ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2017 р. Справа № 914/2616/16

ОСОБА _1 апеляційний господарський суд у складі:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Галушко Н.А.

ОСОБА_2

при секретарі Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 приватного підприємства “Монада”, м. Львів, вх. №01-05/549/17 від 07.02.2017 року

на рішення господарського суду Львівської області від 25.01.2017 року

у справі № 914/2616/16

за позовом: Залізничної районної адміністрації ОСОБА_1 міської ради, м. Львів,

до відповідача: ОСОБА_3 приватного підприємства “Монада”, м. Львів,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 міська рада, м. Львів,

про: демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4 – представник на підставі довіреності №32 вих-1482 від 26.04.2016 року;

від відповідача: ОСОБА_5 – представник на підставі довіреності №16.067/2 від 17.01.2017 року;

від третьої особи: не з’явився;

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 25.01.2017 року у справі №914/2616/16 (суддя Яворський Б.І.) позовні вимоги Залізничної районної адміністрації ОСОБА_1 міської ради, до відповідача ОСОБА_3 приватного підприємства “Монада”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 міська рада, про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди – задоволено повністю. ОСОБА_6 приватне підприємство “Монада” демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду на пл. Двірцевій, 1 (біля автостанції №8) у м. Львові. Стягнуто з ОСОБА_3 приватного підприємства “Монада” на користь Залізничної районної адміністрації ОСОБА_1 міської ради 1378,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 25.01.2017 року у справі №914/2616/16, відповідач – ОСОБА_6 приватне підприємство “Монада”,– подав апеляційну скаргу.

Зокрема, скаржник у поданій апеляційній скарзі зазначає про те, що торгівельний павільйон законодавство не визначає як споруду. Цей павільйон збудований на фундаменті, а тому не може зноситись за процедурою, встановленою для тимчасових споруд. МПП «Монада» належить на праві власності торговий павільйон. Зазначений торговий павільйон встановлений відповідно до дозволу на спорудження відповідно до чинного на той час законодавства ще у 1993 році - розпорядженням ОСОБА_1 міської ради народних депутатів №792 від 23.07.1993р. В подальшому МПП «Монада» проведено реконструкцію торгового павільйону відповідно до листа головного управління архітектури і містобудування №1610/2683 від 30.12.1997р., а тому, цей павільйон не є самовільно встановленим.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 25.01.2017 р. у справі № 914/2616/16 та відмовити у позові.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2017р. справу №914/2616/16 призначено судді-доповідачу ОСОБА_7 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Галушко Н.А. та Желіку М.Б..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 21.02.2017 р..

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 21.02.2017 року та від 28.02.2017 року розгляд справи відкладався з мотивів, наведених у них.

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки згідно ст.22 ГПК України.

В судове засідання 04.04.2017 року з’явився апелянт, апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у ній, надав усні пояснення по суті спору.

Представник позивача в судове засідання 04.04.2017 року з’явився, проти апеляційної скарги заперечив, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, причин неявки суду не доповів, хоч був належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду спору, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно із п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції’’, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов’язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як правильно встановив суд першої інстанції, розпорядженням ОСОБА_1 міської ради народних депутатів №792 від 23.07.1993року надано МПП “Монада” в тимчасове користування земельну ділянку площею 20м^{2 терміном на 5 років та дозвіл на проектування та спорудження торгового павільйону на пл.Вокзальній у м. Львові. 30.12.1997року листом №1610/2683 Головне управління архітектури і містобудування ЛМР НР повідомила, що не заперечує щодо реконструкції існуючого павільйону на пл. Двірцевій у м. Львові. Крім того, рекомендує розробити проект реконструкції павільйону, паспорт кольорового опорядкування фасаду та погодити його з головним художником міста.}

^{13.07.2016 року комісією Залізничної РА ЛМР проведено обстеження тимчасової споруди МПП “Монада”, яка розташована на пл. Двірцевій, 1, у м. Львові на предмет законності її функціонування.}

^{Листом №32-вих-2856 від 13.07.2016 року позивач звернувся до директора МПП “Монада” з проханням у строк до 01.08.2016 року надати в районну адміністрацію документи на право встановлення спірної споруди, а у випадку відсутності таких документів – демонтувати споруду.}

^{02.08.2016 року Залізнична районна адміністрація прийняла розпорядження про демонтаж тимчасової споруди, у якому рекомендувала МПП “Монада” демонтувати тимчасову споруду, що встановлена на пл. Двірцевій, 1 до 02.09.2016 року.}

^{Листом №32-вих-3158 від 03.08.2016 року позивач надіслав відповідачу копію розпорядження про демонтаж тимчасової споруди.}

^{Листом №32-вих-3159 від 03.08.2016 року позивач звернувся до керівника ВСП “ОСОБА_1 регіональне відділення “Енергозбут” з проханням здійснити відключення електропостачання тимчасової споруди на пл. Двірцевій, 1 у м. Львові.}

^{Листом №4-32-1912 від 03.08.2016 року позивач надіслав КП “Адміністративно-технічне управління” копію розпорядження про демонтаж спірної тимчасової споруди для вжиття заходів реагування та притягнення порушника до адміністративної відповідальності в порядку ст. 152 КУпАП.}

^{Листом №ЕЕ-6/742 від 02.09.2016 року ВСП “ОСОБА_1 регіональне відділення “Енергозбут” повідомило позивача про відсутність законних підстав для припинення енергопостачання МПП “Монада”.}

^{Листом №2410-07-7484 від 07.09.2016 року КП “Адміністративно-технічне управління” повідомило позивача про складення протоколу про адміністративне правопорушення на заступника директора МПП “Монада” ОСОБА_8, а також те, що адміністративною комісією при Франківській РА ЛМР винесено постанову №184 про накладення адміністративного стягнення в сумі 1’ 700,00 грн. на ОСОБА_8}

^{14.09.2016 року комісією Залізничної РА ЛМР проведено обстеження тимчасової споруди МПП “Монада”, яка розташована на пл. Двірцевій, 1, у м. Львові і встановлено, що спірна споруда не демонтована.}

^{У матеріалах справи міститься копія квитанції від 06.07.2016 року про сплату ОСОБА_8 1700,00 грн. адміністративного штрафу. Станом на дату прийняття рішення спірна споруда не демонтована.}

^{В основі посилань скаржника лежать твердження про те, що спірний торговий павільйон не є тимчасовою спорудою, а нерухомим майном, розміщеним на фундаменті, що підтверджується технічним паспортом, МПП “Монада” має дозвільні документи на встановлення саме торгового павільйону, а не тимчасової споруди, зазначена споруда функціонує більше 20 років, а тому не підлягає демонтажу як тимчасова споруда, адже не є такою.}

^{При вирішенні спору суд першої інстанції підставно виходив з того, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч.1 ст. 182 ЦК України).}

^{Закон не встановлює як обов'язкову ознаку нерухомого майна наявність фундаменту, який може відрізнятись як за глибиною закладення, механізмом встановлення, так і функціональної доцільності. Наявність фундаменту не є одним з основних критеріїв для визнання майна нерухомим. Належних доказів належності спірної будівлі до об’єктів нерухомості, у т.ч. з точки зору технічних показників, не доведена суду у встановленому порядку належними доказами.}

^{Крім того, ст. 182 цього ж Кодексу визначає, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Таким чином, якщо річ є нерухомою, то право власності на неї повинно бути зареєстровано у встановленому законом порядку. У п.2.6 Методичних рекомендацій стосовно об'єктів нерухомого майна, права на які підлягають державній реєстрації, затверджених протоколом №3 рішення колегії Державної реєстраційної служби України від 11.12.2012р., вказано, що при визначені будівель, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо, та право власності на які підлягають державній реєстрації слід пам'ятати, що Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим і введеним в дію наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 N 507, передбачено, що будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів. До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти та т. ін. Не підлягають державній реєстрації речові права на малі архітектурні форми (абзац 7 п. 4 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства 24.06.2011 №91, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.07.2011 за N 830/19568). Крім того, якщо б спірна споруда була нерухомим майном, а дозвіл на її будівництво не видавався, то, виготовляючи технічний паспорт, бюро технічної інвентаризації зазначило б дану обставину на зворотній сторінці технічного паспорту, як це вказано у абз.38 п.32. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом №127 від 24.05.2001р. Держкомітету будівництва, архітектури та житлової політики України, де передбачено, що виявлені в установленому порядку самочинно збудовані будинки або прибудови до будинків, господарські будівлі (прибудови), торговельні, господарські кіоски та павільйони, металеві гаражі підлягають технічній інвентаризації з включенням їх у планові та інші матеріали; у разі самочинного будівництва на оригіналах інвентаризаційної справи, технічного паспорта і копіях планових матеріалів, що їх видають власникам, на вільному від записів місці, з лицьового боку проставляють штампи встановленого зразка.}

^{Посилання апелянта на належність спірного майна до об’єктів нерухомості не доведена доказами його реєстрації. Відтак, скаржник безпідставно покликається на помилковість судового рішення.}

^{Дозвільних документів на розміщення спірного павільйону відповідачем не було надано суду. Розпорядження ЛМР НР від 23.07.1993р., ОСОБА_9 управління архітектури і містобудування ЛМР НР №1610/2683 від 30.12.1997р., План відводу земельної ділянки в тимчасове користування терміном на 5 років, а також Технічний паспорт на нежитлову будівлю не є дозвільними документами на її розміщення згідно вимог чинного законодавства. Аргумент апелянта про функціонування споруди більше 20 років, суд першої інстанції підставно не прийняв до уваги.}

^{Згідно з ч.1 ст.20 Закону України “Про благоустрій населених пунктів” організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, встановлених законом. До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить надання дозволу на розміщення на території об’єктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення (п.10 ст.10 Закону України “Про благоустрій населених пунктів”). Відповідно до ст.28 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності – це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Згідно з п.2.1 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва, та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011р., (далі – Порядок) підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди. Встановлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив’язки, відхилення від паспорта прив’язки тимчасової споруди не допускається (п.2.20, 2.21 Порядку). Розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється (п.2.31 Порядку). У разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив’язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу (п.2.30 Порядку).}

^{Відповідно до п.2.1 Положення про порядок розміщення тимчасових споруд та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, розміщення тимчасових споруд здійснюється замовником відповідно до паспорту прив’язки, плану земельної ділянки та договору оренди земельної ділянки або договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою; місце встановлення тимчасових споруд повинно відповідати адресі, вказаній у паспорті прив’язки, та плану земельної ділянки або схемі прив’язки. Тимчасові споруди розміщуються і функціонують відповідно до вимог чинного законодавства України та інших нормативних актів, прийнятих у межах компетенції органами державної влади та органами місцевого самоврядування (п.2.3). Пунктом 7.1 даного Положення передбачено, що демонтажу підлягають тимчасові споруди: для встановлення яких закінчився термін дії договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою або термін дії договору оренди земельної ділянки і суб’єкту господарювання відмовлено у його продовженні; самовільно встановлені ТС. Право районної адміністрації звертатися з позовом до суду про демонтаж передбачено пунктом 7.8 Положення.}

^{Матеріалами справи, підтверджується самовільне встановлення скаржником спірної споруди без відповідних дозвільних документів. У матеріалах справи відсутній паспорт прив’язки, договір оренди земельної ділянки/договір оренди окремих конструктивних елементів благоустрою, проектна документація на павільйон тощо, як і не подано доказів того, що спірна споруда є нерухомим майном, а від проведення експертизи щодо даного питання представник відповідача відмовився в суді першої інстанції.}

^{Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.}

^{У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.}

^{Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.}

^{Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 25.01.2017 р. у справі № 914/2616/16 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Львівської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для його скасування.}

^{Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ОСОБА_1 апеляційний господарський суд , -}

^{П О С Т А Н О В И В:}

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_3 приватного підприємства “Монада”, м. Львів, вх. №01-05/549/17 від 07.02.2017 року - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 25.01.2017 року у справі № 914/2616/16 без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3.Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 10.04.2017 року.

Головуючий -суддя Костів Т.С.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Желік М.Б.