Справа № 369/5240/16-ц

Головуючий у І інстанції Усатов Д. Д.

Провадження № 22-ц/780/1921/17

Доповідач у 2 інстанції Таргоній Д. О.

Категорія 4

12.04.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

12 квітня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Приходька К.П.,

за участі секретаря Дрозда Р.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Піонер Сервіс», ОСОБА_3 про визнання права власності.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів,

УСТАНОВИЛА:

у червні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності, посилаючись на те, що протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Управлінська компанія «Піонер Сервіс» від 10.11.2015 р. № 10/11 позивача прийнято до складу учасників ТОВ «Управлінська компанія «Піонер Сервіс» з відчуженням частки у розмірі 1 141 653,00, що складає 76 % статутного капіталу та відповідає 76 % голосів на загальних зборах учасників.

Під час вирішення організаційних питань діяльності ТОВ «Управлінська компанія «Піонер Сервіс» йому стало відомо, що 21.12.2013 р. статутний капітал ТОВ «Управлінська компанія «Піонер Сервіс» збільшено за рахунок майнового вкладу ОСОБА_3, а саме трансформаторної підстанції КТП-160/10/0,4-У-1 зав № 1799, №2487, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 вартістю 200 000,00 грн.

Так, посилаючись на ч.ч.1,2 ст.331 ЦК та Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», позивач зазначає, що вищевказана трансформаторна підстанція не належала ОСОБА_3, а тому остання не мала права вносити її у якості майнового складу до Статутного капіталу ТОВ «Управлінська компанія «Піонер Сервіс».

Позивач зазначав, що на виконання вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 видано наказ від 02.08.2012 року № б/н «Про затвердження проекту будівництва багатоквартирного житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2».

Житловий будинок збудовано на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт від 03.10.2012 року № КС 08312179645 та введено в експлуатацію декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 04.12.2012 року № КС 14312237108. Згідно з деклараціями замовниками будівництва будинку є власники земельної ділянки, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 26.11.2010 року № НОМЕР_4, серія НОМЕР_2.

Позивач наголошує, 13.10.2011 року ПАТ «АЕС Київобленерго» йому видано технічні умови № К-00-11-1254 на приєднання електроустановок. Згідно з п.6.1. Технічних умов позивача, як замовника, зобов'язано запроектувати та установити трансформаторну підстанцію (ТП) 10/04, кВ з трансформатором необхідної потужності.

Зазначена вище трансформаторна підстанція відноситься до інженерних мереж, що обслуговують збудований багатоквартирний житловий будинок. При цьому електромонтажні роботи з облаштування трансформаторної підстанції здійснено приватним підприємством «Система» на підставі договору від 06.11.2012 року № 44/1. Так, відповідно до п. 1.1 вказаного договору замовник (позивач) доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання виконати електромонтажні роботи КТП 160 кВА та прокладання кабелю 10 кВ для електропостачання житлових будинків за адресою: АДРЕСА_2. Пунктом 2.1. договору встановлено загальну вартість робіт у розмірі 206 013,84 грн., які сплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 56 від 04.12.2012 року.

Разом з цим позивач посилається на неправомірність рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Піонер Сервіс» про прийняття ОСОБА_3 до складу учасників Товариства з відчуженням їй частки у розмірі 200 000,00 (двісті тисяч) грн. 00 коп., що складає 14 % Статутного капіталу і відповідає 14 % голосів на Загальних зборах учасників та щодо збільшення Статутного капіталу за рахунок майнового вкладу ОСОБА_3, а саме трансформаторної підстанції КТП-160/10/0,4-У-1 зав № 1799, № 2487, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 вартістю 200 000,00 (двісті тисяч) грн. 00 коп. Тому вважає, що акт приймання-передачі трансформаторної підстанції від 23.12.2013 року № 4 підлягає скасуванню.

Посилаючись на вищевикладене та норми законодавства позивач просив суд: скасувати акт приймання-передачі трансформаторної підстанції від 23.12.2013 року № 4. Визнати за ОСОБА_2 право власності на трансформаторну підстанцію КТП-160/10/0,4-У-1 зав № 1799, № 2487, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 вартістю 206 013,84 (двісті тисяч тринадцять) грн. 84 коп. Стягнути з рахунку ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 (08200, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) суму судових витрат у розмірі 2640,14 (дві тисячі шістсот сорок) грн. 14 коп., на розрахунковий рахунок в ГІАТ «Укрсоцбанк» № НОМЕР_3, МФО 300023.

