ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" квітня 2017 р.

Справа № 916/259/17

За позовом: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ОКТЯБРСЬКА ЦЗФ»;

До відповідача: Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі Регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ»

про стягнення

Суддя Оборотова О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю від 27.10.2016р.

СУТЬ СПОРУ: 01.02.2017р. Публічне акціонерне товариство «ДТЕК ОКТЯБРСЬКА ЦЗФ» (далі по тексту – ПАТ «ДТЕК ОКТЯБРСЬКА ЦЗФ») звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (далі по тексту – ПАТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ») про стягнення 17563,98 грн. вартості нестачі вантажу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.02.2017 року порушено провадження у справі № 916/259/17.

20.02.2017р. від Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі Регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

В судовому засіданні 24.03.2017р. від позивача надійшло письмове клопотання про продовження строку розгляду справи на п’ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.03.2017р. продовжено строк розгляду справи на п’ятнадцять днів до 17.04.2017р.

Позивач в засідання суду не з`явився. Ухвали господарського суду Одеської області направлялись позивачу за належною адресою, зазначеною в позовній заяві та безкоштовному запиті з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 «Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Враховуючи викладене, справа розглядається без участі позивача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 12.04.2017р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

31.12.2013р. між Публічним акціонерним товариством «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» (Замовник) та ПАТ «ДТЕК ОКТЯБРСЬКА ЦЗФ» (Виконавець) було укладено договір №13-15/77-У, у відповідності до п. п. 1.1, 1.1.2 якого Замовник зобов’язується передати (поставити) Виконавцю вугілля для збагачення, оплатити послуги Виконавця, пов’язані зі збагаченням вугілля, та прийти концентрат. Виконавець зобов’язується прийняти вугілля, здійснити його збагачення та передати (поставити) отриманий в результаті збагачення концентрат Замовнику, в терміни та на умовах, обумовлених даним договором а/або специфікацією. Датою поставки вугілля Виконавцю вважається дата фактичної передачі (поставки) вугілля у погоджене місце поставки, яка зазначається в накладній у графі 51 «календарний штемпель прибуття вантажу» станції «Родинська» Донецької залізничної дороги «Укрзалізниці», яка свідчить про приймання вантажу станцією.

29.04.2016р. між сторонами договору №13-15/77-У від 31.12.2013р. було укладено специфікацію на перевезення вантажу, умовами якої передбачено, що Виконавець зобов’язується прийняти вугілля, характеристики якого передбачені п. 1 специфікації, здійснити його збагачення на фабриці (публічне акціонерне товариство «ДТЕК ОКТЯБРСЬКА ЦЗФ», та передати (поставити) отриманий в результаті збагачення вугілля концентрат Замовнику, на умовах, передбачених в листах-замовленнях.

ПАТ «ДТЕК ОКТЯБРСЬКА ЦЗФ» завантажило вугілля кам’яне марки Г 0-100 у вагон №53527255 в кількості 61900 кг по накладній №49755192 від 26.07.2016р.,та у вагон №55022636 в кількості 63800 кг по накладній №49867948 від 30.07.2016р., та передало вказаний вантаж для перевезення Залізниці. Згідно з накладними навантаження на рівні бортів, поверхня вантажу маркована однією борозною катка ущільнювача.

На станції Знам’янка Одеської залізниці 28.07.2016р. та 02.08.2016р. були складені комерційні акти АА №032799/200 та АА №032802/203.

Відповідно до комерційного акту АА №032799/200 згідно актів загальної форми станції Знам’янка №80524, 52043, від 27.07.2016р. вагон №53527255 відчеплений на ваги перевірки, при переважуванні на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 77050 кг, тара - 22200 кг, нетто - 54850кг, що менше вантажного документу на 7050 кг. На поверхні вантажу мається воронкоподібне поглиблення ліворуч за ходом поїзда над 1,2-ми люками довжиною 300мм, шириною 2600мм, глибиною до полу, над 3,4-ми люками мається виїмка довжиною 500мм, шириною 500мм, глибиною 400мм. Просипання вантажу відсутнє. Маються старі сліди просипання вантажу на поперечних балках та візках вагона. Щілина між кришками 1,2,3,4 люків ліворуч за ходом поїзда та поперечними балками шириною 30мм, довжиною 1000мм, закладена дошками та ганчір’ям. Поверхня вантажу маркована поперечними смугами трикутної форми, нанесеними катком. В місці поглиблення доступ до вантажу усунуто шляхом нанесення маркування вапном. Люки щільно зачинені. У розділі Є зроблена відмітка станції призначення, згідно з якою, під час перевірки, різниці проти цього акту не виявлено. До номеру акту доданий індекс /10.

Відповідно до комерційного акту АА №032802/203 згідно актів загальної форми станції Знам’янка №80720 від 01.07.2016р. №52064 від 02.07.2016р. вагон №55022636 відчеплений на ваги перевірку. При перевірці виявлено навантаження рівномірне вище бортів 100мм. брутто - 83850кг, тара - 23700 кг, нетто - 60150 кг, що менше вантажного документу на 3650кг. На поверхі вантажу мається виїмка за ходом поїзда над 5, 6, 7 довжиною 4000мм, ширину вагона, глибиною 500мм. Просипання вантажу немає. Поверхня вантажу маркована бороздами трикутної форми. В місцях виїмки маркування відсутнє. У вагоні глухі торцеві стінки, люки щільно зачинені.

