КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа : № 2а-5542/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Губської О.А., Грибан І.О.,

при секретарі судового засідання Приходько К.М.,

за участю представників сторін:

від позивача Демченко Г.С.,

від відповідача Борзна М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Санданс» відкритого акціонерного товариства «Експериментально-консервний завод «Лебедянський» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року у справі за позовом дочірнього підприємства «Санданс» відкритого акціонерного товариства «Експериментально-консервний завод «Лебедянський» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач, податковий, контролюючий орган), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 000082320 від 24.01.2012, № 0000072320 від 24.01.2012, № 0000432230 від 17.04.2012 та №0000422230 від 17.04.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2012, що була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 листопада 2015 року вказані судові рішення скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Підставою для скасування судових рішень по даній справі стало неповне дослідження обставин справи щодо формування платником податків податкових зобов'язань з податку на прибуток та порушення норм процесуального права при вирішенні справи.

За результатами нового розгляду справи постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 20.12.2011 по 26.12.2011 у зв'язку з поданням заяви за формою 8-ОПП про ліквідацію від 14.07.2009 посадовими особами ДПІ у Голосіївському районі м. Києва була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП «Сандас» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 29.12.2011.

Результати перевірки відображено в акті перевірки від 05.01.2012 № 6/2-23-20-32105499, в якому податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем наступних вимог податкового законодавства:

- підпункту 12.1.2 пункту 12.1, підпункту 12.3.6 пункту 12.3 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 5 підрозділу 4 Розділу ХХ, підпунктів 159.1.1, 159.1.2 статті 159 Податкового кодексу України, статей 21, 54 Закону України «Про господарські товариства», статей 176, 126, частини восьмої статті 63 Господарського кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на суму 9 917 876 грн.;

- пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у ІІ-ІІІ кварталах 2011 року на суму 11 943 026 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем 24.01.2012 р. були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000072320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 9 917 877 грн., з яких 9 917 876 грн. - за основним платежем та 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 000082320, відповідно до якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11 943 026 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень рішенням ДПС у м. Києві від 05.04.2012 р. № 1907/10/12-114 про результати розгляду первинної скарги частково задоволено скаргу позивача, скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.01.2012 р. № 0000072320 в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1 грн. та податкове повідомлення-рішення від 24.01.2012 р. № 000082320 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 54 034 грн., а в іншій частині оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

У зв'язку з цим 17.04.2012 відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000422230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 9 917 876 грн. та № 0000432230, відповідно до якого, позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11 888 992 грн.

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення винесені відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

Перевіряючи наведений висновок суду першої інстанції стосовно законності податкового повідомлення рішення від 17.04.2012 № 0000432230, колегія суддів виходить з наступного.

Підставою для зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11 888 992 грн. слугували висновки контролюючого органу про те, що до складу ІІ кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за І квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу І кварталу 2011 року з 2010 року. Крім того, відповідач зазначив, що платником податків при складанні податкової звітності з податку на прибуток безпідставно не враховано результатів актів попередніх перевірок.

Скасовуючи судові рішення по даній справі та направляючи справу на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 04 листопада 2015 року зазначив, що судами не було враховано, що до складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, яка, у свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, а також тих, що виникли протягом 2010 року, а також вказав, що необхідно дослідити правомірність формування платником податків валових витрат.

Відповідно до ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Спірні правовідносини стосуються правомірності здійсненого відповідачем податкового нарахування і випливають з порядку врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування, який виник за наслідками 2010 року, у результатах наступних податкових періодів 2011 року.

Пунктом 3 Підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено особливості застосування у 2011 році пункту 150.1 статті 150 цього Кодексу.

Зазначена норма застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Абзац другий пункту 3 Підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачає право платника податку на прибуток відобразити у складі витрат другого кварталу 2011 року суму від'ємного значення, що є результатом розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року.

В свою чергу, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснювався на підставі норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинних до 01.04.2011.

