ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 квітня 2017 року письмове провадження № 826/11968/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів : головуючого судді Арсірія Р.О., суддів Кузьменка В.А., Огурцова О.П., розглянувши адміністративну справу

за позовом Компанії «Віта Полімерз Поланд сполка з органічона одповедзіальносціа»

до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі

треті особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом»

Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом - Дніпро»

Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом - Захід»

Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом - М»

Товариства з обмеженою відповідальністю «Західполіфом Плюс»

Приватного підприємства «Укртекстрейдинг»

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фом Трейдінг»

про визнання дій протиправними та скасування рішення № СК 356/2016/4411-05

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Компанія «Віта Полімерз Поланд сполка з органічона одповедзіальносціа» (далі також - Компанія, позивач) з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі також - Міністерство, відповідач-1), Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі (далі також - Комісія, відповідач-2) в якому просить :

- визнати протиправними дії Міністерства економічного розвитку і торгівлі України під час проведення спеціального розслідування щодо імпорту в Україну гнучких пористих плит, блоків та листів з пінополіуретанів не залежно від країни походження та експорту, порушеного на підставі рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі № СП-332/2015/442-06 від 03.07.2015, які полягають у неналежному проведенні дослідження всіх факторів об'єктивного та кількісного характеру, що впливають на національного товаровиробника;

- визнати протиправним та скасувати рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі № СП-356/2016/4411-05 від 26.05.2016 «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну гнучких пористих плит, блоків та листів пінополіуретанів незалежно від країни походження та експорту».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з вказаним рішенням, вважає його протиправним, таким, що прийняте відповідачем 2 в порушення положень Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну». Просив суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідачі проти позову заперечували, зазначивши що приймаючи рішення, вони діяли у відповідності та на підставі вимог Закону «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.08.2016 судом залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідачів : Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфом» (далі також - третя особа-1), Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфом - Дніпро» (далі також - третя особа-2), Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфом - Захід» (далі також - третя особа-3), Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфом - М» (далі також - третя особа-4).

Треті особи 1-4 проти позову заперечували, вказали, що рішення Міжвідомчої комісії є законним, а тому у суду відсутні правові підстави для його скасування.

В подальшому 07.12.2016 судом залучено до у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Західполіфом Плюс» (далі також - третя особа-5), Приватне підприємство «Укртекстрейдинг» (далі також - третя особа -6).

Треті особи 5-6 підтримали позовні вимоги, просили суд задовольнити адміністративний позов.

01.02.2017 судом залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фом Трейдінг» (далі також - третя особа -7).

Третя особа-7 в судове засідання не прибула, хоча була належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду, письмових пояснень по суті позову не надала.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

В судовому засіданні 01.03.2017 враховуючи неявку частини третіх осіб та зважаючи на відсутність потреби заслухати свідків чи експертів, судом відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, передумовою виникнення спірних правовідносин, стали наступні обставини.

ТОВ «Інтерфом», ТОВ «Інтерфом-Дніпро», ТОВ «Інтерфом-Захід», ТОВ «Інтерфом-М» (далі також - Національний товаровиробник) звернулись до Мінекономрозвитку з заявою «Про порушення та проведення спеціального розслідування щодо імпорту в Україну гнучких пористих плит, блоків та листів з пінополіуретанів незалежно від країни походження та експорту».

Звертаючись до Міністерства щодо порушення та проведення спеціального розслідування, ТОВ «Інтерфом», ТОВ «Інтерфом-Дніпро», ТОВ «Інтерфом-М», ТОВ «Інтерфом-Захід», у розділі 3 заяви навели відомості про те, що у період з 01.01.2012 по 31.12.2014 роки обсяги виробництва заявника становили основну частину всього обсягу виробництва в Україні пінополіуретану (а.с.46 том 5).

На підтвердження зазначеного, у додатку надавався інформаційно-аналітичний звіт підготовлений ДП «Укрпромзовнішекспертиза» протягом 2010-2014 рр. Відповідно до наданої у заяві інформації, питома вага заявника у 2012-2014 рр. становила понад 50% від загального виробництва в Україні продукції (табл. 3.2.1).

Відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону, вказані докази є достатніми для порушення спеціального розслідування.

