ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2017 року Справа № 904/6396/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Кузнецової І.Л.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 , довіреність № 2047 від 25.10.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 , довіреність № 4-27 юр від 27.01.2017 р.;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ", м. Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2017 року у справі № 904/6396/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ", м. Кривий Ріг

про стягнення 543 634,32 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Публічне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" ПАТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" до Публічного акціонерного товариства "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ" про стягнення плати за зберігання вантажу у розмірі 543 634,32 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2017 року (головуючий суддя Ніколенко М.О., судді Петренко Н.Е., Воронько В.Д.) позов задоволено,

стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ" на користь Публічного акціонерне товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" збір за зберігання вантажу в сумі 543 634,32 грн. та 5 949,26 грн. витрат по оплаті судового збору.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з правомірності нарахування позивачем плати за зберігання вантажу у вказаному вище розміру внаслідок затримки вагонів на коліях станції підходу до станції призначення з вини відповідача та з відсутності в матеріалах справи доказів, які б підтверджували обставини щодо можливості відповідача прийняти спірні вагони.

Не погодившись з зазначеним рішенням Публічне акціонерне товариство "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення збору за зберігання вантажу на загальну суму 543 634,32 грн. відмовити у повному обсязі.

Вважає, що при прийнятті рішення господарський суд не приділив уваги наявним доводам відповідача у їх сукупності, судом не було здійснено належного аналізу документального обґрунтування відсутності вини Публічного акціонерного товариства "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ" у затримці спірних вагонів на підходах до ст. Кривий Ріг, що стало наслідком задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, за відсутності належних на те підстав.

У апеляційній скарзі відповідач наголошує на відсутності його вини у затримці вагонів на підходах до станції призначення і зазначає, що позивачем не доведено, що на момент надання наказів про затримку вагонів на підходах до станції призначення усі приймально-здавальні колії станції призначення були зайняті з вини відповідача.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що у позовній заяві не наведено жодного акту загальної форми про наявність на коліях станції призначення вагонів, що простоювали там з вини ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Вказує на те, що вагони у кількості 54 одиниці прибули на станцію затримки Приворот 24.01.2016 р. о 13:50 год., у той час як наказ залізниці про затримку цих вагонів № 114 від 24.01.2016 р. був виданий о 13:45 год., тобто за 5 хвилин до їх прибуття на зазначену станцію.

Вагони у кількості 67 одиниць прибули на станцію затримки Кривий Ріг-Західний 24.01.2016 р. о 22:45 год., а наказ про їх затримку було видано тільки 25.01.2016 р. о 2:26 год., тобто через 3 години 42 хвилини, що ставить під сумнів, чи дійсно на момент прибуття вагонів на станцію затримки колії станції призначення вже були зайняті.

Відповідач вважає, що при ухваленні рішення господарським судом було неправильно застосовано норми матеріального права щодо обчислення позовної давності, і це призвело до ухвалення неправильного рішення. На думку відповідача позовну давність необхідно обчислювати у відповідності до ст. 137 Статутут залізниць України, а саме з дня настання події, що стала підставою для подання позову. На думку відповідача подіями, які стали підставою для подання позову по даній справі, є затримка вагонів на підходах до станції призначення, про що було складено акти загальної форми від 23.01.2016 р., 24.01.2016 та 25.01.2016 р., відповідно позовну давність необхідно обчислювати від дати складення цих актів.

На описі вкладення у цінний лист, яким позивач надсилав копію позовної заяви з додатками, міститься відбиток печатки Укрпошти, на якому зазначено дату відправлення 29.07.2016 року. За таких обставин, на думку відповідача, господарським судом протиправно та в порушення норм процесуального права не було застосовано строк позовної давності до спірних правовідносин, що є підставою для скасування рішення.

Публічне акціонерне товариства "Українська залізниця" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення, як таке, що було винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а подачу апеляційної скарги розцінює як спробу затягнути виконання законного рішення суду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.02.2017 року було прийнято апеляційну скаргу та призначено до розгляду.

В судовому засіданні 13.04.2017 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.14 №200 було утворено Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця". Додатком 1 до названої Постанови КМУ затверджено перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворено Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця”. До нього, зокрема, увійшло Державне підприємство “Придніпровська залізниця (код 01073828).

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.15 № 735 “Питання публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” було затверджено Статут ПАТ “Укрзалізниця”. Відповідно до п.2 Статуту Товариство утворено як Публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 “Про утворення публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (далі — підприємства залізничного транспорту). Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Пунктом 12 Статуту закріплено, що Товариство є юридичною особою з дня державної реєстрації.

Відповідно до п.6 ст.2 Закону України від 23.02.12 № 4442-УІ “Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування” Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

В порядку, передбаченому чинним законодавством Уккраїни, 21.10.15 відбулася державна реєстрація Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (код 40075815).

Відповідно до п. 4 протокольного рішення № 1 засідання правління ПАТ "Укрзалізниця" від 21.10.2015, датою початку фінансово-господарської діяльності ПАТ "Укрзалізниця" було визначено 01.12.2015.