Пунктом 6.1 статті 6 названого Закону було визначено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році зазначена норма застосовувалася з урахуванням пункту 22.4 ст.22 цього Закону.

Особливості, встановлені пунктом 22.4 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», полягали в обмеженні врахування у складі валових витрат у порядку статті 6 Закону сум від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01.01.2010 року. До складу валових витрат платника податку на прибуток за III квартал 2010 року підлягало включенню лише 20 відсотків від'ємного значення, що утворилося станом на 01.01.2010 (після набрання зазначеною нормою законної сили).

Водночас, як передбачено абзацом другим пункту 22.4 ст.22 названого Закону, у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом. Отже, в 2011 році встановлені пунктом 22.4 ст.22 названого Закону обмеження щодо можливості врахування усієї суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у складі валових витрат не застосовувалися. При цьому прямо передбачалося право врахувати у складі валових витрат першого кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкту оподаткування, що виникло у 2010 році.

Таким чином, відповідно до зазначених законодавчих норм до складу валових витрат першого кварталу 2011 року підлягали включенню всі суми від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток - як ті, що утворилися станом на 01.01.2010 року, так і ті суми від'ємного значення, що виникли протягом 2010 року.

Отже, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року повинен був здійснюватися з урахуванням у складі валових витрат цього податкового періоду всіх сум від'ємного значення, що утворилися станом на 01.01.2010, а також протягом 2010 року.

У свою чергу, на підставі пункту 3 Підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Таким чином, до складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкту оподаткування за перший квартал 2011 року, яка, в свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворилися станом на 01.01.2010, а також тих, що виникли протягом 2010 року.

У подальшому розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

При цьому тлумачення абзацу третього пункту 3 Підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в системному взаємозв'язку із абзацом другим цього ж пункту дозволяє дійти висновку про те, що наведене в цій нормі поняття «від'ємне значення, отримане в першому кварталі 2011 року» - це від'ємне значення, отримане як розрахунок значення об'єкту оподаткування за перший квартал 2011 року на підставі норм чинного на час проведення розрахунку законодавства, у тому числі щодо визначення складу валових витрат, які враховувалися при визначенні об'єкту оподаткування за перший квартал 2011 року.

В свою чергу, правові наслідки формування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за перший квартал 2011 року визначено пунктом 3 підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Згідно з вказаною нормою Перехідних положень, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Причому, ані Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні Податковий кодекс України не передбачають можливості обмежити формування витрат другого кварталу 2011 року лише тими сумами від'ємного значення, які виникли як результат діяльності саме першого кварталу 2011 року, без урахування непогашених наростаючим підсумком сум від'ємного значення попередніх податкових періодів.

Таким чином, до складу витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягають включенню від'ємне значення об'єкту оподаткування за перший квартал 2011 року (причому розрахунок суми від'ємного значення об'єкту оподаткування за перший квартал 2011 року здійснюється з урахуванням без будь-яких обмежень сум від'ємного значення, що утворилися станом на 01.01.2010) та тих, що виникли протягом 2010 року, та які не були погашені наростаючим підсумком протягом попередніх звітних періодів.

Враховуючи викладене, не може бути підставою для визначення контролюючим органом платникові податку податкових зобов'язань із податку на прибуток сам факт включення платником до складу витрат другого кварталу 2011 року сум від'ємного значення, зазначених у попередньому абзаці.

Оцінюючи правомірність формування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, задекларованого позивачем, колегія суддів виходить з наступного.