03 липня 2015 року на підставі заяви Національного виробника та інформації Міністерства, Комісія прийняла рішення № СП-332/2015/442-06 «Про порушення та проведення спеціального розслідування щодо імпорту в Україну гнучких пористих плит, блоків та листів з пінополіуретанів незалежно від країни походження та експорту».

17.07.2015 року Комітет із застосування спеціальних заходів COT на вимогу України розповсюдив серед членів COT нотифікацію щодо порушення спеціального розслідування.

18.08.2015 року Мінекономрозвитку направило лист-повідомлення № 4441-07/27319-07 від 18.08.2015 про перелік зареєстрованих заінтересованих сторін Спеціального розслідування, серед яких, зокрема, був позивач.

26.05.2016 відбулося засідання Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, оформлене протоколом №6 (а.с.180-181 том 4) на якому було розглянуто питання стосовно результатів проведення спеціального розслідування щодо імпорту в Україну гнучких пористих плит, блоків та листів з пінополіуретанів незалежно від країни походження та експорту.

Комісією зроблено висновок, що національні інтереси вимагають застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну товару та керуючись положеннями статті 16 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», Комісія застосувала спеціальні заходи незалежно від країни походження та експорту щодо імпорту в Україну товару, що має опис: «гнучкі пористі плити, блоки та листи з пінополіуретанів, що класифікуються згідно УКТЗЕД за кодом 3921 13 10 19».

В цей же день, 26.05.2016, Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі прийнято оскаржуване рішення:

- № СП-356/2016/4411-05 «Про застосування спеціальних заходів щодо Імпорту в Україну гнучких пористих плит, блоків та листів з пінополіуретанів незалежно від країни походження та експорту», яким установлено спеціальні заходи щодо імпорту Товару в Україну строком на 3 роки, а саме: розмір ставки спеціального мита щодо імпорту в Україну Товару, становить з дня застосування спеціальних заходів - 13,09%; через 12 місяців із дня застосування спеціальних заходів - 12,44%; через 24 місяці з дня застосування спеціальних санкцій - 11,81%.

За змістом п.2.2. Рішення спеціальні заходи застосовуються з моменту набрання чинності рішенням комісії. Це рішення набирає чинності через 40 днів з дня опублікування повідомлення про нього в газеті «Урядовий кур'єр» (п.4 Рішення).

28.05.2016 повідомлення про рішення Комісії опубліковане в газеті «Урядовий кур'єр».

Позивач, не погоджуючись з правомірністю та обґрунтованістю вказаного рішення та вважаючи протиправними дії Мінекономрозвитку під час проведення спеціального розслідування, посилається на те, що: 1) оскаржуване рішення прийнято за відсутності встановленої обставини щодо значного зростання імпорту; 2) рішення прийнято за відсутності непередбачуваних обставин, що призвели до значного зростання імпорту; 3) рішення прийнято за відсутності доведеного факту заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику; 4) рішення прийнято за відсутності причинно-наслідкового зв'язку між фактором імпорту та заподіянням значної шкоди; 5) застосування спеціальних заходів не відповідає національним інтересам.

Також позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, звертає увагу суду на те, що копія протоколу засідання комісії від 26.05.2016 № 6 не містить повного тексту документу, із якого можливо з'ясувати всіх підписантів вказаного протоколу; неналежне визначення кількості членів комісії для прийняття рішення.

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», якщо зростання обсягу імпорту в Україну відбувається у таких розмірах та (або) у такі строки або на таких умовах, що заподіюється або існує загроза заподіяння значної шкоди, з метою захисту національних інтересів Комісія може прийняти рішення про застосування таких спеціальних заходів, як установлення спеціального мита щодо імпорту в Україну, який є об'єктом спеціального розслідування. Встановлене Комісією спеціальне мито сплачується імпортером товару в Україну незалежно від інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються при імпорті в Україну.

Таким чином, предметом доказування в рамках даного спору є наявність/відсутність існування обставин зростання обсягу імпорту у таких розмірах та (або) в такі строки та (або) на таких умовах, що можуть заподіяти шкоду національним інтересам України.

