Провадження №2/442/161/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2017 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої – судді Гарасимків Л.І.

при секретарі - Петрів В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дрогобич цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УКРІНКОМ», за участю третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання прав кредитора (вкладника),-

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати її вкладником ПАТ «УКРІНКОМ» з 21.12.2015 року на суму 8052,84 доларів США.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 21.12.2015 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір про заміну кредитора в зобов’язанні, а саме договір про відступлення права вимоги. Дане зобов’язання виникло у ПАТ «Укрінбанк» ( зараз ПАТ "УКРІНКОМ" перед ОСОБА_2 на підставі договору банківського вкладу №10-2341250 від 08.04.2015 року на суму 67552,84 доларів США. Згідно даного договору ОСОБА_2 є вкладником банку з сумою вкладу 67552,84 доларів США. В подальшому ОСОБА_2 повідомив відповідача про укладення даного договору та про перехід з неї усіх прав вкладника. Дане повідомлення було надано на виконання вимог в п.2.2. договору про відступлення прав вимоги. Оскільки, з 25.12.2015 року в ПАТ «Укрінбанк» ( зараз ПАТ « УКРІНКОМ ) було запроваджено тимчасову адміністрацію, то було надіслано відповідні заяви про зобов’язання вчинення відповідних дій зі сторони Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В результаті розгляду даних заяв нею було отримано відповідь про те, що її права, як нового кредитора в зобов’язанні не визнаються. Відтак, вважає, що єдиним способом захисту її порушених - невизнаних прав є звернення до суду з даним позовом.

Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю. Додатково вказав, що банк ніяким чином не відреагував на заяву позивачки з приводу договору про відступлення права вимоги. В даний час статус позивача є незрозумілим, оскільки правонаступник ПАТ «Укрінбанк» ПАТ «УКРІНКОМ» не є юридичною особою, яка здійснює банківські послуги, в той час коли Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не припинив своєї діяльності. Вважає, що таким чином права позивача порушено, а тому просить суд задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не зявився, подавши суду заяву з проханням слухати справу у його відсутності. Щодо задоволення позовних вимог заперечив повністю.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не повідомив суду причини неявкиЗ’ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Згідно положень ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом встановлено, що 08.04.2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Укрінбанк» ( зараз ПАТ «УКРІНКОМ» ) було укладено договір банківського вкладу шляхом підписання Заяви – договору про розміщення банківського вкладу №10-2341250, строком дії до 09.07.2015 року на суму 67552,84 доларів США.

Згідно із ч.1ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

У ст.2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" дано визначення банківського вкладу відповідно до якого вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно п.4 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Статтею 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунку є публічним договором, тобто банк повинен укласти договір банківського рахунку з будь-яким клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах. Банк не має права відмовити клієнту у відкритті банківського рахунка, якщо дотримано наступних умов: клієнт звернувся до банку з пропозицією відкрити рахунок для вчинення відповідних операцій за рахунком, які передбачені законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією; відкриття рахунка не призведе до порушення законодавства та економічних нормативів; у банка є необхідні виробничі та технічні можливості для відкриття рахунка; відсутні інші причини, що позбавляють банк можливості відкрити рахунок.

Договір банківського вкладу є реальним і вважається укладеним із моменту прийняття банком від вкладника грошової суми (вкладу).

За договором банківського вкладу (депозиту) передані вкладником у готівковій або у безготівковій формі кошти стають власністю банку. Водночас, у банку виникає зобов'язання щодо повернення вкладнику такої ж суми грошей та нарахованих на цю суму процентів на умовах та в порядку, встановленому договором.

Договір банківського вкладу є одностороннім зобов'язанням, з моменту його укладення банк має обов'язок повернути суму вкладу та нараховані проценти, а вкладник набуває права вимагати виконання зазначених дій.

Відповідно до змісту статей 526 та 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому самому банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки за допомогою платіжної банківської картки).

21.12.2015 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги, на підставі якого первісний кредитор (ОСОБА_2В.) передає новому кредитору (ОСОБА_1Б.), як вкладнику по зобов’язаннях, що виходять із заяви-договору про розміщення банківського вкладу №10-2341250 від 08.04.2015 року. За цим договором новий кредитор одержує право вимагати від боржника належного виконання зобов’язань за основним договором у розмірі 8052,84 доларів США.

21.12.2015 року ОСОБА_2В своєю заявою повідомив ПАТ «Укрінбанк» ( зараз ПАТ «УКРІНКОМ» ) про відступлення права вимоги за банківським вкладом на користь Нового кредитора (вкладника).

Частинами 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги - договір цесії, а його суб'єкти відповідно цедент (старий кредитор) та цесіонарій (новий кредитор). Договір відступлення права вимоги може бути оплатним та безоплатним і відповідно на відносини цесії розповсюджують положення про договір купівлі-продажу або про договір дарування.

Заміна кредитора у зобов'язанні допускається шляхом відступлення права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (стаття 514 ЦК України).

Положеннями ст.517 ЦК України передбачено, що укладаючи правочин про заміну кредитора у зобов'язанні первісний кредитор у зобов'язанні, повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ч.2 ст.517 ЦК).

24.12.2015 року відповідно до Постанови Правління Національного банку України №934 «Про віднесення ПАТ «Укрінбанк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято Рішення від 24.12.2015 року №239 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ «Укрінбанк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на 3 місяці з 25.12.2015 року по 24.03.2016 року (включно) та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Український інноваційний банк».

ОСОБА_1 звернулась до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою про виплату їй гарантовану суму відшкодування за вищевказаним вкладом. Проте, отримала відмову.

Частиною 2 ст.1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на виконання свого основного завдання Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах. Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п’ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку. Відповідно до частини другої статті 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Статтею 28 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх представникам та спадкоємцям у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти.

Частина 5 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначає, що відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 цього Закону.

Відповідно до ч.ч.2,5,6 ст.27 цього ж Закону, повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, формує Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Протягом шести днів з дня отримання Фондом такого рішення виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

13.07.2016 року за рішенням загальних зборів акціонерів товариства ПАТ "УКРІНБАНК" перейменовано в ПАТ «УКРІНКОМ» , а також викладено статут в новій редакції та змінено місцезнаходження товариства. Однак ліцензії на здійснення батьківських послуг в ПАТ « УКРІНКОМ» не має.

З огляду на викладені обставини та зазначені положення норм матеріального права, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у визначений нею спосіб, які заявлені до ПАТ « УКРІНКОМ», який за наведених вище обставин, не уповноважений вчиняти будь-які дії на встановлення невизнаного прав позивача, як кредитора банку.

Така ж правова позиція, висловлена Верховним Судом України в постанові від 20.01.2016 р. у справі №6-2001 цс15.

Окрім цього, слід зазначити й те, що позовні вимоги про визнання вкладником банка-відповідача на підставі договору цесії є безпідставними, оскільки відповідно до вимог закону позивач не є вкладником, а є новими кредитором, який має право лише вимагати виконання зобов'язання, а не визнання вкладником ПАТ «Укрінбанк» ( зараз ПАТ « УКРІНКОМ» ).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 214 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УКРІНКОМ» за участю третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання прав кредитора ( вкладника), відмовити.

Рішення може бути оскаржено в судову палату по цивільних справах Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.

Головуюча-суддя: ОСОБА_5