Справа № 487/377/17

Провадження № 2/487/847/17

РІШЕННЯ

Іменем України

03.04.2017 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Щербини С.В., при секретарі Єлишевій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин», третьої особи директора комунального підприємства Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин» ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до комунального підприємства Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин», третьої особи директора комунального підприємства Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин» ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу №86-К від 19.12.2016 року про звільнення, поновлення на роботі в комунальному підприємстві Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин» на посаді заступника директора вказаного підприємства з 26.12.2016 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 26.12.2016 року і по день ухвалення рішення про поновлення на роботі і відшкодування моральної шкоди у розмірі 6400 грн.

В позові позивач зазначила, що вона з серпня 2015 року була прийнята на посаду заступника комунального підприємства Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин». З приходом на підприємство директора ОСОБА_2 почались масові звільнення працівників, а працівникам які не погодилися добровільно звільнитися надавалися доручення, які не можливо було виконати в обумовлені директором терміни.

31.10.2016 року їй було надано доручення щодо проведення аналізу корму «Беркис» у звязку зі службовою запискою ветеринарного персоналу щодо хвороби собак, з якою вона не була ознайомлена, інформацію про проведену роботу повинна була надати 02.11.2016 року. 02.11.2016 року вона доставила до Миколаївської обласної санітарно-епідеміологічної станції зразок корму для проведення аналізу та їй було повідомлено про можливість проведення аналізу лише за показниками вказаними на упаковці, про що нею було повідомлено директора ОСОБА_2 у присутності головного бухгалтера ОСОБА_3 При цьому, ОСОБА_2 відповіла, що дані умови аналізу її не задовольняють і проводить його не має сенсу, тваринам були дані відповідні ліки і інцидент на цьому було вичерпано. Інших розпоряджень директора з цього питання не надходило.

01.12.2016 року, з черговими погрозами про звільнення, її змусили написати пояснювальну записку, оскільки ОСОБА_2 вважала, що нею не виконано її розпорядження від 31.10.2016 року.

19.12.2016 року перебуваючи на лікарняному, нею було подано заяву про звільнення відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України з 26.12.2016 оку, але належної відповіді вона не отримала.

26.12.2016 року відповідно до наказу №86-К від 19.12.2016 року директора комунального підприємства Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин» її було звільнено за одноразове грубе порушення основних обовязків за п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

Вважає звільнення незаконним, проведенням із суттєвими порушеннями трудового законодавства, оскільки директором не враховувались при звільненні ступень тяжкості вчиненого проступку і заподіяна шкода, обставини за яких вчинено поступок, попередня її робота. Наказ №86-К не містить конкретних визначень в чому полягає одноразове грубе порушення трудових обовязків. При цьому, з 02.11.2016 року до дня застосування дисциплінарного стягнення, а саме видання наказу №86-К від 19.12.2016 року пройшло більше одного місяця, тому відповідно до ст. 148 КЗпП України, у звязку з пропуском строків дисциплінарне стягнення не може бути накладене та наказ про звільнення був видано в період перебування її на лікарняному в період з 02.12. по 24.12.2016 року.

Також, просила про стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 26.12.2016 року і по день ухвалення рішення про поновлення на роботі.

Крім того, неправомірними діями з боку адміністрації підприємства щодо незаконного притягнення до дисциплінарної відповідальності і звільнення, позбавлення гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти, призвели до значних моральних страждань, до нервового стресу, перебування постійно у роздратованому стані, приниженні перед трудовим колективом і родиною, втрати в певності в завтрашньому дні, можливості матеріального забезпечення двох малолітніх дітей, що спричинило душевні страждання, втрату звичайного ритму роботи, нормальних життєвих звязків. Спричинену моральну шкоду оцінює у розмірі 6400 грн.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, підтвердили викладені обставини, просили про задоволення вимог.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що на підставі службових записок ветеринарних лікарів комунального підприємства Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин» щодо корму Брекис, який не відповідає нормам якості, директором підприємства видано розпорядження від 31.10.2016 року щодо термінового проведення аналізу корму, яке доручено заступнику директора ОСОБА_1 та надати інформацію про проведено роботу 02.11.2016 року. Але позивач нехтуючи своїми посадовими обовязками, в порушення вимог ст. 30 КЗпП України, вказане розпорядження не виконала, надала неправдиві пояснення щодо неможливості виконання у звязку з тим, що Миколаївською обласною санітарно-епідеміологічною станцією можливо провести аналіз лише за показниками. Проте, Миколаївська обласна санітарно-епідеміологічна станція припинила свою діяльність 16.10.2014 року та не мала жодного відношення до тваринного світу. При цьому, з відповідей від 05.12.2016 року і 07.12.2016 року з ДУ «Миколаївський обласний лабораторний центр міністерства охорони здоровя» було зясовано, що зразки корму для аналізу та лабораторних досліджень не надавались та вказана установа не здійснює аналізу корму для тварин. Органом правомочним проводити експертизи про діагностичні дослідження захворювання тварин є Миколаївська обласна державна лабораторія ветеринарної медицини.