До даних про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа, увійшло й Державне підприємство “Придніпровська залізниця”. Регіональна філія “Придніпровська залізниця” (код 40081237) значиться як відокремлений підрозділ юридичної особи - ПАТ “Укрзалізниця”.

Міністерством інфраструктури України, відповідно до ст.107 ЦК України, 18.08.15 було затверджено Передавальний акт ДП “Придніпровська залізниця” від 03.08.2015, за яким до ПАТ “Укрзалізниця” в порядку правонаступництва переходять всі права та обов'язки ДП “Придніпровська залізниця” внаслідок реорганізації шляхом злиття.

Крім того, 01.12.15, відповідно до ст. 107 ЦК України, було складено заключний передавальний акт про те, що одна сторона - ДП “Придніпровська залізниця” - передала, друга сторона - ПАТ “Укрзалізниця” - прийняла майно станом на 30.11.15, правонаступництво щодо якого, у т.ч. усіх прав та обов'язків, переходить до ПАТ “Укрзалізниця”.

Згідно п.2.1 Положення про регіональну філію “Придніпровська залізниця” ПАТ “Укрзалізниця” - Філія є відокремленим підрозділом Товариства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені Товариства та в його інтересах, здійснює делеговані Товариством функції у визначеному регіоні транспортної мережі, відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Товариства. Межі Філії затверджуються рішенням правління Товариства

Між правопопередником Позивача (орендодавець) та Відповідачем (власник колії) укладений договір № ПР/ДН-2-07/138/1808/НЮп від 02.01.2008 року “Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги”. Предметом цього договору є надання позивачем відповідачу послуг, пов’язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги ( а.с.17-18).

Згідно з п. 2.1 договору вантажовласник зобов’язується пред’являти залізниці у визначені терміни місячні плани перевезень в електронному вигляді, при цьому оригінали заявок, оформлені на бланках ГУ-12 (ГУ-12К) та заявки на подачу вагонів (контейнерів) надавати згідно Правил перевезень вантажів. Здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу.

Пунктом 2.3 договору, залізниця зобов’язується вести облік нарахованих і сплачених грошових коштів та надавати вантажовласнику відповідні розрахункові документи через станцію Кривий Ріг або технологічний центр з обробки перевізних документів.

Відповідно до п. 2.4 договору (в редакції додаткової угоди №35/32 від 20.01.16) визначено, що вантажовласник зобов’язується здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення та вагонообігу на під’їзній колії на рахунок ЄТехПД регіональної філії “Придніпровська залізниця” за реквізитами.

Згідно п. 3.2 договору у міру виконання перевезень та надання послуг залізниця списує відповідні суми грошових коштів (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами і контейнерами, штрафи), крім спірних, з особового рахунку вантажовласника на підставі оформлених установленим порядком перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей платиза користування вагонами (контейнерами) і т.ін.

Після реорганізації, позивач та відповідач продовжували виконання умов договору № ПР/ДН-2-07/138/1808/НЮп від 02.01.08. А отже, своїми діями погодили, що новостворене Публічне акціонерне товариство “Укрзалізниця” стало правонаступником Державного підприємства Придніпровська залізниця” в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” за вищевказаним договором.

За залізничними накладними №41123803 , 411711158, 41164013, 41156118, 41156126, 41179987, 41179995, 41178047, 41178427, 45421161, 35005792 залізницею було прийнято до перевезення на адресу одержувача ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” вагони з вантажем (а.с.27-42).

23.01.2016 року на адресу ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” прибув збірний поїзд у складі 50 вагонів з вантажем “вапняк для флюсування”. В перевізних документах станцією призначення було вказано станцію Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці.

У зв'язку з тим, що у цей час колії станції призначення Кривий Ріг-Головний були зайняті іншими поїздами, що прибули на адресу ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” і простоювали в очікуванні прийняття їх відповідачем на свою під'їзну колію, залізниці 23.01.2016 року о 23:30 год. було видано наказ № 111 про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення, а саме на станції Новоблочна Придніпровської залізниці.(а.с. 23).

На виконання наказу №111 на станції Новоблочна було складено акт про затримку вагонів № 7 від 23.01.2016 року і о 23 год. 50 хв. того ж дня було передано повідомлення про затримку вагонів на станцію призначення та до інформаційно-обчислювального центру залізниці (а.с.24).

Станція призначення Кривий Ріг-Головний проінформувала відповідача про затримку вагонів з його вини, передавши йому 24.01.2016 року о 0 год. 00 хв. по телефону № 93-418 зміст зазначеного повідомлення. Повідомлення по телефону прийняв диспетчер по вагонам магістрального транспорту ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” ОСОБА_3

Затримка спірних вагонів на підходах до станції призначення з вини відповідача тривала з 23 год. 30 хв. 23.01.2016 року по 4 год. 45 хв. 01.02.2016 року, про що станцією затримки Новоблочна було складено акт загальної форми № 7/8 від 23.01.2016 року (а.с.26).

Весь цей час спірні вагони з вантажем перебували у користуванні відповідача, і за цей час залізницею було нараховано відповідні збори, у т.ч. і збір за зберігання вантажів в сумі 219 483,30 грн. (без ПДВ).

