Провадження № 2/522/6036/17

Справа № 522/3285/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2017 року

Приморський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.

при секретарі - Шевчик В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовною заявою Компанії «СТЕТФОРД ВЕНЧЕРС ЛТД» до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 20.02.2017 року звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, за якою просив визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/4 частки квартири під № 9а у будинку № 8 по вулиці Маразліївській у місті Одесі, укладений 13 травня 2016 року між компанією «СТЕТФОРД ВЕНЧЕРС ЛТД/STATFORD VENTURES LTD», реєстраційний номер, місцезнаходження: 56915 ОСОБА_3 роуд, ОСОБА_3, Траст Компані Комплекс, Маджуро, МН96960, Республіка Маршаллові острови та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1,реєстровий номер 594; стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що 13 травня 2016 року між компанією «СТЕТФОРД ВЕНЧЕРС ЛТД/STATFORD VENTURES LTD» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі - продажу 1/4 частки квартири № 9А у будинку під № 8 по вулиці Маразліївській у місті Одесі (далі - договір купівлі-продажу). Договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстровано у реєстрі за номером 594. Згідно з вказаним договором компанія СТЕТФОРД ВЕНЧЕРС ЛТД (STATFORD VENTURES LTD) придбала у власність 1/4 частки вказаної квартири. Підпунктом 1 пункту 1 розділу 2 договору купівлі-продажу передбачено, що щодо предмету купівлі продажу ( 1/4 частки квартири) судові спори не ведуться. Однак, нещодавно позивачу стало відомо, що квартира № 9а є предметом судового спору у цивільній справі №522/6184/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним, яка розглядається Приморським районним судом міста ОСОБА_1. Позивач посилається, що покупець не знав про існування судового спору, оскільки не є резидентом України та до участі у розгляді справи № 522/6184/16-ц його притягнуто не було. Існування судового спору у справі має істотне значення, оскільки ОСОБА_4 оспорюється право власності продавця ОСОБА_2. Тому, на думку позивача, договір купівлі-продажу підлягає визнанню недійсним у зв’язку із неповідомленням продавцем покупця про існування судового спору щодо предмету купівлі-продажу – 1/4 квартири під № 9а у будинку під № 8 по вулиці Маразліївській у місті Одесі на підставі передостаннього абзацу пункту 1 розділу 2 цього договору. На підставі ст.. 230 ЦК України, просив задовольнити позов.

У судове засідання сторони не з'явились, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з наведених підстав. Відповідачка надала до суду заяву, згідно якої позовні вимоги визнала та не заперечувала проти їх задоволення, додала до заяви копію ухвали суду 27.04.2016 року про відкриття провадження у цивільній справі №522/6184/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та визнала той факт, що на момент укладення оскаржуваного договору щодо предмету договору існував судовий спір, про який вона покупця не повідомила.

Згідно ст.197 ЦПК України у разі неявки всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, відповідно до ст. 174 ЦПК України дійшов до висновку про наявність достатніх законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позовних вимог, приймає визнання позову відповідачем, оскільки таке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, ураховуючи наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 13 травня 2016 року між компанією «СТЕТФОРД ВЕНЧЕРС ЛТД/STATFORD VENTURES LTD» (покупець) та ОСОБА_2 (продавець), інтереси якої представляла за довіреністю від 25.06.2015 року ОСОБА_6, було укладено договір купівлі - продажу 1/4 частки квартири № 9А у будинку під № 8 по вулиці Маразліївській у місті Одесі, яка у цілому складається з трьох житлових кімнат, житловою площею 68,4 кв.м., загальною площею – 95,2 кв.м. (далі - договір купівлі-продажу).

Договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстровано у реєстрі за номером 594.

Згідно п.1.3 договору, частка квартири належить продавцю на підставі Договору дарування, посвідченого ОСОБА_7, приватним нотаріусом ОМНО 14.06.2012 року за р.№2948 та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 19897334, номер запису 902, в книзі 811пр-30, згідно витягу про державну реєстрацію прав номер 34677574, виданого КП «ОМБТІ та РОН» 02.07.2012 року.

Отже, позивач придбав за договором купівлі-продажу від 13.05.2016 року 1/4 частки квартири № 9А у будинку під № 8 по вулиці Маразліївській у місті Одесі. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна №84786561 від 11.04.2017 року, за позивачем було зареєстровано приватну спільну часткову власність (1/4 частки) на вказану квартиру.