Щодо невиконання позивачем розпорядження було зясовано лише 01.12.2016 року з пояснень самої ОСОБА_4, тому присилання на сплив строку застосування дисциплінарного стягнення не відповідають дійсності та позивач з 02.12. по 24.12.2016 року перебувала на лікарняному.

Тому, посилаючись на особливе місце в трудовому колективі заступника директора, враховуючи мету створення та діяльності підприємства, яке було створено з метою гуманного ставлення до тварин, поводження з тваринами та регулювання чисельності безпритульних тварин в м. Миколаєві, а також враховуючи ступень тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставин за яких вчинено проступок, ОСОБА_1 правомірно та виправдано звільнено з займаної посади за п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України. Необґрунтовані вимоги позивачі щодо відшкодування на її користь моральної шкоди.

Аналогічні за своїм змістом і письмові заперечення на позовну заяву, подані третьою особою ОСОБА_2

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з комунальним підприємством Миколаївської міської ради "Центр захисту тварин" з 03.08.2015 року, коли наказом №48-К була прийнята на роботу на підприємство, на посаду заступника директора.

Наказом директора комунального підприємства Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин» ОСОБА_2А № 86-К від 19.12.2016 року звільнено заступника директора комунального підприємства Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин» - ОСОБА_1 за одноразове грубе порушення основних обовязків за п. 1 ч.1 ст. 41 КЗпП України з 26 грудня 2016 року.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог позивачки, суд встановив наступне.

Стаття 41 КЗпП України, передбачає додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.

Так відповідно до п. 1 ч. 1ст. 41 КЗпП України, крім підстав, передбаченихстаттею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.27 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при вирішенні питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку ним завдано (могло бути завдано) шкоду.

В п. 22 вказаної постанови Пленумом Верховного Суду України роз'яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, необхідно з'ясувати, в чому конкретно виявилося порушення, яке стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40і п.1 ст. 41 КЗпП України; чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями147-1,148,149 КЗпПУкраїни правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень.

З'ясовуючи в чому конкретно виявилося порушення яке стало приводом для звільнення суд встановив, що 01.10.2016 року ветеринарний лікар комунального підприємства Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин» ОСОБА_6 звернулась до директора підприємства ОСОБА_2, з службовою запискою щодо невідповідності якості корму для собак «Брекис» та можливим пов'язанням з цим хвороб тварин.

10.10.2016 року ветеринарний лікар комунального підприємства Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин» ОСОБА_4 звернулась до кінологу підприємства з службовою запискою щодо виявлення пяти собак з клінічними ознаками розладу шлунково-кишкового тракту.

Суду не надано доказів, які б підтверджували, той факт, що позивачка була ознайомлена зі змістом вказаних службових записок.

Між тим, лише 31.10.2016 року, тобто майже через місяць, на підставі вказаних доповідних записок, директором комунального підприємства Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин» ОСОБА_2 видано розпорядження щодо термінового проведення ОСОБА_1 аналізу корму «Брикес» та про надання інформації про проведену роботу 02.11.2016 року.

В судовому засіданні показами свідка ОСОБА_3 та наданими нею письмовими поясненнями на імя директора від 01.12.2016 року, які маються в матеріалах справи, підтверджено факт виконання вказаного розпорядження заступником директора ОСОБА_1, а саме: доставлення 02.11.2016 року, зразків корму до приміщення Миколаївської обласної санітарно-епідеміологічної станції для проведення аналізу, де їй усно було повідомлено про можливість проведення аналізу лише за показниками вказаними на упаковці, про що вона в той же день повідомила директора ОСОБА_2, яка зазначила, що дані умови аналізу її не задовольняють і проводить його не має сенсу та вказаним питанням вона займеться особисто. Інших розпоряджень директора з цього питання не надходило.

Аналогічні письмові пояснення сама позивачка надала на вимогу директора підприємства ОСОБА_2 в той же день 01.12.2016 року, оскільки до цього часу сама ОСОБА_2 будь-яких вимог що до надання пояснень по виконанню розпорядження у письмовому вигляді до неї не пред'являла.

