підстав для стягнення інфляційної складової за прострочення сплати позичальником кредиту в розмірі 375 583, 28 грн був зроблений у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи та неналежною оцінкою пояснень представників апелянта. Так, у Кредитному договорі зобов'язання позичальника щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитом дійсно були визначені в еквіваленті до іноземної валюти - долара США, але ТОВ «Порше Мобіліті» після виставлення рахунків на сплату помісячного платежу фактично зафіксувало розмір щомісячного платежу у гривні і просить стягнути втрати від інфляції саме після того, як щомісячні платежі були вже зафіксовані в гривні, а тому втрати від інфляційних процесів підлягають стягненню на користь ТОВ «Порше Мобіліті».

Також помилковим є висновок суду про відсутність підстав для стягнення з відповідачів штрафу в сумі 77 230,58 грн, оскільки штрафи та пеня були нараховані відповідачам у зв'язку з порушеннями різних зобов'язань, а тому не має місця притягнення відповідачів двічі до відповідальності за одне і те саме правопорушення.

Факт досягнення згоди між сторонами стосовно всіх умов Договору, зокрема, умов, зазначених у п. 8.1, 8.2, 8.3, 8.4 Договору, з якими відповідачі були попередньо ознайомлені, підтверджується підписанням вищевказаного Договору на кожній сторінці, а отже, сторони дійшли згоди стосовно усіх його істотних умов.

Вказує, що судом не правильно застосовано норми ст. 6, 22, 581, 627 ЦК України та положення п. 5.5, 5.6, 6.3, 8.5 Кредитного договору і як результат помилково відмовлено у стягненні збитків у розмірі 49 024,85 грн, оскільки у п. 8.5 Кредитного договору зазначено, що збитки заподіяні у зв'язку з неналежним виконанням Договору повинні бути відшкодовані винною стороною понад штрафні санкції.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 також подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог, яким відмовити у задоволенні первісного позову ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_3 до ТОВ «Порше Мобіліті», третя особа: ОСОБА_2, про визнання кредитного договору частково недійсним.

Зазначає, що відповідно до положень ст. 638, 1054 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» графік погашення кредиту обов'язково укладається при укладені споживачем кредитного договору, а тому наявність графіку погашення кредиту в валюті платежу - гривні за договором є істотною умовою цього договору.

Вказує, що згідно зі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови Кредитного договору про визначення валюти платежу за обмінним курсом в еквіваленті до долара США є несправедливими, оскільки із 16 жовтня 2011 року надання споживчих кредитів в іноземній валюті заборонено.

Так, графіком погашення кредиту до Кредитного договору встановлена сума щомісячного платежу 551,99 доларів США. Складання графіку погашення заборгованості за кредитом із зазначенням платежів лише в доларах США є незаконним, так як кредитор у відповідності до вимог ст. 1054 ЦК України надав кредитні кошти в національній валюті, а тому повернення кредиту та відсотків повинно відбуватися у валюті кредиту.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 теж подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог, яким відмовити у задоволенні первісного позову ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2 до ТОВ «Порше Мобіліті», ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою.

Зазначає, що направивши 05.06.2014 року їй вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату заборгованості за кредитним договором, ТОВ «Порше Мобіліті» змінило умови Кредитного договору та строк виконання основного зобов'язання.

Вказує, що вимогу щодо дострокового повернення кредиту від 05.06.2014 року вона не отримувала, що підтверджується поштовим повідомленням, яке повернулось з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Вважає, що ТОВ «Порше Мобіліті» пред'явило до неї вимогу як до поручителя після спливу шести місяців від дня настання нової дати дострокового повернення кредиту.

Таким чином, ТОВ «Порше Мобіліті» мало право пред'явити до неї вимогу про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 05.06.2014 року протягом шести місяців, однак такої вимоги упродовж шести місяців заявлено не було, а позовна заява до суду подана в січні 2015 року, тобто з порушенням строків, визначених ч. 4 ст. 559 ЦК України, що є підставою для припинення поруки.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що скарга ОСОБА_2 та ТОВ «Порше Мобіліті» підлягає частковому задоволенню, а скарга ОСОБА_3 підлягає відхиленню.

Судом встановлено, що 10 квітня 2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті», позичальником ОСОБА_3 та поручителем ОСОБА_2 укладено Кредитний договір №50007923. (а.с. 18-31 т. 1)

За умовами Кредитного договору сума кредиту - 212 069,75 грн (еквівалент суми кредиту в дол. США - 26 040 дол. США); строк кредиту - 60 місяців; процентна ставка - 9,90%, змінна ставка відповідно до ст. 2.3 Загальних умов кредитування; цільове призначення кредиту - придбання автомобіля марки VW, модель T5GP Kasten; усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в дол. США відповідно до ст. 1.3 Загальних умов кредитування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання частково недійсними умови Кредитного договору та Загальних умов кредитування від 10 квітня 2013 року номер 50007923 з усіма додатками та графік погашення кредиту до нього у частині здійснення розрахунку усіх сум договору із посиланням на еквівалент у доларах США, суд першої інстанції підставно виходив з їх недоведеності та необґрунтованості.

Відповідно до п. 1.1 Загальних умов кредитування, підписаних ТОВ «Порше Мобіліті», позичальником ОСОБА_3 та поручителем ОСОБА_2, які є додатком до Кредитного договору, компанія зобов'язується надати позичальнику кредит у сумі, визначеній у Кредитному договорі, в українських гривнях. У Кредитному договорі сторони встановлюють еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, прийнятній для сторін.

Згідно із п. 1.3 Загальних умов кредитування сторони погоджуються, що кошти у повернення кредиту позичальником відображають справедливу вартість кредиту на момент його видачі та забезпечують отримання компанією очікуваної станом на дату сплати таких коштів суми на основі діючого обмінного курсу валюти, як це погоджено сторонами у Кредитному договорі.

У пп. 1.3.1 п. 1.3 Загальних умов кредитування визначено, що розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти на день укладення Кредитного договору у Графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною Кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного у Кредитному договорі.

Відповідно до Графіку погашення кредиту ОСОБА_3 зобов'язався здійснювати погашення кредиту та процентів шляхом сплати щомісячних платежів у сумі, еквівалентній 551,99 доларів США. (а.с. 29-31 т. 1)

За положеннями ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У силу ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав, за яких правочин може бути визнаний недійсним. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Не вважається пропонуванням споживчого кредиту застереження про можливість надання його під час придбання продукції. Надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

Наведена норма закону не містить заборони на визначення грошового зобов'язання у гривні із зазначенням еквівалента суми зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За положеннями ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Отже, визначення сторонами в Договорі еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті відповідає вимогам ст. 533 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи спірний Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позичальник на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного Договору та в подальшому виконував його умови.

При цьому, сторонами досягнуто домовленість щодо положення Кредитного договору про сплату усіх платежів за Кредитним договором у гривнях з перерахунком за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначених у Графіку погашення кредиту.

Крім того, відповідно до п. 9.5 Загальних умов кредитування ОСОБА_3 своїм підписом засвідчив, що ТОВ «Порше Мобіліті» належним чином ознайомило його з інформацією, передбаченою ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», та з Правилами надання фінансових послуг (кредитів), затверджених компанією.

Згідно із п. 9.6 Загальних умов кредитування ОСОБА_3 підтвердив, що йому надано вичерпну інформації про умови надання послуги фінансового кредиту із зазначенням вартості цієї послуги для позичальника.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 зазначає, що умови Кредитного договору про визначення валюти платежу за обмінним курсом в еквіваленті до долара США згідно із ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є несправедливими, оскільки із 16 жовтня 2011 року надання споживчих кредитів в іноземній валюті заборонено.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Доводи апеляційної скарги щодо несправедливості умов кредитного договору не заслуговують на увагу, оскільки матеріалами справи підтверджено, що кредит надавався у валюті гривня, а визначення сторонами в договорі еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті не суперечить нормам ст. 533 ЦК України.

Відповідно до положень статей 525-526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено договором кредиту і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, яка залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Наданими доказами підтверджено, що ОСОБА_3 порушує свої зобов'язання за Кредитним договором, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованості.