Відповідно до п. 1 ст. 13 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», у процесі спеціального розслідування Міністерство проводить дослідження всіх відповідних факторів об'єктивного та кількісного характеру, що впливають на національного товаровиробника, зокрема: тенденцій імпорту в Україну, що є об'єктом розслідування, зокрема зростання обсягів імпорту та (або) умов здійснення такого імпорту; 2) факту (фактів) заподіяння значної шкоди та (або) виникнення загрози заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику, що є наслідком цього імпорту; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між зростанням обсягу імпорту товару та (або) умовами його здійснення та заподіянням значної шкоди та (або) виникненням загрози заподіяння значної шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, у ході проведення розслідування Мінекономрозвитку було проведено дослідження обсягів імпорту в Україну товару на підставі даних Державної фіскальної служби України (лист від 04.08.2015№ 1227/5/99-99-25-04-01-16ДСК), національного товаровиробника, а також розрахункових даних. Об'єктом спеціального розслідування було визначено - «плити, листи та блоки з пінополіуретану, що можуть класифікуватись за кодом згідно з УКТ ЗЕД 3921 13 10 19».

В ході розслідування встановлено, що за відповідним кодом УКТ ЗЕД класифікуються також і інші товари, які мають інший опис, а саме стрічки, смужки, плівки, фільтроелементи, подушки, товари, які використовуються у виробництві взуття, харчовій та медичній промисловості та інші, що не є об'єктом розслідування.

У зв'язку з цим, Міністерство забезпечило вибір статистики імпорту лише товару, що є об'єктом розслідування шляхом аналізу кожної операції імпорту товарів, що класифікуються за відповідним кодом УКТ ЗЕД згідно їх опису.

За результатами спеціального розслідування Комісією встановлено, що протягом 2012-2014 років, відбулося значне, раптове та різке зростання імпорту в Україну Товару.

Зокрема, у 2014 році порівняно з 2013 p., обсяги імпорту зросли на 17,77 %, а порівняно з 2012 р. на 28,7 %. Загальні обсяги імпорту в 2014 р. зросли відносно виробництва, як в порівнянні з 2013 p. (на 31,93 %), так і в порівнянні з 2012 р. (на 45,72 %). На фоні зниження обсягів споживання (загалом на 7,02 % за 2012-2014 pp.) частка імпорту в споживанні зростає, зокрема, в 2014 р. порівняно з 2013 р. зростання відбулося на рівні 26,67 %, а порівняно з 2012 p., - вже на рівні 39,96 %.

Як зазначають відповідачі, протягом спеціального розслідування заінтересовані сторони висловлювали сумніви стосовно того, що збільшення обсягів імпорту було раптовим, значним і достатньо різким, щоб відповідати положенням угод COT.

Проте, як вказали відповідачі та не було спростовано в ході судового розгляду з посиланням на належні докази, що отримані в ході розслідування, обсяги імпорту за період розслідування зросли на 28,7% в абсолютних показниках, відносно виробництва товару - на 45,72 %, а частка імпорту у споживанні - на 39,96 %.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідачів про те, що зростання імпорту за період розслідування було достатньо значним, раптовим та різким.

При цьому, суд приймає до уваги посилання відповідачів на те, що ринки пінополіуретану Російської Федерації і Європейського Союзу, в тому числі Польщі, мають свою сировинну базу та у десятки разів більші ніж ринок України. Саме тому національному виробнику, при наявності непередбачуваних обставин, особливо важко конкурувати з такими країнами.

На підставі вищевказаного, є можливим зробити висновок, що протягом періоду розслідування, відбулось значне зростання обсягів імпорту в Україну товару, як в абсолютних величинах, так і відносно загального виробництва та споживання товару в Україні.

Посилання позивача на невідповідність висновків Мінекономрозвитку і Комісії щодо інформації, наведеній у звіті ДП «Держзовнішінформ» є необґрунтованими, оскільки а ні Законом, а ні жодним іншим нормативним актом не передбачено, що інформація ДП «Держзовнішінформ» є єдиним джерелом інформації для врахування при проведенні спеціального розслідування.

Крім того, звіт ДП «Держзовнішінформ» не є належним доказом у справі в розумінні статті 70 КАС України, оскільки виходячи з позову, у звіті зазначено про скорочення обсягів імпорту товару у 2015 році, в той час як періодом розслідування були визначені 2012 - 2014 роки.

