ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2017

Справа №910/897/15-г

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом

Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до за участю про

Товариства з обмеженою відповідальністю «Монарх» Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача 1. Державної архітектурно - будівельної інспекції України; 2. Департаменту з питань державного архітектурно - будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації) розірвання договору та повернення земельної ділянки

Представники :

від Прокуратури: Вацьківська І.В. (представник за посвідченням);

від Позивача: Власенко І.І. (представник за довіреністю);

від Відповідача: Ольшанська Ю.В. (представник за довіреністю);

від Третьої особи -1: не з'явились;

від Третьої особи -2: Попчук Т.О. представник за довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (надалі також - «Позивач») звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монарх» (надалі також - «Відповідач») про розірвання договору та повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що рішенням Київської міської ради №238-2/1448-1 від 29.04.2004 року передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Монарх», за умови виконання п.2.1 цього рішення, у довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 2,09 га для будівництва, експлуатації та обслуговування навчально - виховного закладу на АДРЕСА_1 у Солом'янському районі м. Києва. 08.04.2005 року між Київською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Монарх» (Орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за реєстровим №267 та зареєстрованим Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 11.04.2005 року за №72-6-00265 у книзі записів державної реєстрації договорів, відповідно до умов якого Орендодавець на підставі п.2 рішення Київської міської ради №238-2/1448-1 від 29.04.2004 року, за Актом приймання - передачі передав, а Орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим Договором. Як зазначає прокурор, всупереч умовам Договору Відповідач не здійснив забудову земельної ділянки не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації вказаного договору, що свідчить про істотне порушення умов Договору відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України. Таким чином, прокурор Позивач просить Суд розірвати договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 у Солом'янському районі м. Києва, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Монарх», зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 11.04.2005 року за №72-6-00265; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Монарх» повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 1,8757 га, вартістю 8632903 грн. 82 коп., кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на АДРЕСА_1 у Солом'янському районі м. Києва у стані, придатному для її подальшого використання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 року у справі №910/897/15-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 р., позовні вимоги заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монарх" задоволено повністю. Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 1,8757 га, вартістю 8632903,82 грн., кадастровий номер НОМЕР_1, на АДРЕСА_1 у Солом'янському районі м. Києва, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Монарх", зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 11.04.2005 року за №72-6-00265. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Монарх" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 1,8757 га, вартістю 8 632 903,82 грн., кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на АДРЕСА_1 у Солом'янському районі м. Києва, у стані, придатному для її подальшого використання. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Монарх" в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 2436,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду міста Києва від 16.06.2016 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Монарх" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2016р. у справі № 910/897/15-г задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 р. у справі № 910/897/15-г скасовано. Матеріали справи № 910/897/15-г направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

При новому розгляді рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2016 року у справі №910/897/15-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 р., у позові прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монарх" про розірвання договору оренди земельної ділянки від 08.04.2005р. та повернення земельної ділянки відмовлено повністю. Стягнуто з Київської міської ради в доход державного бюджету України 2 436 грн. 00 коп. судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.01.2017 року рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 року у справі № 910/897/15-г скасовано і справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 07.02.2017 року призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/897/15-г.

Відповідно до автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва, справу № 910/897/15-г передано до розгляду судді Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2017 року справу №910/897/15-г прийнято до провадження суддею Чинчин О.В., судове засідання призначено на 22.02.2017 року.

20.02.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Прокуратури надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 08.02.2017 року.

21.02.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

22.02.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 08.02.2017 року.

22.02.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

22.02.2017 року в судове засідання з'явились представники прокуратури, позивача та третьої особи. редставник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Представники відповідача та третьої особи вимоги ухвали суду від 08.02.2017 року не виконали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 року задоволено клопотання Третьої особи про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Також , Суд прийшов до висновку про задоволення клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи.

Крім того, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача направити копію позовної заяви з додатками на адресу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та надати Суду докази на підтвердження направлення;

2) Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати письмові пояснення по суті позовних вимог Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 року відкладено розгляд справи на 29.03.2017 року, у з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, залученням до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, витребуванням додаткових доказів по справі.

23.03.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи-2 надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 22.02.2017 року.

28.03.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли додаткові документи та письмові пояснення з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 26.01.2017 року.

29.03.2017 року в судове засідання з'явились представники прокуратури, позивача, відповідача та третьої особи-2. Представник третьої особи-1 в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представник прокуратури подав документи на виконання вимог ухвали суду від 22.02.2017 року, а представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки Відповідачем витребовувались проектні пропозиції розроблені у 2007 році з архіву проектної компанії, однак на даний час не були отримані.

Суд прийшов до висновку про задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Також , Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням нових документів та письмових пояснень Товариства з обмеженою відповідальністю "Монарх";

2) Відповідача надати проектні пропозиції розроблені у 2007 році Товариством з обмеженою відповідальністю "Гросс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арбелон" на будівництво навчально-виховного закладу по АДРЕСА_1 у Солом'янському районі міста Києва, в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2017 року відкладено розгляд справи на 05.04.2017 року, у зв'язку з неявкою представника третьої особи-1 в судове засідання, витребуванням додаткових доказів по справі.

30.03.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли додаткові пояснення на відзив.

31.03.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від прокуратури надійшли заперечення на пояснення відповідача.

