ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2017 року Справа № 904/11648/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В.

секретар судового засідання Абадей М.О.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №1018 від 12.12.2016р.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Марганецької міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2017р. у справі №904/11648/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Дніпро

до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Марганецької міської ради, м.Марганець, Дніпропетровської область

про стягнення 19423,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2017р. у справі №904/11648/16 (суддя Крижний О.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Марганецької міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" заборгованість у розмірі 19423,26 грн. та судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

Означене рішення вмотивоване тим, що як встановлено судом, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за договором про надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення та проведення розрахунків за надані пільги за 2015 рік у 2015 році у розмірі 19423,26 грн. Оскільки розмір субвенцій, передбачених кошторисом на 2015 рік, є більшим, ніж фактично використано, та достатнім для погашення заборгованості, суд задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач (Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Марганецької міської ради), не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій вважає вказане рішення господарського суду таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та суттєво порушує законні права та інтереси управління. Просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2017р. у справі №904/11648/16 та винести рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що чинним законодавством не надано визначення адміністративного договору, але виходячи з положень Постанови КМУ №256 від 02.03.2002р., Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.19 Конституції України Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Марганецької міської ради зобов'язано було укласти договір №61/15 від 16.02.2015р. про надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення та проведення розрахунків за надані пільги та в рамках виконання даного договору позивач має управлінські та адміністративно-розпорядчі функції. Також вказує, що Управління праці та соціального захисту населення є суб'єктом владних повноважень, отже вищевказаний договір є адміністративним договором, а тому господарський суд Дніпропетровської області не мав право розглядати позовну заяву ПАТ "Укртелеком". Скаржник посилається на ч.2 ст.4, п.3 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, п.3 постанову пленуму Вищого адміністративного суду України №8 від 20.05.2013р. "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" та вважає, що договір №61/15 від 16.02.2015р., з приводу виконання якого виникли спірні правовідносини сторін є адміністративним. При цьому, відповідач вимоги позивача визнає частково у розмірі 13427,68 грн., а щодо вимог про сплату рахунку за грудень 2015 року на суму 5995,58 грн. заперечує з посиланням на те, що в Управлінні відсутні законні підстави взяття на облік цих витрат, оскільки кошторисом на 2016 рік не передбачено кредиторської заборгованості за 2015 рік.

Позивач (ПАТ "Укртелеком") у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2017р. у справі №904/11648/16 без змін.

11.04.2017р. на адресу суду надійшов лист №2077 від 07.04.2017р., в якому відповідач просить судовий розгляд справи за №904/11648/16, який відбудеться 12.04.2017р. розглядати без участі представника Управління та винести рішення на розсуд суду.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував на задоволення апеляційної скарги з підставі, наведених у відзиві.

За результатами перегляду справи в судовому засіданні 12.04.2017р. Дніпропетровським апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (постачальник) та Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Марганецької міської ради (платник) було укладено Договір №61/15 від 16.02.2015р. про надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення та проведення розрахунків за надані пільги, предметом якого є відносини сторін щодо фінансування пільг, пов’язаних з наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення.

Відповідно до п. 1.2. вказаного Договору обумовлено, що постачальник здійснює надання телекомунікаційних послуг (в т. ч. абонентна плата, встановлення телефонів, проведення додаткових робіт при позачерговому та пільговому встановленні квартирних телефонів) послуг громадянам, які мають відповідні пільги, а платник здійснює фінансування пільг.

Відповідно до п.п. 2.2.2. та 2.2.3. Договору платник зобов’язаний проводити розрахунки за надані телекомунікаційні послуги пільговій категорії населення і здійснювати перерахування коштів.

Договір набуває чинності з 01.01.2015 року та діє до 31.12.2015 року, а в частині розрахунків за надані пільги до повного виконання зобов’язань за цим договором.

Кошторисом на 2015 рік на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення було передбачено 238000,00 грн.

У Додатковій угоді №1 від 23.12.2015р. до Договору №61/15 від 08.01.2015р. про надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення та проведення розрахунків за надані пільги зазначено, що загальна сума договору на фінансування пільг населенню, відшкодування яких проводиться за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на 2015 рік складає 129807,83 грн.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджено відповідними матеріалами справи, у 2015 році позивачем були понесені видатки на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, за якими відповідачем сплачені рахунки позивача з січня по серпень 2015 року у повному обсязі та частково оплачено рахунок за вересень 2015 року у розмірі 7806,39 грн., всього на загальну суму 116380,15 грн. При цьому неоплаченими залишилися: частково - рахунок за вересень 2015 року на суму 270,00 грн., рахунок за жовтень 2015 року на суму 6626,86 грн., рахунок за листопад 2015 року на суму 6530,82 грн. та рахунок за грудень 2015 року на суму 5995,58 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за означеним Договором про надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення та проведення розрахунків за надані пільги за 2015 рік складає 19423,26 грн.