Правомірність формування позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування на прибуток за ІІ квартал 2011 року у розмірі 11 943 026, 00 грн. було предметом дослідження у справі № 826/216/13-а за позовом дочірнього підприємства «Санданс» відкритого акціонерного товариства «Експериментально-консервний завод «Лебедянський» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0033201510 від 17.11.2011 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток в частині 11 943 026 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2017 року залишено в силі постанову Окружного адміністративного суду у справі № 826/216/13-а за участю одних і тих же сторін про скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного податковим органом з тих же підстав та за ті ж періоди, про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Щодо посилання податкового органу на не проведення позивачем коригування податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 1 632 736 грн. на підставі акта попередньої перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 04 листопада 2016 року по даній справі зазначив: «нормативними актами податкового законодавства не передбачено обов'язку суб'єктів господарювання здійснювати коригування валових доходів або валових витрат звітного періоду на показники відхилень, визначених податковим органом в акті перевірки одного з попередніх періодів. Таке коригування може бути здійснене лише за результатами процедури узгодження відповідних сум, однак такі обставини судами попередніх інстанцій не досліджувались взагалі».

Колегією суддів встановлено, що за результатами попереднього акта перевірки № 634/1-23-03-32105499 від 26.10.2009 встановлено порушення підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за півріччя 2009 року на загальну суму 1 632 736,00 грн.

Відповідач зазначає, що дану суму порушення не відсторновано у декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2009 року та 2009 рік, по рядку 06 Декларації «Скориговані валові витрати».

Платник податків вказує, що дії по коригуванню не вчинено у зв'язку з тим, що вказані податкові зобов'язання не є узгодженими, оскільки на підставі вказаного акта перевірки відповідачем не приймалися жодні податкові повідомлення-рішення.

Відповідачем наведене твердження не спростовано.

Оскільки законодавством не передбачено обов'язку суб'єктів господарювання здійснювати коригування валових доходів або валових витрат звітного періоду на показники відхилень, визначених податковим органом в акті перевірки одного з попередніх періодів без проведення процедури узгодження відповідних сум, зважаючи, що узгодження не відбулося, колегія суддів приходить до висновку про те, що у платника податків обов'язок по коригуванню відсутній.

Крім того, в акті перевірки, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючим органом не зазначено, за якими саме операціями у податковому обліку позивача виникло від'ємне значення податку на прибуток в оспорюваній сумі, за які періоди та за якими господарськими операціями.

З огляду на те, що податкове повідомлення-рішення від 17.04.2012 № 0000432230, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11 888 992 грн. винесено з тих же підстав, що і податкове повідомлення-рішення № 0033201510 від 17.11.2011 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток в частині 11 943 026 грн., яке судовим рішенням, що набрало законної сили, скасоване як незаконне, а також враховуючи відсутність обов'язку кригування неузгоджених сум податкових зобов'язань, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав, враховуючи преюдиційне значення судового рішення, для скасування оскаржуваного у даній справі податкового повідомлення-рішення відповідача 17.04.2012 № 0000432230.

При цьому, колегія суддів враховує, що відповідачем не надано доказів неправомірного формування позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток в періоді, що перевірявся.

Суд першої інстанції наведеного не врахував, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині.

Перевіряючи законність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення відповідача від 17.04.2012 № 0000422230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 9 917 876 грн., колегія суддів виходить з такого.

Підставами для донарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток в цій частині слугували висновки перевіряючих про недостовірність даних податкового обліку позивача щодо формування валового доходу та витрат у зв'язку із неповерненням засновнику суми оплаченого статутного капіталу, наявності дебіторської заборгованості.

На сторінці 9 акту перевірки № 6/2-23-20-32105499 від 05.01.2012 зазначено про те, що на розрахунковий рахунок ДП «Санданс» у 3-4 кварталах 2008 року надійшли кошти у розмірі 42363446 грн., як внесок в статутний фонд ДП «Санданс», які були внесені засновником - ВАТ «Експериментально-консервний завод «Лебедянський», частка якого у статутному капіталі ДП «Санданс» становить 100%, та в бухгалтерському обліку зазначена операція була відображена проводками: Дт 46 Кт 40; Дт 31 Кт 46. Вказані кошти на момент проведення перевірки ВАТ «Експериментально-консервний завод «Лебедянський» не повернуті.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04 листопада 2016 року зазначено: «внески до статутного капіталу не можуть бути безповоротною допомогою. Суми коштів, що надійшли до статутного фонду є прямою інвестицією, яка передбачає компенсацію внесення таких коштів, а саме отримання учасником відповідних корпоративних прав. При цьому внески до статутного фонду, відповідно як із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» так із Податковим кодексом України, не включаються до складу валових витрат».