Суму плати за зберігання вантажів було включено до накопичувальної картки № 02029037 від 02.02.2016 року. Однак, відповідач визнав нараховану суму тільки частково, а саме -27 435,40 грн. (без ПДВ), а проти суми 192 047,90 грн. (без ПДВ) заперечував, про що зазначив у зауваженні до накопичувальної картки з посиланням на те, що останній затриманий з вини відповідача потяг був прийнятий ним 26.01.2016 року о 1 год. 00 хв.

У зв'язку з наявністю у накопичувальній картці зауваження відповідача, з його особового рахунку було списано тільки 27 435,40 грн. (без ПДВ), а стягнення спірної суми 192 047,90 грн. (без ПДВ) є предметом розгляду даної справи.

Крім того, за накладними № 35078575, 350778559, 35078567, 32014425, 32032526, 32029407, 32029456, 35038629, 35038611, 35038603, 35038595, 35054105, 32021636, 32024556, 41164039, 41220732, 41215062, 41188566, 41198888 залізницею було прийнято до перевезення на адресу одержувача ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” вагони з вантажем (а.с.49-83).

24.01.2016 року на адресу ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” прибув збірний поїзд у складі 54 вагонів з вантажем “вапняк для флюсування”. В перевізних документах станцією призначення було вказано станцію Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці.

У зв'язку з тим, що у цей час колії станції призначення Кривий Ріг-Головний були зайняті іншими поїздами, що прибули на адресу ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” і простоювали в очікуванні прийняття їх відповідачем на свою під'їзну колію, 24.01.2016 року о 13:45 год. було видано наказ №114 про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення, а саме на станції Приворот Придніпровської залізниці (а.с. 45).

На виконання наказу №114 на станції Приворот було складено акт про затримку вагонів № 28 від 24.01.2016 року і о 14 год. 20 хв. того ж дня було передано повідомлення про затримку вагонів на станцію призначення та до інформаційно-обчислювального центру залізниці (а.с.46).

Станція призначення Кривий Ріг-Головний проінформувала відповідача про затримку вагонів з його вини, передавши йому 24.01.2016 року о 14 год. 20 хв. по телефону № 93-418 зміст зазначеного повідомлення. Повідомлення по телефону прийняв диспетчер по вагонам магістрального транспорту ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” Ханіс.

Затримка спірних вагонів на підходах до станції призначення з вини відповідача тривала з 13 год. 50 хв. 24.01.2016 року по 15 год. 00 хв. 02.02.2016 року, про що станцією затримки Приворот було складено акт загальної форми № 60 від 24.01.2016 року (а.с.60). Весь цей час спірні вагони з вантажем перебували у користуванні відповідача, і за цей час залізницею було нараховано відповідні збори, у т.ч. і збір за зберігання вантажів в сумі 270 053,80 грн. (без ПДВ).

Суму плати за зберігання вантажів було включено до накопичувальної картки №04029039 від 04.02.16. Однак, відповідач визнав нараховану суму тільки частково, а саме -30 006,00 грн. (без ПДВ), а проти суми 240 047,80 грн. (без ПДВ) заперечував, про що зазначив відповідача, що потяг був прийнятий ним 26.01.16 о 1 год. 00 хв.

У зв'язку з наявністю у накопичувальній картці зауваження відповідача, з його особового рахунку було списано тільки 30 006,00 грн. (без ПДВ). А стягнення спірної суми 240 047,80 грн. (без ПДВ) є предметом розгляду даної справи..

Крім того, за накладними №51700, 51701, 51702, 51738, 51739, 51740, 51741 залізницею було прийнято до перевезення на адресу одержувача ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” вагони з вантажем (а.с.80-96).

25.01.2016 року на адресу ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” прибув збірний поїзд у складі 67 вагонів з вантажем “кокс”. В перевізних документах станцією призначення було вказано станцію Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці.

У зв'язку з тим, що у цей час колії станції призначення Кривий Ріг-Головний були зайняті іншими поїздами, що прибули на адресу ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” і простоювали в очікуванні прийняття їх відповідачем на свою під'їзну колію, 25.01.2016 року о 2 год. 26 хв. було видано наказ № 119 про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення, а саме на станції Кривий Ріг-Західний Придніпровської залізниці (а.с.86).

На виконання наказу №119 на станції Кривий Ріг-Західний було складено акт про затримку вагонів № 11 від 25.01.2016 року і о 2 год. 45 хв. того ж дня було передано повідомлення про затримку вагонів на станцію призначення та до інформаційно-обчислювального центру залізниці (а.с. 87).

Станція призначення Кривий Ріг-Головний проінформувала відповідача про затримку вагонів з його вини, передавши йому 25.01.16 о 2 год. 45 хв. по телефону № 93-418 зміст зазначеного повідомлення. Повідомлення по телефону прийняв диспетчер по вагонам магістрального транспорту ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” Севрюк.

