ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2017 року справа № 904/6397/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.,

суддів: Науменка І.М., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Пінчук Є.С.,

за участю сторін:

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №14-403 юр від 12.10.2016 р., представник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Структурного підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2016 р. у справі

за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 36 727,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2016 р. у даній справі (суддя Воронько В.Д.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Згадане рішення обґрунтовано посиланням на те, що відповідач скористався своїм правом, наданим йому ст.261 ЦК України, заявивши про застосування строків позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Не погодившись з даним рішенням, публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" подано апеляційну скаргу, в якій, заявник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Скаржник вважає, що позовна давність, як строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, не може розпочинатись з моменту складення акту загальної форми № 403 від 27.01.2016 р., оскільки з моменту складення цього акту розпочалась тільки безоплатна доба зберігання, тобто жодних грошових вимог з цього часу у позивача не виникло.

На думку скаржника, майнове право позивача на отримання плати за надані послуги зі зберігання вантажу було порушено тільки після того, як представник відповідача підписала із зауваженням накопичувальну картку (форми ФДУ-92) № 29019027 від 29.02.2016 р., до якої було включено спірну суму. І тільки на підставі накопичувальної картки було визначено ціну позову, оскільки в акті загальної форми № 403 від 27.01.2016 р. немає жодних розрахунків.

Накопичувальна картка була складена і підписана відповідачем із зауваженням 29.01.2016 р. Отже, перебіг позовної давності у справі починається з 30.01.2016 р. і закінчується 29.07.2016 р.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить у задоволення апеляційної скарги відмовити, рішення господарського суду залишити без змін.

Відповідач зазначає, що строк позовної давності за спірними правовідносинами, в рамках нарахування скаржником збору за зберігання вантажу на адресу позивача, починає свій сплив з дня складання акту загальної форми № 403 від 27.01.2016 р. Таким чином, шестимісячний строк, встановлений ст.137 Статуту залізниць України, ст.261 ЦК України, для звернення скаржника з позовною заявою за затримку вагонів за актом загальної форми ф.ГУ-23 № 403 від 27.01.2016 р. сплив 27.07.2016 р.

Позивач не забезпечив в судове засідання явку повноважного представника, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів вважає, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

16.11.2012 р. між державним підприємством "Придніпровська залізниця", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - залізниця) та публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - власник колії), укладено договір №ПР/М-12-1334/НЮдч, з урахуванням додаткової угоди № 6/7 від 15.12.2015 р., про експлуатацію залізничної під'їзної колії публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", яка примикає до станції Кривий Ріг - Головний, Кривий Ріг, Батуринська, Новоблочна філії "Придніпровської залізниці" (далі - договір).

У пункті 1 договору сторони погодили, що згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику колії, що примикає до станцій залізниці, зокрема до станції Кривий Ріг-Головний у парній горловині через стрілку № 54, межею під'їзної колії є вхідний сигнал "Чс" станції Кривий Ріг-Головний. Під'їзна колія обслуговується локомотивами власника.

Рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії та Інструкції по сигналізації на залізницях України (п. 4 договору).

Пунктом 6 договору передбачено, що вагони з аглорудою, вугільним концентратом, вапняком в організованих однорідних маршрутах, інші вантажі на адресу власника колії у розборочних составах подаються локомотивом залізниці зі станції Кривий Ріг-Головний на одну із колій станції Східна-Прийомовідправна власника колії по прямому маршруту або через станцію Новоблочна, а вагони з коксом і обкотишами окремими составами зі станції Кривий Ріг-Головний на одну з колій станції Новобункерна власника колії через станцію Новоблочна та парк Вхідний.

За п. 5 договору здавання вагонів на станцію Східна-Прийомоздавальна під'їзної колії здійснюється за інтервалом 2,0 години, на станцію Новобункерна - 4,0 години.

Власник колії сплачує залізниці плату за подачу, забирання вагонів, за користування вагонами, та інші збори і плати за додаткові роботи і послуги, що виконує залізниця для власника колії згідно з діючими нормативно-правовими актами. Списання здійснюється розрахунковим підрозділом залізниці з особового рахунку власника колії. Збори і плати вносяться з урахуванням оголошених Укрзалізницею коефіцієнтів (п. 16 договору).

Цей договір було укладено строком на 5 років з 17.11.2012 р. по 16.11.2017 р. включно (п.21 договору).

27.01.2016 р. на адресу відповідача прибув збірний поїзд у складі 55 вагонів з вантажем "вапняк для флюсування", станція призначення Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці.

Прийомоздавальник залізниці Горбенко негайно по т. 30-53 повідомила відповідача про надходження на його адресу вантажу та готовність подавання їх на під'їзну колію для вивантаження. Повідомлення прийняв вантажний диспетчер відповідача ОСОБА_2. Про передачу повідомлення зроблено відповідний запис у Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження - актування (форма ГУ-2).

Відповідачем було повідомлено про неможливість вчасного забирання вагонів на свою під'їзну колію, у зв'язку з чим було складено акт загальної форми № 403 від 27.01.2016 р., у якому зазначено, що вагони затримані на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, час початку затримки вагонів - 27.01.2016 р. 23:30 год. Представник відповідача ОСОБА_2 від підпису в цьому акті загальної форми відмовився, про що додатково складено акт загальної форми № 5767 від 27.01.2016 р..

Незважаючи на готовність вагонів для подачі на під'їзну колію, відповідач прийняв зазначені вагони із значним запізненням. Про закінчення затримки складено акт загальної форми № 439 від 29.01.2016 р., у якому зазначено, що час закінчення затримки вагонів -29.01.2016 02.00 год. Від підпису цього акту загальної форми представник відповідача також відмовився, про що додатково складено акт загальної форми № 5778 від 29.01.2016 р.

Про період затримки вагонів на станції призначення з вини вантажоодержувача та нарахування плати за зберігання вантажу також складено акт загальної форми № 4871 від 29.01.2016, а плату за зберігання вантажу в сумі 30606,60 грн. (без ПДВ) включено до накопичувальної картки № 29019027 від 29.01.2016 р.

Накопичувальну картку № 29019027 від 29.01.2016 р. представник відповідача підписав з запереченням, у якому зазначив, що нараховану суму 30 606,60 грн. не визнає, оскільки вже 28.01.2016 р. о 20:30 год. представник відповідача телефонограмою № 92 надав згоду на прийняття вантажу.

У зв'язку з наявністю у накопичувальній картці зауваження відповідача, нараховану суму з його особового рахунку списано не було, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів враховує таке.

Частиною 2 статті 908 ЦК України передбачено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ч.5 ст.307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються зокрема Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, Правилами перевезення вантажів та іншими нормативними актами.

Відповідно до ст.42 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач може визначити спосіб повідомлення. Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення. За угодою між одержувачем і станцією вагони (контейнери) можуть подаватися без попереднього повідомлення.

Одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом (ст.46 Статуту).

Порядок нарахування плати за зберігання вантажу залізницею визначено Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644.

Відповідно до п. 8 Порядку збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється: якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; при затримці - з моменту затримки.

У пункті 1 Правил складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334 визначено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.1999 р. N 113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 р. за N 165/3458).

Відповідно до п.3 Правил користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Пам'яток про видачу/ приймання контейнерів форми ГУ-45к, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, ОСОБА_1 про затримку вагонів форми ГУ-23а, ОСОБА_1 загальної форми ГУ-23.

Згідно п.8 Правил користування вагонами і контейнерами у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

За п.3 Правил складання актів, ОСОБА_1 загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що затримка вагонів на станції підходу до станції призначення відбулася через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу відповідача у зв'язку з неприйняттям вагонів власником колії.

При цьому, позивач своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони на під'їзну колію відповідача, щодо яких складено вищевказаний акт загальної форми на віднесення на відповідальність власника колії.

Разом з тим, відповідач заявив про застосування позовної давності, передбаченої ч. 5 ст. 315 ГК України та ст. 137 Статуту залізниць України.

Відповідно до ч. 5 ст. 315 ГК України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

За ст. 137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців.

Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Матеріали справи свідчать про те, що підставою для подання позову у цій справі стала подія - неприйняття вагонів вантажовласником 27.01.2016 р., про що складено акт загальної форми ГУ-23 № 403 від 27.01.2016 р., у зв'язку з чим колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника, що перебіг строку позовної давності починається з дати здійснення відповідачем напису на накопичувальній картці.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.03.2017 р. у справі № 904/7033/16.

Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що шестимісячний строк позовної давності закінчився 27.07.2016 р.

Позовну заяву та додані до неї документи позивачем було направлено до суду 29.07.2017р., що підтверджується повідомленням з офіційного сайту Укрпошти.

Таким чином, позов пред'явлено з пропуском встановленого строку, а отже висновок суду першої інстанції про відмову у позові у зв'язку зі спливом строку позовної давності ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення прийнято місцевим господарським судом за повністю дослідженими обставинами справи з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 101-103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги Структурного підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" відмовити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2016 р. у справі №904/6397/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді І.М.Науменко

ОСОБА_3