Згідно із пп. 1.4.1, 1.4.2, 1.4.3 п. 1.4 Загальних умов кредитування надання кредиту здійснюється починаючи з дати укладення кредитного договору. Датою надання кредиту є дата списання коштів у розмірі суми кредиту з рахунка компанії відповідно до умов Кредитного договору.

Повернення кредиту здійснюється позичальником у повному обсязі в терміни, встановлені Графіком погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими Загальними умовами кредитування передбачено інші строки повернення кредиту (стаття 3).

До 10 числа кожного місяця компанія надсилає позичальнику відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до Графіка погашення кредиту. Черговий платіж підлягає сплаті у строк відповідно до Графіка погашення кредиту.

Відповідно до Графіка погашення кредиту датою сплати чергового платежу є 15 число поточного місяця. (а.с. 29-31 т. 1)

За умовами п. 3.2 Загальних умов кредитування сторони погодили, що компанія має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав.

11 червня 2014 року ТОВ «Порше Мобіліті» на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 направлено вимоги про дострокове повернення кредиту та сплати заборгованості за Кредитним договором, які залишені позичальником та поручителем без задоволення. (а.с. 40-44 т. 1)

ОСОБА_3 не спростовано, що за березень, квітень, травень та червень 2014 року ним не сплачені чергові платежі на суму 25 319,78 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що станом на 04.08.2016 року неповернута сума кредиту за Договором, за виключенням заборгованості за щомісячними платежами, становить еквівалент у гривні 21 058,08 доларів США.

Отже, сума кредиту, яка підлягає стягненню, становить 21 058,08*24,81 = 522 450,96 грн.

За умовами п. 2.1, 2.4 Загальних умов кредитування за використання кредиту в межах встановленого терміну кредитування позичальник сплачує компанії проценти за процентною ставкою (фіксованою або змінною), визначеною у Кредитному договорі.

Нарахування процентів здійснюється щомісячно 15 числа поточного місяця. Проценти нараховуються на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до Графіка погашення кредиту.

Враховуючи умови Кредитного договору, зокрема, розмір процентної ставки - 9,9 %, стягненню на користь ТОВ «Порше Мобіліті» підлягають проценти за користування кредитними коштами у розмірі 108 473,88 грн (522 450,96 *9,9%*755/360 = 108 473,88 грн).

Таким чином, загальна сума основного боргу зі сплати кредиту становить 656 244,62 грн.

Статтею 611 ЦК визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Поняття збитків визначено ст. 22 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

При цьому, такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.

15 квітня 2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_3 укладено Договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мелещенко О.М. та зареєстрований в реєстрі за №1188, предметом якого є автомобіль моделіVolkswagen Transporter, р.н. НОМЕР_1. (а.с. 32-35 т. 1)

12 квітня 2013 року між ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» та ОСОБА_3 укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами №28-0199-13-00338. (а.с. 84-90 т. 1)

Відповідно до п. 5.5, 5.6 Загальних умов кредитування позичальник зобов'язується забезпечити страхування майна, яким забезпечено виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором, протягом усього строку дії Кредитного договору в страховій компанії, яка авторизована компанією. Страхування зазначеного майна здійснюється щорічно на вказаних умовах до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором. Позичальник зобов'язаний невідкладно надавати компанії оригінали відповідних полісів страхування.

Якщо позичальник у порушення пункту 5.5. цього Кредитного договору не укладе договір страхування або якщо укладений договір страхування не буде чинним з будь-яких причин, компанія на власний вибір укладе такий договір страхування від власного імені або від імені позичальника та здійснить сплату страхових платежів, передбачених таким договором страхування, на користь страхової компанії відповідно до умов, передбачених цими Загальними умовами кредитування. Позичальник надає згоду і доручає компанії здійснити від імені і за рахунок позичальника сплату страхових платежів на користь страхової компанії. Позичальник компенсує компанії витрати, понесені останньою у зв'язку із виконанням даного доручення/укладанням договору страхування від власного імені та сплатою страхових платежів, в порядку, передбаченому пунктами 1.7.1-1.7.6 цього Договору.