В подальшому, у зв'язку з неприязними стосунками, що склалися між позивачкою та директором підприємства ОСОБА_2, оскільки остання систематично наполягала на її звільненні, вона 19.12.2016 року вимушено подала заяву про її звільнення за угодою сторін з 26 грудня 2016 року.

Розглянувши вище вказану заяву, 19.12.2016 року директор комунального підприємства Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин» ОСОБА_2, відмовила ОСОБА_1 в розірванні трудового договору за угодою сторін та в той же день видала наказ № 86-к про розірвання трудового договору з позивачкою на підставі п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України, мотивувавши таке рішення одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків, а саме: не виконанням розпорядження директора щодо термінових виробничих потрібностей підприємства, з посиланням на пояснення ОСОБА_1 від 01.12.2016 року, лист Державної установи «Миколаївський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоровя України» від 05.12.2016 року №14/0/1-1730, лист Державної установи «Миколаївський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоровя України» від 07.12.2016 року №14/0/1-1738, ст. 41 ч.1 п.1, 157, 148, 149 КЗпП України. Одноразове грубе порушення трудових обовязків виразилося у невиконанні розпорядження директора від 31.10.2016 року, щодо термінового проведення аналізу корму «Брекис» та надання інформацію про проведену роботу, термін виконання доручення 02.11.2016 року.

Згідно дост.43 Конституції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно дост.5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Аналіз вище викладених обставин встановлених судом, дозволяє суду зробити висновок про те, що позовні вимоги позивачки є обґрунтованими, а оспорюванний наказ директора комунального підприємства Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин» ОСОБА_2 від 19.12.2016 року № 86-к про звільнення ОСОБА_1 є незаконним, оскільки при його винесенні не було враховано всі суттєві обставини, а саме:

Так, розпорядження від 31.10.20016 року за підписом директора комунального підприємства Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин» ОСОБА_2, є неконкретним за своєю суттю та не містить вказівки щодо того який саме необхідно провести аналіз корму та в якій саме установі.

Крім того, вказане розпорядження адресоване для виконання заступнику директора ОСОБА_1, до посадових обов'язків якої не відноситься проведення будь-яких аналізів і експертиз.

Керуючись положеннями посадової інструкції заступника директора комунального підприємства Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин» щодо вирішення питань виробничо-господарської діяльності підприємства ОСОБА_1 на виконання розпорядження керівника вжила відповідних заходів щодо проведення аналізу корму "Брикес" та доповіла про результати виконання керівнику, у встановлені ним строки.

При цьому, стороною відповідача не надано жодного доказу, що ніби то невиконання розпорядження керівника комунального підприємства Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин» ОСОБА_2 від 31.10.2016 року потягло за собою або могло потягнути настання будь-яких важких наслідків або заподіяння будь якої шкоди.

Навпаки, допитана в судовому засіданні свідок - ветеринарний лікар комунального підприємства ОСОБА_4 пояснила, що в жовтні 2016 року зверталась до кінологу підприємства з службовою запискою щодо виявлення собак з клінічними ознаками розладу шлунково-кишкового тракту, проте захворювання не було повязано з вживанням корму «Брикес», яким деякий час годували собак та ніхто з тварин не помер.

Аналізуючи норми діючого трудового законодавства суд дійшов висновку, що підставою для застосування дисциплінарного стягнення є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обовязків, закріплених нормами трудового права: Кодексом законів про працю України, правилами внутрішнього трудового розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

Особливе значення при визначенні діяння працівника як дисциплінарного проступку має наявність у вчиненні цього діяння вини працівника, під якою розуміється певне психічне ставлення особи до своїх протиправних дій і їх шкідливих наслідків. Вина може виступати як умисел чи необережність.

При цьому, при звільненні працівника з підстав, передбачених п.1 ч.1ст.41 КЗпПУкраїни власник або уповноважений ним орган повинен навести конкретні факти грубого порушення працівником трудових обов'язків, зазначити, коли саме вони мали місце, яку шкоду завдано внаслідок такого порушення.

Крім того, відповідно до ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше 1 місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у звязку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.

Оскільки вже 02.11.2016 року директору комунального підприємства Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин» ОСОБА_2 стало відомо, що позивач не провела аналіз корму, що було розцінено як невиконання ОСОБА_1 розпорядження директора, пояснення з цього приводу від позивача вимагалось та було отримано директором лише 01.12.2016 року, а сам наказ про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення ОСОБА_1 видано 19.12.2016 року, суд вважає, що власник порушив встановлений законом місячний термін для застосування дисциплінарного стягнення, що є самостійною підставою для скасування наказу.