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

В силу пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Згідно із пп. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валового доходу: суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

В силу пп. 1.28.2 п. 1.28 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Підпунктом 136.1.3 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України встановлено, що для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток не враховуються суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

Відповідно до абзацу другого пункту «б» підпункту 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, прямі інвестиції - господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою.

З огляду на те, що кошти у розмірі 42363446 грн. є внеском в статутний фонд ДП «Санданс» в порядку інвестицій, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у позивача підстав включати ці кошти до складу доходу.

Щодо висновку про невключення до доходів безнадійної заборгованості у розмірі 757 757 грн. судом встановлено наступне.

На сторінці 11 акту перевірки податковим органом зазначено, що за даними бухгалтерського обліку станом на момент перевірки існує дебіторська заборгованість по рахунку 36 у розмірі 757 755,72 грн., яка актом ліквідаційної комісії ДП «Санданс» від 24.05.2010 була визнана безнадійною заборгованістю та в бухгалтерському обліку зазначене відображено проводками: ДТ «Адміністративні витрати» Кт 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» в сумі 757755,72 грн.; Кт 92 «Адміністративні витрати» Дт 79 «Фінансові результати».

Відповідно до акту ліквідаційної комісії позивача від 24.05.2010 комісією було неодноразово проведені переговори з боржниками, щодо повернення сум заборгованості, але боржники відмовляються повергати заборгованість, в зв'язку з чим ліквідаційна комісія визначила, що стягнення заборгованості з боржників в примусовому порядку в досить тривалими та потребують додаткових витрат та вирішила списати заборгованість на загальну суму 757 855,72 грн.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що заборгованість не була віднесена до складу адміністративних витрат та в подальшому до складу валових витрат, про що свідчить відображення операцій щодо списання дебіторської заборгованості за допомогою проводок ДТ «Адміністративні витрати» Кт 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» в сумі 757755,72 грн.; Кт 92 «Адміністративні витрати» Дт 79 «Фінансові результати».

Відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку - продавець зобов'язаний збільшити валовий дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту або відшкодованої за рахунок страхового резерву згідно із пунктом 12.3 цієї статті, у разі коли протягом такого податкового періоду відбувається будь-яка з таких подій: суд не задовольняє позов (заяву) продавця або задовольняє його частково чи не приймає позов (заяву) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини; сторони договору у досудовому порядку досягають згоди щодо продовження строків погашення заборгованості чи списання всієї суми заборгованості або її частини (крім випадків укладення мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначених законом); продавець, який не отримав відповіді на претензію протягом строків, визначених законодавством, або отримав від покупця відповідь про визнання наданої претензії, але не отримує оплати (інших видів компенсацій у рахунок погашення заборгованості) протягом визначених у такій претензії строків, та при цьому протягом наступних 90 днів не звертається до суду (господарського суду) із заявою про стягнення заборгованості або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна. Якщо у майбутньому (з урахуванням строку позовної давності) такий продавець звертається до суду, то він має право збільшити валові витрати на суму оскаржуваної заборгованості.

Підпунктом 12.3.6 пункту 12.3 статті 12 зазначеного Закону встановлено, що прострочена заборгованість підприємств, установ і організацій, на майно яких не може бути звернено стягнення (або тих, що не підлягають приватизації) згідно із законодавством України, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора у разі, якщо протягом 30 календарних днів з моменту виникнення прострочення зазначена заборгованість не була відшкодована коштами Державного бюджету України чи відповідних місцевих бюджетів або компенсована в будь-який інший спосіб. При цьому кредитор у строки, передбачені законодавством, зобов'язаний звернутися до суду з позовом щодо відшкодування збитків, отриманих у зв'язку з таким кредитуванням. У разі коли кредитор не звертається до суду протягом визначених законодавством строків або у разі коли суд відмовляє у позові або залишає позовну заяву без розгляду, кредитор зобов'язаний збільшити валові доходи на суму безнадійної заборгованості у відповідний податковий період.

Аналогічні положення відображено і в ст. 159 Податкового кодексу України.

Отже, податковим законодавством передбачено, що платник податку - продавець зобов'язаний збільшити валовий дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу валових витрат у разі якщо протягом такого податкового періоду відбудеться одна з подій, яка свідчить про те, що погашення дебіторської заборгованості не відбудеться, зокрема, у випадку, якщо продавець не отримав відповідь на претензію у строки встановлені чинним законодавством або отримав відповідь, однак не отримав оплати, та не звернувся у встановлені строки до суду із заявою про стягнення заборгованості .

Оскільки платником податків сума дебіторської заборгованості 757755,72 грн. була віднесена до складу адміністративних витрат та в подальшому до складу валових витрат, що позивачем не спростовано, а також враховуючи те, що позивачем не вживалось жодних дій спрямованих на повернення зазначеної дебіторської заборгованості, враховуючи визначення безнадійної заборгованості в акті ліквідаційної комісії ДП «Санданс», то позивач повинен був включити зазначену суму дебіторської заборгованості до складу валового доходу.

Отже, в цій частині висновки податкового органу підтвердилися, доводи ж платника податків щодо не включення цих сум до валових витрат не підтверджені документально.

З огляду на викладене, нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму безнадійної заборгованості є законним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення відповідача від 17.04.2012 № 0000422230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 9 917 876 грн. підлягає скасуванню в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток на внески до статутного капіталу позивача у розмірі 42 363 446.

Відповідно до п. 151. 1 ст. 151 ПК України в редакції на час винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення 151.1. Основна ставка податку становить 16 відсотків.

Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 10 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу, яким передбачено, що з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно - 23 відсотки.

Із розрахунку до податкового повідомлення-рішення відповідача від 17.04.2012 № 0000422230 вбачається, що розмір податкового зобов'язання у сумі 9 917 876 грн. розрахований наступним чином: 23 % від податкового доходу у розмірі 43 121 202 грн. (42 363 446 грн. (статутний капітал) + 757 756 грн.(безнадійна заборгованість).

З огляду на те, що внески до статутного фонду у розмірі 42 363 446 грн. відповідачем неправомірно включено до податкового доходу підприємства, то податкове повідомлення- рішення відповідача від 17.04.2012 № 0000422230 підлягає скасуванню в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 9 743 592,12 грн., що становить 23% від 42 363 446 грн.

В іншій частині позову про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення (щодо безнадійної заборгованості) слід відмовити.

Колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог адміністративного позову про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.01.2012 № 0000072320 та № 000082320 у зв'язку з наступним.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень рішенням ДПС у м. Києві від 05.04.2012 р. № 1907/10/12-114 про результати розгляду первинної скарги частково задоволено скаргу позивача, скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.01.2012 р. № 0000072320 в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1 грн. та податкове повідомлення-рішення від 24.01.2012 р. № 000082320 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 54 034 грн. У зв'язку з цим 17.04.2012 відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000422230, та № 0000432230.

Відповідно до п. 60.4 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 24.01.2012 № 0000072320 та № 000082320 вважаються відкликаними, а тому не порушують прав та інтересів позивача та скасуванню не підлягають.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції та дають підстави вважати, що судом першої інстанції при вирішенні справи неповно встановлено обставини справи та застосовано норми матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Санданс» відкритого акціонерного товариства «Експериментально-консервний завод «Лебедянський» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов дочірнього підприємства «Санданс» відкритого акціонерного товариства «Експериментально-консервний завод «Лебедянський» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 17.04.2012 № 0000432230.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 17.04.2012 № 0000422230 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 9 743 592,12 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

А.Б. Парінов

Судді

І.О. Грибан

О.А. Губська

Постанову в повному обсязі виготовлено 18.04.2017

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.