До того ж, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити, про те що розрахунки щодо порівняння показників імпорту заявника, ДП «Держзовнішінформ» та Нотифікації про завершення розслідування, складені на різні дати та різними особами.

Зокрема, заява про початок розслідування складена заявником станом на 15.03.2015, Нотифікація розповсюджена 17.06.2015, а дані ДП «Держзовнішінформ» надані листом від 16.02.2015 №4.5/142. При цьому, в листі ДП «Держзовнішінформ» зазначено, що надано дані щорічно з 2012 по 2015 роки станом на 11 місяців кожного року.

Відтак, позивач порівняв різні дані, зазначені в різних документах, складених в різні дати.

Разом з цим, позивачем до матеріалів справи не надано співставних відомостей про те, що надана на одну і ту ж дату в одному і тому ж обсязі статистична інформація є різною.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що Комісія дійшла правильного висновку: в період розслідування дійсно відбувалося значне зростання обсягів імпорту в Україну товару, що, в свою чергу, відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.16 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», є самостійною та достатньою підставою для установлення спеціального мита щодо імпорту товару в Україну, який є об'єктом спеціального розслідування.

Суд також відхиляє посилання позивача про те, що рішення прийнято за відсутності непередбачуваних обставин, що призвели до значного зростання імпорту, з огляду на наступне.

Загальновідомою є інформація про те, що порушення цілісності та суверенітету України, тимчасової окупації АР Крим, призвели до негативних наслідків в економіці України. Наслідком цього стало зниження рівня життя, скорочення споживання та переорієнтація споживача на більш дешеві товари, в тому числі в сегменті продукції з пінополіуретану.

Відповідачами в рамках наданих повноважень встановлено, що незважаючи на скорочення обсягів споживання, обсяги імпорту Товару в Україну в перевіряємому періоді зросли на 27,8%, збільшивши частку імпорту у споживанні на рівні 40%.

Такі події не могли бути передбачені національним товаровиробником, адже зазначені непередбачувані обставини стались значно пізніше переговорів про тарифні поступки та обґрунтовано не могли бути передбачені Україною під час вступу України до СОТ в 2008 році.

Таким чином, суд приходить до висновку про існування прямого зв'язку між непередбаченими обставинами (складна економічна ситуація внаслідок порушення цілісності та суверенітету України, тимчасової окупації АР Крим) і збільшенням обсягів імпорту, адже імпорт товару за цінами нижчими від цін національного товаровиробника, значною мірою зріс.

Суд не погоджується з доводами позивача про те, що Комісією не визначено наявність заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику та не встановлено наявність причинно-наслідкового зв'язку між зростаючим імпортом в Україну товару та заподіянням такої шкоди, враховуючи наступне.

Комісією встановлено, що за період розслідування (2012-2014 роки) обсяги виробництва національного товаровиробника скоротилися на 11,78 %. При цьому, у 2013 р. порівняно з 2012 р. обсяги виробництва залишилися майже на одному рівні, суттєво скоротившись саме у 2014 р. - на 12,39 %.

Відповідно до інформації національного товаровиробника, з метою збереження частки ринку, він був змушений скорочувати ціни продажу на власний товар у зв'язку із зростаючим імпортом за низькими цінами. При цьому, щоб компенсувати втрати від скорочення відпускних цін, національний товаровиробник вжив заходів зі зниження рівня собівартості продукції шляхом скорочення витрат на персонал. Так, за період розслідування, кількість працюючих на підприємствах національного товаровиробника скоротилася на 14,37 %. При цьому, найбільше скорочувати персонал на 11,28 %, національний товаровиробник був змушений саме у 2014 р., у період коли суттєво скоротилися обсяги продажу товару та обсяги виробництва національного товаровиробника.

У зв'язку із зниженням обсягів продажу подібного товару на внутрішньому ринку, а також тим, що національний товаровиробник був змушений знижувати відпускні ціни на власну продукцію більш швидшими темпами ніж йому вдавалося знижувати собівартість виробництва продукції, значно скоротився прибуток від реалізації подібного товару на внутрішньому ринку України.

Протягом проведення спеціального розслідування заінтересовані сторони зазначали, що поряд із зростанням обсягів імпорту в Україну товару, фінансово-господарські показники національного товаровиробника залишались стабільними та національний товаровиробник не потерпає від серйозної шкоди.

Разом із цим, проведений Комісією аналіз фінансово-господарського становища підприємств національного товаровиробника засвідчив, що протягом 2012-2014 рр. відбулося погіршення виробничого, торговельного та фінансового стану національного товаровиробника.

За результатами проведеного дослідження Мінекономрозвитку встановило, що протягом періоду розслідування відбувалося значне зростання обсягів імпорту в Україну Товару як в абсолютних показниках (на 28,70 %), так і відносно споживання (на 39,96 %).

При цьому зазначене значне зростання обсягів імпорту товару відбулось саме у 2013-2014 рр., тобто напередодні та протягом періоду, коли обсяги продажу та обсяги виробництва національного товаровиробника скоротилися (обсяги продажу на 12,60 % обсяги виробництва на 11,78 %).

Розподілення питомої ваги імпорту та національного товаровиробника у споживанні товару на внутрішньому ринку України засвідчує, що частка імпорту у споживанні зросла у той же самий період (2013-2014 рр.) в той час, як частка національного товаровиробника суттєво скоротилася.

При цьому, варто зазначити, що постійне зростання обсягів імпорту в Україну відбувалось за рівнем цін, який був значно нижче рівня цін продажу на внутрішньому ринку національним товаровиробником та навіть нижче його собівартості, що позивачем не заперечено та не спростовано.

В свою чергу, зазначений низький рівень цін імпорту та його динаміка мали вплив на ціни подібного товару в Україні та призвели до зниження ціни продажу подібного товару на внутрішньому ринку України швидшими темпами (на 8,25 %) порівняно із темпами зниження його собівартості (на 2,1 %).

Усі вище перелічені обставини підтверджують наявність причино-наслідкового зв'язку між зростаючим імпортом в Україну товару та фактом нанесення значної шкоди національному товаровиробнику внаслідок цього імпорту, що було встановлено Комісією за результатами проведеного спеціального розслідування.

Надаючи правову оцінку доводам позивача з приводу того, що оскаржуване рішення прийнято не більшістю членів Комісії, а чотирма голосами, що складає менш як 1/3 голосів членів Комісії, а тому воно є незаконним, суд зазначає наступне.

Порядок створення та роботи Комісії визначається статтею 5 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» (далі - Закон № 330).

Так, частиною першою статті 5 Закону № 330 визначено, що Міжвідомчу комісію з міжнародної торгівлі очолює Голова, яким за посадою є Міністр економіки та з питань Європейської інтеграції України. Членами Комісії є Голова Комісії, його перший заступник, заступники та посадові особи органів виконавчої влади. Голова Комісії, його перший заступник, заступники та інші члени Комісії затверджуються відповідно до частини другої цієї статті.

Частиною другою статті 5 Закону № 330 вказано, що персональний склад Комісії затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Голови Комісії. В свою чергу. Головою Комісії є Міністр.

На виконання вищезазначених норм Закону № 330, постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.2012 № 310 «Про затвердження складу Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі» (в редакції від 28.10.2015) затверджено склад Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі до якої входять: Голова Комісії, перший заступник Голови комісії, заступник Голови Комісії і 11 членів Комісії, всього склад Комісії складається з 14 членів.

Відповідно до частини п'ятої статті 5 Закону № 330 засідання Комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менше половини членів Комісії.

Відповідно до частини сьомої, восьмої статті 5 Закону № 330 рішення Комісії Приймаються простою більшістю голосів, а в окремих випадках, передбачених цим Законом, двома третинами (кваліфікованою більшістю) голосів її членів. Рішення Комісії, яке приймається простою більшістю голосів, вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість членів Комісії. У разі рівного розподілу голосів голос Голови Комісії є вирішальним.

Згідно з оскаржуваним рішенням на засіданні Комісії приймали участь перший заступник Голови Комісії, заступник Голови Комісії та 6 членів Комісії, всього 8 членів Комісії. Дана обставина також підтверджується протоколом Комісії № 6.

Тобто, на засіданні Комісії, яке відбулося 26.05.2016 та на якому було прийнято оскаржуване рішення були присутні більше половини складу Комісії, а саме з 14 членів Комісії - 8 були присутні. Разом з тим, за прийняття оскаржуваного рішення проголосували 5 членів із 8. Тобто оскаржуване рішення було прийняте простою більшістю голосів (ч. 7 ст. 5 Закону № 330).

Крім того, вищевказана позиція Мінекономрозвитку також узгоджується із судовою практикою з аналогічних спорів.

Так. Окружний адміністративний суд міста Києва в своїй постанові від 17.08.2011 у справі № 2а-7247/11/2670, яка набрала законної сили 09.09.2011, зазначив про те, що із змісту статті 5 Закону № 330, судом вбачається, що засідання Комісії є правомочним на прийняття нею рішення за умови присутності на ньому не менше половини членів Комісії.

Таким чином, кількість голосів визначена Законом № 330 для прийняття рішення повинна вираховуватись від кількості членів присутніх на засіданні комісії в кількості яка забезпечує її правомочність згідно з законом.

Ураховуючи викладене, керуючись положеннями статті 5 Закону № 330 засідання Комісії та оскаржуване рішення є правомочним, а твердження позивача є необґрунтованими та такими, що не підкріплюються належними доказами.

Надаючи правову оцінку доводам позивача з приводу того, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати приписи ГАТТ та Угоди про захисні заходи, суд зазначає наступне.

В даній справі, при прийнятті оскаржуваного рішення, були застосовані саме спеціальні заходи, визначені статтею 16 Закону, а саме - спеціальне мито щодо імпорту в Україну.

В Угоді про захисні заходи та ГАТТ термін «захисні заходи» не розтлумачується детально.

Отже, відсутні підстави стверджувати, що спеціальні заходи, визначені статтею 16 Закону, відносяться до захисних заходів, як це визначено Угодою про захисні заходи.

Наведений висновок про те, що спеціальні заходи не належать захисних (встановлених Угодою про захисні заходи), підтверджується змістом частини другої статті 2 Закону, де зазначено, що цей Закон виключає застосування разом із спеціальними заходами інших заходів передбачених актами законодавства, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, у рамках Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (далі також - ГАТТ) і Світової організації торгівлі (далі також - COT).

Відтак, посилання позивача, як на ГАТТ, так і на Угоду про захисні заходи, є безпідставними та помилковими, адже дані акти не регулюють застосування спеціальних заходів, встановлених Законом.

Підсумовуючи власну позицію в частині позовних вимог, що стосуються визнання протиправним та скасування рішення, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити таке.

Як встановлено вище судом, оскарженим рішенням СП-356/2016/4411-05 «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну гнучких пористих плит, блоків та листів з пінополіуретанів незалежно від країни походження та експорту» застосовано спеціальні заходи щодо імпорту в Україну товару незалежно від країни походження та експорту, що має такий опис: «гнучкі пористі плити, блоки та листи з пінополіуретанів, що імпортуються в Україну, і класифікуються згідно з УКТЗЕД за кодом 3921 13 10 19.

Спеціальні заходи застосовано строком на три роки запровадженням спеціального мита, розмір ставки якого становить: з дня застосування спеціальних заходів - 13,09 %; через 12 місяців із дня застосування спеціальних заходів - 12,44 %; через 24 місяці з дня застосування спеціальних заходів - 11,81 %.

Тобто, вказане рішення має наслідком обов'язок особи, яка імпортує в Україну пінополіуретан, що класифікуються згідно з УКТЗЕД за кодом 3921 13 10 19, сплачувати спеціальне мито.

Проте позивачем не доведено суду, що станом з дати початку дії рішення та до дати подання позову він здійснив принаймні одну імпортну операцію та сплатив спеціальне мито згідно з оскарженим рішенням.

В даній справі позивач не довів те, що оскаржене рішення та дії стосуються його прав та законних інтересів. Хоча відповідно до частини першої статті 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 КАСУ).

За таких обставин позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправними дій Міністерства економічного розвитку і торгівлі України під час проведення спеціального розслідування щодо імпорту в Україну гнучких пористих плит, блоків та листів з пінополіуретанів не залежно від країни походження та експорт), які полягають у неналежному проведенні дослідження всіх факторів об'єктивного та кількісного характеру, що впливають на національного товаровиробника, суд зазначає наступне.

Частиною 9 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» визначено, що Міністерство має право вимагати від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та інших органів виконавчої влади в Україні, заінтересованих сторін надання інформації, необхідної для проведення спеціального розслідування. Така вимога є обов'язковою для органів виконавчої влади та заінтересованих сторін і підлягає виконанню ними у строк, встановлений Міністерством.

З метою визначення достатності доказів, що містяться в інформації, яка подається до Міністерства протягом проведення спеціального розслідування центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або іншим органом виконавчої влади в Україні, заінтересованими сторонами, Міністерство повинно проводити перевірки такої інформації.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою перевірки інформації в рамках проведення даного спеціального розслідування, відповідно до статті 9 Закону Мінекономрозвитку зверталося до Державної фіскальної служби України із листами від 14.07.2015 № 4441-06/22892-03, від 21.03.2016 № 4413-06/8067-03 з приводу визначення коду товару згідно з УКТЗЕД відповідно до його опису, а також просило надати митну статистику щодо обсягів імпорту в Україну та експорту товару, за період з 01.01.2012 по 30.06.2015.

Також Міністерство направило запит Державній службі статистики України від 14.07.2015 № 4441-07/22898-03 щодо надання інформації стосовно переліку вітчизняних виробників гнучких пористих плит, блоків та листів з пінополіуретанів та зального обсягу виробництва відповідної продукції в Україні за період 2012-2014 рр.

Водночас, Державна служба статистики України повідомила, що облік роздрібного продажу гнучких поруватих плит, блоків та листів з пінополіуретанів окремо не ведеться, а включається до узагальненої товарної групи «Матеріали будівельні та залізні вироби».

З метою встановлення обсягів виробництва, Міністерство звернулося до національних виробників товару в Україні, інформацію про яких було надано Державною службою статистики України. На надіслані запити, необхідну для встановлення обсягів виробництва інформацію національними виробниками надано не було.

У зв'язку із відсутністю показових даних щодо обсягів загального виробництва товару в Україні, Міністерство проаналізувало існуючі методи їх розрахунку.

Як зазначає Мінекономрозвитку, суть методики полягає в тому, що визначення споживання базується на технології виробництва пінополіуретану, відповідно до якої для виробництва 1 тонни пінополіуретану використовується поліол та ТДІ у встановлених пропорціях. Можливість використання такої методики підтверджена заявником та не була спростована позивачем з посиланням на належні та допустимі докази.

На запит Мінекономрозвитку від 21.03.2016 №4413-06/8067-03 щодо експорту-імпорту толуілендіізоционату та поліолів ДФСУ надало запитувану інформацію листом від 31.03.2016 № 03/671ДСК. З отриманої статистики було виокремлено по опису хімічну сировину ТДІ та поліол призначений виключно для виробництва пінополіуретану.

З урахуванням того, що орієнтовні обсяги загального виробництва товару, визначені на підставі даних ДФСУ щодо імпорту в Україну поліолу та ТДІ (використовуються виключно для виробництва) пінополіуретану, приблизно однакові, було визначено загальні обсяги виробництва товару в Україні як середньоарифметичне значення двох зазначених вище розрахунків.

Отже, проведена Міністерством перевірка наданих заявниками відомостей про обсяги виробництва в Україні товару підтвердила достовірність даних про те, що ТОВ «ІНТЕРФОМ», ТОВ «ІНТЕРФОМ-ДНІПРО», ТОВ «ІНТЕРФОМ-ЗАХІД» та ТОВ «ІНТЕРФОМ-М» є належними національними товаровиробниками, відповідно до пункту 11 статті 1 Закону, оскільки їх частка в загальному виробництві товару в Україні за період 2012-2014 рр. становила понад 50 %.

Частина 7 статті 9 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» передбачає, що якщо Міністерством встановлено, що заінтересована сторона подала недостовірну або помилкову інформацію, Міністерство не враховує таку інформацію і може використати фактичні дані, які є в його розпорядженні.

У Міністерства були всі передбачені Законом підстави враховувати під час проведення розслідування наявну у справі інформацію про відповідність заявників встановленим Законом критеріям національного товаровиробника, оскільки доказів протилежного у процесі спеціального розслідування не отримано.

У ході проведення розслідування заінтересовані сторони мали право та можливість висловити свої коментарі та зауваження щодо національного виробника у вигляді коментарів та у ході публічних слухань (дата), але ніхто із заінтересованих сторін не звертався до Міністерства та не ставив під сумнів, що Заявник є належним національним товаровиробником у розумінні пункту 11 статті 1 Закону.

Відповідно до частини одинадцятої статті першої Закон України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», національний товаровиробник - сукупність виробників подібного чи безпосередньо конкуруючого товару або тих із них, сукупне виробництво яких становить основну частину всього обсягу виробництва в Україні цього товару.

Позивач зазначає, що дії Міністерства щодо розрахунку частки заявника у виробництві товару є протиправними, оскільки при цьому використано не внесену до реєстру чинних нормативно-правових актів методику.

Здійснюючи розрахунок частки заявника у загальному обсязі виробництва товару в Україні, Міністерство діяло на підставі та у порядку, передбаченому статтями 1, 9 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну».

При цьому, Закон не обмежує право Міністерства на вибір показників, критеріїв, та порядку проведення арифметичних операцій при розрахунках частки заявника, залишаючи це у компетенції Міністерства та Комісії, виходячи із передбачених Законом України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» завдань проведення спеціального розслідування.

У свою чергу Міністерство, керуючись положеннями Закону, здійснило фактичні дії щодо витребування та збору інформації і доказів, направлення інформації заінтересованим сторонам, організації проведення слухань, підготовки висновків із певних питань, опублікування повідомлень про прийняті рішення в пресі, та інші дії.

Позивач, не погоджуючись із діями Міністерства під час проведення спеціального розслідування, не зазначає у позові, які конкретно дії Міністерства, вчинені під час проведення спеціального розслідування, слід визнати протиправними.

Частини третя статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Позивач не конкретизував свої позовні вимоги до Міністерства, та не обґрунтував їх нормативно, виходячи із компетенції Міністерства під час проведення розслідування.

Оскільки позивач не вказав, які саме дії Міністерства під час проведення спеціального розслідування слід визнати протиправними та у чому полягають порушення діючого законодавства під час їх проведення, у задоволені позову в цій частині також слід відмовити.

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В описовій частині даної постанови судом зазначено, що 01.03.2017, за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, а також за неявкою частини третіх осіб, ухвалено про подальший розгляд у письмовому провадженні.

07.03.2017 представником ТОВ «Інтерфом-М» електронною поштою надіслано заяву про відвід судді Арсірія Р.О. від розгляду адміністративної справи № 826/11968/16 з огляду на наявність обґрунтованих сумнівів у неупередженості судді та 09.03.2017 через канцелярію суду подано ідентичну заяву про відвід судді, яка була подана 07.03.2017 електронною поштою, суд відхиляє подані заяви відповідно до ч.2 ст.30 Кодексу адміністративного судочинства України.

23.03.2017 представником ТОВ «Інтерфом-Дніпро» через канцелярію суду подано клопотання про виклик свідка, а саме - першого заступника голови Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, заступника Міністра економічного розвитку і торгівлі України - торгового представника України ОСОБА_3, суд відхиляє подане клопотання, оскільки в матеріалах справи міститься протокол засідання Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі № 6 від 26.05.2016, а заявником даного клопотання не обгрунтовано, які конкретно обставини можуть бути відомі ОСОБА_3, за відсутності яких неможливе всебічне та повне з'ясування всіх обставин по справі та вирішення спору по суті заявлених позовних вимог на підставі письмових доказів, зібраних під час розгляду справи.

Того ж дня представником ТОВ «Інтерфом-Захід» через канцелярію суду подано клопотання про призначення судово-економічної експертизи, суд відхиляє подане клопотання з огляду на його безпідставність та необґрунтованість, оскільки предметом розгляду справи є правомірність прийняття рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі № СП-356/2016/4411-05 від 26.05.2016 «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну гнучких пористих плит, блоків та листів пінополіуретанів незалежно від країни походження та експорту». Відповідно до п.1 ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Також суд відхиляє клопотання представника ТОВ «Інтерфом-Захід» про витребування доказів від 23.03.2017. з огляду на його необґрунтованість.

За правилами частини 1 статті 9, частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий Суддя Р.О. Арсірій

Судді О.П. Огурцов

В.А. Кузьменко