Затримка спірних вагонів на підходах до станції призначення з вини відповідача тривала з 2 год. 26 хв. 25.01.16 по 16 год. 50 хв. 26.01.16, про що станцією затримки Кривий Ріг-Західний було складено акт загальної форми № 11 від 25.01.2016 року (а.с.89). Весь цей час спірні вагони з вантажем перебували у користуванні відповідача, і за цей час залізницею було нараховано відповідні збори, у т.ч. і збір за зберігання вантажів в сумі 20 932,90 грн. (без ПДВ).

Суму плати за зберігання вантажів було включено до накопичувальної картки № 29019026 від 29.01.2016 року. Однак, відповідач повністю не визнав нараховану суму, про що зазначив у зауваженні до накопичувальної картки з посиланням на те, що останній затриманий з вини відповідача потяг був прийнятий ним 26.01.2016 року о 1 год. 00 хв.

У зв'язку з наявністю у накопичувальній картці зауваження відповідача, спірна сума 20 932,90 грн. (без ПДВ) не була списана з його особового рахунку.

Факти наявності на коліях станції призначення Кривий Ріг-Головний неприйнятих з вини одержувача ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” вагонів зафіксовано складеними у порядку, передбаченому п.9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, актами загальної форми ГУ-23 № 315 від 24.01.2016р., №322 від 24.01.2016 р., №325 від 24.01.2016 р., №326 від 24.01.2016 р., №330 від 24.01.2016 р., №336 від 25.01.2016р., №344 від 25.01.2016 р., №349 від 25.01.2016р., №350 від 25.01.2016р., №364 від 26.01.2016р., №371 від 26.01.2016р., №356 від 26.01.2016р., №389 від 27.01.2016 р., №394 від 27.01.2016 р., №396 від 27.01.2016р., №400 від 27.01.2016р., 404 від 28.01.2016р., № 405 від 28.01.2016р., №410 від 28.01.2016 р., №412 від 28.01.2016р., №413 від 28.01.2016р., №438 від 29.01.2016р., №449 від 29.01.2016р., №452 від 29.01.2016р., №458 від 29.01.2016р., №466 від 30.01.2016р., №480 від 30.01.2016р., №484 від 30.01.2016р., №493 від 30.01.2016 р., №495 від 30.01.2016р., №497 від 31.01.2016р., №503 від 31.01.2016р., №505 від 31.01.2016 р., № 509 від 31.01.2016р., №511 від 01.02.2016р., №515 від 01.02.2016р., №519 від 01.02.2016р., №524 від 01.02.2016 р., №530 від 01.02.2016р., №532 від 02.02.2016р., №533 від 02.02.2016р., №540 від 02.02.2016р.,№543 від 02.02.2016р., №548 від 03.02.2016 року, які охоплюють період з моменту прибуття спірних вагонів і до закінчення їх затримки (а.с.97-140).

Акти загальної форми ГУ-23 підписані відповідачем без заперечень.

Згідно з абзацом першим статті 42 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ї години наступного дня.

Спір між сторонами щодо своєчасного повідомлення відповідача про готовність залізниці передати вагони на під'їзну колію відповідача, щодо яких складено вищевказані акти загальної форми на віднесення на відповідальність вантажовласника відсутній.

Викладене свідчить про факт скупченості вагонів у період затримки спірних вагонів.

На підставі актів форми ГУ-23, ГУ-23а була розрахована плата за зберігання вантажу на суму 543 634,32 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Наведені вище накопичувальні картки підписані відповідачем із зауваженнями проти нарахованих сум, у зв'язку з тим, що на станції Кривий Ріг-Головний не було затримки вагонів з його вини.

Відмова відповідача здійснити плату за зберігання вантажу у зазначеній сумі і є причиною спору.

Мотиви , з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Відповідно до положень ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями ч.2 ст.908 та ст.920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами; сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно з ст.42 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998р. N457 залізниця зобов’язана повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня.

Відповідно до ст.46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно п.п. 14.2.1 п. 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 31.08.2005р. № 5076. приймання поїздів на станцію має проводитись на вільні колії, які призначені для цього технічно-розпорядчим актом станції (ТРА станції).

Відповідно до п. 16.4-Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996р. № 411, черговий по станції зобов’язаний забезпечити наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів.

Жодним нормативним актом чи будь-яким іншим документом не передбачено, що за умов проведення технологічних операцій по прибуттю та відправленню поїздів всі колії станції повинні бути вільними. Визначеної Договором домовленості між залізницею та ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” про незайнятість всіх або певних колій також не існує.

Отже, на станції призначення окрім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів, в т.ч. поїздів відповідача.

Визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затриманих вагонів відноситься до технології роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів. Даний висновок збігається з правовою позицією ВГСУ, викладеною в Листі ВГСУ від 12.06.2014р. № 0701- 11/96/715/14, що кореспондується з постановами ВГСУ по справах №№ 904/5778/13, 904/5819/13, 904/6846/13, 904/3583/14.

Визначаючи правову позицію щодо зайнятості колій на станції призначення з причин, які залежать від вантажоодержувача, через які залізниця не мала можливості доставити вагони на станцію призначення та затримала їх на підходах, Вищий господарський суд України у вищезгаданому Листі зазначає, що у відповідних питаннях господарським судам слід керуватися п.8 Правил користування вагонами та контейнерами, за яким у разі затримки вагонів на станції призначення з причин, що залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми ГУ- 23, який підписується представниками станції і вантажовласника.