Враховуючи, що відповідно до переуступлювального напису що міститься на зворотньому боці накладних Публічне акціонерне товариство «ДТЕК ОКТЯБРСЬКА ЦЗФ» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом для захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457 «Про затвердження Статуту залізниць України» (з наступними змінами і доповненнями; далі – Статут залізниць України) накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. При цьому, придатність рухомого складу (вагонів) для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Так, згідно п.п. 5, 6 Правил перевезення у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р. №542 та зареєстрованих Міністерством юстиції України 10.09.2001р. за №796/5987 перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із «шапкою»). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Положеннями ст. 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Приписами ст. 924 ЦК України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

За змістом ч. 2 ст. 308, ч.3 ст. 310 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення та припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Згідно ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Відповідно до ч.1 ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. У відповідності до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Положеннями ст. 114 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Згідно зі статтею 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

У відповідності до вимог ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. Згідно з п/п «а» ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Абзацом 2 п. 3.9 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» від 29.05.2002 р. N 04-5/601 (з наступними змінами і доповненнями) визначено наступне. Оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття. Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження. Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер).

В матеріалах справи містяться акти загальної форми №52043, № 80524, №80720, №52064 форми ГУ-23 та акт №239 про технічний стан вагону форми ГУ-106, відповідно до яких зазначено, що вагони технічно справні однак містять комерційну несправність.

Як вбачається з матеріалів справи, обставиною, що спричинила складення актів загальної форми, зважування вагону, та подальше складання комерційних актів була комерційна несправність вагону, а саме: наявність ознак незбереженості навалочного вантажу при перевезенні у вагоні відкритого типу. Наведене, в силу приписів ст.ст. 110 - 114 Статуту залізниць України виключає можливість притягнення ПАТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», як перевізника, до відповідальності за нестачу даного вантажу.

Відповідно до ч.4 ст.31 Статуту залізниць України, придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Частиною 3 ст. 32 Статуту Залізниць України встановлено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Згідно з п.п.5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р. №542, встановлено, що якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. З метою забезпечення збереженості вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

При цьому, відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №863/5084, із відповідними змінами, відмітки про застосування відправником додаткових заходів щодо збереження вантажу робляться останнім у залізничній накладній.

Таким чином встановлені обставини справи свідчать про те, що вантажовідправником не вжито заходів щодо збереження вантажу під час його перевезення, з чого можливо дійти висновку про наявність вини вантажовідправника у недостачі вантажу.

Згідно зі ст.110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Водночас вимогами ст. 113 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця звільняється від відповідальності за недостачу прийнятого до перевезення вантажу, якщо така недостача виникла з незалежних від залізниці причин. Аналогічні положення щодо звільнення залізниці від відповідальності містяться і у ч.1 ст. 924 ЦК України та ч.1 ст. 314 ГК України.

Відповідно до абз.3 п.3.9. Роз’яснення Президії ВГСУ №04-5/601 від 29.05.2002р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю.

Враховуючи, що характер несправності не був прихований, завантаження відбувалось силами відправника, суд зазначає, що саме відправник повинен був врахувати дану комерційну несправність та усунути виявлені недоліки, однак відправником недоліки не були усунені, що власне і стало причиною втрати вантажу.

Відповідно до п.1 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (ст. 32 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 серпня 2001р. №542, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10 вересня 2001р. за №796/5987, у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і т. ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку. Кам’яне вугілля, кокс, торф, руда і рудні концентрати, мінеральні будівельні матеріали (глина, щебінь тощо) перевозяться, як правило, у напіввагонах.

Разом з тим, вимогами абз.2 ч.1 ст. 917 ЦК України передбачено, що відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу.

Таким чином, вантажовідправнику було відомо про комерційну несправність вагонів, однак, вантажовідправник не відмовився від їх використання.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вантажовідправник повинен був відмовитися від використання комерційно несправних вагонів, оскільки перевезення у комерційно несправному вагоні могло привести до втрати вантажу.

Наведене також свідчить про наявність вини вантажовідправника у втраті вантажу.

В даному випадку, господарський суд, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, а саме на відсутність вини залізниці за незбереження вантажу, що з урахуванням приписів ст. 924 ЦК України та ст. 314 Господарського кодексу України та положень Статуту Залізниць України є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за нестачу вантажу, та має наслідком відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «ДТЕК ОКТЯБРСЬКА ЦЗФ».

Інші наявні у матеріалах справи документи та доводи сторін вищевикладених висновків господарського суду Одеської області не спростовують.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відтак, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги необґрунтовані, у зв’язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору та покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 50, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог – відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 18.04.2017р.

Суддя О.Ю. Оборотова