Справа № 524/1284/17
Провадження 2-а/524/257/17
ПОСТАНОВА
І м е н е м У к р а ї н и
13.04.2017 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого - судді - Нестеренка С.Г., при секретарі - Бельченко Н.Л., з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача - ДПП НП України - Щепілова О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці Полтавської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти № 3 батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП НП України - Хорольського Максима Олександровича, УПП у м. Кременчуці ДПП НП України, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, -
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2017 року до суду звернувся ОСОБА_1 із вказаним адміністративним позовом.
Зазначив, що позивач 19 лютого 2017 року о 18 год. 45 хв. в м. Кременчуці по вул. Свіштовській, керуючи транспортним засобом ВАЗ 21101, р/н НОМЕР_1 та був зупинений відповідачем, котрий склав відносно нього постанову, в якій було зазначено, що він (позивач) нібито здійснив обгін ближче ніж за 50 м. до пішохідного переходу, чим порушив п. 14.6 «в» ПДР України, внаслідок чого його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КпАП України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Вважав постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності незаконною, оскільки правопорушення не вчиняв. Також докази та пояснення якими поліцейський керувався при винесені постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності не були належними та допустимими.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АР № 814307 від 19 лютого 2017 року і справу закрити.
Ухвалою суду від 02 березня 2017 року до участі у справі було залучено позивачем - ОСОБА_1, відповідачами - Департамент патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції у м. Кременчуці, поліцейського роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Хорольського Максима Олександровича.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, просив задовольнити та додатково визнати постанову протиправною, посилаючись на обставини та підстави, викладені в позовній заяві. Пояснив, що обгін вчиняв після проїзду значної відстані після знаку пішохідного переходу.
Представник відповідача - ДПП НП України - Щепілов О.В. у судовому засідання заперечував проти задоволення позову. Пояснив, що поліцейський не порушив процедуру щодо ухвалення постанови у справі про адміністративне правопорушення, діяв в межах наданих йому законом повноважень.
Відповідач - поліцейський роти № 3 батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП НП України - Хорольський М.О. в судове засідання не прибув повторно, про день, час та місце слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку.
За даних обставин, суд не вбачає підстав для повторного відкладення розгляду справи і вважає за можливе розглянути її на підставі наявних доказів.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, оглянувши відеозапис події проступку, оцінюючи зібрані і надані докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 2 ст. 2 цього Кодексу передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження. Цю норму слід розуміти в системному зв'язку з ч. 1 тієї самої статті, з якої випливають, що захист прав та інтересів юридичних осіб, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб шляхом оскарження до адміністративного суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень можливий лише у сфері публічно - правових відносин.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У п. 1 ч. 1 ст. 17 згаданого Кодексу України до компетенції адміністративних судів віднесено, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України). Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Частина 2 ст. 71 КАС України визначає особу, на яку покладається тягар доказування в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Заявлені відповідачі не з'явились в судове засідання , ігнорували вимогу суду про необхідність надання матеріалів адміністративного провадження, письмових заперечень , доказів, доводів і спростувань позовних вимог не надали, тому суд вирішив спір на підставі доказів, що були надані позивачем.
Згідно ч. 2 ст. 33 КпАП України при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Відповідно до ст. 251 КпАП України, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Частиною 1 ст. 276 КпАП України передбачено, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі № 1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення роз'яснено, що положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Зі ст. 280 КпАП України постає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 283 КпАП України постанова повинна містити, серед іншого, опис обставин, установлених при розгляді справи.
Судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом ВАЗ 21101, р/н НОМЕР_1 в м. Кременчуці по вул. Свіштовській, був зупинений відповідачем, котрий склав відносно нього постанову, в якій було зазначено, що він (позивач) нібито здійснив обгін ближче ніж за 50 м. до пішохідного переходу, чим порушив п. 14.6 «в» ПДР України, внаслідок чого його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КпАП України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Відповідно до п. 14.6 «в» ПДР України, затверджених Постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (в редакції станом на 19 лютого 2017 року) обгін заборонено: ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м - поза населеним пунктом.
Копія постанови була складена та вручена позивачеві на місці зупинки автомобіля та ухвалення під розпис. Права та обов'язки відповідачем були роз'яснені позивачеві.
Дана постанова була ухвалена, за висновком суду, передчасно, з порушенням вимог ст.ст. 33 - 35, 222, 268, 276 КпАП України, та підлягає скасуванню за наступних обставин.
Дійсно, позивач, керуючи зазначеним автомобілем, рухався у наведений час та дату та був зупинений поліцейським роти № 3 батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП НП України - Хорольським М.О., який звинуватив позивача в здійсненні обгону ближче ніж за 50 м. до пішохідного переходу.
Натомість, доказів на підтвердження вчинення правопорушення, поставленого у вину позивачеві, відповідачі не надали як позивачеві, так і суду.
Оскаржувана постанова не містить даних про технічний засіб, яким здійснено відеозапис правопорушення так і не містить даних про фіксацію на відеокамеру усних пояснень позивача та як наслідок, в силу вище зазначених положень ч. 3, 4 ст. 70 КАС України відеозапис з нагрудної камери поліцейського є недопустимим доказом. А тому, суд, надані відповідачем докази (відеозапис з нагрудної камери поліцейського), до уваги не приймає. При цьому, з пояснень позивача та з матеріалів справи постає, що відеофіксація здійснювалася тільки нагрудною камерою поліцейського, з якої не можливо встановити дату, час та місце здійснення відеозйомки, хто саме перебував за кермом автомобіля, технічні характеристики пристроїв, місце вчинення правопорушення, локалізацію дорожніх знаків.
За таких обставин, суд вважає, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути здійснене на підставі неналежних доказів його вини.
При ухваленні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відповідач не виконав вимог закону, а саме ст.ст. 14-1, 34, 35, 251, 256, 283 КпАП України, у зв'язку з чим постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є такою, що не відповідає закону, порушує права позивача і підлягає скасуванню.
Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху було безпідставним, а тому вказану постанову необхідно визнати протиправною та скасувати.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити, оскільки до повноважень суду, відповідно КАС України та КпАП України не входить обов'язок розглядати справу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 123 КУпАП по суті.
Порядку стягнення з суб'єкту владних повноважень судового збору на користь державного бюджету, в разі задоволення позову фізичної особи, яка звільнена від сплати судового збору, КАС України та Законом України «Про судовий збір» не передбачено, а тому судовий збір не підлягає стягненню з відповідачів.
Керуючись ст.ст. 287 - 289 КпАП України, ст.ст. 17, 19, 69, 70, 71, 158-163, 171-2 КАС України, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серія АР № 814307 від 19 лютого 2017 року, ухваленої поліцейським роти № 3 батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП НП України - Хорольським Максимом Олександровичем, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. на користь держави.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в іншій частині вимог.
Постанова може бути оскаржена до Харківського Апеляційного Адміністративного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука упродовж десяти днів з дня проголошення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом, якщо постанову не скасовано.
Повний текст постанови виготовлено 18 квітня 2017 року.
Суддя:
