ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2017 року м. Київ К/800/19349/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Бухтіярової І.О.

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2016 року по справі № 826/24077/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Денал Груп» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Денал Груп» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.09.2015 року №54626552204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти законне рішення, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом від 02.12.2013 року № UA-02/12-13 з компанією «PodemCrane AD» (Болгарія), згідно листа ПАТ «Перший Український Мінародний банк» від 04.03.2015 року №КНО-67.2/421 (вх. ДПІ від 12.03.2015 року №16682/10), за результатами якої складено акт від 10.09.2015 року №346/26-55-22-04/35633376.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення 22.09.2015 року №54626552204, яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: порушення термінів взаєморозрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 241185,57 грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення слугували висновки податкового органу про порушення позивачем вимог ст. 1 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон №185/94-ВР), а саме: ненадходження валютної виручки у розмір 17900,00 євро (еквівалент - 302333,88 грн.) за контрактом від 02.12.2013 року № UA-02/12-13 з компанією «PodemCrane AD» (Болгарія).

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та компанією "PodemCrane AD" (Болгарія) укладено контракт №UA-02/12-13 від 02.12.13р. на поставку товарів та/або надання послуг, загальна вартість контракту - 100 000 євро. Відповідно до замовлення №2 від 06.08.14р. до цього контракту позивач як Продавець мав поставити на адресу Покупця (нерезидента) товар - грейфер канатний вартістю 17 900 євро.

На виконання контракту від 02.12.13р. № UA-02/12-13 позивач здійснив поставку на користь компанії "PodemCrane AD" (Болгарія) товару (грейфер канатний) вартістю 17 900 євро, яка оформлена вантажною митною декларацією № 100250001/2014/515430 від 06.11.14р.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №185/94-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При цьому, Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Так, п. 3 Постанови правління Національного банку України від 16.11.2012 року №475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.11.2012 року за №1921/22233, встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Таким чином, граничним терміном надходження валютною виручки за експортним контрактам від 02.12.2013 року№ UA-02/12-13 з компанією «PodemCrane AD» (Болгарія) є 04.02.2015 року (що відраховується від дати поставки товарів нерезиденту 06.11.2014 року).

У даному випадку, обставини справи свідчать про те, що 01.02.2015 року між позивачем та компанією «PodemCrane AD», (Болгарія) укладено додаткову угоду про залік взаємних вимог на суму 17900,00 євро. За умовами цієї угоди сторони домовилися про припинення взаємних вимог на суму 17900,00 євро шляхом проведення зарахування взаємних вимог, а саме: компанія «PodemCrane AD» здійснює зарахування вимог до ТОВ «Денал Груп» шляхом зменшення заборгованості останнього за поставлене обладнання за контрактом № 1-27/11 від 27.11.2009 року, інвойсу № 02000000762 від 17.01.2014 року, вантажної митної декларації № 100270001/2014/199643 від 20.01.2014 року на суму цієї угоди, а ТОВ «Денал Груп» здійснює зарахування вимог до компанії «PodemCrane AD» шляхом повного зменшення заборгованості останньої за отриману продукцію за контрактом № UA-02/12-13 від 02.12.2013 року, інвойсу № 201-051101 від 05.11.2014 року, вантажної митної декларації № 100250001/2014/515430 від 06.11.2014 року на суму цієї угоди.

Залік зазначених взаємних вимог проведено сторонами 01.02.2015 року на підставі акта заліку взаємних вимог.

У подальшому дебіторську заборгованість в розмірі 17900,00 євро (еквівалент - 302333,88 грн.) за контрактом від 02.12.2013 року № UA-02/12-13 з компанією «PodemCrane AD» (Болгарія) в бухгалтерському обліку закрито (погашено) шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних вимог (зовнішньоекономічний імпортний контракт № 1-27/11 від 27.11.2009 року).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з положеннями ст. 601 цього Кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Випадки, коли зарахування зустрічних однорідних вимог не допускається, наведені в ст. 602 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 ст. 203 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року №959-ХІІ (надалі - Закон № 959-ХІІ) суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 14 цього Закону, всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Отже, спеціальним законодавством у сфері зовнішньоекономічної діяльності не забороняється припинення зобов'язання шляхом зарахуванням зустрічної однорідної вимоги за зовнішньоекономічними договорами.

Так, листом від 23.06.1999 року № 18-211/1872-5495 «Щодо зарахування зустрічних однорідних вимог», у зв'язку із численними зверненнями комерційних банків та їх клієнтів, Національний банк України роз'яснив, що Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» регулює порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання. Проте, це не виключає можливості припинити зобов'язання іншим шляхом, в тому числі і зарахуванням.

Інструкцією про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженою постановою НБУ від 24.03.1999 року № 136 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що експортна операція може бути знята з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Статтею 4 Закону № 185/94-ВР встановлено, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Отже, оскільки зобов'язання за зовнішньоекономічним експортним контрактом від 02.12.2013 року № UA-02/12-13 з компанією «PodemCrane AD» (Болгарія) було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до акту взаємозаліку вимог від 01.02.2015 року, відсутні правові підстави для висновку про порушення позивачем строку розрахунків у сфері ЗЕД.

Матеріалами справи підтверджується, що документи про взаємозалік вимог за зовнішньоекономічним експортним контрактом від 02.12.2013 року № UA-02/12-13 були надані податковому органу на його запит №21795/10/26-55-22-06 від 02.04.2015 року ще до початку проведення перевірки, взаємозалік відображений у бухгалтерському обліку позивача, що встановлено перевіркою та не заперечується податковим органом.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220¹ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2016 року по справі № 826/24077/15 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий

підпис

Голубєва Г.К.

Судді

підпис

Бухтіярова І.О.

підпис

Юрченко В.П.