Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

============================================================================================================================================================

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 квітня 2017 року Справа № 927/205/17

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Цимбал-Нарожної М.П., розглянувши справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

в особі Чернігівської філії ПАТ "Укртелеком"

14000, м. Чернігів, пр. Миру, 28;

до відповідача: Управління праці та соціального захисту населення

Деснянської районної у місті Чернігові ради

14017, вул. Шевченка,44, м.Чернігів;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору на стороні відповідача:

Департамент соціального захисту населення

Чернігівської облдержадміністрації

14028, пр.Миру, 116-а, м. Чернігів;

про стягнення 36491,53 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Прохоренко М.М. довіреність № 1330 від 12.12.2016 - юрискосульт;

від відповідача: Антипець О.В. довіреність № 12-08/2976 від 09.02.2017 - юрисконсульт;

третьої особи: не з`явились;

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариства "Укртелеком" в особі Чернігівської філії ПАТ "Укртелеком" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради про стягнення заборгованості в розмірі 36491,53 грн. за відшкодування компенсації середнього заробітку, виплаченого мобілізованим працівникам.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 23.02.2017 порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 14.03.2017, після чого розгляд справи відкладався до 03.04.2017.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому він проти позову заперечує, просить відмовити в повному обсязі та зазначає наступне:

- позивач не своєчасно подав відповідачу звіт про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за встановленою формою, а відтак не можливо було вчасно провести виплати компенсацій;

- він не є розпорядником коштів і лише виконав покладені на нього функції, а саме прийняв подані позивачем звіти та передав їх до Департаменту Соціального захисту населення Чернігівської облдержадміністрації для здійснення виплати компенсації з державного бюджету;

-крім того, даний спір не підвідомчий господарським судам, оскільки юрисдикція адміністративних судів поширюється на дану категорію спорів, т.я. відповідач є суб`єктом владних повноважень.

Від третьої особи - Департаменту Соціального захисту населення Чернігівської облдержадміністрації надійшли письмові пояснення, в яких просить відмовити в повному обсязі та зазначено наступне:

- Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» Мінсоцполітики України як головному розпорядникові бюджетних коштів для компенсації підприємств, установам й організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період за 2014-2015 роки, передбачено видатки за бюджетною програмою 2501350 «Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період за 2014-2015 роки» обсягом 233,1 млн. гривень. Отже позивачем буде отримано відповідні кошти після їх надходження області в законодавчо визначеному порядку;

-за роз`ясненням Мінсоцполітики України для врегулювання питання виплати роботодавцям компенсації за 2014-2015 роки та у зв`язку зі зміною назви бюджетної програми необхідно внести відповідні зміни в законодавчі акти, про що розроблено відповідний проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 105».

Представники третьої особи не з`явились в судове засідання та просять розглянути справу без їх участі.

Суд перейшов до розгляду спору по суті в судовому засіданні 03.04.2017.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників позивача і відповідача та дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України) та ч.2 ст.39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», що діяли на момент виникнення спірних правовідносин, за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації (далі - мобілізовані працівники), зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, де вони працювали на час призову. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи позивач - Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» виконує гарантії, передбачені ст. 119 КЗпП України та ст.39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зокрема проводить у строки та розмірах встановлених законодавством виплати мобілізованим працівникам.

Механізм виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників визначено Постановою Кабінету Міністрів України №105 від 04.03.2015 «Про затвердження Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв`язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом» (далі по тексту - Порядок).

Пунктом 1 Порядку визначено, що компенсація у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період здійснюється за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті.

Компенсація середнього заробітку, виплаченого мобілізованим працівникам, здійснюється Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради (далі по тексту - відповідач).

Відповідно до п.4 Порядку для отримання компенсації з бюджету середнього заробітку підприємства, установи та організації подають щомісяця до 15 числа органові соціального захисту населення звіти про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за формою згідно з додатком 1, погоджені районним (міським) військовим комісаріатом або військовою частиною, що здійснювали призов працівників на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби.

Відповідно до п.6 Порядку, виплата компенсації проводиться підприємствами, установами, організаціями у строки, визначені статтею 115 Кодексу законів про працю України.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконує обов`язки, щодо збереження місця роботи, посади, середнього заробітку і виплати його у строки, визначені ст.115 КЗпП України, мобілізованим працівникам та інформує про розмір таких виплат відповідача шляхом подання звітів за встановленою формою.

На виконання вищенаведеного, позивач за грудень 2015 року виплатив мобілізованим працівникам ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ) 36491,53грн., про що позивачем було подано відповідачу відповідні звіти про фактичні витрати на виплату компенсації у грудні 2015р. у встановленій формі.

Представник відповідача в усних поясненнях не заперечив проти поданих позивачем звітів та проти нарахованих сум.

Оцінивши подані докази та всі обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту.

Відповідно до ч. 1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно приписами статей 526 та 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктами 1 та 6 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; засади регулювання праці і зайнятості тощо.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Частиною 2 ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних соціальних гарантій мобілізованим працівникам та є нормами прямої дії: безумовний обов`язок підприємства, де вони працювали на час призову щодо збереження місця роботи, посади, середнього заробітку і її виплати у встановлені строки, кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів компенсувати такі виплати.

Отже, цивільні права та обов`язки між позивачем та відповідачем виникли безпосередньо із Законів України.

Всупереч положенням норм чинного законодавства, відповідач не виконує обов`язки щодо компенсації середнього заробітку, виплаченого мобілізованим працівникам за грудень 2015 в сумі 36491,53грн.

20.01.2017 позивачем направлено відповідачу претензію №14-12/23 з вимогою перерахувати позивачу 36491,53грн. компенсації, що була виплачена ним працівникам, призваних на військову службу.

Однак, листом від 01.02.2017 відповідач повідомив позивача, що бюджетні призначення та асигнування для виплати позивачу не передбачені Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік». Разом з тим, відповідач зазначив, що Департаментом Соціального захисту населення Чернігівської облдержадміністрації вживаються заходи щодо врегулювання даного питання шляхом внесення змін до законодавства

Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином та з інших підстав, передбачених главою 50 ЦК України.

Тобто, відповідач, як юридична особа повинен виконати свої зобов`язаннями, які виникли безпосередньо із закону і відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України та невчасне подання звітів позивачем не є підставою для звільнення від покладеного на нього обов`язку по виплаті компенсацій. Таким чином, відповідач зобов`язаний компенсувати ПАТ «Укртелеком» середній заробіток, виплачений мобілізованим працівникам за грудень 2015 року в сумі 36491,53грн.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що даний спір не підвідомчий господарським судам, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 1 та 4 ГПК України та ст. 3 ГК України, відповідно до яких ПАТ «Укртелеком» є суб`єктом господарювання і має право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних законом інтересів, а також для вжиття заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Суд звертає увагу на Інформаційний лист Верховного суду України від 26.12.2005 №3.2.-2005 в якому вказано, що у випадку, якщо суб`єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що даний спір підвідомчий господарським судам.

Щодо тверджень відповідача, що він не є належним відповідачем, оскільки не є розпорядником бюджетних коштів, а розпорядником коштів є Департамент Соціального захисту населення Чернігівської облдержадміністрації, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 п. 2 Порядку, розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є: структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та м.Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім мм. Києва та Севастополя) рад (далі - органи соціального захисту населення).

Відповідно до п.1.2. та п.4.2. Положення про управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради (затвердженого рішенням районної у місті ради від 30.12.2015 за №12-2/VII), управління є самостійним структурним підрозділом районної у місті ради із статусом юридичної особи; управління утримується за рахунок коштів районного у місті бюджету, має свій кошторис, затверджений головою районної у місті ради, є головним розпорядником державних коштів на фінансування соціальних програм.

Відповідно до п.2.2.13. вказаного Положення, управління проводить роботу пов`язану з виплатою компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті, а також з виплатою матеріальної допомоги військовослужбовцям, звільненим з військової строкової служби.

Враховуючи вище вказане, суд не приймає доводи відповідача щодо того, що він є не належним відповідачем.

Частиною 6 ст. 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно ст.49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно статті 49 ГПК України та Закону України „Про судовий збір від 08.07.2011 року № 3674-VI, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1600,00грн. судового збору.

Керуючись ст.49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради (14017,вул.Шевченка, 44, м.Чернігів, код ЄДРПОУ 03196191) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, бульв.Шевченка,18, м.Київ, р/р НОМЕР_1 в АБ "Укргазбанк", МФО 320478, код ЄДРПОУ 21560766) 36491,53грн. компенсації середнього заробітку, виплаченого мобілізованим працівникам, а також 1600,00грн. судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна

Повний текст рішення підписано 10 квітня 2017 року.

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна