УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/4432/15-ц Головуючий у першій

Провадження № 22-ц/774/507/К/17 інстанції Прасолов В.М.

Категорія - 27 (І) Доповідач Барильська А.П.

У Х В А Л А

Іменем України

12 квітня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар: Гладиш К.І.,

за участі: представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

представника Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - Кузьменка Миколи Васильовича,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 06 грудня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулось з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивачпосилався на те, що 05 березня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (надалі - позивач) та ОСОБА_2, укладено договір про надання споживчого кредиту №11310056000 ( надалі - кредитний договір).

Згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-УІ від 17.09.2008 р. були внесені зміни у Статут АКІБ «УкрСиббанк», відповідно до яких нове повне найменування банку стало: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк». Згідно з положеннями Цивільного кодексу України та Закону України «Про акціонерні товариства» дані зміни не є реорганізацією або ліквідацією юридичної особи АКІБ «УкрСиббанк».

Відповідно до умов кредитного договору, позивач надав ОСОБА_2 кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в розмірі 34 500 доларів США, а ОСОБА_2 зобов'язався повернути наданий кредиту повному обсязі не пізніше 05 березня 2018 року та сплачувати протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 13,9% річних. По закінченню цього строку та кожного наступного місяця, кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов кредитного договору. У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про зміну розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування в порядку передбаченому кредитним договором, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором в попередньому місяці. Також, сторони домовились, що за умовами кредитного договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь - якої з обставин, передбачених договором.

За користування кредитним коштами понад встановлений термін, банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі, збільшеному вдвічі від ставки встановленої умовами договору.

Відповідно Додатку № 1 до кредитного договору, погашення кредиту повинно відбуватися щомісячно, не пізніше визначеного числа кожного календарного місяця протягом всього строку дії договору.

Погашення нарахованих процентів згідно умов кредитного договору відбувається з 01 по 10 число кожного місяця.

20 лютого 2009 року між банком та ОСОБА_2 укладено Додаткову угоду №2 до кредитного договору, відповідно до умов якої, змінено строки сплати процентів з 01 по 20 число кожного місяця.

11 листопада 2010 року між тими ж сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до умов якої змінено схему погашення кредиту на ануїтетну, встановлено ануїтетний платіж у період з 13.12.2010 року по 11.05. 2011 року в розмірі - 360,21 доларів США, у період з 13.06.2011 року по 13.02.2023 року у розмірі - 447,39 доларів США, 02.03.2023 року у розмірі - 447,36, зі строком сплати 11-го числа кожного місяця.

Змінено кінцевий термін повернення кредиту не пізніше 02 березня 2023 року. Сторони домовились, що для ідентифікації договору можуть застосовуватись як номер договору зазначений при його укладенні №11310056000, так і реєстраційний номер в системі обліку банку №11310056001.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань відповідача-1 за кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №11310056000-11 від 05 березня 2008 року.

11 листопада 2010 року між банком та ОСОБА_3 укладено Додаткову угоду №1 до договору поруки, відповідно до умов якої поручитель надала згоду забезпечувати змінене основне зобов'язання.

Відповідно до умов договору поруки, ОСОБА_3 зобов'язалась відповідати у повному обсязі за виконання відповідачем-1 усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору. Відповідальність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є солідарною.

Відповідачі належним чином не виконували взятих зобов'язань у зв'язку із чим, станом на 27 травня 2015 року року утворилась заборгованість за кредитним договором по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 29 740,24 доларів США, з яких: 27 202,19 доларів США - кредитна заборгованість, в тому числі прострочена

заборгованість з липня 2014 року - 1 692,75 доларів ; 2 538,05 доларів США- заборгованість по процентам, заборгованість по сплаті пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів станом на 27.05.2015 року складає 14 497,70 грн., з яких: 6 432,84 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту; 8 064,86 грн. - пеня за прострочення сплати процентів., яку позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів, також просив стягнути судові витрати по справі.

Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 06 грудня 2016 року позов задолено.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в солідарному порядку, на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11310056000 від 05 березня 2008 року в розмірі 29740,24 доларів США та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту та процентам в розмірі 14 497 грн. 70 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 3654 грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі, а саме: просить стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача прострочену заборгованість по вдсоткам в розмірі 53425.95 грн., пеню за прострочення сплати кредиту в розмірі 6432,84 грн., визнати виконаним договір про надання споживчого кредиту №11310056000 від 05 березня 2008 року, стягнути з позивача на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 4019,40 грн.

Крім того просить визнати таким, що припинив дію Договір поруки №11310056000-П від 05 березня 2008 року, уладений між позивачем та ОСОБА_3

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції допущено неповне дослідження, та не надано належної оцінки всім обставинам справи, зокрема не враховано, що наданий позивачем розрахунок заборгованості необґрунтований належними та допустими доказами та містить намагання позивача стягнути з ОСОБА_2 безпідставні борги, оскільки ОСОБА_2 протягом тривалого часу сплачувались платежі за кредитним договором, проте через змінення ситуації щодо коливання та нестабільності курсу долара в 2014 році він не був спроможний сплачувати кошти, а позивач в свою чергу не пішов на зустріч ОСОБА_2 і не перерахував борг у гривню, у звязку із чим склалося враження про те, що останній взагалі не сплачував кредитні кошти. Таким чином, позивач переклав ризики, пов'язані із знеціненням національної валюти на відповідача.

Представник відповідачів зауважує на тому, що ОСОБА_2 не отримував Вимогу про дострокове повернення кредитних коштів і матеріали справи не містять належних доказів її направлення.

Вважає, що на підставі ст. 559 ЦК України, договір поруки №11310056000-П від 05 березня 2008 року, укладений між позивачем та ОСОБА_3, має бути припиненим, оскільки, звернувшись із вимогою про повне дострокове погашення заборгованості по кредиту в 2014 році позивач змінив строк виконання основного зобов'язання і зобов'язаний був звернутись з позовом до поручителя протягом шести місяців, проте звернувся лише в травні 2015 року.

Також апелянт вказує на те, що неможливо виконати судове рішення з сумою, зазначеною в доларовому еквіваленті, так як у Державної виконавчої служби немає повноваженеь перераховувати суму заборгованості.

В зпереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 березня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, укладено договір про надання споживчого кредиту №11310056000.

Згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-УІ від 17.09.2008 р. були внесені зміни у Статут АКІБ «УкрСиббанк», відповідно до яких нове повне найменування банку стало: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк». Згідно з положеннями Цивільного кодексу України та Закону України «Про акціонерні товариства» дані зміни не є реорганізацією або ліквідацією юридичної особи АКІБ «УкрСиббанк».

Відповідно до умов кредитного договору, позивач надав ОСОБА_2 кредит в іноземній валюті в розмірі 34 500 доларів США, а останній зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 05 березня 2018 року та сплачувати протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 13,9% річних. По закінченню цього строку та кожного наступного місяця, кредитування, процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов кредитного договору. У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про зміну розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування в порядку передбаченому кредитним договором, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором в попередньому місяці. Також, сторони домовились, що за умовами кредитного договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь - якої з обставин, передбачених договором.

За користування кредитним коштами понад встановлений термін, банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі, збільшеному вдвічі від ставки, встановленої умовами договору.

Відповідно Додатку № 1 до кредитного договору, погашення кредиту повинно відбуватися щомісячно, не пізніше визначеного числа кожного календарного місяця протягом всього строку дії договору.

Погашення нарахованих процентів згідно умов кредитного договору відбувається з 01 по 10 число кожного місяця.

20 лютого 2009 року між банком та ОСОБА_2 укладено Додаткову угоду №2 до кредитного договору, відповідно до умов якої, змінено строки сплати процентів з 01 по 20 число кожного місяця.