03.04.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшла заява про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 05 квітня 2017 року представники Прокуратури та Позивача підтримали вимоги та доводи позовної заяви, просили Суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В судовому засіданні представник Відповідача надав документи для долучення до матеріалів, а також заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В судовому засіданні представник Третьої особи - 2 надав усні пояснення по справі. Представник Третьої особи - 1 в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 29.03.2017 року у справі № 910/897/15-г.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Державної архітектурно - будівельної інспекції України є 02000, м. Київ,.вулиця Лесі Українки, 26.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/897/15-г направлялись на адресу Державної архітектурно - будівельної інспекції України, зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Третя особа - 1 про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Приймаючи до уваги, що Третя особа - 1 була належним чином повідомлена про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Третьої особи - 1 не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 05 квітня 2017 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради №238-2/1448-1 від 29.04.2004 року передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Монарх», за умови виконання п.2.1 цього рішення, у довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 2,09 га для будівництва, експлуатації та обслуговування навчально - виховного закладу на АДРЕСА_1 у Солом'янському районі м. Києва.

08.04.2005 року між Київською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Монарх» (Орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за реєстровим №267 та зареєстрованим Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 11.04.2005 року за №72-6-00265 у книзі записів державної реєстрації договорів, відповідно до умов якого Орендодавець на підставі п.2 рішення Київської міської ради №238-2/1448-1 від 29.04.2004 року, за Актом приймання - передачі передав, а Орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим Договором.

Згідно з п.2.1 Договору об'єктом оренди відповідно до цього Договору є Земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування -АДРЕСА_1 у Солом'янському районі м. Києва;

- розмір - 1,8757 (одна цілих і всім тисяч сімсот п'ятдесят сім десятитисячних) га;

- цільове призначення -для будівництва, експлуатації та обслуговування навчально - виховного закладу;

- кадастровий номер НОМЕР_1;

Договір укладено на 25 років. (п.3.1 Договору)

Згідно з п.7.1 Договору після припинення дії Договору Орендар повертає Орендодавцеві Земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду .

Відповідно до п. 8.4 Договору Орендар зобов'язаний, зокрема, завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору.

Пунктом 11.4 Договору передбачено, що Договір може бути розірваний: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду, в порядку, встановленому законом; в односторонньому порядку за ініціативою Орендодавця, із звільненням Орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли Орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом двох місяців поспіль), порушення строків завершення забудови Земельної ділянки, встановлених п.8.4 Договору, здійснення без згоди Орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам;

Договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання Орендарем обов'язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 цього Договору. (п.11.5 Договору)

Згідно з п.11.8 Договору у разі припинення або розірвання цього Договору Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцеві земельну ділянку, на умовах, визначених цим Договором. У разі невиконання Орендарем обов'язку щодо умов повернення Орендодавцеві земельної ділянки Орендар зобов'язаний відшкодувати Орендодавцеві завдані збитки.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди земельної ділянки від 08.04.2005 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв земельну ділянку по АДРЕСА_1 у Солом'янському районі м. Києва, що підтверджується Актом приймання - передачі земельної ділянки від 11.04.2005 року.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що всупереч умовам Договору Відповідач не здійснив забудову земельної ділянки не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації вказаного договору, що свідчить про істотне порушення умов Договору відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України. Таким чином, прокурор просить Суд розірвати договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 у Солом'янському районі м. Києва, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Монарх», зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 11.04.2005 року за №72-6-00265; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Монарх» повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 1,8757 га, вартістю 8632903 грн. 82 коп., кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на АДРЕСА_1 у Солом'янському районі м. Києва у стані, придатному для її подальшого використання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Цивільного кодексу України визначено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

У пункті 2 статті 121 Конституції України зазначено, що на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно із статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Пунктом 3 частини 2 статті 20 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів і їх заступників, які звертаються до господарського суду на користь держави. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що в позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність його захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Згідно зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд вирішує господарські спори у сфері державних закупівель з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про здійснення державних закупівель".

Прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб (ч. 1 ст. 29 ГПК України).

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

З дня набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 року, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. Відповідно пп. "а" п. 3 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій.

Частиною 1 статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів; вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

Згідно із п.п. 34 ч.1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до Рішення Київської міської ради, № 371/1805 від 28.03.2002р. "Про Статут територіальної громади міста Києва", Київська міська рада - повноважний представник територіальної громади міста Києва, є первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій та повноважень, первинним суб'єктом місцевого самоврядування і носієм усіх його публічних прав.

Статтею 29 Статуту територіальної громади міста Києва зазначено, що відповідно до Земельного кодексу України у комунальній власності територіальної громади міста Києва перебувають усі землі в межах міста Києва, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за межами міста Києва, право комунальної власності територіальної громади міста Києва на які посвідчено відповідними державними актами. Набуття права на землю територіальною громадою міста Києва та передача землі з комунальної власності державі, юридичним та фізичним особам здійснюється Київською міською радою в порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Таким чином, земельна ділянка, надана в тимчасове користування Відповідачу, є сформованою земельною ділянкою, знаходиться в м. Києві та відповідно перебуває в розпорядженні територіальної громади міста Києва - Київської міської ради, яка є належним Позивачем у вказаній справі, в інтересах якої прокурор звернувся до суду за захистом порушеного права.

Згідно з положеннями чинного законодавства, саме до виключної компетенції Київської міської ради, як органу місцевого самоврядування, відноситься право розпоряджатися земельними ділянками в межах міста, в тому числі і розірвання договору оренди земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладені положення чинного законодавства України, а також повноваження прокурора самостійно визначати, в чому полягає порушення інтересів держави й визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, прокурором правомірно подано вказаний позов в інтересах Київської міської ради.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (стаття 142 Конституції України).

Відповідно до статті 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно з ч.1 статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі" орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Внаслідок укладення Договору оренди земельної ділянки від 08.04.2005 року між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Монарх» згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено Судом, 08.04.2005 року між Київською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Монарх» (Орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за реєстровим №267 та зареєстрованим Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 11.04.2005 року за №72-6-00265 у книзі записів державної реєстрації договорів, відповідно до умов якого Орендодавець на підставі п.2 рішення Київської міської ради №238-2/1448-1 від 29.04.2004 року, за Актом приймання - передачі передав, а Орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди земельної ділянки від 08.04.2005 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв земельну ділянку по АДРЕСА_1 у Солом'янському районі м. Києва, що підтверджується Актом приймання - передачі земельної ділянки від 11.04.2005 року.

Відповідно до п. 8.4 Договору Орендар зобов'язаний, зокрема, завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору.

Пунктом 11.4 Договору передбачено, що Договір може бути розірваний: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду, в порядку, встановленому законом; в односторонньому порядку за ініціативою Орендодавця, із звільненням Орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли Орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом двох місяців поспіль), порушення строків завершення забудови Земельної ділянки, встановлених п.8.4 Договору, здійснення без згоди Орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам;

Договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання Орендарем обов'язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 цього Договору. (п.11.5 Договору)

Звертаючись до суду з вказаним позовом Прокурор зазначав, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Монарх» не здійснило забудову земельної ділянки не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації вказаного договору, що свідчить про істотне порушення умов Договору відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України.

Статтями 24, 25 Закону України "Про оренду землі" передбачені права та обов'язки орендодавця та орендаря, зокрема орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати, орендар в свою чергу має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору

Відповідно до статі 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частина третя статті 653 ЦК України, частина четверта статті 188 ГК України також зазначає, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.

При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-75цс13.

Таким чином, чинне законодавство визначає, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов'язань за договором.

За приписами статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (частина 3 статті 653 Цивільного кодексу України).

Статтею 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

У пункті 2.20 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що при вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

У п. 2.22 Постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що якщо підставою розірвання договору оренди землі визначається невиконання або несвоєчасне виконання орендарем передбаченого договором обов'язку щодо здачі об'єкта будівництва в експлуатацію у встановлений граничний строк, то господарським судам слід виходити з положень Законів України "Про основи містобудування" та "Про регулювання містобудівної діяльності" і відповідних обставин, які впливають або могли б вплинути на порушення строків будівництва та введення в експлуатацію об'єкта. У вирішенні таких спорів суди мають з'ясовувати, у чому полягає шкода, завдана органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у зв'язку з зазначеною обставиною, та чим саме така обставина порушує чи обмежує права орендодавця, а відтак чи буде це істотним порушенням умов договору оренди, що в подальшому може потягнути його розірвання.

Отже , однією із підстав для розірвання договору земельної ділянки в разі порушення строків закінчення будівництва, передбачених договором оренди земельної ділянки, є завдана шкода органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у зв'язку з зазначеною обставиною, та порушення чи обмеження права орендодавця внаслідок цього.

Згідно зі ст.ст. 1,4 Закону України "Про архітектурну діяльність" створення об'єкту архітектури (будинків і споруд, об'єктів благоустрою, території ) передбачає проведення цілого комплексу робіт, як-то підготовку містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у випадках і порядку, передбачених законодавством, здійснення в необхідних випадках передпроектних робіт, пошук архітектурного рішення, розроблення, погодження у визначених законом випадках і затвердження проекту, виконання робочої документації для будівництва, будівництво.

Право на забудову виникає у особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачених статтями 26 - 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Виготовлення та затвердження проектної документації врегульовано статтями 7, 9, 27 Закону України "Про архітектурну діяльність" та статтею 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно з вимогами Закону України "Про планування і забудову територій" (діяв до 17.02.2011 року) послідовні та пов'язані між собою етапи забудови передбачають, що:

1) юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві користування, отримують вихідні дані на проектування (ст.27 цього Закону України);

2) згідно з вихідними даними на проектування розробляється проектна документація на будівництво об'єктів містобудування, яка має затверджуватися замовником ( ст.28 цього Закону України);

3) дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі, зокрема, проектної документації ( ст.29 цього Закону України).

Таким чином, не виконання замовником (забудовником) будь-якого з перелічених етапів не дає можливості перейти до виконання наступного етапу.

Крім того, ч.5 ст.26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (діє з 17.02.2011 року) проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;

6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Згідно з п.п.2.2 ДБН А.2.2-3-2004 (чинні до 01.07.2012 року) до складу вихідних даних, на підставі яких здійснюється проектування об'єктів, належать: архітектурно-планувальне завдання (АПЗ); технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта (ТУ); завдання на проектування згідно з додатком „Д"; інші вихідні дані згідно з додатком Г.

Аналогічно у пп. 4.5 ДБН 2.2-3-2012, прийнятим на заміну п.п.2.2 ДБН А.2.2-3-2004, передбачено, що до складу вихідних даних належать: містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, завдання на проектування (додаток Б), інші вихідні дані (додаток А).

Отже , системний аналіз наведених норм законодавства надає підстави стверджувати, що однією з основних складових будівництва є обов'язкова наявність складеної та затвердженої замовником проектної документації, а для виконання будівельних робіт - дозволу на виконання будівельних робіт (до 17.02.2011 р.), декларацій про початок виконання підготовчих, будівельних робіт.

Як вбачається із матеріалів справи, в порядку підготовки до укладення договору оренди, Товариством з обмеженою відповідальністю «Монарх» погоджено забудову із Головним державним санітарним лікарем м. Києва у листі № 6895 від 19.09.2003р., КІТ "Київзеленбуд" у листі № 1196 від 22.09.2003р., Головою Солом'янської районної в місті Києві державною адміністрацією в листі № 6715/01 від 02.10.2003р., Державним управлінням екології та природних ресурсів в м. Києві в листі № 10-10-12/9234 від 17.12.2003р., Головним управлінням освіти і науки Київської міської державної адміністрації в листі № 1-3/11-67 від 22.12.2003р., Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації в листі № 03-16/521-В від 29.12.2003р.

Суд звертає увагу, що вказані умови щодо виконання вимог, викладених у листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 12.09.2003 р. за №19-2055, головного державного санітарного лікаря м. Києва у листі № 6895 від 19.09.2003р., Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації № 6715/01 від 02.10.2003р., Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві № 10-10-12/9234 від 17.12.2003р., Головного управління охорони культурної спадщини та реєстраційно - відновлювальних робіт від 12.09.2003 р. №5328, були передбачені у п.8.4 Договору оренди земельної ділянки від 08.04.2005 року та не є дозволом на будівництво, а тому Суд не приймає до уваги доводи Відповідача щодо сумлінного вжиття Орендарем заходів з отримання необхідної документації у період з 2005 по 2008 роки з метою виконання взятих за договором обов'язків будівництва в цій частині.

В порядку підготовки до будівництва Товариство з обмеженою відповідальністю «Монарх» отримало Архітектурно-планувальне завдання №07-0066 від 05.03.2007р., яке затверджено Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації щодо будівництва, експлуатації та обслуговування навчально-виховного закладу по АДРЕСА_1 у Солом'янському районі міста Києва, термін дії АПЗ два роки з моменту видачі, яке було отримано Відповідачем 28.03.2007 року. Також у 2007 році ТОВ «ГРОСС» та ТОВ «Арбелон» були надані Відповідачу проектні пропозиції «Спеціалізованого багатофункціонального навчально - виховного комплексу за адресою: АДРЕСА_1 у Солом'янському районі міста Києва».

Проте , Суд зазначає, що після отримання Архітектурно-планувального завдання №07-0066 від 05.03.2007р. зі строком дії 2 роки, Відповідачем не вчинялись жодні інші дії щодо розроблення проекту будівництва, отримання документів, які надають право на виконання підготовчих або будівельних робіт у порядку, передбаченому ч.5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ст.ст. 28, 29 Закону України «Про планування і забудову територій».

Також Суд не приймає до уваги доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Монарх» щодо неможливості проведення державної експертизи, погодження проекту будівництва та початку будівництва у зв'язку з внесенням змін до законодавства України, а саме прийняття Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» 17.02.2011 року, оскільки з моменту отримання Архітектурно-планувального завдання №07-0066 від 05.03.2007р. до прийняття вказаного Закону пройшло більше чотирьох років, що свідчить лише про бездіяльність Відповідача.

Судом встановлено, що 27.06.2013 року Головним управлінням Держземагентства у м. Києві Державного агентства земельних ресурсів України надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Монарх» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

28.09.2015 року Департаментом держаної архітектурно - будівельної інспекції у м. Києві Держаної архітектурно - будівельної інспекції України видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Монарх» декларацію про початок виконання підготовчих робіт «Будівництво навчально - виховного закладу АДРЕСА_1 у Солом'янському районі міста Києва».

Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Монарх» контрольну картку №16090127-Сл на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв'язку з встановленням тимчасової огорожі для утримання земельної ділянки в належному санітарному стані та її охорони за адресою: Солом'янський район, АДРЕСА_1 (заявлений термін виконання робіт 07.09.2016 р. - 07.12.2016 р.)

22.12.2015 року Комунальною організацією «Інститут генерального плану м. Києва» надано висновки щодо перевірки відповідності функціонального призначення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у м. Києві, згідно з якими замовник змінив функціональне призначення вказаної земельної ділянки з території зелених насаджень загального користування, на територію перспективної громадської забудови з максимальним збереженням існуючих зелених насаджень. Подальша розробка проектної документації з освоєння зазначеної земельної ділянки без отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки при незатвердженому проекті Генерального плану м. Києва, є ризиком замовника.

У 2016 році ТОВ «Українська інжинірингова інноваційна компанія» надала проектні пропозиції «Будівництво навчально - виховного закладу АДРЕСА_1 у Солом'янському районі міста Києва». Також у 2016 році Приватне підприємство «Архітектоніка» здійснено містобудівний розрахунок будівництва, експлуатації та обслуговування навчально - виховного комплексу на АДРЕСА_1 у Солом'янському районі міста Києва.

Заявою від 07.11.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Монарх» просило Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати містобудівні умови і обмеження земельної ділянки м. Київ, АДРЕСА_1.

Крім того, у період з 05.02.2017 року по 14.03.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Монарх» здійснило оплату Товариству з обмеженою відповідальністю «Гросс» за виконання проектних пропозицій «Спеціалізованого багатофункціонального навчально - виховного комплексу» за адресою: АДРЕСА_1 у Солом'янському районі м. Києва за замовленням №01/12-01. Проте, на час розгляду даної справи та прийняття рішення у справі №910/897/15-г проектні пропозиції надані не були.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що лише починаючи з 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Монарх» приступило до проектування об'єкту всупереч умовам Договору оренди земельної ділянки від 08.04.2005 року, яким передбачено обов'язок Орендаря звершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору, тобто не пізніше 11.04.2008 року.

При цьому, Суд зазначає, що Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження неможливості вчасного початку виконання та завершення робіт з проектування об'єкту, а також не надано жодних доказів на підтвердження вжиття орендарем заходів із забезпечення земельної ділянки технічними умовами на водопостачання, приєднання до теплових мереж та мереж енергопостачання.

В той же час Судом встановлено, що 28.10.2016 року Департаментом з питань державного архітектурно - будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Товариством з обмеженою відповідальністю «Монарх» на об'єкті будівництва: «Будівництво навчально - виховного закладу АДРЕСА_1 у Солом'янському районі міста Києва», за результатами якого складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

У вказаному Акті встановлено, що проект виконання підготовчих робіт розроблено ПП «Астро» та затверджено наказом ТОВ «Монарх» від 22.09.2016 р. №4. Враховуючи лист Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №055-16796 від 27.10.2016 р., містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 у Солом'янському районі м. Києва замовнику будівництва ТОВ «Монарх» не надавались. Отже, проект виконання підготовчих робіт розроблено без отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, чим порушено п.3.3.5 ДБН А.3.1-5-2009 «Управління, організація і технологія. Організація будівельного виробництва». На час перевірки проект виконання підготовчих робіт, договори на виконання проектних робіт та здійснення технічного нагляду не надавалися.

На підставі зазначеного Акту перевірки складено Припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт від 28.10.2016 року.

Наказом Департаменту держаної архітектурно - будівельної інспекції у м. Києві Держаної архітектурно - будівельної інспекції України №1 від 28.10.2016 року скасовано реєстрацію декларації про початок виконання підготовчих робіт «Будівництво навчально - виховного закладу АДРЕСА_1 у Солом'янському районі міста Києва», Замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Монарх».

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що на час розгляду даної справи Товариству з обмеженою відповідальністю «Монарх» скасована реєстрація декларації про початок виконання підготовчих робіт, які включають в себе роботи з підготовки земельної ділянки, влаштування огородження будівельного майданчика та знесення будівель і споруд, порушення елементів благоустрою в межах відведеної земельної ділянки, вишукувальні роботи, роботи із спорудження тимчасових виробничих та побутових споруд, необхідних для організації і обслуговування будівництва, улаштування під'їзних шляхів, складування будівельних матеріалів, підведення тимчасових інженерних мереж, а також з винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень.

За таких підстав, Суд приходить до висновку, що починаючи з 2005 року до теперішнього часу Товариство з обмеженою відповідальністю «Монарх» взагалі не приступило до виконання підготовчих робіт, які здійснюються до початку виконання будівельних робіт, а тому здійснення забудови спірної земельної ділянки відкладається на невизначений час, оскільки не виконання замовником (забудовником) етапу з виконання підготовчих робіт не дає можливості перейти до виконання наступного етапу.

В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначав, що матеріали справи містять докази неправомірних дій третіх осіб щодо нецільового використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 у Солом'янському районі м. Києва.

Як вбачається з Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області від 09.10.2008 р. за № А1509/21; Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у місті Києві від 08.09.2009 р. № 1769/37, встановлено, що фізичні особи-підприємці ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Комунальне підприємство "Соломинка-автопарк-сервіс", які надають платні послуги автомобільної стоянки та ПП "Бренд" і ПП "Титан Груп", що розташувало АЗС "Талісман" та здійснює роздрібну торгівлю нафтопродуктів, неправомірно використовують земельну ділянку по АДРЕСА_1 у м. Києві. При цьому, документів, які б підтверджували факт надання земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_1 у зазначених осіб не встановлено.

Згідно з Актом перевірки № 05/291 від 09.03.2011 - 28.03.2011р., складеного Державною екологічною інспекцією в місті Києві, встановлено відсутність правовстановлюючих документів, а саме: дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що є порушенням ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря"; проекту АГЗП з розділом "Оцінка впливу на навколишнє середовище", що є порушенням ст.ст. 20, 51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"; не проведено державну експертизу діючих об'єктів підвищеної екологічної небезпеки, а саме АГЗП ПП "Титан груп" (відсутній Висновок держави, екологічної експертизи), чим порушено ст.ст. 7, 13, 33, 34, 39 Закону України "Про екологічну експертизу", ст.ст. 26, 2-7, 29 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Постанову КМУ від 27.07.1995р. № 554 "Про перелік видів діяльності об'єктів, то становлять підвищену екологічну небезпеку".

На підставі зазначеного Акту перевірки складено Припис № 05/1 05/103и від 28.03.2011р. про усунення у встановлений термін виявлених недоліків та порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства в сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної у березні 2011р.

У листі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 02.06.2015р. за №10/26-25/0206/09 зазначено, що під час виїзду на місце 19.05.2015р. встановлено, що за вказаною вище адресою розташована АЗС "Талісман", автостоянка та пункт прийому склотари. На час виїзду будівельні роботи не виконувались, будівельники та уповноважені особи ТОВ "Монарх" відсутні.

Також у постанові Вищого господарського суду України від 29.05.2012р. по справі №36/434-25/191 було встановлено неправомірне використання орендованої ТОВ "Монарх" земельної ділянки фізичними особами-підприємцями ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Комунальним підприємством "Соломинка-автопарк-сервіс", які надавали платні послуги автомобільної стоянки та ПП "Бренд" і ПП "Титан Груп", що розташувало АЗС "Талісман" та здійснювало роздрібну торгівлю нафтопродуктами.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Монарх» неодноразово листами (від 08.10.2008 р., 09.10.2008 р.) зверталось до Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області з проханням вжити заходи щодо протизаконних дій третіх осіб.

Листами від №082300/09ю-1 від 08.10.2008р., №082333/09ю-1 від 09.10.2008р. Відповідач звертався до прокуратури Солом'янського району м. Києва, у відповідь на які листом №70-79-11 від 07.02.2011 року прокуратура повідомила, що питання, порушені у зверненні, підлягають розгляду та вирішенню в судовому порядку.

Таким чином, Суд зазначає, що з моменту повідомлення прокуратурою Солом'янського району м. Києва Відповідачу було відомо, що відновлення його порушеного права не підлягало у спосіб та порядок, який ним обрано, та зазначено про необхідність звернення до суду з відповідним позовом.

Проте , матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження вжиття Товариством з обмеженою відповідальністю «Монарх» визначених законом способів захисту прав на земельну ділянку та відновлення порушеного права відповідно до вимог чинного законодавства України.

Крім того, як вбачається з витягу з кримінального провадження №42016100000000226 від 15.03.2016 р., працівниками Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві встановлено, що невстановлені особи самовільно зайняли земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 у Солом'янському районі м. Києва. Також факт самовільного захоплення та використання спірної земельної ділянки підтверджується листом Київської міської прокуратури №9 від 06.07.2016р. та листом Державної екологічної інспекції від 01.08.2016р. за №2832-05/08.

Листами від 08.07.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Монарх» зверталось до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Київської міської державної адміністрації, голови Київської міської ради, Державної екологічної інспекції у м. Києві з проханням надати відповідь чи проводились дії по демонтажу та притягненню до відповідальності суб'єктів, які самовільно займають територію надану Відповідачу в оренду. У відповідь на вказаний лист Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища Київської міської державної адміністрації повідомив, що демонтажні роботи будуть проведені з урахуванням виробничих можливостей та черговості підрядних організацій.

Листом №07/09-1 від 07.09.2016 року Відповідач звернувся до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» про надання інформації, у відповідь на який останній повідомив, що паркувальний майданчик по АДРЕСА_1 не включено до Переліку паркувальних майданчиків, які закріплені за КП «Київтранспарксервіс», а тому на сьогоднішній день за даною адресою КП «Київтранспарксервіс» виробничої діяльності не проводить.

Крім того, листом від 28.10.2016 року Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища Київської міської державної адміністрації повідомив, що працівником КП «Київблагоустрій» внесено припис від 27.09.2016 року №1615101 ФОП ОСОБА_6 з вимогою надати проектно - дозвільні документи на облаштування автостоянки та інших елементів благоустрою на вказаній земельній ділянці, вимоги припису не виконані, Департаментом підготовлено доручення здійснити демонтаж самовільно встановлених об'єктів благоустрою.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що обставини зайняття спірної земельної ділянки третіми особами з 09.10.2008 р. не є тими непереборними обставинами, що лежали поза волею та контролем Орендаря та не могли бути усунуті ним при всій обачності, добросовісності та розумності його поведінки, зокрема шляхом звернення за захистом свого права у встановлений законом спосіб та порядок. Так, звернення Відповідача з відповідними листами до контролюючих органів не є вичерпними заходами, направленими на відновлення порушеного права Орендаря, а внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом самовільного зайняття земельної ділянки не є встановленням складу злочину до моменту набрання законної сили вироком суду. Крім того, звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Монарх» до контролюючих і правоохоронних органів було здійснено після завершення строку, визначеного для забудови спірної земельної ділянки, і після звернення прокурора до суду з вказаним позовом.

Суд зазначає, що у період з моменту укладення Договору оренди земельної ділянки 08.04.2005 року до встановлення факту зайняття спірної земельної ділянки Товариство з обмеженою відповідальністю «Монарх» мало достатньо часу для здійснення забудови спірної земельної ділянки, як це передбачено умовами Договору, а тому невиконання орендарем своїх обов'язків не зумовлено самовільним використанням орендованої земельної ділянки третіми особами. При цьому, невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Монарх» своїх зобов'язань, передбачених умовами Договору оренди земельної ділянки від 08.04.2005 року, в частині забудови земельної ділянки й потягло за собою самовільне зайняття третіми особами земельної ділянки, яка простоювала упродовж тривалого часу.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.01.2017 року у справі №910/897/15-г рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 року у справі № 910/897/15-г скасовано і справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

У вказаній постанові суду касаційної інстанції зазначено, що при новому розгляді судам належить встановити обставини, що об'єктивно впливали на дії (бездіяльність) орендаря щодо можливості здійснити будівництво обумовленого об'єкту нерухомості у встановлені строки, оцінити тривалість зволікання з будівництвом та причини, що зумовили затримку.

Відповідно до статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України від 26.01.2017 року у справі №910/897/15-г, Господарським судом міста Києва не встановлено жодних об'єктивних обставин, які б не залежали від волі самого Орендаря, щодо можливості здійснити забудову земельної ділянки у строки, визначені умовами Договору оренди земельної ділянки від 08.04.2005 року, а навпаки, Судом встановлено тривалу бездіяльності з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Монарх» з моменту укладання спірного договору до закінчення строку забудови. Так, у вказаному рішенні Суду встановлено, що у період з моменту укладення договору оренди земельної ділянки 08.04.2005 року до встановлення факту зайняття спірної земельної ділянки Товариство з обмеженою відповідальністю «Монарх» мало достатньо часу для здійснення забудови спірної земельної ділянки, як це передбачено умовами Договору, а тому невиконання орендарем своїх обов'язків не зумовлено самовільним використанням орендованої земельної ділянки третіми особами. Крім того, встановлено, що після отримання Архітектурно-планувального завдання №07-0066 від 05.03.2007р. зі строком дії 2 роки, Відповідачем не вчинялись жодні інші дії щодо розроблення проекту будівництва, отримання документів, які надають право на виконання підготовчих або будівельних робіт у порядку, передбаченому ч.5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ст.ст. 28, 29 Закону України «Про планування і забудову територій».

Судом також розглянуті та відхилені доводи Відповідача щодо непередачі земельної ділянки у стані, що відповідає умовам цього договору всупереч пунктам 8.2, 2.3 Договору оренди земельної ділянки від 08.04.2005 року на підтвердження обставин, які унеможлювали здійснення робіт з будівництва Орендарем й як наслідок неможливості виконання своїх обов'язків за договором, оскільки на виконання умов Договору оренди земельної ділянки від 08.04.2005 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв земельну ділянку по АДРЕСА_1 у Солом'янському районі м. Києва, що підтверджується Актом приймання - передачі земельної ділянки від 11.04.2005 року.

Суд зазначає, що підписавши Акт приймання - передачі земельної ділянки від 11.04.2005 року, Відповідач не заперечував проти передачі спірної земельної ділянки саме у переданому стані, при цьому будь - яких зауважень до стану земельної ділянки останній не мав. Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів звернення Орендаря до Орендодавця з приводу передачі земельної ділянки у невідповідному стані й наявності будь - яких недоліків, що ускладнювали її використання, як на час передачі земельної ділянки орендарю, так і одразу після такої передачі.

Також , ні умовами спірного договору оренди земельної ділянки, ні нормами чинного законодавства України не передбачено обов'язку Орендодавця діяти у випадку незаконного самовільного захоплення та використання земельної ділянки третіми особами, тому покладення на орендодавця обов'язку вирішення питання, що пов'язані із можливими обставинами незаконного самовільного захоплення та використання земельної ділянки третіми особами чи доведення обставин вжиття орендодавцем відповідних належним заходів безпідставне, не ґрунтується на нормах закону чи умовах договору.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Монарх» всупереч умовам Договору оренди земельної ділянки від 08.04.2005 року, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Монарх», не здійснило забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору, тобто не пізніше 11.04.2008 року.

У п. 2.22 Постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що якщо підставою розірвання договору оренди землі визначається невиконання або несвоєчасне виконання орендарем передбаченого договором обов'язку щодо здачі об'єкта будівництва в експлуатацію у встановлений граничний строк, то господарським судам слід виходити з положень Законів України "Про основи містобудування" та "Про регулювання містобудівної діяльності" і відповідних обставин, які впливають або могли б вплинути на порушення строків будівництва та введення в експлуатацію об'єкта. У вирішенні таких спорів суди мають з'ясовувати, у чому полягає шкода, завдана органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у зв'язку з зазначеною обставиною, та чим саме така обставина порушує чи обмежує права орендодавця, а відтак чи буде це істотним порушенням умов договору оренди, що в подальшому може потягнути його розірвання.

Судом встановлено, що у зв'язку з тривалою незабудовою спірної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у Солом'янському районі м. Києва, яка передавалась для будівництва, експлуатації та обслуговування навчально - виховного закладу, Київська міська рада зазнала шкоди, оскільки позбавилась можливості регулювати відносини у сфері розвитку мережі закладів освіти міста. Також, вказане негативно вплинуло на реалізацію державної політики щодо забезпечення достатньої для задоволення потреб населення мережі навчально - виховних закладів, створення належних умов реалізації громадянами права на доступну і безоплатну дошкільну освіту та забезпечення здобуття обов'язкової освіти дітьми. Суд зазначає, що укладаючи спірний договір оренди Київська міська рада розраховували отримати результат у вигляді будівництва та подальшого використання навчально - виховного закладу. Проте, у зв'язку з незабудовою Відповідачем спірної земельної ділянки з 11.04.2008 року по 2017 рік, тобто майже десять років, Київська міська рада повністю позбавлена того, на що розраховувала при укладенні Договору оренди земельної ділянки від 08.04.2005 року, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Монарх». Крім того, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 у Солом'янському районі м. Києва майже десять років не використовуються для цілей освіти і навчання, для задоволення яких вона була й передана Товариству з обмеженою відповідальністю «Монарх».

Пунктом 11.4 Договору передбачено, що Договір може бути розірваний: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду, в порядку, встановленому законом; в односторонньому порядку за ініціативою Орендодавця, із звільненням Орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли Орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом двох місяців поспіль), порушення строків завершення забудови Земельної ділянки, встановлених п.8.4 Договору, здійснення без згоди Орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам;

Договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання Орендарем обов'язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 цього Договору. (п.11.5 Договору)

Згідно з п.11.8 Договору у разі припинення або розірвання цього Договору Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцеві земельну ділянку, на умовах, визначених цим Договором. У разі невиконання Орендарем обов'язку щодо умов повернення Орендодавцеві земельної ділянки Орендар зобов'язаний відшкодувати Орендодавцеві завдані збитки.

Таким чином, невжиття Товариством з обмеженою відповідальністю «Монарх» всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання обов'язку щодо використання земельної ділянки під будівництво навчально-виховного закладу та завершення забудови у встановлений строк є порушенням його істотних умов, що є підставою для розірвання Договору оренди земельної ділянки від 08.04.2005 року, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Монарх».

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги прокурора в частині розірвання Договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 у Солом'янському районі м. Києва, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Монарх», зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 11.04.2005 року за №72-6-00265 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується заявлених позовних вимог прокурора в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Монарх» повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 1,8757 га, вартістю 8632903 грн. 82 коп., кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на АДРЕСА_1 у Солом'янському районі м. Києва у стані, придатному для її подальшого використання, Суд зазначає.

Згідно з ст.34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Обов'язком орендаря, згідно з п. 8.4 спірного договору оренди, є повернення земельної ділянки орендодавцю у стані, придатному для її подальшого використання.

Таким чином, у зв'язку з задоволенням позовних вимог Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради в частині розірвання договору оренди земельної ділянки, позовні вимоги в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Монарх» повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 1,8757 га, вартістю 8632903 грн. 82 коп., кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на АДРЕСА_1 у Солом'янському районі м. Києва у стані, придатному для її подальшого використання також підлягають задоволенню, як похідні вимоги від основного зобов'язання.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.

Згідно із ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Таким чином, враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги вставлені фактичні обставини справи, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монарх» про розірвання договору та повернення земельної ділянки підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача і стягуються в дохід Державного бюджету України, оскільки на час звернення прокурора до суду з вказаним позовом він був звільнений від сплати судового збору.

У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. (п.4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 року № 7)

Як вбачається з матеріалів справи, Заступником прокурора міста Києва у зв'язку з поданням апеляційної та касаційної скарг було сплачено судовий збір у загальному розмірі 5 602 грн. 80 коп. (2679 грн. 60 коп. + 2923 грн. 20 коп.), а Київською міською радою у зв'язку з поданням касаційної скарги було сплачено 2 923 грн. 20 коп.

У зв'язку з задоволенням позовних вимог Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, з Відповідача на користь прокуратури і Позивача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної та касаційних скарг у загальному розмірі 8 526 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монарх» про розірвання договору та повернення земельної ділянки - задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 у Солом'янському районі м. Києва, укладений між Київською міською радою (01044, м.Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 36, Ідентифікаційний код юридичної особи 22883141) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Монарх» (01103, м.Київ, ВУЛИЦЯ ДРАГОМИРОВА, будинок №1,"ЛІТ. А", Ідентифікаційний код юридичної особи 22900661), зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 11.04.2005 року за №72-6-00265.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Монарх» (01103, м.Київ, ВУЛИЦЯ ДРАГОМИРОВА, будинок №1,"ЛІТ. А", Ідентифікаційний код юридичної особи 22900661) повернути Київській міській раді (01044, м.Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 36, Ідентифікаційний код юридичної особи 22883141) земельну ділянку площею 1,8757 га, вартістю 8632903 грн. 82 коп., кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на АДРЕСА_1 у Солом'янському районі м. Києва, у стані, придатному для її подальшого використання.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Монарх» (01103, м.Київ, ВУЛИЦЯ ДРАГОМИРОВА, будинок №1,"ЛІТ. А", Ідентифікаційний код юридичної особи 22900661) в дохід спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Монарх» (01103, м.Київ, ВУЛИЦЯ ДРАГОМИРОВА, будинок №1,"ЛІТ. А", Ідентифікаційний код юридичної особи 22900661) на користь прокуратури міста Києва (03150, вул. Предславинська, 45/9, код 02910019, банк ДКСУ, м. Київ, код банку 820172) судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг в розмірі 5 602 (п'ять тисяч шістсот дві) грн. 80 (вісімдесят) грн.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Монарх» (01103, м.Київ, ВУЛИЦЯ ДРАГОМИРОВА, будинок №1,"ЛІТ. А", Ідентифікаційний код юридичної особи 22900661) на користь Київської міської ради (01044, м.Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 36, Ідентифікаційний код юридичної особи 22883141) судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 2 923 (дві тисячі дев'ятсот двадцять три) грн. 20 (двадцять) коп.

7. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

8. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 10 квітня 2017 року.

Суддя О.В. Чинчин