У відповідності ст.. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.. 230 ЦК правочин, вчинений під впливом обману однієї сторони з другою стороною є оспорюваним.

Згідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тобто, такі обставини впливають на вчинення правочину.

На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. (п.20 постанови Пленуму ВСУ №9 від від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Розділ VI Закону України “Про міжнародне приватне право” (далі — Закон) містить колізійні норми щодо договірних зобов’язань, тобто норми, що визначають право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.. 44 Закону України, у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є продавець - за договором купівлі-продажу;

Згідно до п.1 ч.2 вказаної статті, правом, з яким договір найбільш тісно пов'язаний, вважається: щодо договору про нерухоме майно - право держави, у якій це майно знаходиться, а якщо таке майно підлягає реєстрації, - право держави, де здійснена реєстрація;

Згідно до ст.. 77 Закону України «Про міжнародне приватне право», підсудність судам України є виключною у таких справах, зокрема, якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів у рамках державно-приватного партнерства, укладених Кабінетом Міністрів України, згідно з якими нерухоме майно є об’єктом такого партнерства, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об’єкт.

У підпункті 1 пункту 2.1 розділу 2 договору купівлі-продажу від 13.05.2016 року, представник продавця повідомила представнику покупця, що вказане майно (яке відчужується за договором), під забороною (арештом) та заставою (в тому числі податковою) не перебуває, як внесок до статутного капіталу юридичних осіб не передано, щодо нього не ведуться судові спори, відносно нього не укладено будь-яких договорів відчуження з іншими особами, як місцезнаходження юридичної особи воно не використовується. Заборгованості по комунальних та інших платежах не має.

Між тим, судом встановлено, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27.04.2016 року було відкрито провадження у цивільній справі 522/6184/16-ц (н.п.2/522/4893/16) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування житлового приміщення, за яким ОСОБА_2 прийняла в дар 1/4 частини квартири під № 9-а, загальною площею 95,2 кв.м., житловою площею 68, 4 кв.м., в будинку № 8 по вул. Маразліївській в м. Одесі (тобто частину квартири у подальшу відчужувану за спірним договором купівлі-продажу).

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Слід зазначити, що однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Також, згідно роз’яснень п. 24 постанови Пленуму ВСУ №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з’ясування і дослідження інших обставин справи, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує прав, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача).

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, зважаючи на визнання ОСОБА_2 позовних вимог Компанії «СТЕТФОРД ВЕНЧЕРС ЛТД», та з огляду на те, що на момент укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу від 13.05.2016 року ОСОБА_6, яка діяла від імені ОСОБА_2, не було повідомлено про наявність судового спору стосовно відчужуваного майна, суд вбачає обґрунтованість вимог Компанії «СТЕТФОРД ВЕНЧЕРС ЛТД», а тому вважає за можливе задовольнити їх.

Відповідно до ст.. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 88 ЦПК суд присуджує з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені витрати від сплати судового збору в сумі 1600 грн. 00 коп..

На підставі наведеного, ст. ст. 3, 11, 15, 16, 203, 215, 230, 655 ЦК України, Закону України «Про міжнародне приватне право», керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 64, 88, 174, 208-210, 212-215, 218 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Компанії «СТЕТФОРД ВЕНЧЕРС ЛТД» до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним – задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/4 частки квартири під № 9а у будинку № 8 по вулиці Маразліївській у місті Одесі, укладений 13 травня 2016 року між компанією «СТЕТФОРД ВЕНЧЕРС ЛТД/STATFORD VENTURES LTD», реєстраційний номер, місцезнаходження: 56915 ОСОБА_3 роуд, ОСОБА_3, Траст Компані Комплекс, Маджуро, МН96960, Республіка Маршаллові острови, та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1,реєстровий номер 594.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь компанії «СТЕТФОРД ВЕНЧЕРС ЛТД/STATFORD VENTURES LTD», реєстраційний номер, місцезнаходження: 56915 ОСОБА_3 роуд, ОСОБА_3, Траст Компані Комплекс, Маджуро, МН96960, Республіка Маршаллові острови, судовий збір у сумі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення, в порядку ст. 294 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Суддя: Домусчі Л.В.

10.04.2017