Відповідно до матеріалів справи Позивач не мав можливості доставити спірні вагони на станцію призначення з огляду на знаходження на його коліях вагонів, що прибули на адресу ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” раніше та своєчасно не забиралися Комбінатом на свою під’їзну колію. Дані факти засвідчено в складених на станції призначення Кривий Ріг-Головний в актах загальної форми ГУ-23 № 315 від 24.01.2016р., №322 від 24.01.2016 р., №325 від 24.01.2016 р., №326 від 24.01.2016 р., №330 від 24.01.2016 р., №336 від 25.01.2016р., №344 від 25.01.2016 р., №349 від 25.01.2016р., №350 від 25.01.2016р., №364 від 26.01.2016р., №371 від 26.01.2016р., №356 від 26.01.2016р., №389 від 27.01.2016 р., №394 від 27.01.2016 р., №396 від 27.01.2016р., №400 від 27.01.2016р., 404 від 28.01.2016р., № 405 від 28.01.2016р., №410 від 28.01.2016 р., №412 від 28.01.2016р., №413 від 28.01.2016р., №438 від 29.01.2016р., №449 від 29.01.2016р., №452 від 29.01.2016р., №458 від 29.01.2016р., №466 від 30.01.2016р., №480 від 30.01.2016р., №484 від 30.01.2016р., №493 від 30.01.2016 р., №495 від 30.01.2016р., №497 від 31.01.2016р., №503 від 31.01.2016р., №505 від 31.01.2016 р., № 509 від 31.01.2016р., №511 від 01.02.2016р., №515 від 01.02.2016р., №519 від 01.02.2016р., №524 від 01.02.2016 р., №530 від 01.02.2016р., №532 від 02.02.2016р., №533 від 02.02.2016р., №540 від 02.02.2016р.,№543 від 02.02.2016р., №548 від 03.02.2016 року по наказам №111, №114, №119 які відповідальними працівниками ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” підписано без заперечень.

Дані акти доводять вину саме вантажовласника в затримці спірних вагонів по наказам № 111 від 23.01.2016 року, №114 від 24.01.2016 року, №119 від 25.01.2016 року.

Твердження апеляційної скарги про те, що у позовній заяві не наведено жодного акту загальної форми про наявність на коліях станції призначення вагонів, що простоювали там з вини ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не відповідає дійсності, оскільки на восьмій сторінці позовної заяви наведено перелік актів загальної форми, які були складені станцією Кривий Ріг-Головний для засвідчення обставин затримки на цій станції вагонів з вини відповідача.

36 актів загальної форми з цього переліку підтверджують наявність неприйнятих вагонів у період з 23:30 год. 23.01.2017 р. по 4:45 год. 01.02.2017 р., який відповідає періоду затримки спірних 50 вагонів на станції Новоблочна за наказом № 111 від 23.01.2016 р.

У зв’язку з тим, що ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” несвоєчасно вивільняв колії від вантажу який прибув на його адресу, що спричинило ситуацію, з якої залізниця не мала можливості виконати свої зобов’язання за договором на перевезення по накладним та довести власні вагони на станцію призначення його одержувачу – ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг”. При цьому, через затримку вагонів, на станції призначення і на підході до неї, з вини ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” була знижена пропускна спроможність для перевезення інших поїздів.

Згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини у порушенні зобов’язання доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідно до Листа ВГСУ від 12.06.2014р. № 0701-11/96/715/14 вантажоодержувач повинен надавати суду документально підтверджені відомості про те, з яких причин готові до передаванні на під’їзну колію і оброблені порожні власні вагони на його адресу простоювали на ставці призначення більше нормативного часу і не забиралися на під’їзну колію.

Відповідач не надав жодного документального доказу в обґрунтування відсутності вини у затримці вагонів та викладеного у відомостях ф. ГУ-46 та накопичувальній картці заперечення, яке не підпадає під жоден з випадків звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами, передбачених п.16 Правил користування вагонами та контейнерами.

Письмові заперечення представників Комбінату, викладені ними при підписанні відомостей плати та накопичувальної картки, не свідчать, самі по собі, без підтвердження належними та допустимими доказами викладених в цих запереченнях обставин, про недоведеність позивачем позовних вимог.

Доказів на підтвердження повідомлення залізниці прямим телефонним зв'язком відповідно до умов договору або іншим чином щодо готовності забрати на свою під'їзну колію вагони та доказів на підтвердження прийняття заходів до залізниці з приводу порушення нею умов договору в частині дотримання строку здачі вагонів на під'їзну колію вантажовласника скаржник зі свого боку не надав.

В обґрунтування позиції щодо готовності забрати вагони зі станції призначення на свої під'їзні колії відповідач вказує суду на наявність вільних колій на станції призначення Кривий Ріг-Головний на момент видачі наказів № 111 від 23.01.2016 року, №114 від 24.01.2016 року, №119 від 25.01.2016 року. Але навіть за умов наявності вільних під'їзних колій на станції призначення, за обставин відсутності з боку відповідача доказів на підтвердження прийняття ним передбачених договором заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, не можна погодитися з відсутністю його вини у їх скупченні, а навпаки - це є свідченням саме його вини у такому скупченні внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні вагонів зі станції призначення за наявності вільних під'їзних колій.

Позивачем до позовної заяви додано у якості доказів копії актів загальної форми про затримку на станції призначення Кривий Ріг-Головний вагонів, що прибули на адресу відповідача раніше, і не були забрані на під'їзну колію комбінату з його вини. Ці акти загальної форми підтверджують той факт, що на момент видання наказів про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення і протягом іх затримки на станціях підходу на самій станції призначення Кривий Ріг-Головний постійно існувало скупчення неприйнятих з вини відповідача вагонів. Тобто доведено неспроможність відповідача у цей період приймати вагони на свою під'їзну колію.

Наявність у цей період вільних приймально-здавальних колій станції може свідчити тільки про те, що залізниця мала можливість доставити спірні вагони на свою станцію Кривий Ріг-Головий, але не свідчить про те, що відповідач мав змогу їх прийняти на свою під'їзну колію.

З огляду на те, що в цей час на станції призначення уже існувало скупчення вагонів, що прибули на адресу відповідача і простоювали з його вини, залізниця аби не збільшувати скупчення неприйнятих вагонів на коліях своєї станції Кривий Ріг-Головний і не порушувати нормальний режим роботи станції, була вимушена затримувати спірні потяги на підходах до станції призначення.

Інші колії станції, які за необхідністю можуть використовуватись, як примально- здавальні для передачі вантажів відповідачу, у цей період використовувались для інших операцій - для обгону локомотиву, для формування/розформування збірних потягів, приймання вагонів, що прибувають на адресу інших вантажовласників, акредитованих на станції Кривий Ріг-Головний та ін.

У своїй роботі залізниця керується також Правилами технічної експлуатації (ПТЕ) залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 р. №411 та зареєстрованими в Мінюсті 25.02.1997 р.

Пунктом 16.1 ПТЕ передбачено, що рухом поїздів на ділянці повинен керувати тільки один працівник - поїзний диспетчер, який відповідає за виконання графіка руху поїздів на ділянці, яку він обслуговує. Накази поїзного диспетчера підлягають безумовному виконанню працівниками, які безпосередньо зв’язані з рухом поїздів на цій ділянці.

Зайнятість приймально-відправних колій по станції призначення згідно з технологічним процесом роботи станції планує поїзний диспетчер дирекції з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку УЗ і власних, вагонів з вантажами на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з Товариства, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції.

Визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони у певний інтервал часу відноситься до технологічної роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів.

Такі вимоги підтверджені п.16.4 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996р. № 411 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.02.1997р. за № 50/1854, де чітко вказано, що черговий по станції зобов’язаний забезпечити наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів. До того ж, в п. 14.2.1 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи не залізницях України ЦЦ-0058, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв’язку від 31.08.2005р. № 507 зазначено, що приймання поїздів на станцію має проводитись на вільні колії.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що а ні в договорі, а ні в іншому жодному правовому чи нормативному акті не зазначено зобов’язання залізниці займати всі колії станції призначення, а також період часу, протягом якого з моменту вивільнення раніш зайнятих колій залізниця зобов’язана здійснити відправлення поїзда, затриманого на підході до станції призначення.

До того ж, колегія суддів приймає до уваги, що відправлення поїзда, затриманого на підході до станції призначення, здійснюється понад складений графік руху поїздів та пов’язане із виконанням цілого ряду технологічних операцій, а саме:

- потрібно зробити заявку в локомотивне депо на виділення додаткової локомотивної бригади, для забезпечення доставки вагонів понад добовий наряд зі станції затримки до станції призначення;

- локомотивна бригада після отримання наряду повинна пройти інструктаж та перед рейсовий медичний огляд;

- прибувши на станцію затримки локомотивна бригада повинна отримати зі станції комплект перевізних документів на затримані вагони і виконати наступні операції:

- підведення локомотива під поїзд;

- приведення гальмової магістралі в робочий стан;

- повне випробовування автогальм;

- вивільнення складу потягу від гальмівних башмаків і дочекавшись вільності міжстанційних перегонів від транзитного руху потягів відправитись зі станції.

За даними позивача в середньому на організацію по відправленню одного поїзду витрачається від 3 до 4 годин.

Таким чином, колегія суддів вважає недоведеними твердження скаржника про те, що оскільки на час видачі спірних наказів на станції Кривий Ріг-Головний були зайняті не всі колії, то Відповідач був готовий прийняти на свої під’їзні колії спірні вагони, а позивач мав об’єктивну можливість скерувати саме спірні вагони на вказані відповідачем вільні колії, оскільки Залізниця обслуговує не тільки Відповідача, а й його контрагентів для чого необхідні вільні колії, а зайнятість приймально-відправних колій по станції Кривий Ріг-Головний, згідно технологічного процесу роботи станції планує поїзний диспетчер дирекції, з урахуванням підводу під навантаження вагонів, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з підприємства Відповідача, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій на станції.

Якщо хоча б одна колія на станції призначення зайнята з вини Відповідача, що засвідчено актами загальної форми ГУ-23 та визнано самим Відповідачем у відзиві на позовну заяву, то вже це вказує на порушення з його боку зобов’язань, передбачених ст. 46 Статуту залізниць України та п. 5 вищезазначеного Договору і дає підставу для затримання позивачем вагонів на станціях підходу.

Викладеним спростовуються доводи апеляційної скарги про готовність відповідача прийняти спірні вагони на свою під'їзну колію та відсутність його вини у їх затримці.

Наявність тимчасово вільних колій на станції - це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, положеннями Тимчасової угоди та ЄТП, у той час як несвоєчасне забирання з колій станції відповідачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог п. 33 Правил видачі вантажів та ст. ст. 46, 47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням тощо).

Тому вина за затримку вагонів, які своєчасно не забиралися вантажовласником на свою під'їзду колію, що призвело до скупчення вагонів на станції призначення, покладається на вантажоодержувача.

Той факт, що вагони у кількості 54 одиниці прибули на станцію затримки Приворот 24.01.2016 р. о 13:50 год., у той час як наказ залізниці про затримку цих вагонів № 114 від 24.01.2016 р. був виданий о 13:45 год., тобто за 5 хвилин до їх прибуття на зазначену станцію пояснюється тим, що як на момент видання наказу про затримку вагонів, так і на момент прибуття вагонів на станцію Приворот, на станції призначення Кривий Ріг-Головний вже простоювали вагони, що прибули на адресу відповідача раніше, і про це було складено акти загальної форми:

- акт загальної форми № 322 від 24.01.2016 р. (простій з 3:20 год. до 15:00 год. 24.01.2016 р.);

- акт загальної форми № 325 від 24.01.2016 р. (простій з 6:50 год. до 20:05 год. 24.01.2016 р.);

- акт загальної форми № 326 від 24.01.2016 р. (простій з 8:50 год. до 20:30 год. 24.01.2016 р.);

- акт загальної форми № 330 від 24.01.2016 р. (простій з 4:30 год. до 23:30 год. 24.01.2016 р.);

- акт загальної форми № 320 від 24.01.2016 р. (простій з 12:00 год.).

Таким чином, необхідність затримки спірних вагонів на підходах до станції призначення для поїзного диспетчера вже була очевидною і за 5 хвилин до їх прибуття на станцію Приворот.

Доводи апеляційної скарги про те, що вагони у кількості 67 одиниць прибули на станцію затримки Кривий Ріг-Західний 24.01.2016 р. о 22:45 год., а наказ про їх затримку було видано тільки 25.01.2016 р. о 2:26 год., тобто через 3 години 42 хвилини, на думку колегії суддів не ставлять під сумнів, правомірність затримки залізницею вагонів на підходах до станції призначення через зайнятість колій вагонами, що прибули раніше, оскільки в період часу від моменту прибуття вагонів на станцію Кривий Ріг-Західний до моменту видачі наказу про їх затримку (3 години 42 хвилини), на коліях станції Кривий Ріг-Головний вже простоювали інші вагони, що підтверджується актами загальної форми, копії яких додані до позовної заяви: акт загальної форми № 330 від 24.01.2016 р. (простій з 4:30 год. до 23:30 год. 24.01.2016 р.); акт загальної форми № 336 від 25.01.2016 р. (простій з 12:00 год. 24.01.2016 р. до 3:10 год. 25.01.2016 р.).

Крім того, цей період не відображений у актах загальної форми, як період простою з вини відповідача, і за цей час збір за зберігання вантажу не нарахований.

Зупинка поїзда на попутній станції в процесі перевезення вантажів є звичайною технологічною операцією, яка може бути пов'язана з зайнятістю перегону, необхідністю зміни локомотива або локомотивної бригади, необхідність додаткового огляду вагонів та ін. Такі зупинки, що не виходять за межі встановлених строків доставки вантажів, не є порушенням, не відносяться на відповідальність вантажовласника і не є предметом розгляду у даній справі.

Збір за зберігання вантажу розраховується згідно з п.8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, відповідно до якого збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Відповідно до п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. N644 усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи, які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами, включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Спірний збір за зберігання вантажу залізницею було розраховано відповідно до вищенаведених норм Правил користування вагонами та контейнерах Правил зберігання вантажу, на підставі п.п.2.1 п. 2 Розділу III Тарифного керівництва № 1, ставок плати за користування, наведеними в Розділі V Тарифного керівництва № 1, керуючись правилами пунктів 5.2, 5.4 Розділу II Тарифного керівництва № 1 при округленні сум платежів, з урахуванням коригуючого коефіцієнту згідно Наказу Мінінфраструктури № 13 від 26.01.2015 року.

Детальний розрахунок спірної суми за кожною накопичувальною карткою нормативним обґрунтуванням наведено в поясненні по справі.

Отже, збір за зберігання позивачем розраховано на підставі норм чинного законодавства, у той час як розрахунок відповідача, наведений ним у відзиві на позовну заяву та згаданий в апеляційній скарзі, нормативно не обґрунтовано.