Протягом розгляду справи представником позивача було подано заяву про уточнення позовних вимог, де представник просила суд: визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на трансформаторну підстанцію.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовлено з підстав, передбачених ст. 267 ЦК України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції,представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що висновки суду про порушення строку, передбаченого ст. 256 ЦК України, для звернення до суду з даним позовом, є помилковими. Позивач дізнався про порушення свого права лише після того, як його було включено до складу учасників ТОВ «Управлінська компанія «Піонер Сервіс» 10.11.2015 року, а з позовом звернувся в червні 2016 року. Тому вважає, що строк позовної давності ним не пропущений. Крім того, зазначає, що відмовляючи в задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку, суд першої інстанції не з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не дав належної оцінки доводам позивача щодо обґрунтованості позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд повинен вирішити, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; які правові норми підлягають застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, оскільки позивачем не доведено поважності причин пропуску такого строку.

Такі висновки суду першої інстанції зроблені із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного з'ясування обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, без належної оцінки поданих сторонами доказів, а тому колегія суддів апеляційного суду з ними не погоджується.

Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Згідно роз'яснень п .11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення в цивільній справі» у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60ЦПК) .

Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Як убачається з матеріалів справи, позивач посилався на те, що про порушення його прав він довідалася у листопаді 2015 року, коли його було включено до складу учасників ТОВ «Управлінська компанія «Піонер Сервіс».

Суд на зазначені обставини та вимоги закону і роз'яснення Пленуму Верховного Суду України не звернув уваги, не встановив, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, а якщо були, то не зазначив, чи є відповідачі у справі відповідальними за це, і дійшов поспішного висновку про відмову в позові за пропуском позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що 04.12.2012 року, згідно Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією ДАБК у Київській області, закінчено будівництво багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_2. В будівництві вказаного житлового об'єкту приймали участь замовники будівництва ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які також являються власниками земельної ділянки за вказаною адресою. (а.с. 38-43 т. 1)

Задля належного обслуговування житлового будинку, а саме постачання електроенергії, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були отримані технічні умови 13.10.2011 року видані ПАТ «АЕС Київобленерго» № К-00-11-1254, К-00-11-1253 на приєднання електроустановок, тобто дозволено приєднатись до основних електромереж. Пунктом 6.1. Технічних умов для одержання потужності замовників зобов'язано запроектувати та установити трансформаторну підстанцію (ТП) 10/0,4 кВ з трансформатором необхідної потужності.

Наслідками виконання технічних умов стало укладення 06.11.2012р. між позивачем ОСОБА_2 та ПП «Система» договору №44/1 про виконання електромонтажних робіт з облаштування трансформаторної підстанції, а також укладення 25.11.2011р. між ОСОБА_3 та ПП «Профенергобуд» договору 21/11-Е на проектно-вишукувальні та будівельно-монтажні роботи трансформаторної підстанції.

Згідно з Актом обстеження № 152-О електроустановки після виконання будівельно-монтажних та налагоджувальних робіт від 14.05.2012р., надано висновок про готовність електроустановки до подачі напруги.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України (далі - Кодекс) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з положеннями ст. 186 ЦК України, річ призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» від 09.07.2010 р., трансформаторна підстанція - це електрична установка відкритого або закритого типу, призначена для розподілу або перетворення електричної енергії.

Профільний Закон "Про електроенергетику" (зокрема ст. 1) дає підстави стверджувати, що трансформаторна підстанція (ТП) є електроустановкою, тобто комплексом устаткування і споруд (споруди).

Інженерні споруди - це об'ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та т. ін.

До інженерних споруд відносяться: транспортні споруди (залізниці, шосейні дороги, злітно-посадкові смуги, мости, естакади тощо), трубопроводи та комунікації, дамби, комплексні промислові споруди, спортивні та розважальні споруди та т. ін. Трансформаторні станції та підстанції місцевих електромереж відповідно ДК БС належать до інженерних споруд.

Визначення трансформаторної підстанції наведене у ДГС 24291-90 «Електрична частина електростанції та електричної мережі. Терміни та визначення». Відповідно до ДГС 24291-90 електрична підстанція - це електроустановка, призначена для прийому, перетворення і розподілу електричної енергії, складається з трансформаторів або інших перетворювачів електричної енергії, пристроїв управління, розподільних і допоміжних пристроїв по ДГС 19431. В свою чергу, трансформаторна підстанція - це електрична підстанція призначена для перетворення електричної енергії однієї напруги в енергію іншої напруги за допомогою трансформаторів.

На думку колегії суддів наведене свідчить про те, що трансформаторна підстанція призначена для обслуговування багатоквартирного житлового будинку та становить одне ціле з ним, а тому згідно ст. 186 ЦК України є приналежністю основної речі (будинку), має слідувати за нею, що виключає можливість розглядати її як окремий об'єкт права власності.

Таким чином, законом не передбачено самостійне відчуження інженерних споруд, які складають єдине ціле з жилим багатоквартирним будинком, та визнання права власності на такі споруди.

Виходячи із вищевикладеного, захист права позивача у спосіб, в який він звернувся до суду із позовом, є неможливим, відтак в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316, 318, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 грудня 2016 року - скасувати. Ухвалити по справі нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Піонер Сервіс», ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності на трансформаторну підстанцію - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

судді: