ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2017 р. Справа № 922/2763/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Шевель О.В.,

при секретарі Євтушенко Є.В.,

за участю представників:

від позивача – ОСОБА_1 – за довіреністю від 11.01.2017р. № 01.01-14/122-17,

від відповідача – ОСОБА_2 – за довіреністю від 25.04.2016р. № 01-16юр/3214, ОСОБА_3 – за довіреністю від 10.05.2016р. № 01-16юр/3600,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – ОСОБА_4 – за довіреністю від 10.01.2017р. № 08-11/89/2-17,

розглянувши у відкритому судовому у засіданні в приміщенні ОСОБА_5 апеляційного господарського суду апеляційну скаргу КП "Харківводоканал" (вх. №2848 Х/2) та апеляційну скаргу ОСОБА_5 міської ради (вх. №2977 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 03.10.2016р. у справі № 922/2763/16,

за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал",

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача, ОСОБА_5 міська рада Харківської області,

до АК "Харківобленерго",

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2016 року Комунальне підприємство "Харківводоканал" (позивач по справі) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерної компанії "Харківобленерго" (відповідач по справі), в якому просило суд зобов'язати відповідача вчинити певні дії, а саме, погодити дії з обмеження або припинення електропостачання об'єктів системи централізованого водопостачання та водовідведення КП "Харківводоканал" з підстав зазначених в повідомленні про відключення від 04.08.2016 № 357 з ОСОБА_5 міською радою на виконання повноважень з забезпечення реалізації вимог техногенної та пожежної безпеки на суб'єктах господарювання, що належать до сфери їх управління, які можуть створити реальну загрозу виникнення аварії.

Ухвалою суду від 18.08.2016р. порушено провадження у справі, залучено до участі у справі у якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_5 міську раду Харківської області.

Також, до позовної заяви КП "Харківводоканал" було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову до відповідача шляхом тимчасової заборони АК "Харківобленерго" до вирішення справи по суті вчиняти дії по припиненню, обмеженню енергопостачання усіх об'єктів КП "Харківводоканал".

В обґрунтування своєї заяви позивач вказує, що система централізованого водопостачання м. Харкова і деяких міст області (Чугуїв, Лозова, Первомайський та ін.) являє собою єдиний технологічний комплекс функціональних об'єктів та водопровідних споруд по добутку, виробництву, транспортуванню і розподілу питної води споживачам м. Харкова і області. Позивач є єдиним підприємством, яке надає послуги з централізованого водопостачання для міста та ряду населених пунктів Харківської області, а відключення від енергопостачання будь - якого об'єкту (елементу) вказаної системи призведе до порушення, зупинки безперервного процесу подачі води у місто, і, як наслідок, - можливого руйнування системи через порушення гідравлічних режимів роботи водоводів та розподільчих мереж, що може спричинити затоплення прилеглих територій, порушення технології обробки і знезараження води хлором, що викличе інтенсивний розвиток бактерій та вірусів, створення аварійної обстановки на об'єктах з можливим негативним впливом на довкілля та населення.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.08.2016р. (у складі судді Прохорова С.А.) задоволено заяву КП "Харківводоканал" про забезпечення позову.

Постановою ОСОБА_5 апеляційного господарського суду від 09.11.2016р. апеляційну скаргу відповідача АК "Харківобленерго" залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Харківської області від 19.08.2016р. у справі №922/2763/16 залишено без змін.

Рішенням господарського суду Харківської області (у складі судді Прохорова С.А.) від 03.10.2016р. у справі № 922/2763/16 в позові відмовлено повністю. Вирішено після набрання рішенням законної сили, скасувати заходи по забезпеченню позову, вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 19 серпня 2016 року по справі №922/2763/16.

Позивач КП "Харківводоканал" не погодився з прийнятим у справі рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги позивач вказує, що місцевим господарським судом в порушення ст. 79 ГПК України та п.п.1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від «Про судове рішення» незаконно та безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі до вирішення пов’язаної з нею іншої справи № 922/470/16, яким встановлювались обставини, які мали б преюдиціальне значення для даної справи, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Крім того, на думку апелянта, судом помилково та необґрунтовано не було застосовано до спірних правовідносин положення ст. 6 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", а також здійснено висновок про регулювання правовідносин між електропостачальником і органами місцевого самоврядування виключно на договірній та податковій основі.

Ухвалою ОСОБА_5 апеляційного господарського суду від 27.10.2016 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_5 міська рада не погодилась з прийнятим у справі рішенням та звернулась з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03.10.2016р. у даній справі та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги ОСОБА_5 міська рада зазначає, що дії відповідача щодо направлення на адресу КП "Харківводоканал" повідомлення про відключення енергопостачання від 04.08.2016р. № 357 та відключення об’єктів КП "Харківводоканал" від електропостачання є порушенням вимог ст.ст. 4, 19 Кодексу цивільного захисту України, ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст.1, 18 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", ст. 3 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та можуть порушити права територіальної громади міста Харкова та завдати шкоди довкіллю.

Ухвалою ОСОБА_5 апеляційного господарського суду від 10.11.2016 апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_5 міської ради прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Зважаючи на те, що апеляційні скарги КП "Харківводоканал" та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_5 міської ради подані на один і той самий процесуальний документ, а саме, рішення господарського суду Харківської області від 03.10.2016р. у справі №922/2763/16, вказані апеляційні скарги було прийнято до спільного розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача АК "Харківобленерего" просить рішення господарського суду Харківської області від 03.10.2016р. у справі №922/2763/16 залишити без змін (вх.11882 від 25.11.2016р.). В обґрунтування своєї позиції у справі зазначає, що місцевим господарським судом було правильно застосовано норми матеріального права, на яких ґрунтуються позовні вимоги КП "Харківводоканал". Разом з тим, на думку відповідача, для вирішення справи по суті застосуванню підлягає ст. 10 Закону України "Про електроенергетику", відповідно до якої перелік повноважень місцевих органів влади та органів місцевого самоврядування у відносинах з суб’єктами енергетики є вичерпним та не стосуються позовних вимог у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, АК "Харківобленерего" просить оскаржуване судове рішення залишити без змін (вх.№ 11883 від 25.11.2016р.). Свою позицію у справі відповідач обґрунтовує безпідставністю посилань третьої особи на положення Кодексу цивільного захисту України, Закону України "Про місцеве самоврядування", Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Закону України "Про об’єкти підвищеної небезпеки" як підстави для задоволення позовних вимог.

Разом з тим, на його думку, АК "Харківобленерго", вирішуючи питання щодо припинення постачання електричної енергії, правомірно керується положеннями ст.ст. 629, 714 Цивільного кодексу України, Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996р., Законом України "Про електроенергетику", а також умовами, визначеними сторонами договорів про постачання електричної енергії від 03.01.2008р. № 1, 01 та від 07.05.2004р. № 4.

Ухвалою ОСОБА_5 апеляційного господарського суду від 30.11.2016р. зупинено апеляційне провадження по розгляду апеляційних скарг КП "Харківводоканал" та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5 міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 03.10.2016р. у справі № 922/2763/16 до повернення матеріалів справи Вищим господарським судом України до ОСОБА_5 апеляційного господарського суду.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.12.2016р. касаційну скаргу Акціонерної компанії "Харківобленерего" задоволено; постанову ОСОБА_5 апеляційного господарського суду від 09.11.2016р. та ухвалу господарського суду Харківської області від 19.08.2016р. скасовано, і справу № 922/2763/16 передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.01.2017р. касаційну скаргу акціонерної компанії "Харківобленерго" задоволено. Ухвалу ОСОБА_5 апеляційного господарського суду від 30.11.2016р. скасовано, справу №922/2763/16 передано на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Матеріали справи № 922/2763/16 господарським судом касаційної інстанції було скеровано до ОСОБА_5 апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного розгляду справи.

На підставі протоколів передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.01.2017р. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Шевель О.В.

Ухвалою ОСОБА_5 апеляційного господарського суду від 23.01.2017р. апеляційні скарги прийнято до провадження, справу призначено до розгляду.

КП "Харківводоканал" надано додаткові письмові пояснення у справі (вх.№1353), в яких зазначає, що наявними матеріалами справи, зокрема, висновком комплексної судової інженерно-технічної та екологічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України у справі № 922/470/16 підтверджується, що реалізація права на обмеження/припинення електропостачання об’єктів позивача унеможливить надання послуг з водопостачання та водовідведення населенню, у зв’язку з чим АК "Харківобленерго" зобов’язана утримуватись від самовільного припинення електропостачання об’єктам КП "Харківводоканал" та погоджувати дані дії з ОСОБА_5 міською радою як суб’єктом, уповноваженим на забезпечення екологічної безпеки та захист прав споживачів питної води м. Харкова.

АК "Харківобленерго" надано пояснення на вимогу суду (вх.№ 2113 від 24.02.2017р.), в яких зазначила, що при вирішенні питання про відключення електропостачання позивачу відповідач керується Законом України «Про електроенергетику», п. 7.5 Правил користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996р., якими передбачено обов’язок припинення постачання електричної енергії споживачу, попередивши його не пізніше ніж за три робочих дні, у разі несплати рахунків відповідно до умов договорів. Разом з тим, у відповідності до п. 2 Положення про порядок відключення споживачів від джерел електропостачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 31.08.1995р. № 705, погодження або інша форма відповіді на інформування органів державної влади чинним законодавством не передбачена.

КП "Харківводоканал" надано додаткові письмові пояснення у справі (вх.№2243 від 28.02.2017р.), в яких, зокрема, зазначено, що господарським судом першої інстанції помилково не застосовано положення спеціального законодавства у сфері електропостачання, а саме положення ст. 20 Закону України "Про електроенергетику", а також зроблено висновок, що позивачем було не вірно обрано спосіб захисту порушених прав.

КП "Харківводоканал" подано додаткові письмові пояснення у справі (вх.№2533 від 07.03.2017р.), до яких з посиланням на наявність підстав, передбачених ст. 101 ГПК України, додано копію висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 07.09.2016р. № 6780/16-43/6781/16-48, довідку про перелік відключених об’єктів, а також копію рішення господарського суду Харківської області від 31.10.2016р. у справі № 922/470/16.

АК "Харківобленерго" подано додаткові пояснення у справі (вх.№ 2684 від 13.03.2017р.) щодо відключення об’єктів КП "Харківводоканал"», які становлять предмет позовних вимог. Крім того, відповідачем надано лист КП "Харківводоканал" від 05.12.2016р. № 6994, відповідно до якого підприємство не має претензій до компанії щодо відключення об’єктів від систем електропостачання станом на 05.12.2016р.

АК "Харківобленерего" надано додаткові письмові пояснення (вх.№3479 від 31.03.2017р.), відповідно до яких в обґрунтування відсутності підстав для задоволення позовних вимог посилається на відмову КП "Харківводоканал" від претензій від 26.10.2016р. № 6233, від 26.10.2016р. № 6230.

КП "Харківводоканал" надано додаткові документи у справі (вх.№ 3485 від 31.03.2017р.), а саме: належним чином засвідчені копії договорів, на підставі яких здійснюється постачання електричної енергії КП "Харківводоканал" з боку АК "Харківобленерго", акти встановлення екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання на об’єктах позивача, довідку, що засвідчує дату поновлення електропостачання на об’єкті КП "Харківводоканал" за адресою: м. Харків, пр.Ювілейний, 28-А. Крім того, позивачем надано письмові пояснення щодо обставин, зазначених в довідці від 05.12.2016р. № 6994.

В судовому засіданні представник позивача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, виклали додаткові пояснення у справі, вимоги апеляційних скарг підтримали в повному обсязі, просили суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03.10.2016 у даній справі та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача виклали додаткові пояснення у справі, заперечували проти вимог апеляційних скарг, просили суд рішення господарського суду Харківської області від 03.10.2016р. у справі № 922/2763/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, враховуючи явку в судове засідання представників сторін, а також інших учасників судового процесу, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, а також доводи, викладені в апеляційних скаргах та відзивах на апеляційні скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу у порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.05.2004р. між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (іменоване – "постачальник" та Державним комунальним підприємством каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" (іменоване – "споживач") укладено договір про постачання електричної енергії № 4, відповідно до п. 1 якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є невід’ємними частинами.

Також, 03.01.2008р. між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (іменується "постачальник") та КП "ВТП" "Вода" укладено договір про постачання електричної енергії № 1.01, відповідно до якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" до цього договору, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору. Що є його невід’ємними частинами. Точка продажу електричної енергії зазначена у додатку №18 "Точка продажу електричної енергії" до цього договору.

12.01.2011р. ОСОБА_5 міською радою прийнято рішення № 132/11 "Про реорганізацію шляхом приєднання комунального підприємства 2Виробничо-технологічне підприємство "Вода" до КП КГ "Харківкомуночиствод".

Рішенням ОСОБА_5 міської ради від 23.12.2011р. № 577/11 КП КГ "Харківкомуночиствод" перейменовано на Комунальне підприємство "Харківводоканал" (т.1, а.с. 2).

Відповідно до п. 1.2 Статуту Комунальне підприємство "Харківводоканал" засноване відповідно до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", інших чинних нормативно-правових актів України та належить до комунальної власності територіальної громади міста Харкова.

Згідно з п. 3.1 Статуту метою діяльності підприємства є здійснення виробничої, науково-дослідної та комерційної діяльності для повного та якісного задоволення потреб населення, суб’єктів господарювання в комунальних послугах, забезпечення водопостачання та водовідведення м. Харкова та групового водопостачання населених пунктів Харківської області, здійснення заходів для поліпшення екологічної обстановки України, підвищення рівня доходів працівників підприємства, посилення зацікавленості та відповідальності за кінцеві результати діяльності з метою отримання відповідного прибутку.

Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерною компанією "Харківобленерго" на адресу КП "Харківводоканал" направлено повідомлення про припинення подачі електроенергії від 04.08.2016р. за вих.№ 357, відповідно до якого зазначено, що станом на 04.08.2016р. заборгованість КП "Харківводоканал" перед АК "Харківобленерго" складає 626103 тис. грн., в тому числі: 622485 тис. грн. – за електроенергію. За заборгованість та несплату рахунків, відповідно до п. 7.5 Правил користування електричною енергією, енергопостачання підприємства буде припинено до рівня екологічної броні з 08:00 год. 11.08.2016р. (т.1, а.с. 21).

Відповідно до довідки КП "Харківводоканал2 станом на 19.08.2016р. до переліку відключених від електропостачання об’єктів позивача відноситься дільниця механізації з усунення аварійних ситуацій на водопровідних мережах, розташована за адресою: м. Харків, вул. Осипенко, 10, структурний підрозділ Департаменту збуту (абонентський відділ), розташований за адресою: м. Харків, пр. Тракторобудівників, 87-Г, вул.Шевченка,2, адміністративна будівля, розташована за адресою: м. Харків, проспект Ювілейний, 28-А, центральний склад № 1, розташованій за адресою: м.Харків, вул.Диканівська,40 (т.1, а.с. 27).

КП "Харківводоканал" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просило суд зобов’язати Акціонерну компанію "Харківобленерго" вчинити певні дії, а саме: погодити дії з обмеження або припинення електропостачання об’єктів системи централізованого водопостачання та водовідведення КП "Харківводоканал" з підстав, зазначених в повідомленні про відключенні від 04.08.2016р. № 357 з ОСОБА_5 міською радою на виконання повноважень з забезпечення реалізації вимог техногенної та пожежної безпеки на суб’єктах господарювання, що належать до сфери їх управління, які можуть створити реальну загрозу виникнення аварії.

В вересні 2016 року КП "Харківводоканал" було подано заяву про уточнення предмета позовних вимог (вх.№ 29013 від 05.09.2016р.), в якій додатково до раніш заявлених позовних вимог просив суд зобов’язати Акціонерну компанію "Харківобленерго" поновити електропостачання відключеним об’єктам КП "Харківводоканал".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.09.2016р. у справі №922/2763/16 уточнення позивача до позовних вимог прийнято до розгляду.

Також КП "Харківводоканал" подано додаткові пояснення (вх.№ 30181 від 13.09.2016р.), в яких зазначило, що в матеріалах справи наявна довідка позивача про перелік відключених від електропостачання відповідачем об’єктів, серед яких: адміністративні будівлі за адресами: м. Харків, проспект Тракторобудівників, 87 Г, вул.Шевченка, 2, адміністративна будівля, розташована за адресою: м. Харків, проспект Ювілейний, 28-А, експлуатаційна дільниця аварійних служб, розташована за адресою: м. Харків, вул.Осипенка, 10, центральний матеріальний склад, розташований за адресою: вул. Диканівська, 40, та позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача поновити електропостачання відключеним об’єктам КП "Харківводоканал" стосуються зазначених об’єктів.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб’єктивне право на захист – це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Так, статтею 54 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що подана до господарського суду позовна заява повинна містити зміст позовних вимог та обставини, якими позивач їх обґрунтовує, тобто предмет та підстави позову; зміна підстав чи предмету позову виходить за межі компетенції суду, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Таким чином, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб’єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Це означає, що особа має право пред’явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Натомість, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Як встановлено вище, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про зобов’язання відповідача вчинити певні дії, а саме, погодити дії з обмеження або припинення електропостачання об'єктів системи централізованого водопостачання та водовідведення КП "Харківводоканал" з підстав зазначених в повідомленні про відключення від 04.08.2016 № 357 з ОСОБА_5 міською радою.

Як зазначив місцевий господарський суд, в обґрунтування вимог позивач зазначає, що АК “Харківобленерго” в своїх діях щодо припинення електропостачання керується виключно Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996р., дії “Харківобленерго” здійснюються без врахування Кодексу цивільного захисту України та законів України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” та “Про охорону навколишнього природного середовища”, які мають вищу юридичну силу за Правила.

Згідно з ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 11 ЦК України, ст. 174 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання електроенергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Судова колегія зазначає, що статтями 24, 26 Закону України “Про електроенергетику” передбачено право енергопостачальника на обмеження та припинення енергопостачання боржника та покладають відповідальність за наслідки на споживача.

Відповідно до п.п. 3.1.3 п. 3.1 договору від 07.05.2004р. постачальник має право обмежувати або припиняти постачання електричної енергії споживачу згідно з умовами розділу 6 цього договору у відповідності до порядку, передбаченому ПКЕЕ.

Згідно з п.п. 6.1.3 п. 6.1 договору від 07.05.2004р. електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником з повідомленням споживача не пізніше ніж за три робочих дні у разі несплати споживачем вартості електроенергії у терміни, встановлені додатком № 2 «Порядок розрахунків», та/або недотримання погодженого графіка погашення заборгованості (рахунків за перевищення договірних (граничних) величин споживання електроенергії та потужності) з дотриманням процедури, передбаченої ПКЕЕ.

Крім того, в пункті 8 додатку №2 “Порядок розрахунків” до договору про постачання електричної енергії № 1.01 від 03.01.2008р. сторони домовились, що у разі несплати нарахувань, передбачених цим договором, постачальник має право повністю чи частково припинити постачання електричної енергії споживачу, попередивши його письмово або телефонограмою не пізніше, ніж за 3 робочих дні.

Згідно з приписами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачає загальне правило, що зміна договору допускається лише за згодою сторін. Інше може бути встановлено договором або законом. Зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).

У ч. 1 ст. 188 ЦК України також встановлено, що зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, зміна договору в односторонньому порядку допускається, лише якщо це передбачено договором або встановлено законом.

Як вбачається з наданих відповідачем доказів, положення договорів про постачання електричної енергії № 1, 01 від 03.01.2008р. та № 4 від 07.05.2004р. виконуються відповідачем в повному обсязі, така умова у договорі як узгодження дій з обмеження або припинення електропостачання об'єктів системи централізованого водопостачання та водовідведення КП "Харківводоканал" відсутня, позовна заява також не містить вимоги щодо включення такого пункту до умов договору.

Крім того, взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), врегульовані Правилами користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N 28 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 02.08.1996р. за N 417/1442 (надалі - Правила), відповідно до п. 1.1 яких їх дія поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб.

Згідно з п. 7.1 Правил електрична енергія постачається споживачу безперервно, крім випадків, передбачених договором та нормативно-правовими актами, у тому числі цими Правилами. Обмеження в споживанні електричної енергії, а також вживання заходів щодо регулювання постачання електричної енергії споживачам здійснюється в порядку, встановленому законодавством України.

Пунктом 7.5 Правил встановлено, що постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади у випадках, встановлених даним пунктом Правил. Попередження про припинення повністю або частково постачання електричної енергії оформляється після встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій та надається окремим письмовим повідомленням, у якому зазначаються підстава, дата і час, з якого електропостачання буде повністю або частково припинено.

Крім того, відповідно до п. 2 Положення про порядок відключення споживачів від джерел енергопостачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.1995р. №705 (зі змінами та доповненнями) визначено, що про запровадження обмежень енергопостачальна організація надсилає споживачеві повідомлення, в якому зазначено підстави, дату і час, з якого буде введено обмеження. Одночасно про обмеження інформуються місцеві органи державної виконавчої влади.

Також, статтею 1 Закону України “Про електроенергетику” визначено, що екологічна броня електропостачання споживача - мінімальний рівень споживання електричної енергії споживачем (крім побутових споживачів), який забезпечує передумови для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

З наданих до матеріалів справи актів екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача вбачається, що на деякі об’єкти КП "Харківводоканал" встановлено екологічну та аварійну броню, а саме: КБО “Диканівський” ДОС та КБО “Безлюдівський”.

Відповідно до п. 2 Порядку обмеження електроспоживання споживачів до рівня екологічної броні електропостачання або повного припинення їм електропостачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2004р. № 93, енергопостачальники, електропередавальні організації або Держенергонагляд не пізніше, ніж за 3 робочих дні до дати обмеження або припинення електропостачання відповідно до своїх функціональних обов'язків, надсилають споживачам письмове попередження, в якому зазначаються підстава, дата і час, з якого буде запроваджено обмеження або припинення електропостачання. Про плановане обмеження або припинення електропостачання споживачів, які належать до екологічно або техногенно небезпечних, одночасно повідомляються місцеві органи виконавчої влади за місцем розташування цих споживачів.

Судова колегія зазначає, що термін повідомити, повідомлення (дані) визначено як дані, інформація, передані, викладені ким-небудь.

Разом з тим, термін погодження має лексічне значення "одержання схвалення, згоди на щось"; діяти у погодженні з вищими органами влади; погодження питань.

Отже, чинні нормативно-правові акти не містять посилань на законодавчо визначений обов’язок постачальника електричної енергії щодо попереднього погодження з органом державної влади або місцевого самоврядування питань повного припинення або часткового постачання споживачу електричної енергії у визначених законом або сторонами випадках.

Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України “Про електроенергетику” до повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у відносинах із суб'єктами електроенергетики належать: погодження питань розміщення на підпорядкованій їм території об'єктів електроенергетики виходячи з інтересів територіальної громади; участь у розробці комплексних планів постачання енергії споживачам на підпорядкованій їм території; участь у розробці реалізації системи заходів щодо роботи об'єктів електроенергетики у надзвичайних умовах; регулювання тарифів на теплову енергію відповідно до Закону; сприяння розвитку енергетики в регіоні.

У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

Разом з тим, перелік повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у відносинах із суб'єктами енергетики є вичерпаним, розширеному тлумаченню не підлягає та жодним чином не стосується позовних вимог. При цьому, будь-які договірні відносини, які покладають обов'язок погодження обмеження або припинення електропостачання між відповідачем та ОСОБА_5 міською радою відсутні.

Статтею 15 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” чітко визначено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території в межах своєї компетенції. Перелік повноважень місцевих рад в розумінні даного закону має вичерпний перелік, який не стосується предмету позову.

Безпідставним також є посилання позивача на положення ст. 18 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, оскільки у цій нормі зазначено, що виробничій контроль за якістю питної води в процесі її добування, обробки та у розподільних мережах здійснюють підприємства водопостачання, яким не являє собою відповідач у справі.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про об'єкти підвищеної небезпеки” об'єкт підвищеної небезпеки - об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

Згідно з Державним реєстром об’єктів підвищеної небезпеки по Харківській області КП "Харківводоканал" відповідно до приписів Закону України "Про об’єкти підвищеної небезпеки", постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2002р. № 956 здійснює експлуатацію об’єктів підвищеної небезпеки.

Згідно з ст. 8 вказаного Закону визначено, що відповідальність за дотримання вимог техногенної, санітарно - епідемілогічної та екологічної безпеки несе суб’єкт господарської діяльності, яким в даному випадку є КП “Харківводоканал”.

Статтею 5 зазначеного Закону встановлені повноваження центральних органів виконавчої влади у сфері діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки, які мають загальних характер та не стосуються предмету позову.

За таких обставин, беручи до уваги те, що у порядку, встановленому договором, сторони не досягли згоди договірних умов щодо погодження дій з обмеження або припинення електропостачання об'єктів системи централізованого водопостачання та водовідведення КП "Харківводоканал" з органами місцевого самоврядування, права сторін в односторонньому порядку вносити зміни в умови договору законом або укладеними між сторонами договорами не визначено, погодження або інша форма відповіді на повідомлення органів державної влади або органів місцевого самоврядування чинним законодавством не передбачена, господарський суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для зобов’язання відповідача погодити з ОСОБА_5 міської радою дій КП "Харківводоканал", зазначених в повідомленні про відключення від 04.08.2016 №357, є законними та обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах норм матеріального і процесуального права.

В той же час, судова колегія зазначає, що матеріалами справи підтверджується обставина виконання АК "Харківобленерго" вимог Положення про порядок відключення споживачів від джерел енергопостачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.1995р. №705, щодо інформування місцеві органи державної влади щодо припинення електропостачання об’єктів підприємства з центрів живлення (т.1, а.с. 50-59).

Щодо позовних вимог в частині зобов’язання відповідача поновити електропостачання відключеним об’єктам КП "Харківводоканал", судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з листа Проектного науково-дослідного інституту комунальних споруд міст "Інститут "Укркомуннднапропроект" від 21.11.2011р. № 01/60, Харківська область розташована в маловодному регіоні України та займає 24-е місце в країні по запасам водних ресурсів.

Джерело водопостачання м. Харкова – Краснопавлівське водосховище унікальною водопровідною системою, оскільки є найбільш віддалене серед міст України і вода за допомогою високо напірних насосів площадок І,ІІ та ІІІ підйомів, пройшовши очистку на водоочисних спорудах площадки ІІ підйому по магістральним водогонам d= 1400-1200 мм загальною потужністю 261,8 км подається до м. Харкова, і по водоводам d=700 мм протяжністю 65,7 км до м. Лозова. З цього комплексу подається 23,4% питної води в систему централізованого водопостачання м.Харкова. Система побудована за проектом, розробленим інститутом «ОСОБА_5 Водоканалпроект».

По системі подачі і розподілу води м. Харкова розташовані 19 площадок насосних станцій ІІІ-ІV підйомів і 75 підкачувальних насосних станцій V підйому, що забезпечують водою будинки чи райони з високою забудовою.

Таким чином, система централізованого водопостачання м. Харкова і деяких міст області (Чугуїв, Лозова, Первомайський та ін.) являє собою єдиний технологічний комплекс об’єктів та водопровідних споруд по добутку, виробництву і розподілу питної води споживачам м. Харкова і області. Саме ця єдина технологічна система забезпечує безперервну подачу води від водозабору до споживача тільки в умовах гарантованого енергопостачання (т.1, а.с. 15-17).

Таким чином, система централізованого водопостачання КП “Харківводоканал” являє собою єдиний технологічний виробничо-господарський комплекс водопровідних споруд з виробництва, транспортування, розподілу та реалізації питної води споживачам системи групового водопостачання м. Харкова і Харківської області.

Як встановлено судовою колегією суду апеляційної інстанції, в провадженні господарського суду знаходилась справа № 922/470/16 за позовом КП "Харківводоканал", в якій позовною вимогу визначено зобов`язання АК "Харківобленерго" припинити зловживання правом на відключення від енергопостачання відносно об`єктів єдиної технологічної системи КП “Харківводоканал”, як такого, що може порушити права інших осіб та завдати шкоди довкіллю.

Рішенням господарського суду Харківської області від 31.10.2016р. у справі №922/470/16, залишеним без змін постановою ОСОБА_5 апеляційного господарського суду від 02.02.2017р., зобов’язано Акціонерну компанію “Харківобленерго” (61003, м.Харків, вул.Плеханівська, 149, код 00131954) припинити зловживання правом на відключення від енергопостачання відносно об’єктів єдиної технологічної системи Комунального підприємства “Харківводоканал” (61013, м.Харків, вул. Шевченко, 2, код ЄДРПОУ 03361715), як такого, що може порушити права інших осіб та завдавати шкоди довкіллю.

Відповідно до ст. 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.

Запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об'єктах є метою екологічної експертизи (ст. 4 Закону України "Про екологічну експертизу").

Частина 3 статті 13 цього Закону обумовлює - здійснення державної екологічної експертизи є обов'язковим для видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2013р. №808 затверджено Перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. До вказаного Переліку віднесено нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт: водозаборів поверхневих та підземних вод для систем централізованого водопостачання населених пунктів, промислових підприємств; споруд водопідготовки систем питного водопостачання; мереж водопроводу та водовідведення діаметром понад 1000 міліметрів; систем закачування стічних вод до ізольованих підземних водоносних горизонтів; систем зворотного водокористування, відведення, оброблення (підготовки) та скидання шахтних, кар’єрних, дренажних вод; очисних споруд, систем скидання очищених стічних вод у водні об’єкти; водосховищ (п.15).

Підприємство позивача згідно Статуту та отриманої ліцензії на право провадження централізованого водопостачання та водовідведення (серія АГ №500054) безпосередньо здійснює діяльність, що становить підвищену екологічну небезпеку.

У складі об’єктів КП “Харківводоканал”, які безпосередньо відносяться до системи централізованого питного водопостачання та водовідведення м.Харкова є ті, що відповідно до чинного законодавства віднесені до об’єктів підвищеної небезпеки.

Так, в межах розгляду справи № 922/470/16, ухвалою суду від 11.04.2016р. було призначено комплексну судову інженерно-технічну та екологічну експертизи, на вирішення якою було поставлено наступні запитання: Який склад належних КП “Харківводоканал” об’єктів, які безпосередньо відносяться до системи централізованого питного водопостачання та водовідведення м. Харкова? Чи є у складі вказаних об’єктів КП “Харківводоканал” ті, що відповідно до чинного законодавства мають бути віднесені до об’єктів підвищеної небезпеки? Чи пов’язані належні КП “Харківводоканал” об’єкти системи централізованого питного водопостачання м. Харкова єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води? Чи впливатиме припинення (обмеження) електропостачання окремих об’єктів (елементів) системи централізованого питного водопостачання м. Харкова на технологічні процеси виробництва та транспортування КП “Харківводоканал” питної води споживачам і, якщо так, в чому полягатиме такий вплив? Чи може припинення (обмеження) електропостачання належних КП “Харківводоканал” об’єктів (елементів) систем централізованого питного водопостачання та водовідведення м. Харкова викликати порушення екологічних нормативів, негативний вплив на стан навколишнього природного середовища, довкілля і, якщо так, в чому полягатимуть такі порушення та вплив?

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зважаючи на те, що сторонами у справі № 922/470/16 є ті ж самі особи, які визначені сторонами у справі № 922/2783/16, обставини, встановлені в межах справи №922/470/16 мають преюдиційне значення для господарського суду під час розгляду даної справи.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Згідно з ч.ч 5, 6 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Як вбачається з рішення у справі № 922/470/16, проведення комплексної судової інженерно-технічної та екологічної експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Судова колегія зазначає, що Порядком проведення рецензування висновків судових експертів та висновків експертних досліджень, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 25.05.2015р. N 775/5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2015р. за N 605/27050 визначено процедуру проведення та оформлення результатів рецензування висновків судових експертів та висновків експертних досліджень (далі - висновки експертів), складених судовими експертами науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - НДУСЕ) і судовими експертами, які не є працівниками державних спеціалізованих установ.

Так, відповідно до п.п. 1, 8 Розділу ІІ Порядку визначено, що рецензування висновків експертів проводиться співробітниками НДУСЕ, які мають кваліфікацію судового експерта з тієї експертної спеціальності, за якою складено поданий на рецензування висновок, та не менше ніж трирічний стаж експертної роботи. Якщо рецензентом встановлено, що висновок експерта містить недоліки, у рецензії зазначаються положення нормативно-правових актів та/або методик проведення судових експертиз (методичних рекомендацій), яких не дотримано експертом під час складання висновку.

Разом з тим, відповідачем не було реалізовано право на проведення рецензії зазначеного вище висновку експертів, а також не надано жодного доказу на підтвердження того, що обставини, встановлені в межах проведеної комплексної судової експертизи, не відповідають дійсності, є суперечними. За таких обставин, у суду не виникає сумнів у його достовірності та свідчить про можливість визнання вказаного висновку судового експерта в якості належного доказу у даній справі.

Як встановлено судовою колегією, відповідно до висновку від 07.09.2016р. №6780/16-43/6781/16-48 склад належних КП "Харківводоканал" об’єктів, які безпосередньо відносяться до системи централізованого питного водопостачання та водовідведення м. Харкова, наведений в дослідницькій частині висновку (таблиці №№ 1-7). До цих об’єктів належать ті, що безпосередньо задіяні в технологічних процесах та ті, які безпосередньо не задіяні в основних технологічних процесах, але є допоміжними і необхідними для належної діяльності підприємства.

Як встановлено судовою колегією в перелік об’єктів, зазначених в таблицях №№ 1-7, значаться об’єкти, які є предметом даного судового розгляду, а саме: розташовані за адресою: м. Харків, вул. Осипенко,10, пр.Тракторобудівників, 87-Г, вул. Шевченко, 2, проспект Ювілейний, 28-А, вул. Диканівська, 40.

З висновку експертизи також вбачається, що належні КП “Харківводоканал” об’єкти систем и централізованого водопостачання м. Харкова пов’язані єдиним безперервним технологічним процесом виробництва, транспортування питної води, подачі та розподілу води споживачам. Система питного водопостачання являє собою єдиний технологічний виробничо-господарський комплекс водопровідних споруд з виробництва, транспортування, розподілу та реалізації питної води споживачам системи групового водопостачання м. Харкова і Харківської області. Цей комплекс складається з технологічних та функціональних об'єктів, споруд, обладнання і розподільних водопровідних мереж, зв'язаних єдиним технологічним процесом забору, водопідготовки, контролю якості, транспортування й розподілу питної води.

Якість води забезпечується системою регулювання технологічних режимів від водозабірних споруд І підйому до споживачів, якими управляє диспетчерсько-технологічні центри на всіх етапах очищення, знезаражування й транспортування води: від видобутку й до подачі її споживачам, як у нормальних умовах водопостачання, так і на випадок надзвичайних ситуацій. Вказана система функціонує в умовах безперервного процесу забору, подачі та розподілу води, в зв'язку з чим є вкрай енергозалежною.

Припинення (обмеження) електропостачання окремих об’єктів (елементів) системи централізованого питного водопостачання м. Харкова порушує єдиний безперервний технологічний процес виробництва, транспортування КП “Харківводоканал” питної води та розподілу її споживачам та може призвести до наступних наслідків: зупинення роботи насосних станцій, які перекачують та розподіляють воду по системі водопостачання і як наслідок припинення подачі води в системи питного і протипожежного водопостачання, відсутність води на підприємствах, військових частинах, лікувальних установах, школах та дошкільних закладах, житлових будинках тощо; створення аварійної обстановки на об’єктах підвищеної небезпеки - об’єктах хлорного господарства з можливою негативною дією на довкілля і населення; виникнення надзвичайної санітарно-епідемічної обстановки; виникнення екстремальної ситуації на гідротехнічних спорудах, що, в свою чергу, може спричинити затоплення великих територій в зоні дії гідровузлів; бактерійне зростання завантаження фільтрів очисних споруд; неможливість визначення електроприладами основних параметрів якості води; втрата управління АСУ (автоматизованими системами управління) технологічними процесами водопостачання; переповнення резервуарів чистої води, їх руйнування та затоплення прилеглих територій; наднормативне гідравлічне навантаження та гідро удари; деформація та руйнування стикових з’єднань трубопроводів із значним зростанням кількості аварій і пошкоджень на водопровідних мережах; руйнування обсадних колон артезіанських свердловин; унеможливлення проведення вчасних ремонтних та інших робіт і заходів необхідних для безпечного та ефективного функціонування системи централізованого питного водопостачання м. Харкова; замулення камер реакції і відстійників; порушення технології обробки і знезараження води хлором, що спричиняє інтенсивний розвиток інфекційних бактерій і вірусів та виникнення різноманітних інфекційних хвороб: дизентерію, сальмонельоз, холеру, черевний тиф та інших хвороб; після зупинення водопровідних споруд повторний їх запуск потребуватиме більш тривалого періоду, пов’язаного з їх санітарною обробкою та великими витратами матеріальних ресурсів; відключення об’єктів водовідведення, у тому числі каналізаційних насосних станцій, може призвести до аварійних ситуацій на каналізаційних мережах та витоків каналізаційних стоків на прилеглі території міста, залпового скиду неочищених стічних вод споживачів в поверхневі води - річки міста, які входять до басейнових територій, що може спричинити техногенну катастрофу регіону, тощо.

За таких обставин відповідно до висновку судової будівельно-технічної та інженерно-екологічної експертизи №6780/16-43/6781/16-48 від 07.09.2016 року дії щодо припинення електропостачання об’єктів, належних КП "Харківводоканал", може викликати порушення екологічних нормативів, мати негативний вплив на стан навколишнього природного середовища, завдати шкоду довкіллю, що створює реальну та очевидну загрозу заподіяння шкоди довкіллю, суспільним та/або особистим правам та інтересам третіх осіб.

Статтею 4 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення” передбачено право громадян на безпечні для здоров'я і життя харчові продукти, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище.

Як зазначено у статті 3 вказаного закону, основними принципами охорони навколишнього природного середовища є пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності; гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей; запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 6 Господарського кодексу України екологічний захист населення є загальним принципом господарювання.

Положеннями статті 13 ЦК України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Спеціальне законодавство України у сфері охорони навколишнього природного середовища також вказує на необхідність припинення діяльності, що завдає шкоди довкіллю.

Так, забезпечення екологічної безпеки визначено як завдання законодавства про охорону навколишнього природного середовища (ст. 1 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”).

Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” (ст.50) визначає екологічну безпеку як стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей, що гарантується здійсненням широкого комплексу взаємопов’язаних екологічних, політичних, економічних, технологічних, організаційних, державно-правових та інших заходів.

Діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди навколишньому природному середовищу, може бути припинена за рішенням суду.

Частина 2 ст. 10 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” також передбачає, що діяльність, яка перешкоджає здійсненню права громадян на безпечне навколишнє природне середовище та інших їх екологічних прав, підлягає припиненню в порядку, встановленому цим Законом та іншим законодавством України.

Колегія суддів приймає до уваги висновок судових експертів що можливості відключення електроенергії від деяких об’єктів КП “Харківводоканал”, яке не призведе до вказаних вище негативних наслідків.

Разом з тим, відключені відповідачем від електроживлення об’єкти КП "Харківводоканал", щодо яких заявлені позовні вимоги у даній справі, не відносяться до зазначеного вище переліку об’єктів.

Пункт 4 Положення про порядок відключення споживачів від джерел енергопостачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.1995р. №705, покладає обов'язок по виконанню комплексу заходів, спрямованих на запобігання травматизму, загибелі тварин, пошкодженню обладнання, негативним екологічним наслідкам на споживача. Енергопостачальна організація, якщо вона виконала передбачені законодавством та договором умови запровадження обмежень або відключення боржника від джерел енергопостачання, не несе відповідальності за можливі у зв'язку з цим наслідки.

Відповідно до п. 5 Положення на керівників підприємств, установ та організацій - споживачів електричної і теплової енергії покладається персональна відповідальність за наслідки, пов'язані з частковим або повним припиненням подачі енергії за несвоєчасну оплату.

Згідно з переліком об’єктів КП "Харківодоканал", відключених від електропостачання, вказані об’єкти повністю переведено на пересувну електростанцію на бензині (т.1, а.с. 27).

Разом з тим, відповідно до вказаного вище висновку проведеної судової експертизи допоміжні об’єкти, у т.ч., які переведені на електроспоживання від пересувних електрогенераторів у зв’язку з відключенням електроенергії АК "Харківобленерго", споживають відносно не значну кількість електричної енергії порівняно з загальним електроспоживанням КП "Харківводоканал", а саме, близько 0,5%. Разом з тим, припинення електропостачання цих об’єктів АК "Харківобленерго" може призвести до небезпечних наслідків для систем водопостачання та водовідведення.

Відповідно до преамбули Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

Так, відповідно до ст. 6 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» державна політика у сфері питної води та питного водопостачання будується. Зокрема, на принципах заборони відключення об'єктів питного водопостачання та водовідведення від системи енерго-, газо-, теплопостачання як об'єктів життєзабезпечення і стратегічного значення.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Згідно з Конституцією України (ст. 92) виключно законами України Верховна Рада України повинна визначати: права і свободи людини і громадянина (в тому числі екологічні), гарантії цих прав; екологічну безпеку; організацію і діяльність органів виконавчої влади та засоби парламентського контролю за апаратом управління в цій сфері.

Положення ст.ст. 55, 124 Конституції України, норми яких поширюються на всі без винятку правовідносини, що виникають у державі, а також статті 3 Цивільного кодексу України визначають право особи на звернення до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, здійснюючи правосуддя, суд керується верховенством права. Формальний аспект принципу верховенства права означає, що держава має діяти згідно з правом та підпадати під його дію, а матеріальний (органічний) аспект полягає у тому, що існують доволі чіткі стандарти, які визначають сутність позитивного права – це, насамперед, основні права людини і принципи природного права. У вузькому, буквальному розумінні, верховенство права означає визнання найвищої юридичної сили Конституції як втілення права.

Застосування вказаного принципу вимагає при прийнятті рішення керуватися положеннями Конституції України, яка визначає, що людина, її життя, здоров’я, безпека є найвищою соціальною цінністю (ст.ст.1, 3, 8 Конституції України), права і свободи людини є непорушними і кожному гарантується право на безпечне для життя і здоров'я довкілля (ст.ст. 21, 50 Конституції України), а обов’язком держави є забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України та забезпечення соціальної спрямованості економіки (ст.ст.13, 16 Конституції України).

З урахуванням вимог ст. 8 Конституції України, її норми є нормами прямої дії і тому звернення особи до суду для захисту прав, передбачених ст. 50 Конституції України, гарантується.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Разом з тим, значений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до абз. 2 п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб’єктам цивільного права.

Це означає, що особа має право пред’явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

При цьому, відмова суду у задоволенні позову з тих підстав, що обраний ним спосіб захисту, не передбачений законом, не можна визнати обґрунтованим.

Саме такий концептуальний підхід до застосування ст. 16 Цивільного кодексу України визначений в постанові Верховного Суду України від 21.05.2012р. у справі №6-20цс11.

Судова колегія зазначає, що позивачем обрано ефективний спосіб захисту законного інтересу, при цьому, позовні вимоги позивача щодо зобов’язання поновити електропостачання у відключених об’єктах КП "Харківводоканал": Дільниці механізації з усунення аварійних ситуацій на водопровідних мережах, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Осипенко, 10, структурному підрозділі Департаменту збуту, розташованому за адресою: м. Харків, пр. Тракторобудівників, 87-Г, Адміністративно-виробничому комплексі, розташованому за адресою: м. Харків, вул.Шевченка,2, Центральному складі № 1, розташованому за адресою: м.Харків, вул.Диканівська,40, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає скасуванню.

Разом з тим, під час перегляду справи судом в апеляційному порядку було встановлено, що відповідно до довідки КП "Харківводоканал" від 06.03.2017р. № 99 адміністративна будівля, розташована за адресою: м. Харків, проспект Ювілейний, 28-А, не міститься в переліку об’єктів, в яких припинено електропостачання (т.2, а.с. 171).

На вимогу ухвали суду від 14.03.2017р. позивачем було надано довідку від 31.03.2017р. № 136, відповідно до якої електропостачання на об’єкті КП "Харківводоканал" за адресою: м. Харків, пр. Ювілейний, 28-А, було поновлено 05.12.2016р. о 18:00 год.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Зважаючи на те, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, а також враховуючи припинення існування спірного матеріального правового відношення між сторонами щодо об’єкту КП "Харківводоканал", розташованого за адресою: м. Харків, проспект Ювілейний, 28-А, під час розгляду справи, провадження щодо заявлених в цій частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п. 1-1, ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Окремо слід зазначити, що у своїх Рішеннях Європейський суд з прав людини роз’яснив, що формулювати закон важко, тому необхідна певна гнучкість, яка дозволить національним судам розвивати право в світлі уявлень про необхідні заходи для досягнення справедливості. Така гнучкість може проявлятись в наданні суду права на застосування не лише "букви", але й "духу" закону.

Залишені законодавцем певні прогалини в закон наповнюватимуться змістом лише в такому правозастосуванні, яке надає можливість діяти на власний розсуд, а коли під загрозою опиняються загальні інтереси, саме органи державної влади зобов’язані вжити своєчасних, відповідних і послідовних заходів.

Зазначена правова позиція в Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Броньовський проти Польщі", "Гавенда проти Польщі". З аналізу наведеної практики слідує висновок, що застосування національного закону в конкретній юридичній ситуації (спорі) сприймається судом через призму меж дискреційних повноважень державних національних органів, які застосовували закон при вирішенні юридичного конфлікту, та безпосередньо відповідність вчинених дій по застосуванню закону в дискреційних межах.

Загальні принципи щодо цього сформульовано в рішенні у справі "Фадєєва проти Росії" від 9 червня 2005 року, в якому Суд з відсилкою до справи "Баклі проти Сполученого Королівства" зазначив, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ саме національні органи влади (суди) мають дати вихідну оцінку "необхідності" втручання як стосовно законодавчого поля, так і реалізації конкретного заходу.

Згідно з постановою Пленуму Вищого господарського суду від 23.03.2012р. №6 “Про судове рішення” рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, яка, в силу приписів статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, є в Україні джерелом права, Європейський Суд у рішенні від 12.06.2008р. “Яременко проти України” зазначив, що питання, яке суд має вирішити полягає у визначенні, чи було справедливим провадження у справі загалом.

Крім того, судова колегія зазначає, що посилання АК "Харківобленерго" в заперечення на заявлені позовні вимоги на довідку КП "Харківводоканал" від 05.12.2016р. № 6994 про відсутність претензій щодо відключення об’єктів позивача від системи електропостачання станом на 5 грудня 2016 року, а також лист КП "Харківводоканал" від 06.12.2016р. № 7051 щодо відмови від претензій щодо відшкодування шкоди, завданої незаконним застосуванням оперативно-господарської санкції, є необґрунтованими, оскільки стосуються інших правовідносинах між сторонами, які не відносяться до предмету даного спору, що не спростовано відповідачем у справі.

За наведених підстав, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не повно з’ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а також неправильно застосував норми матеріального права, через що апеляційна скарга КП "Харківводоканал" та апеляційна скаргу ОСОБА_5 міської ради підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Харківської області від 03.10.2016р. у справі № 922/2763/16 – частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 80, 91, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч.1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу КП "Харківводоканал" та апеляційну скаргу ОСОБА_5 міської ради задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.10.2016р. у справі №922/2763/16 скасувати в частині відмови в зобов’язанні АК "Харківобленерго" поновити електропостачання відключеним об’єктам КП "Харківводоканал".

В цій частині прийняти нове рішення, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"Зобов’язати Акціонерну компанію "Харківобленерго" поновити електропостачання на об’єктах КП "Харківводоканал": Дільниці механізації з усунення аварійних ситуацій на водопровідних мережах, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Осипенко, 10, структурному підрозділі Департаменту збуту КП "Харківводоканал", розташованому за адресою: м. Харків, пр. Тракторобудівників, 87-Г, Адміністративно-виробничому комплексі, розташованому за адресою: м.Харків, вул.Шевченка,2, Центральному складі № 1, розташованому за адресою: м.Харків, вул.Диканівська,40.

В частині позовних вимог щодо зобов’язання поновити електропостачання на об’єкті КП "Харківводоканал": адміністративній будівлі, розташованій за адресою: м.Харків, проспект Ювілейний, 28-А, провадження у справі припинити.".

В решті рішення залишити без змін.

Повний текст постанови складено 10.04.2017р.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.В. Шевель