№ 591/7059/16-а

Провадження

№ 2-а/591/188/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2017 року Зарічний районний суд м. Суми у складі

головуючого судді Кривцової Г.В.

з участю секретаря Кальченко М.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ГУПФУ в Сумській області Свистун Д.В.

представника відповідача СОУПФУ Сумської області Бондар А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії по зарахуванню стажу роботи та зобов'язання призначити пенсію з часу звернення з заявою про призначення пенсії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду із позовом, у якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в зарахуванні стажу роботи інструктором з фізичної культури у дошкільному навчальному закладі з 21.08.1989 року по 14.08.1995 року до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, та зобов'язати відповідача зарахувати вказаний стаж та призначити пенсію з часу звернення з заявою про призначення пенсії.

Свої вимоги мотивує тим, що 16.08.2016 року звернулася до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області з заявою про визначення права на пенсію за вислугою років. Однак у призначенні пільгової пенсії їй було відмовлено листом та повідомлено, що позивач не має права виходу на пенсію за вислугою років в зв'язку з відсутністю спеціального стажу 26 років, Управлінням пенсіонного фонду обраховано, що спеціальний стаж позивача складає тільки 20 років 11 місяців 28 днів, а період роботи інструктором з фізичної культури у дошкільному навчальному закладі з 1989 року по 1995 року не зараховано до страхового стажу.

22.08.2016 року позивач звернулась до «Урядової гарячої лінії» з питанням щодо зарахування до спеціального стажу періоду роботи позивача інструктором з фізичної культури у дошкільному навчальному закладі.

На вказане звернення їй була надана відповідь з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відсутність підстав зарахування до спеціального стажу періоду роботи позивача інструктором з фізичної культури у дошкільному навчальному закладі, оскільки дана посада не передбачена розділом 1 «Освіта» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Позивач вважає таку відмову незаконною, обґрунтовуючи свою позицію ст. 57 Закону України «Про освіту», п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 3 Закону України «Про дошкільну освіту», Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою КабМіну № 963 від 14.06.2000 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області проти позову заперечував, надав письмові заперечення (а.с.18), вказує, що заяву позивачки було розглянуто згідно Закону України «Про звернення громадян», та надано відповідь, а повноважень щодо призначення пенсії Головне управління не має, так як позивач перебуває на обліку в Сумському об'єднаному управлінні.

Представник відповідача Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області проти позову заперечував, надав письмові заперечення (а.с.29-31), вказує, що по-перше, позивач не досягла віку, визначеного п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а по-друге, посада інструктора з фізичної культури у дошкільному навчальному закладі не дає права на пенсію за вислугу років, оскільки не входить до відповідного переліку посад Розділу 1 «Освіта», затвердженого Постановою КМУ від 04.01.1993 року № 909. Крім того, позивач не зверталась до др. управління із заявою про призначення пенсії, а зверталась із заявою про визначення права на пенсію, тобто рішення про відмову у призначенні пенсії управління не приймалось.

Суд, вислухавши пояснення учасників, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16.08.2016 року позивач звернулася до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області з заявою, в якій просила визначити право на пенсію за вислугу років (а.с.46).

Листом від 13.09.2016 року №9841/05-08 СОУ ПФУ повідомив, що позивач не має право виходу на пенсію за вислугу років відповідно до п «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з відсутністю необхідного стажу 26 років, оскільки спеціальний стаж позивача станом на 16.08.2016 року складає 20 років 11 місяців 28 днів. (а.с. 7).

Листом від 02.09.2016 року № КО-5647357/556 відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повідомив позивача про відсутність підстав зарахування до спеціального стажу періоду роботи позивача інструктором з фізичної культури у дошкільному навчальному закладі, оскільки дана посада не передбачена розділом 1 «Освіта» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (а.с.8).

Судом встановлено, що ОСОБА_4 з 21.08.1989 року по 14.08.1995 року працювала інструктором з фізичної культури у дошкільних навчальних закладах дитячому садку № 54 та дитячому садку № 33, що підтверджується довідкою №347 від 17.06.2016 року та копією трудової книжки (а.с.51-а зворот, 49).

Ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.

Відповідь управління на звернення позивача не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні положень п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначені права та обов'язки виконавчої дирекції Пенсійного фонду та її регіональних органів, зокрема, право надавати застрахованим особам інформацію про розмір та порядок виплати пенсії. Відповідь на звернення позивача управлінням надано відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян».

Відповідно до статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду. Порядок звернення громадянами за призначенням та перерахунком пенсій визначений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений Правлінням Пенсійного фонду України 25.11.2005р. № 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005р. за №1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015р. №13-1)

За нормами п. 1.7 вищезазначеного Порядку днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю, вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

При цьому суд приходить до висновку, що заява позивача про визначення права на пенсію за вислугу років - не є заявою про призначення пенсії в тій формі, яка передбачена вищевказаним Порядком.

Крім того, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року.

Позивач народилася 28 вересня 1968 року (а.с.9), станом на час звернення до управління пенсійного фонду у серпні 2016 року вона не досягла вказаного віку, а відповідно, не мала права на призначення пенсії за вислугу років.

З огляду на вищевикладене, позивач набуде право на отримання пенсії лише після досягнення віку 52 роки 6 місяців, тому право позивача на призначення пенсії не було порушено.

До того ж відповідь Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області надавалася відповідно до ЗУ «Про звернення громадян», тому її не можна вважати рішенням суб'єкта владних повноважень.

Разом з тим, суд зазначає, що позовні вимоги в частині зарахування Сумським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Сумської області періоду роботи інструктором з фізичної культури у дошкільному навчальному закладі з 21.08.1989 року по 14.08.1995 року до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років - підлягають задоволенню з огляду на таке.

Статтею 8 Конституції України проголошено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

В силу ст. ст. 22, 64 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Стаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право відповідно до ч. 2 ст. 46 Основного Закону України гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуваннямза рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій а також бюджетних та інших джерел ціального забезпечення.

Право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідногорозміру, в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім'ї цих виплат у визначених законом випадках.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвій рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях (від 6 липня 1999 року № 8 - рп / 99, від 20 березня 2002 року № 5 - рп / 2002, від 17 березня 2004 року № 7 - рп / 2004, від 1 грудня 2004 року № 20 - рп / 2004, від 11 жовтня 2005 року № 8 рп / 2005) Конституційний Суд України підкреслював, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвій рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається. В Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров'я, честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов'язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовчих органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.

Згідно ст. 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення», положення кого застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугою років, право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, відповідно до пункту «е» ст. 55 цього Закону.

Статтями 28,29 Закону України «Про освіту» визначено, що система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти. Структура освіти включає: дошкільну освіту; загальну професійно-технічну освіту; вищу освіту; післядипломну освіту; аспірантуру; докторантуру; самоосвіту.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про дошкільну освіту», учасниками навчально-виховного процесу у сфері дошкільної освіти є: зокрема : директори (завідуючі), заступники директора (завідуючого) з навчально-виховної (виховної) роботи, вихователі-методисти, вихователі, старші вихователі, вчителі (усіх спеціальностей), вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи, соціальні педагоги, інструктори з праці, інструктори з фізкультури, інструктори слухового кабінету, музичні керівники, керівники гуртків, студій, секцій, інших форм гурткової роботи та інші спеціалісти.

Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909, визначено посади у дошкільних навчальних закладах всіх типів, які дають право на пенсію за вислугу років: директори (завідуючі), вихователі-методисти, вихователі, асистенти вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи.

Відповідно до Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів № 963 від 14.06.2000 року, педагогічних працівників відносяться вчителі, викладачі всіх спеціальностей, асистент вчителя загальноосвітнього навчального закладу з інклюзивним та інтегрованим навчанням, асистент вчителя-реабілітолога, старший викладач вищого навчального закладу I і II рівня акредитації, майстер виробничого навчання, педагог професійного навчання, старший вихователь, соціальний педагог по роботі з дітьми-інвалідами, логопед закладу охорони здоров'я та соціального забезпечення, методист, педагог-організатор, практичний психолог, соціальний педагог, керівник гуртка, секції, студії, інших форм гурткової роботи; концертмейстер, художній керівник, культорганізатор, акомпаніатор, екскурсовод, інструктор з туризму закладів освіти; старший вожатий, вожатий, вихователь-методист, музичний керівник, інструктор з фізкультури, інструктор з праці, інструктор слухового кабінету, консультант психолого-медико-педагогічної консультації, старший керівник та керівник туристських груп (походу, екскурсії, експедиції) у позашкільних закладах, старший майстер у професійно-технічному навчальному закладі, перекладач-дактилолог; помічник директора з режиму, старший черговий з режиму, черговий з режиму у закладах освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги і реабілітації.

Крім того, Листом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України № 1/9-89 від 07.02.2013 року, звернуто увагу на ту обставину, що посаду інструктора з фізкультури визначено як педагогічну.

Згідно зі змістом Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Беручи до уваги встановлені факти та відповідні їм правовідносини, а також оцінюючи надані докази, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає необхідним задовольнити позов в частині зобов'язання Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області зарахувати ОСОБА_4 період роботи інструктором з фізичної культури у дошкільному навчальному закладі з 21.08.1989 року по 14.08.1995 року до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи питання стосовно позовних вимог позивача, суд вважає необхідним задовольнити повністю з урахуванням положень ст. 104 КАС України в межах, необхідних для повного поновлення порушених прав позивача.

Оскільки позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір в сумі 551, 20 грн., а також оплатила витрати на правову допомогу, а позов задоволено частково, то на підставі ст. 94 КАС України, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, а саме судовий збір в сумі 275, 60 грн. та частину витрат на правову допомогу в сумі 2000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7-9, 11,69-71,159-163, 256 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Зобов'язати Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області зарахувати ОСОБА_4 період роботи інструктором з фізичної культури у дошкільному навчальному закладі з 21.08.1989 року по 14.08.1995 року до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити пенсію з часу звернення з заявою про призначення пенсії - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_4 за рахунок бюджетних асигнувань Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області частину понесеного позивачем судового збору у сумі 275, 60 грн. та частину витрат на правову допомогу в сумі 2000 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду у повному обсязі складена в п'ятиденний строк з дня закінчення розгляду справи.

Суддя Зарічного районного суду м. Суми Г.В. Кривцова