УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2017 року

№ 876/3220/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними,-

В С Т А Н О В И В :

19 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови зарахувати до спеціального стажу період проходження ним військової строкової служби з 21.06.1988р. по 12.05.1990р. в Збройних Силах, а також період його роботи на посаді інструктора-дезінфектора у Надвірнянській райсанепідемстанції з 21.05.1996року по 10.08.1998рік. Також просив зобов’язати відповідача зарахувати до спеціального стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення на підставі ст. 55 п. «е» Закону України «Про пенсійне забезпечення» період проходження ним військової строкової служби з 21.06.1988р. по 12.05.1990р. в Збройних Силах, а також період його роботи на посаді інструктора-дезінфектора у Надвірнянській райсанепідемстанції з 21.05.1996року по 10.08.1998рік.

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області постановою від 06 лютого 2017 року позов задовольнив.

Визнав протиправними дії Надвірнянського об’єднаного управління Пенсійного Фонду України Івано-Франківської області щодо відмови зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення на підставі ст.55 п. «е» Закону України «Про пенсійне забезпечення», період проходження ним військової строкової служби з 21.06.1988 року по 12.05.1990 рік в Збройних Силах, а також період його роботи на посаді інструктора-дезінфектора у Надвірнянській райсанепідемстанції з 21.05.1996 року по 10.08.1998 рік.

Зобов’язав Надвірнянське об’єднане управління Пенсійного Фонду України Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення на підставі ст.55 п. «е» Закону України «Про пенсійне забезпечення», період проходження ним військової строкової служби з 21.06.1988 року по 12.05.1990 рік в Збройних Силах, а також період його роботи на посаді інструктора-дезінфектора у Надвірнянській райсанепідемстанції з 21.05.1996 року по 10.08.1998 рік.

Не погодившись із вищенаведеною постановою, її оскаржило Надвірнянське об’єднане управління Пенсійного фонду України, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993р. № 909 із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 26.09.2002р. № 1436 та 17.11.2004р. № 1567, затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких право на пенсію вислугу років. Вищевказаним Переліком не передбачено зарахування часу проходження військової служби до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгові умовах, якщо на моменти призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгові умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгові умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Тобто, у даному випадку йдеться про зарахування періоду проходження військової служби при призначенні пенс на пільгових умовах по Списку № 1 та № 2, а також пенсій за нормами Закону України «Про державну службу».

Оскільки вислуга не відноситься до зазначених видів пенсій, то, на думку апелянта, законних підстав для зарахувань періоду проходження військової служби до вислуги років немає.

З огляду на викладене, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Суд встановив, що позивач - ОСОБА_1 у період з 01.09.1984р. по 27.02.1988р. навчався у Ковельському медичному училищі по фельдшерській спеціальності, і йому присвоєно кваліфікацію фельдшера, що підтверджується дипломом серії ЛТ №844941 (а.с. 12)

З трудової книжки позивача серії БТ-ІІ №3372692 вбачається, що 01.04.1988р. позивач був прийнятий у Володимир-Волинську центральну лікарню на посаду завідуючий ФАП.

03.05.1988р. ОСОБА_1 було призвано на строкову службу у Збройні Сили, де він проходив службу з 21.06.1988р. по 12.05.1990р.

З 21.06.1990р. по 23.01.1995р. позивач працював у Надвірнянській ЦРЛ на посаді завідуючого ФАП с. Бухтівець,

З 29.05.1996р. позивач працював у Надвірнянській райсанепідемстанції на посаді інструктора-дезінфектора. 10.08.1998р. його на підставі наказу №39-к було переведено на посаду помічника санітарного лікаря відділення гігієни харчування.

31.12.2012р., ОСОБА_1 було переведено на посаду помічника лікаря із загальної гігієни відділу організації державного санітарно-епідеміологічного нагляду Надвірнянського міжрайонного управління Держсанепідемслужби України в Івано-Франківській області. Також, 02.01.2013р. у зв’язку із зміною штатного розпису на підставі наказу №210 ОСОБА_1 змінив посаду на помічника лікаря-гігієніста відділу організації державного санітарно-епідеміологічного нагляду Надвірнянського міжрайонного управління Держепідемслужби у Івано-Франківській області, а з 01.12.2013р. працював на посаді фельдшера санітарного відділу організації державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

В період з 03.08.2015р. по 31.03.2016р. позивач працював на посаді фельдшера санітарно-гігієнічного відділу Надвірнянського міськрайонного управління.

01.04.2016р. ОСОБА_1 прийнято у ДУ Івано-Франківський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України в порядку переведення на посаду фельдшера санітарного відділення організації санітарно-гігієнічних досліджень Надвірнянського міськрайонного відділу.

У зв’язку із тим, що у позивача вислуга років працівника охорони здоров’я становила 26 років 06 місяців та 22 дні він 17.03.2016р. звернувся до відповідача із письмовою заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах.

Однак, згідно листа Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 30.03.2016року за №51/ф-15 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років у зв’язку із тим, що пільговий стаж його роботи становить 23 роки 3 місяці 21 день, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років, а також відмовлено в зарахуванні до його пільгового стажу періоду проходження ним військової строкової служби у Збройних Силах у період з 21.06.1988р. по 12.05.1990р. та періоду його роботи на посаді інструктора-дезінфектора у Надвірнянській райсанепідемстанції з 21.05.1996року по 10.08.1998р., що стало причиною його звернення до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що на день призову на строкову військову службу ОСОБА_1 працював завідуючим ФАП Володимир-Волинської ЦРЛ, тобто в закладі та на посаді, робота на якій дає право на пенсію за вислугу років, відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909, а тому перебування позивача на військовій службі повинно бути зараховано не тільки до загального стажу, а й до спеціального.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є правильними.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Статтею 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

Пунктом "е" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 – не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року – не менше 25 років 6 місяців.

Абзацом 2 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на день призову на строкову військову службу ОСОБА_1 працював завідуючим ФАП Володимир-Волинської ЦРЛ. Після звільнення зі служби у Збройних силах позивач з 21.06.1990р. по 23.01.1995р. працював у Надвірнянській ЦРЛ на посаді завідуючого ФАП с. Бухтівець.

Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що оскільки до та після проходження військової служби позивач працював в закладі та на посаді, робота на якій дає право на пенсію за вислугу років, відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909, а право позивача на зарахування часу проходження військової служби у Збройних Силах гарантоване чинним законодавством про пенсійне забезпечення, то відмова відповідача у зарахуванні військової служби до пільгового стажу є протиправною.

Вказана позиція апеляційного суду узгоджується з рішенням Верховного Суду України, зокрема, з постановою від 04 грудня 2017 року у справі №21-21-1993во07, та з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в рішенні від 14 грудня 2016 року у справі № К/800/52725/15.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити правильний висновок про обґрунтованість позовних вимог.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про невідповідність оскарженого судового рішення нормам матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об’єктивно і всебічно з’ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 41, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2017 року у справі № 348/2384/16-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

ОСОБА_2

Ухвала в повному обсязі складена 10 квітня 2017 року.