При перевірці колегією суддів правильності здійсненого залізницею розрахунку порушень не встановлено.

З урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: своєчасного повідомлення відповідача про готовність залізниці подати вагони, які прибули на його адресу, неприйняття цих вагонів відповідачем, що призвело до їх затримки на підходах до станції призначення, нарахування залізницею плати за зберігання вантажу в сумі 543 634,32 грн. є обґрунтованим і правомірним.

Тому рішення господарського суду про задоволення позовних вимог слід залишити без змін.

Доводи відповідача про неправильне обрахування господарським судом строку позовної давності є необґрунтованим з огляду на наступне.

Позовна давність за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України). Загальні та скорочені строки позовної давності встановлені у статтях 257 та 258 Цивільного кодексу України.

Однак, частиною другою статті 9 Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними щодо норм Цивільного кодексу України. Це стосується і положень про позовну давність.

Так, частиною 5 статті 315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 Цивільного кодексу України. Так, відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась, або могла довідатись про порушення свого права, або про особу, яка його порушила. Винятки з правила, встановленого частиною першою цієї статті можуть бути встановлені законом.

Відповідно до ст. 137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється:

а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;

б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

З викладеного вбачається, що статтею 261 Цивільного кодексу України по-іншому, ніж Статутом залізниць України, розраховується початок перебігу строку позовної давності.

В той же час, Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, не є законом, тому встановлювати порядок обчислення порядку перебігу позовної давності, відмінний від того, що встановлений Цивільним кодексом України, не може.

Крім того, день складання актів загальної форми не може вважатись днем, коли особа довідалась про порушення свого права, у розумінні ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, оскільки сам по собі акт загальної форми, складений позивачем, жодним чином його право не порушує. Актами загальної (форми ГУ-23) лише зафіксовані певні обставини справи, а саме - початок затримки спірних вагонів на підходах до станції призначення з вини відповідача.

Так, відповідно до п. 2.5 Правил розрахунків за перевезення вантажів Платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг.

Розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг.

Пунктом 3.2 укладеного між сторонами спору договору про організацію перевезень і проведення розрахунків також передбачено, що у міру виконання перевезень та надання послуг залізниця списує відповідні суми грошових коштів (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами і контейнерами, штрафи), крім спірних, з особового рахунку вантажовласника на підставі оформлених у встановленому порядку перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) і т.і.

Відповідно до п. 4.3. Договору № ПР/ДН-2-07/138/1808/НЮп від 02.01.2008 року у разі відмови Вантажовласника від оплати наданих послуг, Залізниця припиняє приймання, видачу вантажів та надання додаткових послуг згідно із ст. 6 Статуту залізниць України з одночасним віднесенням відповідальності на вантажовласника за невиконання плану перевезень, затримку вагонів і контейнерів та зберігання вантажу.

Отже, накопичувальна картка встановленої форми є одним з документів, на підставі яких відбуваються розрахунки між вантажовласником і залізницею. Саме в цьому документі зазначається нарахована сума, і саме в цьому документі представник відповідача написала заперечення, наявність якого зробила неможливим списання нарахованої суми з особового рахунку відповідача у безспірному порядку, та спричинило звернення залізниці з позовом до суду. Тобто, саме у накопичувальній картці відповідач відмовився від оплати наданих послуг зі зберігання вантажу.

Акт загальної форми не містить інформації про суть вимоги, її розмір у грошовому вираженні, а також не містить заперечення відповідача проти її виконання. Отже він не може свідчити про порушення права залізниці на отримання нарахованих сум і не може свідчити про подію, що стала підставою для подання позову, навіть у розумінні ст. 137 Статуту залізниць України.

Таким чином, право позивача на отримання плати за надані послуги зі зберігання вантажу було порушено тільки після того, як представник відповідача підписала із зауваженням накопичувальні картки № 02029037 від 02 лютого 2016 року, № 04029039 від 02 лютого 2016 року, № 29019026 від 29 січня 2016 року, до яких було включено спірні суми і на підставі яких було визначено ціну позову, оскільки акти загальної форми жодних розрахунків не містять.

Саме у зв'язку з наявністю у накопичувальних картках зауважень відповідача позивач був позбавлений права на безспірне списання нарахованої суми з особового рахунку комбінату, тобто було порушено його право на одержання ним належних йому платежів. Відповідно, саме 29 січня 2016 року і є днем, з яким пов'язано перебіг позовної давності у даному спорі.

Таку ж правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 04.04.2017 р. у аналогічній справі № 904/6704/16.

У частині 1 ст. 253 Цивільного кодексу України зазначено, що перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Відповідно до ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Накопичувальні картки були складені позивачем і підписані відповідачем із зауваженнями 02.02.2016 р. та 29.01.2016 р. Як вбачається зі штампу на поштовому конверті, доданому до матеріалів справі, позов було відправлено до господарського суду поштою 29.07.2016 року, тобто в межах строку позовної давності.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 104 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ", м. Кривий Ріг - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2017 року у справі № 904/6396/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 18.04.2017 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін

Суддя І.Л. Кузнецова