У звязку з чим, суд не приймає до уваги посилання відповідача та третьої особи, що про невиконання позивачем розпорядження директора підприємства від 31.10.2016 року, комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин» дізналось лише 01.12.2016 року з пояснень ОСОБА_1

Отже, суд приходить до висновку, що наказ №86-К від 19.12.2016 року, винесено директором комунального підприємства Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин» ОСОБА_2 без додержання вимог ст. 149 КЗпП України, оскільки не було враховано відсутність вини позивача та заподіяння шкоди, ступінь тяжкості вчиненого проступку, обставини за яких вчинено проступок, а також попередня робота позивача.

Крім того, слід зауважити, що звільнення позивача відбулось у звязку з неприязненими стосунками, що склалися між директором підприємства ОСОБА_2 та її заступником ОСОБА_1, як зазначала сама позивач та підтвердив допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 який працював інспектором кадрів на КП Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин» та показав, що з початку роботи на підприємстві директора ОСОБА_2, остання вимагала від нього знайти будь-які вигадані підстави для звільнення ОСОБА_1

Таким чином, у звязку з викладеним, суд приходить до переконання, що порушене право позивачки підлягає відновленню, шляхом скасування наказу №86-К від 19.12.2016 року про звільнення ОСОБА_1 та поновленням позивача на роботі в займаній посаді.

Крім того, поновлення позивача на роботі є підставою для стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, з 26 грудня 2016 року по день ухвалення судом рішення 03.04.2017 року, що становить 69 днів. При цьому розмір середнього заробітку необхідно проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 з наступними змінами. Згідно пунктів 2, 5 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

Як вбачається з довідки відповідача №4 від 15.02.2017 року за два останніх місяця роботи позивача до звільнення (листопад і грудень 2016 року) заробітна плата складала 5932,45 грн. і 9973,54 грн. відповідно, з урахуванням кількості робочих днів за ці два місяця, середньоденна заробітна плата дорівнює 397,65грн. (15905,99 грн.: 40 днів (листопад 22 дня і грудень 18 днів) х69 днів), а компенсація середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, становить 27437,85 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивач підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 27437,85 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ч.1ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Пунктом 2 ч. 2 цієї статті встановлено, що моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Згідно із ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Згідно розяснень п.9Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого-спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

На думку суду безспірним є той факт, що внаслідокпротиправних дій відповідача щодо незаконного звільнення ОСОБА_1, останньої була заподіяна моральна шкода, яка проявилася у позбавленні гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти, призвело до значних моральних страждань, до нервового стресу, перебування постійно у роздратованому стані, приниженні перед трудовим колективом і родиною, втрати в певності в завтрашньому дні, можливості матеріального забезпечення двох малолітніх дітей, що спричинило душевні страждання, втрату звичайного ритму роботи, нормальних життєвих звязків.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить із вимог ст.ст. 23, 1167 ЦК України з врахуванням роз'яснення Пленуму Верховного Суду України викладених в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду №4 від 31 березня 1995 року N4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" та вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 6400 грн., оскільки саме така сума, на думку суду, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, з врахуванням обставини при яких було спричинено моральну шкоду, ступень вини відповідача, характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) позивача.

Таким чином, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача та третьої особи щодо нехтування позивачем своїми посадовими обовязками та невиконання розпорядження директора підприємства від 31.10.2016 року, оскільки вказане протирічать зібраним доказам по справі.

При цьому, суд критично відноситься до заперечень представника відповідача та третьої особи щодо не звернення позивача для здійснення аналізу корму саме до Миколаївської обласної державної лабораторії ветеринарної медицини, оскільки, як зазначалось вже судом, розпорядження від 31.10.2016 року директора підприємства ОСОБА_2 є неконкретним за своєю суттю та не містить вказівки щодо того який саме необхідно провести аналіз корму та в якій саме установі, та як зазначив сам представник відповідача та третя особа, лабораторія ветеринарної медицини проводить діагностичні дослідження на захворювання тварин, а не аналізу корму.

Крім того, приймаючи до уваги, що позивач при пред'явленні позову була звільнена від сплати судового збору, на підставі ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», на виконання вимог ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в загальному розмірі 1920 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до комунального підприємства Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин», третьої особи директора комунального підприємства Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин» ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на роботі в комунальному підприємстві Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин» на посаді заступника директора комунального підприємства Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин» з 26 грудня 2016 року.

Стягнути з комунального підприємства Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 27437,85 грн.

Стягнути з комунального підприємства Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 6400 грн.

Стягнути з комунального підприємства Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин» на користь держави судовий збір у розмірі 1920 грн.

Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Рішення набирає законної сили через 10 днів після його проголошення та може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва в строк і порядок, встановлений ст.ст. 294,296 ЦПК України.

Суддя: С.В. Щербина