Відповідач не заперечував факту існування невиконаних зобов’язань у розмірі 13427,68 грн., що підтверджується відповідним актом звірки від 31.12.2015р. (а.с. 27). Разом із цим відповідач заперечував на стягненні заборгованості за грудень 2015 року у розмірі 5995,58 грн., оскільки кошторисом на 2016 рік не враховано даної кредиторської заборгованості, а тому у відповідача відсутні законні підстави взяти на облік дану заборгованість.

Відтак причиною спору є питання неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем щодо фінансування послуг, які надані пільговим категоріям населення.

Задовольняючи позовні вимоги повністю, місцевий господарський суд виходив із того, що оскільки розмір субвенцій, передбачених кошторисом на 2015 рік, є більшим, ніж фактично використано коштів, та достатнім для погашення заборгованості і за грудень 2015 року.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, з наступних мотивів.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та про державні соціальні гарантії".

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та про державні соціальні гарантії" встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг і зв'язку та критерії їх надання.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг ряду категорій громадян встановлено Законами України: "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства".

Загальні засади фінансування витрат пов'язаних з наданням пільг на підставі вищезазначених законів визначено безпосередньо у даних законах, зокрема, ст. 17 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст. 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 9 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ст. 23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військослужбовців та членів їх сімей".

Так, відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікаційні послуги", телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодовувати такі пільги.

Статтями 89 та 102 Бюджетного кодексу України передбачено, що видатки на державні програми соціального захисту (пільги окремим категоріям громадян) здійснюються з місцевих бюджетів та проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р. "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" передбачено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

З метою реалізації означених приписів законодавства між позивачем та відповідачем й був укладений вказаний вище Договір.

За визначенням, яке наведене в ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання йог обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Водночас, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу, Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, згідно кошторису на 2015 рік на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення було передбачено 238000,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що фактичні нарахування за січень-листопад 2015 року склали 129807,83 грн., що підтверджується актом звіряння розрахунків від 31.12.2015р.

Відповідно до п. 12 означеного Порядку передбачено першочергове погашення кредиторської заборгованості за державними програмами соціального захисту населення, яка утворилася станом на початок року.

Відтак, колегія суддів погоджується з тим, що місцевим господарським судом правильно визначено, що оскільки розмір субвенцій, передбачених кошторисом на 2015 рік, є більшим ніж фактично використано та достатнім для погашення заборгованості й за грудень 2015 року, позовні вимоги позивача про примусове стягнення цих коштів є обґрунтованими.

Разом із цим колегія суддів враховує, що Верховним Судом України у постанові від 15.02.2012р. у справі №11/446 з посиланням на ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України , ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та на рішення Європейського суду з прав людини від 19.10.2005р. у справі Терен ЛТД, Чечеткін та Олійс проти України" зроблено висновок, що відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Щодо решти доводів відповідача про порушення місцевим господарським судом правил підвідомчості розгляду даного спору, то вони також відхиляються судом апеляційної інстанції, виходячи із такого.

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (стаття 12 Господарського процесуального кодексу України).

Як зазначено в п.п. 3.1. та 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: - участь у спорі суб'єкта господарювання; - наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; - наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; - відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з: стягнення з органів місцевого самоврядування та спеціально уповноважених державних органів, які є розпорядниками бюджетних коштів, сум збитків, пов'язаних з перевезеннями пасажирів пільгових категорій.

Зі місту правовідносин, що розглядаються в даній справі, встановлено, що предметом спору є стягнення з органу місцевого самоврядування, який є розпорядником бюджетних коштів, сум витрат, пов'язаних з компенсацією видатків позивача, пов'язаних з наданням пільг певній категорії населення, зобов'язання за якими у обох сторін виникли за договором, виконання якого врегульовано насамперед Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства. Відтак даний спір підлягає вирішенню на загальних підставах в господарських судах.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом повно, всебічно та об'єктивно досліджені всі обставини справи в їх сукупності, їм надана належна правова оцінка, оскаржене рішення місцевого господарського суду повністю відповідає вимогам законодавства, тому передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у справі судового рішення немає.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Марганецької міської ради - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2017р. у справі №904/11648/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено – 18.04.2017р.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Л .П. Широбокова

Суддя Е.В. Орєшкіна