11 листопада 2010 року між тими ж сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до умов якої змінено схему погашення кредиту на ануїтетну, встановлено ануїтетний платіж у період з 13.12.2010 року по 11.05. 2011 року в розмірі - 360,21 доларів США, у період з 13.06.2011 року по 13.02.2023 року у розмірі - 447,39 доларів США, 02.03.2023 року у розмірі - 447,36, зі строком сплати 11-го числа кожного місяця. Змінено кінцевий термін повернення кредиту не пізніше 02 березня 2023 року. Сторони домовились, що для ідентифікації договору можуть застосовуватись як номер договору зазначений при його укладенні №11310056000, так і реєстраційний номер в системі обліку банку №11310056001.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №11310056000-11 від 05 березня 2008 року.

11 листопада 2010 року між банком та ОСОБА_3 укладено Додаткову угоду №1 до договору поруки, відповідно до умов якої поручитель надала згоду забезпечувати змінене основне зобов'язання.

На виконання умов, закріплених сторонами у розділі 6 кредитного договору, банк 05 березня 2016 року направив відповідачам вимоги, в яких зокрема було зазначено, що при невиконані цих вимог, а саме погашення простроченого зобов'язання, на протязі 32-го календарного дня з моменту їх отримання, банк вимагатиме дострокове виконання зобов'язання щодо повернення всієї заборгованості, при цьому у випадку відсутності підтвердження отримання даних вимог, право вимоги на дострокове повернення виникає у кредитора з 41 календарного дня з дати відправлення даної вимоги. Дані вимоги отримано ОСОБА_3 - 11.03.2015 року, а лист що направлявся ОСОБА_2 повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання», тому згідно розділу 6 кредитного договору, право на звернення з позовною заявою до суду в банку виникло з 11.04.2015 року.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив із їх доведеності та обов'язку боржника та поручителя в солідарному порядку сплатити заборгованість за кредитним договором.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Між сторонами виникли правовідносини, стосовно виконання договору кредиту.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в строк зазначений в договорі, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за договором кредиту банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти

Нормами ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 2 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо за договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому.

Нормами статті 627 ЦК встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у зв'язку з порушенням відповідачем взятого на себе зобов'язання за кредитним договором №11310056000 від 05.03.2008 року, з відповідачів, в солідарному порядку, підлягає стягненню сума боргу, яка станом на 27.05.2015 року становить 29 740,24 доларів США, та складається з: 27 202,19 доларів США - кредитна заборгованість, в тому числі прострочена заборгованість з липня 2014 року - 1 692,75 доларів ; 2 538,05 доларів США- заборгованість по процентам, заборгованість по сплаті пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів станом на 27.05.2015 року складає 14 497,70 грн., з яких: 6 432,84 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту; 8 064,86 грн. - пеня за прострочення сплати процентів.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що наявний в матеріалах справи розрахунок суми заборгованості за кредитним договором, є неналежним доказом, на думку колегії суддів є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи та наданим суду першої інстанції належним чином складеним розрахунком заборгованості за договором кредиту, який підписаний уповноваженою особою та завірений печаткою, який відповідачем не спростований та перевірений колегією суддів, з яким вона погоджується.

Таким чином, колегія суддів перевірила розрахунок заборгованості за кредитним договором та погоджується з ним, в той час як розрахунок заборгованості за кредитним договором, проведений представником відповідачів, не відповідає умовам кредитного договору.

Доводи апеляційної скарги про те, що протягом тривалого часу відповідачем сплачувались платежі за кредитним договором, проте через змінення ситуації щодо коливання та нестабільності курсу долара в 2014 році він не був спроможний сплачувати кошти, а позивач в свою чергу не пішов на зустріч ОСОБА_2 і не перерахував борг у гривню, у звязку із чим склалося враження про те, що останній взагалі не сплачував кредитні кошти не можуть бути підставою для скасування рішення суду та відмови в задоволенні позовних вимог позивача, оскільки в силу вимог ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1,2 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

На думку колегії суддів, позивач був ознайомлений з умовами кредитування, зокрема щодо можливої суми кредиту, строку на який кредит може бути одержаний, мети, для якої кредит має бути використаний, форми та видів його забезпечення, тощо, а також із орієнтованою сукупною вартістю кредиту, відомостей щодо процентної ставки, комісії за надання та обслуговування кредиту, мінімальної щомісячної суми платежу та строку кредитування.

Отже, наявність підписаного обома сторонами кредитного договору свідчить про те, що обидва його учасники бажали укласти договір та розуміли його, таке укладення відповідало внутрішній волі сторін, жодна з них не була примушена до укладення такого договору, а відтак, волевиявлення позивача було вільним і відповідало його внутрішній волі. При укладенні договору позивачу були відомі всі умови договору та не існувало ніяких інших обставин, які б примусили його прийняти умови договору на вкрай невигідних для себе умовах.

Таким чином,змінення ситуації щодо коливання та нестабільності курсу долара та неможливість відповідачів сплачувати кошти за кредитним договором, не знімає з них обов'язку погашення заборгованості за кредитним договором.

Також на підставі вище наведеного не можуть бути підставою для скасування рішення суду й доводи апеляційної скарги про те, що позивач переклав ризики, пов'язані із знеціненням національної валюти на відповідача.

Не можуть бути підставою для скасування рішення доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не отримував Вимогу про дострокове повернення кредитних коштів і матеріали справи не містять належних доказів її направлення.

Так, на виконання умов, закріплених сторонами у розділі 6 кредитного договору, банк 05 березня 2016 року направив відповідачам вимоги, в яких зокрема було зазначено, що при невиконані цих вимог, а саме погашення простроченого зобов'язання, на протязі 32-го календарного дня з моменту їх отримання, банк вимагатиме дострокове виконання зобов'язання щодо повернення всієї заборгованості, при цьому у випадку відсутності підтвердження отримання даних вимог, право вимоги на дострокове повернення виникає у кредитора з 41 календарного дня з дати відправлення даної вимоги. Дані вимоги отримано ОСОБА_3 - 11.03.2015 року, а лист що направлявся ОСОБА_2 повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання»

В матеріалах цивільної справи (а.с.30) міститься копія списку № 05315992991 ззгрупованих рекомендованих відправлень, згідно якого ОСОБА_2, 05.03.2015 року, була направлена вимога про про дострокове повернення кредитних коштів.

Доводи апеляційної скарги про те, що на підставі ст. 559 ЦК України, договір поруки №11310056000-П від 05 березня 2008 року, укладений між позивачем та ОСОБА_3, має бути припиненим, оскільки, звернувшись із вимогою про повне дострокове погашення заборгованості по кредиту в 2014 році позивач змінив строк виконання основного зобов'язання і зобов'язаний був звернутись з позовом до поручителя протягом шести місяців, проте звернувся лише в травні 2015 року колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Так, у відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Із матеріалів справи вбачається, що банк 05 березня 2016 року направив відповідачам вимогипро дострокове повернення кредитних коштів, дана вимоги отримано ОСОБА_3 - 11.03.2015 року, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.26), тому твердження в апеляційній скарзі про те, що вказана вимога була надіслана в 2014 році є безпідставними.

Також на можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що неможливо виконати судове рішення з сумою, зазначеною в доларовому еквіваленті, так як у Державної виконавчої служби немає повноваженеь перераховувати суму заборгованості.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у ст. ст. 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 192 ЦК України).

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Проте, положення ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України; Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» можуть бути застосовані тільки при вирішенні питання про стягнення основної заборгованості за кредитом та стягнення відсотків за користування валютним кредитом і не підлягають застосуванню при вирішенні питання про стягнення штрафів та пені, які не є складовою частиною основного зобов'язання, а мірою цивільно-правової відповідальності позичальника, що виключає можливість стягнення їх в іноземній валюті надання кредиту.

Таким чином, аналізуючи вище наведені норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що стягнення основної заборгованості за кредитом та стягнення відсотків за користування валютним кредитом допускається в іноземній валюті, зокрема в валюті кредитного договору, а пеня та штрафи мають обчислюватися та стягуватися за судовим рішенням лише у національній валюті України - гривні.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 року № 3-29гс15, який, у відповідності до ч.1 ст. 360-7 ЦПК України, має враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 06 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: