ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2017 року

Справа № 923/752/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Гольцової Л.А. (доповідач)

суддів

Барицької Т.Л., Іванової Л.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ОптЦентр"

на рішення

Господарського суду Херсонської області від 14.09.2016

та на постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 19.01.2017

у справі

№ 923/752/16

Господарського суду

Херсонської області

за позовом

Приватного підприємства "РОД"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "ОптЦентр"

про

стягнення 161070,39 грн

за участю представників:

позивача : Боровик А.М., дов. від 10.04.2017;

відповідача: Бутенко Д.В., дов. від 20.08.2016;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 14.09.2016 у справі №923/752/16 (суддя - Задорожна Н.О.) прийнято відмову позивача від позову в частині стягнення 5570,79 грн інфляційних втрат, 849,00 річних та 56,60 пені, припинивши провадження у справі в частині стягнення цих сум на підставі п. 1¹ ч. 1 ст. 80 ГПК України. Припинено провадження у справі в частині стягнення 16441,00 грн основного боргу. Позов задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 111588,00 грн основного боргу. У задоволенні позову в частині стягнення 26565,00 грн основного боргу відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.01.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Лисенко В.А., судді - Ліпчанська Н.В., Ярош А.І.) рішення Господарського суду Херсонської області від 14.09.2016 у справі №923/752/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідачем, в порядку ст. 121¹ ГПК України, подано заяву про зупинення виконання судового рішення у даній справі, проте колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні заяви, оскільки не знаходить підстав для її задоволення.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 17.03.2014 між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) укладено договір поставки № 9, за умовами якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця товар (меблі), а Покупець - прийняти і сплатити товар на умовах, визначених цим договором.

З урахуванням підписаного сторонами протоколу до договору поставки № 9, його умовами передбачено, що поставка товару здійснюється на підставі заявки Покупця (специфікації), в якій зазначаються асортимент, кількість та строк поставки; право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або пошкодження товару переходять до Покупця з моменту одержання товару, що підтверджується підписами у видатковій накладній (п. 2.1, п. 4.2 договору).

На виконання умов договору, позивач відвантажив відповідачу товар (меблі) на загальну суму 435279 грн, що підтверджується видатковими накладними від 18.03.2014 №РН-0000017, від 16.04.2014 № РН-0000019, від 20.01.2015 № РН-0000008, від 09.02.2015 №РН-0000012.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що Покупець зобов'язався оплачувати реалізований ним товар щотижня.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач повернув позивачу частину нереалізованого товару у передбачені умовами договору строки на суму 156667,99 грн, що підтверджується накладними на повернення товару постачальнику і з урахуванням вартості поставленого і повернутого товару, у відповідача залишилося на реалізації товару на суму 278611,01 грн.

Протягом періоду з 25.04.2014 по 11.02.2016 в рахунок проведення оплати частини реалізованого товару, відповідач перерахував позивачу 124017,01 грн, що підтверджується банківськими довідками про зарахування коштів та копіями платіжних доручень про перерахування сум, а тому станом на 01.06.2016 вартість несплаченого товару, що знаходиться на реалізації у відповідача становила 154594,00 грн.

Як зазначають господарські суди, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору № 9, а саме неповну оплату поставленої продукції, в зв'язку з чим зазначає про необхідність оплати відповідачем 154594,00 грн заборгованості.

Так, суди встановили, що поставка товару Покупцю відбулась у березні, квітні 2014 року, січні, лютому 2015 року.

14.04.2016 позивач направив на адресу відповідача телеграму з вимогою надати звіт про товарні залишки станом на 15.04.2016, з урахуванням проведеної сумісно інвентаризації залишків у серпні 2015 року, надання якого передбачена у електронному вигляді засобами електронної пошти, по факсу та в інший спосіб. Постачальник попередив Покупця, що у випадку ненадання звіту, товар буде вважатися реалізованим. Телеграма отримана представником відповідача 18.04.2016.

Проте відповідачем позивачу звіт про товарні залишки товару направлений не був.

На підставі наказу директора ПП "РОД" від 15.08.2016 № 1 "Про проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, поставлених на підставі договору поставки від 17.03.2014 № 9", проведено інвентаризацію в торговельній мережі та складських приміщеннях ТОВ "ОптЦентр", розташованих у м. Каховка, м. Скадовськ, м. Гола Пристань, м. Цюрупинськ, м. Херсон, м. Миколаїв, м. Снігурівка Миколаївської області, м. Южний Одеської області, м. Бєлгород-Дністровський Одеської області, у торговельних центрах "33 кв.м.", за наслідками проведення якої, складено звіряльні відомості результатів інвентаризації по кожному з об'єктів, підписані з боку позивача - членами комісії, від відповідача - матеріально - відповідальними особами.

В процесі проведеної перевірки встановлено, що 78 одиниць товару на загальну суму 113688,00 грн мають пошкодження, які утворились у Покупця - сколи, вм'ятини, лущення, царапини та інші пошкодження, відсутність фабричної упаковки, але товар в кількості 10 одиниць на загальну суму 26565,00 грн має належну якість та фабричну упаковку.

Пунктом 3.7 договору (з урахуванням протоколу до договору) передбачено, що у випадку, коли частина товару залишається нереалізованою протягом 90 днів з моменту отримання товару, Покупець вживає заходи щодо проведення рекламної акції, направленої на покращення реалізації товару. У разі, якщо протягом місяця від початку проведення акції товар залишається нереалізованим більш ніж на 30%, Покупець має право провести переміщення нереалізованого товару між торгівельними мережами. У разі, якщо протягом місяця після проведення переміщення товар залишається нереалізованим більш ніж на 30%, Покупець має право повернути його. Постачальник зобов'язаний протягом 14 календарних днів з моменту пред'явлення Покупцем письмової вимоги, прийняти цей товар та/або замінити його. Постачальник зобов'язаний прийняти такий товар з одночасним оформленням відповідних товарно-супровідних документів. Поверненню підлягає тільки той товар, відносно якого Покупцем дотримані наступні умови: забезпечено повне його збереження (відсутність вм'ятин, відколів, тріщин і інших дефектів); забезпечено збереження і неушкодження його фабричної упаковки; у інших випадках товар залишається у Покупця до кінцевої реалізації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що загальна вартість товару, який залишається на складах відповідача становить 111588,00 грн.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ГК України, ЦК України, та надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності, дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 111588,00 грн основного боргу, а в частині стягнення 26565,00 грн заборгованості слід відмовити в зв'язку з тим, що товар на зазначену суму не містить пошкоджень та в наявності фабрична упаковка до цього товару.

При цьому, під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем перераховано позивачу кошти в сумі 16441,00 грн за реалізований товар, а тому суд припинив провадження у справі в цій частині на підставі п. 1¹ ч. 1 ст. 80 ГПК України.

До того ж, позивач відмовився від позову в частині стягнення 5570,79 грн інфляційних втрат, 849,00 річних та 56,60 пені, а тому місцевий господарський суд припинив провадження у справі в цій частині.

Згідно положень ч. 2 ст. 111⁵ ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст.526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 668 ЦК України).

Статтею 679 ЦК України встановлено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Згідно зі ст. 685 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу або не випливає із суті зобов'язання. Товар повинен бути переданий у тарі та (або) упакований звичайним для нього способом в упаковку, а за їх відсутності - способом, який забезпечує схоронність товару цього роду за звичайних умов зберігання і транспортування, якщо договором купівлі-продажу не встановлено вимог щодо тари та (або) упаковки. Продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, які відповідають вимогам, встановленим актами цивільного законодавства.

Суди попередніх інстанцій встановили, що пошкодження товару та упаковки мали місце після його передачі ТОВ "ОптЦентр", внаслідок порушення останнім правил зберігання товару.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або пошкодження товару, переходить до Покупця з моменту одержання товару, що підтверджується підписами на видатковій накладній.

Пунктом 3.7.1 договору (з урахуванням протоколу до договору) визначено, що поверненню підлягає тільки той товар, відносно якого Покупцем дотримані наступні умови: забезпечено повне його збереження (відсутність вм'ятин, відколів, тріщин і інших дефектів); забезпечено збереження і неушкодження його фабричної упаковки; у інших випадках товар залишається у Покупця до кінцевої реалізації.

Господарськими судами підставно відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 26565,00 грн основного боргу, оскільки товар в кількості 10 одиниць на зазначену суму має належну якість та фабричну упаковку, у зв'язку з чим підлягає поверненню позивачу на підставі п. 3.7 договору.

Крім того, в частині стягнення 164441,00 грн провадження у справі було обґрунтовано припинено з підстав здійснення відповідачем оплати під час розгляду справи в суді першої інстанції.

За таких обставин, враховуючи положення вищенаведених норм права та умов договору, а також обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про стягнення з відповідача на користь позивача вартості нереалізованого пошкодженого товару в сумі 111588,00 грн.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо часткового задоволення позовних вимог, зроблені з дотриманням вимог ст. 4³, 4⁷, 43 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111⁷ ГПК України).

В частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів, касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 111⁷ ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111⁷, 111⁹, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОптЦентр" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області від 14.09.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.01.2017 у справі № 923/752/16 - без змін.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

Л.Б. ІВАНОВА