Оскільки ОСОБА_3 порушені зобов'язання, вказані в п. 5.5 Загальних умов кредитування щодо сплати страхових платежів на користь страхової компанії за договором страхування, ТОВ «Порше Мобіліті» було сплачено страхові платежі з квітня 2014 року по березень 2016 року на загальну суму 24 333,77 грн без ПДВ. (а.с. 91-123 т. 1, а.с. 168-225 т. 2)

Так як ТОВ «Порше Мобіліті» є платником податку на додану вартість відповідно до вимог діючого законодавства України, стягненню підлягає сума в розмірі 29 200,52 грн з урахуванням ПДВ.

При цьому, не підлягають задоволенню вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» про стягнення 19 824,33 грн з урахуванням податку на додану вартість, зазначені у позовній заяві як збитки та сплачені ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М», ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» та ТОВ «Юридична фірма «Вернер» за супроводження процесу звернення стягнення на предмет застави, супроводження процесу стягнення заборгованості та підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості відповідно до кредитного договору та представництва інтересів позивача у суді.

Так, захист порушених, невизнаних або оспрюваних прав, свобод та інтересів здійснюється судом.

За правилами цивільного судочинства витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, відносяться до судових витрат та питання їх відшкодування вирішується судом під час розгляду справи по суті.

Отже, витрати ТОВ «Порше Мобіліті» на юридичну допомогу ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» та ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» не є збитками і не підлягають відшкодуванню на підстав ст. 22 ЦК України.

Щодо витрат ТОВ «Порше Мобіліті» у розмірі 9 520,28 грн без ПДВ (11 424,33 грн з ПДВ), колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частиною 1 ст. 84 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року №10, при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи 15 жовтня 2010 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ТОВ «Юридична фірма Вернер» укладено Договір про надання юридичних послуг №24/2010. (а.с. 72-77 т. 1)

Згідно Додаткової угоди №77 від 26.12.2014 року до Договору про надання юридичних послуг №24/2010 ТОВ «Юридична фірма Вернер» зобов'язалося надати ТОВ «Порше Мобіліті» правову допомогу по справі про звернення стягнення на предмет застави та стягнення заборгованості та збитків з ОСОБА_3 за Договором кредиту №50007923 від 10.04.2013 року. (а.с. 78-80 т. 1)

Матеріали справи не містять даних, що ТОВ «Юридична фірма Вернер» є юридичною особою, яка займається діяльністю з надання правової допомоги, а представники ТОВ «Порше Мобіліті», які підписали позовну заяву та приймали участь у судовому засіданні, є адвокатами або іншими фахівцями у галузі права.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 брали участь у справі як представники ТОВ «Порше Мобіліті» на підставі виданої ним же довіреності, а не на підставі довіреності ТОВ «Юридична фірма Вернер».

До матеріалів справи не було долучено документів на підтвердження того, що вони є працівниками ТОВ «Юридична фірма Вернер».

Крім того, ТОВ «Порше Мобіліті» не було надало суду розрахунку витрат на правову допомогу.

Також колегія суддів звертає увагу й на те, що згідно рахунку-фактури №400 від 30.12.2014 року сума в розмірі 9520,28 грн понесена ТОВ «Порше Мобіліті» за юридично-консультаційні послуги - позов про звернення стягнення на предмет застави та стягнення заборгованості та збитків з ОСОБА_3 за Договором кредиту №50007923 від 10.04.2013 року, проте ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2016 року позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» в частині звернення стягнення на транспортний залишено без розгляду.

За таких обставин відсутні підстави для стягнення на користь ТОВ «Порше Мобіліті» витрат на правовому допомогу в сумі 11 424,33 грн з ПДВ.

Щодо позовних вимог ТОВ «Порше Мобіліті» про стягнення пені за період з 16.03.2014 року по 04.08.2016 року в розмірі 5 727,42 грн та штрафу в розмірі 77 230,58 грн колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 8.1, 8.2 Загальних умов кредитування передбачено, що у разі порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту відповідно до Графіка погашення кредиту, позичальник сплачує компанії пеню у розмірі 10% річних від суми заборгованості за кожний день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно.

У разі порушення позичальником терміну повернення кредиту, визначеного у статті 3.3, за винятком умови порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту відповідно до Графіка погашення кредиту, передбаченої в статті 3.2.1, позичальник сплачує компанії штраф у розмірі 20 відсотків від суми кредиту.

За умовами п. 8.3 Загальних умов кредитування за кожен випадок порушення позичальником умов статей 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 8.2 позичальник сплачує компанії штраф в українській гривні у розмірі еквіваленту 20 доларів США за направлення першої вимоги щодо сплати, 25 доларів США - другої вимоги, 30 доларів США - третьої вимоги.

Згідно із п. 8.4 Загальних умов кредитування у випадку будь-якого порушення позичальником вимог пункту 5.5 цього Кредитного договору, включаючи, але не обмежуючись випадками укладення позичальником договору страхування із страховою компанією, неавторизованою компанією тощо, позичальник сплачує на вимогу компанії штраф в розмірі 15% від суми кредиту.

Із наведеного вище вбачається, що пеня застосовується у випадку порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту, а штраф - за неповернення кредиту в тридцять календарних днів з дати одержання повідомлення про дострокове повернення кредиту (п. 3.3 Загальних умов кредитування); за порушення п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 Загальних умов кредитування; за порушення п. 5.5 Загальних умов кредитування, включаючи, але не обмежуючись випадками укладення позичальником договору страхування із страховою компанією, неавторизованою компанією тощо.

Отже, пеня та штраф у даній справі застосовані за різні порушення умов Кредитного договору.

Таким чином, на користь ТОВ «Порше Мобіліті» підлягає стягненню пеня в розмірі 5 727,42 грн та штраф у розмірі 77 230,58 грн (штраф згідно п. 8.2 - 42 413,95 грн, п. 8.4 - 31 810,46 грн, п. 8.3 - 3 006,17 грн).

За положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно позовної заяви та розрахунку, зазначеному в ній, 3% річнихза період із 16.03.2014 року по 04.08.2016 року становлять 34 138,82 грн.

Суд погоджується з наданим ТОВ «Порше Мобіліті» розрахунком 3% річних, оскільки він узгоджується з матеріалами справи і не спростований відповідачами, а заявлені вимоги відповідають положенням ст. 625 ЦК України.

При цьому, не підлягають задоволенню вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» про стягнення інфляційних втрат у розмірі 375 583,28 грн, оскільки зобов'язання позичальника щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитом були визначені в еквіваленті до іноземної валюти долар США і обчислення заборгованості відбулося з переведенням долара США у гривні.

З урахуванням наведеного вище, стягненню підлягає сума в розмірі 802 541 грн 96 коп., що складається з: основного боргу зі сплати кредиту в розмірі 656 244 грн 62 коп., пені в розмірі 5 727 грн 42 коп., 3% річних у розмірі 34 138 грн 82 коп., штрафу в розмірі 77 230 грн 58 коп., збитків у розмірі 29 200 грн 52 коп.

Разом з тим, задовольняючи позов частково та стягуючи заборгованість солідарно, суд першої інстанції вважав, що відповідати за неналежне виконання умов кредитного договору мають і позичальник, і поручитель.

Однак, із таким висновком суду не можливо погодитися.

ОСОБА_2, звертаючись до суду з зустрічним позовом про визнання поруки такою, що припинилася, зазначала, що 05.06.2014 року ТОВ «Порше Мобіліті» направлено їй вимогу щодо дострокового повернення кредиту та сплату заборгованості за кредитним договором вих. №50007923 з вимогою повернути суму кредиту. Таким чином, ТОВ «Порше Мобіліті» змінив умови Кредитного договору та строк виконання основного зобов'язання. ТОВ «Порше Мобіліті» мав право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_2 про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 05.06.2014 року протягом шести місяців, проте такої вимоги до поручителя відповідачем ТОВ «Порше Мобіліті» упродовж шести місяців заявлено не було, позовна заява до суду подана в січні 2015 року, тобто з порушенням строків, визначених ч. 4 ст. 559 ЦК України, що є підставою для припинення поруки.

Матеріалами справи підтверджено, що 11.06.2014 року на адресу ОСОБА_2 було направлено вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату заборгованості за кредитним договором. (а.с. 43-44 т. 1)

Згідно п. 12 Загальних умов кредитування будь-які повідомлення та вимоги, передбачені Загальними умовами кредитування, повинні бути надіслані у письмовій формі рекомендованим поштовим підправленням на адресу поручителя, вказану в Кредитному договорі; відправлене таким чином повідомлення вважатиметься отриманим поручителем на 3-й робочий день з дня відправлення. (а.с. 26 т. 1)

У п. 3 Загальних умов кредитування передбачено, що поручитель у повному обсязі відшкодовує всі платежі, що підлягають сплаті у відповідності до Кредитного договору протягом 10 робочих днів з моменту отримання відповідного письмового повідомлення від компанії.

Пункт 13 Загальних умов кредитування передбачає, що ці умови поруки набирають чинності з моменту їхнього підписання компанією та поручителем та залишаються чинними до повного виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором.

Відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення усіх зобов'язань боржника за кредитним договором.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є пред'явлення до нього позову.

Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором 11 червня 2014 року, кредитор, відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, змінив строк виконання основного зобов'язання і, враховуючи умови Кредитного договору, зобов'язаний був пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців з 23.06.2014 року.

Однак, після зміни строку виконання основного зобов'язання ТОВ «Порше Мобіліті» до суду із позовом звернулося лише 12 січня 2015 року, тобто з пропуском шестимісячного строку.

До такого по суті висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 17 вересня 2014 року в справі №6-125цс14.

Таким чином, зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою підлягає задоволенню, а порука ОСОБА_2 на підставі Кредитного договору №50007923 від 10 квітня 2013 року, укладеного між ТОВ «Порше Мобіліті», ОСОБА_3 та ОСОБА_2, визнанню такою, що припинена.

Відтак, заборгованість за Кредитним договором №50007923 від 10 квітня 2013 року в розмірі 802 541 грн 96 коп. підлягає стягненню на користь ТОВ «Порше Мобіліті» лише з ОСОБА_3

На наведене вище суд першої інстанції не звернув уваги, а тому рішення суду в частині часткового задоволення позову ТОВ «Порше Мобіліті», в частині залишення зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою без задоволення та в частині стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частинах на користь ТОВ «Порше Мобіліті» судового збору в розмірі 3654 грн підлягає скасуванню та ухваленню в цій частині нового рішення.

Відповідно частин 1, 5 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи пропорційність задоволених позовних ТОВ «Порше Мобіліті» та повне задоволення позовних вимог ОСОБА_2, з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2447 грн 92 коп. та апеляційної скарги в розмірі 852 грн 45 коп., з ТОВ «Порше Мобіліті» на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання зустрічної позовної заяви у розмірі 243 грн 60 коп. та апеляційної скарги у розмірі 2 277 грн 66 коп.

Керуючись статтями 22, 192, 203, 215, 525, 526, 533, 549, ч. 4 ст. 559, ст. 611, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 626, ст. 627, ч. 1 ст. 628, ч. 1 ст. 1049, ч. 1, 2 ст. 1050, ст. 1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», статтями 88, 303, 304, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка подана представником ОСОБА_4 відхилити.

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 січня 2017 року в частині часткового задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в частині залишення зустрічного позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою без задоволення та в частині стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частинах на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» судового збору в розмірі 3654 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою задовольнити.

Визнати поруку ОСОБА_2 на підставі Кредитного договору №50007923 від 10 квітня 2013 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», ОСОБА_3 та ОСОБА_2, такою, що припинена.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» заборгованість за Кредитним договором №50007923 від 10 квітня 2013 року в розмірі 802 541 грн 96 коп., що складається з: основного боргу зі сплати кредиту в розмірі 656 244 грн 62 коп., пені в розмірі 5 727 грн 42 коп., 3% річних у розмірі 34 138 грн 82 коп., штрафу в розмірі 77 230 грн 58 коп., збитків у розмірі 29 200,52 грн.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_3 про стягнення збитків у розмірі 19 824 грн 33 коп. та інфляційних втрат у розмірі 375 583 грн 28 коп. відмовити.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2447 грн 92 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання зустрічної позовної заяви у розмірі 243 грн 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання зустрічної позовної заяви у розмірі 243 грн 60 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 852 грн 45 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 277 грн 66 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання зустрічної позовної заяви у розмірі 2 277 грн 66 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий Л.Д. Українець

Судді М.І. Оніщук

В.А. Шебуєва